§ 2. Юридичний аналіз злочинів у сфері охорони

державної таємниці, недоторканості державних

кордонів, забезпечення призову та мобілізації

...

Розголошення державної таємниці (ст. 328 КК)

З частини 1 ст. 328 випливає, що предметом цього злочину є відо-

мості, які становлять державну таємницю. вичерпний перелік цих

відомостей надає Закон україни “Про державну таємницю” (редакція

від 21 вересня 1999 р.)

стаття 1 вказаного Закону визначає державну таємницю як вид

таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економі-

ки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони

правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній

безпеці україни та які визнані у порядку, встановленому цим Законом,

державною таємницею і підлягають охороні державою. Згідно із ст.

8 цього Закону державною таємницею у сфері оборони є відомості про

стратегічні і оперативні плани; науки – про наукові, науково-дослід-

ні, дослідно-конструкторські та проектні роботи, на базі яких можуть

бути створені прогресивні технології, нові види виробництва продукції

і технологічних процесів, що мають оборонне або економічне значення

чи істотно впливають на зовнішньоекономічну діяльність і національ-

ну безпеку україни; економіки – відомості про державні запаси доро-

гоцінних металів монетарної групи; зовнішніх відносин – про експорт

та імпорт озброєння, військової техніки, окремих видів стратегічної

сировини. такого роду відомості мають гриф таємності, ступінь якої

залежить від їх важливості і визначає строк таємності, ступінь обме-

женості доступу до неї і рівень охорони державою. Грифи таємності –

“особливої таємності”, “цілком таємно”, “таємно”.

разом з тим, ст. 8 забороняє віднесення до державної таємниці

будь-яких відомостей, якщо цим порушуються конституційні права

344

§2.Юридичнийаналіззлочинівусферіохоронидержавноїтаємниці,недоторканостідержавних...

людини і громадянина або заподіюється шкода здоров’ю і безпеці

населення. До них відносять відомості про стихійні катастрофи, лиха,

стан навколишнього середовища, здоров’я населення, дані про стан

правопорядку.

Об’єктивна сторона злочину, полягає в розголошенні відомостей,

що становлять державну таємницю. Діяння може полягати як у дії, так

і в бездіяльності, наслідком яких є те, що відомості стають відомими

стороннім особам. сторонні особи – це особи, яким таємні відомості

не повинні бути відомі. Дія, наприклад, може полягати у розголошен-

ні таємних даних у розмові, письмовому повідомленні, у передачі для

друкування особі, що не має права на ознайомлення з цими відомос-

тями, у показі документів та інших діях. Бездіяльність, як правило

полягає в недотриманні встановлених правил зберігання, перевезення

матеріалів, документів, їх використання, коли суб’єктом злочину ство-

рюється можливість ознайомлення сторонніх осіб з таємними відомос-

тями. спосіб розголошення на кваліфікацію не впливає.

Злочин є закінченим з моменту розголошення таємних відомостей,

коли вони стали відомі хоча б одній сторонній особі.

Суб’єктивна сторона злочину – будь-яка форма вини. Це може

бути як умисел (прямий і непрямий), так і необережність (злочинна

самовпевненість і злочинна недбалість). обов’язковою ознакою вини

є необхідність усвідомлення суб’єктом того, що відомості, які розголо-

шуються є державною таємницею, і що вони стають відомими сторон-

нім особам. Мотиви розголошення державної таємниці можуть бути

різними, але на кваліфікацію не впливають.

розголошення державної таємниці не повинно мати ознак держав-

ної зради або шпигунства (злочини, передбачені ст. ст. 111 та 114 кк).

Суб’єкт злочину – спеціальний; це особа, якій відомості, що скла-

дають державну таємницю, стали відомі або були довірені у зв’язку з

виконанням службових обов’язків. такою особою може бути як служ-

бова особа, визначення якої наведено у п. 1 примітки до ст. 364 кк,

так і інші особи, пов’язані по службі з таємними відомостями (напри-

клад, шифрувальники, секретарі, друкарки та ін.). військовослужбовці

за розголошення відомостей військового характеру, що є державною

таємницею, відповідають на підставі ст. 422 кк.

Частина 2 ст. 328 кк передбачає кваліфікуючу ознаку – спричинен-

ня тяжких наслідків. Поняття тяжких наслідків закон не розкриває. тому

їх зміст необхідно визначати, виходячи з конкретних обставин справи.

345

Глава15.Злочиниусферіохоронидержавноїтаємниці,недоторканостідержавнихкордонів...

До тяжких наслідків відносять випадки, коли таємні відомості

стали відомі представникам іноземних розвідок або коли вказані відо-

мості за своїм змістом відносяться до особливо важливих. Це, напри-

клад, можуть бути особливо важливі дані про принципово новітні

розробки в галузі озброєнь.

Втрата документів, що містять державну таємницю

(ст. 329 КК)

Частина 1 ст. 329 кк предметом даного злочину визначає:

1) документи, тобто письмові, з певними реквізитами акти, які

містять відомості, що становлять державну таємницю (накази,

звіти, карти, схеми, наукові висновки тощо);

2) інші матеріальні носії таємної інформації (аудіо-, відео касети,

кінофільми, дискети та ін.);

3) предмети, відомості про які є державною таємницею (медичні

препарати та технологія їх одержання, прилади, зразки нової

зброї та ін.).

За характером предмета відмежовують злочин передбачений ст.

329 від злочину передбаченого ст. 328, в якому предметом злочину є

відомості, що становлять державну таємницю.

З об’єктивної сторони злочин характеризує сукупність таких ознак:

1) порушення встановленого законом порядку поводження з доку-

ментами, матеріальними носіями інформації або предметами;

2) втрата документа або предмета;

3) причинний зв’язок між порушенням правил та втратою.

Порушення встановленого порядку поводження з документами або

предметами може полягати як у дії, так і в бездіяльності, які пору-

шують конкретні правила, спеціально встановлені для охорони доку-

ментів, носіїв інформації, предметів, внаслідок чого вони втрачаються,

тобто виходять із володіння особи, якій вони були довірені (напри-

клад, ця особа їх десь забула, вони були викрадені та ін.). Порушення

правил, наприклад, може полягати в роботі з документами в неналеж-

ному місці; залишенні відкритим сейфа, в якому зберігаються докумен-

ти, предмети, що містять державну таємницю. Між порушенням вста-

новлених правил та втратою необхідно встановити причинний зв’язок.

обов’язковою умовою втрати є вихід документів, предметів із

володіння особи, якій вони були довірені, поза її волею. у випад-

ку, коли предмет чи документ переданий, залишений за волею

346

§2.Юридичнийаналіззлочинівусферіохоронидержавноїтаємниці,недоторканостідержавних...

особи, і таємні відомості стали надбанням сторонніх осіб, то такі

дії кваліфікуються за статтею 328. тривалість часу, на який були

втрачені документи, предмети, (наприклад, на деякий час, назавж-

ди) значення немає.

Злочин вважають закінченим з моменту втрати, тобто з того

моменту, коли створена реальна можливість ознайомлення з втраче-

ними документами, предметами сторонніх осіб. Якщо втрата такої

можливості не містила, розглядуваний склад злочину відсутній.

наприклад, якщо через порушення встановлених правил поводження

документ, предмет був знищений, то особа не може нести відповідаль-

ність за статтею 329 і за наявності ознак службового злочину відпові-

дальність може настати за ст. 367 кк.

Суб’єктивна сторона втрати документів, що містять державну

таємницю, характеризуються складною (змішаною) формою вини:

щодо порушення встановлених правил можливий як умисел, так і

необережність, а щодо втрати – тільки необережність.

Суб’єкт злочину – спеціальний: особа, якій документи були

довірені, що може бути зумовлено службовими функціями або робо-

тою, яка доручена, або окремим дорученням.

військовослужбовці за втрату документів, що містять відомості

військового характеру, несуть відповідальність за ст. 422 кк.

Частина 2 ст. 329 передбачає кваліфікуючу ознаку – спричинення

тяжких наслідків, характеристика яких аналогічна тій, що наведена

при аналізі частини 2 ст. 328 кк.

Передача або збирання відомостей, що становлять конфіден-

ційну інформацію, яка є власністю держави (ст. 330 КК)

Частина 1 ст. 330 передбачає відповідальність за передачу або

збирання з метою передати іноземним підприємствам, установам,

організаціям або їх представникам економічних, науково-технічних

або інших відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка

є власністю держави особою, якій ці відомості були довірені або стали

відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, за відсутності

ознак державної зради або шпигунства. З цього випливає, що предме-

том розглядуваного злочину є відомості економічного, науково-техніч-

ного та іншого характеру, що становлять конфіденційну інформацію,

яка є власністю держави, тобто відомості, які стосуються діяльності

окремих підприємств, установ, організацій, дипломатичних відно-

347

Глава15.Злочиниусферіохоронидержавноїтаємниці,недоторканостідержавнихкордонів...

син, політики, розголошення яких може завдати шкоди діяльності цих

організацій і вплинути на обороноздатність держави.

конфіденційна інформація має обов’язкову сукупність трьох

ознак:

1) вона не є державною таємницею;

2) вона є власністю держави;

3) вона є обмеженою для користування, тобто заборона на її

збирання, передачу іноземним підприємствам, установам, орга-

нізаціям, їх представникам. Міститься в наказах, інструкціях,

розпорядженнях міністерств та відомств. Загальний порядок

обліку, зберігання і використання конфіденційної інформації,

яка є власністю держави затверджується кабінетом Міністрів

україни (офіційний вісник україни. – 1998. – № 48. – ст. 1764).

Об’єктивна сторона виявляться у двох формах:

1) передача іноземним підприємствам, установам, організаціям

відомостей, що становлять конфіденційну інформацію;

2) збирання вказаних відомостей з метою їх передачі.

Злочин вважають закінченим з моменту передачі, або з моменту

збирання відомостей з метою їх передачі. не має значення за чиєю

ініціативою збираються відомості – це може відбуватися як за ініціа-

тивою іноземної організації, так і за ініціативою особи. При цьому

відомості повинні передаватися саме іноземним організаціям або їх

представникам. Це можуть бути будь-які іноземні організації. способи

збирання та передачі можуть бути різними і на кваліфікацію не вплива-

ють. Передача може здійснюватися в будь-який спосіб: по телеграфу,

в листі, на касетах, на дискеті. Збирання може здійснюватись шляхом

викрадення, фотографування, прослуховування інформації тощо.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел: особа усвідомлює, що

інформація є конфіденційною, а також усвідомлює, що вона є влас-

ністю держави і бажає її передати або збирає для передачі іноземним

організаціям, установам. таке усвідомлення обумовлюється тим, що

всі особи, які працюють з вказаною інформацією, повинні бути під

розписку ознайомлені про те, що відносно неї встановлені певні

правила щодо користування нею. наприклад, це може бути заборона

виносити за межі службових приміщень документів з конфіденцій-

ною інформацією, розмножувати їх без особливого на те дозволу.

особа обов’язково повинна усвідомлювати те, що відомості пере-

даються або збираються для передачі саме іноземним підприємс-

348

§2.Юридичнийаналіззлочинівусферіохоронидержавноїтаємниці,недоторканостідержавних...

твам, установам, організаціям або їх представникам. Це можуть бути

будь-які іноземні підприємства, установи чи організації: як держав-

ні, так і не державні.

Даний злочин відмежовується від державної зради і шпигунства

характером відомостей та відсутністю мети підриву або ослаблення

держави.

Частина 2 ст. 330 встановлює відповідальність за дії передбачені

ч. 1, вчинені з корисливих мотивів, або такі, що спричинили тяжкі

наслідки для інтересів держави, або вчиненні повторно, або за попе-

редньою змовою групою осіб.

корисливий мотив означає, що передача або збирання відомостей

з метою їх передачі передбачає отримання матеріальної вигоди (гроші,

майно, вигоди матеріального характеру) або звільнення від обов’язків

матеріального характеру, наприклад, в рахунок боргу.

тяжкі наслідки для держави є поняттям оціночним і залежить від

конкретних обставин кримінальної справи. Як правило, це може бути

важливість інформації, розмір матеріальної та моральної шкоди та ін.

Повторність в даному злочині є спеціальною: вчинення хоча б вдруге

такого самого злочину, незалежно від відсутності чи наявності суди-

мості

Незаконне переправлення осіб через державний кордон

(ст. 332 КК)

Об’єктивна сторона злочину виявляється в: 1) організації неза-

конного переправлення осіб через державний кордон україни; 2)

керівництві такими діями; 3) сприянні їх вчиненню порадами, вказів-

ками, наданням засобів або усунення перешкод.

Організація передбачає розроблення планів незаконного пере-

міщення, визначення часу переміщення, способів, підшукування

співучасників та фінансування незаконного переміщення через кордон

тощо.

Керівництво – це активна діяльність, яка передбачає забезпечення

вчинення переміщення. До керівництва відносять: розстановку учасни-

ків переправлення, розподіл та визначення їх обов’язків під час здій-

снення переміщення, віддання команд тощо.

Сприяння – це допомога у здійсненні переміщення. така допомога

може бути у формі порад, вказівок, усунення перешкод або наданням

засобів зв’язку, транспорту та ін.

349

Глава15.Злочиниусферіохоронидержавноїтаємниці,недоторканостідержавнихкордонів...

Підвищена суспільна небезпека організованих форм злочин-

ної діяльності, пов’язаної з незаконним переправленням осіб через

державний кордон україни, обумовлює специфічну структуру цього

складу злочину: 1) сама організована діяльність, незалежно від того,

чи вдалося переправити, чи ні, а також керівництво або сприяння цій

діяльності закон розглядає як закінчені злочини – злочини з усіче-

ним складом; 2) особи, які сприяють цьому порадами, вказівками,

наданням засобів або усуненням перешкод, вважаються виконавця-

ми злочину.

Суб’єктивна сторона виявляється в прямому умислі. Моти-

ви та мета можуть бути різними, але на кваліфікацію не впливають.

найбільш характерними для цього злочину є корисливі мотиви і мета.

Суб’єкт злочину – будь-яка особа, яка на момент вчинення злочи-

ну досягла 16 років.

у випадку, коли такі дії вчиняються службовою особою з вико-

ристанням своїх службових обов’язків, то їх необхідно кваліфікувати

за сукупністю ст. 332 та 364.

Частина 2 ст. 332 передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинен-

ні повторно або за попередньою змовою групою осіб (див. ст. 28,

32 кк).

Порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів,

що підлягають державному експортному контролю (ст. 333 КК)

Диспозиція ч. 1 ст. 333 є бланкетною, а тому для розкриття

об’єктивних та суб’єктивних ознак злочину необхідно звернутися

до певних нормативних актів, основними з яких є Закон україни “Про

державний контроль за міжнародними передачами товарів військово-

го призначення та подвійного використання” від 20 лютого 2003 р. та

положення “Про державну службу експортного контролю”, затвер-

джене Президентом україни 17 квітня 2002 р. на підставі цих актів

Державною службою експортного контролю розроблені окремі поло-

ження, інструкції щодо порядку здійснення міжнародних передач конк-

ретних товарів, що підлягають державному експортному контролю.

Об’єкт злочину – відносини національної безпеки украї-

ни, її міжнародного авторитету у сфері дотримання міжнародних

зобов’язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення,

недопущення її використання у терористичних та інших протиправ-

них діях. Додатковим об’єктом виступає недоторканість державного

350

§2.Юридичнийаналіззлочинівусферіохоронидержавноїтаємниці,недоторканостідержавних...

кордону україни. обов’язковою ознакою злочину, що розглядаєть-

ся є його предмет – товари, які підлягають державному експортному

контролю.

такими товарами, згідно з ст. 1 розділу 1 Закону україни “Про

державний контроль за міжнародними передачами товарів військово-

го призначення та подвійного використання” є: 1) товари військового

призначення; 2) товари подвійного призначення.

До товарів військового призначення відносять:

• вироби військового призначення – озброєння, боєприпаси,

військова і спеціальна техніка, різного роду спеціальні комп-

лектуючі вироби для їх виробництва, вибухові речовини, мате-

ріали та обладнання, спеціально призначені для розроблення,

виробництва, використання вказаних виробів;

• послуги військового призначення – надання іноземним фізичним

чи юридичним особам як в україні, так і за її межами послуг:

посередницьких, у сфері розроблення, виробництва, будів-

ництва, випробування, ремонту, модифікації, модернізації,

технічного обслуговування, експлуатації, управління, деміліта-

ризації, знищення, збуту, зберігання, виявлення, ідентифікації,

придбання або використання виробів, технологій військового

призначення, надання вказаним юридичним особам іноземної

держави чи її представникам та іноземцям послуг з фінансу-

вання таких робіт;

• технології військового призначення – це спеціальна інформація

в будь-якій формі (за винятком інформації, яка є загальнодос-

тупною), яка необхідна для розроблення, виробництва, вико-

ристання виробів військового призначення і надання послуг

військового призначення. така інформація надається у формі

технічних даних або технічної допомоги. технічні дані – це

проекти, плани, креслення, діаграми, схеми, моделі, формули,

специфікації, програмні забезпечення, інтеграції, посібники,

які викладені на папері або інших носіях інформації. технічна

допомога – може полягати в проведенні інструктажів, консуль-

тацій, здійсненні заходів підвищення кваліфікації, навчання,

практичному оволодінню методами роботи. Базові техно-

логії – це такі технології, які визначають принципи роботи і

використання техніки, елементи технологій, без яких військова

техніка не може бути створена або навіть якщо і буде створе-

351

Глава15.Злочиниусферіохоронидержавноїтаємниці,недоторканостідержавнихкордонів...

на, то через недотримання технології або елементів технології

якість її буде набагато гіршою, ніж при її дотриманні.

товари подвійного використання: окремі види виробів, облад-

нання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій, спеціаль-

но не призначені для військового використання; роботи та послу-

ги, пов’язані з ними, які крім цивільного призначення можуть бути

використані у військових або терористичних цілях, для розроблення,

виробництва, використання товарів військового призначення, зброї

масового знищення, засобів доставки зброї чи ядерних вибухових

пристроїв, в тому числі окремі види ядерних матеріалів, хімічних речо-

вин, бактеріологічних, токсичних, біологічних препаратів.

списки конкретних видів товарів подвійного призначення розроб-

ляються та доповнюються Державною службою експертного контролю

та затверджуються кабінетом Міністрів україни.

Державна служба експортного контролю україни для міжна-

родної передачі вказаних товарів надає дозвіл, наявність якого є

обов’язковим.

Об’єктивна сторона злочину – порушення встановленого поряд-

ку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають держав-

ному експортному контролю.

Міжнародні передачі товарів – це такі дії, як експорт, імпорт, реек-

спорт, тимчасові вивезення товарів за межі україни або їх ввезення,

транзит товарів через територію україни.

Діяння може бути вчинене як за межами україни, так і на її тери-

торії. Це може бути, наприклад, продаж або передача товарів в україні

представнику будь-якої юридичної особи іноземної держави.

Порушення правил міжнародних передач може полягати в тому,

що товари не пройшли державного експортного контролю, або

суб’єкти не одержали дозволу контролю, або одержали дозвіл незакон-

но з допомогою подання підроблених документів, умисно приховали

певні відомості, які можуть негативно впливати на можливість отри-

мання дозволу, або отримали дозвіл державного експортного контро-

лю шляхом зловживання службовим становищем тощо.

Злочин є закінченим з моменту вчинення дії або бездіяльності, які

порушують порядок міжнародних передач товарів, тобто мова йде про

злочин з формальним складом.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел, тобто особа усвідомлює,

що здійснює передачу товарів військового або подвійного призначення

352

§2.Юридичнийаналіззлочинівусферіохоронидержавноїтаємниці,недоторканостідержавних...

з порушенням існуючого порядку передачі і бажає це вчинити. Моти-

ви та мета можуть бути різними, але на кваліфікацію вони не впли-

вають. Частіше прослідковується корисливий мотив, але може бути

заздрість, помста.

Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка досягла 16-річно-

го віку.

Частина 2 ст. 333 містить кваліфікуючі ознаки: вчинення особою

діяння, передбаченого ч. 1 повторно або організованою групою.

Порушення правил міждержавних польотів (ст. 334 КК)

ст. 334 передбачає відповідальність за вліт в україну або виліт з

україни без відповідного дозволу, а також недодержання зазначених

у дозволі маршрутів, місць посадки, повітряних трас, коридорів або

ешелонів.

Об’єкт злочину – недоторканість повітряних кордонів україни.

ст. 1 Повітряного кодексу україни передбачає, що “україні належить

повний і виключний суверенітет над повітряним простором україни,

що є частиною території україни”. Повітряний простір – це частина

повітряної сфери над суходолом і водною територією, в тому числі і

над її територіальними водами.

Об’єктивна сторона злочину: 1) вліт в україну без відповідного

дозволу; 2) виліт з україни без відповідного дозволу; 3) недодержан-

ня зазначених у дозволі маршрутів, місць посадки, повітряних трас,

коридорів, ешелонів.

Диспозиція статті є бланкетною, а тому для аналізу об’єктивної

сторони злочину необхідно звернутися до статей 57, 58 Повітряного

кодексу україни, які містять норми та правила здійснення міжнарод-

них польотів. ст. 57 вказаного кодексу встановлює, що під міжна-

родними польотами розуміють польоти, пов’язані з перетинанням

повітряними суднами державного кордону україни та іншої держа-

ви. регулярні польоти здійснюються на підставі міжнародних домо-

вленостей та міжнародних угод. нерегулярні польоти відбуваються

на підставі спеціальних (разових) дозволів.

Перетинання державного кордону повітряним судном здійснюєть-

ся по спеціально виділеними коридорам, повітряних трасах, обмеже-

них по висоті та ширині, забезпечених аеродромами, засобами навіга-

ції, контролем за рухом зазначеними у дозволі маршрутами, місцями

посадки тощо, що складають структуру повітряного простору.

353

Глава15.Злочиниусферіохоронидержавноїтаємниці,недоторканостідержавнихкордонів...

Закінченим злочин вважають з моменту вчинення зазначених

діянь (формальний склад злочину), незалежно від настання наслідків.

Якщо вказані діяння пов’язані з порушенням правил безпеки руху, або

експлуатації повітряного простору, або правил виконання повітряних

польотів, то кваліфікація здійснюється за сукупністю злочинів, пере-

дбачених статтями 334 та 276 або 334 і 281 кк. також за сукупністю

злочинів (ст. 334 і 228) здійснюється кваліфікація у випадку пору-

шення правил міжнародних польотів, пов’язана з угоном повітряного

судна. склад злочину буде відсутнім, якщо порушення правил міжна-

родних польотів вчиняється пілотами або іншими особами (смерть

пілотів або знаходження їх у стані, що не дає можливості керувати

судном), які керують повітряними судном, що зазнає лиха (пошкод-

ження, несправності) або втратили орієнтацію.

Суб’єктивна сторона – може полягати як в умислі, так і в необе-

режності.

Суб’єкт злочину – будь-яка особа, яка керує повітряними судном,

незалежно від його типу, відомчої та державної приналежності.

Ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335 КК)

стаття містить забороню вальну норму і складається з однієї частини.

родовий об’єкт – суспільні відносини, що забезпечують призов

на військову строкову службу. Безпосередній об’єкт – суспільні відно-

сини, які забезпечують порядок комплектування Збройних сил україни.

Об’єктивна сторона полягає в ухиленні від призову на строкову

військову службу. ухилення від строкової військової служби може

мати місце у випадку, коли особа, яка отримала повістку на призов,

не з’явилася без поважних причин до призовного пункту в строки,

вказані в повістці. ухилення від призову на строкову військову службу

може полягати в заподіянні призовником собі тілесного ушкодження,

стимуляції хвороби, підкупі співробітників військомату. Якщо злочин,

що розглядається пов’язаний з підробленням документів чи з даванням

хабара, вчинене необхідно кваліфікувати за сукупністю цих злочинів.

особа, яка допомагає іншій особі ухилятися від призову на стро-

кову військову службу (передача хабара, уводить певні препарати для

виникнення у призовника ознак хвороби та ін.) буде мати відповідаль-

ність як співучасник злочину, передбаченого ст. 335 кк.

Злочин вважають закінченим з моменту неприбуття у зазначений

у призовному документі час до призовного пункту. Мотиви не мають

354

§2.Юридичнийаналіззлочинівусферіохоронидержавноїтаємниці,недоторканостідержавних...

значення для кваліфікації, але можуть впливати на ступінь суспільної

небезпечності.

Суб’єкт злочину – спеціальний – призовник, тобто громадянин

україни чоловічої статі, стосовно якого є рішення призовної комісії про

придатність його до військової служби та призов на військову службу,

строк відправки до військової частини і який на момент призову досяг

18 років. Жінки у мирний час можуть вступати на військову службу

тільки за контрактом, а тому не можуть бути суб’єктом цього злочину.

Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел.

Ухилення від призову за мобілізацією (ст. 336 КК)

Безпосередній об’єкт злочину, що розглядається, співпадає з

об’єктом ухилення від призову на строкову військову службу (див.

ст. 335 кк).

суспільна небезпечність ухилення від призову за мобілізацією

обумовлюється тим, що мобілізація пов’язана з умовами особливого

періоду в державі, тобто з загрозою нападу на україну та небезпекою

її державній незалежності.

Загальна мобілізація – це складова частина організації оборони

держави, змістом якої, зокрема, є переведення Збройних сил україни,

інших військових формувань на організацію та штати воєнного часу.

Цільова мобілізація може проводитися і в мирний час, наприклад, з

метою ліквідації стихійних лих, аварій та катастроф.

Об’єктивна сторона злочину – бездіяльність, тобто ухилення

будь-яким способом від призову за мобілізацією.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел. Мотиви ухилення

на кваліфікацію не впливають.

Суб’єкт злочину – особа, що підлягає мобілізації. стаття 19 Зако-

ну україни “Про мобілізацію” встановлює, що такими особами є:

військовозобов’язані, що знаходяться в запасі, та громадяни, що

підлягають на час мобілізації призову на військову службу і отрима-

ли мобілізаційні посвідчення (повістки).

Ухилення від військового обліку або спеціальних зборів

(ст. 337 КК)

кримінально караним є ухилення військовозобов’язаного від війсь-

кового обліку після попередження, зробленого відповідним військо-

вим комісаріатом. Частина 2 статті 337 передбачає відповідальність

355

Глава15.Злочиниусферіохоронидержавноїтаємниці,недоторканостідержавнихкордонів...

за ухилення військовозобов’язаного від навчальних (чи перевірних)

або спеціальних зборів.

Безпосередній об’єкт злочину – це встановлений з метою забез-

печення нормальної діяльності органів державної виконавчої влади

порядок ведення військового обліку та організації відповідних зборів.

Об’єктивна сторона злочину може мати дві форми:

• ухилення від військового обліку після попередження, зробле-

ного відповідним військовим комісаріатом (ч. 1 ст. 337);

• ухилення від навчальних (чи перевірних) або спеціальних

зборів.

військовий облік військовозобов’язаних (за винятком військово-

зобов’язаних сБу) ведуть районні (міські) військові комісаріати.

військовозобов’язані повинні стати на військовий облік у відповід-

ному військовому комісаріаті в 7-денний строк з дня прибуття на нове

місце постійного або фактичного проживання. невиконання вказаного

обов’язку після попередження, зробленого відповідним військовим

комісаріатом, з урахуванням терміну, необхідного для проїзду до комі-

саріату, містить закінчений склад злочину, передбаченого частиною

1 статті 337.

Порядок проходження навчальних (перевірних) або спеціальних

зборів встановлений Законом України “Про загальний військовий

обов’язок і військову службу”.

способи ухилення військовозобов’язаних від військового обліку

або від зборів можуть бути різними: симуляція хвороби, самоскалічен-

ня, підроблення документів, пряма відмова від постановки на військо-

вий облік або від з’явлення на збори, фактичне неприбуття у вказаний

строк до військового комісаріату без поважних причин тощо.

Суб’єктами злочину є тільки військовозобов’язані, тобто особи,

які перебувають у запасі Збройних сил чи інших військових форму-

вань (більш докладно див. коментар до статті 401), і не є ними допри-

зовники, призовники, військовослужбовці.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

356

§1.Загальнахарактеристикаскладівзлочинівпротиавторитетуорганівдержавноївлади...

ГЛА В А 1 6 .

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ АВТОРИТЕТУ

ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ,

ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

ТА ОБЄДНАНЬ ГРОМАДЯН