- •Міністерство охорони здоров’я україни
- •Глава 1. Предмет і завдання патологічної фізіології. Основні поняття
- •Глава 2. Патогенна дія факторів зовнішнього середовища…………………….........37
- •Глава 3. Роль спадковості в патологічній фізіології………………...…………65
- •Глава 4. Реактивність та її роль у патологічній фізіології.…………………….83
- •Глава 5. Патофізіологія імунної системи…………………………………...…..96
- •Глава 6. Патологічна фізіологія сполучної тканини…………………….……129
- •Глава 11. Патологічна фізіологія тканинного росту……………………..….214
- •Глава 12. Типові порушення обміну речовин…………………….…………229
- •Глава 13. Інфекційний процес. Гарячка…………………………………..…259
- •Глава 14. Голодування…………………………..……………………………276
- •Глава 15. Порушення обміну вітамінів……………………………………….291
- •Глава 16. Гіпоксія………………………………………………………………303
- •Глава 17. Патологічна фізіологія системи крові……………………….……..311
- •Глава 18. Патологічна фізіологія системного кровообігу……………..……339
- •Глава 19. Патологічна фізіологія системи зовнішнього дихання……………363
- •Глава 20. Патологічна фізіологія травлення……………………….…………379
- •Глава 21. Патологічна фізіологія печінки………………………..……………389
- •Глава 22. Патологічна фізіологія cечовидільної системи……………….……399
- •Глава 23. Патологічна фізіологія ендокринної системи………………...……411
- •Глава 24. Патологічна фізіологія нервової системи……………………..……428
- •Глава 25. Екстремальні стани...….………………………………………..……437
- •Перелік скорочень
- •Передмова
- •Глава 1. Предмет і завдання патологічної фізіології. Основні поняття загальної нозології. Вчення про хворобу
- •1.1. Основні поняття загальної нозології
- •1.2.2. Класифікація хвороб
- •1.2.3. Основні періоди розвитку хвороби
- •1.2.4. Реанімація
- •1.3. Вчення про загальну етіологію і патогенез
- •1.3.1. Роль причин і умов у виникненні хвороби
- •1.3.2. Принципи етіотропної профілактики і терапії.
- •1.3.3. Основні положення патогенезу
- •1.3.4. Генералізація і локалізація патологічного процесу.
- •Контрольні питання
- •Глава 2. Патогенна дія факторів зовнішнього середовища
- •2.1. Патогенна дія іонізуючого випромінювання
- •2.2. Патогенна дія на організм інфрачервоних і ультрафіолетових променів
- •2.3. Патогенна дія електричної енергії.
- •2.4. Вплив на організм факторів космічного польоту
- •2.5. Патогенна дія на організм зміненого атмосферного тиску
- •2.6. Патогенна дія біологічних факторів на організм
- •2.7. Патогенна дія хімічних факторів на організм
- •2.8. Патологічна фізіологія алкоголізму, наркоманії та токсикоманії
- •2.8.1. Патофізіологічна характеристика алкоголізму
- •2.8.2. Патофізіологічна характеристика наркоманій і токсикоманій
- •Контрольні питання
- •Глава 3. Роль спадковості в патологічній фізіології
- •3.1. Причини спадкової патології
- •3.2. Загальні закономірності патогенезу спадкових захворювань
- •3.3. Класифікація форм спадкової патології
- •3.4. Методи вивчення спадкової патології
- •3.5. Характеристика спадкових хвороб
- •3.5.1. Генні хвороби (молекулярно-генетичні)
- •3.5.2. Хромосомні хвороби
- •3.5.3. Хвороби зі спадковою схильністю
- •3.6. Важливість спадкових факторів у патології людини
- •3.7. Принципи лікування і профілактики спадкових хвороб та хвороб зі спадковою схильністю.
- •Контрольні питання
- •Глава 4. Реактивність та її роль у патологічній фізіології.
- •4.1. Види реактивності
- •4.2. Форми і показники реактивності
- •4.3. Механізми реактивності
- •4.4. Резистентність
- •4.4.1. Основні компоненти неспецифічної резистентності
- •Контрольні питання
- •Глава 5. Патологічна фізіологія імунної системи
- •5.1. Первинні імунодефіцити
- •5.2. Вторинні імунодефіцити
- •5.3. Алергія
- •5.3.1. Класифікація алергічних реакцій
- •5.3.2. Механізми формування алергічних реакцій
- •5.3.3. Анафілактичні алергічні реакції (гіперчутливість і типу)
- •5.3.4. Цитотоксичні алергічні реакції (гіперчутливість iі типу)
- •5.3.5. Імунокомплексні алергічні реакції (гіперчутливість iіі типу)
- •5.3.6. Сповільнені алергічні реакції (гіперчутливість IV типу)
- •5.3.7. Автоімунні захворювання
- •5.3.9. Основні методи лікування алергічних захворювань
- •Контрольні питання
- •Глава 6. Патологічна фізіологія сполучної тканини
- •6.1. Структура, особливості та функції сполучної тканини
- •Таблиця 6.1. Гістамінові рецептори: переважна локалізація та наслідки подразнень
- •Таблиця 6.2. Генетичні типи колагену
- •6.2. Системні хвороби сполучної тканини
- •Контрольні питання
- •Глава 7. Патологічна фізіологія клітини
- •7.3. Молекулярні механізми пошкодження клітин.
- •7.4. Ознаки пошкодження клітини.
- •7.5. Захисно-компенсаторні реакції клітини у відповідь на її пошкодження:
- •Контрольні питання
- •Глава 8. Старіння
- •8.1. Класифікація старіння
- •8.2. Теорії старіння
- •8.3. Зміни на молекулярному та клітинному рівнях
- •8.4. Профілактика старіння
- •Контрольні питання
- •Глава 9. Патологічна фізіологія периферичного кровообігу
- •9.1. Артеріальна гіперемія
- •9.2. Венозна гіперемія
- •9.3. Ішемія
- •9.4. Стаз
- •9.5. Тромбоз
- •9.6. Емболія
- •9.7. Порушення мікроциркуляції
- •Контрольні питання
- •Глава 10. Запалення
- •10.1. Етіологія і патогенез запалення
- •Біологічно активні речовини – медіатори (модулятори) запалення
- •10.2. Класифікація запалення
- •10.3. Основні фізико-хімічні зміни в осередку запалення
- •10.5. Загальні ознаки запалення
- •10.6. Види ексудатів
- •10.7. Фагоцитоз
- •10.8. Хронічне (гранульоматозне) запалення
- •10.9. Завершення запалення
- •10.10. Значення запалення для організму
- •Контрольні питання
- •Глава 11. Патологічна фізіологія тканинного росту
- •11.1. Класифікація порушень тканинного росту
- •11.2. Гіпербіотичні процеси
- •11.2.1. Гіпертрофія та гіперплазія
- •11.2.2. Регенерація
- •11.2.3. Пухлини
- •11.3. Гіпобіотичні процеси
- •11.3.1. Атрофія
- •11.3.2. Дистрофія
- •Контрольні питання
- •Глава 12. Типові порушення обміну речовин
- •12.1. Основний та енергетичний обміни
- •12.2. Патофiзiологiя водно-електролітного обміну
- •12.2.1. Порушення водно-електролітної рівноваги (дисгiдрiя)
- •12.2.2. Набряки
- •12.3. Патофiзiологiя мiнерального обмiну
- •12.4. Патофізіологія вуглеводного обміну
- •12.5. Патологія жирового обміну
- •12.6. Патофізіологія білкового обміну
- •Контрольні питання
- •Глава 13. Інфекційний процес. Гарячка
- •13.1. Інфекційний процес
- •13.2. Гарячка
- •13.2.1. Етіологія
- •13.2.2. Механізм розхвитку гарячки
- •13.2.3. Стадії гарячки
- •13.2.4. Зміни в органах та системах при гарячці
- •13.2.5. Біологічне значення гарячки
- •13.2.6. Покази і принципи жарознижуючої терапії.
- •13.2.7. Поняття про піротерапію
- •13.2.8. Гіпертермія.
- •13.2.9. Гарячки нез’ясованої етіології.
- •Контрольні питання
- •Глава 14. Голодування
- •14.1. Повне голодування.
- •14.2. Неповне голодування
- •14.3. Білково-калорійна недостатність.
- •14.3.1. Квашіоркор
- •14.3.2. Аліментарний маразм
- •Відмінні ознаки квашіоркору і аліментарного маразму
- •14.3.3. Спру
- •14.4. Часткове голодування
- •14.5. Лікувальне голодування
- •Контрольні питання
- •Глава 15. Порушення обміну вітамінів
- •15.1. Жиророзчинні вітаміни
- •15.1.1. Гіповітаміноз а
- •15.1.2. Гіпервітаміноз а
- •15.1.3. Авітаміноз d
- •15.1.4. Гіповітаміноз d
- •15.1.5. Гіпервітаміноз d
- •15.1.6. Гіповітаміноз к
- •15.1.7. Гіповітаміноз е
- •15.2. Водорозчинні вітаміни
- •15.2.2. Авітаміноз в1 (хвороба бері-бері)
- •15.2.3. Гіповітаміноз в2
- •15.2.4. Авітаміноз рр
- •15.2.5. Гіповітаміноз в6
- •15.2.6. Гіповітаміноз в12
- •15.2.7. Гіповітаміноз в9
- •15.2.8. Гіповітаміноз в3
- •15.2.9. Гіповітаміноз н
- •Контрольні питання
- •Глава 16. Гіпоксія
- •16.1. Класифікації гіпоксій.
- •16.2. Види гіпоксій
- •16.3. Компенсаторно-пристосувальні механізми при гіпоксії
- •16.5. Загальні принципи корекції і профілактики гіпоксії.
- •Контрольні питання
- •Глава 17. Патологічна фізіологія системи крові
- •17.3.4. Лейкози
- •17.3.5. Лейкемоїдні реакції
- •17.4. Порушення гемостазу
- •17.4.1. Тромботичний синдром
- •17.4.2. Геморагічні діатези
- •17.4.3.Синдром дисемінованого внутрісудинного згортання крові (двз-синдром, тромбогеморагічний)
- •Контрольні питання
- •Глава 18. Патологічна фізіологія системного кровообігу
- •18.1. Недостатність кровообігу
- •Недостатність кровообігу може бути зумовлена:
- •18.2. Патологічна фізіологія кровообігу, зумовлена порушенням функції серця.
- •18.2.1.Механізми виникнення недостатності серця
- •18.2.2.Механізми компенсації
- •18.2.3.Гостра серцева недостатність.
- •18.2.4. Хронічна серцева недостатність
- •18.2.5. Аритмії
- •18.3. Патологічна фізіологія кровообігу, зумовлена порушенням функції судин
- •18.3.1. Атеросклероз
- •18.3.2. Артеріальні гіпертензії. Гіпертонічна хвороба
- •18.3.3. Артеріальні гіпотензії. Гіпотонічні стани
- •Контрольні питання
- •Глава 19. Патологічна фізіологія зовнішнього дихання
- •19.1. Недостатність дихання
- •19.2. Порушення альвеолярної вентиляції
- •19.3. Паренхіматозна недостатність зовнішнього дихання.
- •19.4.Основні патологічні процеси і захворювання зовнішнього дихання.
- •19.5. Принципи і шляхи фармакотерапії дихальної недостатності.
- •19.6. Порушення нереспіраторних функцій легень.
- •1. Легеневі об’єми і ємкості:
- •20.2. Порушення секреції шлунка
- •20.3. Порушення моторики шлунка
- •20.4. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки
- •20.5. Гастрити
- •20.6. Панкреатит
- •20.7. Порушення травлення в кишках.
- •Контрольні питання
- •Глава 21. Патологічна фізіологія печінки
- •21.1. Класифікація хвороб печінки
- •21.2. Етіологія
- •21.3. Недостатність печінки
- •21.4. Порушення захисної функції печінки
- •21.5. Порушення жовчоутворювальної і жовчовидільної функції печінки
- •21.6. Жовтяниця
- •21.7. Жовчнокам’яна хвороба
- •21.8. Холецистит
- •21.9. Гепатити
- •21.10 Цироз печінки
- •Контрольні питання
- •Глава 22. Патологічна фізіологія сечовидільної системи
- •22.1. Порушення функції клубочків нефронів
- •22.2. Порушення функцій канальців
- •22.3. Патологічні прояви порушень складу сечі
- •22.4. Основні механізми порушення функції нирок
- •22.5. Недостатність нирок причини та механізм розвитку, клінічні прояви.
- •22.6. Загальна характеристика механізмів розвитку основних захворювань нирок
- •Контрольні питання
- •Глава 23. Патологічна фізіологія ендокринної системи
- •23.1. Механізми ендокринних порушень
- •23.2. Компенсаторно-пристосувальні механізми при ендокринній патології
- •23.3. Причини ендокринних порушень
- •23.4. Порушення функцій гіпофіза
- •23.5. Порушення функції щитоподібної залози
- •23.6. Порушення функцій паращитоподібних залоз
- •23.7. Порушення функцій надниркових залоз
- •23.8. Порушення функцій статевих залоз
- •Контрольні питання
- •Глава 24. Патологічна фізіологія нервової системи
- •24.1. Причини та умови виникнення порушень діяльності нервової системи
- •24.2. Розлади сенсорної функції нервової системи
- •24.3. Патофізіологія болю
- •24.4. Порушення рухової функції нервової системи
- •24.5. Порушення нейро-трофічної функції нервової системи
- •24.6. Розлади мозкового кровообігу
- •24.7. Загальні поняття про хвороби, викликані емоційно-психічною діяльністю
- •Контрольні питання
- •Глава 25. Екстремальні стани
- •25.1. Класифікація екстремальних факторів.
- •Контрольні питання
- •3.1. Тестові завдання для самоконтролю Частина перша. Нозологія
- •Глава 1. Предмет і завдання патологічної фізіології. Основні поняття загальної нозології. Вчення про хворобу
- •Глава 2. Патогенна дія факторів зовнішнього середовища
- •Глава 3. Роль спадковості в патологічній фізіології
- •Глава 4. Реактивність та її роль у патологічній фізіології.
- •Глава 5. Патофізіологія імунної системи
- •Глава 7. Патологічна фізіологія клітини
- •Глава 8. Старіння
- •Частина друга. Типові патофізіологічні процеси
- •Глава 9. Патологічна фізіологія периферичного кровообігу
- •Глава 10. Запалення
- •Глава 11. Патологічна фізіологія тканинного росту
- •Глава 12. Типові порушення обміну речовин
- •Глава 13. Інфекційний процес. Гарячка
- •Глава 14. Голодування
- •Глава 15. Порушення обміну вітамінів
- •Глава 16. Гіпоксія
- •Частина третя. Патологічна фізіологія органів та систем
- •Глава 17. Патологічна фізіологія системи крові
- •Глава 18. Патологічна фізіологія системного кровообігу
- •Глава 19. Патологічна фізіологія системи зовнішнього дихання
- •Глава 20. Патологічна фізіологія травлення
- •Глава 21. Патологічна фізіологія печінки
- •Глава 22. Патологічна фізіологія cечовидільної системи
- •Глава 23. Патологічна фізіологія ендокринної системи
- •Глава 24. Патологічна фізіологія нервової системи
- •Глава 25. Екстремальні стани
- •3.2. Відповіді до тестових завдань Частина перша. Нозологія
- •Частина друга. Типові патофізіологічні процеси
- •Частина третя. Патологічна фізіологія органів та систем
- •Список рекомендованої літератури
- •Предметний покажчик
14.5. Лікувальне голодування
Лікувальне голодування називають ще методом розвантажувально-дієтичної терапії. Метод лікувального голодування використовується в лікуванні багатьох захворювань: серцево-судинних, шлунково-кишкових, суглобових, органів дихання, алергічних, ожиріння, цукрового діабету другого типу, функціональних порушень нервової системи, шкірних захворювань, ряду психічних розладів.
В основі методу лежить успадкована від далеких предків здатність людини переносити відносно довгі періоди голодування. Періодичне утримання від їжі (піст), з метою лікування хвороб або морального вдосконалення, відоме лікарям і філософам Древньої Греції, Ближнього Сходу, Індії, Тибету, і є незмінним атрибутом багатьох релігій. Медикам цілого світу відомо, що методично правильне проведене повне голодування є основою традиційного лікування і оздоровлення організму людини. В той же час хронічне недоїдання (часткове голодування) особливо на фоні стресу веде до дистрофії з несприятливим прогнозом.
Лікувальне голодування направлене на мобілізацію захисних сил організму, воно заставляє організм включати резервні сили і направити їх на нормалізацію обміну речовин, покращення травлення, кровообігу, а також очищення організму від кінцевих продуктів обміну. Академік Пашутін говорив: «…саме звільненням організму від хворих, старих, дряблих, зруйнованих клітин і тканин пояснюється могутній лікувальний ефект лікувального голодування». Ніколи людство не знайде більш ефективного і діючого способу оздоровлення, ніж – ті власні сили, що природа сотні мільйонів років сформувала в організмі людини. Мета лікувального голодування – навчити людину управляти внутрішніми резервами, філософії здорового способу життя.
Повне або “вологе” голодування найбільш широко використовується в клінічній практиці. В підготовчому періоді проводиться комплексне обстеження хворого, санація хронічних вогнищ запалення. Напередодні першого дня голодування хворий не вечеряє. На ніч йому робиться очисна клізма. На наступний ранок призначається солеве проносне. З цього часу прийом їжі припиняється, а пацієнти приймають не менше 1-1,6 л кип’яченої води або слабо завареного краще зеленого чаю, відвару м’яти, шипшини. Період голодування дозується індивідуально, в залежності від віку, нозологічної форми, стану пацієнта, переносимості голодування. Вважається доцільним досягнення кетоацидотичного кризу, котрий настає переважно на 7-9 добу. Тому достатньо 12-14 діб утримання від їжі. При бронхіальній астмі, поліартриті, псоріазі можна продовжити до 18-21 доби. Категорично забороняється тютюнопаління, вживання алкоголю, кави.
За думкою Ф.З. Меєрсона (1981), стрес синдром є першою стадією адаптації організму до відсутності їжі і води. Адаптацією організму до відсутності їжі проходить в декілька стадій:
І стадія – харчового збудження (1-3 доби). В організмі відбувається перебудова нейроендокринної регуляції: активується симпато-адреналова система, що приводить до перебудови нейроендокринної регуляції серцево-судинної, дихальної і травної систем. Це приводить не тільки до мобілізації внутрішніх резервів, але і до посилених витрат, підвищення основного обміну. Проведені наукові розрахунки показали, що в першу добу повного голодування для забезпечення енергії організму розщеплюється 80% вуглеводів і 10-15% жирів, а на 2-3 добу вуглеводів – 40-60%, жирів – 30-40%. Таким чином на третю добу голодування більш ніж в три рази збільшується використання тригліцеридів та холестерину. Це має великий фізіологічний зміст.
ІІ стадія – наростаючого кетоацидозу (з 3-4 доби до 7-9). В цей період відмічається наростаюча кетонемія, кетонурія і метаболічний ацидоз, що, так само як і підвищення в крові непрямого білірубіну, є своєрідною платою за адаптацію. З початком активної мобілізації жирових депо організму (підшкірно-жировий шар, сальник, брижа) найбільше метаболічне навантаження припадає на печінку. В ній відбувається розщеплення тригліцеридів до вільних жирних кислот з їх подальшим окисненням, а також синтез ліпопротеїдів високої і низької густини. З 5-7 доби повного голодування відмічається помірна холестеринемія, котра швидко проходить, так як холестерин активно використовується для синтезу жовчних кислот і кортикостероїдних гормонів. В печінці з жирних кислот синтезуються кетонові тіла (ацетон, ацетооцтова і β-оксимасляна кислоти), що є основним джерелом енергії для мозку, серцевого і скелетних м’язів. З 3-4 доби повного голодування організм починає функціонувати більш економічно. Зменшується ударний серцевий викид і частота серцевих скорочень. Знижується основний обмін до 30-50% від початкового. Паралельно зниженню рівня адреналіну і норадреналіну в крові зростає концентрація кортикостероїдних гормонів.
Стадія компенсованого кетоацидозу починається з 7-9 доби повного голодування, з початком активного використання кетонових тіл. В цей період кетонемія зменшується і метаболічний ацидоз компенсується і проявляється покращенням самопочуття, зменшенням почуття голоду, слабкості, головного болю. Відбувається відносна стабілізація метаболізму, економізація функцій стрес-лімітуючих фізіологічних систем. В крові підвищується рівень глюкози (за рахунок глюконеогенезу з кетонових тіл і глюкогенних амінокислот), зменшується рівень тригліцеридів і холестерину в крові. До 14-20 доби повного голодування не відбувається суттєвого використання білкових структур організму. Адаптація організму до голодування стає більш досконалою. Перебудова метаболізму на ендогенне харчування за рахунок використання жирових субстратів і продуктів їх окиснення створює фізіологічний спокій для більшості органів і систем організму. Зменшується вироблення харчових секретів (слини, соляної кислоти, пепсину, жовчі, панкреатичних ферментів). Сповільнюються ферментативні процеси (синтез білку, тригліцеридів, глікогену), що дозволяє організму «відпочити». З 3-4 доби повного голодування організм починає функціонувати більш економічно. Зменшується ударний серцевий викид і частота серцевих скорочень. Серцевий м’яз починає працювати не тільки економічно, але і більш ефективно. Збільшується діастола і скорочується систола серця, знижується загальний периферичний опір судин. Зменшення утворення кінцевих продуктів білкового катаболізму приводить до зменшення фільтрації в нирках і зниження добового діурезу. Загальна потреба організму в рідині зменшується до 1-1,5 л в добу. Активно використовується екстрацелюлярна рідина, що дозволяє зменшити позаклітинний тканинний сектор без суттєвого зниження об’єму плазми крові.
Фізіологічні зміни в організмі дозволяють використовувати дозоване голодування при лікуванні хворих з недостатністю кровообігу, гіпертонічною хворобою І-ІІ стадії, атеросклерозом і ішемічною хворобою серця, хронічних захворюваннях шлунково-кишкового тракту і підшлункової залози. Позитивний ефект відмічається у хворих бронхіальною астмою, алергозами різноманітного походження, що пояснюється зниженням вираженності сенсибілізації і антигенемії, підвищенням активності біологічно активних речовин, стимуляцією глюкокортикоїдної функції наднирників, зниженням гіперактивності слизової бронхів. Регулюючий вплив на обмінні процеси дозволяє рекомендувати лікувальне голодування хворим остеохондрозом, поліостеоартрозами обмінно-дистрофічного походження, аліментарно-конституційним ожирінням.
В основі лікувального ефекту дозованого голодування лежить стимуляція репаративних процесів в організмі, загибель малопотентних і «хворих» клітин, активне виведення кінцевих продуктів обміну речовин і токсинів, включаючи метаболіти лікарських препаратів, елімінація антигенного харчового навантаження. При довгочасному голодуванні розвивається охоронне гальмування нервової системи, як захисна реакція організму на стрес. Закономірності динаміки психічного стану пацієнтів в процесі дозованого голодування дозволяють використовувати його при лікуванні неврозів, реактивних станів, психопатій і шизофренії в фазі компенсації.
Лікувальне голодування слід завершувати дієтичним харчуванням. При недотриманні дієти під час відновлювального періоду може розвинутись синдром «харчового перенавантаження» – нудота, блювота, відчуття важкості в епі- і мезогастрії, розлади стулу. Для хворих з серцево-судинною патологією і порушенням обміну речовин рекомендують дієту соко-фруктово-овочеву. Для людей з захворюваннями травної системи, бронхіальною астмою, алергозами рекомендують гіпоалергенну дієту. Основними принципами відновного періоду є: харчування малими порціями через 2-3 год, поступовість і розширення дієти, виключення солі.
Повне виключення їжі і води почало застосовуватися в клінічній практиці недавно. Хоч про раціональність обмеження прийому рідини писав ще В.В. Пашутін (1902).
З фізіологічної точки зору організм в процесі повного голодування не відчуває значного дефіциту рідини. Адже на кожен кілограм жиру, що розщеплюється вивільняється до 1 л ендогенної води. Втрати рідини організмом шкірою, легенями та нирками складають 1,5-2 л за добу. Таким чином, дефіцит води не перевищує 0,5-1 л щодобово. В умовах зниженого основного обміну є повністю фізіологічним. Якщо абсолютне голодування не перевищує 3-4 діб дегідратація організму не виходить за рамки легкого ступеню. В підготовчому періоді проводиться обстеження пацієнта. Проносні і клізми не призначаються. Голодування проходить ті самі періоди, але термін їх скорочується. Перша стадія продовжується декілька годин, стадія “наростаючого кетоацидозу” – від 1 до 3 діб. При використанні “сухого” голодування спостерігається швидше і повне розщеплення депонованих жирів. Вже через 24 год в крові збільшується рівень тригліцеридів і холестерину. Зменшення маси тіла складає 2-3 кг за добу, причому 40% приходиться на воду, 30-40% - за рахунок жирової тканини, 15-20% - глікогену печінки і скелетних м’язів. Можна рахувати, що 3-х добове абсолютне голодування відповідає 7-9 добам повного голодування. Призначення абсолютного голодування протипоказане при жовчнокам’яній і сечокам’яній хворобах, тромбофлебіті і вираженому варикозному розширенні вен, порушенні згортання крові.
Також використовують комбіноване голодування, наприклад, 2-3 добове абсолютне і 10-14 добове “вологе” голодування. Це допомагає швидше досягнути “кетоацидотичного кризу”, більшого розщеплення жирової маси, ранньої нормалізації показників.