9.6. Емболія

Емболія (від грец. emballein – кинути всередину) – це перенесення течією крові або лімфи тіл (емболів), які в нормі не зустрічаються, або закупорка ними судин.

За походженням розрізняють екзогенну (повітряна, бактеріальна, паразитарна, щільними сторонніми тілами) та ендогенну (газова, жирова, тканинна, навколоплідними водами, тромбами) емболію.

Залежно від локалізації виділяють емболію малого і великого кола кровообігу, емболію системи ворітної вени.

Напрямок руху емболів визначається напрямком течії крові. Перенесення емболів здійснюється в судини малого кола кровообігу (із венозної системи великого кола кровообігу і правих відділів серця), в судини великого кола кровообігу (із лівих відділів серця, артеріальної системи великого кола), в систему ворітної вени печінки.

Виняток становлять ретроградна і парадоксальна емболії.

Ретроградна емболія виникає у великих венозних стовбурах (вени нижньої частини тіла), коли ембол рухається проти течії крові.

Парадоксальна емболія виникає у результаті незарощення міжпередсердного або міжшлуночкового отвору, внаслідок чого емболи з великого кола кровообігу і правої половини серця можуть потрапляти у ліву половину, минаючи мале коло кровообігу.

Повітряна емболія. Виникає при потраплянні в судинне русло міхурців повітря із оточуючої атмосфери. Найчастіше спостерігається венозна повітряна емболія при пораненні великих вен (верхня порожниста, яремна, підключична), де внаслідок присмоктувальної дії грудної клітки створюється негативний тиск. Крім того, стінки цих вен слабко спадаються. Повітря надходить до правого шлуночка, тампонує порожнини правого відділу серця і перешкоджає циркуляції крові з великого кола кровообігу. Частина повітря проникає в судини легенів, що може призвести до смерті.

Описано випадки виникнення венозної повітряної емболії при зіянні поверхневих вен матки після пологів, під час виконання лікувальних маніпуляцій (інфузія розчинів у великі вени.) Артеріальна повітряна емболія великого кола кровообігу може виникати під час нейрохірургічних втручань, оперативних втручань на серці та аорті з використанням апарату штучного кровообігу, при накладенні діагностичного або лікувального пневмотораксу, при деструктивних процесах або ушкодженні легень (поранення, вибухова ударна хвиля).

Газова емболія розвивається у разі вивільненні розчинених у крові газів (азоту, вуглекислого газу, кисню) та закупорки ними капілярів, розміщених переважно в басейні судин великого кола кровообігу. Такі умови виникають при перепаді атмосферного тиску від підвищеного до нормального (швидке піднімання водолазів, робітників кесонів) або від нормального до різко зниженого (розгерметизація кабіни висотного літального апарату).

Тромбоемболія. Виникає при відриві та перенесенні в кровоносні судини частинок тромбу. Легко відриваються частинки тромбів, розташовані на клапанах серця, де є сприятливі умови для їхнього перенесення в мале та велике коло кровообігу. Найпоширенішим варіантом є тромбоемболія малого кола кровообігу, в зв’язку з тим, що тромбоз частіше виникає у венах великого кола кровообігу (вени нижніх кінцівок, тазу, печінки). Джерелом тромбоемболії судин великого кола кровообігу є тромби, що утворились в лівих відділах серця (при ендокардиті, аневризмі) або в аорті чи артеріях, які відходять від неї (при атеросклерозі).

Жирова емболія виникає при потраплянні краплинок жиру в кровоносну систему із тканини, багатої на жир. Наприклад, при роздробленні трубчастих кісток, підшкірної або тазової клітковини. Жирова емболія насамперед розвивається в судинах малого кола кровообігу, оскільки джерело емболії переважно розташовується в басейні вен великого кола кровообігу. Кількість жиру, що може спричинити смертельну жирову емболію, коливається в межах 0,9-3 см³/кг.

Причиною тканинної (клітинної) емболії є перенесення тканин, багатих на воду (м’язів, печінки, трофобласту) в систему циркуляції крові, насамперед в мале коло кровообігу. Одним із механізмів метастазування є емболія клітинними елементами пухлин.

Емболія навколоплідними водами розвивається при потраплянні навколоплідних вод під час пологів в пошкоджені судини матки на ділянці плаценти, що відокремилась.

Бактеріальна емболія виникає як ускладнення інфекційно-запального процесу. Зустрічається у формі бактеріємії і сепсису. Бактеріємія є механізмом дисемінації інфекції із первинного вогнища. Оклюзія судин мікроорганізмами призводить до розвитку септикопіємії та утворення вторинних гнійних вогнищ у органах.

Паразитарна емболія виникає при перенесенні згустків, що складаються із грибів, найпростіших або паразитів.

Емболія сторонніми тілами (кулею, дробом, осколком снаряда, клаптями одягу при вогнепальному пораненні) зустрічається дуже рідко.

Емболія малого кола кровообігу. Основними гемодинамічними ефектами є різке зниження артеріального тиску у великому колі кровообігу і підвищення тиску в малому колі. Розвивається синдром гострого легеневого серця, який часто є причиною смерті.

Емболія великого кола кровообігу. Причинами виникнення є тромбоендокардит, інфаркт міокарда, тромбоутворення в артеріях великого кола кровообігу з наступною тромбоемболією, газова та жирова емболія. Найчастіше емболи локалізуються у вінцевих, середній мозковій, внутрішній сонній, нирковій, селезінковій артеріях.

Важкість клінічної картини залежить від рефлекторного спазму і ступеню розвитку колатералей.

Емболія ворітної вени. Виникає збільшення кровонаповнення органів черевної порожнини (шлунку, кишок, селезінки). Розвивається синдром портальної гіпертензії (підвищення тиску крові в системі ворітної вени до 40-60 см вод.ст). Клінічно цей синдром проявляється асцитом, розширенням поверхневих вен передньої черевної стінки, збільшенням селезінки (спленомегалією).