13.2.5. Біологічне значення гарячки

Гарячка, як і більшість інших типових патологічних процесів, поєднує у своєму розвитку і проявах як позитивні, захисно-пристосувальні чинники для хворого організму, так і викликає низку негативних змін і наслідків, що приносять додаткові страждання хворому і збільшують ймовірність смерті. Це закономірний результат еволюційного розвитку і становлення гомойотермності, формування як неспецифічних так і специфічних механізмів резистентності високо розвинутих біологічних видів. Часто гарячка є короткочасною і минає самостійно, тобто з еволюційної точки зору, така універсальна відповідь на подразнення має значення для виживання організму.

До позитивних, корисних наслідків гарячки належать:

• пригнічення розмноження мікроорганізмів – при температурі 40⁰С практично не діляться мікобактерії туберкульозу, гонококи, деякі пневмококи, трепонеми. Це, зокрема, може бути пов’язано зі зменшенням концентрації іонізованого заліза сироватки крові, а також іонізованого цинку, тоді як концентрація міді зростає. Крім того, знижується стійкість збудників інфекційних захворювань до дії антимікробних препаратів;

• посилення імунної відповіді, що виявляється підвищенням титру антитіл і посиленою проліферацією певних субпопуляцій Т-лімфоцитів;

• зростання неспецифічної резистентності організму. Це проявляється цілим комплексом неспецифічних захисних реакцій організму, зокрема – зростає фагоцитарна активність лейкоцитів; збільшується утворення антивірусного фактору – інтерферону; наростає концентрація білків – реактантів гострої фази (церулоплазміну, пропердину, С-реактивного білку); активуються антивірусні та антибактерійні ферменти, зокрема лізоцим;

• стимулюються обмінні процеси в клітинах, підвищується їх функціональна ефективність, наприклад – фізіологічна регенерація клітин, що сприяє процесам відновлення пошкоджених тканин;

• підвищення бар’єрної та антитоксичної функції печінки;

• посилення діурезу і виведення з організму токсичних речовин;

• розвивається загальний адаптаційний синдром, з включенням механізмів гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникового захисту;

• часто гарячка є першою і єдиною ознакою захворювання, тому спостереження за її характером є важливим елементом діагностичної тактики лікаря;

• забезпечує хворому фізіологічно виправданий спокій і постільний режим;

• штучно викликана гарячка (шляхом введення пірогенів) створює сприятливі умови для більш ефективного специфічного лікування антибіотикорезистентних, з млявим перебігом, рецидивуючих захворювань (кістковий туберкульоз, гонорея, сифіліс, тощо).

До негативних наслідків гарячки належать:

• дискомфорт і посиленне страждання хворого внаслідок головного, м’язевого і суглобового болю, відчуття ознобу, а згодом – жару;

• посилений обмін речовин і пригнічення діяльності травної системи можуть призвести до голодування і виснаження хворого;

• додаткове навантаження на серцево-судинну систему, що є небезпечним для хворих з недугами цієї системи. При критичному зниженні температури виникає загроза гострої судинної недостатності – колапсу;

• додаткове навантаження на зовнішнє дихання, посилена альвеолярна вентиляція може зумовити порушення перфузії легеневої тканини з розвитком гіпоксичної вазоконстрикції і викликати зміни кислотно-лужної рівноваги;

• посилений діурез, потовиділення, анорексія можуть викликати порушення водно-сольового балансу і зневоднення організму;

• пригнічення діяльності нервової системи. При посиленому метаболізмі головного мозку і збільшеній потребі кисню виникає гіпоксія, інтоксикація, що може спричинити галюцинації і судоми. У певної групи хворих гарячка може спровокувати приступи епілепсії;

• тривала, виражена гарячка пригнічує сперматогенез, порушує оваріальний цикл, може негативно вплинути на ріст і розвиток плоду, виявляючи тератогенну і навіть абортивну дію;

• збільшує ймовірність смерті.