
- •Міністерство охорони здоров’я україни
- •Глава 1. Предмет і завдання патологічної фізіології. Основні поняття
- •Глава 2. Патогенна дія факторів зовнішнього середовища…………………….........37
- •Глава 3. Роль спадковості в патологічній фізіології………………...…………65
- •Глава 4. Реактивність та її роль у патологічній фізіології.…………………….83
- •Глава 5. Патофізіологія імунної системи…………………………………...…..96
- •Глава 6. Патологічна фізіологія сполучної тканини…………………….……129
- •Глава 11. Патологічна фізіологія тканинного росту……………………..….214
- •Глава 12. Типові порушення обміну речовин…………………….…………229
- •Глава 13. Інфекційний процес. Гарячка…………………………………..…259
- •Глава 14. Голодування…………………………..……………………………276
- •Глава 15. Порушення обміну вітамінів……………………………………….291
- •Глава 16. Гіпоксія………………………………………………………………303
- •Глава 17. Патологічна фізіологія системи крові……………………….……..311
- •Глава 18. Патологічна фізіологія системного кровообігу……………..……339
- •Глава 19. Патологічна фізіологія системи зовнішнього дихання……………363
- •Глава 20. Патологічна фізіологія травлення……………………….…………379
- •Глава 21. Патологічна фізіологія печінки………………………..……………389
- •Глава 22. Патологічна фізіологія cечовидільної системи……………….……399
- •Глава 23. Патологічна фізіологія ендокринної системи………………...……411
- •Глава 24. Патологічна фізіологія нервової системи……………………..……428
- •Глава 25. Екстремальні стани...….………………………………………..……437
- •Перелік скорочень
- •Передмова
- •Глава 1. Предмет і завдання патологічної фізіології. Основні поняття загальної нозології. Вчення про хворобу
- •1.1. Основні поняття загальної нозології
- •1.2.2. Класифікація хвороб
- •1.2.3. Основні періоди розвитку хвороби
- •1.2.4. Реанімація
- •1.3. Вчення про загальну етіологію і патогенез
- •1.3.1. Роль причин і умов у виникненні хвороби
- •1.3.2. Принципи етіотропної профілактики і терапії.
- •1.3.3. Основні положення патогенезу
- •1.3.4. Генералізація і локалізація патологічного процесу.
- •Контрольні питання
- •Глава 2. Патогенна дія факторів зовнішнього середовища
- •2.1. Патогенна дія іонізуючого випромінювання
- •2.2. Патогенна дія на організм інфрачервоних і ультрафіолетових променів
- •2.3. Патогенна дія електричної енергії.
- •2.4. Вплив на організм факторів космічного польоту
- •2.5. Патогенна дія на організм зміненого атмосферного тиску
- •2.6. Патогенна дія біологічних факторів на організм
- •2.7. Патогенна дія хімічних факторів на організм
- •2.8. Патологічна фізіологія алкоголізму, наркоманії та токсикоманії
- •2.8.1. Патофізіологічна характеристика алкоголізму
- •2.8.2. Патофізіологічна характеристика наркоманій і токсикоманій
- •Контрольні питання
- •Глава 3. Роль спадковості в патологічній фізіології
- •3.1. Причини спадкової патології
- •3.2. Загальні закономірності патогенезу спадкових захворювань
- •3.3. Класифікація форм спадкової патології
- •3.4. Методи вивчення спадкової патології
- •3.5. Характеристика спадкових хвороб
- •3.5.1. Генні хвороби (молекулярно-генетичні)
- •3.5.2. Хромосомні хвороби
- •3.5.3. Хвороби зі спадковою схильністю
- •3.6. Важливість спадкових факторів у патології людини
- •3.7. Принципи лікування і профілактики спадкових хвороб та хвороб зі спадковою схильністю.
- •Контрольні питання
- •Глава 4. Реактивність та її роль у патологічній фізіології.
- •4.1. Види реактивності
- •4.2. Форми і показники реактивності
- •4.3. Механізми реактивності
- •4.4. Резистентність
- •4.4.1. Основні компоненти неспецифічної резистентності
- •Контрольні питання
- •Глава 5. Патологічна фізіологія імунної системи
- •5.1. Первинні імунодефіцити
- •5.2. Вторинні імунодефіцити
- •5.3. Алергія
- •5.3.1. Класифікація алергічних реакцій
- •5.3.2. Механізми формування алергічних реакцій
- •5.3.3. Анафілактичні алергічні реакції (гіперчутливість і типу)
- •5.3.4. Цитотоксичні алергічні реакції (гіперчутливість iі типу)
- •5.3.5. Імунокомплексні алергічні реакції (гіперчутливість iіі типу)
- •5.3.6. Сповільнені алергічні реакції (гіперчутливість IV типу)
- •5.3.7. Автоімунні захворювання
- •5.3.9. Основні методи лікування алергічних захворювань
- •Контрольні питання
- •Глава 6. Патологічна фізіологія сполучної тканини
- •6.1. Структура, особливості та функції сполучної тканини
- •Таблиця 6.1. Гістамінові рецептори: переважна локалізація та наслідки подразнень
- •Таблиця 6.2. Генетичні типи колагену
- •6.2. Системні хвороби сполучної тканини
- •Контрольні питання
- •Глава 7. Патологічна фізіологія клітини
- •7.3. Молекулярні механізми пошкодження клітин.
- •7.4. Ознаки пошкодження клітини.
- •7.5. Захисно-компенсаторні реакції клітини у відповідь на її пошкодження:
- •Контрольні питання
- •Глава 8. Старіння
- •8.1. Класифікація старіння
- •8.2. Теорії старіння
- •8.3. Зміни на молекулярному та клітинному рівнях
- •8.4. Профілактика старіння
- •Контрольні питання
- •Глава 9. Патологічна фізіологія периферичного кровообігу
- •9.1. Артеріальна гіперемія
- •9.2. Венозна гіперемія
- •9.3. Ішемія
- •9.4. Стаз
- •9.5. Тромбоз
- •9.6. Емболія
- •9.7. Порушення мікроциркуляції
- •Контрольні питання
- •Глава 10. Запалення
- •10.1. Етіологія і патогенез запалення
- •Біологічно активні речовини – медіатори (модулятори) запалення
- •10.2. Класифікація запалення
- •10.3. Основні фізико-хімічні зміни в осередку запалення
- •10.5. Загальні ознаки запалення
- •10.6. Види ексудатів
- •10.7. Фагоцитоз
- •10.8. Хронічне (гранульоматозне) запалення
- •10.9. Завершення запалення
- •10.10. Значення запалення для організму
- •Контрольні питання
- •Глава 11. Патологічна фізіологія тканинного росту
- •11.1. Класифікація порушень тканинного росту
- •11.2. Гіпербіотичні процеси
- •11.2.1. Гіпертрофія та гіперплазія
- •11.2.2. Регенерація
- •11.2.3. Пухлини
- •11.3. Гіпобіотичні процеси
- •11.3.1. Атрофія
- •11.3.2. Дистрофія
- •Контрольні питання
- •Глава 12. Типові порушення обміну речовин
- •12.1. Основний та енергетичний обміни
- •12.2. Патофiзiологiя водно-електролітного обміну
- •12.2.1. Порушення водно-електролітної рівноваги (дисгiдрiя)
- •12.2.2. Набряки
- •12.3. Патофiзiологiя мiнерального обмiну
- •12.4. Патофізіологія вуглеводного обміну
- •12.5. Патологія жирового обміну
- •12.6. Патофізіологія білкового обміну
- •Контрольні питання
- •Глава 13. Інфекційний процес. Гарячка
- •13.1. Інфекційний процес
- •13.2. Гарячка
- •13.2.1. Етіологія
- •13.2.2. Механізм розхвитку гарячки
- •13.2.3. Стадії гарячки
- •13.2.4. Зміни в органах та системах при гарячці
- •13.2.5. Біологічне значення гарячки
- •13.2.6. Покази і принципи жарознижуючої терапії.
- •13.2.7. Поняття про піротерапію
- •13.2.8. Гіпертермія.
- •13.2.9. Гарячки нез’ясованої етіології.
- •Контрольні питання
- •Глава 14. Голодування
- •14.1. Повне голодування.
- •14.2. Неповне голодування
- •14.3. Білково-калорійна недостатність.
- •14.3.1. Квашіоркор
- •14.3.2. Аліментарний маразм
- •Відмінні ознаки квашіоркору і аліментарного маразму
- •14.3.3. Спру
- •14.4. Часткове голодування
- •14.5. Лікувальне голодування
- •Контрольні питання
- •Глава 15. Порушення обміну вітамінів
- •15.1. Жиророзчинні вітаміни
- •15.1.1. Гіповітаміноз а
- •15.1.2. Гіпервітаміноз а
- •15.1.3. Авітаміноз d
- •15.1.4. Гіповітаміноз d
- •15.1.5. Гіпервітаміноз d
- •15.1.6. Гіповітаміноз к
- •15.1.7. Гіповітаміноз е
- •15.2. Водорозчинні вітаміни
- •15.2.2. Авітаміноз в1 (хвороба бері-бері)
- •15.2.3. Гіповітаміноз в2
- •15.2.4. Авітаміноз рр
- •15.2.5. Гіповітаміноз в6
- •15.2.6. Гіповітаміноз в12
- •15.2.7. Гіповітаміноз в9
- •15.2.8. Гіповітаміноз в3
- •15.2.9. Гіповітаміноз н
- •Контрольні питання
- •Глава 16. Гіпоксія
- •16.1. Класифікації гіпоксій.
- •16.2. Види гіпоксій
- •16.3. Компенсаторно-пристосувальні механізми при гіпоксії
- •16.5. Загальні принципи корекції і профілактики гіпоксії.
- •Контрольні питання
- •Глава 17. Патологічна фізіологія системи крові
- •17.3.4. Лейкози
- •17.3.5. Лейкемоїдні реакції
- •17.4. Порушення гемостазу
- •17.4.1. Тромботичний синдром
- •17.4.2. Геморагічні діатези
- •17.4.3.Синдром дисемінованого внутрісудинного згортання крові (двз-синдром, тромбогеморагічний)
- •Контрольні питання
- •Глава 18. Патологічна фізіологія системного кровообігу
- •18.1. Недостатність кровообігу
- •Недостатність кровообігу може бути зумовлена:
- •18.2. Патологічна фізіологія кровообігу, зумовлена порушенням функції серця.
- •18.2.1.Механізми виникнення недостатності серця
- •18.2.2.Механізми компенсації
- •18.2.3.Гостра серцева недостатність.
- •18.2.4. Хронічна серцева недостатність
- •18.2.5. Аритмії
- •18.3. Патологічна фізіологія кровообігу, зумовлена порушенням функції судин
- •18.3.1. Атеросклероз
- •18.3.2. Артеріальні гіпертензії. Гіпертонічна хвороба
- •18.3.3. Артеріальні гіпотензії. Гіпотонічні стани
- •Контрольні питання
- •Глава 19. Патологічна фізіологія зовнішнього дихання
- •19.1. Недостатність дихання
- •19.2. Порушення альвеолярної вентиляції
- •19.3. Паренхіматозна недостатність зовнішнього дихання.
- •19.4.Основні патологічні процеси і захворювання зовнішнього дихання.
- •19.5. Принципи і шляхи фармакотерапії дихальної недостатності.
- •19.6. Порушення нереспіраторних функцій легень.
- •1. Легеневі об’єми і ємкості:
- •20.2. Порушення секреції шлунка
- •20.3. Порушення моторики шлунка
- •20.4. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки
- •20.5. Гастрити
- •20.6. Панкреатит
- •20.7. Порушення травлення в кишках.
- •Контрольні питання
- •Глава 21. Патологічна фізіологія печінки
- •21.1. Класифікація хвороб печінки
- •21.2. Етіологія
- •21.3. Недостатність печінки
- •21.4. Порушення захисної функції печінки
- •21.5. Порушення жовчоутворювальної і жовчовидільної функції печінки
- •21.6. Жовтяниця
- •21.7. Жовчнокам’яна хвороба
- •21.8. Холецистит
- •21.9. Гепатити
- •21.10 Цироз печінки
- •Контрольні питання
- •Глава 22. Патологічна фізіологія сечовидільної системи
- •22.1. Порушення функції клубочків нефронів
- •22.2. Порушення функцій канальців
- •22.3. Патологічні прояви порушень складу сечі
- •22.4. Основні механізми порушення функції нирок
- •22.5. Недостатність нирок причини та механізм розвитку, клінічні прояви.
- •22.6. Загальна характеристика механізмів розвитку основних захворювань нирок
- •Контрольні питання
- •Глава 23. Патологічна фізіологія ендокринної системи
- •23.1. Механізми ендокринних порушень
- •23.2. Компенсаторно-пристосувальні механізми при ендокринній патології
- •23.3. Причини ендокринних порушень
- •23.4. Порушення функцій гіпофіза
- •23.5. Порушення функції щитоподібної залози
- •23.6. Порушення функцій паращитоподібних залоз
- •23.7. Порушення функцій надниркових залоз
- •23.8. Порушення функцій статевих залоз
- •Контрольні питання
- •Глава 24. Патологічна фізіологія нервової системи
- •24.1. Причини та умови виникнення порушень діяльності нервової системи
- •24.2. Розлади сенсорної функції нервової системи
- •24.3. Патофізіологія болю
- •24.4. Порушення рухової функції нервової системи
- •24.5. Порушення нейро-трофічної функції нервової системи
- •24.6. Розлади мозкового кровообігу
- •24.7. Загальні поняття про хвороби, викликані емоційно-психічною діяльністю
- •Контрольні питання
- •Глава 25. Екстремальні стани
- •25.1. Класифікація екстремальних факторів.
- •Контрольні питання
- •3.1. Тестові завдання для самоконтролю Частина перша. Нозологія
- •Глава 1. Предмет і завдання патологічної фізіології. Основні поняття загальної нозології. Вчення про хворобу
- •Глава 2. Патогенна дія факторів зовнішнього середовища
- •Глава 3. Роль спадковості в патологічній фізіології
- •Глава 4. Реактивність та її роль у патологічній фізіології.
- •Глава 5. Патофізіологія імунної системи
- •Глава 7. Патологічна фізіологія клітини
- •Глава 8. Старіння
- •Частина друга. Типові патофізіологічні процеси
- •Глава 9. Патологічна фізіологія периферичного кровообігу
- •Глава 10. Запалення
- •Глава 11. Патологічна фізіологія тканинного росту
- •Глава 12. Типові порушення обміну речовин
- •Глава 13. Інфекційний процес. Гарячка
- •Глава 14. Голодування
- •Глава 15. Порушення обміну вітамінів
- •Глава 16. Гіпоксія
- •Частина третя. Патологічна фізіологія органів та систем
- •Глава 17. Патологічна фізіологія системи крові
- •Глава 18. Патологічна фізіологія системного кровообігу
- •Глава 19. Патологічна фізіологія системи зовнішнього дихання
- •Глава 20. Патологічна фізіологія травлення
- •Глава 21. Патологічна фізіологія печінки
- •Глава 22. Патологічна фізіологія cечовидільної системи
- •Глава 23. Патологічна фізіологія ендокринної системи
- •Глава 24. Патологічна фізіологія нервової системи
- •Глава 25. Екстремальні стани
- •3.2. Відповіді до тестових завдань Частина перша. Нозологія
- •Частина друга. Типові патофізіологічні процеси
- •Частина третя. Патологічна фізіологія органів та систем
- •Список рекомендованої літератури
- •Предметний покажчик
5.1. Первинні імунодефіцити
Первинні імунодефіцити – це порушення пов’язані із генетичними дефектами в розвитку імунної системи, що зумовлюють певні клінічні прояви.
Важливе значення мають аномалії хромосом, насамперед 14, 18 і 20. При імунодефіцитах, завдяки генетичному аналізу, виявлений широкий спектр хромосомних аномалій: від делеції хромосом до порушень процесів транскрипції і трансляції. Розвиток первинних імунодефіцитів може бути зумовлений також внутрішньоутробними інфекціями, зокрема вірусом краснухи і цитомегаловірусом.
Серед первинних імунодефіцитів виділяють:
Імунодефіцити, зумовлені порушенням гуморальної ланки імунної системи (В-клітинні).
Імунодефіцити з переважним порушенням клітинної ланки імунної системи (Т-клітинні).
Комбіновані Т- і В-клітинні імунодефіцити.
Дефіцит системи фагоцитів.
Дефіцит компонентів системи комплементу.
В-клітинні імунодефіцити. Складають 50-70% від загальної кількості первинних імунодефіцитів. Зумовлені порушеннями гуморальної ланки імунної системи і проявляються вибірковим або комбінованим дефіцитом окремих видів імуноглобулінів.
Агаммаглобулінемія Брутона – зустрічається досить рідко. Відсутні В-лімфоцити, плазматичні клітини та імуноглобуліни, що зумовлює високу чутливість хворих до бактерійних інфекцій. Усі хворі страждають на хронічні рецидивуючі захворювання бронхолегеневої системи. Функція Т-лімфоцитів збережена. Зберігається резистентність до вірусних інфекцій. Спадковий дефект передається за рецесивним типом зчеплено з Х-хромосомою. Хворіють тільки хлопчики. Захворювання виявляють на 5-9 місяці життя.
Вибірковий (селективний) дефіцит імуноглобулінів. Захворювання зумовлене пониженням вмісту одного або двох класів імуноглобулінів при нормальному або підвищеному рівні інших. Найчастіше зустрічається селективний дефіцит IgA, який зумовлений порушенням процесу перетворення В-клітин у плазматичні клітини, що продукують IgA. У хворих спостерігаються рецидивуючі інфекційні захворювання у системі дихання, вибіркове ураження слизових оболонок порожнини рота, шлунково-кишкового тракту, сечостатевої систем. Окрім інфекційних уражень можуть виникати також алергічні реакції.
Т-клітинні імунодефіцити. Складають 5-10% від загальної кількості імунодефіцитів.
Синдром Ді Джоржі виникає внаслідок порушення ембріонального розвитку тимусу, щитоподібної і прищитоподібних залоз. Поряд із цим можуть спостерігатись і інші вади розвитку: атрезія стравоходу, вади органів кровообігу. Спостерігається зменшення кількості Т-лімфоцитів і порушення їх функцій. Відсутні реакції клітинного типу при збереженні гуморальної відповіді на антиген, оскільки рівень імуноглобулінів у таких хворих не змінений.
Синдром Незелофа – алімфоцитоз, зустрічається дуже рідко. Спадковий дефект передається за аутосомно-рецесивним типом. Характеризується лімфопенією, значним зменшенням Т-клітин при нормальному співвідношенні Т-хелперів і Т-супресорів. Порушуються клітинні механізми імунної відповіді.
Комбіновані імунодефіцити розвиваються при поєднаних порушеннях у системі В- і Т-лімфоцитів і є найважчими формами імунодефіцитів, оскільки порушується як гуморальні, так і клітинні механізми захисту. Складають 10-25% від загальної кількості первинних імунодефіцитів. Можуть бути зумовлені дефектом стовбурових клітин або порушенням В- і Т-клітинного диференціювання.
Важкий комбінований імунодефіцит (швейцарського типу). Спадковий дефект передається за аутосомно-рецесивним типом або зчеплено з Х-хромосомою. Порушується диференціювання стовбурової клітини у В- і Т-лімфоцити. Характерні гіпоплазія тимусу, лімфопенія. Кількість і функція Т-лімфоцитів понижені. Зменшена кількість В-лімфоцитів і рівень -глобулінів. Понижена продукція антитіл. У хворих спостерігаються рецидивуючі інфекційні захворювання вірусної, грибкової і бактерійної природи. Хворі діти гинуть протягом першого року життя.
Синдром Луї-Барр. Генетичний дефект передається за аутосомно-рецесивним типом. Спостерігається гіпоплазія тимусу, лімфатичних вузлів, селезінки. Порушуються функції В- і Т-лімфоцитів, понижений рівень IgA, IgE, IgG. Імунологічна недостатність поєднується з атаксією (порушення координації рухів) і телеангіектазією (ураження дрібних судин). Захворювання діагностується у 5-7-літньому віці. Характерні рецидивуючі захворювання вірусного і бактерійного походження, особливо бронхолегеневої системи. Деякі хворі доживають до 20 і навіть 40 років.
Синдром Віскотта-Олдрича. Успадковується зчеплено з Х-хромосомою. Розвивається гіпоплазія тимусу і лімфатичних вузлів. Значно зменшується продукція IgМ на тлі нормального вмісту IgG і високого вмісту IgA та IgЕ. Порушуються гуморальні і клітинні механізми імунної відповіді. Перші клінічні симптоми з’являються з 1,5-місячного віку. Для синдрому характерні: екзема, тромбоцитопенія, часті гнійні інфекційні захворювання. Тривалість життя хворих не перевищує 10 років.
Дефіцит системи фагоцитів зустрічається у 10-12% випадків від загальної кількості первинних імунодефіцитів.
Хронічний гранульоматоз характеризується спадковим дефектом ферментів нейтрофілів, зокрема зниженням активності НАДФ-оксидази, внаслідок чого не утворюється пероксид водню та інші активні радикали, що, в свою чергу, зумовлює порушення фагоцитозу. В різних органах і тканинах (шкіра, печінка, легені) формуються гранульоми, поява яких зумовлена нездатністю нейтрофілів руйнувати поглинуті мікроорганізми. Септичний процес починається з перших місяців життя і ранньою його ознакою є гнійничкові інфільтрати і екзематозний дерматит навколо рота, носа і вух. В подальшому запальні гранульоми і абсцеси можуть виникати у будь якому органі. У більшості випадків захворювання пов’язане з Х-хромосомою. Може спадкуватись за аутосомним типом.
Синдром Чедіака-Хігасі. При цьому синдромі нейтрофіли втрачають здатність вивільняти лізосомні ферменти при збереженій здатності до злиття фагосом і лізосом. Порушується здатність клітин перетравлювати мікроорганізми. Характеризується важкими рецидивуючими гнійними інфекційними процесами, що зумовлені, насамперед, стрепто- і стафілококами. Успадковується за аутосомно-рецесивним типом.
Синдром гіперімуноглобулінемії Е (синдром Джоба) супроводжується пониженням продукції γ-інтерферону Т-хелперами, підвищенням продукції IgЕ, вивільненням гістаміну, який порушує хемотаксис нейтрофілів. Характеризується різким пониженням резистентності організму до стафілококів, грибів роду Candida, а також алергічними проявами: екземою, астмою.
Дефіцит компонентів системи комплементу. Комплементом (С) називають систему сироваткових білків, що тісно пов’язані з системою імунної відповіді. Первинний дефіцит компонентів системи комплементу зустрічаються лише в 1% випадків від загальної кількості первинних імунодефіцитів.
Генетичні дефекти описані майже для всіх компонентів системи комплементу, включаючи С1, С2, С3, С4, С5, С6, С7, С8 і С9. В усіх випадках ці дефекти спадкуються за аутосомно-рецесивним типом і гетерозиготні носії можуть бути легко виявлені завдяки тому, що в їх сироватці рівень дефектного білку зменшений наполовину у порівнянні з нормою. Найчастіше зустрічається дефіцит С2. Він супроводжується зниженням бактерицидних властивостей сироватки крові і зумовлює розвиток вірусних інфекційних захворювань, захворювань сполучної тканини та ін. Дефіцит ранніх компонентів системи комплементу (C1, C4 і C2) пов’язаний з виникненням автоімунних хвороб, особливо з системним червоним вовчаком. Дефіцит пізніх компонентів комплементу (С5, С6, С7, С8) асоціюється з рецидивуючою гонококовою інфекцією. Прояви дефіциту компоненту С3 клінічно подібні до симптомів спадкової агаммаглобулінемії і характеризуються рецидивуючими бактерійними інфекціями.
Виявлені також генетичні дефекти двох інгібіторів системи комплементу: інгібітору С1 та інактиватору С3. Дефіцит інгібітору С1 спадкується за аутосомно-домінантним типом і супроводжується розвитком ангіоневротичного набряку.
Перші клінічні прояви при первинних імунодефіцитах, зазвичай виникають у перші місяці або перші роки життя. Недостатність гуморальної ланки імунітету проявляється важкими рецидивуючими інфекціями, що зумовлені інкапсульованими бактеріальними мікроорганізмами. Для недостатності клітинної ланки імунітету також характерні важкі рецидивуючі інфекції, проте на відміну від порушень гуморального імунітету, це насамперед опортуністичні інфекції, вірусні захворювання і мікози.