Глава13.Злочинипротигромадськогопорядкутаморальності

ня злочину виповнилося 16 років. суб’єктом хуліганства (ст. 296) є

фізична осудна особа якій до вчинення злочину виповнилося 14 років.

Певні злочини (ч. 4 ст. 298, ч. 3 ст. 298–1, ч. 2 ст. 303, ст. ст. 293,

294) можуть вчинятися спеціальними суб’єктами. суб’єктом деяких

злочинів є особа, що до моменту вчинення злочину досягла 18-річного

віку (ч. 2 ст. 300, ч. 2 ст. 301, ч. 3 ст. 303, ст. 304).

§ 2. Юридичний аналіз злочинів

проти громадського порядку

Групове порушення громадського порядку (ст. 293)

основним безпосереднім об’єктом даного злочину є громадський

порядок. Додатковим обов’язковим об’єктом цього злочину – конс-

титуційні права людини і громадянина, відносини власності та громад-

ська безпека.

Шкода злочином завдається громадському порядку в частині

спокійної та впорядкованої життєдіяльності громадян, нормальної

роботи транспорту, підприємств, установ та організацій.

Об’єктивна сторона злочину характеризується: а) діянням

по організації групових дій та активною участю у таких діях; б) наслід-

ками, що мали прояв у грубому порушенні громадського порядку або

суттєвому порушенні роботи транспорту, підприємства, установи чи

організації; в) причинним зв’язком між діянням та наслідками.

Під організацією групових дій розуміється підбурювання та підшу-

кання учасників групових дій, надання їм вказівок, розпоряджень,

розробка планів дій, розподіл обов’язків між учасниками.

Активна участь у таких діях полягає у інтенсивному особистому

їх вчиненні, виконанні дій спільно з іншими їх учасниками.

Під грубим порушенням громадського порядку слід розуміти

недотримання встановлених правил поведінки в громадських місцях.

При вирішенні питання чи мало місце грубе порушення громадсько-

го порядку слід брати до уваги кількість його учасників, розмір тери-

торії на якій вчинено злочин, кількість потерпілих, тривалість часу

порушення.

Суттєве порушення роботи транспорту, підприємства, устано-

ви чи організації полягає в припиненні їхньої роботи на певний час.

До таких порушень слід відносити порушення графіку руху транспор-

284

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротигромадськогопорядку

ту, закриття магазинів, порушення роботи установ, зупинення вироб-

ництва на підприємствах. При визначенні чи є порушення суттєвим,

чи ні слід враховувати його тривалість, кількість учасників, розмір

завданої матеріальної шкоди тощо.

За своєю конструкцією злочин має формально-матеріальний склад

і буде закінченим з моменту вчинення організаційних дій та активної

участі в цих діях, що призвели до грубого порушення громадського

порядку або суттєвого порушення роботи транспорту, підприємства,

установи чи організації.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі

прямого умислу як до дій, так і до наслідків даного злочинного пося-

гання.

Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка до вчинення

злочину досягла 16-річного віку.

склад цього злочину слід відмежовувати від масових заворушень

(ст. 294) та хуліганства (ст. 296) за кількістю учасників даних дій,

характером вчинюваних дій (наявність чи відсутність насильства),

наслідками та мотивом.

Масові заворушення (ст. 294)

Під масовим заворушенням слід розуміти організоване проти-

правне умисне порушення правопорядку на певній території, що

супроводжується насильством над особою, погромами, підпалами,

знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким

виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням

зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя.

основним безпосереднім об’єктом злочину є громадський поря-

док. Додатковими об’єктами даного злочину можуть виступати

життя та здоров’я людини, права, свободи та законні інтереси фізич-

них та юридичних осіб, право власності, авторитет органів державної

влади, громадська безпека.

Предметом злочину передбаченого ст. 294 кк можуть бути:

будівлі, споруди, житло, автотранспорт, інше рухоме і нерухоме

майно.

Об’єктивна сторона даного злочину характеризується організа-

цією масових заворушень та активною участю в них.

Організація масових заворушень – це активні протиправні дії,

спрямовані на пошук та підготовку осіб до участі у масових заво-

285

Глава13.Злочинипротигромадськогопорядкутаморальності

рушеннях, підбурювання їх до вчинення насильства над людьми,

погромів, підпалів, захоплення будівель або споруд, знищення майна,

насильницького виселення громадян, збройного опору представни-

кам влади.

Під насильством над особою слід визнавати нанесення ударів,

побоїв, мордувань, катування, заподіяння будь-яких тілесних ушкод-

жень одній особі чи невизначеному колу осіб.

Погроми – це активні дії, що супроводжуються знищенням або

ушкодженням рухомого і нерухомого майна, транспортних засобів,

застосуванням насильства до людей.

Підпал – це дії, що викликали пожежу будинків, споруд, транс-

портних засобів.

Знищення майна – це приведення його в повну непридатність

до використання за цільовим призначенням.

Під самовільним захопленням будівель або споруд слід розумі-

ти протиправне оволодіння будівлями та спорудами різних форм

власності. При цьому не має значення повністю чи частково відбу-

лося захоплення будівлі чи споруди і протягом якого часу воно

тривало.

Насильницьке виселення громадян – це незаконне насильниць-

ке примушування будь-якої особи залишити своє місце проживання

(житло, населений пункт, певну місцевість).

Опір представникам влади із застосуванням зброї або інших пред-

метів, які використовувалися як зброя – це активна протидія пред-

ставникам влади із застосуванням зброї (вогнепальної та холодної) чи

інших предметів (гумових кийків, пневматичної зброї, палиць, камін-

ня тощо), за допомогою яких створюється реальна загроза життю та

здоров’ю особи.

За своєю конструкцією злочин передбачений ч. 1 ст. 294 кк можна

визначити як матеріально-формальний.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною

формою вини.

Суб’єктом злочину можуть бути лише організатор та активні учас-

ники масових заворушень, які досягли 16-річного віку.

Кваліфікуючими ознаками даного злочину є організація масових

заворушень чи активна участь у них, якщо ці дії призвели до загибелі

людей або інших тяжких наслідків.

Під загибеллю людей слід розуміти заподіяння смерті одній або

286

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротигромадськогопорядку

кільком особам.

Інші тяжкі наслідки – це заподіяння тяжких тілесних ушкоджень

одній чи більше особам, спричинення матеріальної шкоди у великих

і особливо великих розмірах тощо.

Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському поряд-

ку (ст. 295)

Безпосереднім об’єктом даного злочину є громадський порядок.

Факультативним додатковим об’єктом злочину передбаченого ст.

295 можуть виступати життя та здоров’я особи, власність, авторитет

органів державної влади та ін.

Об’єктивна сторона злочину характеризується однією із двох дій:

1) публічними закликами до вчинення погромів, підпалів, знищен-

ня майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького висе-

лення громадян, що загрожують громадському порядку;

2) розповсюдженням, виготовленням чи зберіганням з метою

розповсюдження матеріалів такого змісту.

Під публічними закликами слід розуміти відкриті (привселюдні)

звертання (усні чи письмові) до невизначеного кола осіб про вчинення

погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд,

насильницького виселення громадян.

Розповсюдження матеріалів (звернень, листівок, магнітофонних

касет, комп’ютерних компакт-дисків тощо), що містять такі заклики,

полягає в доведенні до відома багатьох (невизначеної кількості осіб)

їх змісту.

Під виготовленням матеріалів, визначених у диспозиції ст. 295,

слід розуміти їх складання або створення, а також технічне відтворен-

ня (тиражування, фотокопіювання тощо).

Зберігання передбачає фактичне володіння матеріалами, незалеж-

но від їх розміщення: тримання при собі, в приміщенні, в автомобілі

тощо.

Злочин буде закінченим з моменту вчинення дій передбачених

диспозицією ст. 295.

Суб’єктивна сторона даного злочину характеризується наявніс-

тю прямого умислу. При виготовленні чи зберіганні матеріалів, що

містять заклики до вчинення дій, що загрожують громадському поряд-

ку, обов’язковою є наявність мети їх розповсюдження.

Суб’єктом злочину є осудна фізична особа, яка до вчинення

287

Глава13.Злочинипротигромадськогопорядкутаморальності

злочину досягла 16 років.

Хуліганство (ст. 296)

найбільш небезпечним посяганням на громадський порядок, що

порушує громадський спокій є кримінально – каране хуліганство.

За даними Мвс україни, за 2008 рік зареєстровано 11 734 випадків

хуліганства, що складає більше 3 % від загальної кількості злочинів

зареєстрованих за вказаний період.

Хуліганство є багатооб’єктним складним злочином. Безпосередній

об’єкт злочину – громадський спокій, складовими частинами якого є

честь і гідність потерпілої особи, її здоров’я та власність, моральність,

а також авторитет органів державної влади, органів місцевого самов-

рядування, об’єднань громадян, громадська безпека.

Потерпілими від хуліганства можуть бути: 1) будь-яка фізична

особа; 2) представник влади; 3) громадянин, який виконує обов’язки з

охорони громадського порядку; 4) громадянин, який за власною ініціа-

тивою припиняв хуліганські дії.

Об’єктивна сторона злочину характеризується активними діями,

спрямованими на грубе порушення громадського порядку; особливою

зухвалістю чи винятковим цинізмом, як способами його вчинення;

публічністю вчиненого; наявністю моральної, фізичної або матеріаль-

ної шкоди.

Під грубим порушенням громадського порядку розуміється

юридичне визначення характеру і ступеня порушення громадсько-

го порядку, що розкриває кримінально-правовий зміст цього діян-

ня. Це явна неповага (зневага) до усталених етичних, моральних,

правових норм, традицій тощо. Грубе порушення супроводжуєть-

ся, як правило, застосуванням фізичного насильства із заподіянням

моральної, фізичної чи матеріальної шкоди особистим чи громадсь-

ким інтересам або загрозою реального застосування такого насиль-

ства, а також пошкодженням чи знищенням чужого майна. Грубість

порушення є оціночним поняттям і визначається в кожному випад-

ку окремо.

Особлива зухвалість може знаходити прояв у злочинному пору-

шенні громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад,

насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням

тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкод-

женням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням

нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху

288

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротигромадськогопорядку

громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час упер-

то не припиняла (абз. 1 п. 5 постанови Пленуму верховного суду

україни від 22 грудня 2006 р. № 10 “Про судову практику у справах

про хуліганство”).

Винятковий цинізм проявляється в діях, поєднаних з демонстратив-

ною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад проявом

безсоромності чи грубої непристойності, знущанням над хворим, дити-

ною, особою похилого віку або такою, яка перебувала у безпорадному

стані тощо (абз. 2 п. 5 постанови Пленуму верховного суду україни

від 22 грудня 2006 р. № 10).

Під публічністю хуліганства слід розуміти таку ситуацію (обста-

новку), коли винна особа умисно і цілеспрямовано скеровує свої дії

на завдання шкоди інтересам будь-якій особі таким чином, щоб все

це стало зрозумілим для невизначеного кола фізичних або юридичних

осіб і викликало у них як під час вчинення злочину, так і після скоє-

ного, тривогу (неспокій) небезпечністю вчиненого.

Хуліганство – злочин з формально-матеріальним складом і

вважається закінченим з моменту вчинення хуліганських дій.

Хуліганські дії можуть бути вчинені в будь-якому місці, найчасті-

ше вони вчинюються на вулицях, в парках, магазинах, будинках куль-

тури та інших громадських місцях.

Суб’єктивна сторона характеризується умисною формою вини

та обов’язковою ознакою – мотивами явної неповаги до суспільства

(хуліганськими мотивами). Під хуліганським мотивом слід розуміти

сукупність спонукань, які обумовлені соціально-економічними та полі-

тичними чинниками, та об’єктивовані в зухвалій неповазі до честі і

гідності як фізичних так і юридичних осіб, усвідомленій зневазі тради-

цій, норм моралі, права і закону, агресивній протидії громадським та

владним приписам.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, якій на момент вчинення

злочину виповнилося 14 років. До осіб, які вчинили хуліганство у віці

від 14 до 16 років, згідно з чинним законодавством (ст. 188 кзПу, ст.

ст. 60, 61 кк україни), практично неможливо застосувати жодний з

видів покарання, що передбачені ч. 1 ст. 296 кк.

Кваліфікуючими ознаками хуліганства є:

1) дії, передбачені ч. 1 ст. 296, вчинені групою осіб (ч. 2 ст. 296);

2) дії, передбачені ч. 1 або ч. 2 ст. 296, вчинені особою, раніше

судимою за хуліганство, чи пов’язані з опором представни-

289

Глава13.Злочинипротигромадськогопорядкутаморальності

кові влади або представникові громадськості, який виконує

обов’язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадя-

нам, які припиняли хуліганські дії (ч. 3 ст. 296).

Злочин слід визнавати вчиненим групою осіб, якщо у ньому брали

участь декілька (два або більше) виконавців (співвиконавців), без

попередньої змови між собою.

Під особою, раніше судимою за хуліганство, слід розуміти особу,

яка на час вчинення злочину мала не зняту чи не погашену судимість

хоча б за будь-якою частиною ст. 296 чи за частинами 2 або 3 ст.

206 кк 1960 року.

Опір, як кваліфікуюча ознака хуліганства, знаходить вияв в актив-

ній протидії представникові влади виконувати ним його службові

обов’язки або в активній протидії представникові громадськості, який

виконує обов’язки з охорони громадського порядку, чи іншому грома-

дянину виконати його громадський обов’язок по припиненню хулі-

ганських дій. Під поняття опору підпадають такі активні дії винного,

як відштовхування, спроба вирватись при затриманні, погроза побиття

у відповідь на вимогу представника влади або громадськості припи-

нити хуліганські дії, нанесення цим особам побоїв, тілесних ушкод-

жень тощо, з метою позбавити зазначених осіб можливості виконати

службовий чи громадський обов’язок з охорони громадського поряд-

ку. такий опір охоплюється ч. 3 ст. 296, як кваліфікуюча ознака пере-

дбаченого нею злочину, а тому не потребує додаткової кваліфікації

за частинами 2 і 3 ст. 342 кк.

Під припиненням хуліганських дій потрібно розуміти дії, здатні

самі по собі (наприклад, затримання, зв’язування) або із сторонньою

допомогою (наприклад, виклик по телефону наряду міліції) припини-

ти хуліганство. умовляння, прохання, вимоги припинити злочин не є

його припиненням, оскільки в подібному випадку припинення хулі-

ганства залежить від прийнятого самим винним рішення, а не всупереч

йому.

Особливо кваліфікуючими ознаками хуліганства є дії, передба-

чені ч. ч. 1–3 ст. 296, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепаль-

ної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосовано-

го або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень

(ч. 4 ст. 296).

Щодо хуліганства, то під вогнепальною зброєю слід розуміти

пристрої фабричного чи кустарного виробництва, призначені для

290

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротигромадськогопорядку

ураження живої цілі за допомогою снаряда (кулі, дробу тощо), що

приводиться в рух за допомогою енергії порохових газів, або інших

спеціальних горючих сумішей, – усі види бойової та іншої стрілець-

кої зброї військового зразка, спортивні малокаліберні пістолети,

гвинтівки, самопали, пристосовані для стрільби пороховими заря-

дами газові пістолети, нарізна мисливська зброя, а також переробле-

на зброя (пристосована до стрільби кулями іншого калібру), в тому

числі обрізи з гладкоствольної мисливської зброї (абз. 1 п. 10 поста-

нови Пленуму верховного суду україни від 22 грудня 2006 року

№ 10).

До холодної зброї належать предмети, які відповідають стандарт-

ним зразкам або історично виробленим її типам, а також інші пред-

мети, що справляють колючий, колючо-ріжучий, рубаючий, роздроб-

лювальний чи ударний ефект (багнет, стилет, ніж, кинджал, арбалет,

нунчаки, кастет тощо), конструктивно призначенні для уражен-

ня живої цілі за допомогою м’язової сили людини або механічного

пристрою (абз. 2 п. 10 постанови Пленуму верховного суду україни

від 22 грудня 2006 року № 10).

Спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкод-

жень слід визнавати предмети, які пристосовані винною особою для

цієї мети наперед, або під час учинення хуліганських дій, а зазда-

легідь заготовленими – предмети, які хоч і не зазнали якоїсь попе-

редньої обробки, але вже до початку хуліганства були приготовлені

винним для зазначеної мети. такими предметами можуть бути ножі,

які не відносяться до категорії холодної зброї (наприклад, складний,

садовий, шевський), предмети господарсько-побутового призначен-

ня (молоток, коса, сокира, ножиці, шило тощо), спеціальні засоби, як

от: гумовий кийок, газовий пістолет, балончик, граната, а також інші

подібні засоби, якими можливе заподіяння тілесних ушкоджень.

Хуліганські дії особи, яка використовує псів або інших тварин,

що є небезпечним для життя і здоров’я людини, слід кваліфікувати

за ч. 4 ст. 296.

Під хуліганством із застосуванням вогнепальної або холодної зброї

чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заго-

товленого для нанесення тілесних ушкоджень слід розуміти не тіль-

ки реальне застосування названих предметів, але й дії, що створили

реальну загрозу для життя чи здоров’я громадян.

Діяння, передбачене ст. 296 відмежовується від суміжних складів

291

Глава13.Злочинипротигромадськогопорядкутаморальності

злочинів за допомогою визначення, уточнення та співставлення всіх

елементів складів злочинів, що розмежовуються. в той же час голо-

вними критеріями, за якими проводиться розмежування, є:

1) приводи, як причини конфлікту, які явно неадекватні, несуттєві,

неістотні та не відповідають вчиненим винним діям; як причини

конфлікту не мають логічного обґрунтування, не випливають із

ситуації, яка виникла;

2) активні дії суб’єкта злочину, змістом яких є способи – “особли-

ва зухвалість” та/або “винятковий цинізм”, що надають цьому

діянню ознак публічності;

3) мотивами злочину, що об’єднані зневагою до загальновизнаних

норм і правил поведінки, ігноруванням моральних та правових

норм, та формують ситуативні цілі.

слід також враховувати спрямованість умислу винного та обста-

вини учинення ним кримінально караних дій.

враховуючи, що до осіб, які вчинили хуліганство у віці від

14 до 16 років, згідно з чинним законодавством, практично немож-

ливо застосувати жодний з видів покарання, що передбачені ч. 1 ст.

296 (в деяких випадках можливе застосування штрафу), суди змушені

призначати даним особам покарання у виді позбавлення волі, а потім

звільняти їх від покарання.

Наруга над могилою (ст. 297)

Об’єктом злочину є громадська мораль в частині забезпечення

поваги до померлих, місць їхнього поховання.

Предметами можуть виступати могила, інше місце поховання, тіло

(останки, прах) померлого, урна з прахом покійного, предмети, що

знаходяться в місці поховання або на тілі (останках, прахові) помер-

лого.

Під могилою слід розуміти місце на кладовищі, в крематорії,

колумбарії, в іншій будівлі чи споруді, призначеній для організації

поховання померлих, де похована труна з тілом померлого або урна

з його прахом.

Інше місце поховання – кладовище, крематорій, колумбарій

або інша будівля чи споруда, призначена для організації похован-

ня померлих; місце почесного поховання – спеціально відведе-

на земельна ділянка на території кладовища чи за його межами,

призначена для організації почесних поховань; склеп – підземна або

292

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротигромадськогопорядку

заглиблена в землю капітальна споруда, призначена для похован-

ня, в межах місця поховання, відведеного у встановленому поряд-

ку; колумбарій – сховище для урн із прахом померлих; колумбарні

ніші – спеціально обладнані місця на колумбарії для поховання урн

з прахом померлих, які облаштовуються в мурованих стінах або

на підготовлених ландшафтних ділянках; крематорій – спеціальна

інженерна споруда з устаткуванням, призначеним для спалювання

трун з тілами померлих; кладовище – відведена в установленому

законом порядку земельна ділянка з облаштованими та/чи побудова-

ними крематоріями, колумбаріями або іншими будівлями та спору-

дами, призначеними для організації поховання й утримання місць

поховань.

Під тілом (останками, прахом) померлого слід розуміти як ціле,

так і розчленоване, чи його окремі частини.

Урна з прахом – це місткість, яка призначена для збереження праху

померлого.

Предмети, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання,

на тілі (останках, прахові) померлого – це будь-які речі, що перебува-

ють у могилі чи на ній, в іншому місці поховання (одяг, коштовності,

пам’ятник, вінки, огорожа тощо).

З об’єктивної сторони злочин виражається у:

1) нарузі над могилою, іншим місцем поховання, над тілом (остан-

ках, прахом) померлого або урною з прахом покійного;

2) незаконному заволодінні тілом (останками, прахом) померлого,

урною з прахом померлого, предметами, що знаходяться на (в)

могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останках, прахові)

померлого..

Наруга над могилою, іншим місцем поховання:

• самовільне утворення написів, малюнків, символів або інших

зображень на кладовищенських спорудах, що використову-

ються для церемонії поховання та поминання померлих, намо-

гильних спорудах, склепах, урнах з прахом, могилах чи інших

місцях поховання;

• самовільне пошкодження, розкопування, руйнування або в

інший спосіб знищення кладовищенських споруд, що викорис-

товуються для церемонії поховання та поминання померлих,

намогильних споруд, огорож, склепів, урн з прахом, могил чи

інших місць поховання;

293

Глава13.Злочинипротигромадськогопорядкутаморальності

• використання з метою, не передбаченою чинним законодав-

ством, чи самовільне використання кладовищенських споруд,

що використовуються для церемонії поховання та поминання

померлих, надмогильних споруд, склепів, урн з прахом, могил

чи інших місць поховання або вчинення інших дій, що мали на

меті зневажити родинну чи суспільну пам’ять про померлого,

продемонструвати зневажливе ставлення до місця поховання та

суспільних, релігійних принципів і традицій в цій сфері (абз.7-

10 ст.2 Закону україни “Про поховання та похоронну справу”).

Наруга над тілом (останками, прахом) померлого – це вчинення

непристойних умисних дій над тілом (останками, прахом) померлого,

самовільне знімання одягу з тіла (останків, праху) померлого, пере-

міщення в інше місце або розчленування чи знищення тіла (остан-

ків, праху) померлого, здійснення акту некрофілії, використання

частин похованого тіла з ритуальними чи іншими, не передбаченими

чинним законодавством цілями, або вчинення інших дій, що мали на

меті зневажити родинну чи суспільну память про померлого, проде-

монструвати негативне ставлення до померлого, завдати образи рідним

та близьким померлого, виявити зневагу до суспільних, релігійних

принципів в цій сфері (абз.11 ст.2 Закону україни «Про поховання та

похоронну справу»).

Незаконне заволодіння тілом (останками, прахом) померлого,

урною з прахом померлого, предметами, що знаходяться на (в) могилі,

в іншому місці поховання, на ті (останках, прахові) померлого – це

протиправне їх вилучення та звернення на свою користь чи на користь

інших осіб.

Злочин буде закінченим з моменту вчинення будь-яких діянь,

передбачених в диспозиції ст.297. При незаконному заволодінні тілом

(останками, прахом) померлого, урною з прахом померлого, предме-

тами, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі

(останках, прахові) померлого, злочин є закінченим з моменту набут-

тя винним реальної можливості розпоряджатися вищезазначеним на

власний розсуд.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою

вини і прямим умислом. Мотиви вчинення злочину, на кваліфікацію

не впливають.

Суб’єкт – фізична осудна особа, яка до вчинення злочину досягла

16-річного віку.

294

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротигромадськогопорядку

Знищення, руйнування або пошкодження пам’яток – об’єктів

культурної спадщини та самовільне проведення пошукових робіт

на археологічній пам’ятці (ст. 298)

Кваліфікуючими та особливо кваліфікуючими ознаками злочину є:

– ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою,

групою осіб, або з корисливих чи хуліганських мотивів, або

щодо братської могили чи могили невідомого солдата, або

поєднані із застосуванням насильства чи погрозою його засто-

сування (ч.2);

– дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті,

якщо вони спричинили тяжкі наслідки (ч.3).

Об’єктом даного злочину виступають моральні (духовні) засади

суспільного життя в частині ставлення до історичних і культурних

цінностей та збереження археологічної спадщини україни.

Предметами злочину передбаченого ст. 298 є пам’ятки – об’єкти

культурної спадщини (ч. 1), пам’ятки національного значення (ч. 2) та

об’єкти археологічної спадщини (ч. 3).

Пам’ятка – предмет матеріальної культури минулого, об’єкт

культурної спадщини Державного реєстру нерухомих пам’яток

україни.

Культурна спадщина – це сукупність успадкованих людством від

попередніх поколінь об’єктів культурної спадщини. Під об’єктами

культурної спадщини слід розуміти залишки стародавніх поселень,

будинки, споруди, визначні місця, пов’язані з історичними подіями,

історичні центри, вулиці, площі, твори образотворчого мистецтва,

природні території, що мають історичну цінність тощо.

Пам’ятками національного значення є об’єкти культурної спадщи-

ни, які за своїми науковими, культурними чи археологічними ціннос-

тями, на підставі висновку фахівців та постанови кабінету Міністрів

україни визнані пам’ятками національного значення і занесені як такі

до Державного реєстру нерухомих пам’яток україни.

Під об’єктами археологічної спадщини розуміється місце, споруда

(витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов’язані з ними території

чи водні об’єкти, створені людиною, незалежно від стану збереженос-

ті, що донесли до нашого часу цінності з археологічного, антрополо-

гічного й етнографічного поглядів і повністю або частково зберегли

свою автентичність (Закон україни “Про охорону археологічної спад-

295

Глава13.Злочинипротигромадськогопорядкутаморальності

щини” від 18 березня 2004 року).

Об’єктивна сторона злочину характеризується активними діями,

які проявляються в знищенні, руйнуванні або пошкодженні пам’яток –

об’єктів культурної спадщини.

Знищення – це приведення предмета в повну непридатність із втра-

тою можливості до його відновлення.

Руйнування – це істотне пошкодження предмета, внаслідок чого він

частково втрачає свою цінність, однак після значних реставраційних

робіт підлягає відтворенню.

Пошкодження – це заподіяння предмету незначної шкоди,

в результаті чого він втрачає деякі основні властивості і знижується

його історична, наукова, художня чи культурна цінність.

Злочин вважається закінченим з моменту настання наслідків, пере-

дбачених в диспозиції ст. 298.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується умис-

ною формою вини, прямим умислом щодо вчинюваних дій та

прямим і непрямим умислом щодо злочинних наслідків. Мотиви

злочину, за виключенням хуліганського, на кваліфікацію не впли-

вають.

Суб’єкт злочину передбаченого частинами 1– 3 ст. 298 – фізич-

на осудна особа, яка до вчинення злочину досягла 16 річного віку,

а за ч. 4 ст. 298 – спеціальний (службова особа).

Частина 2 ст. 298 передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені

щодо пам’яток національного значення.

Частина 3 ст. 298 встановлює відповідальність за діяння, передба-

чені ч. 1 або ч. 2 цієї статті, вчинені з метою пошуку рухомих пред-

метів, що походять з об’єктів археологічної спадщини.

Частина 4 визначає відповідальність за діяння, передбачені ч. 1 або

ч. 2 цієї статті, якщо вони вчинені службовою особою з використанням

службового становища.

Знищення, пошкодження або приховування документів чи

унікальних документів Національного архівного фонду (ст. 298–1)

Об’єктом цього злочину виступає встановлений порядок форму-

вання, зберігання та використання документів чи унікальних докумен-

тів національного архівного фонду.

Національний архівний фонд – сукупність архівних документів, що

відображають історію духовного і матеріального життя українсько-

296

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротигромадськогопорядку

го народу та інших народів, мають культурну цінність і є надбанням

української нації (Закон україни “Про національний архівний фонд

та архівні установи” від 24 грудня 1993 року в редакції Закону від

13 грудня 2001 року).

Предметами злочину є:

1) архівний документ – документ, незалежно від його виду, виду

матеріального носія інформації, місця і часу створення та форми

власності на нього, що припинив виконувати функції, задля яких

був створений, але зберігається або підлягає зберіганню з огляду

на значущість для особи, суспільства чи держави або цінність

для власника також як об’єкт рухомого майна;

2) документ Національного архівного фонду – архівний документ,

культурна цінність якого визнана відповідною експертизою і який

зареєстрований як складова національного архівного фонду;

3) унікальний документ – документ національного архівного

фонду, що становить виняткову культурну цінність, має важливе

значення для формування національної самосвідомості українсь-

кого народу і визначає його вклад у всесвітню культурну спад-

щину (ч. 2).

Об’єктивна сторона характеризується активними діями: знищен-

ням, пошкодженням або приховуванням документів чи унікальних

документів національного архівного фонду. обов’язковою ознакою

об’єктивної сторони даного злочину є місце його вчинення: архівна

установа, архів, архівний відділ тощо.

Під знищенням слід розуміти такий вплив на документ, внаслі-

док чого він приводиться в повну непридатність для використання

за цільовим призначенням.

Пошкодження предмету злочину – це заподіяння йому незначної

шкоди, в результаті чого втрачаються деякі основні властивості пред-

мета, знижується його історична, наукова чи культурна цінність. Для

відновлення своїх властивостей предмет потребує певної реставрації.

Приховування передбачає умисне незаконне заволодіння та пере-

міщення документів з місця, де вони знаходяться, в будь-яке інше

місце, внаслідок чого унеможливлюється їх використання за цільо-

вим призначенням.

Злочин визнається закінченим з моменту вчинення будь-якої дії

зазначеної в диспозиції ст. 298–1.

Суб’єктивна сторона характеризується умисною формою вини і

297

Глава13.Злочинипротигромадськогопорядкутаморальності

охоплює наявність як прямого, так і непрямого умислу.

Суб’єкт злочину – за ч. ч. 1 і 2 – фізична осудна особа, яка

до вчинення злочину досягла 16 річного віку, а за ч. 3 – спеціальний –

службова особа.

За ч. 2 ст. 298–1 настає відповідальність за знищення, пошкодження

або приховування унікальних документів національного архівного фонду.

Частина 3 ст. 298–1 встановлює відповідальність за діяння, перед-

бачені ч. 1 або ч. 2 цієї статті, якщо вони вчинені службовою особою

з використанням службового становища.

Жорстоке поводження з тваринами (ст. 299)

Правові засади захисту тварин від жорстокого поводження вста-

новлені Європейською конвенцією про захист хребетних тварин, що

використовуються для дослідних та інших наукових цілей (прийнята

в страсбурзі 18 березня 1986 року), Законом україни “Про тваринний

світ” від 13 грудня 2001 року, Законом україни “Про захист тварин від

жорстокого поводження” від 21 лютого 2006 року та іншими норма-

тивно-правовими актами.

Об’єктом цього злочину є суспільна моральність в частині гуман-

ного ставлення до тварин.

Предметом злочину передбаченого ст. 299 є тварини, які відно-

сяться до класу хребетних. До предметів даного злочину слід відноси-

ти диких, свійських, сільськогосподарських та безпритульних тварин.

Об’єктивна сторона характеризується як дією, так і бездіяльніс-

тю і проявляється у:

1) знущанні над тваринами із застосуванням жорстоких методів;

2) нацькуванні тварин одна на одну.

Під знущанням слід розуміти такі безжалісні діяння, сутністю яких

є заподіяння болю, мук, страждань тварині. Знущання із застосуванням

жорстоких методів буде мати місце тоді, коли винний усвідомлював,

що завдає тварині особливих фізичних (внаслідок нанесення значної

кількості ударів, ран, заподіяння каліцтва, застосування електростру-

му, вогню, хімічних речовин, отрут, залишення без корму та води

тощо) страждань. Жорстоке поводження з тваринами відсутнє у разі

позбавлення життя хворих тварин, тварин для проведення медичних

експериментів з дотриманням нормативних вимог, при полюванні або

іншому видобутку тварин (при відлові їх для зоопарків, використанні

в наукових цілях тощо), а також при забою домашніх тварин для вико-

298

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротигромадськогопорядку

ристання за призначенням (для отримання м’яса, хутра).

Нацьковування тварин одна на одну буде мати місце при спонуканні

(рухами, командами) тварини до вчинення бійки, нападу на іншу тварину.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-яких

діянь, що утворюють об’єктивну сторону.

із суб’єктивної сторони злочин характеризується прямим умис-

лом.

Хуліганські чи корисливі мотиви є обов’язковими ознаками цього

елемента складу злочину.

Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка до вчинення

злочину досягла 16-річного віку.

відповідальність за жорстоке поводження з тваринами в присут-

ності малолітнього (ч. 2 ст. 299), буде наступати в разі вчинення зазна-

чених дій в присутності дитини, котрій не виповнилося 14-ти років.

Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропа-

гують культ насильства і жорстокості (ст. 300)

Об’єктом злочину є моральні засади суспільства у сфері духов-

ного і культурного життя.

Предметом злочину є будь-які твори (друкована продукція,

малюнки, магнітофонні записи, фото-, кіно- та відеопродукція), що

пропагують культ насильства і жорстокості (знущання, катування,

вбивства).

Об’єктивна сторона проявляється в активних діях у слідуючих

формах:

1) ввезення в україну творів, що пропагують культ насильства і

жорстокості, з метою збуту чи розповсюдження;

2) виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення

вказаних творів з тією самою метою;

3) збут або розповсюдження цих творів;

4) примушуванні до участі в їх створенні.

Під ввезення в Україну слід розуміти дії по фактичному переміщенню

зазначених творів через митний кордон україни з території іншої держави.

Під виготовленням творів слід розуміти складання, створення

або технічне відтворення (тиражування, копіювання тощо) предмета

злочину.

Зберігання має місце, коли винувата особа фактично володіє

(тимчасово або постійно) предметом злочину незалежно від місця

299

Глава13.Злочинипротигромадськогопорядкутаморальності

його розміщення.

Перевезення – це переміщення з одного місця в інше.

Інше переміщення – це зміна місця знаходження, розташування

предмета злочину.

Під розповсюдженням слід розуміти дії по передачі, поширенню

предмета злочину для ознайомлення з ним людей (показ, опубліку-

вання тощо).

Збут – це оплатне чи безоплатне відчуження предметів злочину.

Примушування до участі у створенні предметів злочину, передба-

чене ч. 1 ст. 300, буде мати місце в разі застосування винним до іншої

особи фізичного чи психічного впливу з метою примусити цю особу

проти її волі до створення предмета злочину.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої дії, з

вказаних у диспозиції ч. 1 ст. 300 щодо предмета злочину.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою

вини, умисел прямий. обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є

мета розповсюдження чи збуту творів, що пропагають культ насиль-

ства і жорстокості.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, якій до вчинення злочину

виповнилося 16 років. При вчиненні збуту неповнолітнім чи розповсюд-

женні серед них творів, що пропагують культ насильства і жорстокості

(ч. 2), примушуванні неповнолітніх до участі у створенні зазначених

творів (ч. 3) суб’єктом злочину є особа котрій виповнилося 18 років.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2) є:

– вчинення будь-яких дій, передбачених ч. 1, щодо кіно- та відеоп-

родукції, що пропагують культ насильства і жорстокості;

– збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, що

пропагують культ насильства і жорстокості.

Особливо кваліфікуючими ознаками даного злочину (ч. 3) є

вчинення дій передбачених ч. 1 і ч. 2 статті 300:

– повторно;

– за попередньою змовою групою осіб;

– шляхом примушування неповнолітніх до участі у створенні

предмета злочину.

Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографіч-

них предметів (ст. 301)

Об’єктом злочину є суспільна мораль в частині інформації про

300

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротигромадськогопорядку

сексуальні стосунки між людьми.

Предметом злочину є твори, зображення або інші предмети

(продукція) порнографічного характеру.

Порнографія – вульгарно-натуралістична, цинічна, непристой-

на фіксація статевих актів, самоцільна спеціальна демонстрація

геніталій, антиетичних сцен статевого акту, сексуальних збочень,

зарисовок з натури, які не відповідають моральним критеріям, обра-

жають честь і гідність людини, спонукають до негідних інстинк-

тів, предмети, в яких натуралізовано відтворено статевий акт

у всіх фізіологічних подробицях з метою сексуального збудження

(ст. 1 Закону україни “Про захист суспільної моралі” від 20 листо-

пада 2003 року).

Під творами слід розуміти будь-які друковані чи рукописні

матеріали (вірші, оповідання, романи та ін.) носії порнографічної

інформації.

До зображення належать будь-які відтворення дій, вчинків людей,

їх статевих органів, що мають інтимний характер, на певних носіях

інформації (фотокартках, малюнках тощо), за допомогою спеціаль-

них приладів або барвників, пристосованих для зорового сприйняття

людиною.

Продукція порнографічного характеру – будь-які матеріальні

об’єкти, предмети, друкована, аудіо-, відеопродукція, в тому числі

реклама, повідомлення та матеріали, продукція засобів масової інфор-

мації, електронних засобів масової інформації, змістом яких є детальне

зображення анатомічних чи фізіологічних деталей сексуальних дій чи

які містять інформацію порнографічного характеру.

Під іншими предметами порнографічного характеру слід розуміти

скульптури, вироби різьблярства, макети статевих органів, композиції

статевих актів тощо.

не є предметом злочину продукція еротичного та сексуального

характеру.

Для визнання порнографічного характеру зазначених творів, зобра-

жень, інших предметів, кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм

обов’язковим є проведення мистецтвознавчої експертизи.

Об’єктивну сторону юридичного складу злочину, передбаченого

ст. 301, утворюють активні дії у таких формах:

1) ввезення в україну творів, зображень або інших предметів

порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюд-

301

Глава13.Злочинипротигромадськогопорядкутаморальності

ження;

2) виготовлення, перевезення чи інше переміщення творів, зобра-

жень або інших предметів порнографічного характеру з метою

збуту чи розповсюдження;

3) збут чи розповсюдження творів, зображень або інших предметів

порнографічного характеру;

4) примушування до участі в створенні творів, зображень або

інших предметів порнографічного характеру.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї

із зазначених дій (форм).

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною

формою вини, умисел прямий. обов’язковою ознакою суб’єктивної

сторони є мета розповсюдження чи збуту творів, зображень або інших

предметів порнографічного характеру.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, якій до вчинення злочину

виповнилось 16 років. При вчиненні збуту неповнолітнім чи розпов-

сюдженні серед них творів, зображень або інших предметів порногра-

фічного характеру (ч. 2), примушуванні неповнолітніх до участі у ство-

ренні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп’ютерних

програм порнографічного характеру (ч. 3) суб’єктом злочину може

бути особа, якій виповнилося 18 років.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 301) є:

1) вчинення будь-яких дій, передбачених ч. 1 цієї статті, щодо

кіно-, відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічно-

го характеру;

2) збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, зобра-

жень, інших предметів порнографічного характеру.

При цьому до кіно- або відеопродукції слід відносити кіно-

фільми, відеофільми, діафільми порнографічного характеру.

До комп’ютерних програм такого змісту відноситься програмне

забезпечення для отримання візуального зображення порнографіч-

ного характеру.

кримінальна відповідальність за збут неповнолітнім чи розповсюд-

ження серед них творів, зображень або інших предметів порнографіч-

ного характеру буде наступати лише за умови усвідомлення винним,

що особи, яким продукція порнографічного характеру збувається чи

розповсюджується, є неповнолітніми.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 301) є:

302

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротигромадськогопорядку

1) вчинення передбачених у ч. 1, 2 ст. 301 дій повторно;

2) вчинення передбачених у ч. 1, 2 ст. 301 дій за попередньою

змовою

3) групою осіб;

4) примушування неповнолітніх до участі у створенні творів,

зображень, кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм

порнографічного характеру.

Створення або утримання місць розпусти і звідництво (ст. 302)

Об’єктом цього злочину є суспільна моральність у сфері статевих

стосунків. Потерпілими від злочину можуть виступати особи як жіно-

чої, так і чоловічої статі.

Об’єктивна сторона злочину полягає у створенні місць розпусти

або їх утриманні, звідництві для розпусти. Місцем вчинення злочину,

як обов’язкової ознаки об’єктивної сторони даного злочину, є місця

розпусти.

Під місцем розпусти слід розуміти будь-які приміщення (будинки,

квартири, номери готелів, кімнати в гуртожитку, сауни, масажні кабі-

нети, дачі, гаражі тощо), лікувально-профілактичні, оздоровчі та інші

заклади, наметові містечка, автофургони, автомашини тощо, що присто-

совані і використовуються для вчинення розпусних дій або проституції.

Під створенням місць розпусти слід розуміти дії, спрямовані

на пошук (оренда, купівля, найм), будівництво, облаштування (забез-

печення зв’язком, білизною тощо) місця розпусти.

Розпуста – аморальний спосіб життя, блудство. вчинення розпус-

них дій – це безладні статеві зносини, що здійснюються у природний

або неприродний спосіб для задоволення статевої пристрасті за гроші,

за інші матеріальні цінності тощо або безоплатно. кількість осіб, які

вчинюють розпусні дії, на відповідальність і кваліфікацію дій вину-

ватого не впливають.

Утримання місць розпусти – вчинення дій по забезпеченню функ-

ціонування певного місця для вчинення розпусних дій.

Звідництво для розпусти – посередницькі дії винуватої особи для

налагодження сексуальних стосунків незнайомих осіб між собою.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-яких дій,

зазначених в диспозиції ст. 302.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою

вини, умисел прямий. обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони

303

Глава13.Злочинипротигромадськогопорядкутаморальності

складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 302 є наявність мети наживи.

Суб’єкт злочину – загальний: фізична осудна особа, якій до вчинен-

ня злочину виповнилося 16 років.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2) є дії передбачені ч. 1 ст.

302, вчинені:

– з метою наживи;

– особою, раніше судимою за цей злочин;

– організованою групою.

Під наживою слід розуміти дії по набуттю матеріальних ціннос-

тей, майна, грошей і т. ін.

Особливо кваліфікуючими ознаками даного злочину є дії, перед-

бачені ч. 1 або ч. 2 цієї статті, вчинені із залученням неповнолітнього.

Залучення неповнолітнього до створення або утримання місць

розпусти з метою наживи або без такої та до звідництва для розпусти

полягає у вчиненні будь-яких дій, спрямованих на те, щоб неповноліт-

ній взяв безпосередню участь у відкритті місць розпусти під вигля-

дом масажних кабінетів, лазень, нічних чи стриптиз барів, у доборі

персоналу або найманні приміщень для його утримання, у забезпечен-

ні функціонування таких місць, у сприянні сексуальним стосункам

між незнайомими людьми тощо, а так само у самих розпусних діях.

у разі залучення до створення або утримання місць розпусти і

звідництво для розпусти осіб, які не досягли 16 років, або вчинення

щодо них у наступному розпусних дій має місце сукупність злочи-

нів, відповідальність за які передбачена ч. 3 ст. 302 та відповідною

частиною ст. 155 (п. 16 постанови Пленуму верховного суду україни

“Про застосування судами україни законодавства про відповідальність

за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяль-

ність” від 27 лютого 2004 р. № 2).

Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією

(ст. 303)

Об’єктом злочину виступають моральні засади суспільства щодо

вільного задоволення статевих потреб. Потерпілим від злочину може

бути фізична особа будь – якої статі.

Об’єктивну сторону злочину утворюють:

1) втягнення особи в заняття проституцією;

2) примушування особи до заняття проституцією з використанням

обману, шантажу чи уразливого стану цієї особи, або із засто-

304

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротигромадськогопорядку

суванням чи погрозою застосування насильства;

3) сутенерство.

Під проституцією слід розуміти систематичне надання сексуаль-

них послуг з метою отримання доходу.

Втягнення в заняття проституцією полягає в схилянні, залученні

особи до заняття проституцією. Примушування до заняття прости-

туцією буде мати місце при спонуканні особи виконати вимогу щодо

заняття проституцією незалежно від її волі.

Під обманом слід розуміти неправдиве повідомлення відомостей?

за допомогою яких здійснюється втягнення особи у заняття прости-

туцією.

Шантаж полягає у залякуванні погрозою викрити або розголо-

сити з метою втягнення особи в заняття проституцією або примушу-

вання її до заняття проституцією факти, відомості, які можуть скомп-

рометувати, зганьбити потерпілу особу. Під уразливим станом особи

потрібно розуміти зумовлений фізичними, психічними особливостями

чи зовнішніми обставинами стан особи, що позбавляє або обмежує її

здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними,

приймати з власної волі самостійні рішення, чинити опір насильниць-

ким або іншим незаконним діям, збіг тяжких особистих, сімейних чи

інших обставин (ч. 2 примітки до ст. 149 кк). Згідно з ч. 1 примітки

до ст. 303 кк, під сутенерством слід розуміти дії особи по забезпечен-

ню заняття проституцією іншою особою. Злочин вважається закінче-

ним з моменту вчинення будь – якої з дій, передбачених в диспозиції

ч. 1 ст. 303.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною

формою вини, умисел прямий. обов’язковою ознакою суб’єктивної

сторони при сутенерстві є наявність корисливих мотивів.

Суб’єктом злочину може бути фізична осудна особа жіночої

або чоловічої статі, якій до вчинення злочину виповнилося 16 років.

суб’єктом примушування чи втягнення в заняття проституцією або

сутенерство щодо неповнолітнього (ч. 3) або малолітнього (ч. 4)

є особа, котрій виповнилося 18 років. За ч. 2 ст. 303 передбачені

спеціальні суб’єкти злочину – службова особа або особа, від якої

потерпілий був у матеріальній або іншій залежності.

Кваліфікуючими та особливо кваліфікуючими ознаками даного

злочину є вчинення вказаних дій:

1) щодо кількох осіб;

305

Глава13.Злочинипротигромадськогопорядкутаморальності

повторно;

за попередньою змовою групою осіб;

службовою особою з використанням службового становища;

особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залеж-

ності (ч. 2 ст. 303 кк);

6) щодо неповнолітнього;

7) організованою групою (ч. 3 ст. 303 кк);

8) щодо малолітнього;

9) якщо вони спричинили тяжкі наслідки (ч. 4 ст. 303 кк).

вчинення злочину щодо кількох осіб буде мати місце при втягнен-

ні або примушуванні до заняття проституцією, сутенерстві стосовно

двох і більше осіб одночасно.

За ознакою повторно слід визнавати злочин, вчинений особою,

що раніше вчиняла будь – який злочин, передбачений ч. 1 ст. 303 кк,

незалежно від того, чи була особа судимою за такий раніше вчинений

злочин, чи ні.

вчинення даного злочину за попередньою змовою групою осіб

матиме місце в тому разі, якщо його спільно вчинили дві або більше

осіб, які до початку злочину домовилися про його вчинення. Злов-

живання службовим становищем полягає у використанні службових

повноважень, пов’язаних із здійсненням компетенцій, якими служ-

бова особа наділена займаною посадою, всупереч інтересам служби.

Перебування у матеріальній залежності передбачає повне або частко-

ве утримання потерпілої особи винною. Інша залежність може бути

обумовлена родинними, релігійними, партійними, службовими відно-

синами.

Неповнолітньою слід визнавати особу у віці від 14 до 18 років.

вчиненим організованою групою визнається злочин, якщо в його

готуванні або вчиненні брали участь три і більше осіб, які поперед-

ньо зорганізувались у стійке об’єднання для вчинення цього й іншого

(інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом, з розподілом функцій

учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого

всім учасникам групи. Малолітньою є особа, якій на момент вчинення

злочину не виповнилося 14 років.

відповідно до ч. 2 примітки до ст. 303 кк відповідальність за втяг-

нення малолітнього чи неповнолітнього в заняття проституцією чи

примушування їх до заняття проституцією за цією статтею має наста-

вати незалежно від того, чи вчинені такі дії з використанням обману,

306

2)

3)

4)

5)

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротигромадськогопорядку

шантажу, уразливого стану зазначених осіб або із застосуванням чи

погрозою застосування насильства, використання службового стано-

вища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій

залежності.

Як спричинення тяжких наслідків слід вважати заподіяння потер-

пілому смерті, самогубство, переривання вагітності, зараження віру-

сом імунодефіциту, венеричною хворобою тощо.

Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304)

Об’єктом злочину виступають моральні засади суспільства

в частині повноцінного розвитку та виховання неповнолітніх, їх

моральне благополуччя. Потерпілими від цього злочину є особи (одна

або декілька), яким не виповнилося 18 років, а за ч. 2 потерпілим може

бути особа, яка не досягла 14 років.

Об’єктивна сторона злочину характеризується втягненням непов-

нолітніх:

1) у злочинну діяльність;

2) в пияцтво;

3) в заняття жебрацтвом;

4) в заняття азартними іграми.

За змістом закону, під втягненням неповнолітнього у злочинну чи

іншу антигромадську діяльність треба розуміти певні дії дорослої

особи, вчинені

з будь-яких мотивів і пов’язані з безпосереднім впливом на непов-

нолітнього з метою викликати у нього рішучість взяти участь в одному

чи декількох злочинах або займатися іншою антигромадською діяль-

ністю. втягнення завжди передбачає наявність причинового зв’язку

між діями дорослої особи і виникненням у неповнолітнього бажання

вчинити протиправні дії. (абз. 1 п. 5 постанови Пленуму верховного

суду україни “Про застосування судами україни законодавства про

відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу анти-

громадську діяльність” від 27 лютого 2004 р. № 2).

Під втягненням у пияцтво слід розуміти умисне схиляння непов-

нолітнього у будь-який спосіб до систематичного вживання спиртних

напоїв, збудження у нього такого бажання.

Втягнення у заняття жебрацтвом – це умисне схиляння непов-

нолітнього у будь-який спосіб до систематичного випрошування

грошей, речей, продуктів харчування, інших матеріальних цінностей

307

Глава13.Злочинипротигромадськогопорядкутаморальності

у сторонніх осіб – як самостійно, так і спільно з дорослими особами.

Під втягненням у заняття азартними іграми розуміється умисне

схиляння неповнолітнього у будь-який спосіб до систематичної гри

на гроші чи на інші матеріальні цінності, при якій виграш залежить

від випадковості (гра у карти, рулетку, “наперсток” та ін.).

вживання спиртних напоїв, заняття жебрацтвом або азартними

іграми визнаються систематичними, якщо вчинюються не менше

трьох разів протягом нетривалого часу (абз. 4 п. 10 постанови Плену-

му верховного суду україни “Про застосування судами україни зако-

нодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну

чи іншу антигромадську діяльність” від 27 лютого 2004 р. № 2).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення винним дій

по втягненню неповнолітнього в злочинну або іншу антигромадську

діяльність, незалежно від того чи вчинив неповнолітній злочин чи інші

антигромадські дії.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою

вини і прямим умислом. кримінальна відповідальність за вказаний

злочин настає в разі, коли винна особа усвідомлює, що своїми діями

втягує неповнолітнього у вчинення злочину або в пияцтво, в заняття

жебрацтвом, азартними іграми, знає або повинна була, або могла знати

про вік неповнолітнього.

Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, якій до моменту

вчинення злочину виповнилося 18 років.

Кваліфікуючими ознаками злочину є дії передбачені ч. 1 ст. 304,

вчинені:

1) щодо малолітньої особи;

2) батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклуваль-

ником;

3) особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпі-

лого чи піклування про нього.

308

§1.Загальнахарактеристиказлочинівусферіобігунаркотичнихзасобів,психотропнихречовин...