2.2. Патогенна дія на організм інфрачервоних і ультрафіолетових променів

Інфрачервоні промені спричинюють тепловий ефект на організм, тому при інтенсивній дії на тканини викликають термічні опіки.

Ультрафіолетові промені мають теплову, фотохімічну та слабку іонізуючу дію.

Теплова дія проявляється первинною і вторинною еритемою. Первинна еритема є результатом рефлекторного розширення судин. Вторинна еритема розвивається через кілька годин в результаті утворення гістаміну, серотоніну, кінінів, простагландинів та токсичних продуктів розпаду білка.

Слабка іонізуюча дія проявляється мутаціями, розвитком пухлин шкіри (меланоми).

У випадку підвищення чутливості організму до дії ультрафіолетових променів розвивається фотосенсибілізація. Підвищена чутливість організму виникає під впливом фотосенсибілізаторів.

Фотосенсибілізатори розрізняють екзогенного та ендогенного походження. До екзогенних відносять, наприклад, еозин, риванол, хінін, сульфаніламіди, до ендогенних – холестерин, гематопорфірини, жовчні кислоти, білірубін та інш. Під дією фотосенсибілізаторів ультрафіолетові промені діють на ті молекули, з якими в нормі не взаємодіють. Вони прискорюють проходження енергії ультрафіолетових променів по вуглецевих скелетах молекул і викликають явище фотосенсибілізації (Матолінець О.М., 2009).

2.3. Патогенна дія електричної енергії.

Патогенна дія електричного струму визначається трьома основними факторами: фізичні параметри, шлях проходження струму в організмі й фізіологічний стан організму.

Існує пряма залежність між напругою, силою струму й пошкоджуючою дією на організм. Має також значення який це струм – постійний чи змінний, а також частота струму (напруга в 500 В постійного струму й частота 50 Гц є небезпечними для життя). За електричними властивостями організм є неоднорідним провідником. Рідкі середовища – добрі провідники, а епідерміс і кісткова тканина є діелектриками. Найнебезпечнішим є проходження струму крізь серцевий м’яз і мозок. В цьому випадку розвивається фібриляція серця та настає параліч дихання. Такі явища можуть бути наслідком рефлекторного порушення вінцевого кровообігу або підвищення тонусу блукаючого нерва. Спазм дихальних м’язів і голосових складок спричинює припинення або різке ускладнення дихання. Має також значення стан шкірних покривів (вологість та цілісність), переохолодження, перегрівання організму, адаптованість до струму.

Енергія електричного струму в організмі перетворюється на електротермічну, електрохімічну та електромеханічну енергії, що проявляється відповідно опіками, електролізом і розривом тканин. Проходячи крізь біологічні середовища, електричний струм поляризує атоми й молекули, змінює просторове розміщення заряджених частинок і посилює їх рух – електрична енергія переходить у теплову.

2.4. Вплив на організм факторів космічного польоту

Факторами, які суттєво впливають на організм людини в умовах космічного польоту є невагомість, вібрація, шум, прискорення та гіпокінезія. Невагомість викликає розвиток гострих реакцій: порушується чутливість, координація рухів, виникають розлади вегетативних реакцій. Причиною цього є порушення аферентації із рецепторів шкіри, вестибулярного апарату та пропріорецепторів. Тривале перебування в кабіні космічного корабля, мікроклімат кабіни, тривала ізоляція людини, зміна добової періодичності також мають істотний вплив. Крім цього, випадіння гідростатичної складової із кров’яного тиску веде до кровонаповнення верхньої половини тіла. Із організму виводиться кальцій та фосфор, розвивається остеопороз. Зменшується сила та маса м’язів, виникає їх атрофія.

До факторів космічного польоту відносять також фізичні характеристики космічного простору: космічну радіацію, відсутність атмосфери, метеоритну небезпеку (Матолінець О.М., 2009).