Контрольні питання

1. Порушення основних функцій серцевого м’язу (збудливості, автоматизму, провідності)

2. Гостра серцева недостатність її прояви.

3. Ішемічна хвороба серця. Інфаркт міокарду.

4. Атеросклероз. Етіологія. Патогенез.

5. Види артеріальної гіпертензії. Етіологія. Патогенез.

Глава 19. Патологічна фізіологія зовнішнього дихання

Дихання - сукупність процесів, які забезпечують поступлення в організм кисню, використання його у процесах біологічного окислення органічних сполук і видалення із організму залишків СО₂. У результаті цього вивільняється енергія, яка йде на забезпечення життєдіяльності організму.

Легеневе дихання підтримується завдяки функціонуванню 3-ох систем:

1. системи зовнішнього дихання;

2. системи транспорту газів;

3. клітинного (тканинного) дихання - внутрішнє дихання.

Діяльність цього складного комплексу тісно зв’язана між собою регуляторними механізмами. А тому порушення у будь-якій системі може бути причиною загального порушення дихання.

Зовнішнє дихання - сукупність процесів, які відбуваються в легенях і забезпечують нормальний газовий склад крові адекватно до потреб організиму.

Система зовнішнього дихання складається з: дихальних шляхів, плевральної порожнини, легенів, грудної клітки з дихальними м’язами. Робота цієї системи регулюється завдяки спряженій роботі дихального центру, мотонейронів спинного мозку, аферентних та еферентних провідників. Крім того, в рефлекторній регуляції дихання особливу увагу приділяють механорецепторам легень, рецепторам дихальних шляхів, термо- і барорецепторам, а також впливам, котрі надходять у дихальний центр від вищих відділів мозку.

Нормальний газовий склад артеріальної крові визначають градієнтом парціального тиску газів (рО₂ - 80 - 100 мм рт.ст., рСО₂ - 36-40 мм рт.ст.) Така газова постійність крові підтримується наступними процесами:

1) вентиляцією легень;

2) дифузією газів через альвеоло-капілярну мембрану (аерогематичний бар’єр);

3) кровоплином у легенях (перфузією);

4) регуляторними механізмами.

Порушення будь-якого із них веде до розвитку, так званої недостатності зовнішнього дихання, або дихальної недостатності (ДН), яка виявляється гіпоксемією (зниження рО₂ в артеріальній крові), гіперкапнією (підвищення рСО₂ в артеріальній крові), гіпоксією (киснева недостатність тканин).

19.1. Недостатність дихання

Недостатність дихання – це патологічний стан, коли легені не можуть забезпечити нормальний газовий склад крові або забезпечують його за рахунок значно більшої роботи дихальних м’язів.

Класифікація дихальної недостатності.

Існує кілька класифікацій ДН:

1) За перебігом :

а) гостра - розвивається хвилини, години,

б) підгостра - дні, тижні;

в) хронічна - місяці, роки.

2) За важкістю:

а) помірна - рО₂ до 70 %,

б) середньої важкості - до 50 %;

в) важка - менше 50 %.

3) За вираженістю клінічних ознак:

а) компенсована;

б) декомпенсована.

4) За патогенезом:

I) вентиляційна НЗД, яка у свою чергу поділяється на:

а) дисрегуляторну;

б) рестриктивну;

в) обструктивну.

II) паренхіматозна НЗД:

а) з порушенням дифузії газів;

б) з порушенням легеневої перфузії;

в) з порушенням вентиляційно-перфузійного співвідношення.

Основні механізми розвитку недостатності дихання полягають у порушенні як власне процесів вентиляції, перфузії, дифузії, так і кількісного їх співвідношення.

Основні прояви НЗД.

• Задишка

• Гіпоксія

• Гіперкапнія

• Ціаноз - наслідок переважання відновленого гемоглобіну у крові