13.3 Стратегія взаємодії з ринками ресурсів

Усі виробничі системи неминуче утягують у взаємодію з ринками факторів виробництва через необхідність використання визначеного набору ресурсів, що спричиняє визначені витрати. Ринки ресурсів пропонують виробничим підприємствам здобувати ресурси у визначених цінових умовах і умовах, обумовлених структурою ринків ресурсів. Безумовно, підприємства мають справа не з одним ринком ресурсів і, крім того, у постійно мінливих умовах, оскільки ринки ресурсів самі по собі також перетерплюють визначені зміни.

Як і ринки продуктів, ринки ресурсів можуть бути різних типів і різного ступеня конкурентної напруженості. Ціни на ресурси в більшому ступені визначаються співвідношенням попиту та пропозиції. Однак, на цих ринках фірми виступають у ролі споживачів, і звідси їхнє поводження на цих ринках визначається всіма тими закономірностями, що властиві споживачам. [2, С. 231; 4, С. 223-240].

Принцип ефективності економічної системи, сформульований В.Парето, говорить про те, що в ефективній економічній системі неможливо зробити ніякого поліпшення без відповідного погіршення яких-небудь її параметрів. Для повної ефективності виробничої системи повинні бути досягнуті наступні умови:

1. існуючий запас ресурсів повинний бути розподілений між виробництвом товарів таким чином, щоб жодне їхній перерозподіл не могло збільшити виробництво одного товару без зменшення виробництва іншого (інших);

2. неможливе збільшення виробництва одного товару без відповідного зменшення випуску іншого. Для виробничої системи можна переформулювати цей принцип з позиції целеполагания: економічна система повинна використовувати свої фактори виробництва (ресурси) у такій ефективній комбінації, що знаходиться в точній відповідності з її виробничими можливостями і бажаннями по випуску продукції.

У зв'язку з обмеженістю ресурсів і повним їхнім розподілом між виробленими товарами (у кількісному й асортиментному змісті), відповідно до принципу ефективності Парето, усяка зміна (збільшення, зменшення) використання одного ресурсу спричиняє зворотна зміна (зменшення, збільшення) іншого або інших; у випадку многоресурсного виробництва (що більш реально): якщо неможливо збільшення абсолютної величини ресурсів, то всяка зміна їх використання можливо тільки через зміну співвідношення їхнього застосування. Для кожного товару повинне бути відомо, які ресурси й у якому співвідношенні повинні бути застосовані, але, оскільки вони вважаються замінними (це теоретичне допущення для теорії розподілу в ефективній системі і, одночасно, цілком природне для реальної економіки), те відомо, у якому ступені може бути здійснена ця заміна (ступінь можливого заміщення називається в економічній теорії нормою заміщення ресурсів).

Як була сказано вище, коли необхідна кількість ресурсів доступно, проблема складається в ефективності їхнього використання. Ресурси необхідні не тільки конкретно для випуску виробів, призначених для продажу у визначений період часу, але і для поповнення або створення запасів ресурсів або напівфабрикатів. Таким чином, керування виробництвом повинне бути здатно розподілити наявні ресурси в різних напрямках відповідно до виробничих мет для найбільш повного задоволення споживачів продуктом необхідної якості, що випускається, у відповідному асортименті [2, С. 232-237].

Фактори, що визначають кількість необхідних ресурсів. Детермінантами попиту на витрати є (як було сказано вище) продуктивність ресурсів і кількість доходу, принесена цими ресурсами (продуктивність у грошовому вираженні в залежності від доходу, що заробляється, від продажів товару, на виробництво якого використовується цей ресурс).

1. Попит на ресурси є похідним від попиту споживачів на продукт фірми. Чим більше попит на продукт, тим у більшій кількості фірма готова споживати ресурси, використовувані при виробництві продукту. Якщо поліпшення в продукті або зменшення цін стимулюють споживчий попит, то попит на ресурси також росте. Стабільність попиту на продукт визначає стабільність попиту на основні витрати, особливо на ті, котрі впливають на зміцнення попиту на продукт. Ресурс може бути сверхпродуктивным, але не споживаним зовсім, якщо відповідний продукт ніхто не бажає купити. Таким чином, висока ефективність ресурсу, сама по собі, не обумовлює високого попиту на цей ресурс.

2. Попит на ресурс залежить від знання технології і напрямку технологічних змін. Характер технології, використовуваний у процесі виробництва, є основним чинником, що визначає функцію граничного продукту кожного ресурсу, а технологічні зміни також вносять свої корективи в граничну продуктивність витрат. Технологічний процес, що робить витрати на ресурс менш продуктивними, відповідно зменшує попит на ресурс і навіть приводить до відмовлення від його застосування або до пошуку більш підходящого замінника.

3. Співвідношення цін на застосовувані ресурси впливає на попит на ці ресурси. Ціни на взаємозамінні ресурси визначають вибір фірмою визначеної технології серед ряду, що підходять для виробництва продукту. Якщо ресурс стає відносно дешевим (у порівнянні з іншими), попит на нього відповідно зростає, тому що виробник змінює свою технологію таким чином, щоб замінити більш дорогий на відносно більш дешевий. Як було відзначено вище, співвідношення цін між взаємозамінними ресурсами визначає вибір фірмою визначеної технології.

4. Попит на ресурс тим більше, чим вище граничний доход, що фірма одержує при збільшенні продажів своєї продукції. Яким би ні був граничний продукт, усе-таки, чим більше граничний доход, тим більше буде грошовий граничний продукт від використовуваного ресурсу. Тому що величина грошового граничного продукту від використання ресурсу є першорядним детермінантом при визначенні величини витрат для максимізації прибутку, те очевидно, що усе, що збільшує грошовий граничний продукт, збільшує також попит на ресурс (при інших рівних факторах).

5. Чим більше використовується інших ресурсів, що знаходяться у виробничому взаємозв'язку з даним ресурсом, тим більше попит. Ця пропорційність випливає з факту, що, якщо інших кооперованих ресурсів споживається більше, те даний ресурс стає більш продуктивним і буде мати більший граничний продукт при тім же застосуванні. Наприклад, використання робітників у виробництві автомобілів, при наявності високопродуктивних металообробних верстатів і роботів, приведе до їхній більш високої продуктивності (що виражається в збільшенні випуску продукції на 1 годину роботи робітника). Це означає більш високий граничний продукт від використання робочої сили і, відповідно, більш високий попит на неї.

Фактори, що визначають зміну попиту в залежності від зміни цін на необхідні ресурси. Також як і для продукту, назвемо цю чутливість попиту на ресурси від зміни цін еластичністю попиту і приведемо основні фактори, що впливають на цю еластичність.

1. Ступінь, у якій граничний продукт змінюється при зміні витрат, унаслідок збільшення (зменшення) використання ресурсу, залежить від ступеня, у якій фірма змінює застосування ресурсу через зміни, що відбулися, у цінах. Це випливає з того, що граничний грошовий продукт від застосування ресурсу дорівнює добуткові граничного продукту на граничний доход. Яким би ні був граничний доход, чим швидше падає граничний продукт, тим більше швидкість падіння грошового граничного доходу і тем менше еластичність попиту на ресурс. Наприклад, якщо технологія, використовувана в процесі виробництва, така, що граничний продукт від перемінного фактора падає повільно (разом з визначеною кількістю постійних витрат), те грошовий граничний продукт від застосування фактора також падає повільно. Це збільшує попит на ресурс. Навпаки, якщо граничний продукт від перемінного фактора падає різко при збільшенні його використання, те грошовий граничний продукт знижується також швидко, при цьому зменшуючи еластичність попиту на цей фактор.

2. Похідний характер попиту на ресурси неодмінно робить еластичність попиту на ресурси залежної від еластичності попиту на продукцію фірми. Зниження цін на продукцію при еластичному попиті дасть різкий ріст випускові і, тому, приведе до більшого збільшення кількості застосовуваних перемінних факторів, чим викликало би зменшення цін на продукт при нееластичному попиті.

3. Наявність замінників і умови заміни ресурсів один на іншій також впливають на еластичність попиту на ці ресурси. Чим більше число замінників, тим більше просто здійснити заміну і застосування: відповідно еластичність попиту збільшиться. Наприклад, якщо книговидавець бачить кілька підходящих видів папера для випуску підручника, то збільшення цін на окремий вид викликає різке падіння бажання використовувати саме цей папір. Якщо ресурс має мало замінників (або не має зовсім), то попит має тенденцію бути вкрай нееластичним. Наприклад, недолік гарних замінників типографської фарби пояснює дуже низьку її цінову еластичність (на короткостроковому періоді).

4. Еластичність попиту на ресурс у визначеній мері залежить від того, яку частку в загальних витратах займають витрати на цей ресурс. Гарною ілюстрацією є будівельна галузь, де витрати на робочу силу складають близько 50 відсотків від загальних витрат. Якщо рівень оплати праці зріс на 10 відсотків, то загальні витрати зростуть на 5 відсотків. Збільшення витрат у будівництві підштовхне ціни на нове будівництво і скоротить активність у цій галузі. У свою чергу, попит на робочу силу (ресурс) ослабне. Однак, якщо оплата тільки однієї професії в будівництві зростає на 10 відсотків, а частка витрат на оплату праці робітників цієї професії складає 2 відсотки від загальних витрат, те загальні витрати зростуть тільки на 0,02 відсотка. Таке зростання імовірно, не вплине ні на попит на робочу силу цієї професії, ні на попит на робочу силу в будівництві взагалі. Як правило, чим меншу частку від загальних витрат складає визначений вид ресурсів, тим менш еластичний попит на ці ресурси [2, С. 237-240].