§ 2. Юридичний аналіз складів злочинів

у сфері господарської діяльності

Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилан-

ня, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей,

державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199)

Об’єктом аналізованого складу злочину є охоронювані кримі-

нальним законом суспільні відносини щодо встановленого законом

порядку формування та функціонування грошової системи україни

як частини економічної системи держави.

Предметом даного складу злочину є: національна валюта україни

у виді банкнот чи металевих монет; іноземна валюта; державні цінні

папери; білети державних лотерей. Під валютою, згідно Декрету кабі-

нету Міністрів україни “Про систему валютного регулювання і валют-

ного контролю” від 19 лютого 1993 року та п. 2 постанови Пвсу від

12 квітня 1996 року № 6 “Про практику розгляду судами криміналь-

165

Глава8.Злочиниусферігосподарськоїдіяльності

них справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних

паперів”, потрібно розуміти банкноти (паперові) національного банку

україни та розмінна металева монета, які перебувають в обігу і є

єдиним законним платіжним засобом на території україни, а також

вилучені з обігу чи такі, що вилучаються з нього, але підлягають

обміну на грошові знаки, які введено в обіг, а також іноземні грошові

знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, які перебува-

ють в обігу і є законним платіжним засобом на території відповід-

ної іноземної держави, а також вилучені з обігу чи такі, що вилуча-

ються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які введено

в обіг. Державні цінні папери – це грошові документи, що засвідчу-

ють право володіння або відносини позики, визначають взаємовідно-

сини між державою (емітентом цих паперів) та їх власником і передба-

чають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків,

а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають

з цих документів, іншим особам. Під білетами державних лотерей

потрібно розуміти документи, які дають право особі, що їх придбала,

на участь у господарській операції, яка передбачає продаж гравцю

права на участь у розігруванні призу у власність у разі визнання такого

гравця переможцем, емітентом яких є держава в особі уповноваженого

нею центрального органу державної влади та управління, що здійснює

фінансово-кредитну діяльність.

Об’єктивна сторона даного складу злочину полягає у: виго-

товленні; зберіганні; придбанні; перевезенні; пересиланні; ввезенні

в україну або збуті зазначених вище предметів.

Під виготовленням потрібно розуміти дії, внаслідок яких створю-

ються підроблені валюта, державні цінні папери чи білети державних

лотерей. способи такого виготовлення можуть бути різноманітними

(ксерокопіювання, малювання, друкування типографським способом

тощо) і значення для кваліфікації злочину за ст. 199 не мають.

Під зберіганням предметів даного складу злочину слід розуміти

знаходження цих предметів безпосередньо у винного або в будь-якому

іншому місці, де вони перебувають у розпорядженні та під контролем

винного.

Придбанням предметів цього складу злочину вважається їх

оплатне або безоплатне отримання винним від іншої особи.

Перевезенням цих предметів є переміщення їх винним із вико-

ристанням будь-яких транспортних засобів.

166

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівусферігосподарськоїдіяльності

Пересиланням підробленої валюти, державних цінних паперів чи

білетів державної лотереї слід вважати передачу чи спробу передачі

їх іншій особі з використанням засобів поштового зв’язку (у листах,

посилках, бандеролях, інших поштових відправленнях).

Ввезенням в україну предметів розглядуваного злочину слід

вважати їх переміщення винною особою із-за кордону на територію

україни.

Збутом підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів

державної лотереї є їх умисне відчуження як оплатне, так і безоплатне

(використання як засобу платежу, продаж, розмін, обмін, дарування,

передача в борг або в рахунок покриття боргу, програш в азартних

іграх тощо).

аналізований склад злочину є формальним, тобто вважаєть-

ся закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених

у ч. 1 ст. 199 дії.

Суб’єкт складу злочину, передбаченого ст. 199 кк україни є

загальний, тобто ним є фізична, осудна особа, якій на момент вчинен-

ня злочину виповнилося 16 років.

Суб’єктивна сторона даного складу злочину характеризується

виною у формі прямого умислу. обов’язковою ознакою суб’єктивної

сторони цього складу злочину є мета, оскільки виготовлення, зберіган-

ня, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в україну підроб-

леної національної валюти, іноземної валюти, державних цінних папе-

рів чи білетів державної лотереї є злочинним лише тоді, коли ці дії

вчинені з метою їх подальшого збуту.

Кваліфікуючими ознаками складу злочину (ч. 2 ст. 199) є

вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб;

3) у великому розмірі.

Злочин може кваліфікуватись за ч. 2 ст. 199 як вчинений у вели-

кому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів переви-

щує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Якщо предме-

том злочину є підроблені іноземні грошові знаки або державні цінні

папери, номіновані в іноземній валюті, для визначення розміру має

бути здійснене їх перерахування у національну валюту україни

за курсом національного банку україни, що діяв на момент вчинен-

ня злочину.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його:

1) організованою групою; 2) в особливо великому розмірі.

167

Глава8.Злочиниусферігосподарськоїдіяльності

Поняття організованої групи міститься у ч. 3 ст. 28 кк україни.

вчинення цього злочину в особливо великому розмірі має місце тоді,

коли сума підробки становить чотириста і більше неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян.

Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками

та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням

для їх виготовлення (ст. 200)

Безпосереднім об’єктом аналізованого складу злочину є охоро-

нювані кримінальним законом суспільні відносини у сфері діяльності

кредитно-фінансових органів з випуску в обіг і використання доку-

ментів на переказ.

Предметом даного складу злочину є: підроблені докумен-

ти на переказ; платіжні картки, інші засоби доступу до банківських

рахунків.

у примітці до ст. 200 зазначається, що під документами на пере-

каз слід розуміти документ в паперовому або електронному виді, що

використовується банками чи їх клієнтами для передачі доручень

або інформації на переказ грошових коштів між суб’єктами перека-

зу грошових коштів (розрахункові документи, документи на переказ

готівкових коштів, а також ті, що використовуються при проведенні

міжбанківського переказу та платіжного повідомлення, інші).

Платіжна картка – це спеціальний платіжний засіб у вигляді

емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи

іншого вигляду картки, що використовується для ініціювання пере-

казу грошей з рахунка платника або з відповідного рахунка банку

з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі

своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій

формі в касах банків, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених

банків та через банківські автомати, а також здійснення інших опера-

цій, передбачених відповідним договором.

Об’єктивна сторона цього складу злочину може виражатися

в підробленні, придбанні, зберіганні, перевезенні, пересиланні з метою

збуту вказаних предметів, а також у використанні підроблених доку-

ментів на переказ або платіжних карток, чи збуті цих предметів.

визначення понять підробки, придбання, зберігання, перевезення,

пересилання з метою збуту або збут підроблених платіжних докумен-

тів дано при аналізі ст. 199.

168

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівусферігосподарськоїдіяльності

Використання – це вчинення діянь за допомогою підроблених

документів на переказ або платіжних карток за їх прямим призначен-

ням, тобто використання їх в фінансових відносинах як справжніх.

Даний склад злочину є закінченим злочином з моменту вчинення

відповідних дій, тобто є злочином з формальним складом.

Суб’єктивна сторона аналізованого складу злочину характери-

зується виною у формі прямого умислу, що поєднаний з метою збуту.

Мета збуту передбачає, крім мети передати іншій особі відшкодуваль-

но або безвідплатно підроблені документи на переказ або платіжні

картки, також і мету використати ці документи у фінансових відно-

синах.

Суб’єкт цього складу злочину загальний – фізична, осудна особа,

яка досягла 16-річного віку.

Частина 2 ст. 200 передбачає відповідальність за ті самі дії,

вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб. Поняття

повторності міститься у ст. 32 кк україни, а така форма співучасті,

як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб – у ч. 2 ст.

28 кк україни.

Контрабанда (ст. 201)

Диспозиція ч. 1 ст. 201 містить законодавче визначення контра-

банди. контрабанда, тобто переміщення товарів через митний кордон

україни поза митним контролем або з приховуванням від митного

контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщен-

ня історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих,

радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім глад-

коствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само

контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких

законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі

україни.

Основним безпосереднім об’єктом контрабанди визнаються

охоронювані кримінальним законом суспільні відносини, які забезпе-

чують порядок переміщення товарів та інших предметів через митний

кордон україни з метою надходження до бюджету коштів від митних

платежів.

До предметів контрабанди відносяться: 1) товари; 2) історич-

ні та культурні цінності; 3) отруйні; 4) сильнодіючі; 5) радіоактив-

ні; 6) вибухові речовини; 7) зброя (крім гладкоствольної мисливсь-

169

Глава8.Злочиниусферігосподарськоїдіяльності

кої зброї та бойових припасів до неї); 8) боєприпаси; 9) стратегічно

важливі сировинні товари, щодо яких законодавством встановлено

відповідні правила вивезення за межі україни.

Характерною особливістю такого предмета контрабанди, як “това-

ри” є те, що на відміну від інших предметів даного злочину їх неза-

конне переміщення буде злочинним лише у випадку, коли їх вартість

у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів

громадян.

За конструкцією об’єктивної сторони складу злочину “контра-

банда” відноситься до злочину з формальним складом, тобто вважаєть-

ся закінченим з моменту вчинення суспільно небезпечного діяння.

Діяння, при вчиненні контрабанди, може полягати у переміщенні

товарів та інших предметів через митний кордон двома альтернатив-

ними способами: 1) поза митним контролем; 2) з приховуванням від

митного контролю.

Переміщення предметів через митний кордон україни поза

митним контролем – це переміщення їх поза місцем розташування

митниці, поза часом здійснення митного оформлення або з незаконним

звільненням від митного контролю.

Під переміщенням предметів через митний кордон україни з

приховуванням від митного контролю потрібно розуміти прихо-

вування предметів у тайниках та інших засобах, що ускладнюють

виявлення предметів, або шляхом надання одним предметам вигля-

ду інших, або з поданням митному органу україни як підстави для

переміщення предметів підроблених документів, документів, одер-

жаних незаконним шляхом або документів, що містять неправдиві

дані, а також документів, що є підставою для переміщення інших

предметів.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони контрабанди є

місце її вчинення, а саме митний кордон україни, який співпадає з

державним кордоном україни за винятком меж спеціальних митних

зон. Межі території спеціальних митних зон є складовою частиною

митного кордону україни.

Державним кордоном україни є лінія і вертикальна поверхня, що

проходить по цій лінії, які визначають межі території україни – суші,

вод, надр, повітряного простору.

Суб’єкт даного складу злочину є загальний – тобто фізична осудна

особа, яка до вчинення злочину досягла 16-річного віку.

170

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівусферігосподарськоїдіяльності

Суб’єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі

прямого умислу.

Кваліфікованими видами контрабанди є її вчинення: 1) за попе-

редньою змовою групою осіб; 2) особою, раніше судимою за ч. 1 чи

2 ст. 201.

стосовно характеристики вчинення злочину за попередньою

змовою групою осіб – див. ч. 2 ст. 28.

раніше судимою за даний злочин, вважається особа, яка була

засуджена за ч. 1 чи ч. 2 ст. 201 кк і судимість з неї була погашена чи

знята у встановленому законом порядку.

Порушення порядку зайняття господарською та банківською

діяльністю (ст. 202)

Об’єктом аналізованого складу злочину є охоронювані криміналь-

ним законом суспільні відносини щодо порядку державної реєстра-

ції і ліцензування підприємницької та іншої господарської діяльності,

у т. ч. банківської і професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Об’єктивна сторона даного складу злочину характеризуєть-

ся дією, пов’язаною із: 1) здійсненням без державної реєстрації як

суб’єкта підприємництва діяльності, що містить ознаки підприємни-

цької, у т. ч. банківської діяльності, банківських операцій, професійної

діяльності на ринку цінних паперів та операцій небанківських фінан-

сових установ; 2) здійсненням без одержання спеціального дозволу

(ліцензії) видів господарської діяльності, які відповідно до законодавс-

тва підлягають ліцензуванню; у т. ч. банківської діяльності, банківсь-

ких операцій, професійної діяльності на ринку цінних паперів та

операцій небанківських фінансових установ; 3) здійсненням зазначе-

ної діяльності з порушенням умов ліцензування.

Підприємництвом визнається безпосередня самостійна, система-

тична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, вико-

нанню робіт, наданню послуг з метою одержання прибутку, яка здій-

снюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як

суб’єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому зако-

нодавством.

За ч. 1 ст. 202 за наявності інших необхідних ознак слід кваліфі-

кувати фактичне здійснення особою діяльності, що містить ознаки

підприємницької: взагалі без проходження передбаченої законодавс-

твом процедури реєстрації; до отримання свідоцтва про державну

171

Глава8.Злочиниусферігосподарськоїдіяльності

реєстрацію; після скасування на підставі рішення суду державної

реєстрації; з фактичним створенням комерційної структури без звер-

нення за її державною реєстрацією; без створення юридичної особи.

Господарська діяльність – це будь-яка діяльність, у т. ч. підпри-

ємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб – суб’єктів підпри-

ємницької діяльності, пов’язана з виробництвом (виготовленням)

продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.

Ліцензія – це документ державного зразка, який засвідчує право

ліцензіата на провадження певного виду господарської діяльності,

що підлягає ліцензуванню. Ліцензія є єдиним документом дозвільно-

го характеру, який дає право на зайняття певним видом діяльності, що

відповідно до законодавства підлягає обмеженню.

Під порушенням умов ліцензування розуміється недотримання

винним тих організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних

вимог, які є обов’язковими для виконання при провадженні видів

господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (наприклад,

здійснення господарської діяльності на території адміністративно-

територіальної одиниці, яка не вказана у ліцензії).

Банківська діяльність – це залучення у вклади грошових коштів

фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого

імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення

банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяль-

ністю вважається закінченим злочином з моменту, коли внаслідок

здійснення підприємницької діяльності без державної реєстрації або

господарської діяльності без ліцензії чи з порушенням умов ліцензу-

вання особа одержує дохід у великих розмірах. отримання доходу

у великому розмірі має місце тоді, коли його сума у тисячу і біль-

ше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян

(примітка до ст. 202).

Суб’єктом даного злочину є: 1) фізичні осудні особи, які досягли

16-річного віку, у т. ч. особи, які займаються зареєстрованою підпри-

ємницькою діяльністю без створення юридичної особи; 2) службові

особи юридичних осіб – підприємницьких та інших господарських

структур, які приймають та (або) реалізують рішення про здійснен-

ня господарської діяльності без належним чином оформленої ліцен-

зії або з порушенням умов ліцензування, а також службові особи, які

не забезпечили отримання підприємством, установою чи організацією

172

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівусферігосподарськоїдіяльності

ліцензії, хоч цей обов’язок покладався на них нормативними актами,

установчими документами або трудовим контрактом.

Суб’єктивна сторона цього складу злочину характеризується виною

у формі прямого умислу і спеціальною метою – одержати від незареєст-

рованої, безліцензійної або пов’язаної з порушенням умов ліцензування

діяльності дохід у великих розмірах (коли його сума у тисячу і більше

разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян).

Зайняття забороненими видами господарської діяльності

(ст. 203)

Об’єктом даного складу злочину виступають охоронювані кримі-

нальним законом суспільні відносини, які забезпечують порядок

зайняття законною господарською діяльністю.

Об’єктивна сторона характеризується суспільно небезпечними

діяннями у формі дії, які полягають у зайнятті забороненими видами

господарської діяльності.

Господарська діяльність – це будь-яка діяльність, у т. ч. підпри-

ємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб – суб’єктів підпри-

ємницької діяльності, пов’язана з виробництвом (виготовленням)

продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.

Даний злочин вважається закінченим з моменту початку зайняття

забороненим видом господарської діяльності.

Суб’єкт злочину може бути загальний – фізична осудна особа, яка

до вчинення злочину досягла 16-річного віку, а також спеціальний –

службова особа суб’єкта підприємницької діяльності (юридичної особи).

Суб’єктивна сторона характеризується виною у формі прямого

умислу.

кваліфікованим видом даного злочину є його вчинення: 1) пов’язане

з отриманням доходу у великих розмірах; 2) особою, раніше судимою

за зайняття забороненими видами господарської діяльності.

отримання доходу у великому розмірі має місце, коли його сума

у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів

громадян.

Незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування,

матриць, обладнання та сировини для їх виробництва (ст. 2031)

Основним безпосереднім об’єктом аналізованого складу злочину

є охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо регла-

173

Глава8.Злочиниусферігосподарськоїдіяльності

ментованого законодавством порядку здійснення господарської діяль-

ності, зокрема: виробництво, експорт та імпорт дисків для лазерних

систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробниц-

тва. Додатковим безпосереднім об’єктом виступають охоронювані

кримінальним законом суспільні відносини авторського і суміжних прав.

Предметом даного складу злочину є диски для лазерних систем

зчитування; матриці для таких дисків; обладнання для виробництва

дисків для лазерних систем зчитування; сировина для такого вироб-

ництва.

Об’єктивна сторона полягає у вчиненні однієї з дій: виробниц-

тво; експорт; імпорт; зберігання; реалізація; переміщення відповідних

предметів у значних розмірах (у двадцять разів і більше перевищує

неоподатковуваний мінімум доходів громадян).

Суб’єкт злочину спеціальний – фізична осудна службова особа

суб’єкта господарювання, а також фізична особа-підприємець, яка

здійснює таку господарську діяльність).

Суб’єктивна сторона характеризується виною у формі прямого

умислу.

Кваліфікуючими ознаками даної норми передбачена криміналь-

но-правова заборона порушення законодавства, що регулює виробниц-

тво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт,

імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва вчинене повторно

(див. ст. 32 кк україни), вчинення даного злочину за попередньою

змовою групою осіб (див. ч. 2 ст. 28 кк україни) або якщо ці дії вчине-

но у великих розмірах. Під великим розміром слід розуміти вартість

дисків для лазерних систем зчитування, обладнання чи сировини для

їх виробництва, що у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний

мінімум доходів громадян.

Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування

з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204)

Основним безпосереднім об’єктом цього складу злочину є охоро-

нювані кримінальним законом суспільні відносини у сфері держав-

ного регулювання оподаткування і формування прибуткової частини

державного бюджету. Додатковим безпосереднім об’єктом можуть

виступати суспільні відносини щодо здоров’я людей – при незакон-

ному виготовленні підакцизних товарів з недоброякісної сировини,

а також при збуті таких товарів.

174

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівусферігосподарськоїдіяльності

Предметом даного складу злочину є незаконно виготовлені

алкогольні напої, тютюнові вироби або інші підакцизні товари. неза-

конне виготовлення таких товарів означає їх створення за відсутності

спеціального дозволу, передбаченого законом на таке виготовлення

(ліцензії).

Об’єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204,

може виражатися у незаконному придбанні, зберіганні, транспортуван-

ні з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів, а також

в їх збуті.

Придбання – це отримання незаконно виготовлених алкогольних

напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів будь-яким

способом (купівля, отримання в обмін на інші товари, в рахунок спла-

ти боргу, в дар тощо).

Зберігання – дії, пов’язані із перебуванням предметів у володінні

винного: при собі, в приміщенні, в тайниках або інших місцях неза-

лежно від тривалості зберігання.

Транспортування – це будь-які дії з переміщення вказаних пред-

метів незалежно від способу переміщення та місця зберігання.

Збут – це продаж, обмін, передача в рахунок боргу і подібні дії.

аналізований злочин має формальний склад, тобто є закінченим з

моменту вчинення хоч би однієї з вказаних дій.

Суб’єктивна сторона цього складу злочину характеризується

виною у формі прямого умислу, поєднаного із спеціальною метою –

збутом.

Суб’єкт даного складу злочину – фізична осудна особа, якій

до моменту вчинення злочину виповнилося 16 років.

Частина 2 ст. 204 встановлює відповідальність за незаконне виго-

товлення підакцизних товарів шляхом відкриття підпільних цехів

або з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво

таких товарів, або вчинене особою, яка раніше була засуджена за цією

статтею. незаконне виготовлення підакцизних товарів, за відсутності

ознак, вказаних у ч. 2 ст. 204, може тягти відповідальність за ст. 203.

Частина 3 ст. 204 передбачає відповідальність за незаконне виго-

товлення підакцизних товарів з недоброякісної сировини (матеріалів),

що становлять загрозу для життя і здоров’я людей, а так само неза-

конний збут таких товарів, що призвело до отруєння людей чи інших

тяжких наслідків, під якими слід розуміти, наприклад, заподіяння

тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Для відповідаль-

175

Глава8.Злочиниусферігосподарськоїдіяльності

ності необхідно встановити причинний зв’язок між незаконним виго-

товленням і наслідками, що настали. Суб’єктивна сторона щодо

тяжких наслідків – непрямий умисел або необережність.

Фіктивне підприємництво (ст. 205)

Основний безпосередній об’єкт даного складу злочину – охоро-

нювані кримінальним законом суспільні відносини щодо встановле-

ного законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності.

Додатковим безпосереднім об’єктом можуть бути суспільні відно-

сини щодо встановленого порядку оподаткування й отримання кредит-

них ресурсів, добросовісної конкуренції, права власності.

Об’єктивна сторона цього складу злочину може виражатися

в одній з двох дій: 1) створення юридичної особи будь-якої організа-

ційно-правової форми – суб’єкта підприємницької діяльності; 2) прид-

бання такої юридичної особи.

Під створенням суб’єкта підприємницької діяльності

у ст. 205 слід розуміти вчинення дій, результатом яких має стати

юридичне заснування нової, раніше не існуючої організації, котра

переслідує мету одержання прибутку.

Придбання суб’єкта підприємницької діяльності означає набут-

тя права власності на майно юридичної особи як у цілому, так і в тій

частині, яка дозволяє фактично керувати діяльністю даного підпри-

ємства, впливати на прийняття рішень його керівних органів (купівля

контрольного пакета акцій акціонерного товариства, придбання майна

підприємства, яке приватизується, передача власником права власності

на майно приватного підприємства іншій особі, зміна складу учасників

суб’єкта підприємництва, заснованого на колективній формі власності,

придбання одним чи кількома учасниками господарського товариства

частки у його майні, яка належить іншим учасникам).

Злочин вважається закінченим з моменту створення або придбання

зазначеної у ч. 1 ст. 205 кк україни юридичної особи.

Суб’єктом аналізованого складу злочину може фізична осудна

особа, яка досягла 16-річного віку і виступає як засновник або набу-

вач суб’єкта підприємництва – юридичної особи або за допомогою

чужих чи підроблених документів реєструє (придбаває) такий суб’єкт;

2) службова особа підприємства або організації, яка прийняла рішен-

ня про створення чи придбання іншої юридичної особи; 3) власник

(засновник) юридичної особи, який прийняв таке ж рішення.

176

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівусферігосподарськоїдіяльності

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі

прямого умислу і спеціальною метою – прикрити незаконну діяльність

або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 205) є: 1) повторність;

2) заподіяння державі, банкові, кредитній установі, іншим юридичним

особам або громадянам великої матеріальної шкоди.

Поняттям повторності охоплюється юридична (пов’язана із засуд-

женням) і фактична (не пов’язана із засудженням) повторність дій,

передбачених ч. ч. 1 або 2 ст. 205. критерії визнання матеріальної

шкоди великою визначені у примітці до ст. 205.

Протидія законній господарській діяльності (ст. 206)

Основним безпосереднім об’єктом даного складу злочину є

охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо вста-

новленого порядку здійснення господарської діяльності, а також право

громадян на свободу підприємницької діяльності. Додатковим безпо-

середнім об’єктом є суспільні відносини щодо психічної недоторка-

ності особи.

Об’єктивна сторона цього складу злочину виражається у проти-

правній вимозі припинити займатися господарською діяльністю чи

обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, вико-

нання (невиконання) якої може заподіяти матеріальну шкоду або

обмежити законні права чи інтереси того, хто займається госпо-

дарською діяльністю, поєднаній з погрозою насильства над потерпі-

лим або близькими йому особами, пошкодженні чи знищенні їхнього

майна за відсутності ознак вимагання. Протиправна вимога, як ознака

об’єктивної сторони злочину, являє собою викладену у рішучій формі

пропозицію про припинення зайняття господарською діяльністю або

здійснення іншої дії (бездіяльності), зазначеної вище. Ця вимога має

бути поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близьки-

ми йому особами, або з погрозою пошкодження чи знищення їхнього

майна. Погроза насильством полягає у погрозі негайно чи у майбут-

ньому застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб.

Злочин вважається закінченим з моменту пред’явлення певної

вимоги, поєднаної із зазначеною у законі погрозою, незалежно від

досягнення винною особою поставленої мети.

Суб’єктивна сторона цього складу злочину характеризується

виною у формі прямого умислу.

177

Глава8.Злочиниусферігосподарськоїдіяльності

Суб’єкт аналізованого складу злочину – фізична, осудна особа,

яка досягла 16-річного віку.

Частина 2 ст. 206 встановлює відповідальність за ті самі дії,

вчинені повторно (див. ст. 32 кк україни) або за попередньою змовою

групою осіб (ч. 2 ст. 28 кк україни), або з погрозою вбивства чи

заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством,

що не є небезпечним для життя і здоров’я, або з пошкодженням чи

знищенням майна.

насильство, що не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого,

має місце, якщо заподіяні побої чи легке тілесне ушкодження.

Пошкодження чи знищення майна має місце у разі, якщо майно

знищене чи вимагає серйозного ремонту.

Частина 3 ст. 206 передбачає відповідальність за протидію закон-

ній господарській діяльності, вчинену організованою групою, або

службовою особою з використанням службового становища, або поєд-

нану з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, або таку, що

заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки.

насильство, небезпечне для життя чи здоров’я – це, наприклад,

заподіяння середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження.

Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п’ятсот і

більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів грома-

дян (див. примітку до ст. 206).

До інших тяжких наслідків можна віднести самогубство потерпі-

лого, заподіяння великої матеріальної шкоди декільком особам.

Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207)

Основним безпосереднім об’єктом даного складу злочину є

охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо вста-

новленого порядку здійснення міжнародних валютних розрахунків,

покликаний забезпечувати надходження валютних коштів і форму-

вання валютних резервів держави. Додатковим безпосереднім

об’єктом виступають суспільні відносини щодо закріпленого зако-

нодавством порядку формування доходної частини бюджету за раху-

нок збирання податків та інших обов’язкових платежів з доходів

в іноземній валюті.

Предметом цього складу злочину є: 1) виручка в іноземній валюті

від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг); 2) товари та інші

матеріальні цінності, отримані від цієї виручки.

178

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівусферігосподарськоїдіяльності

З об’єктивної сторони вчинення злочину можливе у двох формах:

1) умисне ухилення від повернення в україну у передбачені законом

строки виручки в іноземній валюті або матеріальних цінностей, отри-

маних від цієї виручки; 2) умисне приховування будь-яким способом

такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей. такі діяння

можуть проявлятися у діях або бездіяльності.

Злочин визнається закінченим з моменту: 1) ненадходжен-

ня виручки в іноземній валюті на рахунок уповноваженого банку

у належний строк (йдеться про строк, який встановлений валютним

законодавством і у разі необхідності скоригований за допомогою

механізму продовження терміну повернення виручки в іноземній

валюті); 2) фактичного вчинення дій, які спрямовані на неповернення

виручки в іноземній валюті з-за кордону або які полягають у прихо-

вуванні виручки чи відповідних матеріальних цінностей (саме тому

закінчений злочин вбачається, наприклад, в діях керівника підпри-

ємства, який, не очікуючи настання граничного моменту повернення

валютної виручки, фактично витрачає на ті чи інші потреби кошти

в іноземній валюті, отримані внаслідок виконання зарубіжним парт-

нером умов експортного договору); 3) недекларування у визначений

законодавством термін або недостовірного декларування доходів

в іноземній валюті (валютної виручки), одержаних резидентами

за межами україни.

Суб’єкт аналізованого складу злочину спеціальний: 1) службові

особи підприємств, установ, організацій незалежно від форми влас-

ності; 2) особи, які здійснюють господарську діяльність без створення

юридичної особи.

Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 кк

україни, про поняття господарської діяльності – аналіз ст. 202.

Суб’єктивна сторона цього складу злочину характеризується

виною у формі прямого умислу.

Кваліфікуючими ознаками даного злочину (ч. 2 ст. 207) є вчинен-

ня його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3)

у великих розмірах, а особливо кваліфікуючою ознакою (ч. 3 ст. 207) –

вчинення його в особливо великих розмірах.

Про поняття повторності див. ст. 32, про поняття вчинення

злочину за попередньою змовою групою осіб див. ч. 2 ст. 28. Понят-

тя великих і особливо великих розмірів розкривається у примітці

до ст. 207.

179

Глава8.Злочиниусферігосподарськоїдіяльності

Незаконне відкриття або використання за межами України

валютних рахунків (ст. 208)

Безпосереднім об’єктом цього складу злочину є охоронювані

кримінальним законом суспільні відносини у сфері валютного регу-

лювання та валютного контролю.

Предмет даного складу злочину є валютні рахунки, що незаконно

відкриваються чи використовуються за межами україни (це рахунки

фізичних, юридичних осіб чи осіб, які займаються підприємницькою

діяльністю без створення юридичної особи).

Об’єктивна сторона аналізованого складу злочину може вира-

зитися у незаконному відкритті за межами україни валютних рахун-

ків або в незаконному використанні за межами україни валютних

рахунків.

незаконне відкриття резидентами україни рахунків в іноземній

валюті за межами україни має місце, якщо воно здійснюється без

отримання відповідної індивідуальної ліцензії національного банку

україни.

незаконне використання валютних рахунків передусім має місце,

якщо резидент україни використовує незаконно відкритий за межа-

ми україни валютний рахунок або якщо законно відкритий валютний

рахунок використовується для здійснення операцій, що не передбачені

індивідуальною ліцензією, або у випадку використання такого рахунку

після закінчення терміну дії ліцензії.

обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є місце

його вчинення – територія іншої держави.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї

з указаних дій.

Суб’єктивна сторона цього складу злочину характеризується

виною у формі прямого умислу.

Суб’єкт спеціальний – це три групи осіб: громадянин україни,

який постійно проживає на її території; службова особа підприємства,

установи чи організації (юридичних осіб), незалежно від форми влас-

ності, які діють на території україни, або інша особа, яка вчиняє дії,

передбачені ст. 208, за дорученням такої службової особи; особа, яка

здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Частина 2 ст. 208 встановлює відповідальність за ті самі дії,

вчинені повторно (див. ст. 32 кк україни), або за попередньою

змовою групою осіб (ч. 2 ст. 28 кк україни).

180

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівусферігосподарськоїдіяльності

Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом

(ст. 209)

Основним безпосереднім об’єктом аналізованого складу злочи-

ну є охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо

встановленого з метою виконання україною взятих на себе міжна-

родно-правових зобов’язань порядок здійснення підприємницької та

іншої господарської діяльності. Додатковим безпосереднім об’єктом

можуть виступати суспільні відносини, пов’язані із захистом інтересів

правосуддя, нормального функціонування фінансово-кредитної систе-

ми, права власності.

Предметом даного складу злочину є грошові кошти та інше

майно, здобуте завідомо злочинним шляхом.

Грошові кошти у даному разі можуть виступати як у готівковій,

так і в безготівковій формах (перебувають на банківському рахунку і

їхній обіг регулюється зобов’язальним правом), бути як національною,

так і іноземною валютою.

Під майном потрібно розуміти різноманітні предмети матеріаль-

ного світу, які задовольняють потреби людей і щодо яких можуть

виникати цивільні права та обов’язки. крім грошей, це цінні папери,

нерухомість, транспортні засоби, твори мистецтва, ювелірні вироби,

дорогоцінні метали тощо.

Об’єктивна сторона злочину може виражатись в одній з трьох

форм: 1) вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими

коштами та іншим майном, здобутими завідомо злочинним шляхом;

2) використання зазначених коштів та іншого майна для здійснення

підприємницької або іншої господарської діяльності; 3) створення

організованих груп в україні чи за її межами для легалізації (відми-

вання) грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочин-

ним шляхом.

До фінансових операцій належать передусім банківські операції,

операції небанківських фінансових установ, операції, які реалізуються

під час здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Поняття інша угода охоплює відмінні від фінансових операцій

дії фізичних і юридичних осіб, спрямовані на встановлення, зміну та

припинення цивільних прав та обов’язків.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення однієї з трьох

альтернативних дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 209. При цьому

достатньо здійснити одну операцію або угоду з відповідним майном.

181

Глава8.Злочиниусферігосподарськоїдіяльності

Суб’єктом цього складу злочину повинна визнаватись фізична

осудна особа, яка досягла 16-річного віку і набула цивільної дієздат-

ності у повному обсязі, не обмежена у ній або не позбавлена дієздат-

ності судом. особи у віці від 15 до 18 років можуть притягуватись

до відповідальності за відмивання майна з урахуванням положень

законодавства про вік кримінальної відповідальності (ст. 22).

Суб’єктивна сторона аналізованого складу злочину характери-

зується виною у формі прямого умислу. особа, яка фактично викорис-

товує майно, здобуте злочинним шляхом, у формах, вказаних у ст. 209,

однак сумлінно помиляється щодо його походження, не несе відпові-

дальність за цей злочин. Для кваліфікації дій за ст. 209 не вимагаєть-

ся точна обізнаність про характер та конкретні обставини вчинення

предикатного злочину. Достатньо, щоб особа припускала, що майно

здобуто злочинним шляхом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 209) є вчинення його:

1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб.

Про поняття повторності див. ст. 32 кк україни, про поняття

вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб – ст. 28 кк

україни.

Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та

протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним

шляхом (ст. 2091)

Основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 2091,

є охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо

нормального, врегульованого законодавством функціонування систе-

ми фінансового моніторингу в частині встановленого порядку обігу та

захисту інформації, яка надається спеціально уповноваженому органу

виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, а також правомірна

діяльність цього органу. Додатковими безпосередніми об’єктами дано-

го злочину можуть виступати суспільні відносини щодо порядку здійс-

нення фінансової діяльності, інтересів правосуддя, громадської безпеки.

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 2091, полягає у:

1) повторному неподанні спеціально уповноваженому органу вико-

навчої влади з питань фінансового моніторингу інформації про фінан-

сові операції; 2) повторному поданні зазначеному органу недостовір-

ної інформації про фінансові операції, які підлягають внутрішньому

або обов’язковому фінансовому моніторингу.

182

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівусферігосподарськоїдіяльності

Спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань

фінансового моніторингу є Державний комітет фінансового моніто-

рингу україни, котрий є центральним органом виконавчої влади зі

спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується

кабінетом Міністрів україни.

Фінансова операція підлягає обов’язковому фінансовому моніто-

рингу, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує

80 тис. грн., і якщо ця операція має одну або більше ознак, визначених

законодавством.

Суб’єкт даного складу злочину спеціальний – у ч. 1 ст. 2091 це

призначений керівництвом суб’єкта первинного фінансового моніто-

рингу працівник, який є відповідальним за координацію діяльності з

проведення суб’єктом заходів фінансового моніторингу і до службо-

вої компетенції якого належить подання інформації уповноважено-

му органу. суб’єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 2091 є особа,

якій інформація, що надається уповноваженому органу, стала відома

у зв’язку з професійною або службовою діяльністю.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі

прямого умислу.

Порушення законодавства про бюджетну систему України

(ст. 210)

Безпосередній об’єкт цього складу злочину – охоронювані кримі-

нальним законом суспільні відносини щодо встановленого законом

порядку використання бюджетних коштів.

Предмет даного складу злочину – бюджетні кошти. Це кошти,

що включаються у бюджети всіх рівнів незалежно від джерела їх

формування. склад злочину матиме місце, якщо його предметом

були бюджетні кошти у великих розмірах. великим розміром бюджет-

них коштів вважається сума, що в тисячу і більше разів перевищує

неоподатковуваний мінімум доходів громадян. При особливо вели-

кому розмірі, тобто сумі, що в три тисячі та більше разів перевищує

неоподатковуваний мінімум доходів громадян, відповідальність настає

за ч. 2 ст. 210 (див. примітку до ст. 210).

Об’єктивна сторона цього складу злочину може виражатися

у використанні бюджетних коштів усупереч їх цільовому призна-

ченню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків,

в недотриманні вимог щодо пропорційного скорочення видатків

183

Глава8.Злочиниусферігосподарськоїдіяльності

бюджету чи пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх

рівнів.

Використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому

призначенню – це, наприклад, фінансування за рахунок бюджету

видатків, не передбачених бюджетом або фінансування одних статей

видатків бюджету за рахунок інших: виплата пенсій замість виплати

заробітної плати, фінансування виробництва замість виплати заробіт-

ної плати; використання виділених для заробітної плати дотацій

згодом на придбання обладнання тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї

з вищезазначених дій.

Спеціальним суб’єктом аналізованого складу злочину виступає

службова особа (учасник бюджетного процесу), яка наділена правом

здійснювати діяльність пов’язану з виконанням бюджету і розпо-

рядженням бюджетними коштами: це і службові особи підприємств,

установ та організацій, фінансування яких здійснюється за рахунок

бюджету.

Суб’єктивна сторона цього складу злочину характеризується

виною у формі прямого умислу.

у частині 2 ст. 210 передбачена відповідальність за ті самі діяння,

предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах

або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб.

Видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які

змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому

законом порядку (ст. 211)

Об’єктом цього складу злочину є охоронювані кримінальним

законом суспільні відносини щодо встановленого законом порядку

використання бюджетних коштів.

З об’єктивної сторони злочин може бути вчинений лише шляхом

дій у формі видання всупереч встановленому законом порядку норма-

тивно-правового або розпорядчого акта, який змінює доходи або

видатки бюджету. визначення структури, обсягу доходів і видат-

ків державного і місцевого бюджетів є виключною прерогативою

відповідно вр та органів місцевого самоврядування.

Злочин вважається закінченим з моменту видання службовою

особою відповідного акта. та обставина, набрав чи ні цей акт закон-

ної сили, не впливає на визнання злочину закінченим.

184

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівусферігосподарськоїдіяльності

Суб’єкт даного складу злочину спеціальний – це відповідна служ-

бова особа, яка наділена повноваженнями щодо видання норматив-

но-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки

бюджету.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі

прямого умислу.

Кваліфікуючими ознаками складу злочину, передбаченого

ч. 2 ст. 211 кк україни є вчинення його: 1) в особливо великих розмі-

рах (відповідно до примітки 3 до ст. 210 особливо великим розміром

вважається сума, що в три тисячі і більше разів перевищує неопо-

датковуваний мінімум доходів громадян; 2) повторно (див. ст. 32 кк

україни).

Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів)

(ст. 212)

Безпосереднім об’єктом даного злочину є суспільні відносини

у сфері оподаткування юридичних і фізичних осіб з метою функціо-

нування бюджетної системи україни.

Предметом аналізованого складу злочину є податки, збори

(обов’язкові платежі), що входять в систему оподаткування і введені

у встановленому законом порядку.

Під податком, збором (обов’язковим платежем) потрібно

розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або

державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і

на умовах, що визначаються законами про оподаткування. Державні

цільові фонди – це фонди, які створені відповідно до закону і форму-

ються за рахунок визначених законом податків і зборів (обов’язкових

платежів) юридичних осіб незалежно від форми власності та фізич-

них осіб (Пенсійний фонд україни, Фонд соціального страхування

тощо).

Перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів містить-

ся у Законі “Про систему оподаткування”. Загальнодержавні податки

і збори встановлюються вр і стягуються на всій території україни.

Об’єктивна сторона даного злочину з матеріальним складом

характеризується наявністю наступних обов’язкових ознак: 1) діян-

ня (у формі дії або бездіяльності), яке полягає в ухиленні від спла-

ти податків, зборів (обов’язкових платежів); 2) наслідків у вигляді

фактичного ненадходження у дохідну частину бюджету коштів у знач-

185

Глава8.Злочиниусферігосподарськоїдіяльності

них (ч. 1), великих (ч. 2), особливо великих (ч. 3) розмірах; 3) причин-

ного зв’язку між діянням і наслідком.

Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів

(обов’язкових платежів), які в тисячу і більше разів перевищують уста-

новлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів грома-

дян (примітка до ст. 212). визначивши таким чином значний розмір,

кк 2001 р. здійснив часткову декриміналізацію розглядуваного діяння.

Злочин, передбачений ст. 212, вважається закінченим з наступного

дня після настання строку, до якого мав бути сплачений податок, збір

(обов’язковий платіж), а коли закон пов’язує цей строк із виконанням

певної дії, – з моменту фактичного ухилення від їх сплати.

Суб’єкт злочину спеціальний: 1) службові особи підприємств,

установ і організацій незалежно від форми власності, на яких покла-

дено обов’язок по веденню обліку за сплатою податків; 2) особи, які

займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної

особи; 3) будь-які інші особи, які зобов’язані сплачувати податки,

збори (обов’язкові платежі).

Суб’єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі

прямого умислу.

Частина 2 ст. 212 передбачає відповідальність за ті самі діяння,

вчинені: 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) або якщо вони

призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних

цільових фондів коштів у великих розмірах (під великим розміром

коштів слід розуміти суми податків, зборів (обов’язкових платежів),

які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавс-

твом неоподатковуваний мінімум доходів громадян).

Частина 3 ст. 212 встановлює заборону за вказані діяння вчинені:

1) особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів

(обов’язкових платежів), 2) або якщо вони призвели до фактичного

ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів

в особливо великих розмірах (під особливо великим розміром коштів

слід розуміти суми податків, зборів (обов’язкових платежів), які

в п’ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавс-

твом неоподатковуваний мінімум доходів громадян).

Законодавець передбачає спеціальну підставу звільнення від кримі-

нальної відповідальності, відповідно до якої особа, яка вперше вчини-

ла діяння, передбачені частиною першою та другою цієї статті, звіль-

няється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення

186

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівусферігосподарськоїдіяльності

до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов’язкові

платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчас-

ною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Ч. 4 ст. 212 підлягає застосуванню судом (ч. 2 ст. 44) у тому разі,

коли; 1) особа, щодо якої вирішується питання про звільнення її від

кримінальної відповідальності, вчинила ухилення від сплати податків,

зборів (обов’язкових платежів) уперше; 2) вчинене нею діяння охоп-

люється ч. 1 або ч. 2 ст. 212; 3) має місце позитивна посткриміналь-

на поведінка особи, яка полягає в тому, що винний до притягнення

його до кримінальної відповідальності сплачує належні суми податків

і зборів, а також пеню і фінансові санкції. встановивши сукупність

перерахованих обставин, суд зобов’язаний звільнити від кримінальної

відповідальності особу, яка вчинила коментований злочин.

Ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове

державне пенсійне страхування (ст. 2121)

Об’єктом цього злочину є охоронювані кримінальним законом

суспільні відносини у сфері встановленого законодавством порядку

сплати страхових внесків, що забезпечує формування коштів пенсій-

ного фонду.

Предмет злочину – кошти, які підлягають сплаті як страхові

внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Об’єктивна сторона даного злочину з матеріальним складом

характеризується наявністю наступних обов’язкових ознак: 1) діяння

(у формі дії або бездіяльності), яке полягає в ухиленні від сплати стра-

хових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхуван-

ня; 2) наслідків у вигляді фактичного ненадходження до Пенсійного

фонду україни коштів у значних (ч. 1), великих (ч. 2), особливо вели-

ких (ч. 3) розмірах; 3) причинного зв’язку між діянням і наслідком.

Під значним розміром коштів слід розуміти суми страхових

внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, які

в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством

неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 2121).

Злочин, передбачений ст. 2121, вважається закінченим з наступ-

ного дня після настання строку, до якого мали бути сплачені страхові

внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Суб’єкт злочину спеціальний: 1) службові особи підприємств,

установ і організацій незалежно від форми власності, на яких покла-

187

Глава8.Злочиниусферігосподарськоїдіяльності

дено обов’язок по веденню обліку за сплатою страхових внесків

на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування; 2) особи, які

займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної

особи; 3) будь-які інші особи, які зобов’язані сплачувати страхові

внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Суб’єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі

прямого умислу.

Частина 2 ст. 2121 передбачає відповідальність за ті самі діяння,

вчинені: 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) або якщо вони

призвели до фактичного ненадходження до Пенсійного фонду україни

коштів у великих розмірах (під великим розміром коштів слід розумі-

ти суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне

страхування, які в три тисячі і більше разів перевищують установле-

ний законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян).

Частина 3 ст. 2121 встановлює заборону за вказані діяння вчинені:

1) особою, раніше судимою за ухилення від сплати страхових внесків

на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, 2) або

якщо вони призвели до фактичного ненадходження до Пенсійно-

го фонду україни коштів в особливо великих розмірах (під особли-

во великим розміром коштів слід розуміти суми страхових внесків

на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, які в п’ять

тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством

неоподатковуваний мінімум доходів громадян).

Законодавець передбачає спеціальну підставу звільнення від

кримінальної відповідальності, відповідно до якої особа, яка вперше

вчинила діяння, передбачені частиною першою та другою цієї статті,

звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притяг-

нення до кримінальної відповідальності сплатила страхові внески

на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а також відш-

кодувала шкоду, завдану Пенсійному фонду україни їх несвоєчасною

сплатою (фінансові санкції, пеня).

Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом

(ст. 213)

Безпосередній об’єкт цього злочину – охоронювані кримінальним

законом суспільні відносини у сфері господарської діяльності з мета-

лобрухтом. Ці відносини регулюються законом “Про металобрухт” від

5 травня 1999 р. та іншими нормативно-правовими актами.

188

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівусферігосподарськоїдіяльності

Предмет злочину – металобрухт, тобто непридатні для прямого

використання вироби або частина виробів, які за рішенням власника

втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або мораль-

ного зносу та містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави,

а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки від

виробництва та обробки чорних і кольорових металів і їх сплавів.

Об’єктивну сторону цього злочину характеризують альтернатив-

ні дії: 1) здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів

без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одер-

жання якого передбачено законодавством; 2) надання приміщень та

споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту

металобрухту; 3) організація незаконних пунктів прийому, схову та

збуту металобрухту.

Операції з металобрухтом – це збирання, заготівля, перероб-

ка, транспортування, реалізація брухту чорних і кольорових металів,

а також металургійна переробка брухту кольорових металів.

Збирання металобрухту – це діяльність фізичних або юридичних

осіб, пов’язана з переміщенням металобрухту від місця його утворення

або знаходження до території розташування спеціалізованих металур-

гійних переробних підприємств та їх приймальних пунктів.

Заготівля металобрухту – діяльність, пов’язана із збиранням,

купівлею, транспортуванням, зберіганням та реалізацією мета-

лобрухту.

Переробка металобрухту – діяльність, пов’язана із доведенням

металобрухту (шляхом сортування, пресування, пакетування, дрібнен-

ня, різання тощо) до стану, який відповідає встановленим стандартам,

нормам і правилам.

Транспортування металобрухту – діяльність, пов’язана із пере-

міщенням металобрухту від місць його утворення або зберігання

до місць утилізації чи переробки.

Реалізація металобрухту – це діяльність, пов’язана із передачею

права власності на металобрухт іншому власнику в обмін на еквіва-

лентну суму коштів або боргових зобов’язань.

Металургійна переробка брухту кольорових металів – це пере-

плавка металобрухту в металургійних агрегатах під час виготовлення

кольорових металів і їх сплавів або з іншою метою.

Суб’єктом даного складу злочину може бути фізична, осудна

особа, яка досягла 16-річного віку.

189

Глава8.Злочиниусферігосподарськоїдіяльності

Суб’єктивну сторону злочину характеризує вина у формі прямо-

го умислу. Мотив і мета є факультативними ознакамаи суб’єктивної

ознаки цього складу злочину, тобто можуть бути різними.

у частині 2 ст. 213 встановлена відповідальність за дії, передба-

чені ч. 1 цієї статті, якщо вони вчинені особою, раніше судимою за цей

злочин.

Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного

каміння (ст. 214)

Об’єктом даного складу злочину є охоронювані криміналь-

ним законом суспільні відносини, що регулюють економічну систе-

му україни в частині забезпечення обов’язкової здачі на афінаж або

обов’язкового продажу дорогоцінних металів та дорогоцінного камін-

ня.

Предметом злочину закон визнає: 1) видобуті із надр, отримані із

вторинної сировини, підняті чи знайдені дорогоцінні метали чи доро-

гоцінне каміння; 2) скуплені дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння,

ювелірні чи побутові вироби з них; 3) скуплений лом ювелірних чи

побутових виробів із дорогоцінних металів.

Дорогоцінними металами є: золото, срібло, платина і мета-

ли платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-

якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові

продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо).

Дорогоцінне каміння – це природні та штучні (синтетичні) міне-

рали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах):

а) першого порядку – алмаз, рубін, сапфір синій, смарагд, олександ-

рит; б) другого порядку – демантоїд, евклаз, жадеїт (імперіал), сапфір

рожевий та жовтий, опал благородний чорний, шпінель благородна;

в) третього порядку – аквамарин, берил, кордієрит, опал благород-

ний білий та вогняний, танзаніт, топаз рожевий, турмалін, хризоберил,

хризоліт, цаворіт, циркон, шпінель; г) четвертого порядку – адуляр,

аксиніт, альмандин, аметист, гесоніт, гро-суляр, данбурит, діоптаз,

кварц димчастий, кварц рожевий, кліно-гуміт, кришталь гірський,

кунцит, моріон, піроп, родоліт, скаполіт, спесартин, сподумен, топаз

блакитний, винний та безколірний, фенакіт, фероортоклаз, хризопраз,

хромдіопсид, цитрин.

Об’єктивна сторона злочину полягає в ухиленні від обов’язкової

здачі на афінаж або обов’язкового продажу державі предметів злочи-

190

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівусферігосподарськоїдіяльності

ну. такі діяння можуть вважатись злочинними лише у тому разі, коли

обов’язкова здача відповідних предметів на афінаж або обов’язковий

продаж прямо передбачені законом.

Афінаж дорогоцінних металів – це металургійний процес одер-

жання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від

них забруднюючих домішок. Під ухиленням від обов’язкової здачі

дорогоцінних металів на афінаж слід розуміти умисну нездачу їх для

афінажу підприємствам, які його здійснюють, у випадках, коли зако-

нодавством передбачено обов’язковість такої здачі у певні терміни.

ухилення від обов’язкової здачі на афінаж або обов’язкового

продажу видобутих із надр, отриманих із вторинної сировини, підня-

тих чи знайдених дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння

утворює склад злочину, передбаченого ст. 214, лише у разі вчинення

цього діяння у великому розмірі, тобто якщо вартість вказаних пред-

метів перевищує п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів грома-

дян.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли суб’єкт госпо-

дарської діяльності повинен був здійснити обов’язкову здачу чи

обов’язковий продаж наявних у нього предметів злочину і не здійс-

нив їх.

Суб’єктом злочину можуть бути службова особа суб’єкта ґоспо-

дарської діяльності, яка здійснює видобування, переробку (у т. ч.

афінаж), скуповування дорогоцінних металів чи дорогоцінного камін-

ня, або індивідуальний підприємець.

З суб’єктивної сторони злочин характеризується виною у формі

прямого умислу.

Підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків (ст. 215)

Об’єктом даного складу злочину є порядок оплати внутрішніх і

міжнародних поштових і транспортних послуг, який забезпечує фінан-

сові інтереси держави, інших перевізників, права і законні інтереси

споживачів.

Предметом злочину є: 1) знаки поштової оплати; 2) маркована

продукція; 3) міжнародні купони для відповіді; 4) посвідчення особи

для міжнародного поштового обміну; 5) відбитки маркувальних

машин; 6) квитки залізничного, водного, повітряного або автомобіль-

ного транспорту, інші проїзні документи і документи на перевезення

вантажу.

191

Глава8.Злочиниусферігосподарськоїдіяльності

Знаки поштової оплати – це реквізити поштових відправлень, які

підтверджують оплату послуг поштового зв’язку (листи, поштові карт-

ки, бандеролі, посилки, прямі поштові контейнери тощо). Як знаки

поштової оплати в україні використовуються поштові марки, міжна-

родні купони для відповіді, відбитки кліше маркувальних машин,

відбитки спеціального штемпеля.

Під маркованою продукцією потрібно розуміти виготовлені

типографським способом поштові відправлення (марковані конвер-

ти і марковані поштові картки) із надрукованим на них зображенням

поштових марок (віньєтки) – державних знаків, які є засобом опла-

ти послуг поштового зв’язку, виготовлені друкарським способом,

з художнім зображенням та зазначенням їх номінальної вартості.

Поштові марки, блоки, марковані конверти і картки друкуються

на поліграфічних підприємствах, що мають ліцензію МФ на право

виготовлення знаків поштової оплати.

Міжнародний купон для відповіді – це спеціальний знак Міжнарод-

ного бюро всесвітнього поштового союзу, віддрукований на папері з

водяними знаками, яким можна замінити поштові марки з розрахун-

ку оплати одного простого міжнародного листа вагою до 20 грамів,

що пересилається авіатранспортом. на лицьовому боці міжнародних

купонів для відповіді, які використовуються для оплати міжнародної

кореспонденції, повинен міститись відбиток календарного штемпеля

зарубіжної поштової установи; яка продала купон.

Посвідчення особи, для міжнародного поштового обміну – це

посвідчення, які видаються поштовими органами країн – учасниць

всесвітнього поштового союзу і посвідчують право особи на одер-

жання поштової кореспонденції, що надсилається їй чи на абонент-

ську скриньку.

Маркувальна машина – це пристрій, призначений для нанесення

на письмову кореспонденцію відбитка державного знака, що підтвер-

джує оплату послуг поштового зв’язку, дату приймання та іншу інфор-

мацію. відбитки маркувальних машин (у документах всесвітнього

поштового союзу ці машини називаються франкувальними) підтвер-

джують оплату послуг поштового зв’язку, а також фіксують дату і

місце приймання кореспонденції.

Під проїзними документами слід розуміти документи, які нада-

ють право на проїзд залізничним, водним, повітряним і автомобільним

транспортом (квитки вказаних видів транспорту (разові, місячні, квар-

192

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівусферігосподарськоїдіяльності

тальні, річні), у т. ч. талони або жетони, службові та пільгові проїзні

документи тощо). До документів на перевезення вантажу слід відно-

сити, наприклад, вантажні квитанції, дорожні відомості.

З об’єктивної сторони злочин може виражатись в одній з таких

трьох дій: 1) виготовлення з метою збуту завідомо підроблених пред-

метів, зазначених у диспозиції ст. 215; 2) їхній збут; 3) використання

вказаних предметів.

Суб’єкт аналізованого складу злочину загальний – фізична, осудна

особа, яка досягла 16 років.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі

прямого умислу. Для злочину у формі виготовлення підроблених

знаків чи білетів обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є мета

збуту підробок.

Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут

незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акциз-

ного збору чи контрольних марок (ст. 216)

Безпосередній об’єкт цього злочину – охоронювані криміналь-

ним законом суспільні відносини у сфері державного регулювання

випуску продукції і формування прибуткової частини державного

бюджету.

Предметом злочину є марки акцизного збору, контрольні марки,

голографічні захисні елементи.

Марка акцизного збору – це спеціальний знак, яким сьогодні

маркуються в україні тільки два товари – алкогольні та тютюнові

вироби. наявність на цих товарах акцизної марки підтверджує спла-

ту платником акцизного збору, легальність їх ввезення та реалізації

на території україни.

Контрольна марка – це спеціальний знак, що засвідчує додер-

жання авторських і суміжних прав і дає право на розповсюдження,

у тому числі шляхом імпорту, оптової та роздрібної торгівлі примір-

ників аудіовізуальних творів чи фонограм на території україни та їх

експорту.

Голографічний захисний елемент – це голографічний елемент,

призначений для маркування носіїв інформації, документів і товарів

з метою підтвердження їх справжності, авторства тощо, виконаний з

використанням технологій, які унеможливлюють його несанкціоно-

ване відтворення.

193

Глава8.Злочиниусферігосподарськоїдіяльності

Об’єктивна сторона цього злочину може виражатися у незакон-

ному виготовленні предмета злочину, його підробленні, використанні

або збуті цих предметів.

Будь-яке виготовлення або отримання марок акцизного збору,

контрольних марок або голографічних захисних елементів з порушен-

ням встановленого чинним законодавством порядку їх виготовлення

або отримання є незаконним.

Під підробленням слід розуміти виготовлення фальшивих марок

акцизного збору, фальшивих контрольних марок або фальшивих голо-

графічних захисних елементів будь-яким способом (поліграфічним,

електрографічним, фотографічним, рисувальним, методом двократ-

ного копіювання тощо). таке виготовлення передбачає повне відтво-

рення предмета злочину, який тут створюється заново. Підроблення

має місце також і там, де винний вносить в акцизні марки, контрольні

марки, голографічні захисні елементи неправдиві відомості і зміни

(міняє серію номера та інші реквізити).

Використання незаконно виготовлених, одержаних чи підробле-

них марок акцизного збору, контрольних марок або голографічних

захисних елементів означає маркування ними певних товарів, твору

чи інших предметів.

Збут – це будь-яка форма їх сплатного або безоплатного відчуження –

продаж, обмін, дарування, передача в борг, в рахунок оплати боргу тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення однієї з указа-

них дій.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується виною

у формі прямого умислу.

Суб’єкт злочину – фізична особа, яка досягла 16-річного віку.

у частині 2 ст. 216 передбачена відповідальність за ті самі дії,

вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб.

Незаконне виготовлення, збут або використання державного

пробірного клейма (ст. 217)

Об’єктом аналізованого складу злочину є охоронювані криміналь-

ним законом суспільні відносини щодо встановленого порядку виго-

товлення, збуту та використання державного пробірного клейма.

Предметом злочину є державне пробірне клеймо – знак встанов-

леного єдиного зразка, що засвідчує цінність виробів із дорогоцінних

металів.

194

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівусферігосподарськоїдіяльності

Об’єктивна сторона злочину полягає у незаконному: 1) виготов-

ленні; 2) збуті; 3) використанні державного пробірного клейма.

виготовлення державного пробірного клейма є незаконним, якщо

воно здійснюється не на замовлення Міністерства фінансів україни.

За цієї умови злочинним буде виготовлення відповідного клейма як

на підприємстві, де здійснюється законне виготовлення державних

пробірних клейм, так і у будь-якому іншому місці. Під виготовленням

розуміється як вироблення нового предмета, відбиток якого на мета-

левому виробі відтворює відбиток державного пробірного клейма, так

і перероблення (ремонт) державного пробірного клейма, яке вилучене

з обігу і підлягає знищенню.

незаконним збутом вважається будь-яке відчуження або передача

для тимчасового використання незаконно виготовленого клейма, а так

само відчуження або передача для тимчасового використання держав-

ного пробірного клейма стороннім особам.

незаконне використання державного пробірного клейма – це здій-

снення клеймування незаконно виготовленим клеймом чи незаконно

одержаним державним пробірним клеймом. клеймуванням є пробір-

но-технологічна операція нанесення відбитка державного пробірного

клейма на ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів. неза-

конним використанням державного пробірного клейма є також клей-

мування працівниками органів державного пробірного контролю тих

чи інших виробів з порушенням встановленого порядку здійснення

державного експертно-пробірного контролю, частиною якого є клей-

мування. у.випадках вчинення таких дій службовою особою вчинене,

за наявності підстав, утворює сукупність злочинів, передбачених ст.

ст. 217 і 364.

Злочин, передбачений ст. 217, є закінченим з моменту завершення

відповідно виготовлення, збуту або використання державного пробір-

ного клейма.

Суб’єкт злочину загальний, тобто фізична осудна особа, яка досяг-

ла 16 років.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі

прямого умислу.

кваліфікуючою обставиною для даного злочину (ч. 2 ст. 217) є

вчинення його повторно. Про поняття повторності див. ст. 32 кк

україни.

195

Глава8.Злочиниусферігосподарськоїдіяльності

Фіктивне банкрутство (ст. 218)

Об’єктом цього складу злочину є охоронювані кримінальним

законом суспільні відносини щодо встановленого законодавством

порядку здійснення господарської діяльності у частині забезпечення

інтересів громадян, юридичних осіб та держави від ризиків, пов’язаних

з неплатоспроможністю (стійкою фінансовою неспроможністю)

суб’єктів господарської діяльності, яка юридично фіксується під час

розгляду справ про банкрутство такого суб’єкта.

Банкрутство – це визнана господарським судом неспроможність

боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані

судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідацій-

ної процедури.

Об’єктивна сторона злочину полягає у діях, змістом яких є

завідомо неправдива офіційна заява про фінансову неспроможність

юридичної особи виконати вимоги з боку кредиторів і зобов’язання

перед бюджетом. По суті, йдеться про оголошення власного банкрутс-

тва.

Під кредиторами у ст. 218 розуміються будь-які особи, на користь

яких боржник відповідно до закону зобов’язаний сплатити грошові

суми, передати майно, виконати роботи, надати послуги тощо, вклю-

чаючи і найманих працівників боржника.

обов’язковою ознакою складу цього злочину є фактичне подання

відповідно оформленої завідомо неправдивої заяви до господарсько-

го суду.

Злочин вважається закінченим з моменту настання передбачених

законом наслідків – заподіяння великої матеріальної шкоди (п’ятсот

і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) креди-

торам або державі. Цю шкоду може бути заподіяно як одній особі,

так і сумарно двом чи більше особам, включаючи і шкоду, заподіяну

державі.

Суб’єктом злочину закон визнає: 1) громадянина – засновника

або власника суб’єкта господарської діяльності; 2) службову особу

суб’єкта господарської діяльності; 3) громадянина – суб’єкта підпри-

ємницької діяльності. При цьому суб’єктом може бути визнана особа,

яка підписала свідомо неправдиву заяву і направила її до госпо-

дарського суду або ж, використовуючи свої службові повноваження,

ухвалила рішення (віддала розпорядження) про складання чи подання

до господарського суду такої заяви,

196

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівусферігосподарськоїдіяльності

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умис-

лом, який обов’язково включає усвідомлення винним неправдивості

факту фінансової неспроможності, про який ідеться у поданій ним

офіційній заяві.

Доведення до банкрутства (ст. 219)

Безпосереднім об’єктом цього складу злочину є охоронювані

кримінальним законом суспільні відносини щодо встановленого зако-

нодавством порядку здійснення господарської діяльності у частині

забезпечення інтересів громадян, юридичних осіб та держави від

ризиків, пов’язаних з неплатоспроможністю (стійкою фінансовою

неспроможністю) суб’єктів господарської діяльності, яка юридично

фіксується під час розгляду справ про банкрутство такого суб’єкта.

Об’єктивна сторона цього злочину характеризується наявністю:

дій, що призводять до стійкої фінансової неспроможності суб’єкта

господарської діяльності; наслідків – великої матеріальної шкоди

державі чи кредитору; причинного зв’язку між діянням та наслідком.

стійка фінансова неспроможність означає, що суб’єкт госпо-

дарської діяльності нездатний відновити свою платоспроможність

протягом визначеного законом періоду часу після настання терміну

виконання грошових зобов’язань в певному розмірі. Цього фінансо-

вого становища достатньо для порушення справи про банкрутство.

Злочин вважається закінченим з моменту завдання великої

матеріальної шкоди державі чи кредитору (великою, відповідно

до примітки до ст. 218 кк україни, вважається шкода, якщо вона

у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум

доходів громадян).

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі

умислу, що поєднаний з корисливими мотивами (прагнення до отри-

мання будь-яких матеріальних вигод) або іншою особистою зацікав-

леністю (помста, заздрість, особисті ворожі відносини з кредитором

тощо) чи задоволенням інтересів третіх осіб.

Суб’єкт злочину спеціальний – фізична осудна особа-власник або

службова особа суб’єкта господарської діяльності.

Приховування стійкої фінансової неспроможності (ст. 220)

Об’єктом цього складу злочину є охоронювані кримінальним

законом суспільні відносини щодо встановленого законодавством

197

Глава8.Злочиниусферігосподарськоїдіяльності

порядку здійснення господарської діяльності у частині забезпечення

інтересів громадян, юридичних осіб та держави від ризиків, пов’язаних

з неплатоспроможністю (стійкою фінансовою неспроможністю)

суб’єктів господарської діяльності, яка юридично фіксується під час

розгляду справ про банкрутство такого суб’єкта.

Об’єктивна сторона приховування стійкої фінансової неспромож-

ності полягає у поданні недостовірних відомостей, які створюють

у того, кому вони повідомлені, оманливе враження про нормальний

фінансовий стан даної юридичної особи і, таким чином, приховують

від нього її стійку фінансову неспроможність.

Під стійкою фінансовою неспроможністю суб’єкта господарської

діяльності слід розуміти такий його фінансовий стан, за якого цей

суб’єкт не здатен виконати свої грошові зобов’язання, у т. ч. щодо

виплати заробітної плати, сплати податків, зборів (обов’язкових

платежів) до відповідних бюджетів.

Під кредитором у цій статті слід розуміти будь-яку юридичну чи

фізичну особу, яка має належно оформлені і підтверджені докумен-

тально майнові (у т. ч. грошові) вимоги до суб’єкта господарської

діяльності, від імені якого надано недостовірні відомості, незалежно

від розміру таких вимог.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є

заподіяння кредиторові великої матеріальної шкоди (п’ятсот і більше

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Злочин вважається закінченим з моменту завдання великої

матеріальної шкоди кредитору.

Суб’єктом злочину може бути фізична осудна особа, яка є заснов-

ником або власником суб’єкта господарської діяльності, а також служ-

бова особа такого суб’єкта.

Під суб’єктом господарської діяльності у ст. 220 слід розуміти

зареєстровану в установленому законодавством порядку юридичну

особу незалежно від її організаційно-правової форми та форми влас-

ності, яка провадить господарську діяльність (крім органів державної

влади та органів місцевого самоврядування).

Суб’єктивна сторона даного злочину характеризується умис-

лом. у частині ставлення винного до відомостей, які він повідомляє

кредитору, його уповноваженій особі чи господарському суду, вина

має форму прямого умислу – винний усвідомлює, що відомості, які він

подав, є недостовірними, і бажає подати саме такі відомості. ставлен-

198

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівусферігосподарськоїдіяльності

ня винного до наслідків злочину може характеризуватися прямим або

непрямим умислом.

Незаконні дії у разі банкрутства (ст. 221)

Об’єктом цього складу злочину є охоронювані кримінальним

законом суспільні відносини щодо встановленого законодавством

порядку здійснення господарської діяльності у частині забезпечення

інтересів громадян, юридичних осіб та держави від ризиків, пов’язаних

з неплатоспроможністю (стійкою фінансовою неспроможністю)

суб’єктів господарської діяльності, яка юридично фіксується під час

розгляду справ про банкрутство такого суб’єкта.

Об’єктивна сторона злочину може проявитися у таких формах:

1) приховування майна або майнових обов’язків; 2) приховуван-

ня відомостей про майно боржника; 3) передача майна боржни-

ка в інше володіння; 4) відчуження чи знищення майна боржни-

ка; 5) фальсифікація, приховування або знищення документів, які

відображають господарську чи фінансову діяльність.

Приховування майна боржника може виражатися в пере-

міщенні майна із одного місця його зберігання до іншого, переда-

чі його на зберігання третім особам, розміщення його у спеціаль-

них схованках та в інших подібних діях, внаслідок яких власники

(засновники, учасники тощо) відповідної юридичної особи, креди-

тори чи особи, призначені господарським судом для здійснення

певних функцій під час розгляду справи про банкрутство (зокре-

ма, розпорядник майна боржника, керуючий санацією, ліквідатор),

позбавляються можливості здійснювати контроль за цим майном

чи розпоряджатися ним.

Суб’єктом злочину можуть бути: 1) громадянин – засновник

або власник суб’єкта господарської діяльності; 2) службова особа

суб’єкта господарської діяльності, щодо якого порушено справу про

банкрутство і який згодом був визнаний банкрутом.

особливими категоріями службових осіб суб’єкта господарської

діяльності, щодо якого розглядається справа про банкрутство або

здійснюється ліквідаційна процедура, можуть бути розпорядник

майна боржника, керуючий санацією, ліквідатор. Ці особи можуть

бути також суб’єктами даного злочину.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умис-

лом щодо суспільно небезпечних діянь, передбачених ст. 221, та

199

Глава8.Злочиниусферігосподарськоїдіяльності

прямим або непрямим умислом щодо їх наслідків у вигляді великої

матеріальної шкоди.

Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222)

Безпосередній об’єкт цього складу злочину – охоронювані кримі-

нальним законом суспільні відносини у сфері надання фінансових

ресурсів і податкових пільг.

Предмет злочину – неправдива інформація, що має значення

для отримання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо

податків (наприклад, спотворені дані про розмір доходів або кількість

працюючих на підприємстві інвалідів).

Об’єктивна сторона злочину полягає у наданні завідомо неправдивої

інформації органам державної влади, органам влади автономної республіки

крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам

з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо

податків у разі відсутності ознак злочину проти власності. надання такої

інформації спрямоване на введення їх в оману для одержання відповідних

фінансових ресурсів або пільг щодо податків. Завідомість означає усвідом-

лення особою того, що нею надається неправдива інформація.

Субсидія – це фінансова допомога, що надається за умови безпово-

ротності і цільового призначення для стимулювання певної діяльності.

субвенція – це фінансова допомога, яка надається для цільової реалі-

зації конкретних програм, проектів і підлягає поверненню у разі неці-

льового використання. Дотація – це надання суб’єктам господарської

діяльності бюджетних коштів за умови їх безповоротності, для покриття

виробничих витрат, збільшення обсягів виробництва, реалізації та підви-

щення якості продукції тощо. кредит – це грошова чи товарна позика,

що надається кредитором позичальнику за умови повернення у певний

строк і, як правило, зі сплатою відсотків. Пільги щодо податків – це

повне або часткове звільнення від сплати всіх або окремих податків.

Злочин вважається закінченим з моменту надання завідомо неправ-

дивої інформації.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується виною

у формі прямого умислу, що поєднаний з метою одержання субсидій,

субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків.

Суб’єкт злочину – громадянин-підприємець або засновник чи

власник суб’єкта господарської діяльності, а також службова особа

суб’єкта господарської діяльності.

200

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівусферігосподарськоїдіяльності

у частині 2 ст. 222 передбачена відповідальність за ті самі дії,

якщо вони вчинені повторно або завдали великої матеріальної шкоди,

тобто такої, що у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний

мінімум доходів громадян.

Порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів

(ст. 223)

Об’єктом злочину є охоронювані кримінальним законом суспіль-

ні відносини щодо встановленого законом порядку випуску (емісії)

та обігу цінних паперів, порушення якого може призвести до деста-

білізації ринку цінних паперів україни, погіршення загальної еконо-

мічної ситуації в україні, заподіяння майнової шкоди громадянам та

юридичним особам.

Предметом злочину є: 1) цінні папери, випуск (емісія) яких має

здійснюватись у формі відкритого розміщення за умови реєстра-

ції випуску уповноваженими державними органами (ч. 1 ст. 223)

документи, які подаються для реєстрації емісії цінних папері

(ч. 2 ст. 223).

Цінними паперами визнаються грошові документи, що засвідчу-

ють право володіння або відносини позики, визначають взаємовідно-

сини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як

правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також

можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих

документів, іншим особам.

Під документами, які подаються для реєстрації емісії, розуміються

будь-які необхідні для реєстрації випуску цінних паперів чи інформа-

ції про їх випуск документи.

Об’єктивна сторона злочину може проявитися у формі: 1) здій-

снення випуску (емісії) цінних паперів (акцій, облігацій підприємств

чи інвестиційних сертифікатів) у формі їх відкритого розміщення

без реєстрації емісії у встановленому законом порядку (ч. 1 ст. 223);

2) внесення в документи, які подаються для реєстрації емісії цінних

паперів, свідомо недостовірної інформації, а також затвердження

таких документів (ч. 2 ст. 223).

Під випуском (емісією) цінних паперів у формі їх відкритого

розміщення слід розуміти дії, внаслідок яких цінні папери вперше

після своєї появи передаються у власність невизначеному колу грома-

дян і юридичних осіб безпосередньо емітентом (юридичною особою,

201

Глава8.Злочиниусферігосподарськоїдіяльності

яка випускає цінні папери) або, за його дорученням, торговцем цінними

паперами. таке розуміння вказаного поняття випливає із контексту ст.

223 і відрізняється від того значення, яке терміни “випуск” та “емісія”

мають у законодавчих актах з питань регулювання обігу цінних паперів.

склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 223, є формальним – зако-

ном не передбачено настання будь-яких передбачених цією нормою

кримінального закону злочинних дій.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину, передба-

ченого ч. 2 ст. 223, є заподіяння внаслідок внесення недостовірної

інформації до відповідних документів чи їх затвердження великої

матеріальної шкоди інвесторові. така шкода може виникнути внаслі-

док вкладення інвестором під впливом недостовірної інформації

грошових коштів у придбання цінних паперів, зокрема у випадках,

коли їх курсова вартість згодом значно впала порівняно з вартістю

під час придбання інвестором, коли цінні папери стали неліквідними

або внаслідок інвестиції були повністю втрачені через банкрутство

юридичної особи – емітента цінних паперів. у разі заподіяння шкоди

багатьом особам дії, передбачені ч. 2 ст. 223, слід вважати злочином

лише за умови, що хоча б одному із інвесторів заподіяно матеріальну

шкоду, яка є великою.

Злочин у другій його формі (ч. 2 ст. 223) є закінченим з моменту

заподіяння великої матеріальної шкоди інвестору. у разі, якщо таку

шкоду вдалось відвернути, але об’єктивно вона повинна була виник-

нути у передбаченому законом розмірі, дії винних осіб слід розглядати

як замах на вчинення даного злочину.

Суб’єктом злочину закон називає громадянина або службо-

ву особу суб’єкта господарської діяльності. Його співучасниками,

крім службових осіб юридичної особи – емітента цінних паперів,

можуть бути і відповідні працівники юридичних осіб – торговців

цін ними паперами, а також і працівники юридичної особи, яка веде

реєстр власників цінних паперів, якщо вони внесли до реєстру дані

про власників цінних паперів, знаючи, що ці цінні папери випуще-

но без належної реєстрації. Громадянин може бути суб’єктом цього

злочину, зокрема, у випадках, коли він є засновником акціонерного

товариства.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі

прямого умислу. ставлення до наслідків, передбачених ч. 2 ст. 223,

може характеризуватися прямим або непрямим умислом.

202

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівусферігосподарськоїдіяльності

Виготовлення, збут та використання підроблених недержав-

них цінних паперів (ст. 224)

Безпосереднім об’єктом даного злочину є охоронювані кримі-

нальним законом суспільні відносини, пов’язані з обігом недержав-

них цінних паперів.

Предметом злочину виступають недержавні цінні папери. таки-

ми цінними паперами відповідно до діючих законів україни можуть

бути акції, облігації підприємств, ощадні сертифікати, інвестиційні

сертифікати, векселі.

Об’єктивна сторона злочину полягає у: 1) виготовленні з метою

збуту підроблених недержавних цінних паперів; 2) їх збуті; 3) вико-

ристанні їх іншим чином.

Суб’єкт злочину загальний, тобто фізична осудна особа, якій

до вчинення злочину виповнилось 16 років.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі

прямого умислу. склад розглядуваного злочину утворює лише таке

виготовлення зазначених вище предметів, яке здійснюється з метою

подальшого їх збуту.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 224) є: 1) вчинен-

ня його повторно (повторним у статті 224 визнається злочин, вчине-

ний особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цією статтею

або статтею 199 кк); 2) заподіяння ним великої матеріальної шкоди

(матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у триста і більше

разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян).

особливо кваліфікуючими обставинами (ч. 3 ст. 224) є: 1) вчинен-

ня його організованою групою (див. ч. 3 ст. 28); 2) заподіяння ним

особливо великої матеріальної шкоди (такої, що у тисячу і більше разів

перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян).

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 224) є: 1) вчинення його

повторно; 2) заподіяння ним великої матеріальної шкоди, а особливо

кваліфікуючими обставинами (ч. 3 ст. 224): 1) вчинення його організо-

ваного групою; 2) заподіяння ним особливо великої матеріальної шкоди.

Про поняття повторності, великої і особливо великої шкоди див.

примітку до ст. 224, а про поняття організованої групи – ст. 28 кк україни.

Обман покупців та замовників (ст. 225)

Об’єктом злочину є охоронювані кримінальним законом суспіль-

ні відносини щодо встановлених законодавством правил торгівлі та

203

Глава8.Злочиниусферігосподарськоїдіяльності

надання послуг населенню, а також законні інтереси покупців та

замовників.

Предметом злочину можуть виступати товари (у т. ч. вироби,

що виготовляються на замовлення) або грошові кошти – залежно від

того, на отримання якого із цих двох видів майна було спрямовано дії

винної особи.

Об’єктивна сторона обману покупців та замовників полягає

в діях, які набувають форми обмірювання, обважування, обрахову-

вання або іншого обману.

обмірюванням є обманні дії, внаслідок яких покупцеві відпус-

кається менше, аніж належить, товару, кількість якого “вимірюється”.

обважування – це відпуск покупцеві товарів меншої ваги, аніж та,

яку відповідно до встановленої ціни належить відпустити за сплачену

ним грошову суму.

обраховування має вигляд або неправильного підрахунку вартості

проданого товару й отримання внаслідок цього з покупця більшої, ніж

належить, грошової суми, або ж неправильного підрахунку кількості

одиниць товару, яка передається покупцеві, і передачі йому в такий

спосіб меншої, ніж оплачена, кількості товару.

Під іншим обманом розуміється застосування будь-яких, крім

названих вище, способів, за допомогою яких винний отримує від

покупця чи замовника більшу грошову суму, ніж та, що має бути спла-

чена за товар чи послугу відповідно до встановлених цін чи тарифів.

Обов’язковою ознакою даного злочину є обманний характер

відповідних дій – вони вчиняються в такий спосіб, щоб створити

в покупця чи замовника враження правильності дій винної особи.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є обста-

новка – злочин може бути вчинений під час реалізації товарів покупцям

або надання послуг замовникам. Це може мати місце на підприємствах

торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населен-

ня, комунального господарства, на ринках чи в інших місцях.

обман покупців та замовників утворює склад злочину, передба-

ченого ст. 225, якщо він вчинений у значних розмірах. Про поняття

значних розмірів див. примітку до ст. 225. обман покупця чи замов-

ника у розмірі, який не є значним, не містить складу даного злочину

навіть у тих випадках, коли внаслідок неодноразового обману різних

покупців та замовників їм заподіяно матеріальну шкоду, що сумарно

перевищує значний розмір.

204

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівусферігосподарськоїдіяльності

Злочин є закінченим з моменту спричинення покупцеві чи замов-

никові за допомогою обману майнової шкоди, що перевищує три і

більше неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Суб’єктом злочину може бути фізична осудна особа, яка досягла

16-річного віку і здійснює розрахунки з покупцями під час здійснен-

ня торговельної діяльності або провадить розрахунки із замовниками

при наданні їм послуг.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі

прямого умислу.

Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення його особою, раніше

судимою за обман покупців чи замовників.

Фальсифікація засобів вимірювання (ст. 226)

Об’єктом аналізованого складу злочину є охоронювані криміналь-

ним законом суспільні відносини щодо встановленого порядку виго-

товлення, збуту та використання засобів вимірювання.

Предмет цього злочину – фальсифіковані вимірювальні прилади

та інструменти.

Об’єктивна сторона цього злочину характеризується виготов-

ленням, переробленням або збутом фальсифікованих вимірювальних

приладів чи інструментів.

виготовлення – це дії зі створення вимірювальних приладів чи

інструментів, пов’язані з їх фальсифікацією, або лише фальсифікація

вже створених приладів чи інструментів.

Під переробленням слід розуміти видозміну вже існуючої фальси-

фікації приладів чи інструментів.

Поняттям збуту охоплюються будь-які різновиди відчуження фаль-

сифікованих вимірювальних приладів чи інструментів (продаж, дару-

вання тощо).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з

дій – виготовлення, перероблення чи збуту.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом,

причому виготовлення і перероблення фальсифікованих приладів чи

інструментів вчиняється з метою використання (винним або іншими

особами) чи збуту.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 16 річного віку.

у частині 2 ст. 226 передбачена відповідальність за ті самі дії,

вчинені особою, яка була засуджена за цією статтею.

205

Глава8.Злочиниусферігосподарськоїдіяльності

Випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 227)

Основним безпосереднім об’єктом даного складу злочину є

охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо вста-

новленого порядку випуску на товарний ринок та реалізації продукції

і товарів, а також інтереси споживачів у частині забезпечення належ-

ної якості та безпечності продукції і товарів. Його додатковим безпо-

середнім об’єктом можуть бути суспільні відносини щодо охорони

здоров’я особи.

Предметом злочину виступають недоброякісна або некомплектна

продукція чи товари, що випускаються на товарний ринок або реалі-

зуються безпосередньо споживачеві.

Об’єктивна сторона злочину полягає у: 1) випуску зазначених

вище предметів на товарний ринок; 2) іншій їх реалізації споживачам.

випуск на товарний ринок передбачає з’явлення на товарному

ринку виготовлених певним виробником недоброякісних або неком-

плектних продукції чи товару. отже, під випуском слід розуміти

передачу предметів злочину для реалізації (продажу) або ж їх пере-

дачу в будь-якій формі безпосередньо від виробника споживачеві.

випуск здійснюється безпосередньо виробником (виготовлювачем)

або суб’єктом, якого виробник уповноважив збувати свою продукцію.

іншою реалізацією слід вважати будь-яку сплатну передачу пред-

метів злочину споживачеві (найчастіше у формі продажу) не вироб-

ником, а продавцем, який отримав їх від виробника чи від іншого

продавця-посередника.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони складу злочину є

великі розміри випуску або іншої реалізації недоброякісної чи неком-

плектної продукції (товару). Про поняття таких розмірів див. приміт-

ку до ст. 227.

Злочин є закінченим з моменту, коли недоброякісна чи некомп-

лектна продукція (товар) у передбаченому законом розмірі реально

вийшла на товарний ринок, тобто опинилась у споживача продукції

чи товарів, а для випадків випуску такої продукції (товару) виробни-

ком – у споживача або продавця.

Суб’єктом злочину може бути працівник підприємства, устано-

ви, організації, що виробляють продукцію чи товари, який відповідає

за дотримання (перевірку) якості, комплектності або відповідності стан-

дартам продукції, що випускається підприємством на товарний ринок,

або ж за її реалізацію. суб’єктами даного злочину можуть бути і праців-

206

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівусферігосподарськоїдіяльності

ники (у т. ч. службові особи) торговельних організацій, котрі здійснюють

реалізацію недоброякісної продукції чи товарів, а також індивідуальні

підприємці, які виробляють чи реалізують певну продукцію чи товари.

Суб’єктивна сторона злочину може мати форму як умисної, так

і необережної вини.

Примушування до антиконкурентних узгоджених дій (ст. 228)

Безпосередній об’єкт злочину – охоронювані кримінальним зако-

ном суспільні відносини щодо конкурентних відносин між суб’єктами

підприємницької діяльності.

Об’єктивну сторону цього злочину характеризує змова про

штучне підвищення або підтримання монопольних цін (тарифів),

знижок, надбавок (доплат), націнок всупереч вимог антимонополь-

ного законодавства.

Змова – це досягнення угоди між двома чи більше суб’єктами

господарювання щодо здійснення ними у майбутньому узгоджених

дій, передбачених ст. 228.

Монопольне становище – це домінуюче становище суб’єкта госпо-

дарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими

суб’єктами господарювання обмежувати конкуренцію на ринку певно-

го товару.

склад цього злочину формальний. Злочин вважається закінченим,

якщо змова між суб’єктами господарювання відбулася – досягнута

угода між ними.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і

метою усунення конкуренції між суб’єктами підприємницької діяльності.

Суб’єктом злочину можуть бути фізичні осудні особи – суб’єкти

підприємницької діяльності, службові особи чи інші повноважні пред-

ставники суб’єктів господарювання, які досягли 16-річного віку.

у частині 2 ст. 228 передбачена відповідальність за насильство,

заподіяння шкоди чи погрозу ними з метою штучної зміни або штуч-

ного фіксування цін.

Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмово-

го найменування, кваліфікованого зазначення походження товару

(ст. 229)

Основний безпосередній об’єкт злочину – охоронювані кримі-

нальним законом суспільні відносини щодо встановленого законо-

207

Глава8.Злочиниусферігосподарськоїдіяльності

давством порядку охорони і використання знаків для товарів і послуг,

фірмових найменувань та маркування товарів, засади добросовісної

конкуренції. Додатковим об’єктом виступають суспільні відносини

щодо забезпечення прав та законних інтересів споживачів.

Предметом злочину є: 1) чужий знак для товарів чи послуг;

2) фірмове (зареєстроване) найменування; 3) маркування товару.

Знаки для товарів чи послуг – це позначення, за якими товари або

послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів чи послуг

інших осіб. Дані знаки призначені для ідентифікації (індивідуалізації)

товарів і послуг, для розрізнення сервісу підприємств.

Фірмове (зареєстроване) найменування – це найменування підприємс-

тва незалежно від виду його діяльності, організаційно-правової форми та

форми власності, під яким воно бере участь у господарському обороті.

Маркування товару – це один із способів, за допомогою якого

інформація про той чи інший товар доводиться до відома споживача

особою, яка цей товар виготовляє.

З об’єктивної сторони злочин полягає у незаконному використан-

ні чужого знака для товарів чи послуг, фірмового найменування або

маркування товару, якщо це було пов’язано з отриманням доходу

у великих розмірах.

незаконним є таке використання чужого знака для товару чи

послуги, яке здійснюється без дозволу на те власника свідоцтва

на товарний знак. власник має право дати будь-якій особі дозвіл

на використання знака, зокрема, на підставі ліцензійного договору,

який повинен містити умову про те, що якість товарів і послуг, виго-

товлених чи наданих за ліцензійним договором, не може бути нижчою

від якості товарів і послуг власника свідоцтва і що останній здійсню-

ватиме контроль за виконанням цієї умови.

Суб’єкт аналізованого складу злочину загальний – фізична осудна

особа, якій виповнилося 16 років.

Суб’єктивна сторона характеризується виною у формі прямого

умислу.

Незаконне збирання з метою використання або використання

відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю

(ст. 231)

Об’єктом даного складу злочину є охоронювані кримінальним

законом суспільні відносини щодо встановленого порядку здійснення

208

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівусферігосподарськоїдіяльності

господарської діяльності в частині забезпечення чесної конкуренції

між її суб’єктами.

Під комерційною таємницею розуміються відомості, пов’язані з

виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами

та іншою діяльністю підприємства чи іншого суб’єкта господарської

діяльності, розголошення яких може завдати шкоди його інтересам.

Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) вчиненням

дій, спрямованих на отримання відомостей, що становлять комерцій-

ну таємницю; 2) незаконним використанням таких відомостей.

використанням відомостей, що становлять комерційну таємни-

цю, є пряме застосування відповідної інформації у виробничій, комер-

ційній чи іншій господарській діяльності для отримання додаткової

матеріальної вигоди чи переваги над конкурентом.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони розглядувано-

го злочину є спричинення ним істотної шкоди юридичній особі або

підприємцеві – власникові комерційної таємниці. істотна шкода є

поняттям оціночним. Питання про її наявність чи відсутність вирі-

шується у кожному конкретному випадку з урахуванням, зокрема,

майнового стану власника відповідних відомостей, що становлять

комерційну таємницю.

Злочин є закінченим з моменту спричинення власникові комерцій-

ної таємниці істотної шкоди.

Суб’єкт даного злочину загальний – фізична осудна особа, якій

виповнилося 16 років.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною

у формі прямого умислу, а для випадків комерційного шпигунства

обов’язковою також є мета – розголошення або інше використання

зібраних відомостей.

Розголошення комерційної або банківської таємниці (ст. 232)

Безпосередній об’єкт цього злочину – охоронювані кримінальним

законом суспільні відносини у сфері охорони комерційної таємниці.

Предмет злочину – комерційна таємниця.

Об’єктивна сторона злочину виражається у розголошенні комер-

ційної таємниці без згоди її власника, якщо це завдало істотну шкоду

суб’єкту господарської діяльності.

Під розголошенням відомостей слід розуміти передачу їх, без

згоди власника, хоча б одній особі, яка не володіла такою таємницею.

209

Глава8.Злочиниусферігосподарськоїдіяльності

Злочин вважається закінченим з моменту завдання істотної шкоди

суб’єкту господарської діяльності.

Суб’єктивна сторона цього злочину – щодо діяння характери-

зується виною у формі прямого умислу, поєднаного з корисливими

чи іншими особистими мотивами, щодо наслідків у вигляді істотної

шкоди – вина у формі умислу або необережності.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 16-річного

віку, якій у зв’язку з професійною або службовою діяльністю стали

відомі відомості, що становлять комерційну таємницю. Це, наприклад,

керівники і службовці комерційних організацій, банкіри, працівники

податкових, правоохоронних, митних та інших органів.

Розголошення або використання неоприлюдненої інформації

про емітента або його цінні папери (ст. 2321)

Основним безпосереднім об’єктом цього складу злочину є охоро-

нювані кримінальним законом суспільні відносини щодо встановлено-

го порядку здійснення господарської діяльності в частині забезпечен-

ня нормального функціонування ринку цінних паперів. Додатковим

безпосереднім об’єктом є суспільні відносини власності.

інсайдерська інформація – це будь-яка не оприлюднена інформація

про емітента, його цінні папери або правочини щодо них, оприлюд-

нення якої може значно вплинути на вартість цінних паперів емітента.

емітентом вважається юридична особа, автономна республіка

крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею

органів державної влади, які від свого імені розміщують емісійні

цінні папери та беруть на себе зобов’язання щодо них перед їх влас-

никами.

Цінними паперами визнаються грошові документи, що засвідчу-

ють право володіння або відносини позики, визначають взаємовідно-

сини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як

правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також

можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих

документів, іншим особам.

З об’єктивної сторони цей склад злочину полягає у: 1) розголо-

шенні; 2) іншому використанні інсайдерської інформації.

розголошення інсайдерської інформації – це доведення її до відо-

ма хоча б однієї особи, яка раніше не була ознайомлена з цією інфор-

мацією.

210

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівусферігосподарськоїдіяльності

Під іншим використанням інсайдерської інформації необхідно

розуміти будь-які дії, вчинені з метою використання цієї інформації

або з урахуванням факту наявності цієї інформації у винної особи.

Даний склад злочину є матеріальним, оскільки вважається закін-

ченим з моменту спричинення істотної шкоди.

Суб’єкт аналізованого складу злочину є спеціальним, тобто фізич-

на осудна особа, яка одержує інсайдерську інформацію у зв’язку зі

своєю професійною чи службовою діяльністю.

Суб’єктивна сторона цього складу злочину характеризується

виною у формі прямого умислу винуватої особи щодо злочинного

діяння та прямим або непрямим умислом стосовно суспільно-небез-

печних наслідків.

Незаконна приватизація державного, комунального майна

(ст. 233)

Об’єктом аналізованого складу злочину є охоронювані криміналь-

ним законом суспільні відносини щодо передбаченого законодавством

порядку приватизації державного і комунального майна.

Предмет злочину – державне і комунальне майно.

Під державним майном слід розуміти майно, що перебуває

у державній власності, а також майно, яке належить автономній

республіці крим.

комунальним визнається майно, яке перебуває у комунальній влас-

ності. Правом комунальної власності визнається право територіальної

громади села, селища або міста володіти, економно та ефективно користу-

ватися і розпоряджатися на свій розсуд майном, що належить їй, як безпо-

середньо, так і через представницькі органи місцевого самоврядування.

З об’єктивної сторони злочин може проявлятися у формі прива-

тизації державного чи комунального майна: 1) шляхом заниження

його вартості через визначення її у спосіб, не передбачений законом;

2) шляхом використання підроблених приватизаційних документів;

3) яке згідно з законом не підлягає приватизації; 4) неправірною особою.

Під приватизацією слід розуміти один із способів зміни форми влас-

ності, а саме відчуження державного або комунального майна на користь

фізичних та юридичних осіб, які відповідно до законодавства про прива-

тизацію можуть бути покупцями. в сучасних умовах роздержавлення

власності відбувається у формі оплатної індивідуальної приватизації

майна, яка полягає у вивченні попиту на конкретний об’єкт приватиза-

211

Глава8.Злочиниусферігосподарськоїдіяльності

ції, врахуванні кон’юнктури ринку, на основі цього – визначенні спосо-

бу продажу, який максимально враховує особливості становища кожно-

го об’єкта, з метою концентрації капіталу та забезпечення ефективного

функціонування підприємства у післяприватизаційний період.

Злочин, передбачений ст. 233, є закінченим з моменту незакон-

ної приватизації державного або комунального майна. При цьому слід

мати на увазі, що, за загальним правилом, право власності на прива-

тизований об’єкт переходить до покупця з моменту нотаріального

посвідчення договору купівлі-продажу майна.

Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного

віку і бере безпосередню участь у приватизації державного чи кому-

нального майна. За ст. 233 можуть кваліфікуватись, зокрема, діян-

ня працівників державних органів приватизації та органів місцевого

самоврядування, голів та членів інвентаризаційних комісій, комісій з

приватизації об’єктів, тендерних комісій, комісій, створюваних для

визначення частки держави в статутному фонді підприємств у порядку

їх передприватизаційної підготовки, службових осіб (у першу чергу

керівників і головних бухгалтерів) підприємств, які підлягають прива-

тизації, фізичних осіб та службових осіб юридичних осіб – покупців

державного чи комунального майна. суб’єктом злочину можуть визна-

ватися також працівники тих юридичних осіб, які на підставі угод,

укладених з державними органами приватизації, здійснюють продаж

державного майна, у т. ч. у формі проведення аукціонів.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі

прямого умислу.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 233) є незаконна

приватизація майна державної чи комунальної власності: 1) у вели-

ких розмірах; 2) вчинена за попередньою змовою групою осіб.

незаконна приватизація вважається вчиненою у великих розмірах,

якщо вартість приватизованого майна у тисячу і більше разів перевищує

неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 233).

Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою

осіб див. ч. 2 ст. 28 кк україни.

Незаконні дії щодо приватизаційних паперів (ст. 234)

Об’єктом аналізованого складу злочину є охоронювані криміналь-

ним законом суспільні відносини щодо встановленого порядку випус-

ку та обігу приватизаційних паперів.

212

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівусферігосподарськоїдіяльності

Предметом даного складу злочину є приватизаційні папери.

Приватизаційні папери – це особливий вид державних цінних папе-

рів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі

приватизації частки майна державних підприємств, державного житло-

вого фонду, земельного фонду,

Об’єктивна сторона цього складу злочину полягає у: 1) неза-

конному продажу приватизаційних паперів; 2) іншій їх незаконній

передачі особою, яка не є їх власником; 3) їх купівлі, розміщенні та

інших операціях з приватизаційними паперами без належного дозво-

лу (ч. 1 ст. 234); 4) викраденні приватизаційних паперів (ч. 3 ст. 234).

Продаж чи інша незаконна передача приватизаційних паперів

утворюють склад цього злочину лише у разі, коли вони здійснюються

особами, які не є власниками відповідних паперів. При цьому власни-

ками слід вважати не лише осіб, яким було видано відповідні папери,

а й тих, до кого ці папери законно перейшли у спадок.

Під іншою незаконною передачею приватизаційних паперів слід

розуміти їх відчуження будь-яким іншим, крім продажу, способом.

Під розміщенням приватизаційних паперів слід розуміти їх обмін

посередником, який діє за дорученням власника (тобто довірчого това-

риства, іншої юридичної особи, що здійснює операції з приватиза-

ційними паперами, переданими їй власником на основі відповідного

доручення), на паї чи акції підприємств.

Під іншими, операціями з приватизаційними паперами слід розумі-

ти, зокрема, їх передачу посередником інвестиційному фонду в обмін

на інвестиційні сертифікати.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення однієї із дій,

вказаних у диспозиціях відповідних частин ст. 234 кк україни.

Суб’єкт аналізованого складу злочину загальний, тобто фізична

осудна особа, яка досягла 16 річного віку.

Суб’єктивна сторона даного складу злочину характеризується

виною у формі прямого умислу.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) повтор-

но; 2) особою, раніше судимою за один із злочинів, передбачених ст.

ст. 233, 235; 3) організованою групою; 4) службовою особою з вико-

ристанням свого службового становища (ч. 2 ст. 234).

Про поняття повторності див. ст. 32 кк україни, про поняття

організованої групи – ч. 3 ст. 28 кк україни, про поняття службової

особи – примітку до ст. 364 кк україни.

213

Глава8.Злочиниусферігосподарськоїдіяльності

Недотримання особою обов’язкових умов щодо приватизації

державного, комунального майна або підприємств та їх подальшо-

го використання (ст. 235)

Об’єктом аналізованого складу злочину є охоронювані криміналь-

ним законом суспільні відносини щодо передбаченого законодавством

порядку приватизації державного і комунального майна або підпри-

ємств та їх подальшого використання.

Предметом даного складу злочину є документи, необхідні для

приватизації державного і комунального майна.

Об’єктивна сторона цього складу злочину характеризуєть-

ся поданням неправдивих відомостей у декларації щодо походжен-

ня коштів, за які приватизується державне, комунальне майно або

підприємство, та інших документах, необхідних для їх приватизації,

недотриманням вимог щодо подальшого використання приватизова-

ного об’єкта та інших обов’язкових умов щодо приватизації, встанов-

лених законами та іншими нормативно-правовими актами.

Диспозиція ст. 235 є бланкетною і вимагає звернення до законів та

інших нормативно-правових актів про приватизацію для визначення

у кожному конкретному випадку переліку необхідних документів, що

подаються покупцями майна, а також обов’язкових умов приватиза-

ції. Це, наприклад, зобов’язання, передбачені бізнес-планом, планом

приватизації або умовами аукціону, конкурсу, викупу, які обов’язково

включаються до договору купівлі-продажу майна, яке приватизується.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з

указаних дій.

Суб’єктивна сторона цього складу злочину характеризується

виною у формі прямого умислу. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, якій на момент вчинення

злочину виповнилося 16 років. За недотримання обов’язкових умов

щодо приватизації підлягає відповідальності особа, яка зобов’язана їх

дотримуватися згідно з законодавством про приватизацію.

214