§ 2. Наукові основи кваліфікації злочинів

у випадку вчинення суспільно небезпечного діяння перед право-

застосовчими органами держави постає питання про юридичну оцін-

ку вчиненого, про встановлення відповідності вчиненого юридичній

конструкції конкретного складу злочину, передбаченого нормами кк,

тобто вони здійснюють кваліфікацію діяння.

кваліфікація злочинів, як поняття науки кримінального права,

може вживатися в кількох значеннях – в залежності від особливостей

змісту цього поняття і суб’єкта відповідальності. Ці значення мають

умовний характер і можуть розглядатися як певні види кваліфікації

злочинів.

Залежно від юридичної значимості (зокрема її правових наслідків)

кваліфікація злочинів поділяється на:

1. офіційну (легальну) кваліфікацію – кЗ, що здійснюється

компетентним правозастосовчим органом в процесі розсліду-

10

§2.Науковіосновикваліфікаціїзлочинів

вання і розгляду конкретної кримінальної справи. саме цей вид

кваліфікації (власне кваліфікації) був розглянутий і розкритий

в межах першого питання.

2. неофіційну кЗ – кЗ, яка не тягне за собою відповідних право-

вих наслідків, оскільки здійснюється не в процесі реального

застосування правових норм і не відповідним компетентним

правозастосовчим органом.

В залежності від суб’єкта такої неофіційної кваліфікації вона

умовно поділяється на:

а) доктринальну кваліфікацію – кЗ, яка дається вченими в межах

наукових досліджень, узагальнення судової практики тощо;

б) учбову кваліфікацію – дається викладачами і студентами

в межах навчання;

в) публіцистичну кваліфікацію – дається окремими журналістами

в своїх публікаціях.

кваліфікація злочинів – це встановлення і юридичне закріплення

відповідності між фактично вчиненими діяннями і юридичним скла-

дом злочину, який передбачений нормами кримінального кодексу.

Основний правовий зміст кваліфікації злочинів:

1. кваліфікація злочинів – це різновид юридичної кваліфікації (з

позиції загальної теорії права вона полягає у виборі тієї право-

вої норми, яка передбачає відповідну ситуацію).

2. кваліфікація злочинів є юридичною кваліфікацією у процесі

застосування правових норм.

3. За своїм змістом кваліфікація злочинів полягає у встановлен-

ні відповідності певної поведінки особи у поєднанні з іншими

фактичними обставинами (юридичними фактами) юридично-

го складу злочину певного виду чи окремого різновиду такого

злочину. робиться висновок, що дана поведінка є конкретним

злочином, а отже і злочином взагалі.

4. висновок про відповідність певної поведінки особи в поєднан-

ні з іншими фактами юридичного складу злочину як результат

кваліфікації має свої зовнішні форми закріплення в процесу-

альних документах правозастосовчих органів.

Загальною передумовою кваліфікації злочинів є встановлення і

узагальнення фактичних обставин, що мають значення для кваліфіка-

ції. таке узагальнення передбачає перехід від фактичного рівня викла-

ду і сприйняття відповідних обставин на рівень їх юридичного змісту.

11

Глава1.Поняттяісистемаособливоїчастиникримінальногоправа.Кваліфікаціязлочинів

наступним етапом кваліфікації є визначення юридичної значи-

мості фактичних обставин в контексті відповідних елементів чи

ознак юридичного складу злочину. Це передбачає таку систематиза-

цію фактичних обставин, яка дозволяє віднести їх до тієї чи іншої

складової частини юридичного складу злочину, яку вони характеризу-

ють (наприклад, насильство переважно характеризує діяння як ознаку

об’єктивної сторони).

Після проведення оцінки фактичних обставин здійснюється загаль-

на програма кваліфікації злочинів.

Підставами кваліфікації є:

1) фактична – тобто встановлення наявності конкретних фактич-

них обставин у діяннях особи, стосовно якої здійснюється

кваліфікація;

2) нормативна – тобто наявність у нормах кк конкретного скла-

ду злочину, який передбачає відповідальність за вчинене та

за своїми ознаками повністю співпадає із фактичними обста-

винами вчиненого.

Принципи кваліфікації злочинів – це вихідні положення, загаль-

ні начала, якими слід керуватися при встановленні відповідності між

фактичними ознаками вчиненого і ознаками, закріпленими в кримі-

нально-правовій нормі, при пошуку статей кримінального закону,

якими передбачена відповідальність за вчинений злочин.

Види принципів кваліфікації злочинів:

1) об’єктивність;

2) повнота;

3) індивідуальність;

4) стабільність;

5) офіційність;

6) пріоритет диспозиції над санкцією.

Досить проблемним питанням при кваліфікації кримінально-право-

вих норм є питання пов’язане з конкуренцією правових норм. Конку-

ренція кримінально-правових норм являє собою певну специфічну ситу-

ацію, яка виникає при кваліфікації злочинів, коли фактичні обставини

містять одночасно декілька юридичних складів відповідних злочинів,

але при кваліфікації необхідно інкримінувати особі лише одне з них.

Конкуренцію кримінально-правових норм можна поділити

на види:

1) конкуренція загальної і спеціальної норм;

12

§1.Загальнахарактеристиказлочинівпротиосновнаціональноїбезпеки

2) конкуренція частин і цілого;

3) конкуренція спеціальних норм (конкуренція спеціальних скла-

дів злочинів).

останній вид конкуренції, в свою чергу, за підставою юридичні

склади яких злочинів (тотожних чи однорідних) – конкурують між

собою, і чи є ці склади кваліфікованими чи привілейованими – поді-

ляється на такі підвиди:

3.1. конкуренція спеціальних складів тотожних злочинів з обтяжу-

ючими і особливо обтяжуючими обставинами;

3.2. конкуренція спеціальних складів тотожних злочинів з обтяжу-

ючими і пом’якшуючими обставинами;

3.3. конкуренція спеціальних складів тотожних злочинів з

пом’якшуючими і більш пом’якшуючими обставинами;

3.4. конкуренція спеціальних складів однорідних злочинів.

Г ЛА В А 2 .

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ

НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ