Глава 2.

§ 1. Загальна характеристика злочинів проти основ

національної безпеки

Родовим об’єктом злочинів проти основ національної безпеки

є охоронювані законом про кримінальну відповідальність суспільні

відносини з приводу забезпечення національної безпеки.

Національна безпека – це захищеність життєво важливих інте-

ресів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпе-

чуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобі-

гання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним

інтересам (Про основи національної безпеки україни: Закон україни

від 19 червня 2003 року № 964-IV). в законодавстві виділяються такі

сфери забезпечення національної безпеки: політична, економічна,

соціальна, військова, екологічна, науково-технологічна та інформа-

ційна.

13

Глава2.Злочинипротиосновнаціональноїбезпеки

розглядувані злочини характеризуються підвищеною суспіль-

ною небезпекою, їх вчинення становить загрозу як для кожної особи,

так і для суспільства та держави в цілому. саме щоб підкреслити їх

небезпечність, злочини проти основ національної безпеки розміщені

на початку особливої частини кк україни.

Кримінальна відповідальність за посягання на основи націо-

нальної безпеки передбачена у таких складах злочинів:

• дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конститу-

ційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109);

• посягання на територіальну цілісність і недоторканність

України (ст. 110);

• державна зрада (ст. 111);

• посягання на життя державного чи громадського діяча (ст.

112);

• диверсія (ст. 113);

• шпигунство (ст. 114).

§ 2. Юридичний аналіз складів злочинів

проти основ національної безпеки

Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конститу-

ційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109).

конституційний лад в нашій державі ґрунтується на таких засадах,

що ніхто крім українського народу не має права визначати чи зміню-

вати його, ніхто не може узурпувати державну владу. таким чином,

безпосереднім об’єктом цього злочину є охоронювані законом про

кримінальну відповідальність суспільні відносини, що складаються

в сфері забезпечення конституційного ладу в державі і, таким чином,

унеможливлюють узурпацію влади.

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 109 полягає

у вчиненні:

1) дій, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення консти-

туційного ладу або на захоплення державної влади;

2) змова про вчинення таких дій.

Зазначені дії мають специфічну спрямованість (насильницьку

зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної

влади) та можуть полягати у фізичному чи психічному впливі на поса-

14

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівпротиосновнаціональноїбезпеки

дових осіб, що здійснюють державну владу, перешкоджанні у вико-

нанні функціональних обов’язків, унеможливленні роботи державних

інституцій, встановленні контролю над ними у протизаконний спосіб

тощо.

Змова про вчинення зазначених дій передбачає умисну угоду двох

або більше осіб про спільні насильницькі дії, спрямовані на зміну чи

повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади.

Злочин слід вважати закінченим з моменту фактичного здійснення

будь-якої дії, спрямованої на зміну чи повалення конституційного ладу

або захоплення державної влади, незалежно від досягнення поставле-

ної злочинцями мети.

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 109 полягає

у вчиненні:

1) публічних закликів до насильницької зміни чи повалення конс-

титуційного ладу або до захоплення державної влади;

2) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій.

Публічний характер згаданих закликів означає їх виголошен-

ня у відкритий спосіб, тобто у присутності значного числа людей з

метою активного впливу на них. Прикладом можуть слугувати виступи

на мітингах, демонстраціях, інших зібраннях.

розповсюдження матеріалів з такими закликами полягає в ознайом-

ленні осіб з відповідними матеріалами, як особисто, так іншими спосо-

бами (розповсюждення листівок, розсилка поштою тощо)

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 16-річного

віку.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом,

а також спеціальною метою – насильницької зміни чи повалення конс-

титуційного ладу або захоплення державної влади.

Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 109 є

вчинення таких дій:

– особою, яка є представником влади;

– повторно;

– організованою групою;

– з використанням засобів масової інформації.

Для кваліфікації за ч. 2 ст. 109 достатньо наявності хоча б одної з

перелічених кваліфікуючих ознак.

15

Глава2.Злочинипротиосновнаціональноїбезпеки

Посягання на територіальну цілісність і недоторканність

України (ст. 110)

Безпосередній об’єкт злочину – охоронювані законом про кримі-

нальну відповідальність суспільні відносини у сфері забезпечення

територіальної цілісності та недоторканності держави.

Об’єктивна сторона злочину полягає у вчинені таких дій:

1) дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордо-

ну, на порушення порядку, встановленого конституцією україни;

2) публічні заклики до вчинення цих дій;

3) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій.

нормативне визначення державного кордону закріплене у Законі

україни “Про державний кордон україни”. Зокрема визначено, що

державним кордоном україни є лінія і вертикальна поверхня, що

проходить по цій лінії, які визначають межі території україни – суші,

вод, надр, повітряного простору.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом, а також

спеціальною метою – змінити межі території або державного кордону

україни.

Кваліфікуючими ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 110 є

вчинення таких дій:

– особою, яка є представником влади;

– повторно;

– за попередньою змовою групою осіб;

– дії поєднані з розпалюванням національної чи релігійної

ворожнечі (ч. 2 ст. 110)

Особливо кваліфікуючими ознаками цього злочину є вчинення

дій, передбачених частинами першою або другою ст. 110, які призвели

до загибелі людей або інших тяжких наслідків.

Державна зрада (ст. 111)

кримінально караним є перехід на бік ворога в умовах воєнного

стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання інозем-

ній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги

в проведенні підривної діяльності проти україни, за умов, якщо ці дії

умисно вчинені громадянином україни на шкоду суверенітетові, тери-

торіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній,

економічній чи інформаційній безпеці україни.

16

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівпротиосновнаціональноїбезпеки

Безпосереднім об’єктом цього злочину є охоронювані законом про

кримінальну відповідальність суспільні відносини щодо забезпечення

зовнішньої безпеки держави, суверенітету, територіальної цілісності і

недоторканності, обороноздатності, державної, економічної чи інфор-

маційної безпеки.

Об’єктивна сторона цього злочину полягає у вчиненні хоча б

одного з таких діянь: а) перехід на бік ворога в умовах воєнного стану

або в період збройного конфлікту, що може виявлятися у вступі

на службу до війська ворожої держави, наданні допомоги агентам

спецслужб ворожої держави тощо; б) шпигунство – передача або

збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації

або їх представникам відомостей, що становлять державну таємни-

цю. Державна таємниця – вид таємної інформації, що охоплює відо-

мості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відно-

син, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких

може завдати шкоди національній безпеці україни та які визнані

у порядку, встановленому законом, державною таємницею і підля-

гають охороні державою (Про державну таємницю: Закон україни

від 21 січня 1994 року//відомості верховної ради. – 1994. – № 16. –

ст. 93); в) надання іноземній державі, іноземній організації або їх

представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти

України, а саме вчинення будь-яких дій, що сприяють вищезгаданим

державам, організаціям та їх представникам здійснювати підривну

діяльність.

Державна зрада – це злочин з формальним складом і є закінченим

з моменту вчинення будь-яких передбачених ст. 111 кк дій.

Суб’єкт злочину – громадянин україни, який досяг 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона державної зради характеризується виною

у формі прямого умислу та спеціальною метою – заподіяти шкоду

суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності,

обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпе-

ці україни.

Закон (ч. 2 ст. 111 кк) передбачає спеціальну підставу звільнення

від кримінальної відповідальності за державну зраду, зокрема вста-

новлено такі умови:

• громадянин не вчинив ніяких дій на виконання злочинного

завдання іноземної держави, іноземної організації або їх пред-

ставників;

17

Глава2.Злочинипротиосновнаціональноїбезпеки

• громадянин добровільно заявив органам державної влади про

свій зв’язок з ними та про отримане завдання.

Посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 112)

Безпосередній об’єкт злочину – охоронювані законом про кримі-

нальну відповідальність суспільні відносини, що складаються у сфері

діяльності вищих посадових осіб органів державної влади та забез-

печують нормальне функціонування законодавчої, виконавчої, судо-

вої влади, і так само – політичних партій. Життя людини (державно-

го чи громадського діяча) розглядається як обов’язковий додатковий

об’єкт злочину. Потерпілими від такого злочину можуть бути: Прези-

дент україни, Голова верховної ради україни, народний депутат украї-

ни, Прем’єр-міністр україни, член кабінету Міністрів україни, Голова

чи судді конституційного суду україни або верховного суду украї-

ни, або вищих спеціалізованих судів україни, Генеральний прокурор

україни, уповноважений верховної ради україни з прав людини, Голо-

ва рахункової палати, Голова національного банку україни, керівник

політичної партії.

Об’єктивна сторона злочину. Посягання на життя – це вбивство

або замах на вбивство осіб, зазначених у ст. 112. Закінченим даний

злочин вважається з моменту вчинення діяння, спрямованого

на позбавлення життя, а саме – з моменту замаху на вбивство. в дано-

му разі йдеться про усічений склад злочину.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, що досягла 14-річного

віку (ч. 2 ст. 22).

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом, причому

обов’язковою ознакою такого умислу є усвідомлення винною особою,

що вона посягає на державного діяча або керівника політичної партії

саме в зв’язку з його державною чи громадською діяльністю. разом з

тим, в ситуаціях, коли вбивство чи замах на вбивство зазначених вище

осіб, вчинюється на ґрунті особистих взаємовідносин, то дії винно-

го кваліфікуються за відповідними статтями кк про злочини проти

життя.

Диверсія (ст. 113)

Основний безпосередній об’єкт диверсії – охоронювані законом

про кримінальну відповідальність суспільні відносини в окремих

сферах національної безпеки. Додатковим об’єктом злочину можуть

18

§2.Юридичнийаналізскладівзлочинівпротиосновнаціональноїбезпеки

бути життя та здоров’я особи, навколишнє середовище і власність.

Предметом цього злочину можуть бути: об’єкти, які мають важли-

ве народногосподарське чи оборонне значення (нафтопроводи, мости,

електростанції тощо); стада домашніх тварин, риба; посіви сільсько-

господарських культур, лісові масиви.

Об’єктивна сторона диверсії полягає у вчиненні дій (вибухів,

підпалів тощо), спрямованих на: а) масове знищення людей; б)

заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди здоров’ю; в) зруйну-

вання або пошкодження об’єктів, які мають важливе народногоспо-

дарське чи оборонне значення; г) радіоактивне забруднення; ґ) масо-

ве отруєння; д) поширення епідемій, епізоотій (масові захворювання

тварин) чи епіфітотій (масові захворювання рослин).

Диверсія вважається закінченим злочином з моменту вчинення

вибуху, підпалу чи іншої дії незалежно від настання суспільно небез-

печних наслідків від таких дій.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, що досягла 14-річного

віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом

і спеціальною метою – ослаблення держави. саме спеціальна мета

диверсії є критерієм відмежування її від подібних складів злочинів:

вбивств, забруднення навколишнього природного середовища, теро-

ристичного акту тощо.

Шпигунство (ст. 114)

Шпигунство – це передача або збирання з метою передачі інозем-

ній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей,

що становлять державну таємницю, якщо ці дії вчинені іноземцем або

особою без громадянства.

Безпосередній об’єкт злочину – охоронювані законом про кримі-

нальну відповідальність суспільні відносини у сфері забезпечення

зовнішньої безпеки держави. Предметом шпигунства є відомості,

що становлять державну таємницю. Державна таємниця – вид таєм-

ної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки,

науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони

правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національ-

ній безпеці україни та які визнані у порядку, встановленому законом,

державною таємницею і підлягають охороні державою (Про державну

таємницю: Закон україни від 21 січня 1994 року//відомості верховної

19

Глава2.Злочинипротиосновнаціональноїбезпеки

ради. – 1994. – № 16. – ст. 93). Звід відомостей, що становлять державну

таємницю, формує та публікує в офіційних виданнях служба безпеки

україни на підставі рішень державних експертів з питань таємниць.

Засекречування матеріальних носіїв інформації здійснюється шляхом

надання відповідному документу, виробу або іншому матеріальному

носію інформації грифа секретності (“особливої важливості”, “цілком

таємно”, “таємно”). відповідні реквізити, включаючи гриф секретності,

повинні міститися безпосередньо на матеріальному носієві секретної

інформації, або вони мають бути зазначені у супровідних документах.

Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні хоча б однієї з

таких протизаконний дій, а саме:

– передача іноземній державі, іноземній організації або їх пред-

ставникам відомостей, що становлять державну таємницю;

– збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній органі-

зації або їх представникам відомостей, що становлять держав-

ну таємницю.

Передача відомостей, що становлять державну таємницю – це дії

особи, що володіє секретною інформацією, що полягають у переданні

(повідомленні) відповідних даних іноземній державі, іноземній органі-

зації або їх представникам (агентам). власне передача може здійсню-

ватися численними способами – від особистого повідомлення певних

даних та передавання об’єктів до використання найсучасніших засобів

зв’язку та комунікацій.

Збирання з метою передачі відомостей, що становлять державну

таємницю – це дії, змістом яких є набуття секретної інформації і вона

може здійснюватися найрізноманітнішими способами – спостережен-

ня, викрадення носіїв, виготовлення копій (фотографування, ксеро-

копіювання тощо), прослуховування телефонних розмов і перехоп-

лення інших повідомлень та ін.

Закінченим злочин вважається з моменту початку збирання вказа-

них відомостей або з моменту їх передачі.

Суб’єкт злочину – іноземець або особа без громадянства, які

досягли 16-річного віку. у разі вчинення розглядуваного діяння грома-

дяни україни несуть кримінальну відповідальність за державну зраду.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом, причо-

му особа повинна усвідомлювати, що такі відомості збираються та/або

передаються іноземній державі, організації або їх представникам і

становлять державну таємницю.

20

§1.Загальнахарактеристиказлочинівпротижиттятаздоров’яособи

Закон (ч. 2 ст. 114 кк) передбачає спеціальну підставу звільнення

від кримінальної відповідальності за державну зраду, зокрема вста-

новлено такі умови:

• особа припинила діяльність, передбачену ч. 1 ст. 114 кк;

• добровільно повідомила органи державної влади про вчинене;

• якщо внаслідок цього і вжитих заходів було відвернено запо-

діяння шкоди інтересам україни.