Глава 21.

§ 1. Загальна характеристика злочинів проти миру,

безпеки людства та міжнародного правопорядку

розділ ХХ кримінального кодексу україни 2001 року вперше виді-

лив злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопо-

рядку, які світове співтовариство визнає особливо небезпечними для

людства, тому що вони, наприклад, ведення агресивної війни, засто-

сування зброї масового знищення, геноцид, підривають основи міжна-

родних відносин і можуть призвести до загибелі людства. важливою

особливістю злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародно-

го правопорядку є їх прямий зв’язок з міжнародним кримінальним

правом, яке ці діяння також визнає злочинами.

Джерелами норм про злочини, що розглядаються є статути нюрн-

бергського (1945 р.) і токійського (1946 р.) військових трибуналів,

статути міжнародних кримінальних трибуналів по Югославії (1993 р.)

та по руанді (1994 р.), римський статут Міжнародного кримінального

суду 1998 р., інші конвенції і резолюції оон. тому у багатьох випадках

при кваліфікації злочинів проти миру, безпеки людства та міжнарод-

ного правопорядку необхідно для з’ясування змісту норм чи окремих

понять звернутися до міжнародно-правових джерел. Переважна біль-

шість злочинів, що містяться у розділі ХХ, вважаються закінченими з

моменту вчинення суспільно небезпечних дій, а суб’єктивна сторона всіх

злочинів характеризується умислом. відповідальність настає: за пося-

гання на життя представника іноземної держави (ст. 443) – з 14 років,

а за інші злочини – з 16 років. Частина 5 ст. 49 кк передбачає, що

давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпе-

ки людства, передбачених у статтях 437–439 і частині першій ст. 442.

Виходячи з їх об’єктів, злочини проти миру, безпеки людства

та міжнародного правопорядку можна поділити на три групи:

– злочини проти миру (ст.ст. 436–438, 447);

– злочини проти безпеки людства (ст.ст. 439 –442);

– злочини проти міжнародного правопорядку (ст.ст. 443 –446).

454

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротимиру,безпекилюдстватаміжнародногоправопорядку

§ 2. Юридичний аналіз злочинів проти миру,

безпеки людства та міжнародного правопорядку

Пропаганда війни (ст. 436 КК)

відповідальність настає за публічні заклики до агресивної війни

або до розв’язання воєнного конфлікту, а також виготовлення

матеріалів із закликами до вчинення таких дій з метою їх розповсюд-

ження або розповсюдження таких матеріалів.

Безпосередній об’єкт злочину – мир між державами та народами.

Об’єктивну сторону злочину утворюють дії у таких формах:

1) публічні заклики до агресивної війни або до розв’язування воєн-

ного конфлікту;

2) виготовлення матеріалів із закликами до агресивної війни або

до розв’язування воєнного конфлікту;

3) розповсюдження таких матеріалів.

Суб’єкт злочину – загальний, будь-яка особа.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умис-

лом.

виготовлення матеріалів повинно здійснюватись з обов’язковою

метою – їх розповсюдження.

Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної

війни (ст. 437 КК)

Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної

війни – особливо тяжкий злочин, основні ознаки якого закріплені

в статутах Міжнародного воєнного трибуналу в нюрнберзі 1945 року

та Міжнародного воєнного трибуналу в токіо 1946 року.

Безпосередній об’єкт злочину – мир між державами та народами.

Об’єктивна сторона злочину: за ч. 1 ст. 437 кк – планування, підго-

товка або розв’язування агресивної війни чи воєнного конфлікту, а також

участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій; за ч. 2 ст. 437 кк –

ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій.

Злочин вважається закінченим, якщо особа вчинила будь-яке із

вказаних у ст. 437 кк діянь.

Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел. Мотив і мета

можуть бути різними.

Суб’єктом злочину можуть бути службові особи, які здійснюють

відповідні функції в системі влади державної чи збройних сил держа-

455

Глава21.Злочинипротимиру,безпекилюдстватаміжнародногоправопорядку

ви, уповноважені вирішувати питання воєнного планування і управ-

ління, а також інші особи.

Порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК)

Безпосередній об’єкт злочину – мир та міжнародний правопоря-

док у сфері війни і збройних конфліктів.

Об’єктивна сторона злочину полягає у: 1) жорстокому повод-

женні з військовополоненими або цивільним населенням; 2) вигнанні

цивільного населення для примусових робіт; 3) розграбуванні націо-

нальних цінностей на окупованій території; 4) застосування засобів

ведення війни, заборонених міжнародним правом; 5) інших порушен-

нях законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними догово-

рами, згода на обов’язковість яких надана верховною радою україни;

6) відданні наказу про вчинення таких дій.

стаття 438 кк передбачає міжнародно-правові закони та звичаї

війни, які застосовуються у випадках застосування війни та зброй-

них конфліктів міжнародного характеру. вказана стаття не передбачає

відповідальності за порушення законів та звичаїв збройних конфліктів

не міжнародного характеру.

Заборони застосування певних засобів ведення війни закріплені

в міжнародних конференціях, протоколах та додаткових протоколах,

до яких необхідно звертатися при вирішенні питання про кваліфікацію

тих чи інших конкретних злочинних діянь.

Заборони можуть бути загальними або стосуватися конкретних

засобів ведення війни. так, загальною є заборона застосовувати зброю,

снаряди, речовини, які заподіюють зайві ушкодження та зайві страж-

дання (ст. 35 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій1949 р).

Злочин вважають закінченим з моменту, коли особа вчинила будь-

яке діяння, передбачене диспозицією ч. 1 ст. 438 кк.

Суб’єктивна сторона – умисел.

Суб’єктом злочину, який полягає у відданні наказу про вчинен-

ня дій, передбачених ст. 438 кк, може бути тільки службова особа,

як військова, так і цивільна. в інших випадках суб’єктом може бути

будь-яка особа, що досягла 16 років. Дії військовослужбовців можуть

кваліфікуватися за статтями 432, 433, 434 кк.

Частина 2 ст. 438 кк передбачає відповідальність за вчинення

будь-якого діяння, передбаченого ч. 1, якщо воно поєднане з умисним

вбивством, додаткової кваліфікації за ст. 115 кк не потребує.

456

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротимиру,безпекилюдстватаміжнародногоправопорядку

Застосування зброї масового знищення (ст. 439)

Закон визнає караним застосування зброї масового знищення, забо-

роненої міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких нада-

на верховною радою україни (ч. 1), а також те саме діяння, якщо воно

спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 439).

Безпосередній об’єкт злочину – безпека людства.

Предмет злочину – зброя масового знищення, зокрема, бактеріо-

логічна, хімічна, ядерна, але заборона останньої у міжнародному

праві має обмежений характер. До зброї масового знищення нале-

жать також лазерна, інфразвукова, радіологічна, променева та деякі

інші види зброї, проте, міжнародними договорами їх застосування

не заборонено.

Об’єктивна сторона злочину полягає у застосуванні зброї

масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода

на обов’язковість яких надана верховною радою україни.

Суб’єкт злочину – загальний.

Суб’єктивна сторона злочину – умисел. Мотив і мета цього

злочину можуть бути різними. Частина 2 ст. 439 встановлює відпові-

дальність за кваліфікований вид злочину.

Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транс-

портування зброї масового знищення (ст. 440 КК)

Безпосередній об’єкт злочину – безпека людства. Предметом

злочину є зброя масового знищення, заборонена міжнародними дого-

ворами, згоду га обов’язковість яких надана верховною радою украї-

ни. До зброї масового знищення відносять, наприклад, бактеріологіч-

ну, токсичну, хімічну зброю. Предметом злочину може бути також

ядерна зброя та інші види зброї масового знищення, щодо якої перед-

бачена спеціальна заборона в міжнародних договорах україни.

Об’єктивна сторона злочину полягає в наступних діях: розроб-

лення, виробництво, придбання, зберігання, транспортування зброї

масового знищення, забороненими міжнародними договорами, згода

на обов’язковість яких надана верховною радою україни.

Злочин вважають закінченим з моменту, коли вчинено будь-яку із

вказаних у ст. 440 кк дій, стосовно хоча б однієї одиниці зброї масо-

вого знищення.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел.

Суб’єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

457

Глава21.Злочинипротимиру,безпекилюдстватаміжнародногоправопорядку

Екоцид (ст. 441 КК)

Безпосередній об’єкт злочину – екологічна безпека людства.

Об’єктивну сторону характеризує: масове знищення рослинно-

го або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів,

а також вчинення інших дій, що можуть створити екологічну катас-

трофу.

всі вказані вони дії характеризуються тим, що вони можуть спри-

чинити екологічну катастрофу. Це відмежовує даний злочин від

злочинів проти довкілля.

офіційно “екоцид” міжнародне кримінальне право не застосовує.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли вчинено будь-яке із

вказаних у ст. 441 кк діянь, яке могло спричинити екологічну катас-

трофу.

Суб’єктивна сторона злочину – умисел.

Суб’єкт злочину будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Геноцид (ст. 442 КК)

Безпосередній об’єкт злочину – безпека існування національних,

етнічних, расових та релігійних груп.

Об’єктивна сторона злочину полягає у діянні, спрямованому

на повне або часткове знищення будь-якої національної, етнічної,

расової чи релігійної групи шляхом: 1) позбавлення життя членів такої

групи; 2) заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень; 3) створення для

групи життєвих умов, розрахованих на повне або часткове її фізичне

знищення; 4) скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій

групі; 5) насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу.

кваліфікація геноциду не залежить від того, вчинений він у воєн-

ний чи у мирний час.

Злочин вважають закінченим: у перших двох формах – з моменту

настання наслідків у вигляді біологічної смерті та тяжких тілесних

ушкоджень, а в інших формах – коли вчиненні інші вказані діяння.

розв’язання цього питання у будь-якому випадку не залежить від

того, чи настали фактично наслідки у вигляді знищення тієї чи іншої

групи як такої.

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 442 кк,

характеризується наступними діями: 1) публічні заклики до геноци-

ду; 2) виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх

розповсюдження; 3) розповсюдження таких матеріалів.

458

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротимиру,безпекилюдстватаміжнародногоправопорядку

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої із

вказаних у ч. 2 ст. 442 кк дій.

Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел, який поєднуєть-

ся з метою повного або часткового знищення будь-якої національної,

етнічної, расової чи релігійної групи, а для виготовлення матеріалів

обов’язковою є мета їх розповсюдження.

Суб’єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Посягання на життя представника іноземної держави (ст.

443 КК)

основний безпосередній об’єкт злочину – мирне співіснування та

співробітництво україни з іншими державами, безпека держави у сфері

політики, а обов’язковий додатковий об’єкт – життя представника

іноземної держави або іншої особи, яка має міжнародний захист.

Об’єктивна сторона злочину характеризується суспільно небез-

печними діями або бездіяльністю і виражається в двох формах:

1) вбивство особи, яка має міжнародний захист;

2) замах на вбивство такої особи.

Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона характеризується умислом.

Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний

захист (ст. 444 КК)

Безпосередній об’єкт злочину – нормальні міжнародні відносини,

необхідні для співробітництва між державами. Додатковими об’єктами

можуть бути власність, здоров’я, воля чи недоторканість особи.

Потерпілими від злочину можуть бути особи, які мають міжна-

родний захист.

Предмет злочину – службові або житлові приміщення осіб, які

мають міжнародний захист.

Об’єктивну сторону характеризують наступні дії: 1) напад

на службові або житлові приміщення осіб, які мають міжнародний

захист; 2) викрадення таких осіб; 3) позбавлення їх волі з метою впли-

ву на характер їхньої діяльності або на діяльність держав чи організа-

цій, що вони представляють, або з метою провокації війни чи міжна-

родних ускладнень.

Злочин вважають закінченим з моменту вчинення особою будь-

якої із вказаних у ст. 444 кк дій.

459

Глава21.Злочинипротимиру,безпекилюдстватаміжнародногоправопорядку

Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел і альтернативна

мета.

Суб’єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Частина 2 ст. 444 кк передбачає відповідальність за погрозу

вчинення будь-яких дій, передбачених частиною 1 цієї статті.

Незаконне використання символіки Червоного Хреста Черво-

ного Півмісяця Червоного Кристала (ст. 445 КК)

Безпосередній об’єкт злочину – суспільні відносини у сфері вико-

ристання символіки Червоного Хреста Червоного Півмісяця Червоно-

го кристала.

Об’єктивну сторону злочину характеризує незаконне використан-

ня символіки Червоного Хреста Червоного Півмісяця Червоного крис-

тала, крім випадків, передбачених кк.

стаття 445 кк містить загальну норму про незаконне використан-

ня символіки Червоного хреста Червоного Півмісяця Червоного крис-

тала. вона не застосовується, якщо дії можна кваліфікувати за стат-

тями, що передбачають спеціальну норму, наприклад, як військовий

злочин, передбачений ст. 435 кк. незаконне використання вказаної

символіки може бути кваліфіковане і на підставі ст. 438 кк як пору-

шення законів і звичаїв війни, якщо, наприклад, таким чином особа

симулює володіння статусом, що надає захист, при вчиненні вбивств

та інших злочинів.

Злочин вважають закінченим з моменту вчинення дій, передбаче-

них ст. 445 кк.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел.

Суб’єкт – будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Піратство (ст. 446 КК)

Безпосереній об’єкт злочину – безпечні умови міжнародного море-

плавства. Додатковим об’єктом можуть бути відносини власності,

життя, здоров’я, свободи, законні права та інтереси екіпажу або паса-

жирів морського чи річкового судна.

Об’єктивна сторона злочину характеризується використанням з

метою одержання матеріальної винагороди або іншої особистої вигоди

озброєного чи неозброєного судна для: захоплення іншого морського

чи річкового судна; застосування насильства; пограбування; інших

ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів судна.

460

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротимиру,безпекилюдстватаміжнародногоправопорядку

Піратським судном, згідно з міжнародними конвенціями, як прави-

ло, є приватне судно.

обов’язкова ознака піратства – місце його вчинення, яким є

відкрите море або інше місце, що не знаходиться під юрисдикцією

будь-якої держави. вчинення піратських дій в межах території певної

держави кваліфікується як захоплення морського чи річкового судна

(ст. 278 кк), бандитизм (ст. 257 кк), розбій (ст. 187 кк), грабіж (ст.

186 кк) тощо.

Злочин вважають закінченим з моменту вчинення будь-якої із

вказаних у ст. 446 кк дій.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом

і метою одержання матеріальної винагороди.

Суб’єкт злочину – член екіпажу чи пасажир піратського судна,

яки досяг 16-річного віку.

Частина 2 ст. 446 кк встановлює відповідальність за ті самі діян-

ня, якщо вони вчиненні повторно або спричинили загибель людей чи

інші тяжкі наслідки (наприклад, затоплення судна).

Найманство (ст. 447 КК)

Частини 1 та 2 ст. 447 кк передбачає самостійні склади злочинів,

при цьому в ч. 1 мова йде про злочинні дії щодо найманців, а в ч. 2 –

про відповідальність самих найманців.

Безпосередній об’єкт злочину – мир між державами і народами.

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 447 кк

характеризується наступними діями: вербування; фінансування

найманців; матеріальне забезпечення найманців; навчання з метою

використання у збройних конфліктах інших держав або насильниць-

ких діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення

територіальної цілісності, а також використання найманців у військо-

вих конфліктах чи діях; використання найманців у військових конф-

ліктах чи діях.

найманцем за сукупністю ознак визнається особа, яка: 1) спеціально

завербована на місці або за кордоном, щоб битися у збройному конфлік-

ті або у спільних насильницьких діях, спрямованих на повалення уряду

чи інший підрив конституційного порядку держави або підрив її тери-

торіальної цілісності; 2) беручи участь у таких діях, керується бажанням

одержати значну особисту вигоду і яка спонукається до цього обіцянкою

виплати або виплатою матеріальної винагороди; 3) не є громадянином

461

Глава21.Злочинипротимиру,безпекилюдстватаміжнародногоправопорядку

сторони, що перебуває в конфлікті, або держави, проти якої спрямовані

спільні насильницькі дії; 4) не є постійним жителем на території, яка

контролюється стороною, що перебуває в конфлікті, або держави, проти

якої спрямовані спільні насильницькі дії; 5) не входить до особового

складу збройних сил сторони, що перебуває у конфлікті, або держави,

на території якої здійснюються спільні насильницькі дії; 6) не надіслана

державою для виконання офіційних обов’язків.

Цей злочин вважають закінченим з моменту вчинення будь-якої

із вищевказаних дій.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умис-

лом, а вербування, фінансування, матеріальне забезпечення і навчан-

ня найманців – метою їх використання у збройних конфліктах інших

держав або насильницьких діянь, спрямованих на навчання державної

влади чи порушення територіальної цілісності іншої держави.

Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 16-річного віку.

Частина 2 ст. 447 кк передбачає відповідальність за участь без

дозволу відповідних органів державної влади у збройних конфліктах

інших держав з метою одержання матеріальної винагороди.

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 447 кк

характеризується участю без дозволу відповідних органів державної

влади у збройних конфліктах інших держав.

Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел, поєднаний з

метою одержання матеріальної винагороди.

Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 16-річного віку і характери-

зується сукупністю ознак найманця.

462