13.6 Вибір стратегії відновлення ресурсів

Для ефективного функціонування підприємства необхідно періодично обновляти його виробничі ресурси. Завдання полягає у виборі такої стратегії відновлення, що дозволила б здійснювати цей процес з максимальним ефектом за досить тривалий період функціонування підприємства, щоб забезпечити його конкурентноздатність і виживаність. При цьому варто враховувати наявні і потенційні обмеження необхідних ресурсів.

В основі стратегії відновлення лежить принцип підтримки всіх ресурсів виробничої системи в актуальному стані за допомогою періодично повторюваних циклів технічного переозброєння або реконструкції підприємства. При виробленні стратегії необхідно визначити:

• періодичність проведення переозброєння або реконструкції, обумовлену темпами фізичного і морального зносу всіх ресурсів виробничої системи;

• можливі терміни початку і завершення робіт у кожнім циклі, що залежать від ресурсних обмежень;

• необхідний обсяг засобів для різних варіантів стратегії відновлення;

• оптимальний варіант стратегії, що забезпечує високий рівень конкурентноздатності підприємства з максимальним ефектом.

Під технічним переозброєнням будемо розуміти процес озброєння виробництва заново, на новій технічній основі, що приводить до істотного підвищення технічного рівня виробництва і до корінного поліпшення всіх економічних результатів виробничої діяльності. Технічний рівень характеризує ступінь досконалості застосовуваних методів і засобів виробництва, їхня здатність забезпечити високу ефективність виробництва.

Під реконструкцією звичайно розуміють процес, що сполучить відновлення техніки і перебудова пасивної частини основних виробничих фондів. У процесі реконструкції можуть бути внесені істотні зміни в просторові ресурси підприємства.

Якщо в процесі відновлення ресурсів, наявні засоби заміняють на засоби подібного ж рівня, тобто практично заміняють наявні засоби на аналогічні з метою компенсації фізичного зносу, то здійснюють технічну модернізацію виробництва, що не приводить до істотного підвищенню ефективності виробництва.

Головною метою керування гнучкістю профілю ВС є підтримка її (гнучкості) на оптимальному рівні, що забезпечує ефективне реагування на зміну вимог ринку протягом досить тривалого періоду.

Досягнення цієї мети стає можливим за умови:

1. мети ВС відповідають змінам у кон'юнктурі ринку;

2. ресурси ВС відповідають метам, що змінюються, ВС.

Звідси випливає, що керування гнучкістю припускає керування продукцією і керування ресурсами ВС. Керування продукцією здійснюється в процесі формування товарного асортименту, на основі проведення маркетингових досліджень кон'юнктури ринку, вибору кращих сегментів ринку і вироблення відповідної політики в області ціноутворення, стимулювання і розподіли. Результатом таких досліджень стає формування «ряду вибору ринків», що включає: освоєння виробу основного виробництва підприємства; «суміжні» товари і послуги; окремі блоки, вузли, агрегати виробів, що випускаються; товари і послуги, легко освоювані у виробництві; нові товари і послуги, що базуються на нових технологіях.

Керування ресурсами здійснюється по їхніх видах.

Керування розвитком технічних і технологічних ресурсів. Головною метою такого керування є забезпечення максимальної відповідності технічного рівня виробництва вимогам ринку. Для досягнення цієї мети необхідно:

• аналізувати процеси морального і фізичного зносу виробничого устаткування;

• аналізувати відповідність наявних і необхідних розмірів виробничої потужності підприємства;

• визначати потреби підприємства в оснащенні його прогресивними засобами технологічного оснащення;

• розробляти цільові програми технічного переозброєння (модернізації) і реконструкції виробництва, і забезпечувати їхнє виконання.

Керування кадровим потенціалом підприємства. Головною метою керування в цій області є забезпечення постійної відповідності складу і структури кадрів вимогам, обумовленим змінами кон'юнктури ринку. Для досягнення цієї мети необхідно:

• аналізувати склад і структуру кадрів по демографічних і кваліфікаційних ознаках;

• визначати кращі джерела поповнення трудового колективу працівниками необхідних професій і рівня кваліфікації;

• визначати кращі форми підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів;

• визначати кращі напрямки діяльності в області соціальної політики.

Керування розвитком інформаційних ресурсів. Головною метою формування і підтримка в актуальному керування цим видом ресурсів є стані інформаційної бази підприємства, що гарантує своєчасне і повне насичення підприємства достовірною вхідною, вихідною, оперативною, нормативно-довідковою інформацією, а також комплексом програмних засобів, необхідних для вироблення раціональних управлінських рішень. Для досягнення цієї мети важливо:

• визначати склад інформації, необхідної для керування всіма аспектами діяльності підприємства;

• організувати проектування і створення необхідної інформаційної бази;

• організувати постійну актуалізацію інформаційної бази;

• організувати насичення підприємства необхідними програмними продуктами і використання їх для вироблення управлінських рішень.

Керування розвитком просторових ресурсів. Головною метою керування в цій області є забезпечення постійного удосконалювання архітектурного вигляду підприємства поліпшення якості виробничих приміщень, підвищення ступеня використання промислової площадки й обсягів виробничих приміщень на основі їхньої реконструкції для необхідного розширення.

Для досягнення цієї мети необхідно:

• аналізувати відповідність просторових ресурсів вимогам забезпечення оптимальної гнучкості, містобудівним і природоохоронним нормативам;

• вироблення управлінських рішень у сфері архітектурно-планувальних заходів, людських і транспортних потоків;

• вироблення управлінських рішень, спрямованих на створення комфортних умов праці, раціональне зонирование території підприємства.

Керування розвитком організаційно-виробничої структури. Головною метою керування в цій області є постійне удосконалювання організаційно-виробничої структури, що забезпечує високий рівень ефективності функціонування підприємства в умовах мінливості зовнішнього середовища.

Для досягнення цієї мети необхідно:

• аналізувати відповідність сформованої спеціалізації виробничих підрозділів і кооперування між ними вимогам гнучкого реагування на зміни кон'юнктури ринку;

• аналізувати відповідність сформованої організаційної структури системи керування підприємств вимогам адекватного реагування на зміну зовнішнього середовища;

• виробляти рішення, спрямовані на зміну організаційно-виробничої структури, обумовлені змінами зовнішнього середовища.

Таким чином, підтримка необхідного рівня гнучкості профілю ПС зводиться до постійного спостереження за змінами, що відбуваються в зовнішнім середовищі, і адекватній зміні характеру ресурсів, що складають ПС [10, С.329-336].