3.5. Характеристика спадкових хвороб

Розрізняють хвороби: генні, хромосомні, геномні та зі спадковою схильністю. Для спадкових хвороб характерний клінічний поліморфізм. Він виявляється в різних строках прояву симптомів або початку захворювання, різному ступені виявлення хворобливих ознак, неоднакових термінах летального кінця. Варіації прояву спадкових хвороб не обмежуються тільки клінічними характеристиками. Вони виявляються також у коливаннях біохімічних та інших показників, які входять до загального поняття фенотипу. Так, захворювання з недосконалим остеогенезом характеризується ламкістю кісток, прогресуючим отосклерозом та блакитними склерами, але ці три головні ознаки зустрічаються лише у 44 % носіїв гена, ламкість кісток – у 6 3 %, глухота – у 60 %.

Таким чином, у різних хворих основні симптоми комбінуються по-різному. Значно може коливатися і час прояву хвороби. Так, середній вік початку прояву захворювання на хорею Гетінгтона – 40-45 років, але у деяких хворих вона виявляється вже в перші роки життя, а інколи й після 60 років.

3.5.1. Генні хвороби (молекулярно-генетичні)

Оскільки генна мутація займає порівняно невелику ділянку генетичного матеріалу, то зазвичай супроводжується менш грубими порушеннями. Репродуктивна функція носія при цьому зберігається, і тому такі захворювання частіше передаються з покоління в покоління, тобто є спадковими в повній мірі.

За домінантним типом успадковуються різні скелетні та інші аномалії, що не перешкоджають розмноженню, не скорочують тривалості життя і тому мало піддаються відбору. Такими аномаліями можуть бути короткопалість (брахідактилія), багатопалість (полідактилія), пальці, що викривлені або зрослися (синдактилія), викривлення нігтів, відсутність бокових різців, далекозорість, короткозорість, астигматизм, косоокість, тощо.

За домінантним типом передаються такі тяжкі хвороби, як вроджена катаракта, отосклероз, деякі форми м’язової атрофії, прогресуюча хорея Гетінгтона, ахондроплазія, що характеризується карликовим зростом та непропорційною будовою тіла.

До найбільш небезпечних хвороб цієї групи можна віднести множинний поліпоз товстого кишечника (який має тенденцію до переродження в злоякісну пухлину) та нейрофіброматоз (хвороба Реклінгаузена).

Більшість спадкових хвороб передаються за рецесивним типом. Хвороба проявляється тоді, коли діти одержують патологічний ген обох батьків. Самі ж батьки, що є гетерозиготними носіями ознаки, залишаються фенотипічно здоровими. Велике значення для прояву цих хвороб у спадкоємців має кровна спорідненність батьків, у яких є велика ймовірність володіти однаковим рецесивним патологічним геном. До таких хвороб належать дефекти амінокислотного обміну (фенілкетонурія, альбінізм, алкаптонурія), вроджена глухонімота, мікроцефалія, пігментопатія (дефіцит ферменту та блок на певному етапі метаболізму). Так, підвищена чутливість до алкоголю деколи пов’язана з низькою активністю ферменту алкогольдегідрогенази. Дефекти ферментів лікарського метаболізму призводять до підвищеної чутливості до лікарських препаратів і т. ін.

Відомі такі типи успадкування:

• аутосомно-домінантний – фенотипово патологічний стан виявляється у гетерозигот і гомозигот;

• аутосомно-рецесивний – фенотипово патологічний стан виявляється у гомозигот;

• Х-зчеплене успадкування – гени локалізовані в Х-хромосомі (Х-зчеплений рецесивний тип успадкування, Х-зчеплений домінантний тип успадкування).

• Y-зчеплене успадкування – гени локалізовані в Y-хромосомі, фенотипово проявляються у всіх осіб чоловічої статі – носіїв патологічного гена.

Головною ланкою генних хвороб є генні мутації. У людини приблизно 50-100 тис. генів, і кожен ген може мутувати та зумовлювати іншу структуру білка. Отже, кількість спадкових хвороб генної природи може бути дуже великою. Кожна генна мутація зумовлює зміну або відсутність білка. Наприклад, при галактоземії різко знижена активність ферменту галактозо-1-фосфат-уридилтрансферази, внаслідок чого в клітинах накопичується галактозо-1-фосфат. Ця сполука пригнічує ферментативні реакції вуглеводного обміну за участю фосфорильованих проміжних продуктів. Внаслідок цього відбувається ураження печінки, мозку, загальне порушення розвитку. Катаракти, характерні для цього захворювання, утворюються через велику концентрацію галактозо-1-фосфату в рідинах організму та утворення галактитолу.

Для багатьох генних хвороб уже ідентифіковано первинний аномальний продукт гена – ключова патогенетична ділянка на біохімічному рівні.

Виходячи з цього, хвороби класифікуються за біохімічним принципом, у залежності від того, які білки уражені – структурні, транспортні чи ферментні.

Прикладом захворювання, при якому зміни стосуються структурних білків, може бути синдром Елерса-Данлоса, при якому порушена структура колагену. Синдром характеризується підвищеною еластичністю шкіри, збільшенням рухомості суглобів, підвищеним розтягуванням хорд серцевих клапанів, відшаруванням сітківки, підвивихом кришталика.

Ураження транспортних білків відзначається при лізинуричній непереносимості білка, при якій порушується транспорт діамінокислот (лізину, аргініну, орнітину) в ниркових канальцях.

Найбільш поширеною та достатньо вивченою групою моногенних захворювань є ензимопатії. Озброєння гіпотезою «один ген – один фермент» призвело до розшифровки багатьох з них. Ензимопатії, при яких розшифровано первинний дефект ферменту, поділені на хвороби накопичення ліпідів, глікогену, глікопротеїнів, порушення амінокислотного, вуглеводного, пуринового та піримідинового обмінів, порушення гормоногенезу та ін.