53. Класична, некласична та постнекласична науки.

В історичному розвитку науки, починаючи з XVII ст. виникло три етапи розвитку еволюції науки: класична (в двох станах додисциплінарно та дисциплінарно організована). Вивчає макрооб`єкти, вплив суб`єкта на об`єкт нехтується, центрує увагу на об`єкті і не зважає на суб`єкта і засобів діяльності. Некласична вивчає мікрооб`єкти, вплив суб`єкта на об`єкт істотний. Хар-на ідея відносності об єкта до засобів і операцій діяльності. Експлікація (розвиток) цих засобів і операцій виступає умовою отримання ітиного знання про об`єкт. Постнекласична враховує співвіднесеність знань про об`єкт не тільки з засобами, але і ціннісно-цільовими структурами діяль-ті. Особливості: 1.Інтенсивне застосування наукових знань в усіх сферах соц-ого життя, зміна самого хар-ру наукової діяль-ті, пов`язаною з революцією в засобах зберігання і одержання знань. Поряд з дисциплінарними виступають міждисциплінарні і проблемноорієнтовані форми дослідницької діяльності. 2. Зміна об`єкта дослідження. Якщо об`єкт класичної науки прості системи, об`єкт некласичної науки складні системи, то об`єкт постнекласичної науки є системи, що розвиваються, що з часом формують нові рівні своєї організації, і виникнення кожного нового рівня впливає на рівні,що раніше формувалися, змінюючи зв`язки і композиції їх елементів (приклад об`єктів: уявлення про історичну еволюцію об`єктів- природні комплекси, в які включена людина). Приклад комплексів (людиномірних)- об`єкти екології, медико-біологічні, біотехнологічні. 3. Трансформація ідеалу “ціннісно-нейтрального дослідження”. Об`єктивно істинне пояснення “людиномірних”об`єктів передбачає включення аксіологічних чинників до складу пояснювальних положень. 4. Сучасна наука в своїй структурі повинна містить етичні цінності, з іншого боку вона повинна залишатися ціннісн-нейтральною. Хар-ні риси постнекласичної науки: міждисциплінарні дослідження; історизм; еволюціонізм; унікальність її об`єктів, що розвиваються; людтномірність науки; включення аксіологічних чинників до складу науки, її гуманізація.

54. Поняття наукового методу. Методи емпіричного та теоретичного рівнів пізнання.

Класифікація методів наукового пізнання.

За найбільш загальною класифікацією існують філософські, загальнологічні методи пізнання, наукові методи емпіричного дослідження, наукові методи теоретичного дослідження, історичний та логічний методи дослідження методи спеціальних наук.

Спеціальні методи - це методи, зв'язані з конкретними завданнями тієї чи іншої галузі знань, з вивченням якоїсь окремої форми руху матерії. Наприклад, у математиці використовують метод лінійного і динамічного програмування, у кібернетиці - метод "чорного ящика", у соціології - анкетування, у військовій науці - методи "полігонних випробувань", командно - штабного навчання та ін.

Далі коротко розглянемо основні методи пізнання.

Аналіз - мислення чи практичне розчленування, поділ цілого на складові частини з метою вивчення кожної із них окремо. Цей метод використовується як у теоретичній, так і в практичній діяльності людей. Він дозволяє виявити будову об'єкта, що вивчається, його структуру, відокремити в ньому суттєве від несуттєвого, звести складне до більш простого. За допомогою даного методу здійснюється класифікація предметів і явищ, виявляються тенденції їх розвитку і етапи формування

Синтез - мислення або практичне возз'єднання цілого, яке складається з частин, об'єднання розчленованих аналізом елементів після їх вивчення. У практиці виробничого колективу він може включати: прийняття рішення, формулювання рекомендацій, нормативів. Існують як емпіричний, так і теоретичний аналіз і синтез. Більш глибоким методом пізнання є теоретичний аналіз і синтез Як емпіричний аналіз використовуються елементарні порівняння і узагальнення, найпростіші поняття, а на рівні теоретичному - логічні узагальнення, гіпотези, наукові поняття.

Індукція - метод пізнання об'єктивного світу шляхом руху думки від окремого до загального, від факту до теоретичного висновку. Наприклад, фактичні дані про те, що мідь, олово, залізо та інші метали проводять електричний струм дозволили зробити висновок: всі метали - електропровідники

Дедукція - метод пізнання реального світу шляхом руху від загального до окремого, від знання про клас предметів до окремих речей даного виду.

Моделювання - науковий метод пізнання явищ, предметів за допомогою спеціально створюваних моделей. Процес пізнання включає в себе два компоненти: об'єкт та суб'єкт пізнання. Ефективність пізнавальної діяльності людей може бути збільшена двома шляхами: а) за допомогою посилення засобів пізнання, які встановлюються між суб'єктом і об'єктом, б) шляхом заміни об'єкта пізнання аналогічною тому моделлю, яка дає більше можливостей для вивчення його властивостей.

Пізнання, яке обумовлене потребами практики, починається з накопичення фактичного матеріалу, а далі здійснюється його творче осмислення та дослідна перевірка зроблених теоретичних узагальнень. У відповідності до даного процесу відрізняють емпіричний та теоретичний рівні наукового пі знання.

Емпіричний рівень - це такий рівень пізнання, коли відбувається процес нагромадження фактичного матеріалу і збирання інформації про використовувані факти.

Теоретичний рівень - це такий рівень пізнання, коли досягається вищий синтез знань у формі наукової проблеми, гіпотези, теорії.

Емпіричні методи пізнання і їх застосування в наукових дослідженнях. Спостереження - виділення нових фактів у процесах, подіях шляхом безпосереднього споглядання і сприймання. Воно здійснюється навмисно, цілеспрямовано, при наявності певного замислу і заздалегідь розробленого плану.

Спостереження як метод емпіричного дослідження завжди зв'язане з описом, який закріплює та передає одержані результати за допомогою певних знакових засобів. Воно поділяється на два основних види: якісне і кількісне. Перший вид передбачає проведення різних вимірів. Причому в одному випадку відбувається тільки фіксація даних, а у другому - знаходження емпіричних залежностей між результатами вимірів.

Експеримент - спосіб вивчення об'єкта в умовах, які створюються дослідником зі заздалегідь поставленою метою. В експерименті більш широко, ніж у спостереженні, застосовуються спеціальні установки, прилади, обчислювальна техніка. Він може здійснюватись у натуральній (напівнатуральній) або модельній формі. Прикладом першої форми слугують спеціальні установки, на яких випробовуються машини, різні агрегати.

У сучасних умовах широко застосовується і друга форма. Так, перед тим як відправляти в політ космічний корабель, було здійснено багато експериментів на моделях.

Теоретичні методи і прийоми наукового пізнання.

Ідеалізація - це спосіб наукового пізнання, який полягає в мисленому конструюванні об'єктів, які не існують у дійсності: абсолютно тверде тіло, точка, лінія, абсолютно чорний предмет та ін. Ідеалізація включає в себе момент абстрагування від реальних предметів і процесів. Створені таким чином предмети стають значно простішими від реально існуючих, завдяки чому виникає можливість застосовувати до них математичні методи дослідження.

Формалізація - це метод уявлення якої-небудь змістовної галузі у вигляді формальної системи, коли форма виділяється як особливий предмет дослідження незалежно від змісту. Такий метод полегшує вивчення предмета. Можна уявити, наскільки складною була б наука геометрія, коли б об'єм кулі із міді обраховувався зовсім за іншою формулою, ніж об'єм кулі із глини.