Висновки по темі сп-р-3

Стратегічне управління  виробничо-господарською діяльністю підприємства будівельного комплексу власне уявляє процес, що визначає послідовність дій організації будівельного комплексу по розробці та реалізації стратегії виконання змін в майбутній діяльності такого підприємства. Він включає постановку цілей, вироблення стратегії, визначення необхідних ресурсів (особливо, - стратегічних) і підтримку взаємовідносин із зовнішнім середовищем, що дозволяють організації досягти встановлених цілей.

Стратегічне управління є різновидом процесу прийняття управлінських рішень і передбачає такі стадії:

• усвідомлення необхідності прийняття рішення, тобто, інтелектуальну стадію;

• діагностику та структуризацію проблеми;

• формування варіантів подальших дій;

• прийняття одного або декількох варіантів для реалізації;

• реалізацію рішення;

• контроль за виконанням рішень і оцінку результатів.

Розробка стратегічних напрямків базується на системі цілей цієї діяльності. В процесі розробки послідовно вирішуються наступні завдання:

• визначення співвідношення різних форм інвестування на окремих етапах перспективного періоду;

• визначення галузевої спрямованості інвестиційної діяльності;

• визначення регіональної спрямованості інвестиційної діяльності.

Контрольні питання по темі сп-р-3

1. Для чого необхідний розподіл на етапи процесу стратегічного управління організацією будівельного комплексу?

2. З яких стадій (етапів) складається процес стратегічного управління підприємством будівельного комплексу?

3. Які інструменти аналізу запропоновано науковцями та практиками ХХ століття?

4. В чому проявляються конкурентні переваги підприємства будівельного комплексу?

Тема сп-р-4. Стратегічні аспекти у функціональних сферах діяльності будівельної організації План

13.1. Цінова політика і методи визначення цін

13.2. Вироблення цінової стратегії підприємства

13.3. Стратегія взаємодії з ринками ресурсів

13.4. Стратегія поводження фірми на ринку цінних паперів

13.5 Вивчення потенційних партнерів по ринкових трансакціях

13.6 Вибір стратегії відновлення ресурсів

13.1 Цінова політика і методи визначення цін

Ціна - це грошова сума, стягнута за товар. Під ціновою політикою розуміють визначення рівня цін і можливих варіантів їхньої зміни в залежності від цілей і задач, розв'язуваних фірмою в короткостроковому плані й у перспективі. Вироблення цінової політики є однієї з основних функцій маркетингу, тому в рамках загальної цінової політики рішення за цінами погоджуються з цільовим ринком фірми, образом і структурою маркетингу.

Найбільш типовими задачами, розв'язуваними за допомогою проведення продуманої цінової політики є:

1. вихід на новий ринок;

2. уведення нового товару (політика «зняття вершків»);

3. захист позицій (цінові методи конкурентної боротьби);

4. послідовний прохід по сегментах ринку;

5. швидке відшкодування витрат («доступні ціни»).

6. задовільне відшкодування витрат («цільові ціни»);

7. стимулювання комплексних продажів («збитковий лідер»);

8. цінова дискримінація;

9. проходження за лідером.

Перш ніж розробити стратегію формування ціни, фірма повинна проаналізувати всі зовнішні і внутрішні фактори, що впливають на рішення за цінами. Автор книги [1] виділив 5 основних факторів, що роблять найбільший вплив на встановлення ціни: споживачі, уряд, учасники каналів збуту, конкуренти, витрати виробництва.

Проводячи ту або іншу цінову політику, на тім або іншому ринку або сегменті ринку, фірма може користуватися декількома способами розрахунку цін.

1. Розрахунок ціни по методу «середні витрати + прибуток».

Найпростіший спосіб ціноутворення полягає в обчисленні визначеної націнки на собівартість товару. Різниця в розмірі націнок відбиває розходження у вартості товарних одиниць, обсягу продажів, оборотності товарних запасів і співвідношення між марками виробників і частками марками. Дана методика не враховує особливостей поточного попиту і конкуренції і не дозволяє вийти на оптимальну ціну. Усе-таки дана методика залишається популярної з ряду причин. По-перше, продавці більше знають про витрати, чим про попит. Прив'язуючи ціну до витрат, продавець спрощує для себе проблему ціноутворення, тому що йому не приходиться часто коректувати ціну в залежності від коливань попиту. В других, якщо цим методом користуються усі фірми галузі, те цінова конкуренція зводиться до мінімуму.

2. Розрахунок ціни на основі аналізу беззбитковості і забезпечення цільового прибутку.

Фірма прагне установити ціну, що забезпечить їй бажаний обсяг прибутку. Ця методика ґрунтується на графіку беззбитковості. Такий метод жадає від фірми розгляду різних варіантів цін і їхнього впливу на обсяги збуту, необхідних для подолання рівня беззбитковості й одержання цільового прибутку, а також для аналізу імовірності досягнення всього цього при кожній можливій ціні товару.

Лінії загального доходу і загальних витрат є прямими. Це свідчить про припущення в ході аналізу, що додаткові одиниці розглянутого продукту можуть бути продані по однієї і тій же ціні. Гіпотеза про те, що необмежена кількість товару може бути продане без зміни ціни, не відповідає реальній дійсності у відношенні широкого обсягу продукції, хоча це може виявитися можливим для короткого періоду або невеликого обсягу продукції. Ті, хто встановлюють ціни, повинні самі визначати чи є кількість товару, що дійсно повинний бути проданий за даною ціною, великого або меншим того, котре потрібно відповідно до цього аналізу. Іншою перешкодою для аналізу з погляду збитків є той факт, що дуже часто важко одержати докладну інформацію щодо постійних і перемінних витрат для окремих виробів.

3. Установлення ціни на основі цінності товару, що відчувається.

Основним фактором у цьому випадку є не витрати продавця, а купівельне сприйняття. Для формування у свідомості споживачів представлення про цінності товару фірми використовують нецінові прийоми впливу. Якщо продавець запросить більше визнаної покупцем ціннісної значимості товару, збут фірми виявиться нижче, ніж міг би бути.

4. Установлення ціни на основі рівня поточних цін.

Основним орієнтиром у даному випадку служать ціни конкурентів. Фірма може призначити ціну нижче рівня своїх конкурентів, на рівні або вище. Усі залежить від того, які мети переслідує фірма і яка цінова політика вона проводить.

5. Установленні ціни на основі закритих торгів.

Конкурентне ціноутворення застосовується у випадках боротьби фірм за підряди в ході торгів. При визначеній ціні фірми відштовхуються від очікуваних цінових речень конкурентів. Для того, щоб завоювати контракт, фірмі потрібно запросити ціну нижче, ніж в інших, але не нижче собівартості.