§ 2. Юридичний аналіз складів злочинів проти стате-

вої свободи і статевої недоторканості

Зґвалтування (ст. 152 КК)

Під зґвалтуванням у ч. 1 ст. 152 кк розуміються статеві зносини із

застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або

з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

основним безпосереднім об’єктом зґвалтування є охоронювані

законом про кримінальну відповідальність суспільні відносини, що

забезпечують статеву свободу і статеву недоторканість особи. Додат-

ковим факультативним об’єктом цього злочину можуть бути здоров’я,

воля, честь і гідність особи, нормальний розвиток неповнолітніх.

обов’язковою ознакою об’єкта зґвалтування є потерпілий. Потерпі-

лою від зґвалтування може бути особа як чоловічої, так і жіночої стат-

92

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівпротистатевоїсвободиістатевоїнедоторканості

ті. віктимна поведінка, аморальний спосіб життя, подружні стосун-

ки між винною та потерпілою особою не впливають на притягнення

винного до кримінальної відповідальності, однак можуть враховува-

тися при призначенні покарання.

Об’єктивна сторона зґвалтування полягає у статевих зносинах із:

1) застосуванням фізичного насильства до потерпілої особи;

2) погрози застосування фізичного насильства до потерпілої особи;

3) використанням безпорадного стану потерпілої особи.

При зґвалтуванні статевий акт є природним (гетеросексуальним),

тобто статеві зносини відбуваються шляхом введення чоловічого

статевого органу в статеві органи жінки. Злочин вважається закінче-

ним з моменту початку насильницького статевого акту, а наслідки не є

обов’язковою ознакою складу злочину. При цьому закінчення насиль-

ником статевого акту в фізіологічному розумінні для визнання зґвал-

тування закінченим не вимагається.

Під фізичним насильством слід розуміти подолання реального або

очікуваного опору потерпілої особи у зв’язку з небажанням вступати

у статевий зв’язок. Фізичне насильство може полягати у застосуван-

ні фізичної сили (нанесення побоїв, тілесних ушкоджень, здушуван-

ня тощо), використанні предметів (наприклад, зв’язування мотузкою).

Якщо винний застосовував фізичне насильство, внаслідок якого

заподіяно тілесні ушкодження, то для правильної кваліфікації вчине-

ного діяння важливо встановити ступінь їх тяжкості. так, зґвал-

тування, поєднане із заподіянням потерпілій особі побоїв, легких

або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, підлягає кваліфікації

за ст. 152 кк. Додаткової кваліфікації за ст.ст. 122, 125, ч. 1 ст. 126 кк

не потрібно, оскільки заподіяння шкоди здоров’ю у вказаних межах

охоплюється диспозицією закону про відповідальність за зґвалтування.

Якщо ж зґвалтування поєднане із заподіянням тяжких тілес-

них ушкоджень, то таке діяння слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 152 кк

як зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки. Додат-

кової кваліфікації за ст. 121 кк також не потрібно. Зґвалтування,

пов’язане з вбивством, кваліфікується ч. 4 ст. 152 кк і додатково –

за п. 10 ч. 2 ст. 115 кк.

Під застосуванням погрози фізичним насильством слід розуміти

різного роду психічне насильство, що застосовується для подолан-

ня опору потерпілої особи, і може полягати в її залякуванні вислов-

люваннями, жестами чи іншими діями про застосування фізичного

93

Глава5.Злочинипротистатевоїсвободитастатевоїнедоторканостіособи

насильства до самої потерпілої чи до її родичів (наприклад, до дитини),

а також про знищення або пошкодження майна потерпілої чи її роди-

чів, розголошення відомостей, що ганьблять честь і гідність потерпі-

лої тощо.

у будь-якому разі погроза повинна сприйматись потерпілою як

реальна, виходячи з обстановки, що склалася (оточення потерпі-

лої групою осіб, глухе і безлюдне місце, нічний час, зухвале, грубе

і настирливе домагання вступити в статевий зв’язок тощо). Погроза

вбивством повністю охоплюється складом злочину, передбаченого

ст. 152 кк, і додаткової кваліфікації за ст. 129 кк не потребує.

Зґвалтування слід визнавати вчиненим з використанням безпо-

радного стану потерпілої у випадках, коли вона за своїм фізичним

або психічним станом (малолітній вік, фізичні вади, розлад душев-

ної діяльності, хворобливий або непритомний її стан тощо) не могла

розуміти характеру і значення вчинюваних з нею дій або не могла

чинити опір насильнику, який міг і повинен був усвідомлювати, що

потерпіла знаходиться саме в такому стані. При використанні безпо-

радного стану немає потреби застосовувати насильство або погрози,

тому що опору жінки тут немає.

в теорії кримінального права розрізняють психічну безпорад-

ність, коли потерпіла особа не розуміє того, що вчиняється статевий

акт (психічна хвороба, непритомний стан, малолітній вік), і фізичну

безпорадність, коли потерпіла, розуміючи характер того, що відбува-

ються, не може чинити опір насильникові внаслідок певних причин

(фізичні вади, похилий вік, стан сп’яніння тощо).

Для визнання зґвалтування вчиненим з використанням безпорад-

ного стану потерпілої внаслідок алкогольного, наркотичного сп’яніння

або дії на її організм отруйних, токсичних та інших сильнодіючих

речовин не має значення, чи винний привів потерпілу до такого стану,

чи вона знаходилась у безпорадному стані незалежно від його дій.

При цьому для визначення того, чи була потерпіла особа в безпорад-

ному стані внаслідок застосування лікарських препаратів, наркотич-

них засобів, отруйних, токсичних чи інших сильнодіючих речовин,

з’ясування механізму впливу котрих на організм людини вимагає

спеціальних знань, слід призначати відповідну експертизу.

таким чином, статеві зносини при зґвалтуванні відбуваються проти

волі потерпілої особи: при застосуванні фізичного чи психічного

насильства така воля подавляється, а при використанні безпорадно-

94

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівпротистатевоїсвободиістатевоїнедоторканості

го стану – ігнорується. Для наявності складу зґвалтування достатньо

хоча б однієї із цих ознак. вчинення статевих зносин із застосуванням

обману чи зловживання довірою (освідчення у коханні, обіцянка уклас-

ти шлюб тощо) не містить складу цього злочину.

Суб’єктом зґвалтування (безпосереднім виконавцем злочину)

може бути фізична осудна особа як чоловічої, так і жіночої статі, яка

до вчинення злочину досягла 14-річного віку. обов’язковою вимогою

для наявності складу цього злочину є те, що ґвалтівник і потерпіла

особа повинні бути різної статі. Дії особи, яка не вчинила і не мала

наміру вчинити статевий акт, але безпосередньо застосовувала фізичне

насильство, погрозу чи довела потерпілу до безпорадного стану з

метою зґвалтування її іншою особою, повинні розглядатися як спів-

виконавство у цьому злочині.

Суб’єктивна сторона зґвалтування характеризується виною

у формі прямого умислу, а також сексуальних мотивів і мети задо-

вольнити статеву пристрасть, які хоч і безпосередньо не вказані

у нормі закону про кримінальну відповідальність, але випливають

з її змісту.

Кваліфікуючими та особливо кваліфікуючими ознаками зґвал-

тування (ч. 2, 3, 4 ст. 152 кк) є:

1) вчинення його повторно (ч. 2);

2) вчинення його особою, яка раніше вчинила будь-який із

злочинів, передбачених статтями 153–155 кк (ч. 2);

3) вчинення його групою осіб (ч. 3);

4) зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього (ч. 3);

5) зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки (ч. 4);

6) зґвалтування малолітньої чи малолітнього (ч. 4).

Зґвалтування визнається вчиненим повторно, якщо винна особа

раніше вчиняла такий самий злочин, незалежно від того, чи була вона

засуджена за раніше вчинене зґвалтування і чи була вона виконав-

цем або іншим співучасником цих злочинів. Зґвалтування не може

кваліфікуватися як повторне, якщо судимість за раніше вчинений

такий злочин знята чи погашена у встановленому законом порядку або

на момент вчинення нового злочину минули строки давності притяг-

нення до відповідальності за раніше вчинений злочин, а також у випад-

ках, коли винна особа хоча раніше і вчинила діяння, що містять озна-

ки зґвалтування, але у встановленому законом порядку звільнена від

кримінальної відповідальності.

95

Глава5.Злочинипротистатевоїсвободитастатевоїнедоторканостіособи

Якщо винний, без значної перерви у часі, діючи з єдиним умис-

лом, вчинив два або більше статеві акти з однією і тією ж потерпі-

лою, то його дії не можуть розглядатись як зґвалтування, вчинене

повторно. однак при вчиненні двох і більше зґвалтувань потерпілої,

відповідальність за які передбачена різними частинами ст. 152 кк, дії

винного слід кваліфікувати за сукупністю вказаних злочинів. у таких

випадках кваліфікація дій винного за ч. 2 ст. 152 кк (зґвалтування,

вчинене повторно) не потрібна. Проте вказана ознака має бути зазна-

чена в постанові про притягнення особи як обвинуваченого, обвину-

вальному висновку та у вироку.

кваліфікованим складом зґвалтування є також вчинення його

особою, яка раніше вчиняла інші статеві злочини: насильницьке задо-

волення статевої пристрасті, примушування до вступу в статевий

зв’язок, статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості.

кваліфікація зґвалтування, вчиненого групою осіб, може мати

місце у разі, коли група осіб діяла погоджено з метою вчинення

насильницького статевого акту з потерпілою. Для визнання зґвалту-

вання таким, що вчинене групою осіб, не вимагається попередньої

змови між учасниками злочину. Якщо винні особи діяли погоджено

відносно кількох потерпілих, хоча кожен з них мав на меті і зґвалтував

одну потерпілу, дії кожного підлягають кваліфікації, як зґвалтування

вчинене групою осіб.

неповнолітніми потерпілими у розумінні ст. 152 кк є особи,

які не досягли 18-річного віку, а малолітніми – особи, які не досяг-

ли 14-річного віку на момент вчинення злочину. Застосовуючи закон

про кримінальну відповідальність за зґвалтування неповнолітньої або

малолітньої особи, слід мати на увазі, що ці злочини мають місце лише

у випадках, коли винний знав або допускав, що вчинює насильниць-

кий статевий акт з неповнолітньою або малолітньою, а так само, коли

він міг і повинен був це передбачати. При цьому потрібно враховувати

не тільки показання підсудного, а й потерпілої, ретельно перевіряти їх

відповідність усім конкретним обставинам справи. неповнолітній або

малолітній вік потерпілої особи не може бути підставою для кваліфі-

кації зґвалтування за ч. 3 чи ч. 4 ст. 152 кк, якщо буде доведено, що

винний сумлінно помилявся щодо фактичного віку потерпілої.

Під особливо тяжкими наслідками, спричиненими зґвалтуванням,

слід розуміти смерть або самогубство потерпілої особи, втрата будь-

якого органу чи його функцій, психічна хвороба або інший розлад

96

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівпротистатевоїсвободиістатевоїнедоторканості

здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж

на одну третину, переривання вагітності, непоправне знівечення облич-

чя, зараження вірусом імунодефіциту людини або іншою невиліковною

інфекційною хворобою тощо.

За вчинення даного злочину законом передбачено відносно-визна-

чену санкцію, що містить єдино можливий вид покарання – позбав-

лення волі на певний строк. розмір покарання залежить від наяв-

ності чи відсутності кваліфікуючих ознак: ч. 1 ст. 152 – позбавлення

волі на строк від трьох до п’яти років; ч. 2 ст. 152 – позбавлення волі

на строк від п’яти до десяти років; ч. 3 ст. 152 – позбавлення волі

на строк від семи до дванадцяти років; ч. 4 ст. 152 – позбавлення волі

на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним

способом (ст. 153 КК)

Під задоволенням статевої пристрасті неприродним способом

розуміється неприродний статевий акт, який вміщує у собі прояви

мужолозтва (чоловічого гомосексуалізму), лесбіянства (зносин жінки

з жінкою) та інших способів задоволення статевої пристрасті (різно-

манітні дії між чоловіками (оральний секс), між чоловіком і жінкою

(анальний, оральний секс) тощо. неприродні форми статевих зносин

також мають місце при імітації природного статевого акту (наприклад,

садомазохістських діях сексуального характеру, при яких задоволення

статевої пристрасті винного відбувається в процесі заподіяння потер-

пілій особі фізичних мордувань, інколи – з використанням для цього

певних предметів). однак, якщо вказані дії є взаємно добровільни-

ми, вони не вважаються протиправними і виключають кримінальну

відповідальність.

насильницьке задоволення статевої пристрасті неприрод-

ним способом за своїми об’єктивними і суб’єктивними ознаками

досить схоже на зґвалтування. Єдиною відмінністю між цими скла-

дами злочинів є спосіб здійснення статевого акту: при зґвалтуванні

(ст. 152 кк) він природний, а при вчиненні злочину, передбаченого

ст. 153 кк – неприродний (так звані зносини “per os” або “per anum”).

Безпосереднім об’єктом даного злочину є охоронювані законом

про кримінальну відповідальність суспільні відносини, що забезпечу-

ють статеву свободу і статеву недоторканість особи. Потерпілою від

даного злочину може бути особа як жіночої, так і чоловічої статі. При

97

Глава5.Злочинипротистатевоїсвободитастатевоїнедоторканостіособи

цьому, на відміну від зґвалтування, потерпіла і винна особа можуть

бути однієї статі.

Об’єктивна сторона цього злочину полягає у вчиненні дій сексу-

ального характеру неприродним способом, що поєднані із:

1) застосуванням фізичного насильства до потерпілої особи;

2) погрози застосування фізичного насильства до потерпілої особи;

3) використанням безпорадного стану потерпілої особи.

вказані ознаки насильницького задоволення статевої пристрас-

ті неприродним способом за своїм змістом є аналогічними ознакам,

що характерні для зґвалтування. Для наявності складу даного злочи-

ну достатньо наявності хоча б одного прояву неприродних сексуаль-

них зносин, а також хоча б однієї із ознак насильницького характеру

таких дій.

Злочин визнається закінченим з моменту початку вчинення

дій сексуального характеру, спрямованих на задоволення статевої

пристрасті. При цьому не вимагається, щоб сексуальний контакт був

завершений у фізіологічному розумінні.

Якщо винний, діючи з єдиним умислом, без значної перерви

у часі вчинив два або більше акти задоволення статевої пристрас-

ті неприродним способом з однією і тією ж потерпілою, то його

дії потрібно розглядати як продовжуваний злочин і кваліфікувати

за ч. 1 ст. 153 кк.

Суб’єктом цього злочину в залежності від характеру вчинено-

го діяння є фізична осудна особа чоловічої або жіночої статі, якій

до вчинення злочину виповнилося 14 років.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується наявністю вини

у формі прямого умислу, мети – задоволення статевої пристрасті,

а також сексуальних мотивів.

Кваліфікуючими та особливо кваліфікуючими ознаками насиль-

ницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ч. 2,

3 ст. 153 кк) є:

1) вчинення його повторно;

2) вчинення його групою осіб;

3) вчинення його особою, яка раніше вчинила будь-який із

злочинів, передбачених ст.ст. 152, 154 кк;

4) вчинення його щодо неповнолітньої або неповнолітнього;

5) вчинення даного діяння щодо малолітньої чи малолітнього;

6) якщо воно спричинило особливо тяжкі наслідки.

98

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівпротистатевоїсвободиістатевоїнедоторканості

Зміст вказаних кваліфікуючих і особливо кваліфікуючих ознак

наведено при характеристиці аналогічних ознак зґвалтування (ст.

152 кк).

За вчинення даного злочину законом передбачено відносно-визна-

чену санкцію, що містить єдино можливий вид покарання – позбав-

лення волі на певний строк. розмір покарання залежить від наявності

чи відсутності кваліфікуючих ознак: ч. 1 ст. 153 – позбавлення волі

на строк до п’яти років; ч. 2 ст. 153 – позбавлення волі на строк від

трьох до семи років; ч. 3 ст. 153 – позбавлення волі на строк від вось-

ми до дванадцяти років.

Примушування до вступу в статевий зв’язок (ст. 154 КК)

Примушування до вступу в статевий зв’язок – це протиправний

вплив на особу чоловічої або жіночої статі з метою схилити її до всту-

пу в статевий зв’язок природнім або неприроднім способом проти її

волі, шляхом використання винною особою матеріального чи служ-

бового становища.

основним безпосереднім об’єктом даного злочину є охороню-

вані законом про кримінальну відповідальність суспільні відносини,

що забезпечують статеву свободу особи. Додатковим безпосереднім

об’єктом можуть виступати відносини власності, службової діяль-

ності, честь і гідність особи тощо. обов’язковою ознакою складу цього

злочину є наявність потерпілого (чоловіка чи жінки), який матеріально

або службово залежний від винної особи. відсутність такої залежності

або інші способи схиляння до вступу в статевий зв’язок виключають

кримінальну відповідальність за ст. 154 кк.

Матеріальна залежність має місце, коли матеріальна допомога зі

сторони винної особи виступає єдиним, основним або істотним джере-

лом існування потерпілої особи, і позбавлення такої допомоги здатне

поставити потерпілу у скрутне становище (наприклад, перебуван-

ня на утриманні винного, проживання в його житлі, наявність боргу

за цивільними договорами тощо).

Про службову залежність можна говорити, коли потерпіла особа

є підлеглою винного по роботі, у зв’язку з навчанням, підготовкою

або підконтрольна йому, а також в інших випадках, коли реалізація

інтересів потерпілої особи залежить від поведінки винного по службі

(наприклад, примушування до вступу в статевий зв’язок керівником

секретаря, викладачем студента, науковим керівником аспіранта тощо).

99

Глава5.Злочинипротистатевоїсвободитастатевоїнедоторканостіособи

Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні діянь, спрямо-

ваних на примушування до вступу в статевий зв’язок природнім або

неприроднім способом. Під примушуванням до вступу в статевий

зв’язок у ст. 154 кк розуміється протиправний психічний вплив, що

полягає у відкритій або завуальованій погрозі настання для потер-

пілої особи небажаних для неї наслідків матеріального, службово-

го або особистого характеру, якщо остання не вступить у статевий

зв’язок з тим, хто погрожує, або з третьою особою. така погро-

за відрізняється за своїм характером від погрози при зґвалтуван-

ні та насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприрод-

ним способом, оскільки вона не спрямована проти життя і здоров’я

потерпілої особи або її близьких родичів (тобто не має насильниць-

кого характеру).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення самого приму-

шування, незалежно від того, чи погодилася потерпіла особа на вступ

у статевий зв’язок і чи такий зв’язок взагалі відбувся.

Суб’єкт даного злочину спеціальний, тобто фізична осудна особа

як жіночої, так і чоловічої статі, щодо якої потерпіла особа перебуває

у матеріальній чи службовій залежності, і яка досягла до вчинення

злочину 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується наявністю вини

у формі прямого умислу і мети – схилити потерпілого до вступу

в статевий зв’язок.

Кваліфікуючими ознаками примушування до вступу в статевий

зв’язок (ч. 2 ст. 154 кк) є вищевказані дії, які поєднані з:

1) погрозою знищення, пошкодження або вилучення майна потер-

пілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів;

2) погрозою розголошення відомостей, що ганьблять потерпілу

(потерпілого) чи її (його) близьких родичів.

Під погрозою знищити або пошкодити майно у ч. 2 ст. 154 кк слід

розуміти погрозу привести майно, яке належить потерпілій особі або її

близьким родичам на праві приватної власності, до повної або частко-

вої непридатності, що унеможливлює його використання за цільовим

призначенням. Під погрозою вилучити майно потрібно розуміти погро-

зу протиправним шляхом позбавити потерпілого майна, що належить

йому на праві власності.

Погроза розголосити відомості, що ганьблять потерпілу особу

або її близьких родичів – це залякування потерпілої тим, що винний

100

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівпротистатевоїсвободиістатевоїнедоторканості

повідомить інших осіб щодо справжніх або вигаданих відомостей

про потерпілу особу або її близьких родичів, їх життя, діяльність, які

потерпіла особа бажає зберегти у таємниці і розголошення яких здатне

принизити їх честь і гідність (наприклад, відомості про інтимне життя,

аморальні вчинки, злочинну діяльність тощо).

не має значення те, чи мала винна особа насправді намір і

можливість реалізувати висловлену погрозу. При цьому важливо лише,

щоб залякування було сприйнято потерпілою особою як таке, що може

бути реально здійснене.

До числа близьких родичів потерпілої особи належать: батьки,

дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки. інші

особи, які перебувають з потерпілою у родинних зв’язках, не відно-

сяться до її близьких родичів. а тому, якщо потерпілій висловлена

погроза знищити, пошкодити, вилучити майно таких осіб або розго-

лосити відомості, що їх ганьблять, склад злочину, передбачений

ч. 2 ст. 154 кк, відсутній.

За вчинення даного злочину законом передбачено альтерна-

тивну санкцію, що дає можливість обрати вид покарання: штраф

до п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або арешт

на строк до шести місяців (ч. 1 ст. 154); арешт на строк до шести міся-

ців або обмеження волі на строк до трьох років (ч. 2 ст. 154).

Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості

(ст. 155 КК)

крім зґвалтування і насильницького задоволення статевої пристрас-

ті неприродним способом, які є насильницькими статевими актами,

закон про кримінальну відповідальність в якості злочину передбачає

і добровільні природні статеві зносини чоловіка або жінки з особою

протилежної статті, яка не досягла статевої зрілості.

Безпосереднім об’єктом цього злочину є охоронювані законом

про кримінальну відповідальність суспільні відносини, що забезпе-

чують статеву недоторканість осіб, які не досягли статевої зрілості,

нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток неповнолітніх.

Потерпілим від даного злочину є особа жіночої або чоловічої статі, яка

не досягла статевої зрілості.

статева зрілість є виключно біологічним поняттям. у зв’язку з

цим питання про досягнення потерпілим статевої зрілості потребує

спеціальних знань у галузі медицини і вирішується у кожному конк-

101

Глава5.Злочинипротистатевоїсвободитастатевоїнедоторканостіособи

ретному випадку на підставі висновку судово-медичної експертизи, яка

за таких обставин призначається обов’язково (п. 4 ст. 76 кПк).

статева зрілість полягає у завершенні формування організму

чоловіка чи жінки, а саме – їх статевої системи, коли статеве життя

не завдає шкоди подальшому розвиткові організму. При встановлен-

ні статевої зрілості враховується сукупність різних ознак: загальний

фізичний розвиток підлітка; розвиток його зовнішніх і внутрішніх

статевих органів; для жінки – здатність до статевих зносин, заплід-

нення, виношування плоду, пологів і годування дитини; для чоловіка –

здатність до статевих зносин та запліднення.

За загальним правилом, особа, що не досягла статевої зрілості,

вважається такою до досягнення нею 14 років. Питання про досяг-

нення статевої зрілості особи, яка не досягла шлюбного віку (жінки

віком від 14 до 17 років, чоловіки – від 14 до 18 років), вирішується

за допомогою висновку експерта.

Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні діяння –

добровільного природного статевого акту з особою протилежної

статі, яка не досягла статевої зрілості. Добровільними визнаються

такі статеві зносини, які вчинені за взаємною згодою, без застосуван-

ня фізичного насильства, погроз його застосування або використання

безпорадного стану потерпілої особи. Добровільність статевих зносин

повинна визначатися у кожному конкретному випадку з урахуванням

того, чи могла потерпіла особа внаслідок свого віку, розвитку і психіч-

ного стану розуміти характер і значення дій, що вчиняються над нею.

Якщо потерпіла особа за своїм розвитком не розуміла характеру і

наслідків вчинюваних з нею дій (малолітній вік, розумова відсталість,

непритомний стан тощо), злочин підлягає кваліфікації як зґвалтуван-

ня малолітньої (малолітнього) або неповнолітньої (неповнолітнього) з

використанням її безпорадного стану (ч. 3 або 4 ст. 152 кк).

у разі, коли статевим зносинам з особою, яка не досягла стате-

вої зрілості, передувало примушування жінки або чоловіка до вступу

у статевий зв’язок, дії винного потребують кваліфікації за сукупністю

злочинів, передбачених ст.ст. 154 і 155 кк. Якщо особа, яка не досяг-

ла статевої зрілості, була спочатку зґвалтована, а потім погодилась

на вступ у статеві зносини, дії винного треба кваліфікувати за сукуп-

ністю злочинів, передбачених ст.ст. 152 і 155 кк.

Суб’єктом даного злочину є фізична осудна особа як чоловічої,

так і жіночої статі, яка до вчинення злочину досягла 16-річного віку.

102

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівпротистатевоїсвободиістатевоїнедоторканості

оскільки ст. 155 кк передбачено відповідальність за природний (гете-

росексуальний) статевий акт, то стать винного завжди є протилежною

статі потерпілої особи.

Суб’єктивна сторона характеризується виною у формі прямого

умислу. При цьому вчинення добровільного статевого акту з особою,

яка не досягла статевої зрілості, є злочином тільки у тому разі, коли

винний знав або допускав, що потерпіла особа не досягла статевої

зрілості, а так само, коли він міг і повинен був це передбачити. сумлін-

на помилка винної особи щодо досягнення статевої зрілості особою, з

якою мали місце статеві зносини, виключає кримінальну відповідаль-

ність за ст. 155 кк.

Кваліфікуючими ознаками даного злочину (ч. 2 ст. 155 кк) визна-

ються:

1) вчинення вказаних дій батьком, матір’ю, вітчимом, мачу-

хою, опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладе-

но обов’язки щодо виховання потерпілого або піклування про

нього;

2) спричинення такими діями безплідності чи інших тяжких

наслідків.

вітчим, мачуха, опікун чи піклувальник, інші особи, на яких покла-

дено обов’язки щодо виховання малолітніх, можуть замінювати батьків

дитини у разі їх смерті, визнання померлими, безвісно відсутніми або

позбавлення їх батьківських прав. При цьому слід мати на увазі, що

добровільні статеві зносини батьків чи осіб, що їх замінюють, з непов-

нолітніми дітьми, які досягли статевої зрілості, кримінальну відпові-

дальність за ст. 155 кк не тягнуть.

Під безплідністю розуміється нездатність особи чоловічої статі

до запліднення, а також нездатність особи жіночої статі до запліднен-

ня, виношування плоду та народження дитини (пологів). Безплідність

особи, яка не досягла статевої зрілості, як наслідок статевих зносин

встановлюється за висновком судово-медичної експертизи.

іншими тяжкими наслідками цього злочину може бути смерть

потерпілої особи, її самогубство, тяжке тілесне ушкодження, психіч-

на або інша тяжка хвороба тощо.

За вчинення даного злочину ч. 1 ст. 155 кк передбачає альтерна-

тивну санкцію, що дає можливість обрати вид покарання: обмежен-

ня волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на той самий

строк. Ч. 2 ст. 155 кк передбачає відносно-визначену санкцію, що

103

Глава5.Злочинипротистатевоїсвободитастатевоїнедоторканостіособи

містить єдиний вид основного покарання – позбавлення волі на строк

від п’яти до восьми років. При цьому до основного покарання може

приєднуватися додаткове покарання – позбавлення права обіймати

певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК)

ст. 156 кк встановлює кримінальну відповідальність за прагнення

вчиняти дії сексуального характеру з дітьми і підлітками.

Об’єктом цього злочину є охоронювані законом про кримінальну

відповідальність суспільні відносини, що забезпечують статеву недо-

торканість особи, нормальний фізичний, психічний і соціальний розви-

ток неповнолітніх. Потерпілими від цього злочину є особи чоловічої

або жіночої статі, які не досягли 16-річного віку. вчинення розпусних

дій щодо неповнолітніх осіб у віці від 16 до 18 років не утворює скла-

ду злочину, передбаченого ст. 156 кк.

Об’єктивна сторона даного злочину характеризується вчинен-

ням розпусних дій сексуального характеру щодо осіб, які не досяг-

ли 16-річного віку, спрямованих на задоволення статевої пристрасті

винного або на збудження статевого інстинкту у потерпілої особи. такі

дії можуть проявлятися як у фізичному так і в моральному розбещенні.

Під фізичним розбещенням слід розуміти, наприклад, оголення

статевих органів як винної так і потерпілої особи, їх мацання, інші

непристойні дотики, вчинення у присутності потерпілого статевого акту,

задоволення статевої пристрасті неприродним способом, акту онанізму,

а також схиляння або примушування потерпілих до вчинення певних

сексуальних дій між собою або щодо винного та інші подібні дії.

Моральним розбещенням є спілкування з потерпілою особою

на сексуальні цинічні теми, розповіді відвертих, натуралістичних

сексуальних історій, демонстрація порнографічних зображень, віде-

офільмів чи порнографічних предметів, фотографування потерпілої

особи в різних сексуальних позах тощо.

При цьому для кваліфікації діяння за ст. 156 кк не має значен-

ня, чи досягла потерпіла особа статевої зрілості, чи вчинялися такі

дії за взаємною згодою, чи насильно, хто був ініціатором вчинення

розпусних дій, характеристика потерпілої особи, в тому числі і її стате-

ве життя, сексуальний досвід тощо.

розбещення неповнолітніх не може полягати у природних або

неприродних статевих зносинах з потерпілою особою, оскіль-

104

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівпротистатевоїсвободиістатевоїнедоторканості

ки відповідальність за такі дії передбачена ст.ст. 152, 153 і 155 кк.

Єдиним винятком у даному випадку може бути лише вчинення з

особою жіночої або чоловічої статі, яка не досягла 16 років, взаєм-

но добровільного акту задоволення статевої пристрасті неприродним

способом (такі дії слід кваліфікувати за ст. 156 кк як розбещення

неповнолітніх).

розпусні дії, вчинені безпосередньо перед зґвалтуванням потер-

пілої особи, яка не досягла 16-річного віку, повністю охоплюються

ч. 3 або ч. 4 ст. 152 кк і не потребують додаткової кваліфікації за ст.

156 кк. аналогічно слід вирішувати питання про кваліфікацію розпус-

них дій, вчинених безпосередньо перед насильницьким задоволенням

статевої пристрасті неприродним способом або статевими зносинами

з особою, яка не досягла статевої зрілості. однак, якщо між розпусни-

ми діями і вчиненням іншого статевого злочину щодо однієї і тієї ж

потерпілої особи мав місце істотний розрив у часі, що виключає пере-

ростання одного злочинного діяння в інше, вчинені дії слід кваліфіку-

вати за сукупністю відповідних злочинів.

розбещення неповнолітніх вважається закінченим з моменту

початку вчинення розпусних дій.

Суб’єктом даного злочину є фізична осудна особа як чоловічої,

так і жіночої статі, яка до вчинення злочину досягла 16-річного віку.

При цьому винний і потерпілий можуть бути особами як однієї, так і

різної статі.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі

прямого умислу. однак ставлення винного до віку потерпілої особи

може бути і необережним. Якщо ж буде доведено, що винна особа

сумлінно помилялася щодо віку потерпілої, то її відповідальність за ст.

156 кк виключається.

Щодо мети розбещення неповнолітніх Пленум верховного суду

україни роз’яснив, що такі дії спрямовані на задоволення винним

статевої пристрасті або на збудження у неповнолітньої особи (потер-

пілого) статевого інстинкту.

Кваліфікуючими ознаками даного злочину (ч. 2 ст. 156 кк) визна-

ються:

1) розбещення малолітньої особи;

2) розбещення, вчинене батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою,

опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладено обов’язки

щодо виховання потерпілого або піклування про нього.

105

Глава6.Злочинипротивиборчих,трудовихтаіншихособистихправісвободлюдиниігромадянина

Зміст даних кваліфікуючих ознак наведено при характеристиці

аналогічних ознак зґвалтування (ч. 4 ст. 152 кк) і статевих зносин з

особою, яка не досягла статевої зрілості (ч. 2 ст. 155 кк).

За вчинення даного злочину ч. 1 ст. 156 кк передбачає альтерна-

тивну санкцію, що дає можливість обрати вид покарання: обмежен-

ня волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на той самий

строк. Ч. 2 ст. 155 кк передбачає відносно-визначену санкцію, що

містить єдиний вид основного покарання – позбавлення волі на строк

від п’яти до восьми років. При цьому до основного покарання може

приєднуватися додаткове покарання – позбавлення права обіймати

певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Г ЛА В А 6 .

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВИБОРЧИХ,

ТРУДОВИХ ТА ІНШИХ ОСОБИСТИХ ПРАВ

І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА