3. Характерні особливості цілеспрямованого типу вибірки.

У практиці емпіричних соціологічних досліджень їхні автори достатньо часто звертаються по допомогу до цілеспрямованого відбору як на деяких, так і на всіх ступенях конструювання вибірки.

В основу цілеспрямованої вибірки покладений не перелік одиниць відбору і одиниць спостереження, а статистичні дані опису об’єкту дослідження за найбільш важливими, з точки зору їх впливу на явище, що досліджується, характеристиками генеральної сукупності. Основними джерелами інформації для опису об’єкта дослідження є дані державної і відомчої статистики, а також результати попередніх опитувань і досліджень.

Ймовірнісний підхід часто називають також випадковим або стохастичним, оскільки розуміється випадковий відбір одиниць спостереження із загального переліку одиниць генеральної сукупності. Основним правилом при випадковому відборі є те, що існує рівна ймовірність кожної з одиниць генеральної сукупності потрапити у вибіркову.

При неухильному виконанні цієї умови реалізується основна перевага випадкової вибірки: елементи генеральної сукупності будуть представлені у вибірці з ймовірностями, які наближені до їхніх розподілів у генеральній сукупності. При цьому, чим менша є ознака, яка розсіяна у генеральній сукупності і чим більший об’єм вибіркової, тим менша помилка репрезентативності. Досягнення такого результату є виявленням закону великих чисел, що дозволяє при наявності показника дисперсії характеристик, що фіксуються, наперед визначивши допустиму помилку репрезентативності, розрахувати потрібний об’єм вибіркової сукупності.

Засадовим стосовно спрямованої вибірки є не перелік (список) одиниць відбору спостереження, а статистичні дані — опис об'єкта дослідження з найбільш значущих, з точки зору їх впливу на досліджуване явище, характеристик генеральної сукупності. Як джерело інформації для опису об'єкта дослідження звичайно використовують дані державної та відомчої статистики, результати попередніх опитувань і досліджень.

У цілеспрямованій вибірці найчастіше використовуються методи стихійної вибірки, основного масиву і квотної вибірки, "снігового клубка", доступні вибірки та ін.

Основним недоліком цілеспрямованих вибірок є необґрунтованість статистичних процедур аналізу. Це не означає, що статистичні коефіцієнти взагалі не можна обчислювати за такого підходу. Аналітичні розрахунки можливі для будь-яких числових значень даних, незалежно від способів відбору. Але величини цих коефіцієнтів не мають абсолютного значення і тієї легітимності, яку забезпечує  випадкова  вибірка.

Метод стихійної вибірки - це звичайне поштове опитування телеглядачів, читачів газет, журналів. Тут наперед неможливо визначити структуру масиву респондентів, які заповнять і відправлять поштою анкети. Тому висновки такого дослідження можна розповсюджувати лише на опитану сукупність.

Метод основного масиву зазвичай застосовується при проведенні пілотажного або розвідувального дослідження на невеликих генеральних сукупностях, для яких немає сенсу проводити вибіркове дослідження. Він практикується при задаванні якогось конкретного запитання. У подібних випадках опитується до 60-70 відсотків респондентів, які опинились у вибірковій сукупності.

Метод квотної вибірки часто застосовується при вивченні громадської думки. Ним користуються в тих випадках, коли до початку дослідження с в наявності статистичні дані про контрольні ознаки (наприклад, рівень освіти, кваліфікації) елементів генеральної сукупності. Наявні дані про ту або іншу контрольну ознаку виступають в якості квоти, а їх числові значення - показників квоти. Респонденти за таким методом відбираються цілеспрямовано, із збереженням показників квот. Число показників, дані про які відбираються в якості квот, не повинно перевищувати чотирьох, бо за більшим числом показників відбір респондентів стає затрудненим. Цей метод спеціалісти не рекомендують використовувати в дослідженнях соціальної структури, стратифікації, мобільності.

Інформацію, що закладається у розрахунки основи вибірки, звичайно одержують із звітних документів державної чи відомчої статистики. Найчастіше використовують дані за статтю, віком, освітою, типом сім'ї, типом поселення тощо. Наприклад, якщо відомо, що населення України становлять 54% жінок і 46% чоловіків, то й у вибірці населення України чоловіки та жінки повинні бути репрезентовані у тій самій пропорції; або, наприклад, під час опитування населення України вибірка має включати 32% сільського населення і 68% міського, оскільки саме така пропорція притаманна для населення України. Враховуються й інші важливі пропорції (за віком, рівнем освіти, регіоном тощо). Чим більше пропорцій враховується, тим ймовірніше, що вибірка буде репрезентативною і стосовно неврахованих параметрів.

Існують два види техніки квотного відбору. Перша полягає у тому, що пропорції записуються у вигляді одновимірних розподілів за кожним з цих параметрів; після відбору кожної одиниці її параметри вилучаються із подальшого відбору. Друга техніка передбачає підготовку дослідником багатовимірної таблиці (бланку квот), де усі необхідні пропорції перехрещуються. Нижче наводиться зразок бланку квотної вибірки. Такі бланки можуть бути підготовлені для різних областей, окремо для міської та сільської вибірок.

Якщо дослідник має дані про основні пропорції (розподіли) генеральної сукупності, то метод квот досить зручний і економічний.

Правомірність використання квотного відбору при опитуваннях громадської думки, як правило, серед фахівців викликає бурхливі дискусії.

СТАТЬ	ЧОЛОВІЧА				ЖІНОЧА
вік	вища	середня	середня/спеціальна				вища		середня		середня/спеціальна
16—19
20—29
30—39
40—54
55—59
понад 60

 

Основні аргументи противників використання квотного відбору зводяться до такого: 1) використання методу квот не дає змоги оцінити випадкову помилку вибірки; 2) інтерв'юерові надається занадто велика свобода вибору, тому існує небезпека, що під час відбору конкретних респондентів він буде керуватися принципами зручності (опитувати знайомих, чи собі подібних, чи тих, яким до вподоби спілкуватися, приємних людей), що може призвести до систематичної помилки; 3) довільність визначення величини вибірки (обсягу вибіркової сукупності).

Найчастіше квотний відбір здійснюється на останньому щаблі — при відборі одиниць спостереження. Якщо на попередніх щаблях були послідовно використані принципи районування (стратифікації) і кластеризації („гнізд”), то ймовірність систематичного змішування (можливість того, що інтерв'юер буде відбирати респондентів в одіозному місці, наприклад, опитуватиме пацієнтів лікарні, додержуючись усіх заданих квот) зводиться практично до нуля.

Метод доступної вибірки застосовується при дослідженнях генеральних сукупностей, які є досить складними для дослідження іншими методами. Зазвичай це гіпотетичні генеральні сукупності - аудиторія ЗМІ (яка опитується безпосередньо за допомогою ЗМІ), споживачі певних товарів (опитуються в точках торгівлі), члени релігійних конфесій, представників яких опитують в місцях проведення культових заходів і т. п.

Щодо метода "снігового клубка", то він являє собою щось середнє між методом доступної вибірки і основного масиву. Він застосовується до малочисельних гіпотетичних генеральних сукупностей (наприклад, експертів з якоїсь вузької проблеми). Кожного знайденого члена такої сукупності питають, кого із своїх колег він знає. Так складається основа вибірки, поки вона не буде оптимальною.

Обсяг вибіркової сукупності (n) розрахований на основі загальновідомої формули, коли є необхідні показники генеральної сукупності (N):

де, n – обсяг вибіркової сукупності;

N – обсяг генеральної сукупності;

∆ – допустима помилка (звичайно в соціологічних дослідженнях ±5%).

Найважливіші питання вибірки - визначення обсягу вибіркової сукупності і забезпечення її репрезентативності (відповідності). З одного боку, величина вибіркової сукупності повинна бути «статистично значимою», тобто достатньо великою, щоб отримати достовірну інформацію. З іншого боку, вона повинна бути «економною», раціональною. Тому злиття цих двох параметрів окреслює оптимальність в кількості опитуваних. Математичні та статистичні методики вивели чисельність формул та критеріїв, котрі окреслюють та визначають потрібну кількість вибіркової сукупності. Чисельність або обсяг вибірки залежить, насамперед, від:

■  рівня однорідності або різнорідності досліджуваних об'єктів (наскільки різнорідна або однорідна досліджувана спільність);

■  ступеня дрібності групування аналізу (наскільки інтенсивним та детальним буде аналіз);

■  цілеспрямованого рівня надійності висновків (чим конкретнішими є висновки, тим ретельніший аналіз, і тим більше елементів треба дослідити).

Крім того, згідно зі статистичними закономірностями, критеріями (незначними) оптимальності обсягу вибірки виступають і дисперсія (коефіцієнт розсіювання контрольних ознак), і різного типу похибки.

Порівняльний аналіз ймовірнісного і цілеспрямованого типів вибірки (застосування конкретного типу вибірки в залежності від ситуації)

Критерій (ситуація)	Застосування конкретного типу вибірки
	Ймовірнісний	Цілеспрямований
Є можливість скласти повний перелік одиниць відбору	+	-
Немає можливості отримати відомості про розподіли за основними характеристиками генеральної сукупності	+	-
Є чітко сформовані дані державної статистики про основні властивості генеральної сукупності	-	+
Отримання переліку одиниць відбору вкрай ускладнено	-	+
Цілі проведення дослідження носять більш теоретичний характер	+	-
Мета проведення дослідження – отримати дані, що будуть використані у прикладних цілях	-	+
Терміни проведення емпіричного дослідження розтягнуті у часі	+	-
Необхідна висока оперативність отримання даних	-	+
Дослідження вивчає відносини у сфері економіки та маркетингу	+	+
Досліджуються процеси у сфері електоральних відносин	-	+
Дослідження проводиться на тему актуальних соціальних проблем	+	-

Отже, проблему вибору типу вибірки дослідник вирішує, виходячи із цілей, завдань, об’єкту та термінів проведення дослідження. Також варто враховувати основні переваги і недоліки кожного з типів вибірки.

Узагальнюючи усе сказане, можна стверджувати, що ймовірнісний принцип володіє теоретичними перевагами, а цілеспрямований – практичними. Проте, як показують дані опитування експертів (див. додаток 1), майбутнє – у застосуванні комбінованого типу побудови вибіркової сукупності, який би враховував елементи як ймовірнісного, так і цілеспрямованого підходу.