§ 2. Юридичний аналіз складів злочинів проти волі,

честі та гідності особи

Незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 КК).

Основним безпосереднім об’єктом злочину є особиста свобода і

недоторканність людини. Додатковим факультативним об’єктом

злочину можуть бути життя, здоров’я особи, громадська безпека, влас-

ність.

80

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівпротиволі,честітагідностіособи

Потерпілим від цього злочину може бути будь-яка людина, крім

особи, що має міжнародний захист. Позбавлення волі або викрадення

особи, що має міжнародний захист кваліфікується за ст. 444 кк.

Об’єктивна сторона злочину полягає у: 1) незаконному позбав-

ленні волі людини; 2) викраденні людини.

Незаконне позбавлення волі людини полягає у здійснюваному

всупереч законодавству україни обмеженні вільного вибору люди-

ною місця перебування, проживання або свободи пересування шляхом

поміщення потерпілого у місце, де він не бажає перебувати і не має

можливості вільно його залишити. спосіб незаконного позбавлен-

ня волі може бути будь-яким (наприклад, зв’язування потерпілого,

ненадання йому засобів пересування, залишення його в закритому

приміщенні, транспортному засобі або в певній місцевості тощо).

незаконне позбавлення волі є триваючим злочином. Злочин вчинений

у цій формі вважається закінченим з моменту обмеження потерпілого

у свободі пересування.

Викрадення людини полягає у заволодінні нею (відкритому, таєм-

ному або вчиненому шляхом обману чи зловживання довірою, або із

застосуванням фізичного насильства чи погрози його застосування), з

подальшим переміщенням всупереч її волі з одного місця постійного

чи тимчасового перебування до іншого. викрадення людини вважаєть-

ся закінченим злочином з моменту заволодіння нею і початком її пере-

міщення.

Суб’єктом злочину є фізична, осудна особа, якій на момент

вчинення злочину виповнилося 16 років.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Психічне ставлення особи до тяжких наслідків незаконного позбав-

лення волі або викрадення людини, передбачених ч. 3 ст. 146 кк, може

бути лише необережним.

Кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 146 кк) незаконного позбав-

лення волі або викрадення людини є: 1) вчинення щодо малолітнього;

2) вчинення із корисливих мотивів; 3) щодо двох або більше осіб; 4)

за попередньою змовою групою осіб; 5) способом, небезпечним для

життя чи здоров’я потерпілого; 6) із заподіянням потерпілому фізич-

них страждань; 7) із застосуванням зброї; 8) протягом тривалого часу.

Особливо кваліфікуючими (ч. 3 ст. 146 кк) ознаками цього злочи-

ну є: 1) вчинення його організованою групою; 2) спричинення ним

тяжких наслідків.

81

Глава4.Злочинипротиволі,честітагідностіособи

Поняттям тяжкі наслідки у ст. 146 кк охоплюються смерть або

самогубство потерпілого чи близьких йому осіб, заподіяння їм тяжких

тілесних ушкоджень, зникнення безвісти, заподіяння майнової шкоди

у великих та особливо великих розмірах, а також інші наслідки, які суд

з урахуванням конкретних обставин справи може визнати тяжкими.

Захоплення заручників (ст. 147 КК).

Основним безпосереднім об’єктом злочину є свобода та особиста

недоторканність людини. Додатковим факультативним об’єктом

злочину можуть бути громадська безпека, життя та здоров’я особи,

власність.

визначення злочину захоплення заручників закріплене у ст.

1 Міжнародної конвенції про боротьбу з захопленням заручників

1979 р.: будь-яка особа, яка захоплює або утримує іншу особу й погро-

жує вбити, завдати пошкодження або продовжувати утримувати іншу

особу (далі називається “заручник”) для того, щоб примусити третю

сторону, а саме: державу, міжнародну міжурядову організацію, будь-

яку фізичну, юридичну особу або групу осіб, – здійснити чи утрима-

тись від здійснення будь-якого акту як прямої, так і опосередкованої

умови для звільнення заручника, вчиняє, відповідно до змісту цієї

конвенції, злочин захоплення заручників.

З об’єктивної сторони злочин характеризується суспільно небез-

печними діями у двох формах: 1) захоплення особи як заручника; 2)

тримання особи як заручника. Під захопленням особи слід розуміти

заволодіння нею та обмеження її фізичної свободи, яке може бути

таємним або відкритим. Захоплення вчинюється, як правило, шляхом

нападу із застосуванням фізичного насильства або з погрозою його

застосування. Тримання особи передбачає унеможливлення вільного

вибору місця перебування та поведінки особи, яке також може супро-

воджуватися фізичним чи психічним насильством. Злочин може поля-

гати в захоплені особи з наступним її триманням або лише у триманні

особи. Закінченим цей злочин вважається з моменту обмеження волі

особи щодо вільного переміщення у просторі.

Суб’єктом злочину є фізична, осудна особа, якій на момент

вчинення злочину виповнилося 14 років.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом та

метою – спонукати родичів затриманого, державної або іншої уста-

нови, підприємства чи організації, фізичної або службової особи

82

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівпротиволі,честітагідностіособи

до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звіль-

нення заручника. саме мета вчинення цього злочину відрізняє його від

інших злочинів, пов’язаних з незаконним позбавленням волі людини,

зокрема, злочином, передбаченим ст. 146 кк.

Щодо тяжких наслідків, передбачених ч. 2 ст. 147 кк, психічне

ставлення особи може бути лише необережним.

Кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 147 кк) захоплення заручни-

ків є: 1) вчинення його щодо неповнолітнього; 2) вчинення організова-

ною групою осіб; 3) вчинення відповідних дій, поєднаних з погрозою

знищення людей; 4) спричинення тяжких наслідків.

Під тяжкими наслідками у складі цього злочину слід розуміти:

смерть або самогубство потерпілого чи близьких йому осіб, заподіян-

ня їм тяжких тілесних ушкоджень, заподіяння майнової шкоди у вели-

ких та особливо великих розмірах, суттєве порушення функціонування

установ, організацій, підприємств, загострення міжнаціональних або

міждержавних стосунків.

Підміна дитини (ст. 148 КК)

Об’єктом злочину є особиста свобода та недоторканність дитини,

її право знати своїх батьків, жити з своїми батьками.

Під дитиною у цій статті необхідно розуміти, як правило, новона-

роджену дитину. новонародженою вважається дитина, яка перебуває

в періоді новонародженості, який охоплює перші чотири тижні позаут-

робного життя дитини і характеризується адаптацією дитини до нових

умов життя поза організмом матері.

Об’єктивна сторона полягає у підміні чужої дитини. Підміна –

це вилучення і заміна однієї дитини на іншу. Підміна новонародже-

ного можлива лише тоді, коли батьки (законні представники) з тих чи

інших причин ще не можуть впізнати або ідентифікувати свою дитину

(наприклад, у зв’язку із хворобливим станом матері дитина тривалий

час не доставлялась їй для годування). Підміна дитини, як правило,

можлива в пологовому будинку відразу після її народження або у найб-

лижчий після пологів час. також враховуючи те, що період новонарод-

женості охоплює перші чотири тижні життя дитини, підміна дитини

може бути здійснена і поза пологовим будинком. Для особи, яка здій-

снює підміну дитини дитина є чужою за змістом закону.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, якій на момент вчинення

злочину виповнилось 16 років і для якої певна новонароджена дитина

83

Глава4.Злочинипротиволі,честітагідностіособи

юридично є чужою. Батько або мати дитини, навіть якщо один з них

мешкає окремо від дитини суб’єктом цього злочину не можуть бути.

З суб’єктивної сторони злочин може бути вчинений лише з

прямим умислом. обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є корис-

ливий або інший особистий мотив. При цьому інші особисті моти-

ви можуть бути або низькими (заздрість, помста), або благородними

(наприклад, підміна тяжко хворої дитини, в інтересах його матері

на здорову).

Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини

(ст. 149 КК)

Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є честь, гідність

особи, а також – воля особи у випадках, коли незаконна угода щодо

людини укладається за згодою цієї ж людини. Його додатковим

факультативним об’єктом можуть бути життя та здоров’я особи,

встановлений порядок здійснення службовими особами своїх повно-

важень.

Об’єктивна сторона злочину може полягати у таких альтерна-

тивних діях:

1) торгівля людьми;

2) здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина;

3) вербування людини;

4) переміщення людини;

5) переховування людини;

6) передача або одержання людини.

Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особ-

ливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює конвенцію

організації об’єднаних націй проти транснаціональної організованої

злочинності, прийнятий резолюцією 55/25 Генеральної асамблеї від

15 листопада 2000 року визначає “торгівлю людьми” як здійснювані з

метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування

або одержання людей шляхом загрози силою або її застосування або

інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання

владою або уразливістю положення, або шляхом підкупу, у вигляді

платежів або вигод, для одержання згоди особи, яка контролює іншу

особу.

в ст. 149 кк торгівля людьми виділена як окрема форма злочи-

ну, відмінна від вербування, перевезення (переміщення), передача,

84

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівпротиволі,честітагідностіособи

переховування або одержання людини. тому, під торгівлею людьми

у ст. 149 кк слід розуміти продаж або купівлю людини, що полягає

у безповоротній передачі або одержанні людини за грошову винаго-

роду.

Здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина пере-

дбачає надання людини в обмін на послуги матеріального або нема-

теріального характеру, в рахунок погашення боргу, дарування, міна,

передача в оренду та ін.

Під вербуванням слід розуміти вчинення дій, пов’язаних з досяг-

нення із людиною добровільної або вимушеної домовленості на її

подальшу експлуатацію.

Переміщенням людини – це дії, спрямовані на зміну місця перебу-

вання людини. вони можуть бути пов’язані як із переміщенням потер-

пілого через державний кордон україни, так і без такого переміщення

(всередині країни).

Під переховуванням людини слід розуміти дії, спрямовані

на унеможливлення (ускладнення) встановлення її дійсного місцез-

находження шляхом обмеження фізичних контактів людини з іншими

особами, яке може проявлятись як у наданні приміщення для перебу-

вання, так і в примусовому триманні людини в певних приміщеннях,

місцях.

Під передачею або одержанням людини слід розуміти вчинення

дій, пов’язаних із переходом фактичного контролю над людиною від

однієї особи до іншої, як правило тієї, яка буде її експлуатувати.

обов’язковою ознакою для вербування, переміщення, перехову-

вання, передачі та одержання людини є наявність одного з наступних

альтернативних способів: використання обману, шантажу чи уразли-

вого стану, а у кваліфікованих складах, крім того – із застосуванням чи

погрозою застосування насильства, використанням службового стано-

вища.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка на момент вчинення

злочину досягла 16 років. у випадках, передбачених ч. 2 ст. 149 кк цей

злочин може бути вчинений службовою особою або особою, від якої

потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, які розглядаються

як його кваліфікуючі ознаки.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Мотиви вчинення торгівлі людьми можуть бути різними, проте домі-

нуючим серед них є корисливий мотив. Для вербування, переміщен-

85

Глава4.Злочинипротиволі,честітагідностіособи

ня, переховування, передачі і одержання людини обов’язковою озна-

кою є мета – експлуатація людини. Мета експлуатації розкривається

у примітці 1 до ст. 149 кк.

Психічне ставлення до тяжких наслідків, передбачених ч. 3

ст. 149 кк, може характеризуватися лише необережністю.

Кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 149 кк) цього злочину є

вчинення його: 1) щодо неповнолітнього; 2) щодо кількох осіб;

3) повторно; 4) за попередньою змовою групою осіб; 5) службо-

вою особою з використанням службового становища; 6) особою, від

якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності; 7) у поєд-

нанні з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я

потерпілого чи його близьких або 8) з погрозою застосування такого

насильства.

Особливо кваліфікуючими ознаками (ч. 3 ст. 149 кк) розгляду-

ваного злочину визнається вчинення тих самих дій: 1) щодо малоліт-

нього; 2) організованою групою; 3) у поєднанні з насильством, яке є

небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких або

4) з погрозою застосування такого насильства; 5) якщо вони спричи-

нили тяжкі наслідки.

Тяжкими наслідками у ч. 3 ст. 149 кк слід визнавати: необережне

спричинення смерті або тяжких тілесних ушкоджень потерпілій особі,

її самогубство або замах на самогубство, тяжка хвороба або зникнен-

ня безвісти, а також інші наслідки, які суд з урахуванням конкретних

обставин справи може визнати тяжкими.

Експлуатація дітей (ст. 150 КК).

Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є особиста

свобода та недоторканність дитини, її честь та гідність. Додатковим

факультативним об’єктом експлуатації дітей є здоров’я дитини, її

фізичний розвиток або освітній рівень.

Потерпілим від цього злочину може бути тільки дитина, яка

не досягла віку, з якого законодавством україни дозволяється працевла-

штування. відповідно до положень ст. 188 кодексу законів про працю

україни допускається прийняття на роботу осіб, які досягли шістнад-

цяти років, як виняток, осіб, що досягли п’ятнадцяти років – за згодою

одного із батьків або особи, що його замінює, а також допускається

прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-техніч-

них і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої

86

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівпротиволі,честітагідностіособи

роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання,

у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного

віку за наявності вищевказаної згоди.

Об’єктивна сторона злочину характеризується суспільно небез-

печними діями – експлуатація дитини. відповідно до конвенції про

права дитини 1989 р. та конвенції про заборону і негайні заходи

по викорінюванню якнайгірших форм дитячої праці 1999 р. експлуа-

тація дітей включає: економічну експлуатацію дітей (будь-яка робо-

та, яка може представляти небезпеку для їх здоров’я або служити

перешкодою в отриманні ними освіти, або наносити шкоду їхньому

здоров’ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному і соціально-

му розвитку; сексуальну експлуатацію (використовування в незаконній

сексуальній діяльності, проституції, дитячій порнографії), викрадення,

торгівлю дітьми або їх контрабанду, будь-яку іншу форму експлуата-

ції дітей.

Під експлуатацією дітей в ст. 150 кк необхідно розуміти еконо-

мічну експлуатацію дітей, тобто залучення дитини, яка не досягла віку,

з якого законодавством дозволено працевлаштування до праці (вико-

ристання праці дитини), на будь-яких засадах, в тому числі і добровіль-

них, з метою отримання прибутку.

Злочин вважається закінченим з моменту фактичного початку вико-

нання дитиною роботи. Для визнання злочину закінченим отримання

матеріального прибутку не є обов’язковим.

Суб’єкт злочину загальний – фізична, осудна особа, яка на момент

вчинення злочину досягла 16 років.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі

прямого умислу та метою – отримання прибутку. ставлення винної

особи до наслідків у виді істотної шкоди для здоров’я, фізичного

розвитку або освітнього рівня дитини, передбачених у ч. 2 ст. 150 кк

може характеризуватися тільки необережністю.

Кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 150 кк) злочину є: 1) експлу-

атація кількох (двох або більше) дітей; 2) спричинення істотної шкоди

здоров’ю, фізичному розвитку або освітньому рівню дитини; 3) вико-

ристання дитячої праці в шкідливому виробництві.

Під істотною шкодою здоров’ю дитини слід розуміти заподіяння

їй з необережності тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень,

захворювання дитини на тяжку хворобу. Істотною шкодою для фізич-

ного розвитку дитини є шкода, яка полягає у припиненні або істотному

87

Глава4.Злочинипротиволі,честітагідностіособи

уповільнюванні розвитку функціональних можливостей організму дити-

ни, її фізичних якостей, рухових здібностей, працездатності. Істотною

шкодою для освітнього рівня дитини слід визнавати неотримання дити-

ною мінімально необхідного об’єму знань, умінь та навичок, які умож-

ливлюють її нормальне життя в суспільстві, зумовленого тривалим

припиненням її навчання. Використання дитячої праці в шкідливому

виробництві передбачає залучення дитини до роботи зі шкідливими або

небезпечними умовами праці, до важких робіт, а також будь-яке інше

виробництво, яке може бути шкідливим для здоров’я дітей.

Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом

(ст. 150–1 КК)

Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є гідність, честь,

особиста свобода і недоторканність малолітньої дитини. Додатковим

факультативним об’єктом є здоров’я малолітньої дитини.

Потерпілими від цього злочину є малолітні діти. Малолітньою є

дитина, яка не досягла 14-річного віку.

З об’єктивної сторони злочин полягає у суспільно небезпечних

діях – використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом.

Заняття жебрацтвом – це систематичне (три і більше рази) випро-

шування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх

осіб.

Суб’єкт злочину спеціальний – батьки або особи, що їх замінюють

(усиновителі, опікуни). у випадках, передбачених ч. 2 ст. 150–1 кк

цей злочин може бути вчинений будь-якою особою для якої малолітня

дитина є чужою за змістом закону або особою, яка раніше скоїла один

із злочинів, передбачених статтями 150, 303, 304 кк, які розглядаються

як його кваліфікуючі ознаки.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі

прямого умислу та метою – отримання прибутку. ставлення винної

особи до наслідків у виді спричинення малолітній дитині середнь-

ої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень, передбачених у ч. 3 ст.

150–1 кк може характеризуватися тільки необережністю.

Кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 150–1 кк) злочину є вчинення

його: 1) щодо чужої малолітньої дитини; 2) із застосуванням насиль-

ства чи 3) погрозою його застосування; 4) повторно; 5) особою, яка

раніше скоїла один із злочинів, передбачених ст. ст. 150, 303, 304 кк;

6) за попередньою змовою групою осіб.

88

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівпротиволі,честітагідностіособи

Особливо кваліфікуючими ознаками (ч. 3 ст. 150–1 кк) злочину є

вчинення його: 1) організованою групою; 2) спричинення дитині серед-

ньої тяжкості чи 3) тяжких тілесних ушкоджень.

Незаконне поміщення в психіатричний заклад (ст. 151 КК)

Основним безпосереднім об’єктом злочину є особиста свобода і

недоторканність особи, її честь і гідність. Додатковим факультатив-

ним об’єктом злочину може бути життя, здоров’я особи.

Потерпілим від цього злочину є психічно здорова людина, тобто

така, що не страждає на психічний розлад, але її обстеження та (або)

лікування цілком можливі не лише в стаціонарних умовах, тобто

не потребують обов’язкової госпіталізації до психіатричного закладу

або продовження такої госпіталізації (Закон України “Про психіатрич-

ну допомогу” від 22 лютого 2000 року).

З об’єктивної сторони злочин полягає у суспільно небезпеч-

них діях – незаконному поміщенні в психіатричний заклад завідомо

психічно здорової людини. Місцем вчинення злочину є психіатричний

заклад. Психіатричний заклад, відповідно до ст. 1 Закону україни “Про

психіатричну допомогу”, – це психоневрологічний, наркологічний чи

інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм влас-

ності, діяльність яких пов’язана з наданням психіатричної допомоги.

враховуючи те, що ст. 151 кк передбачає відповідальність не за утри-

мання особи у психіатричному закладі, а лише за поміщення її туди,

злочин вважається закінченим з моменту такого поміщення.

Суб’єкт злочину спеціальний. ним може бути лише лікар-психіатр,

який має право (одноосібно чи у складі комісії) приймати рішення про

госпіталізацію (поміщення) особи до психіатричного закладу.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі

прямого умислу. ставлення винного до тяжких наслідків може харак-

теризуватися тільки необережністю.

Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 151 кк) є спричинення

тяжких наслідків. Тяжкими наслідками незаконного поміщення особи

в психіатричний заклад слід вважати необережне спричинення смер-

ті або тяжких тілесних ушкоджень потерпілій особі, її самогубство,

спричинення їй матеріальної шкоди у великих чи особливо великих

розмірах, а також інші наслідки, які суд з урахуванням конкретних

обставин справи може визнати тяжкими.

89

Глава5.Злочинипротистатевоїсвободитастатевоїнедоторканостіособи

Г ЛА В А 5 .

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ

ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАНОСТІ ОСОБИ