§ 2. Юридичний аналіз злочинів проти виборчих,

трудових та інших особистих прав і свобод людини

і громадянина

організація і проведення виборів на території україни визначаєть-

ся виборчими законами – “Про всеукраїнський та місцеві референду-

ми” від 3 липня 1991 р.; “Про вибори народних депутатів україни” від

25 березня 2004 р.; “Про вибори Президента україни” від 5 березня

1999 р.; “Про вибори депутатів верховної ради автономної респуб-

ліки крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від

6 квітня 2004 р., “Про державний реєстр виборців” від 22 березня

2007 р.

Цими законами встановлена поряд з іншими видами і кримінальна

відповідальність за порушення виборчого законодавства.

Злочини проти виборчих прав громадян посягають на відносини,

які врегульовані виборчим законодавством.

Безпосереднім об’єктом злочинів проти виборчих прав громадян

є передбачене ст. 38 конституції україни право брати участь в управ-

лінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референ-

думах, вільно обирати і бути обраним до органів державної влади та

органів місцевого самоврядування.

108

§ . ридичний наліз лочинів роти иборчих, рудових анших собистих рав вобод юдини ромадянина2Юазпвтт іопісліг

Перешкоджання здійсненню виборчого права (ст. 157 КК)

суспільна небезпека цього злочину полягає в тому, що це діяння

порушує врегульований законодавством виборчий процес, який здій-

снюється на засадах загального, рівного і прямого виборчого права,

як активного, так і пасивного, таємниці голосування, добровільної

участі громадян у виборах.

Частина 1 ст. 157 передбачає кримінальну відповідальність

за перешкоджання насильством, обманом, погрозами, підкупом або

іншим чином вільному здійсненню громадянином права обирати і

бути обраним президентом україни, народним депутатом україни,

депутатом верховної ради автономної республіки крим, депутатом

місцевої ради або сільським, селищним, міським головою, вести пере-

двиборчу агітацію.

слід зазначити, що потерпілими від цього злочину можуть бути

лише виборці та особи, які претендують на виборчі посади в органах

державної влади та місцевого самоврядування.

З об’єктивної сторони цей злочин може виражатися у формі: пере-

шкоджання вільному здійсненню громадянином права обирати і бути

обраним; перешкоджання здійснювати права вести передвиборчу

агітацію.

Перешкоджання – передбачає вплив відповідним способом

на громадянина з метою перешкодити йому здійснити своє право

вибирати чи бути обраним. така перешкода може виразитись, напри-

клад, позбавленням можливості виборця з’явитись на виборчу дільни-

цю для голосування, примушенням кандидата балотуватися на вибор-

чу посаду.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, які переш-

коджали волевиявленню громадянина, не залежно чи була досягнута

мета винної особи.

способи впливу можуть бути різноманітні:

¾ насильство – це такий фізичний вплив на громадянина, який

позбавляє його можливості здійснити своє виборче право. воно

виражається в нанесенні ударів, побоїв, заподіяння тілесних

ушкоджень, незаконне позбавлення волі і т. д. Якщо потерпі-

лому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, то дії винної

особи кваліфікуються за сукупністю злочинів – ст. 157 і відпо-

відно за статтею 121 або 146;

109

Глава6.Злочинипротивиборчих,трудовихтаіншихособистихправісвободлюдиниігромадянина

¾ обман, як спосіб перешкоджання реалізації виборчого права –

це введення особи в оману відносно його виборчого права чи

самого акта голосування. омана може виражатись в повідо-

мленні виборцю завідомо неправдивих відомостей чи замов-

чуванні про обставини, повідомлення яких було необхідним.

наприклад, неповідомлення про місце, час голосування; місце

знаходження виборчої дільниці тощо;

¾ погроза виражається в психічному впливі на громадянина з

метою примусити його відмовитись від реалізації виборчого

права під страхом насилля над ним чи близькими йому людь-

ми, пошкодження чи знищення майна тощо;

¾ підкуп, як спосіб перешкоджання реалізації виборчих прав

громадянина являє собою схилення особи шляхом вручен-

ня їй грошової чи іншої винагороди до вчинення певних дій.

Це може бути і утримання приймати участь в голосуванні,

не висувати свою кандидатуру на виборчу посаду, голосувати

за певного кандидата.

в диспозиції ч. 1 ст. 157 законодавець також передбачає пере-

шкоджання іншим чином вільного здійснення виборчого права, але

не деталізує. Безумовно, слід погодитись з позицією законодав-

ця, так як не можливо в правовій нормі передбачити всі життєві

ситуації. на нашу думку, питання “іншим чином”, слід вирішува-

ти в кожному конкретному випадку, як це вплинуло на виборчий

процес.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення винним вищев-

казаних дій, не залежно які наслідки настали, тобто чи досягла винна

особа бажаного результату чи ні.

Суб’єктивна сторона даного злочину характеризується прямим

умислом.

Суб’єкт – особа, яка досягла 16 років (загальний суб’єкт).

Частина 2 ст. 157 вказує на кваліфікуючі ознаки злочину і посилює

кримінальну відповідальність за її вчинення. До таких кваліфікуючих

ознак відносяться: 1. за попередньою змовою групою осіб; 2. членом

виборчої комісії; 3. іншою службовою особою.

крім цього, ч. 3 ст. 157 вказує на особливо кваліфікуючі озна-

ки, а саме, якщо дії, передбачені частинами 1, 2 статті 157 вплинули

на результати голосування чи виборів. наприклад, вибори не відбу-

лися; кандидат на виборчу посаду не набрав певної кількості голосів.

110

§ . ридичний наліз лочинів роти иборчих, рудових анших собистих рав вобод юдини ромадянина2Юазпвтт іопісліг

Неправомірне використання виборчих бюлетенів, підробка

виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи непра-

вильне оголошення результатів виборів (ст. 158 КК)

вказаний злочин буде мати місце при наявності хоча би однієї із

слідуючих дій:

1) неправомірне використання виборчих бюлетенів;

2) підробка виборчих документів;

3) неправильний підрахунок голосів;

4) неправильне оголошення результатів виборів.

Неправомірне використання виборчих документів – це видача

членом виборчої комісії виборчого бюлетеня особі, яка не внесена

до списку виборців або видача виборцю виборчих бюлетенів (вибор-

чого бюлетеня) замість інших виборців.

Підробка, тобто виготовлення виборчого документа невстанов-

леного зразка чи виготовлення у спосіб, не передбачений законом,

внесення до виборчого документа завідомо неправдивих відомостей

або будь-яка інша його підробка, а так само використання завідомо

підробленого виборчого документа чи виготовленого у спосіб, не пере-

дбачений законом.

Неправильний підрахунок голосів означає порушення вста-

новленого порядку підрахунку голосів, а саме: визнання дійсного

бюлетеня недійсним чи навпаки, недійсного – дійсним, неправильне

встановлення кількості виборців, які не підтримали кандидата, чи

навпаки.

Завідомо неправильне оголошення результатів виборів означає

в свідомому оголошенні результатів виборів, які не відповідають дійс-

ності, наприклад, оголошення виборів як такими, що не відбулися, або

недійсними, оприлюднення результатів голосування, які не відповіда-

ють дійсності про обрання чи необрання кандидата.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-яких пере-

рахованих дій.

Об’єктивна сторона цього злочину характеризується у вчиненні

певних дій, перерахованих в диспозиції ст. 158.

З суб’єктивної сторони цей злочин може бути вчинений лише

з прямим умислом. але слід мати на увазі такі дії як: неправиль-

ний підрахунок голосів, видача виборчого бюлетеня особі, яка

не внесена до списку виборців, чи інші дії, передбачені в ст. 158,

які вчинені з необережності – виключають кримінальну відпові-

111

Глава6.Злочинипротивиборчих,трудовихтаіншихособистихправісвободлюдиниігромадянина

дальність. в той же час вчинення таких дій службовими особа-

ми з необережності не виключає відповідальності, як службова

недбалість.

Суб’єктом злочину, передбаченого ч. 1, 2 ст. 158, є спеціальний,

тобто тільки член виборчої комісії, за ч. 3 ст. 158 – суб’єкт будь-яка

особа, яка досягла 16-річного віку (загальний).

За злочин, передбачений ч. 1 ст. 158 встановлено покарання –

обмеження волі на строк від трьох до п’яти років або позбавлення

волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 158 відповідно позбавлення

волі на строк від трьох до п’яти років; за ч. 3 ст. 158 – позбавлення

волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обійма-

ти певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох

років.

Порушення таємниці голосування (ст. 159)

Порушення таємниці голосування є особливим видом перешкод-

жання реалізації громадянином виборчого права. таке порушення

являє собою свідоме створення виборцю таких умов, які не забезпе-

чують таємниці голосування (пройти в окрему кабіну для голосуван-

ня, присутність в кабіні для голосування сторонніх осіб, встановлення

в кабіні для голосування спеціальної апаратури для спостереження

за виборцем, домагання показувати заповнений бюлетень перед опус-

канням до виборчої скриньки тощо).

Об’єктом цього злочину є виборче право громадянина в частині

реалізації його під час голосування.

Об’єктивна сторона проявляється в порушенні таємниці голо-

сування шляхом вчинення конкретних дій або бездіяльності (невста-

новлення спеціальних кабін для особистого заповнення бюлетенів).

суб’єкт є спеціальний – член виборчої комісії або інша службова

особа, яка використовує свої владні чи службові повноваження.

З суб’єктивної сторони цей злочин може бути вчинений лише з

прямим умислом, тобто особа усвідомлює неправомірність своїх дій і

бажає досягти певного результату.

Покарання за злочин, передбачений ст. 159 – штраф від п’ятдесяти

до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбав-

лення волі на строк від одного до трьох років з розбавленням права

обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк

до трьох років.

112

§ . ридичний наліз лочинів роти иборчих, рудових анших собистих рав вобод юдини ромадянина2Юазпвтт іопісліг

Порушення законодавства про референдум (ст. 160)

Об’єктом цього злочину є конституційне право громадян україни

на народне волевиявлення через всеукраїнський або місцевий рефе-

рендуми, що є однією із форм безпосередньої демократії.

З об’єктивної сторони цей злочин може бути вчинений у різних

формах, а саме:

Перешкоджання насильством, обманом, погрозою, підкупом або

іншим чином вільному здійсненню громадянином права брати або

не брати участь у референдумі, вести агітацію до дня проведення рефе-

рендуму.

Підроблення документів референдуму, приписування, завідомо

неправильний підрахунок голосів, порушення таємниці голосування.

Щодо способів вчинення цього злочину, перерахованих вище

(п. 1, 2), поняття і їх зміст, то вони детально розкриті (є аналогічними

в ст. 157, 158, 159).

Суб’єкт злочину, передбаченого ч. 1 є загальний, тобто будь-

яка фізична осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла

16 років, а за ч. 2 і 3 є спеціальний суб’єкт-член комісії з проведення

референдуму або інша службова особа.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел.

За вчинення злочину, передбаченого ст. 160 передбачено пока-

рання – за ч. 1 – штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних міні-

мумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох

років, або позбавлення волі на строк до трьох років; за ч. 2 – штраф

до п’ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або

виправними роботами на строк до двох років, або позбавлення волі

на строк до п’яти років; за ч. 3 – відповідно штраф до п’ятидесяти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними робо-

тами на строк до двох років, або позбавлення волі на строк від одного

до п’яти років.

Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової,

національної належності або ставлення до релігії (ст. 161 КК)

Безпосереднім об’єктом цього злочину є рівність громадян у їх

конституційних правах, які закріплені в основному законі. так,

ст. 24 конституції україни вказує на те, що громадяни мають рівні

конституційні права і свободи та є рівними перед законом. тобто зако-

нодавець забезпечує рівність прав громадян незалежно від їх расового,

113

Глава6.Злочинипротивиборчих,трудовихтаіншихособистихправісвободлюдиниігромадянина

національного походження чи ставлення до релігії. Предметом злочи-

ну є національна чи расова спільність людей, їх права, звичаї, традиції,

культура, релігія.

З об’єктивної сторони злочин вчиняється у формі активних дій,

а саме:

1. розпалювання расової, національної чи релігійної ворожнечі та

ненависті;

2. Приниження національної гордості, честі, гідності;

3. образа почуттів громадян у зв’язку з їх релігійними переконан-

нями;

4. Пряме чи непряме обмеження прав громадян за ознаками раси,

національного походження, кольору шкіри, соціального стату-

су, майнового стану;

5. встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за зазна-

ченими вище ознаками.

З суб’єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом.

Суб’єкт злочину є загальний і не має значення представник якої

раси, національності, віруючий, атеїст вчинив злочин.

За ч. 2 ст. 161 кк передбачається відповідальність за вчинення

вказаного злочину шляхом насильства обману, чи погрози, а також

вчинення його службовою особою.

За ч. 3 ст. 161 кк встановлюється відповідальність, якщо злочин

вчинений організованою групою осіб або з причиненням загибелі

людей чи з настанням інших тяжих наслідків.

Порушення недоторканості житла (ст. 162 КК)

Об’єктом цього злочину є право людини (закріплене в консти-

туції україни – ст. 30) на недоторканість житла та іншого володіння

особи. не допускається проникнення до житла чи іншого володіння

особи, проведення в них огляду чи обшуку, інакше як за вмотивова-

ним рішенням суду. Під поняттям житло слід розуміти приміщення,

яке призначене для постійного чи тимчасового проживання людини.

Інше володіння особи – це земельні ділянки, гаражі та інші будівлі

господарського призначення.

З об’єктивної сторони злочин вчиняється шляхом вчинення

активних дій, а саме вторгнення у житло (інше володіння), здійснене

всупереч волі законного власника, за відсутністю визначених законом

підстав чи в порушенні встановленого законом порядку.

114

§ . ридичний наліз лочинів роти иборчих, рудових анших собистих рав вобод юдини ромадянина2Юазпвтт іопісліг

Незаконне є будь-яке проникнення до житла чи іншого володіння

особи всупереч чинному законодавству.

Проникнення до житла сторонніх осіб можливе лише за добровіль-

ною згодою власника. Якщо така згода була відсутня, або була вчине-

на (отримана) в результаті насильства або погроз настануть ознаки

злочину, передбаченого ст. 162 кк.

слід мати на увазі, що порушення недоторканості житла або іншо-

го володіння особи у випадках, що не терплять зволікання (для запобі-

гання злочину, для затримання злочинця, в разі стихійного лиха), не є

злочином. такі дії охоплюються поняттям “крайня необхідність” (ст.

39 кк).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, вказаних

в диспозиції ч. 1 ст. 162 кк.

Суб’єктивна сторона характеризується лише прямим умислом.

Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 16-річного віку.

кваліфікуючою ознакою цього злочину є вчинення його службо-

вою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його засто-

сування (ч. 2 ст. 162 кк).

Порушення таємності листування, телефонних розмов, теле-

графної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку

або через комп’ютер (ст. 163 КК)

відповідно до ст. 31 конституції україни кожному гарантується

право на таємне листування, телефонні розмови, телеграфну та іншу

кореспонденцію. винятком можуть бути встановлені лише судом

у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи

з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо

іншими способами одержати інформацію неможливо.

Безпосереднім об’єктом цього злочину є вищенаведене конститу-

ційне право громадян.

слід зазначити, що предметом злочину є конкретна інформація

(відомості), що передається по всіх каналах зв’язку.

Об’єктивну сторону злочину становить порушення таємного

листування, телефонних розмов, телеграфних повідомлень, інших

повідомлень, що передаються засобами зв’язку.

Порушення таємниці полягає у вчиненні будь-яких дій, спрямова-

них на незаконне ознайомлення з інформацією, що передається засо-

бами зв’язку без згоди особи, якій ця інформація адресована.

115

Глава6.Злочинипротивиборчих,трудовихтаіншихособистихправісвободлюдиниігромадянина

склад злочину буде і тоді, коли мав місце факт незаконного розго-

лошення відповідної інформації.

Суб’єктом злочину, передбаченого ст. 163 може бути як приватна,

так і службова особа.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли особа, яка була

не уповноважена знайомитись з інформацією, її змістом, одержала

таку інформацію.

кваліфікуючою ознакою цього злочину є вчинення його щодо

державних чи громадських діячів або вчиненні службовою особою,

або з використанням спеціальних засобів, призначених для негайного

зняття інформації (ч. 2 ст. 163 кк).

Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК)

ст. 51 конституції україни зобов’язує батьків утримувати своїх

дітей до їх повноліття. аналогічний обов’язок також закріплений

в сімейному кодексі україни.

Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що спрямо-

вані на захист майнових інтересів неповнолітніх та непрацездатних

дітей, що потребують допомоги. Неповнолітніми вважаються особи,

які не досягли 18-річного віку, непрацездатними можуть бути діти-

інваліди.

Предметом злочину є грошові кошти, а також речі майнового

характеру, які повинні надаватися для життєзабезпечення особи.

З об’єктивної сторони злочин характеризується у формі: 1) зліс-

ного ухилення від сплати коштів, які визначені рішенням суду на утри-

мання дітей; 2) злісне ухилення батьками від утримання неповнолітніх

або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні. слід мати

на увазі, що законодавець передбачає кримінальну відповідальність

лише тоді, коли мав місце факт злісного ухилення від сплати алімен-

тів, тобто особа була спроможна їх сплачувати, мала можливість це

робити, але навмисно не виконувала свої обов’язки. тому термін “зліс-

не” є оціночним і вирішується в кожному конкретному випадку.

не буде складу злочину, коли особа, наприклад, в силу хворо-

би, безробіття та інших об’єктивних причин не могла виконувати

обов’язок, покладений на нею законом.

Злочин вважається закінченим з моменту встановлення факту зліс-

ного ухилення.

116

§ . ридичний наліз лочинів роти иборчих, рудових анших собистих рав вобод юдини ромадянина2Юазпвтт іопісліг

Суб’єктом цього злочину є батьки і усиновителі. опікуни та

піклувальники не є суб’єктами злочину, передбаченого ст. 164 кк.

З суб’єктивної сторони злочин характеризується прямим умис-

лом, мотиви можуть бути різні.

Ч. 2 ст. 164 кк передбачає кримінальну відповідальність (кваліфі-

куюча ознака) особи, яка раніше була судима за цей злочин.

Ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних

батьків (ст. 165 КК)

Піклування повнолітніх дітей про своїх непрацездатних батьків

є конституційним обов’язком (ст. 51 конституції україни). такий

обов’язок також закріплений в сімейному кодексі (ст. 202) – повноліт-

ні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і

потребують матеріальної допомоги.

у разі ухилення від виконання вказаних обов’язків за рішен-

ням суду на користь батьків з повнолітніх дітей можуть стягуватися

аліменти.

обов’язковою умовою притягнення особи до кримінальної відпові-

дальності за ст. 165 кк є наявність рішення суду про стягнення алімен-

тів на користь непрацездатних батьків.

Об’єктом цього злочину є право батьків на їх утримання їхніми

дітьми.

Об’єктивна сторона характеризується злісним ухиленням від

виконання рішення суду про сплату коштів.

Суб’єкт злочину – повнолітні діти, у тому числі ій усиновлені,

які за рішенням суду зобов’язані сплачувати аліменти на утримання

непрацездатних батьків.

Щодо суб’єктивної сторони цього злочину, то вона характери-

зується безумовно прямим умислом.

кваліфікуючою ознакою вказаного злочину є його вчинення

особою, яка раніше судима за ч. 1 ст. 165 кк при умові, що судимість

не погашена чи не знята у порядку, встановленому законом.

Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або

за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (ст. 166 КК)

Об’єктом цього злочину є фізичний, психічний і соціальний

розвиток дитини або особи, щодо якої встановлена опіка чи піклуван-

ня, а також їх здоров’я, життя та інші блага.

117

Глава6.Злочинипротивиборчих,трудовихтаіншихособистихправісвободлюдиниігромадянина

Потерпілими від цього злочину визнаються як діти, так і інші

особи, щодо яких встановлена опіка чи піклування.

Об’єктивна сторона характеризується бездіяльністю особи

(батьків, опікунів, піклувальників) щодо виконання нею обов’язків

по догляду за дитиною чи за особою, відносно якої встановлена опіка

або піклування.

слід мати на увазі, що склад злочину буде лише тоді, коли злісне

невиконання обов’язків потягло тяжкі наслідки (див. диспозицію ст.

166 кк). Факт настання тяжких наслідків (чи вони є тяжкі) вирішуєть-

ся в кожному окремому випадку. До тяжких наслідків можна віднести,

наприклад, смерть, каліцтво дитини чи особи, стосовно якої встанов-

лена опіка чи піклування.

Суб’єкт цього злочину є спеціальний. ним можуть бути батьки,

усиновителі, опікуни, піклувальники.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною

формою вини, хоча до наслідків є необережною.

Зловживання опікунськими правами (ст. 167 КК)

Об’єктом злочину є майнові та інші права осіб, стосовно яких

встановлено опіку або піклування.

Об’єктивна сторона характеризується у використанні опіки з

корисливою метою на шкоду потерпілому. Це можуть бути будь-

які дії (бездіяльність) опікуна, піклувальника, якими завдається

матеріальна шкода. в якості прикладу можна навести такі проти-

правні дії, як привласнення відповідних доходів підопічного (пенсії,

аліменти тощо).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення опікуном чи

піклувальником певних дій, або не вчинення необхідних дій, незалеж-

но від наслідків, які вони спричинили для потерпілої особи.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел. обов’язковою ознакою

є корислива мета, а саме отримання вигоди майнового характеру

за рахунок підопічного.

Суб’єкт злочину – спеціальний, тобто особа, яка у встановленому

законом порядку призначена опікуном чи піклувальником.

Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) (ст. 168 КК)

Об’єктом даного злочину є інтереси дитини, яку було усиновлено

(удочерінено) та сім’ї, в якій вона виросла.

118

§ . ридичний наліз лочинів роти иборчих, рудових анших собистих рав вобод юдини ромадянина2Юазпвтт іопісліг

З об’єктивної сторони злочин характеризується у розповсюдженні

таємниці усиновлення (удочеріння) без згоди осіб, які усиновили чи

удочерили дитину, іншим особам, яким це не було відомо.

таке повідомлення може бути поширене конкретній сторонній

особі, або невизначеному колу осіб, наприклад, повідомлення в засо-

бах масової інформації.

Суб’єкт злочину є будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку,

володіла такою інформацією (загальний суб’єкт).

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом, мотиви

на кваліфікацію не впливають.

Кваліфікуючою ознакою цього злочину є його вчинення служ-

бовою особою або працівником медичного закладу, яким відомості

про усиновлення (удочеріння) стали відомі по службі чи по роботі,

або якщо воно спричинило тяжкі наслідки. Щодо настання тяжких

наслідків, то це питання вирішується в кожному конкретному випад-

ку, наприклад, усиновлена особа залишила сім’ю, де проживала, важко

захворіла, тощо.

Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) (ст. 169 КК)

Об’єктом цього злочину є встановлений порядок усиновлення

(удочеріння) дитини, передача її під опіку чи піклування або на вихо-

вання в сім’ю громадян, порушення якого може заподіяти шкоду

нормальному здоровому розвитку дитини або спричинили інші нега-

тивні наслідки.

З об’єктивної сторони злочин характеризується у вчиненні

будь-яких незаконних дій щодо установленого порядку усиновлення

(удочеріння) дитини, передачу її під опіку чи піклування або на вихо-

вання в сім’ю громадян.

Суб’єктивна сторона вказаного злочину – прямий умисел. Моти-

ви злочину для кваліфікації значення не мають.

Суб’єкт злочину – будь-які приватні особи, в тому числі ті, які

бажають усиновити (удочерити) дитину, взяти її на виховання у свою

сім’ю чи стати опікуном або піклувальником, а також службові особи

з використанням свого службового становища.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, описаних

в диспозиції ч. 1 ст. 169 кк.

Кваліфікуючою ознакою цього злочину є вчинення незаконних дій

щодо кількох дітей, повторно, за попередньою змовою групою осіб,

119

Глава6.Злочинипротивиборчих,трудовихтаіншихособистихправісвободлюдиниігромадянина

з використанням службового становища або якщо вони спричинили

тяжкі наслідки. тяжкі наслідки є оціночною категорією. До них можна

віднести: залучення дитини до порнобізнесу, втягнення в злочинну

діяльність, самогубство дитини тощо.

Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, полі-

тичних партій, громадських організацій (ст. 170)

Об’єктом аналізованого складу злочину є охоронювані кримі-

нальним законом суспільні відносини щодо конституційного права

громадян на свободу об’єднання у професійні спілки, політичні партії

та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод

та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та

інших інтересів, а також права і законні інтереси профспілок, політич-

них партій і громадських організацій.

Професійна спілка (профспілка) – добровільна неприбуткова

громадська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними

інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності” (навчання).

Політична партія – це зареєстроване згідно з законом

добровільне об’єднання громадян – прихильників певної загальнона-

ціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою спри-

яння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь

у виборах та інших політичних заходах.

Громадською організацією є об’єднання громадян для задоволен-

ня та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, віко-

вих, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

До органів цих організацій належать вищі статутні органи управління

(загальні збори, конференції, з’їзди тощо) та створювані ними вико-

навчі органи (центральні комітети, комітети, пленуми, президії тощо).

З об’єктивної сторони злочин характеризують дії або бездіяль-

ність, які перешкоджають законній діяльності профспілок, політичних

партій та громадських організацій. Законною визнається така діяль-

ність об’єднання громадян, яка не суперечить конституції та зако-

нам україни і здійснюється відповідно до їх програмної мети та/або

статутних засад.

Об’єктивну сторону розглядуваного злочину утворює перешкод-

жання законній діяльності об’єднанню громадян з будь-яким статусом

і будь-якого рівня (ланки): громадському об’єднанню з всеукраїнсь-

ким, місцевим чи міжнародним статусом; первинній, місцевій, облас-

120

§ . ридичний наліз лочинів роти иборчих, рудових анших собистих рав вобод юдини ромадянина2Юазпвтт іопісліг

ній, регіональній, республіканській чи іншій профспілковій органі-

зації; республіканській структурі політичної партії чи її місцевим

осередкам; органу таких об’єднань будь-якого рівня (центральному

чи місцевому, вищому (з’їзду, конференції, зборам) чи виконавчому);

керівникам чи іншим представникам таких об’єднань чи їх органів.

Цей злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій чи

бездіяльності, які спрямовані на перешкоджання законній діяльності

зазначених об’єднань громадян або їх органів.

Суб’єкт злочину загальний – фізична осудна особа, якій випов-

нилося 16 років.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі

умислу.

Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів

(ст. 171)

Безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини,

які виникають у зв’язку з професійною діяльністю журналістів, яка

гарантується конституцією україни: “кожному гарантується право

на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і пере-

конань. кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і

поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій

вибір.” (ст. 34).

Професійна діяльність журналіста означає – професійний збір

інформації, її зберігання, поширення в засобах масової інформації. Під

засобами масової інформації слід розуміти будь-які видання (газети,

журнали, бюлетні тощо і разові видання з визначеним тиражем) або

аудіовізуальні засоби (радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис,

відеозапис тощо). вказане питання врегульоване спеціальним Законом

україни “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 р.

Об’єктивна сторона цього злочину характеризується конкрет-

ними діями (або бездіями), які унеможливлюють реалізувати закон-

ну професійну діяльність як окремого журналіста (журналістів), так

і засобу масової інформації і виражається у двох формах, а саме:

1) перешкоджання законній професійній діяльності журналістів;

2 переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків,

за критику. Законодавець застерігає, щоб діяльність журналістів була

законною. Перешкоджання незаконній діяльності журналістів не тягне

за собою кримінальної відповідальності за ст. 171.

121

Глава6.Злочинипротивиборчих,трудовихтаіншихособистихправісвободлюдиниігромадянина

Перешкоджання законній діяльності журналістів може виража-

тись в активній дії – фізичний недопуск журналіста в район стихійного

лиха, масових заворушень, катастроф і аварій; шляхом бездії – відмо-

ва уповноваженої особи надавати відповідну інформацію (звіти, різні

дані), якщо вони не відносяться до переліку державної таємниці.

Переслідування журналістів за виконання професійних обов’язків,

за критику може виражатись різними способами: фізичними чи психіч-

ними погрозами; спонукати журналіста спрощувати оприлюднену

інформації; невиплати гонорару; звільнення з роботи тощо.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим

умислом, мотиви можуть бути різні: помста тощо.

Суб’єктом злочину, передбаченого ч. 1 може бути будь-яка фізич-

на осудна особа, яка досягла на момент вчинення злочину 16 років.

За ч. 2 – службова особа, або загальний суб’єкт, але кваліфікуючою

ознакою повинна бути попередня змова групи осіб.

Покарання за ч. 1 ст. 171 – штраф до п’ятдесяти неоподатковува-

них мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести міся-

ців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Грубе порушення законодавства про працю (ст. 172)

встановлюючи кримінальну відповідальність за порушення зако-

нодавства про працю, законодавець в диспозиції статті не вказує

на конкретні правові норми законодавства про працю, це означає

бланкетність цієї статті, тобто при вирішенні питання про криміналь-

ну відповідальність необхідно з’ясувати, які саме норми трудового

законодавства були порушені суб’єктом злочину. важливе значення

мають мотиви. так ч. 1 ст. 172 передбачає відповідальність за неза-

конне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, наприклад

неприязні стосунки працедавця з працівником.

Щодо поняття іншого грубого порушення законодавства про

працю, то воно може виражатись у відмові в прийомі на роботу вагіт-

ної жінки, незаконне встановлення надурочних робіт, залучення

до шкідливих умов праці осіб до 18 років, вагітних жінок.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим

умислом.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, які пору-

шують законодавство про працю, наприклад – видання наказу чи

розпорядження про звільнення за відсутністю на те підозр. слід зазна-

122

§ . ридичний наліз лочинів роти иборчих, рудових анших собистих рав вобод юдини ромадянина2Юазпвтт іопісліг

чити, що порушення порядку (процедури) звільнення працівників

за відсутністю особистих мотивів (користь, помста тощо) не є злочи-

ном.

Суб’єктом злочину, передбаченого ст. 172 може бути службова

особа підприємства, установи, організації незалежно від форми влас-

ності, яка має право приймати на роботу та звільняти з роботи.

санкція за ч. 1 ст. 172 передбачає штраф до п’ятдесяти неоподатко-

вуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати

певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років,

або виправними роботами на строк до двох років; за ч. 2 ст. 172 –

штраф від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися

певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправними роботами

на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

Грубе порушення угоди про працю (ст. 173)

трудові правовідносини між працедавцем і працівником виника-

ють з моменту укладення між ними в письмовій чи усній формі трудо-

вого договору (контракту), в якому обов’язково повинні бути перед-

бачені істотні умови, а саме: строк дії договору, умови праці, оплата

праці, відповідальність сторін. трудовий договір (угода) не повинен

суперечити чинному трудовому законодавству. Питання “мало місце

порушення (грубе) угоди про працю” вирішується в кожному конк-

ретному випадку.

обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є спосіб його

вчинення. Диспозиція ч. 1 ст. 173 вказує, що це може бути: 1. обман;

2. зловживання довірою; 3. примус до виконання роботи, не обумов-

леної угодою.

Обман – це введення працівника в оману шляхом повідомлення

йому неправдивих відомостей щодо оплати праці, умов на роботі,

забезпечення спецодягом, харчуванням, тощо.

Зловживання довірою може мати місце як несумлінне використан-

ня довіри з боку працівника власником чи уповноваженим органом.

Примус до виконання роботи не обумовленої угодою означає

примушення до виконання роботи під загрозою накладення дисциплі-

нарного стягнення, застосування насильства чи будь-який інший

протиправний вплив на потерпілого з метою домогтися виконання нею

роботи не обумовленої угодою про працю. слід звернути увагу на те,

123

Глава6.Злочинипротивиборчих,трудовихтаіншихособистихправісвободлюдиниігромадянина

якщо дії винної особи, за допомогою яких вона намагається примусити

працівника до виконання роботи, яку він не повинен виконувати згід-

но трудового договору, мають ознаки іншого злочину, вчинене слід

кваліфікувати за сукупністю злочинів.

із суб’єктивної сторони злочин характеризується умисною

виною.

Суб’єкт злочину є спеціальним, ним може бути службова особа,

підприємства, установи, організації, громадянин-підприємець, інший

громадянин, який уклав з працівником трудовий договір.

Кваліфікуючою ознакою цього злочину є порушення трудового

договору (угоди) стосовно громадянина україни щодо його роботи

за кордоном.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 173 може мати місце тоді, коли

українські працівники, що працюють за кордоном на підставі угод,

які укладаються на виконання міждержавних договорів про співробіт-

ництво, залишаються у трудових правовідносинах з організаціями,

які відрядили їх за кордон, і на них поширюється законодавство про

працю.

Суб’єкт злочину, передбачений ч. 2 ст. 173, крім осіб, охарактери-

зованих по ч. 1 може бути також працівник чи службова особа суб’єкта

підприємницької діяльності, який здійснює посередницьку діяльність

з працевлаштування за кордоном.

За вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 173 передбаче-

но покарання – штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи

займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або арешт

на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років;

за ч. 2 ст. 173 – відповідно штраф від п’ятдесяти до ста неоподат-

ковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк

до трьох років.

Примушення до участі у страйку або перешкоджання участі

у страйку (ст. 174)

конституція україни (ст. 44) передбачає право тих, хто працює,

на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. ніхто

не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку.

необхідно зупинитися на визначенні терміну страйк. страйк – це

тимчасове припинення (добровільно) роботи працівниками підпри-

124

§ . ридичний наліз лочинів роти иборчих, рудових анших собистих рав вобод юдини ромадянина2Юазпвтт іопісліг

ємств, установ, організацій, а також їх структурних підрозділів, з

метою вирішення трудового спору (конфлікту). страйк може мати

місце, якщо мирні переговори працівників з працедавцем з приводу

вирішення трудового спору не дали результатів.

слід зазначити, що працівники самостійно приймають рішення про

проведення чи непроведення страйку.

Об’єктивна сторона цього злочину характеризується активними

діями, а саме: 1. працівника примушують взяти участь у страйку; 2.

працівникові перешкоджають брати участь у страйку. обов’язковою

ознакою об’єктивної сторони злочину є спосіб його вчинення, який

може виражатися у висловлюванні в категоричній формі вимоги

до працівника приймати чи не приймати участь у стайку, а також

висловлювання, які супроводжуються застосуванням насильства, чи

вчинення інших незаконних дій.

насильство може виразитись в нанесенні ударів, побоїв, тілесних

ушкоджень. у випадку заподіяння потерпілому середньої тяжкості чи

тяжких тілесних ушкоджень, дії винної особи повинні кваліфікуватися

за сукупністю злочинів.

Під іншими незаконними діями слід розуміти, наприклад, звільнен-

ня працівника з роботи, підкуп за участь чи неучасть у страйку тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення конкретних дій

суб’єктом незалежно чи був досягнутий певний результат.

із суб’єктивної сторони злочин характеризується прямим умис-

лом.

Суб’єкт вказаного злочину є загальний, особа, яка на момент

вчинення злочину досягла 16-річного віку. вчинення цього злочину

службовою особою за наявністю підстав може додатково кваліфіку-

ватись як злочин у сфері службової діяльності.

Покарання за злочин за ст. 174 – штраф до п’ятдесяти неоподат-

ковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести

місяців, або обмеження волі на строк до трьох років.

Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших уста-

новлених законом виплат (ст. 175)

конституція україни гарантує громадянам право на одержання

винагороди за працю та право на спеціальний захист у випадках, пере-

дбачених законом. Порушення цих прав переслідується законодавс-

твом україни про кримінальну відповідальність.

125

Глава6.Злочинипротивиборчих,трудовихтаіншихособистихправісвободлюдиниігромадянина

Безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини

в сфері оплати праці соціального захисту.

Предмет – грошові кошти, які виплачуються як зарплати, стипен-

дії, пенсії та інші виплати, встановлені законом.

З об’єктивної сторони вказаний злочин виражається як безпід-

ставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших, вста-

новлених законом виплат більше ніж за один місяць.

Безпідставною невиплатою слід розуміти таку ситуацію, коли

були всі можливості здійснити виплати, мається на увазі було фінансу-

вання, наявність коштів на рахунках, тобто не було об’єктивних

причин для невиплат.

не буде складу злочину передбаченого ст. 175, якщо виплати

не здійснюються з певних причин: неналежне фінансування бюджет-

них організацій, відсутність коштів на рахунках підприємств, установ,

організацій.

кількість громадян та розмір безпідставно невиплачених виплат

на кваліфікацію не впливають.

Злочин вважається закінченим з моменту збігу більше ніж одного

місяця строків виплат. З суб’єктивної сторони злочин характеризуєть-

ся формою вини (прямий умисел).

Суб’єкт злочину є спеціальний, тобто це керівник підприємства,

установи, організації незалежно від форми власності, а також службові

особи Пенсійного фонду, банківських установ, підприємств поштово-

го зв’язку, соціального захисту населення, тобто суб’єкт, який згідно

чинного законодавства зобов’язаний здійснювати відповідні виплати.

Кваліфікуючою ознакою цього злочину є невиплата заробіт-

ної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат

внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплат

(ч. 2 ст. 175).

Під нецільовим використанням коштів слід розуміти таку ситу-

ацію, коли розпорядник коштів витрачає їх, наприклад для прид-

бання службового автомобіля, оргтехніки, будівництво та ремонту

приміщень, придбання сировини тощо.

слід звернути увагу на те, що законодавець передбачає обставини,

при настанні яких особа звільняється від кримінальної відповідаль-

ності. вказані обставини зазначені в ч. 3 ст. 175 кк – особа звіль-

няється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення

до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної

126

§ . ридичний наліз лочинів роти иборчих, рудових анших собистих рав вобод юдини ромадянина2Юазпвтт іопісліг

плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати грома-

дянам.

Покарання за ч. 1 ст. 175 – штраф від ста до трьохсот неоподат-

ковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обій-

мати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти

років, або виправними роботами на строк до двох років з позбавленням

права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк

до трьох років; ч. 2 ст. 175 – штраф від п’ятисот до тисячі неоподат-

ковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк

до п’яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років.

Порушення авторського права і суміжних прав (ст. 176 КК)

Об’єктом цього злочину виступає авторське право та суміжні

права. Авторське право – це сукупність правових норм, якими регулю-

ються особисті немайнові права і майнові права та їх правонаступників

пов’язаних зі створенням та використанням творів науки, літератури і

мистецтва, а також право виконавців фонограм і відеограм та органі-

зацій мовлення – суміжні права.

слід зазначити, що основні положення авторського права урегу-

льовані Зу “Про авторські та суміжні права”, також Цивільним кодек-

сом україни.

Автор – фізична особа, творчою працею якої створено твір. автор

є первинним суб’єктом авторського права і розпоряджається ним всіма

дозволеними способами під своїм іменем, під умовним ім’ям (псев-

донім автора) або без зазначення автора (анонімно).

Безпосереднім порушенням авторського права виступають твори

літератури, мистецтва, науки, картини, музичні твори, скульптури,

фотографії, комп’ютерні програми та інше. Щодо порушення суміж-

них прав, то предметом є виконання фонограми, програми мовлення.

З об’єктивної сторони злочин передбачає вчинення хоча б однієї з

дій, вказаних в ч. 1 ст. 176 кк за умови заподіяння матеріальної шкоди

у великих розмірах (див. примітку до ст. 176).

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Суб’єктом злочину може бути як приватна, так і службова особа,

у тому числі і сам автор, якщо він приховав співавторство іншої особи.

Частина 2 статті 176 кк посилює кримінальне покарання, якщо

вказаний злочин вчинений повторно, або заподіяна шкода в особливо

великому розмірі.

127

Глава6.Злочинипротивиборчих,трудовихтаіншихособистихправісвободлюдиниігромадянина

Кваліфікуючою ознакою за ч. 3 ст. 176 кк є вчинення злочину

службовою особою з використанням службового становища.

Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий

зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціо-

налізаторську пропозицію (ст. 177 КК)

Безпосереднім об’єктом цього злочину є право інтелектуальної

власності щодо винаходів, корисних моделей, промислових зразків,

топографій інтегральних мікросхем, сортів рослин.

слід відмітити, що предметом злочину, передбаченого ст. 177 кк є

результати творчої (інтелектуальної) діяльності людини. До них можна

віднести: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії

інтегральних мікросхем, сорти рослин, раціоналізаторські пропози-

ції, кваліфіковані зазначення походження товарів. такий предмет має

володіти ознакою істотної новизни, давати позитивний ефект і не є для

винної особи його власністю.

З об’єктивної сторони вказаний злочин передбачає дії, які вира-

зилися в незаконному використанні результатів “чужої” інтелекту-

альної праці при умові заподіяння потерпілому матеріальної шкоди

у великих розмірах – ч. 1 ст. 177 (великий розмір див. примітку

до ст. 176 кк).

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим

умислом.

Суб’єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла віку, з якого насту-

пає кримінальна відповідальність.

Частина 2 статті 177 кк передбачає кримінальну відповідаль-

ність за ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попереднь-

ою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди в особливо

великих розмірах.

За ч. 2 ст. 177 кк відповідальність наступає у випадку вчинення

даного злочину службовою особою з використанням свого службового

становища щодо підлеглої особи.

Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків

(ст. 178 КК)

Об’єктом злочину, який розглядається є конституційне право

особи на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свобо-

ду сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безпереш-

128

§ . ридичний наліз лочинів роти иборчих, рудових анших собистих рав вобод юдини ромадянина2Юазпвтт іопісліг

кодно відправляти релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну

діяльність.

До предмету злочину законодавець відносить релігійні споруди чи

будинки, які призначенні для богослужіння, відправлення культових

обрядів та ведення релігійної діяльності. До таких споруд відносять

церкви, костели, молитвені будинки, мечеті, дзвіниці, каплиці, сина-

гоги тощо.

З об’єктивної сторони цей злочин проявляється в пошкодженні

чи зруйнуванні релігійної споруди або культового будинку. Під понят-

тям пошкодження слід розуміти приведення споруди будівлі в частко-

ву непридатність, але можливе її відновлення. Щодо зруйнування, то це

такий стан споруди (будівлі), що не підлягає відновленню.

в залежності яким способом здійснено пошкодження чи зруй-

нування (наприклад, шляхом підпалу, вибуху або спричинило заги-

бель людей чи потягло інші тяжкі наслідки) дії винної особи будуть

кваліфікуватися за сукупністю злочинів – ст. 178 і ч. 2 ст. 194 кк.

Суб’єкт злочину – загальний.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом або

необережністю. Мотиви значення не мають.

Незаконне утримання, осквернення або знищення релігійних

святинь (ст. 179 КК)

Об’єктом цього злочину є право особи на свободу віросповідання.

Предмет – релігійні святині, які проголошуються кожною

релігією. До них відносяться: Біблія, ікони, храми, місце поховання,

місце паломництва.

Об’єктивна сторона злочину може проявлятися у трьох формах:

1) незаконне утримання; 2) осквернення; 3) знищення релігійних святинь.

Утримання передбачає самоправні дії щодо збереження пред-

метів або місць релігійних святинь. Осквернення – це вчинення будь-

яких дій щодо релігійних святинь, які ображають релігійні почуття

віруючих (непристойні написи, малюнки тощо). Знищення – це такі

дії винної особи, в результаті яких релігійні святині були приведені

до такого стану, що не дає можливості їх відновлення.

Суб’єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла віку, з якого насту-

пає кримінальна відповідальність.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим

умислом.

129

Глава6.Злочинипротивиборчих,трудовихтаіншихособистихправісвободлюдиниігромадянина

Перешкоджання здійсненню релігійного обряду (ст. 180 КК)

Об’єктом цього злочину є право на свободу світогляду і віроспові-

дання.

Об’єктивна сторона може виражатися: 1) незаконного перешкод-

жання здійсненню релігійного обряду; 2) примушення священнослу-

жителя до вчинення релігійного обряду.

Релігійний обряд – це певні дії, які регламентуються внутрішніми

правилами певної релігії. До таких дій можна віднести богослужіння,

релігійні церемонії, процесії, сповідь тощо.

Перешкоджання означає вчинення винною особою конкретних

дій (фізичного насилля, обману тощо), які унеможливлюють людині

реалізувати належним чином своє право на світогляд і віроспові-

дання.

Суб’єктом злочину може бути будь-яка особа (приватна і службо-

ва), яка досягла 16-річного віку на момент вчинення злочину.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Ч. 2 ст. 180 кк передбачає кримінальну відповідальність за приму-

шення священнослужителя до вчинення (проведення) релігійного

обряду. суть примушення виражається в застосуванні до священнос-

лужителя фізичної сили або психічного впливу з метою примусити

його здійснити певний релігійний обряд.

Посягання на здоров’я людей під приводом проповідування

релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів (ст. 181 КК)

Об’єктом вказаного злочину є встановлений порядок проповіду-

вання релігійних віровчень та відправлення релігійних обрядів.

Об’єктивна сторона злочину полягає в організації або керівниц-

тві групою, діяльність якої здійснюється під приводом проповідування

релігійних віровчень або виконання релігійних обрядів, яка поєднана

із заподіянням шкоди здоров’ю людей статевою розпустою.

Суб’єкт злочину є загальний. ним може бути особа, яка досягла

16-річного віку і здійснювала організацію або керівництво зазначе-

ною групою. слід мати на увазі, що особи, які брали участь у діяль-

ності такої групи не можуть бути суб’єктом злочину, передбаченого

ст. 181 кк, але будуть нести відповідальність за злочини, безпосеред-

ньо пов’язані із заподіянням шкоди здоров’ю або посяганням на стате-

ву свободу чи статеву недоторканість.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом.

130

§ . ридичний наліз лочинів роти иборчих, рудових анших собистих рав вобод юдини ромадянина2Юазпвтт іопісліг

кваліфікуючою ознакою цього злочину є вчинення дій, передба-

чених ч. 1 ст. 181 кк, поєднане із втягуванням в діяльність групи

неповнолітніх.

Порушення недоторканості приватного життя (ст. 182 КК)

стаття 32 конституції україни гарантує недоторканість особистого

і сімейного життя особи.

Об’єктом цього злочину є особисте і сімейне життя, особиста і

сімейна таємниця.

Предметом злочину є конфіденційна інформація про особу,

а саме: відомості про народження (місце, час), освіту, ставлення

до релігії, зв’язки (стосунки) з іншими людьми, сімейний стан тощо.

З об’єктивної сторони злочин характеризується як протиправна

дія, яка спрямована на втручання в особисте життя шляхом збиран-

ня конфіденційної інформації про особу, незаконне зберігання такої

інформації, незаконне її використання, незаконне поширення. всі дії

утворюють склад злочину лише тоді, коли вони вчиняються без згоди

особи, якої вони стосуються.

Суб’єкт злочину, передбачений ст. 182 кк є загальний, тобто

особа, яка досягла віку, з якого наступає кримінальна відповідальність.

Якщо злочин вчинений службовою особою з використанням службо-

вого становища, такі дії кваліфікуються за сукупністю злочинів.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел. особа усвідомлює, що діє

протиправно і бажає досягнути певного результату.

Порушення права на отримання освіти (ст. 183 КК)

Об’єктом злочину є конституційне право громадянина на освіту.

ст. 53 конституції україни проголошує: кожен має право на освіту.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної

загальної, середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних

і комунальних державних закладах.

З об’єктивної сторони злочин характеризується у відмові прийняти

до навчального закладу. Під відмовою слід розуміти як пряме висловлен-

ня не прийняти особу до навчального закладу. Мотиви можуть бути різні.

Суб’єктом цього злочину можуть бути особи, які наділені повно-

важеннями щодо прийому на навчання. До таких осіб належать: 1)

члени приймальної комісії; 2) інші службові особи, уповноважені здій-

снювати прийом на навчання та визначати його умови.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел.

131

Глава6.Злочинипротивиборчих,трудовихтаіншихособистихправісвободлюдиниігромадянина

ст. 183 кк передбачає відповідальність за два самостійних складів

злочинів. обидва злочини є формальними, тобто є закінченими з

моменту вчинення дій, зазначених у диспозиціях ч. 1, 2 ст. 183 кк.

Під незаконною вимогою оплати за навчання слід розуміти вимо-

ги оплатити навчання у випадках, не передбачених в навчальному

закладі чи даної категорії осіб. крім цього, склад даного злочину утво-

рюють дії, які полягають у вимозі перерахувати кошти на рахунок

навчального закладу під виглядом спонсорської допомоги, чи пере-

дати матеріальні цінності, або виконати певні роботи (будівництво,

ремонт тощо).

відповідальність за ч. 2 ст. 183 кк наступає лише у разі незаконної

вимоги оплати за навчання, здійснюється у державних та комунальних

навчальних закладах.

Порушення права на безоплатну медичну допомогу (ст. 184 КК)

Об’єктом цього злочину є конституційне право особи на охорону

здоров’я, медичну допомогу, у тому числі на безоплатну, у державних

та комунальних закладах охорони здоров’я.

Об’єктивна сторона злочину характеризується двома формами:

1) незаконна вимога оплати за надання медичної допомоги в держав-

них чи комунальних закладах охорони здоров’я (ч. 1 ст. 184 кк);

2) незаконне скорочення мережі державних і комунальних закладів

охорони здоров’я.

Незаконною вимогою оплати за надання медичної допомоги

в державних чи комунальних закладах охорони здоров’я слід визна-

вати такі випадки, коли це не передбачено нормативно-правовими

актами.

Незаконне скорочення мережі державних чи комунальних закладах

охорони здоров’я буде мати місце лише тоді, коли лікувальний заклад

закривається повністю (припиняє свою діяльність як в цілому, так і

окремих відділень такого закладу (ч. 2 ст. 184 кк)).

Суб’єкт злочину – спеціальний. ним може бути тільки праців-

ник державного чи комунального закладу охорони здоров’я (ч. 1 ст.

184 кк). За ч. 2 ст. 184 кк – службова особа, до компетенції якої нале-

жить вирішення існування мережі державних і комунальних закладів

охорони здоров’я.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел.

132