Контрольні питання

1. Патологія гіпоталамо-гіпофізарної системи. Причини виникнення та механізми розвитку синдромів надлишку та нестачі гіпофізарних гормонів.

2. Патологія щитоподібної залози. Гіпотиреоз, гіпертиреоз, зоб.

3. Порушення функції паращитоподібних залоз: види, причини, механізми розвитку, клінічні та патофізіологічні прояви.

4. Патологія надниркових залоз. Гіперфункція кори наднирників. Синдроми Іценка-Кушинга, Конна, вродженої гіперплазії кори надниркових залоз (адреногенітальний синдром). Порушення діяльності мозкової речовини надниркових залоз.

5. Порушення функції статевих залоз: первинні та вторинні стани гіпер-і гіпогонадизму. Причини та механізми розвитку, екстрагенітальні прояви порушень функції статевих залоз.

Глава 24. Патологічна фізіологія нервової системи

Нервова система людини регулює фізіологічні процеси організму на всіх його рівнях і забезпечує його існування як цілісної системи. Лише виконання всіх фізіологічних, тісно пов’язаних поміж собою, функцій нервової системи – інтегративної, сенсорної, моторної, секреторної, трофічної – забезпечує оптимальну функціонування кожного органа.

Як основна регулююча система організму нервова система бере участь у патогенезі кожної хвороби, формуючи 1) негайні обов’язкові фізіологічні захисно-пристосувальні рефлекси та реакцій, а також 2) відтерміновані не обов’язкові патологічні рефлекси та реакції.

Порушення цих механізмів призводить до порушення узгодженості функцій і дезадаптації організму, розладів гомеостазу, тобто до розвитку різноманітих патологічних процесів.

Патологія нервової системи – це ушкодження невро-гуморально-гормональної регуляції, котре зумовлює порушення нормального метаболізму, функції та структури на різних різнях організації організму в цілому; здатності організму пристосовуватись до обставин мінливого довкілля, які змінюються; здатності організму своєчасно та повноцінно відновлювати пошкоджені обмінно-структурно-функціональні процеси, тощо.

24.1. Причини та умови виникнення порушень діяльності нервової системи

Порушення діяльності нервової системи виникають унаслідок дії на організм різноманітних патогенних факторів екзогенної чи ендогенної природи:

• первинних екзогенних (фізичні, хімічні, біологічні, лікарські засоби та ін.); специфічним для людини патогенним фактором є слово, яке може викликати не лише розлади психічної діяльності, поведінки, але й інших функцій;

• первинних ендогенних (продукти проміжного і прикінцевого обміну за умов ішемії, гіпоксії, запалення, порушеннях діяльності генетичного апарату нейронів і т.п.);

• вторинних ендогенних (утворених нервововою системою – патотрофогени, автоантитіла, нейротоксини, інгібітори ферментів, відповідаальних за синтез і руйнування нейромедіаторів, тощо.).

Шляхи впливу патогенних факторів на нервову систему можуть бути прямими чи опосередкованими (через зміни безумовно- й умовно-рефлекторної, гуморальної та гормональної регуляції діяльності життєво важливих органів і систем). При цьому необхідно враховувати можливість локальної (різні структурні рівні) чи генералізованої їх дії на нервову систему.

Суттєве значення для розвитку патології нервової системи мають умови: функціональний стан нервової системи, спадкові фактори, конституція, вік, стать, тощо. Реалізація патогенних впливів залежить, також, від їх сили та тривалості. Разом з тим. функціональний стан ЦНС має велике значення для виникнення, ослаблення чи посилення патологічних процесів у різних органах і системах організму.

Розлади нервової діяльності, які призводять до різноманітних порушень функцій органів і систем в організмі, залежать також від характеру патогенного фактора, локалізації та інтенсивності ушкоджувальної дії, від активності захисно-компенсаторно-пристосувальних реакцій не тільки нервової системи, але й інших систем організму.