§2.Юридичнийаналіззлочинівпротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби...

§ 2. Юридичний аналіз злочинів проти

встановленого порядку несення військової служби

(військових злочинів)

...

Непокора (ст. 402 КК)

Частина 1 статті 402 визначає непокору як відкриту відмову вико-

нати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу.

Безпосередній об’єкт – порядок виконання у військових форму-

ваннях україни наказів, який забезпечує необхідні на військовій служ-

бі відносини підлеглості та військової честі.

Об’єктивна сторона – злочин вчиняється шляхом: 1) відкритої

відмови виконати наказ начальника; 2) іншого умисного невиконан-

ня наказу.

Наказ – обов’язкова для виконання вимога начальника про вчинен-

ня або не вчинення підлеглим певних дій по службі. наказ може бути

звернений до одного або до групи (кількох) військовослужбовців і має

мету – досягнення конкретного результату (наприклад, щось зробити,

вчинити або не роботи чогось). наказ може віддаватись усно, пись-

мово, передаватися підлеглому безпосередньо або через інших осіб,

у тому числі за допомогою телефону, телеграфу, радіозв’язку тощо. З

деяких питань служби встановлюється тільки письмова форма відан-

ня наказів (наприклад, витрати грошових коштів здійснюється тільки

на підставі письмового наказу правомочного (командира) начальника).

наказ повинен виконуватися безпосередньо, точно та у встановлений

строк. начальник – це особа, якій тимчасово або постійно підлеглі інші

військовослужбовці. начальників розрізняють за військовим званням

та службовим положенням. начальники, яким військовослужбовці

підпорядковані по службі, є прямими начальниками для цих військо-

вослужбовців. найближчий до підлеглого прямий начальник є безпо-

середнім начальником.

Поняття невиконання наказу начальника охоплює:

• невиконання дій, які вказані в наказі;

• вчинення дій, які заборонені наказом;

• неналежне виконання наказу, коли має відступ від його розпо-

ряджень про час, місце та характер дій, які мають бути вчинені.

відмову виконати наказ вважають відкритою, коли підлеглий, який

отримав наказ, в категоричній формі відмовився від виконання наказу

чи іншим чином демонструє, що він не збирається виконувати наказ.

423

Глава20.Злочинипротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби(військовізлочини)

відмова від виконання наказу може бути заявлена начальнику віч-на-

віч або оголошена публічно, безпосередньо висловлена начальнику

або особі, яка передала наказ від імені начальника.

При іншому умисному невиконанні наказу підлеглий створює

вигляд, що наказ начебто приймається до виконання, але реально

умисно його не виконує.

непокору вважають закінченою з моменту відмови виконати наказ

або з часу, коли військовослужбовець, який мав можливість виконати

наказ, цього не зробив, незалежно від наслідків, що настали.

Суб’єктивна сторона непокори – прямий умисел.

Суб’єкт злочину – військовослужбовець, який за військовим зван-

ням або службовим положенням тимчасово чи постійно підлеглий

начальнику, який віддав наказ.

Частина 2 статті 402 кк встановлює відповідальність за дії, пере-

дбачені ч. 1, вчинені групою осіб, тобто двома або більше військо-

вослужбовцями, які діють як співвиконавці цього злочину або спри-

чинили тяжкі наслідки, а частина 3 – за непокору, вчинену в умовах

воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Невиконання наказу (ст. 403 КК)

стаття складається з двох частин, які містять забороню вальні

норми.

Безпосередній об’єкт злочину – порядок виконання наказів, який

забезпечує необхідні в умовах військової служби відносини підлег-

лості та військової честі. За певних умов можуть бути наявні додаткові

факультативні безпосередні об’єкти: власність, довкілля, інші блага.

Об’єктивна сторона злочину полягає в невиконанні наказу

начальника, вчиненому за відсутності ознак, зазначених у ч. 1 ст.

402 кк, якщо воно спричинило тяжкі наслідки. іншою мовою,

об’єктивна сторона злочину характеризується тими самими озна-

ками, що і при вчиненні непокори, за винятком того, що необхідне

настання тяжких наслідків. До тяжких наслідків відносять: зрив вико-

нання бойового завдання; масова загибель людей; заподіяння значної

матеріальної шкоди; катастрофи, аварії, пожежі та інше.

Невиконання наказу характеризується тільки бездіяльністю.

відповідальність за ст. 403 кк настає у випадку невиконання, неточ-

ного чи неповного виконання наказу внаслідок неуважності, забудь-

куватості тощо.

424

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби...

Злочин вважають закінченим з моменту фактичного настання

тяжких наслідків, тобто він є злочином з матеріальним складом.

склад злочину відсутній за умови настання тяжких наслідків,

якщо невиконання наказу обумовлене фізичною неможливістю його

виконання. наприклад, тяжке поранення, втрата свідомості, контузія,

наслідком якої стала втрата пам’яті.

Суб’єкт злочину – спеціальний. Це військовослужбовець

(військовозобов’язаний), підлеглий начальнику, який віддав наказ.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується тільки необереж-

ністю – злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю.

Частина 2 ст. 403 передбачає кваліфікуючі ознаки злочину:

1) в умовах воєнного часу; 2) у бойовій обстановці.

Опір начальникові або примушування його до порушення служ-

бових обов’язків (ст. 404 КК)

Додатковим факультативним об’єктом злочину, що розглядається

може бути: життя, здоров’я, тілесна недоторканість начальника або

іншої особи, оскільки опір або примушування може супроводжувати-

ся насильницькими діями над особою.

Об’єктивна сторона злочину полягає в опорі начальникові,

а також іншій особі, яка виконує покладені на неї обов’язки з військо-

вої служби, або примушування їх до порушення цих обов’язків.

Опір – протидія службовій діяльності начальника (командира),

втручання в його службову діяльність з метою перешкодити цій діяль-

ності.

Зброя – це предмети, спеціально призначені для ураження живої

та іншої цілі. Як правило, в подібних випадках застосовується штатна

зброя армійських зразків: пістолети, пістолети-кулемети, автомати,

а також інша вогнепальна або холодна зброя як заводського виготов-

лення, так і саморобна. Застосування зброї – це фактичне її вико-

ристання для здійснення фізичного або психічного насильства над

начальником.

Примушування начальника до порушення службових обов’язків

може бути вчинене із застосуванням фізичного або психічного

насильства, пред’явленням конкретних вимог, наприклад, припи-

нити чи вчинити певні дії. у випадку наявності фізичного чи

психічного насильства (погрози) щодо начальника, підставою для

яких є невдоволення його службовою діяльністю, але без вису-

425

Глава20.Злочинипротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби(військовізлочини)

вання конкретних вимог, вчинене може тягнути відповідальність

за ст. 405 кк.

інші особи – це військовослужбовці, які виконують покладені

на них обов’язки з військової служби і входять, наприклад, до складу

нарядів гарнізонної, внутрішньої, прикордонної та інших спеціаль-

них служб або виконують статутні вимоги чи конкретні обов’язки

на підставі відданого начальником наказу.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення опору або

примушування, при цьому не має значення чи досягнув винний своїх

цілей чи ні.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел. ставлення до тяжких

наслідків (ч. 2 ст. 404 кку) може бути як з необережності, так і умис-

не, а до смерті начальника або іншої особи, яка виконує обов’язки

військової служби – тільки умисне (ч. 4 ст. 404 кку)

Кваліфікуючі ознаки злочину: ч. 2 ст. 404 передбачає вчинення

його групою осіб або із застосуванням зброї, або такі, що спричинили

тяжкі наслідки; ч. 3 – в умовах воєнного стану чи в бойовій обстанов-

ці; ч. 4 – пов’язане з умисним вбивством начальника або іншої особи,

яка виконує обов’язки військової служби.

Погроза або насильство щодо начальника (ст. 405 КК)

стаття 405 передбачає відповідальність психічне насильство

(погрозу), застосоване до начальника. Змістом такого насильства є

погроза вчинити вбивство, заподіяти тілесні ушкодження або завдати

побої або знищити чи пошкодити майно начальника у зв’язку з вико-

нання начальником обов’язків військової служби.

Безпосереднім об’єктом злочину є порядок беззастережної покори

начальнику, яка встановлена у Збройних силах та забезпечує началь-

нику можливість керувати діяльністю своїх підлеглих в інтересах

військової служби.

Склад злочину утворює погроза, незалежно від її форми (може

бути висловлена усно, письмово, за допомогою технічних засобів та

ін.) та ймовірності виконання. Погроза висловлюється умисно, з метою

залякування начальника.

Додатковий безпосередній об’єкт – особиста безпека та здоров’я

начальника.

Об’єктивна сторона за ч. 1 ст. 405 полягає в погрозі (залякуванні)

начальника вбивством, заподіянням йому тілесних ушкоджень, нане-

426

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби...

сенням побоїв, знищенням чи пошкодженням майна; за ч. 2 ст. 405 –

заподіянні тілесних ушкоджень, побоїв або вчиненні інших насиль-

ницьких дій щодо начальника у зв’язку з виконанням ним обов’язків

військової служби ч. 3 ст. 405: вчинення його групою осіб, або із засто-

суванням зброї, або в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці..

Погроза у всіх випадках висловлюється у зв’язку з виконанням началь-

ником своїх службових обов’язків. насильство щодо начальника поля-

гає в заподіянні йому тілесних ушкоджень, побоїв або вчиненні інших

насильницьких дій у зв’язку з виконанням ним обов’язків військової

служби. Діяння, передбачене ч. 2 ст. 405, не охоплює більш тяжкого

насильства, а тому заподіяння смерті утворює сукупність злочинів,

передбачених ст. 405 кк та ст. 115, 119, ч. 2 ст. 121 кк.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел, який поєднаний з метою

вплинути на службову діяльність начальника. Мотивом дуже часто

виступає невдоволення службовою діяльністю начальника, помста

за таку діяльність.

Суб’єкт – військовослужбовець, підлеглий особі, якій погрожує.

Порушення статутних правил взаємовідносин між військово-

службовцями за відсутності відносин підлеглості (ст. 406 КК)

Додатковим об’єктом злочину, що розглядається, є тілесна недо-

торканість, честь, гідність та здоров’я військовослужбовця.

Об’єктивна сторона злочину характеризується порушенням

військовослужбовцем статутних правил взаємовідносин військово-

службовців за відсутності між ними відносин підлеглості, що прояв-

ляється в завданні побоїв чи вчиненні іншого насильства. Про побої

дивись коментар до ст. 126 кку.

статутні правила відносин між військовослужбовцями – це прави-

ла, визначені статутом внутрішньої служби та Дисциплінарним стату-

том Збройних сил україни, дія яких поширюється на інші військові

формування. відсутність між військовослужбовцями відносин підлег-

лості свідчить про те, що військовослужбовці рівні за званнями та

посадами.

Інше насильство – це різні види фізичного насильства, що не є

побоями та не пов’язані із заподіянням тілесних ушкоджень, напри-

клад, поштовх, ляпас, позбавлення волі, а також погрози застосуван-

ня фізичного насильства, пов’язані з вимогами до потерпілого вико-

нати замість винного певні обов’язки військової служби (наприклад,

427

Глава20.Злочинипротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби(військовізлочини)

обов’язки днювального по парку), надати йому особисті послуги

(випрати шкарпетки, вичистити взуття), передати для споживання чи

користування продукти або інші предмети, які належать потерпіло-

му на праві власності (наприклад, вимога віддати тютюнові вироби,

“поміняти” шкіряний ремінь потерпілого на брезентовий винного).

Злочин вважають закінченим з моменту завдання побоїв або

вчинення іншого насильства, тобто це злочин з матеріальним складом.

Суб’єкт злочину спеціальний – військовослужбовець, який

не знаходиться у відносинах підлеглості з потерпілим.

Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел.

Кваліфікуючими ознаками злочину є порушення вказаних

правил: за ч. 2 ст. 406 – вчинення його щодо кількох осіб або заподіян-

ня легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а також таке,

що має характер знущання або глумління над військовослужбовцем;

за ч. 3 ст. 406 – вчинення групою осіб або із застосуванням зброї, або

таке, що спричинило тяжкі наслідки. Щодо наслідків достатньо вста-

новити необережну вину.

Під спричиненням тяжких наслідків розуміють, наприклад,

заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, його необереж-

не вбивство, самогубство, самовільне залишення потерпілим військо-

вої частини або місце служби та ін.

Якщо внаслідок порушення статутних правил взаємовідносин між

військовослужбовцями вчиняється умисне вбивство потерпілого або

заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили його смерть,

то дії винної особи необхідно кваліфікувати за ст. 406 та статтями

кодексу, які передбачають відповідальність за такі злочини.

Якщо до нестатутних дій, які вчиняє військовослужбовець, приєд-

нується інший військовослужбовець, який є для потерпілого началь-

ником, то такий начальник в такому випадку є суб’єктом перевищення

військовою службовою особою влади чи службових повноважень –

злочину, передбаченого ст. 424 кк.

Якщо до нестатутних дій, які вчиняє начальник щодо рівних йому

за службовим станом військовослужбовців, приєднується особа, яка

перебуває у відносинах підлеглості як до винного, так і до потерпілого,

дії начальника кваліфікують за ст. 406 кк, а дії підлеглого як співу-

часть у цьому злочині (в залежності від обставин за ст. ст. 14, 15 та 406

кк), оскільки підлеглий не є в даному випадку суб’єктом і не може

бути співучасником цього злочину. вказані дії підлеглого можуть бути

428

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби...

кваліфіковані за злочин проти порядку підлеглості (ст. 405 кк)

у всіх наведених випадках дії військовослужбовців не можуть

бути кваліфіковані за ч. 3 ст. 406, як вчинені групою осіб, оскільки

підлеглий і начальник не є суб’єктами цього злочину.

Самовільне залишення військової частини або місця служби

(ст. 407)

Об’єктивна сторона злочину: для військовослужбовців строко-

вої служби полягає у самовільному залишенні військової частини або

місця служби, а також нез’явленні їх вчасно без поважних причин

на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведен-

ня, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закла-

ду тривалістю понад три доби, але не більше місяця (що передбаче-

но ч. 1), або понад один місяць (ч. 3); для осіб офіцерського складу,

прапорщиків, мічманів, військовослужбовців за контрактом в подіб-

них випадках – тривалістю понад десять діб, але не більше місяця,

або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинене повторно

протягом року (ч. 2), або понад один місяць (ч. 3); для всіх вищеназва-

них категорій військовослужбовців – самовільне залишення військо-

вої частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу

без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій

обстановці (ч. 4).

Територія військової частини (підрозділу) – це місце казарме-

ного, табірного, похідного або бойового розташування цієї частини.

Межі території частини визначаються командиром (начальником)

даної частини. самовільне пересування з одного підрозділу до іншо-

го підрозділу (наприклад, з однієї роти в іншу) тієї самої частини чи

місця служби, якщо це не супроводжувалося залишенням її розташу-

вання не утворює складу злочину, що розглядається.

Місце служби, якщо воно не співпадає з територією військо-

вої частини – це місце фактичного виконання військовослужбовцем

обов’язків військової служби. наприклад, це може бути виконання

певних робіт або службового завдання поза розташуванням частини,

знаходження військовослужбовця в ешелоні, маршрут пересування

посильного, місце перебування у відрядженні, зазначене у посвідчен-

ні про відрядження.

Самовільним визнається залишення військовослужбовцем розта-

шування частини або місця служби без дозволу начальника (команди-

429

Глава20.Злочинипротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби(військовізлочини)

ра). Залишення частини або місця служби, якщо воно вчинене з дозво-

лу начальника, який не має права надавати такий дозвіл (наприклад,

командир відділення, взводу), не тягне відповідальності за самовільне

залишення частини. відповідальність в такому випадку несе началь-

ник, який вчинив неправомірні дії.

Нез’явлення вчасно на службу – охоплює випадки, коли війсь-

ковослужбовець залишивши розташування частини або місце

служби на законних підставах (звільнення, переведення, відпустка,

направлення до лікувального закладу) не повертається без поваж-

них причин на службу до частини або місця служби в установлений

строк. нез’явлення вчасно на службу вчинюється шляхом бездіяль-

ності. наявність поважних причин нез’явлення виключає відпові-

дальність.

Поважні причини нез’явлення вчасно на службу – це хвороба

військовослужбовця та перешкоди стихійного характеру, які дійс-

но позбавили військовослужбовця можливості вчасно з’явитися

до частини або на службу. у кожному конкретному випадку поваж-

ними можуть бути визнані інші причини, які перешкодили йому вчас-

но з’явитися на службу (наприклад, знаходження в лікарні, як наслідок

транспортної пригоди, допомога хворим батькам, якщо вона не могла

бути надана іншими особами).

Початком самовільного залишення частини або місця служби є

час їх залишення, а нез’явлення – закінчення встановленого строку

явки до частини або місця служби (час, число, місяць, рік, які вказані

у відповідних довідках, посвідченнях та ін.)

кінцевим моментом самовільного залишення частини або місця

служби є час повернення військовослужбовця до своєї частини або

на службу, його явка з повинною до військомату, військової коменда-

тури, затримання його органами внутрішніх справ, комендантським

патрулем, пошуковим нарядом тощо.

Суб’єктивна сторона: самовільне залишення частини передба-

чає умисну форму вини, а нез’явлення вчасно без поважних причин

на службу – як умисну, так і необережну форму вини.

Суб’єкт злочину: за ч. 1, 3 та 4 ст. 407 кк таким є військово-

службовці строкової служби, особи офіцерського складу, прапорщики,

мічмани, та військовослужбовці за контрактом несуть відповідальність

за ч. 2, 3, 4 ст. 407 кк.

430

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби...

Дезертирство (ст. 408 КК)

Дезертирство – один з найбільш небезпечних військових

злочинів. Безпосередній об’єкт злочину – порядок проходження війсь-

кової служби, який зобов’язує кожного військовослужбовця нести

військову службу на протязі встановленого законом строку.

Об’єктивна сторона злочину – дії або бездіяльність, які мають

дві форми:

– самовільне залишення частини або місця служби;

– нез’явлення на службу у разі призначення, переведення, з

відрядження, відпустки або з лікувального закладу.

При вчиненні дезертирства військовослужбовець протизаконно

припиняє несення військової служби та намагається взагалі вийти зі

сфери військово-службових відносин. Закінченим злочин вважають

з моменту, коли військовослужбовець фактично залишив розташу-

вання військової частини або місця служби або не з’явився вчасно

до частини з метою ухилення від військової служби. Дезертирс-

тво є триваючим злочином, тобто воно триває доти, доки не буде

припинено діями самого винного (наприклад, явка з повинною)

або подіями, які перешкоджають його продовженню (наприклад,

затримання). Явка з повинною відповідальності за дезертирство

не виключає.

Суб’єкт злочину спеціальний – будь-який військовослужбовець

(строкової, контрактної служби, прапорщики, офіцери).

Суб’єктивна сторона злочину характеризується тільки прямим

умислом, який поєднаний із спеціальною метою назавжди ухилити-

ся від військової служби. Мета є обов’язковою ознакою дезертирс-

тва. За допомогою цієї ознаки розмежовують дезертирство та само-

вільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407).

склад розглядуваного злочину за об’єктом, об’єктивною стороною

та суб’єктом схожий зі складом, передбаченим ст. 407 кку. розріз-

няються вони суб’єктивною стороною, тобто наявністю чи відсут-

ністю мети взагалі ухилитися від військової служби, оскільки при

самовільному залишені частини винний має намір через деякий час

повернутися до виконання обов’язків військової служби. Моти-

ви дезертирства можуть бути різними, але на кваліфікацію вони

не впивають.

кваліфікуючі ознаки дезертирства передбачає ч. 2 ст. 408 – це

вчинення його із зброєю або за попередньою змовою групою осіб та

431

Глава20.Злочинипротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби(військовізлочини)

ч. 3 ст. 408 – в умовах воєнного стану або бойової обстановки. При

вчиненні дезертирства із зброєю під нею розуміють штатну вогнепаль-

ну або холодну зброю.

Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або

іншим способом (ст. 409 КК)

Об’єктивна сторона злочину характеризується ухиленням від

несення обов’язків військової служби шляхом: 1) заподіяння військо-

вослужбовцем собі ушкодження (самокалічення); 2) симуляції хворо-

би; 3) підроблення документів; 4) іншого обману; 5) відмови від несен-

ня обов’язків військової служби.

Самокалічення – це штучне ушкодження органів або тканин тіла,

які вчинюються умисно. ушкодження можуть бути заподіяні різними

способами: вогнепальною або холодною зброєю, різними предмета-

ми, шляхом застосування транспортних засобів або інших механізмів,

внутрішнього вживання лікарняних або отруйних речовин, введення

під шкіру різного роду розчинів. Шкода здоров’ю може бути заподіяна

як самим винним так і на його прохання іншою особою.

Симуляція хвороби – це приписування собі неіснуючих хвороб або

фізичних недоліків чи умисне перебільшення ознак наявного захво-

рювання.

Підроблення документів полягає в тому, що військовослужбовець

подає начальнику (командиру) незаконно виготовлений або підроб-

лений ним самим або іншими особами на його прохання документ,

за допомогою якого сподівався отримати звільнення від військової

служби.

Інший обман – це повідомлення завідомо неправдивих відомостей

про факти, події або обставини, які слугують підставою для звільнен-

ня особи від обов’язків військової служби (наприклад, направлення

на медичну комісію замість себе іншої особи) або свідомо замовчує

обставини, про які зобов’язаний доповісти.

Відмова від несення обов’язків служби полягає в тому, що війсь-

ковослужбовець відкрито, не вдаючись до обману, усно чи письмо-

во або іншим способом висловлює своє небажання нести військову

службу або виконувати її окремі обов’язки і фактично їх виконання

припиняє. ухилення від несення обов’язків військової служби вважа-

ють закінченим з моменту припинення виконання обов’язків військо-

вої служби, з часу фактичного ухилення від виконання цих обов’язків.

432

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби...

наприклад, ухилення шляхом самокалічення або симуляції хвороби

вважають закінченим злочином з моменту фактичного припинення

виконання обов’язків військової служби, тобто з моменту самокалічен-

ня або симуляції хвороби, а ухилення шляхом підроблення документів

чи іншого обману – з моменту отримання звільнення від виконання

службових обов’язків.

Замах на вчинення злочину передбаченого ст. 409 має місце, коли

самокалічення, симуляція хвороби, підроблення документів або інший

обман, вчинені з метою ухилення від військової служби, не потягли

фактичного звільнення військовослужбовця від виконання обов’язків

служби (наприклад, обман викритий командуванням, а тому не вини-

кає потреби розглядати питання про звільнення від служби).

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умис-

лом. Метою злочину є бажання тимчасово чи зовсім ухилитися від

обов’язків військової служби. Мотиви злочину можуть бути різними,

найбільш часто зустрічаються небажання нести труднощі військової

служби та боягузтво.

Суб’єкт злочину – будь-який військовослужбовець.

Заподіяння військовослужбовцем собі будь-яких тілесних ушкод-

жень під час спроби вчинити самогубство не є злочином.

самокалічення, якщо воно вчинене під час несення військовослуж-

бовцем вартової чи іншої спеціальної служби кваліфікують за сукуп-

ністю злочинів, тобто, як ухилення від служби та порушення правил

несення відповідної служби.

Частина 3 ст. 409 передбачає відповідальність за злочин, що

розглядається, вчинений в умовах воєнного стану або в бойовій обста-

новці.

Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем

зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин,

засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого

військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства

або зловживання службовим становищем (ст. 410 КК)

Предметом злочину, що розглядається є зброя, боєприпас, вибу-

хові або інші бойові речовини, засоби пересування, військова та

спеціальна техніка чи інше військове майно.

Зброя – предмети та пристрої, що призначені для ураження живих

та інших цілей, об’єктів і не мають іншого призначення.

433

Глава20.Злочинипротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби(військовізлочини)

Боєприпаси – це озброєння, призначене для ураження живої сили

противника, знищення його техніки, руйнування укріплень, споруд та вико-

нання інших завдань (патрони, артилерійські снаряди, бомби, міни та ін.).

Вибухові матеріали (інші бойові речовини) – це тверді, рідкі

у вигляді газу хімічні сполуки або суміжні речовини, здатні до бурх-

ливих хімічних реакцій без доступу кисню з виділенням газів з такою

інтенсивністю, температурою та тиском, які можуть виконати роботу

метання або руйнування. так звані знаряддя вибуху – вогнепровідні та

детонуючі шнури, детонатори, капсули, запали, містять в собі вибухові

речовини, а тому також відносяться до вибухових речовин.

Військове майно – це державне майно, закріплене за військови-

ми частинами, закладами, установами і організаціями Збройних сил

україни та інших військових формувань до якого відносять, напри-

клад, всі види озброєння, будинки, споруди, бойова та інша техніка,

боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне,

аеродромне, шкіперське, речове, медичне, ветеринарне, хімічне, інже-

нерне майно, майно зв’язку, побутове майно та ін.

Об’єктивна сторона характеризується різними способами викраден-

ня вказаних предметів: їх крадіжці, грабежі, розбої, вимаганні, шахрайс-

тві, привласненні, розтраті, заволодінні із зловживанням службовим стано-

вищем. їх ознаки подані у коментарях до статей 185–187, 189–191 кк.

у випадку викрадення складових частин бойових припасів, які містять

вибухові речовини – це утворює закінчений склад злочину, передбачено-

го ст. 410 кк – розкрадання вибухових речовин. Якщо винний викрадає

несправні зброю або бойові припаси, непридатні для використання вибухові

речовини і при цьому вважає, що вони придатні для використання, вчинене

розглядають як замах на розкрадання вказаних предметів чи речовин.

Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел, яким охоплю-

ються спеціальні ознаки предмета злочину. Мотив і мета можуть бути

різними та на кваліфікацію вони не впливають.

Суб’єкт злочину спеціальний – військовослужбовці Збройних сил

україни та інших військових формувань.

Кваліфікаційні ознаки: за ч. 2 ст. 410 – вчинення цих дій військо-

вою службовою особою; повторно; за попередньою змовою групою

осіб; що заподіяло істотну шкоду; за ч. 3 ст. 410 – в умовах воєнного

стану або в військовій обстановці.

Повторність означає, що військовослужбовець раніше вже вчиняв

розкрадання зброї, бойових припасів або вибухових речовин, і при

434

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби...

цьому не має значення чи був він засуджений за перший злочин. Проте

важливо, щоб не закінчилися строки давності та погашення судимості.

Умисне знищення або пошкодження військового майна

(ст. 411 КК)

військове майно є державною власністю, а тому посягання

на нього є одночасно посягання на державну власність.

Предмет злочину – військове майно, яке перебуває на відданні

та на балансі військової частини, установи, організації Збройних сил

україни та інших військових формувань. Майно, яке не належить

військовій частині, не є військовим. у такому випадку пошкодження

автомобіля, який був тимчасово наданий частині приватною особою

або державною установою, організацію, підприємством для переве-

зення, наприклад, особового складу, кваліфікується не за ст. 411 кк,

а за ст. 194 кк.

Знищення або пошкодження особами офіцерського складу, прапор-

щиками, військовослужбовцями за контрактом предметів військового

обмундирування, виданих їм в особисту власність не утворює скла-

ду злочину, передбаченого ст. 411 кк. разом з тим, знищення або

пошкодження військовослужбовцем будь-якої категорії предметів, які

передбачені для видачі в особисту власність вищевказаними військо-

вослужбовцем, але зберігаються на складах підлягає під ознаки злочи-

ну, передбаченого ст. 411 кк, тому що до моменту видачі вказане

майно належить військовій частині.

кваліфікація за ст. 411 кк настає незалежно від того належить

знищене або пошкоджене майно тій військовій частині, де проходить

службу військовослужбовець, чи іншій частині, знаходилось воно

в індивідуальному чи колективному користуванні або зберігалося

на складі.

Об’єктивна сторона злочину полягає в умисному знищенні або

пошкодженні зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової

та спеціальної техніки чи іншого військового майна.

Знищення – така форма впливу на предмет, при якій він припиняє

своє існування, після чого він не може бути використаний за своїм

цільовим призначенням. внаслідок знищення майно повністю втрачає

свою цінність або перестає існувати.

Пошкодження – така форма впливу на майно, за якою воно втра-

чає частково або повністю свої функціональні якості або втрачає

435

Глава20.Злочинипротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби(військовізлочини)

притаманну йому форму. При пошкодженні предмет можна віднови-

ти (відремонтувати), після чого, на відміну від знищеного, він може

використовуватися за призначенням.

Суб’єктивна сторона – прямий або непрямий умисел. Знищення

військового майна, вчинене з метою ослаблення державного суверені-

тету необхідно кваліфікувати як диверсію (ст. 113 кк)

Суб’єкт злочину – військовослужбовець або військовозобов’яза-

ний.

Кваліфікуючі ознаки злочину: за ч. 2 ст. 411 кк – вчинення його

шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, або спри-

чинення ним загибелі людей чи інших тяжких наслідків; за ч. 3 ст.

411 кк – вчинення його в умовах воєнного стану або в бойовій обста-

новці.

Інші тяжкі наслідки – це велика матеріальна шкода, заподіяна

військовій частині, зрив виконання бойового, навчального, госпо-

дарського чи іншого завдання, заподіяння тілесних ушкоджень.

обов’язково необхідно встановити причинний зв’язок між знищен-

ням чи пошкодженням майна та наслідками, які настали.

Необмежене знищення або пошкодження майна (ст. 412 КК)

від злочину, передбаченого ст. 411 кк, злочин, що розглядаєть-

ся відрізняється суб’єктивною стороною – необережністю у формі

злочинної самовпевненості або недбалості.

З об’єктивної сторони злочин вчиняється шляхом необережного

знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересу-

вання, військової, спеціальної техніки чи іншого військового майна, що

заподіяло шкоду у великих розмірах, спричинило загибель людей або

інші тяжкі наслідки. інші тяжкі наслідки стосовно злочину, що розгля-

дається – це заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній або кільком

особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і більше особам

або заподіяння матеріальної шкоди військовій частині або військово-

службовцям. вирішуючи питання про те, чи є матеріальна шкода знач-

ною, необхідно врахувати не тільки вартість і розмір пошкодженого чи

знищеного майна, але і його значимість для несення військової служ-

би. крім того, необхідно встановити наявність причинного зв’язку між

діями (бездіяльністю) особи та наслідками, що настали.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережною

формою вини, тобто особа передбачає можливість знищення або

436

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби...

пошкодження військового майна зі спричиненням загибелі людей або

інших тяжких наслідків, але легковажно розраховує на відвернення

тяжких наслідків, або не передбачає цих наслідків, хоча могла і повин-

на була передбачити.

Суб’єкт злочину – військовослужбовці Збройних сил україни та

інших військових формувань, утворених відповідно до законів украї-

ни. невиконання або неналежне виконання військовою службовою

особою своїх службових обов’язків, наслідком чого було знищене

чи пошкоджене майно, тягне відповідальність за недбале ставлення

до військової служби (ст. 425 кк).

Втрата військового майна (ст. 413 КК)

Частина перша статті 413 виключена на підставі Закону № (270–17)

від 15.04.2008.

Об’єктивна сторона злочину полягає в порушенні правил збері-

гання ввірених для службового користування зброї, бойових припасів,

засобів пересування, предметів технічного постачання або іншого

військового майна, що призвело до їх втрати або зіпсування.

Втрата – це вихід ввірених для службового користування пред-

метів з володіння військового службовця.

Зіпсування – приведення цих предметів в часткову або повну

непридатність.

Злочин вважається закінчений з моменту втрати або зіпсування

військового майна.

З суб’єктивної сторони втрата або зіпсування вчиняються через

необережність.

Суб’єкт злочину – будь-який військовослужбовець.

у частині 3 ст. 413 кк встановлена відповідальність за діяння,

передбачені ч. 2 цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або

в бойовій обстановці.

Порушення правил, поводження зі зброєю, а також із речовина-

ми і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточен-

ня (ст. 414 КК)

Об’єктивна сторона злочину порушення правил поводження зі

зброєю, боєприпасами, вибуховими, іншими речовинами і предметами,

що становлять підвищену небезпеку для оточення, а так само з радіоак-

тивними матеріалами, якщо це спричинило потерпілому тілесні ушкод-

437

Глава20.Злочинипротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби(військовізлочини)

ження або створило небезпеку для довкілля; наслідком у виді тілес-

них ушкоджень потерпілому або небезпеки для довкілля і причинний

зв’язок між ними. Порушення правил поводження з вказаними предме-

тами – це неналежне виконання чи невиконання встановлених прийомів

або недотримання встановленої послідовності дій з ними, а також пору-

шення правил, які забезпечують безпеку зберігання вказаних речовин.

Суб’єктивна сторона щодо порушення відповідних правил –

умисел або необережність, а щодо наслідків – тільки необережність.

Суб’єкт злочину – військовослужбовець, який користується

(застосовує) зброю, речовини та предмети, що становлять підвищену

небезпеку для оточення, а також військовослужбовці, які внаслідок

службового становища мають доступ до цих предметів.

Кваліфікуючі ознаки злочину за ч. 2 ст. 414 – заподіяння тілесних

ушкоджень кільком особам або смерть потерпілого; за ч. 3 ст. 414 –

загибель кількох осіб чи інші тяжкі наслідки. Під іншими тяжкими

наслідками розуміють велику матеріальну шкоду, але за умови, що

утворюється загроза заподіяння шкоди життю та здоров’ю оточуючих.

Порушення правил водіння або експлуатації машин (ст. 415 КК)

Об’єктивна сторона злочину містить у собі як дію, так і бездіяль-

ність, які полягають в порушенні правил володіння або експлуатації

бойової, спеціальної чи транспортної машини суспільно небезпечні

наслідки (середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або заги-

бель людей) та причинний зв’язок між ними.

Бойові машини – це танки, бойові машини піхоти (десанту),

самохідні артилерійські і ракетні установки, машини, призначені для

буксирування артилерійських систем та причепів з різного роду апара-

турою, тощо.

Спеціальні машини – це різного роду інженерні машини (буль-

дозери, міновстановлювачі), пересувні ремонтні майстерні, санітарні

машини, лабораторії.

Транспортні машини – машини, призначені для перевезення

особового складу, різного військового майна, а також машини, які

використовуються для повсякденного обслуговування потреб війсь-

кової частини.

Суб’єктивна сторона – умисел або необережність щодо пору-

шення правил водіння або експлуатації транспорту, а щодо наслідків –

тільки необережність.

438

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби...

Суб’єкт злочину – військовослужбовець, який керує військовою

машиною або відповідає за її експлуатацію.

Частина 2 ст. 415 встановлює відповідальність за діяння, передба-

чене ч. 1, що спричинило загибель кількох осіб.

Порушення правил польотів або підготовки до них (ст. 416 КК)

Об’єктивна сторона характеризується порушенням правил

польотів або підготовки до них, а також порушення правил експлуа-

тації літальних апаратів, що спричинило катастрофу або інші тяжкі

наслідки.

Катастрофа – це зруйнування або пошкодження літака, який

знаходиться в русі, що спричинило загибель будь-кого із членів екіпа-

жу, особового складу, що перевозиться, інших осіб, які знаходилися

на борту повітряного судна.

Інші тяжкі наслідки – зрив виконання бойового завдання, заподіян-

ня великої матеріальної шкоди громадянам або установам при падінні

або змушеній посадці літального апарату. Під час розслідування справи

необхідно точно встановити, які саме правила польотів або підготовки

до них порушені і в якому нормативному акті вони містяться.

Суб’єкт злочину – військовослужбовці, які управляють літальни-

ми апаратами під час польоту; наземні службові особи, які керують

польотом; особи, які здійснюють обов’язки по підготовці літального

апарату до польоту; службові особи служби забезпечення польотів.

Порушення правил кораблеводіння (ст. 417 КК)

Об’єктивна сторона злочину – порушення встановлених правил

кораблеводіння, настання наслідків (загибель людей, загибель кораб-

ля або інші тяжкі наслідки), які знаходяться у причинному зв’язку з

порушенням вказаних правил.

Загибель корабля – це його повне зруйнування чи затоплення.

Інші тяжкі наслідки – заподіяння середньої тяжкості або тяжких

тілесних ушкоджень особам, які знаходилися на борту, зрив виконання

бойового завдання, пошкодження іншого корабля.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережною

формою вини.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережною

формою вини. Дії винного при відповідних умовах – якщо умислом

охоплювалося спричинення наслідків – можуть бути кваліфіковані як

439

Глава20.Злочинипротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби(військовізлочини)

диверсія, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах або умисне

знищення або пошкодження військового майна.”

Суб’єкт злочину – командир корабля, катера, шлюпки, поміч-

ник командира, вахтовий офіцер, який знаходиться при виконанні

обов’язків по управлінню кораблем або маневруванню.

Порушення статутних правил вартової служби чи патрулю-

вання (ст. 418 КК)

Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений

порядок несення вартової (вахтової) служби, а також патрулюван-

ня. Додатковим обов’язковим об’єктом може виступати життя чи

здоров’я особи, власність тощо.

Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) порушенням

статутних правил несення вартової (вахтової) служби або патрулюван-

ня; 2) суспільно небезпечними наслідками у виді тяжких наслідків; 3)

причинним зв’язком між порушенням статутних правил несення варто-

вої (вахтової) служби або патрулювання та настанням тяжких наслідків.

Порушення статутних правил несення вартової (вахтової) служ-

би або патрулювання може бути вчинено як шляхом дії, так і шляхом

бездіяльності. статутні правила несення вартової (вахтової) служби

або патрулювання визначені у статуті гарнізонної та вартової служб

Збройних сил україни.

відповідно до статуту гарнізонної та вартової служб Збройних

сил україни вартова служба призначається для надійної охорони та

оборони важливих військових об’єктів, Бойових Прапорів та осіб, яких

тримають на гауптвахті або в дисциплінарному батальйоні (частині).

Вахтова служба – це вид чергування на кораблях військово Морських

сил україни.

Патрулювання організується з метою підтримання порядку серед

військовослужбовців на вулицях і в громадських місцях, на залізнич-

них станціях (вокзалах), у морських (річкових) портах, аеропортах,

а також у прилеглих до гарнізону населених пунктах. у разі потреби

патруль може призначатися для несення служби на території військо-

вого містечка.

Під тяжкими наслідками, слід розуміти матеріальну шкоду

у великих та особливо великих розмірах, смерть, тяжкі тілесні ушкод-

ження, які настали внаслідок порушення статутних правил несення

вартової (вахтової) служби або патрулювання.

440

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби...

Суб’єкт злочину – особа, яка входить до складу варти (вахти) або

до складу патруля.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується щодо діян-

ня умисною або необережною формою вини, щодо тяжких наслідків –

необережністю.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 418 кк) є вчинення

його: 1) в умовах воєнного стану; 2) в бойовій обстановці.

Порушення правил несення прикордонної служби (ст. 419 КК)

Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановле-

ний порядок несення служби прикордонних нарядів. Додатковим

обов’язковим об’єктом може виступати життя чи здоров’я особи,

власність тощо.

Злочин передбачений ст. 419 кк відноситься до злочинів із

матеріальним складом. обов’язковими ознаками його об’єктивної

сторони є: 1) порушення правил служби прикордонних нарядів;

2) суспільно небезпечні наслідки у виді заподіяння тяжких наслідків;

3) причинний зв’язок між діянням та тяжкими наслідками.

Діяння, як ознака об’єктивної сторони складу злочину, передба-

ченого ст. 419 кк, полягає в порушенні вимог відповідних норма-

тивно-правових актів, які регламентують порядок служби прикордон-

них нарядів. Прикордонний наряд – це один або декілька озброєних

чи спеціально екіпірованих прикордонників, які виконують наказ

на охорону державного кордону україни. Під порушенням правил

несення прикордонної служби необхідно розуміти вчинення під час

служби прикордонних нарядів дій, які прямо заборонені певними

правилами, або невиконання чи неналежне дотримання вимог служби

прикордонних нарядів, які передбачені цими правилами. Порушення

може бути вчинене як у формі дії, так і в формі бездіяльності. Форми

конкретного порушення знаходяться в прямій залежності від змісту

відповідного положення правил служби прикордонних нарядів.

Під тяжкими наслідками порушення правил несення прикор-

донної служби необхідно розуміти: смерть однієї або більше осіб;

заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній особі; заподіяння

середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом або більше особам;

заподіяння матеріальної шкоди у великих розмірах, а також інші

наслідки, які суд з урахуванням конкретних обставин справи може

визнати тяжкими.

441

Глава20.Злочинипротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби(військовізлочини)

Суб’єкт злочину – особа, яка входить до складу наряду з охорони

державного кордону україни. особа вважається такою, що виконує

обов’язки по охороні державного кордону у складі прикордонного

наряду з моменту отримання наказу на охорону державного кордону

(початок перебування в складі такого наряду) до доповіді старшого

прикордонного наряду керівнику прикордонного підрозділу або особі,

яка ним призначена, про результати несення служби (кінець перебу-

вання у складі прикордонного наряду).

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується умислом

або необережністю щодо діяння, щодо тяжких наслідків – необереж-

ністю.

Порушення правил несення бойового чергування (ст. 420 КК)

Основним безпосереднім об’єктом злочину є порядок несення

бойового чергування (служби), встановлений для своєчасного вияв-

лення і відбиття раптового нападу на україну або для захисту та

безпеки україни. Додатковим обов’язковим об’єктом може висту-

пати державна безпека україни, життя чи здоров’я особи, власність

тощо.

Об’єктивна сторона злочину характеризується наступними озна-

ками: 1) суспільно небезпечне діяння – порушення правил несення

бойового чергування (бойової служби); 2) суспільно небезпечні наслід-

ки у виді заподіяння тяжких наслідків; 3) причинний зв’язок між діян-

ням та тяжкими наслідками.

Бойове чергування є виконанням бойового завдання, яке здійс-

нюється черговими силами і засобами, як у мирний так і у воєнний час,

з метою своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на україну

або для захисту та безпеки україни.

Порушення правил несення бойового чергування (бойової служ-

би) може бути вчинене як шляхом дії (самовільне залишення бойового

посту), так і шляхом бездіяльності (невжиття заходів для своєчасного

відбиття раптового нападу). Злочин вважається закінченим з моменту

настання тяжких наслідків.

Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння значної шкоди

державній безпеці україни, для запобігання якій призначене бойове

чергування (бойова служба).

Суб’єкт злочину – особа, яка входить до складу чергових сил

бойового чергування (бойової служби).

442

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби...

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується умислом

або необережністю щодо діяння, до тяжких наслідків лише необереж-

ністю.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 420 кк) є вчинення

його: 1) в умовах воєнного стану; 2) в бойовій обстановці.

Порушення статутних правил внутрішньої служби (ст. 421 КК)

Об’єктом злочину є встановлений порядок несення внутрішнь-

ої служби. Додатковим обов’язковим об’єктом є – альтернативно –

власність, життя або здоров’я особи.

Внутрішня служба відповідно до статуту внутрішньої служ-

би Збройних сил україни – це система заходів, що вживаються

для організації повсякденного життя і діяльності військової части-

ни, підрозділів та військовослужбовців. вона здійснюється з метою

підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни,

належного морально-психологічного стану, які забезпечують постій-

ну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збере-

ження здоров’я військовослужбовців, організоване виконання інших

завдань.

Для підтримання внутрішнього порядку, охорони особового скла-

ду, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, приміщень

і майна військової частини (підрозділу), контролю за станом справ

у підрозділах і своєчасного вжиття заходів для запобігання правопору-

шенням, а також для виконання інших обов’язків внутрішньої служби

призначається добовий наряд.

Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням –

порушення особою, яка входить до складу добового наряду правил

внутрішньої служби у формі дії або бездіяльності; 2) суспільно небез-

печними наслідками у виді тяжких наслідків, запобігання яким входи-

ло в обов’язки цієї особи; 3) причинним зв’язком між зазначеними

діянням і наслідками.

Злочин вважається закінченим з моменту настання тяжких наслід-

ків, запобігання яким входило в обов’язки цієї особи.

До тяжких наслідків можуть бути віднесені: загибель людей,

заподіяння тяжких тілесних ушкоджень особі, викрадення зброї,

заподіяння матеріальної шкоди у великих розмірах, а також інші

наслідки, які суд з урахуванням конкретних обставин справи може

визнати тяжкими.

443

Глава20.Злочинипротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби(військовізлочини)

Суб’єктом злочину є особа, яка входить до складу добового наря-

ду частини (крім варти, вахти, патруля, бойового чергування).

З суб’єктивної сторони злочин характеризується умислом або

необережністю до діяння, необережністю до наслідків.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 421 кк) є вчинення

його: 1) в умовах воєнного стану; 2) в бойовій обстановці.

Розголошення відомостей військового характеру, що станов-

лять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів,

що містять такі відомості (ст. 422 КК)

Безпосередній об’єкт злочину – встановлений порядок збережен-

ня державної і військової таємниці.

Об’єктивна сторона злочину складається з таких двох ознак:

розголошення відомостей військового характеру, що становлять

державну таємницю, за відсутності ознак державної зради (ч. 1)

втрата документів чи матеріалів, що становлять таку саму інформацію (ч. 2)

Державна таємниця – найбільш важливі відомості військового,

економічного та іншого характеру, які мають суттєве значення для оборон-

них та інших державних інтересів та спеціально охороняються державою.

розголошення відомостей військового характеру, що становлять

державну таємницю – це протиправне їх розголошення, внаслідок чого

ці відомості стали відомі хоча б одній сторонній особі. способи розго-

лошення (усне, письмове, показ або передача документів та інше) для

складу злочину значення не мають.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли відомості стали

відомі хоча б одній особі, яка не мала доступу до цієї таємниці.

втрата документів або матеріалів, що містять відомості військово-

го характеру, які становлять державну таємницю, предметів, відомості

про які становлять державну таємницю – це вчинення військовослуж-

бовцями діяння, при якому внаслідок порушення встановлених правил

поводження із ввіреними йому документами, матеріалами, предметами

вони, всупереч волі військовослужбовця, виходять з його володіння і

стають надбанням сторонньої особи.

Суб’єктивна сторона – розголошення відомостей військового

характеру, що становлять військову таємницю і порушення встанов-

лених правил поводження із документами, матеріалами або предме-

тами може бути вчинено як умисно, так і через необережність, а щодо

тяжких наслідків (ч. 3 ст. 422) вина тільки необережна.

444

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби...

Суб’єкт злочину – розголошення відомостей військового характеру,

що становлять державну таємницю може вчинити будь-який військово-

службовець, якому ці відомості відомі; втрату документів, матеріалів,

предметів – військовослужбовці, яким вони були довірені по службі.

Зловживання військовою службовою особою владою або служ-

бовим становищем (ст. 423 КК)

Об’єктивна сторона злочину полягає у незаконному використан-

ні транспортних засобів, споруджень чи іншого військового майна,

а також незаконному використанні підлеглого для особистих послуг

чи послуг іншим особам, а також іншому зловживанні владою або

службовим становищем, вчиненим з корисливих мотивів чи в інших

особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, якщо таке діяння

заподіяло істотну коду (ч. 1) або спричинило тяжкі наслідки (ч. 2).

обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину, передбаче-

ного ч. 1 ст. 423 кк є заподіяння внаслідок злочинних дій істотної

шкоди, а ч. 2 ст. 423 кк – тяжких наслідків.

істотна шкода і тяжкі наслідки можуть мати різні конкретні

вияви як матеріального, так і нематеріального характеру. Питання

чи вважати шкоду істотною, а наслідки тяжкими, у кожному випад-

ку вирішується залежно від конкретних обставин справи. При цьому

обов’язково потрібно враховувати, що п. 2 примітки до ст. 423 кк

істотною шкодою, якщо вона полягає в завданні матеріальних збит-

ків, вважає таку шкоду, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує

неоподаткований мінімум доходів громадян, а тяжкими наслідками

за тієї самої умови вважає шкоду, яка у п’ятсот і більше разів переви-

щує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Для визнання злочину закінченим необхідне фактичне настання

істотної шкоди або тяжких наслідків.

З суб’єктивної сторони злочин є умисним. ставлення військової

службової особи до наслідків є однією з обов’язкових ознак складу

цього злочину і може виявлятися як у формі умислу, так і необереж-

ності. в деяких випадках форми вини щодо дій і наслідків можуть спів-

падати або не співпадати (умисел – до дій, необережність – до наслід-

ків). обов’язковими ознаками цього злочину є вчинення іншого

зловживання владою або службовим становищем з корисливих мотивів

чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб. необхідно

враховувати, що достатньо наявності хоча б однієї із цих ознак.

445

Глава20.Злочинипротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби(військовізлочини)

Суб’єкт злочину – спеціальний, ним є військові службові особи.

Примітка 1 ст. 423 кк під військовими службовими особами розуміє

військових начальників, а також інших військовослужбовців, які обій-

мають постійно або тимчасово посади, пов’язані з виконанням органі-

заційно – розпорядчих або адміністративно – господарських обов’язків,

або виконують такі обов’язки за спеціальним дорученням повноважного

командування. суб’єктами військових службових злочинів не можуть

бути військовополонені. виконавцем військового службового злочину є

тільки військова службова особа, а співучасниками можуть бути як інші

службові особи, так і інші військовослужбовці, а також цивільні особи.

Частина 3 ст. 423 кк встановлює відповідальність за діяння, пере-

дбачені частинами першою або другою ст. 423 кк, вчинені в умовах

воєнного стану або в бойовій обстановці.

Перевищення військовою службовою особою влади чи службо-

вих повноважень (ст. 424 КК)

З об’єктивної сторони перевищення влади або службових повно-

важень характеризується явним, тобто для всіх очевидним виходом

службової особи за межі наданих їй законом прав і повноважень. Як

перевищення влади чи службових повноважень кваліфікують:

1) вчинення дій, які віднесені до компетенції вищестоящої служ-

бової особи даної військової частини, установи, організації чи

службової особи іншої військової частини, установи, організації.

2) вчинення дій, які дозволяють тільки в особливих випадках, з

особливого дозволу і з особливим порядком проведення – коли

такі умови відсутні.

3) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

Суб’єктивна сторона і суб’єкт злочину такі самі, як і у ст. 423 кк.

Частина 2 ст. 424 кк встановлює відповідальність за застосуван-

ня нестатутних заходів впливу щодо підлеглого або перевищення

дисциплінарної влади, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, а також

застосування насильства щодо підлеглого; ч. 3 – за діяння, передбачені

ч. 2 цієї статті, вчинені із застосуванням зброї, а також діяння, перед-

бачені ч. 1 або ч. 2 цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки;

частина 4 – за діяння передбачені ч. 1, ч. 2 або ч. 3, вчинені в умовах

воєнного стану або в бойовій обстановці.

Суб’єкт злочину відзначений у примітці 1 до ст. 423 кк.

446

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби...

Недбале ставлення до військової служби (ст. 425 КК)

Об’єктивна сторона – невиконання або неналежне виконання війсь-

ковою службовою особою своїх службових обов’язків, передбачених

законами, військовими статутами, наказами командування, якщо це

заподіяло істотну шкоду діяльності органів військового управління, інте-

ресам військової служби або права та інтересам військовослужбовців або

інших осіб, які охороняються законом (ч. 1), спричинення тяжких наслід-

ків (ч. 2) вчинення діянь, передбачених частинами першою або другою в

умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (ч. 3 ст. 425 кк).

невиконання обов’язків – невиконання дій, які віднесені до кола

службових обов’язків. неналежне виконання – нечітке, неповне або

формальне здійснення своїх службових обов’язків.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережною

формою вини.

Суб’єкт – військова службова особа.

Бездіяльність військової влади (ст. 426 КК)

Об’єкт злочину – встановлений порядок виконання командирами

(начальниками) своїх функцій.

З об’єктивної сторони злочин може вчинятися тільки шляхом

бездіяльності. Об’єктивна сторона злочину характеризується умис-

ним неприпиненням злочину, який вчиняється підлеглим, або непору-

шенням військовою службовою особою, яка є органом дізнання, кримі-

нальної справи щодо підлеглого, який вчинив злочин, а також іншим

умисним невиконанням військовою службовою особою дій, які вона

згідно зі своїми службовими обов’язками повинна була виконати, якщо

це заподіяло істотну шкоду (ч. 1) або спричинили тяжкі наслідки (ч. 2).

Бездіяльність військової службовою влади – це не вчинення війсь-

ковою службовою особою дій, які вона могла і повинна була вчинити

в силу обов’язків покладених на неї законами, військовими статутами,

іншими нормативними актами.

З суб’єктивної сторони злочин характеризується умисною формою

вини. військова службова особа усвідомлює, що її бездіяльність супере-

чить інтересам військової служби, розуміє її суспільно небезпечний

характер, але бажає діяти саме так. Психічне ставлення до істотної

шкоди і тяжких наслідків може характеризуватися також і необереж-

ною формою вини. Мотив і мета бездіяльності військової злочину влади

на кваліфікацію злочину не впливають.

447

Глава20.Злочинипротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби(військовізлочини)

Суб’єкт злочину – військова службова особа.

Частина 3 ст. 426 кк встановлює відповідальність за діяння, пере-

дбачені частиною першою або другою, вчиненні в умовах воєнного

стану або в бойовій обстановці.

Здача або залишення ворогові засобів ведення війни (ст. 427 КК)

Згідно з законом кримінальна відповідальність настає за здачу

ворогові начальником ввірених йому військових сил, а також не зумо-

влене бойовою обстановкою залишення ворогові укріплень, бойової

та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни, якщо зазначені

дії вчинені не з метою сприяння ворогові (ст. 427).

Безпосередній об’єкт злочину – встановлений порядок управлін-

ня військовим начальником військовими силами та засобами в умовах

бойової обстановки.

Об’єктивна сторона злочину характеризується суспільно небез-

печними діями або бездіяльністю, які виражаються у формі:

– здачі ворогові начальником ввірених йому військових сил;

– не зумовленого бойовою обстановкою залишення ворогові укрі-

плень, бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни.

Суб’єкт злочину – військовий начальник, який в бойовій обста-

новці здійснює оперативне управління (командування) підлеглими

військовими силами, бойовою та спеціальною технікою чи іншими

засобами ведення війни.

Військові начальники – це військовослужбовці, які для виконання

певних завдань мають у своєму розпорядженні визначену кількість

підлеглих, наділені правом віддавати останнім накази, розпоряджен-

ня та інші обов’язкові для виконання вимоги і застосовувати до них

дисциплінарну владу.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується як умисною (без

мети сприяння ворогові), так і необережною формою вини. Якщо ж

діяння вчинені з метою сприяння ворогові, їх необхідно кваліфіку-

вати за ст. 111 як перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або

в період збройного конфлікту або як подання іноземній державі допо-

моги у проведенні підривної діяльності проти україни.

Залишення гинучого військового корабля (ст. 428 КК)

Об’єктивна сторона злочину полягає в залишенні гинучого війсь-

кового корабля командиром, який не виконав до кінця своїх службо-

448

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби...

вих обов’язків, а також особою із складу команди корабля без належ-

ного на те розпорядження командира.

Злочин є закінченим з моменту залишення командиром або особою

із складу команди гинучого військового корабля.

Суб’єктивна сторона – залишення гинучого військового кораб-

ля командиром, який не виконав до кінця своїх службових обов’язків,

може бути вчинено як умисно, так і через необережність. Залишення

гинучого військового корабля особою із складу команди без належ-

ного на те розпорядження командира вчиняється тільки умисно.

Суб’єкт злочину – командир корабля або особа із складу коман-

ди корабля.

Частина 2 ст. 428 кк передбачає відповідальність за те саме діяння,

вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю (ст.

429 КК)

Безпосереднім об’єктом злочину є порядок виконання військових

обов’язків під час бою.

Об’єктивна сторона злочину, що розглядається характеризується

суспільно небезпечними діями і проявляється в таких формах:

1) самовільне залишення поля бою під час бою;

2) відмова під час бою діяти зброєю.

Поле бою – це земельна (у межах населеного пункту тощо) ділян-

ка, морський чи повітряний простір, на яких (в якому) ведеться бій.

Час бою – проміжок, упродовж якого триває той чи інший бій.

існування бою у просторовій та часовій характеристиках свідчать

про наявність бойової обстановки. Бойова обстановка може виникну-

ти і в мирний час (збройний прикордонний конфлікт), а тому злочин,

передбачений ст. 429, може мати місце і поза межами воєнного стану.

Місце і час вчинення є обов’язковими ознаками об’єктивної

сторони злочину, що розглядається, за якими його перша форма відріз-

няється від злочинів, передбачених ч. 4 ст. 407, ч. 3 ст. 408, а друга –

від злочинів, передбачених ч. 3 ст. 402 і ч. 3 ст. 409 (у формі обману

чи відмови від несення обов’язків військової служби).

Суб’єкт злочину – будь-який військовослужбовець.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною

формою вини. Мотив – перш за все боягузтво, легкодухість, але

можуть бути й інші мотиви, наприклад, релігійні.

449

Глава20.Злочинипротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби(військовізлочини)

Покарання за злочин: за ст. 429 – позбавлення волі на строк від

п’яти до десяти років.

Добровільна здача в полон (ст. 430)

Закон передбачає відповідальність за добровільну здачу в полон

через боягузтво або легкодухість.

Безпосереднім об’єктом злочину є порядок виконання військово-

го обов’язку в умовах воєнного стану та бойової обстановки.

Об’єктивна сторона злочину полягає у здачі в полон. Це може

виражатися як у діях (військовослужбовець викидає білий прапор під

час бою і здається в полон), так і в бездіяльності (залишається на полі

бою під час відступу своїх військ і здається в полон після зайняття

відповідних бойових позицій ворожими військами).

обов’язковою ознакою складу злочину, що розглядається є час

вчинення: добровільна здача в полон може мати місце лише під час

ведення військових дій.

Добровільна здача в полон означає, що військовослужбовець

не примушується до здачі в полон своїм військовим начальником чи

іншою особою та має можливість і в подальшому виконувати свій

військовий обов’язок.

Суб’єкт злочину – будь-який військовослужбовець.

Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел, поєднаний зі

спеціальним мотивом – боягузтвом або легкодухістю.

Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні

(ст. 431 КК)

Об’єкт злочину – це встановлений порядок виконання військово-

службовцем своїх обов’язків в полоні.

Об’єктивна сторона злочину може виявлятися в наступних формах:

1) добровільна участь військовополоненого в роботах, які мають військо-

ве значення, або в інших заходах, які завідомо можуть заподіяти шкоду

україні, за відсутності ознак державної зради (ч. 1); 2) вчинення війсь-

ковополоненим, що перебуває на становищі старшого, насильства над

іншими військовополоненими (ч. 2); 3) вчинення військовополоненим

дій, спрямованих на шкоду іншим військовополоненим (ч. 3).

роботами, що мають військове значення визнають будь-які роботи

пов’язані з будівництвом військових об’єктів, виробництвом війсь-

кової техніки, вибухових речовин, боєприпасів, інших матеріалів

450

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби...

військового призначення. склад злочину буде наявним, якщо війсь-

ковополонений бере участь в роботах, що мають військове значення

або в інших вказаних заходах добровільно, без примушування маючи

можливість відмовитися від них.

стаття 50 Женевської конвенції “Про поводження з військовопо-

лоненими” від 12 серпня 1949 року забороняє використовувати війсь-

ковополонених на роботах, що мають військове значення. військо-

вополонений має право відмовитися від участі в подібних роботах і

заходах. відповідно до цієї конвенції, офіцер, який перебуває в полоні,

має право відмовитися від виконання будь-якої роботи.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом,

а за ч. 3 ст. 431 кк ще й поєднується зі спеціальною метою – забезпе-

ченням поблажливого ставлення до себе з корисливих мотивів.

Суб’єкт злочину – військовослужбовець, що перебуває в полоні

(військовополонений), за ч. 2 – тільки військовополонений, який пере-

буває на становищі старшого.

Якщо військовополонений вчиняє злочинні дії із антидержавних

мотивів, які мають на меті послаблення україни, то вони кваліфіку-

ються як злочин, передбачений ст. 118 кк (державна зрада).

Мародерство (ст. 432)

відповідальність настає за викрадення на полі бою речей, що

знаходяться при вбитих чи поранених (мародерство).

Безпосереднім об’єктом злочину є бойова слава Зс та честь військо-

вослужбовця, а крім того – порядок дотримання звичаїв та правил війни.

Об’єктивна сторона злочину виражається у суспільно небезпеч-

них діях – у викраденні на полі бою речей, що знаходяться при вбитих

чи поранених, які є військовослужбовцями своїх або ворожих Зброй-

них сил чи з числа цивільного населення.

Під речами розуміють обмундирування та особисті речі (приватне

майно), що знаходяться при вбитих чи поранених – гроші, годинники,

коштовності, нагороди і т. і. викрадені вони можуть бути на полі бою як під

час бою, так і відразу після його закінчення, а також на ділянці, що знахо-

диться в тилу, але піддається обстрілу (бомбардуванню) ворогом. Злочин

вважається закінченим з моменту заволодіння речами. Збирання зброї,

боєприпасів, документів, що містять відомості військового характеру, інших

предметів, що знаходяться при вбитих чи поранених для використання під

час ведення військових дій не створює складу злочину, що розглядається.

451

Глава20.Злочинипротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби(військовізлочини)

Суб’єкт злочину – будь-який військовослужбовець.

Цивільні особи за такі діяння повинні нести відповідальність

за злочини проти власності, честі та гідності особи.

Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел.

Насильство над населенням у районі воєнних дій (ст. 433 КК)

Об’єктивна сторона характеризується суспільно небезпечними

діяннями, вчиненими військовослужбовцями: 1) насильством щодо

населення в районі воєнних дій; 2) протизаконним знищенням майна,

яке належить населенню, під приводом воєнної необхідності; 3) проти-

законним відібранням майна, яке належить населенню, під приво-

дом воєнної необхідності (ч. 1 ст. 433 кк); 4) розбій щодо населення

в районі воєнних дій (ч. 2 ст. 433 кк).

обов’язковою ознакою складу злочину є місце його вчинення –

район воєнних дій. Якщо вищевказані воєнні дії вчиняється поза межа-

ми району воєнних дій, то вони можуть утворювати склад злочинів

проти особи чи проти власності.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі

прямого умислу.

Суб’єкт злочину – будь-який військовослужбовець, що перебуває

в районі воєнних дій.

Погане поводження з військовополоненими (ст. 434 КК)

Об’єктивна сторона злочину полягає в поганому поводженні з

військовополоненими, яке мало місце неодноразово, або пов’язане з

особливою жорстокістю, або спрямоване проти хворих і поранених,

особами, на яких покладено обов’язок їх лікування і піклування про

них, за відсутності ознак більш тяжкого злочину, а також в недбалому

виконанні обов’язків щодо хворих і поранених.

військовополонені – це частина особового складу збройних сил

іншої держави, що потрапив (був захоплений, добровільно здався

в полон) під владу україни. Добровольці і ополченці іншої держа-

ви, які були взяті в полон, також набувають статус військовопо-

лонених.

Погане поводження з військовополоненими може полягати

в діях або бездіяльності військовослужбовця, які заподіюють шкоду

здоров’ю, порушують честь і права військовополонених (заподіяння

тілесних ушкоджень, нанесення побоїв, катування та ін.)

452

§2.Юридичнийаналіззлочинівпротивстановленогопорядкунесеннявійськовоїслужби...

Якщо погане поводження з військовополоненими містить ознаки

більш тяжкого злочину, наприклад, вбивства, зґвалтування, вчинене

потребує додаткової кваліфікації за відповідними статтями.

Суб’єктивна сторона поганого поводження з військовополо-

неними – вина у формі прямого умислу при недбалому виконанні

обов’язків щодо військовополонених – у формі необережності.

суб’єктом поганого поводження з військовополоненими може

бути будь-який військовослужбовець, а суб’єктом недбалого вико-

нання обов’язків – тільки ті військовослужбовці, на яких покладене

лікування поранених і хворих або піклування про них.

Незаконне використання символіки Червоного Хреста Черво-

ного Півмісяця Червоного Кристала та зловживання ними (ст.

435 КК)

Женевська конвенція “Про поліпшення долі поранених і хворих

у діючих арміях” від 12 серпня 1949 року зобов’язує сторони, зо

воюють, утримуватися від нападів на санітарні формування, транс-

порти та їх особовий склад. При веденні бойових дій санітарні заклади

повинні по можливості оберігатися.

Для кращого розпізнавання санітарним службам, згідно з міжна-

родними угодами, надані спеціальні відмітні емблеми: знак “Червоний

Хрест” на білому полі та “Червоний Півмісяць” на білому полі. остан-

ній використовується, як правило, в країнах мусульманського сходу.

Об’єктивна сторона злочину виражається у носінні в районі

воєнних дій знаків Червоного Хреста Червоного Півмісяця Черво-

ного кристала військовослужбовцями, які не мають на це права;

у зловживанні в умовах воєнного стану прапорами та знаками

Червоного Хреста Червоного Півмісяця Червоного кристала або

пофарбуванням присвоєним санітарно-транспортним службам.

наприклад, склад злочину буде наявним при використанні госпі-

тального судна, яке відповідним чином пофарбоване в білий колір і

несе знаки Червоного Хреста Червоного Півмісяця Червоного крис-

тала, для перевезення бойового особового складу, військової техні-

ки, боєприпасів та ін.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел.

Суб’єкт злочину – будь-який військовослужбовець.

453

Глава21.Злочинипротимиру,безпекилюдстватаміжнародногоправопорядку

ГЛА В А 2 1 .

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ МИРУ,

БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО

ПРАВОПОРЯДКУ