8.1. Класифікація старіння

1. За темпами розвитку:

а) передчасне або прискорене (прогерія) – виявляється у віці 40-50 років і є однією із причин ранньої дезадаптації, обмеження інтересів, дестабілізації особистості;

б) ретардоване (уповільнене) – характеризується більш повільним темпом вікових змін (феномен довголіття).

2. За причинами розвитку:

а) фізіологічне (як неминучий біологічний процес) – характеризується визначеною послідовністю вікових змін, що відповідають біологічним, адаптаційно-регулятивним можливостям даної людської популяції;

б) патологічне (під впливом патогенних факторів) – зумовлене дією чинників зовнішнього середовища (побутових, професійних, соціально-економічних, екологічних) та впливом захворювань (особливо хронічних) на функції органів та систем людського організму.

3. Залежно від рівня біологічної організації розрізняють старіння молекул, клітин, органів, систем та організму в цілому.

Основні закономірності старіння

Закономірні вікові зміни організму називають гомеорезом. Виділяють такі закономірності:

1. Гетерохронність – різні терміни появи вікових змін у різних тканинах, органах і системах. Так, атрофія тимусу в людини розвивається у віці 13-15 років, статевих залоз – у клімактеричному періоді, а деякі функції гіпофіза зберігаються навіть в глибокій старості.

2. Гетеротопність – неоднакове вираження процесу старіння у різних органах і структурах того самого органа. Так, старіння пучкової зони кори надниркових залоз є менш вираженим, ніж клубочкової та сітчастої.

3. Гетерокінетичність – розвиток вікових змін із різною швидкістю. В одних тканинах вони виникають рано, відносно повільно прогресують; в інших – розвиваються стрімко, проте в більш пізні терміни. Наприклад, зміни опорно-рухового апарату повільно наростають із віком, а розлади в певних структурах мозку виникають пізніше, але швидко прогресують, призводячи до зниження інтелекту.

4. Гетерокатефтентність – вікові зміни проявляються у пригніченні одних і активізації інших життєвих процесів у старечому організмі. Наприклад, зниження продукції андрогенів і мінералокортикоїдів наднирковими залозами на фоні гіпертрофічних змін пучкової зони.

Прогерія

Це патологічне старіння, яке виникає в результаті дії на організм патогенних факторів, провідна роль при цьому належить спадковості.

Синдром Гетчінсона-Гілфорда – аутосомно-рецесивне спадкове захворювання. Ознаки з’являються на першому році життя людини. Характерна затримка росту, посивіння волосся, помутніння кришталика, розвиток атеросклерозу, а також передчасне старіння шкірних покривів. Життя здебільшого триває до 20 років.

Синдром Вернера – також аутосомно-рецесивне захворювання, що виникає у віці 15-25 років. Характеризується затримкою росту в пубертатному періоді, посивінням волосся, облисінням, зниженням гостроти слуху, помутнінням кришталика. При даній патології часто розвивається цукровий діабет, атеросклероз, інфаркт міокарда.