1(107 А. Примусове застосування права місцевим органом Палати мір і ваги]

isi[(l) Примусове застосування положень розділу 107 у відповідному районі є •Прерогативою всіх місцевих відділень Палати мір і ваги.

В1-319

417

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

(2) Наступні положення Закону про види комерційної діяльності 1968 року застосовуються відносно примусового застосування зазначеного розділу Пала­тою мір і ваги в порядку, аналогічному застосуванню зазначеного Закону

Розділ 27 (повноваження на виробництво контрольних закупок), Розділ 28 (повноваження на вхід у приміщення, інспектування і конфіскацію товарів і документів),

Розділ 29 (опір уповноваженним представникам влади),

Розділ 33 (відшкодування шкоди за втрату тощо конфіскованих товарів).

(3) Підрозділ (1) не застосовується відносно примусового застосування роз­ділу 107 в Північній Ірландії, однак при цьому застосування зазначеного роз­ділу в Північній Ірландії покладено на Міністерство економічного розвитку.

(4) Будь-який нормативний акт, що санкціонує розкриття інформації з ме­тою сприяння застосуванню Закону 1968 року про види комерційної діяльності, також застосовується до розділу 107, виходячи з того, що він умовно включе­ний до зазначеного Закону, як і функції будь-якої особи відносно примусового застосування зазначеного розділу.

(5) Жодне з положень цього розділу не повинно тлумачитися таким чином, щоб це уповноважувало місцеві відділення Палати мір і ваги ініціювати судові розгляди будь-яких правопорушень у Шотландії].

Примітки Поправка

Поправка внесена на майбутнє Законом 1994 року про кримінальні права і громадський порядок, розділ 165 (2), і підлягає введенню в дію від дати відпо­відного розпорядження. і

108. Судовий наказ про здавання контрафактних предметів

у ході кримінального судового розгляду 1

(1) Суд, який здійснює розгляд справи про вчинення певною особою право- і порушення відповідно до розділу 107, може за наявності переконливих доказів і того, що на час її арешту або висунення звинувачення 1

(a) вона мала в своєму володінні, зберігала або контролювала в ході здійс-1 нення комерційної діяльності контрафактну копію твору, що охороняється ав- і торським правом, або І

(b) вона мала в своєму володінні, зберігала або контролювала предмет, спе-Ш ціально призначений або видозмінений для виготовлення копій конкретного 1 твору, що охороняється авторським правом, знаючи при цьому або маючи під-<ш стави вважати, що він використовувався або повинен був використовуватися В для виготовлення контрафактних копій; 'щ

видати наказ, відповідно до якого контрафактна копія або предмет можут|« бути передані володільцю авторського права або іншій особі, яка може бути виЯ значена судом. ]Ш

(2) 3 цією метою відповідна особа може розглядатися як звинувачена — Л

(a) в Англії, Уельсі і Північній Ірландії — коли їй пред'явлене усне звинува-Д чення або надана повістка в суд або звинувальний акт; Ш

(b) В Шотландії — коли їй зроблено відповідне попередження, пред'явленвН звинувачення або надано звинувальний акт, '•

(3) Такий наказ може бути виданий судом за його власним рішенням або зІЯ поданням обвинувача (або в Шотландії — лорд-адвоката чи судового виконайН

418 Ш

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

ця), причому наказ може бути виданий незалежно від факту засудження за­значеної особи, однак наказ не може бути виданий —

(a) по закінченні строку, встановленого в розділі 113 (строк, після якого засіб правового захисту у вигляді здавання предмета не надається), або

(b) якщо суд вважатиме за доцільне видання певного наказу відповідно до розділу 114 (наказ про відчуження контрафактної копії або іншого предмету). (4) Апеляція на наказ, виданий відповідно до цього розділу судом магістратів, подається —

(a) в Англії та Уельсі —- до Верховного суду, і

(b) у Північній Ірландії ~ до суду графства;

тоді як у Шотландії, в разі видання наказу відповідно до цього розділу, осо­ба, з володіння, збереження і контролю якої контрафактні копії або предмети були вилучені, може без шкоди іншим формам оскарження відповідно до будь-якого закону подати апеляцію на зазначений наказ у порядку, передбаче­ному для оскарження вироку.

(5) Особа, якій контрафактна копія або інший предмет були передані на ви­конання судового наказу відповідно до цього розділу, повинна утримувати їх залежно від видання судового наказу, або рішення не видавати такий наказ відповідно до розділу 114.

(6) Жодне з положень цього розділу не впливає на повноваження суду відпо­відно до розділу 43 Закону 1973 року про повноваження кримінальних судів [частина II Закону про злочинні доходи (Шотландія) 1995 року] або статті 7 За­кону про кримінальне правосуддя (Північна Ірландія) 1980 року [Стаття 11 За­кону про кримінальне правосуддя 1994 року (Північна Ірландія)] (загальні по­ложення про конфіскацію відносно судового розгляду кримінальних справ). Примітки

Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Поправка

Підрозділ (6): перші слова в квадратних дужках замінені Законом 1995 року про кримінальне судочинство (положення про наслідки) (Шотландія), розділ 4, список 4, параграф 70 (2); слова, виділені курсивом, на майбутнє відміняються і а подальшому вставлювані слова в квадратних дужках в майбутньому заміня­ються Законом про кримінальне правосуддя (Північна Ірландія) 1994 року, роз­порядження SI 1994/2795, стаття 26 (1), список 2, параграф 13, від дня їх вве­дення в дію.

109. Ордери на обшук

(1) В разі, якщо мировий суддя (в Шотландії — шериф або мировий суддя) переконається на підставі даних під присягою констеблем (у Шотландії — свід-І' Чення під присягою), що наявні достатні підстави вважати, що — і (а) правопорушення відповідно до розділу 107 (1) (a), (b), (d) (iv) або (е) здійс-| вено або повинно бути здійснено в будь-якому приміщенні, і І (Ь) є достатні свідчення того, що таке правопорушення здійснено або повин-I но бути здійснено в зазначеному приміщенні,

І ' він може видати ордер, що уповноважує констебля на вхід до зазначеного І приміщення із застосуванням сили в розумних межах, достатніх для здійснен-I ня зазначеної дії.

419

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

(2) Повноваження, надані підрозділом (1), щодо Англії і Уельсу не розповсю­джуються на санкціонування обшуку з метою виявлення матеріалу, подібного до зазначеного в розділі 9 (2) Закону 1984 року про поліцейські й кримінальні докази (деякі категорії особистих і конфіденційних матеріалів).

(3) Стосовно цього розділу ордер —

(a) може уповноважувати особу на супровід констебля при виконанні орде­ра, і

(b) залишається в силі протягом 28 днів від дати його видачі.

(4) При виконанні ордера, виданого відповідно до цього розділу, констебль має право конфіскувати будь-який предмет, якщо він обгрунтовано вважає, що предмет є свідченням того, що здійснено або повинно бути здійснено правопо­рушення відповідно до розділу 107 (1).

(5) Стосовно цього розділу термін «приміщення» включає земельну ділянку, будівлі, пересувні споруди, транспортні засоби, літаки і судна на повітряній по­душці.

Примітки Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816.

110. Правопорушення з боку юридичних осіб, відповідальність посадових осіб

(1) В разі, якщо правопорушення відповідно до розділу 107, здійснене юри­дичною особою, як доказано, за згодою або при потуранні директора, менедже­ра, секретаря або іншої аналогічної посадової особи цієї організації, або особою, яка нарочито діяла в такій компетенції, ця особа, як і юридична особа є винною у вчиненні правопорушення, підлягає відповідним чином переслідуванню і по­каранню.

(2) Відносно юридичної особи, справи якої управляються її членами, термін «директор» означає члена юридичної особи.

Примітки \

Припис І

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. <...>

Частина VII І

Різне і загальні положення І

296. Пристрої, призначені для обходу заходів щодо захисту копій І

(1) Цей розділ застосовується в разі, коли копії твору, що охороняється ам торським правом, випускаються необмеженому колу осіб на підставі або за! ліцензією володільця авторського права в електронній формі, що має захист, і

(2) Особа, яка випускає копії необмеженому колу осіб, має такі ж права прея ти особи, яка, знаючи або маючи підстави вважати, що предмет буде викорим таний для виготовлення контрафактних копій т

(а) виготовляє, ввозить, продає або рекламує для продажу, здає в оренди будь-який пристрій, спеціально призначений або пристосований для обходу звд

стосовної форми копії, або ся

__..._ _.. ш

420 4

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

(Ь) публікує інформацію, призначену для надання можливості або допомоги особам щодо обходу цієї форми захисту копії,

як і володілець авторського права стосовно порушення авторського права.

[(2 А) В разі, коли копії, що випускаються необмеженому колу осіб у поряд­ку, зазначеному в підрозділі (1), є копіями комп'ютерної програми, підрозділ (2) застосовується за умови, що слова «або рекламує для продажу чи здає в орен­ду» замінюються словами «рекламує для продажу або здавання в оренду або володіє в ході комерційної діяльності»].

(3) Далі, ця особа має такі ж права відповідно до розділу 99 або 100 (здавання або конфіскація певних предметів) відносно будь-якого такого предмета або за­собу, яким зазначена особа володіє, зберігає або контролює з метою його вико­ристання для виготовлення контрафактних копій творів, що охороняються ав­торським правом, як і володілець авторського права відносно контрафактної копії.

(4) Посилання в цьому розділі на захист копії включає будь-який пристрій або засіб, призначений для запобігання або обмеження копіювання твору або завдання шкоди якості виготовлюваних копій.

(5) Формулювання, використовувані в цьому розділі, призначені для цілей Частини 1 цього Закону (авторське право) і мають значення, аналогічне зазна­ченій Частині.

(6) Нижче наведенні положення застосовуються відносно судових розглядів стосовно цього розділу в рамках Частини 1 (авторське право) —

(a) розділи 104 і 106 цього Закону (презумції відносно певних питань, пов'я­заних з авторським правом) і

(b) розділ 72 Закону про Верховний суд 1981 року, розділ 15 Закону 1985 ро­ку про законодавчу реформу (Різне) (Шотландія) і розділ 94 А Закону 1978 ро­ку про судоустрій (Північна Ірландія) (вилучення привілею проти самозвину­вачення в деяких судових розглядах з питань інтелектуальної власності); при­чому розділ 114 цього Закону застосовується з необхідними змінами відносно відчуження будь-яких предметів, переданих або конфіскованих відповідно до наведеного вище підрозділу (3).

Примітки Припис

Розпорядження про введення в дію: SI 1989/816. Поправка

Підрозділ (2 А): внесено розпорядженням SI 1992/3233, пункт 10.

421

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтегоація України

ЗАКОН РЕСПУБЛІКИ РУМУНІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО І СУМІЖНІ ПРАВА

Опубліковано в Румунському офіційному віснику 26 березня 1996 року

ЧАСТИНА І

Авторське право

Розділ І Загальні положення

Підрозділ І Вступні положення

Стаття 1. — (1) Згідно з положеннями цього Закону визнається і надається право автора на літературний, художній або науковий твір або будь-який по­дібний твір інтелектуальної творчості. Це право пов'язане з особою автора і включає атрибути особистої та майнової природи.

(2) Твір визнається і захищається незалежно від будь-якої форми оприлюд­нення через самий факт його створення, навіть коли його не завершено.

Стаття 2. — Визнання прав, викладених нижче в цьому Законі, не зачіпає і не виключає охорони, яка надається іншими законодавчими актами.

Підрозділ II

Суб'єкт авторського права

Стаття 3. — (1) Автором є фізична особа або особи, що створили твір.

(2) У випадках, окремо обумовлених Законом, юридичні особи або інші, ніж автор, особи можуть користуватися охороною, яка надається авторові.

(3) Права суб'єкта авторського права можуть бути передані згідно з поло­женнями цього Закону.

Стаття 4. — (1) Автором вважається, якщо не доведено іншого, особа, під чи­їм ім'ям твір був уперше розкритий публіці (оприлюднений).

(2) У разі, коли твір розкрито публіці анонімно або під псевдонімом, який не дозволяє ідентифікувати автора, авторське право реалізується фізичною або юридичною особою, яка відповідає за оприлюднення, доки автор не розкриє свою особу.

Стаття 5. — (1) Спільний твір є твором, створеним кількома авторами у спів­праці.

(2) Авторське право на спільний твір належить співавторам, серед яких один може бути визначений як основний автор згідно з положеннями цього Закону.

(3) Якщо в угоді не встановлюється інше, співавтори можуть використовува­ти твір тільки за спільною угодою. Відмова від угоди будь-кого з співавторів має '• бути належно обгрунтована. :

(4) Якщо внесок будь-кого із співавторів вирізняється, цей внесок може ви- j користовуватися окремо, якщо така дія не завдає жодної шкоди використанню | спільного твору або правам інших співавторів. j

422

_________________________ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

(5) При використанні твору, створеного у співавторстві, співавтори мають право на винагороду в співвідношенні, погодженому співавторами. У разі відсут­ності такої угоди винагорода ділиться пропорційно до внеску кожного автора або на рівні частини, якщо обсяг кожного індивідуального внеску не може бути встановлений.

Стаття 6. — (1) Колективним твором є твір, у якому індивідуальні внески співавторів складають ціле без можливості через характер твору призначити окреме право на цілий твір будь-кого з співавторів.

(2) Якщо в угоді не передбачено інше, авторське право на колективний твір належить фізичній або юридичній особі, яка взяла ініціативу і під чиєю відпо­відальністю і ім'ям було створено твір.

Підрозділ III

Предмет авторського права

Стаття 7. — Предметом авторського права є оригінальні твори інтелектуаль­ної творчості у сфері літератури, мистецтва або науки незалежно від способу створення, засобів або практичної форми вираження і без огляду на їх вартість або призначення, такі як:

a) літературні і журналістські письмові твори, лекції, проповіді, промови і будь-які інші письмові чи усні твори і комп'ютерні програми;

b) наукові праці, письмові чи усні, такі як:

наукові лекції, студії, університетські лекції, шкільні підручники, проекти і наукова документація;

c) музичні композиції з текстом і без нього;

d) драматичні твори, драматично-музичні, хореографічні твори і пантоміми;

e) кінематографічні твори і будь-які інші аудіовізуальні твори;

f) фотографічні твори і будь-які інші твори, виражені засобами, подібними до фотографії,

g) твори образотворчого мистецтва, такі як: твори скульптури, живопису, гра­вірування, літографії, монументального мистецтва, сценічного дизайна, декора­тивного ткацтва, кераміки, художнього скла і ливарства та твори мистецтва, пристосовані до виробів, призначених для практичного вжитку;

h) твори архітектури, включаючи малюнки, плани, масштабні моделі і гра­фічні твори, які складають архітектурний проект;

і) тримірні твори, карти і креслення у сфері топографії, географії і науки взагалі.

(Стаття^/— Якщо не завдається жодної шкоди правам автора оригінального твору, предметом авторського права також вважаються похідні складені твори, що були створені з одного чи кількох попередніх творів, такі як:

a) переклади, адаптації, анотації, документальні твори, музичні аранжуван­ня і будь-які інші переробки твору літератури, мистецтва або науки, що є тво­ром духовної творчості;

b) збірки творів літератури, мистецтва або науки, такі як: енциклопедії, ан­тології, збірки і компіляції матеріалів чи даних, захищених чи ні, включаючи бази даних, які через спосіб підбору і організації є творами інтелектуальної творчості.

423

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________

Стаття 9. — Правовою охороною авторського права не користуються:

a) ідеї, теорії, концепції, відкриття і винаходи, включені в твір незалежно від способу, в який вони були взяті, розтлумачені або виражені;

b) офіційні тексти політичного, законодавчого, адміністративного, юридично­го характеру та їх відповідні офіційні переклади;

c) офіційні символи держави, органів державної влади і організацій, такі як: герб, печатка, прапор, емблема, офіційна вивіска, значок, медаль;

d) засоби платежу;

e) новини і прес-інформація;

f) прості факти і дані.

Підрозділ IV

Зміст авторського права

Стаття 10. — Автор твору має такі особисті немайнові права:

a) право вирішувати, чи буде твір розкрито публіці (оприлюдненно), в який спосіб і коли;

b) право вимагати визнання свого становища як автора твору;

c) право вирішувати, під яким іменем твір буде розкрито публіці (оприлюд­ненно);

d) право вимагати поваги цілісності твору і заперечувати будь-якій зміні і будь-якому перекрученню твору, що створюватиме загрозу його честі або його репутації;

e) право відкликати назад твір, відшкодовуючи за необхідністю носіям права на використання збитки, що виникають через відкликання твору.

Стаття 11. — (1) Немайнові права не можуть бути об'єктом будь-якої відмо­ви чи відчуження.

(2) Після смерті автора здійснення прав, передбачених пунктами Ь) і d) стат­ті 10, передається у спадщину згідно з цивільним законодавством на необмеже­ний строк. Якщо спадкоємці не існують, здійснення цих прав доручається Ру­мунському агентству з авторських прав (РААП).

Стаття 12. — Автор твору має майнове право вирішувати, чи буде його твір використаний або експлуатований, в який спосіб і коли, включаючи право дава­ти згоду на використання його твору іншими. ^!

Стаття 13. — Використання або експлуатація твору надає авторові виключні права дозволяти:

a) відтворення твору частково або цілком;

b) розповсюдження твору; І

c) ввезення з метою комерційного розповсюдження копій твору, виготовле-1 них за згодою автора; !

d) сценічне виконання, декламування або будь-яке інше виконання або пря­ме представлення твору;

e) публічний показ творів образотворчого мистецтва, вжиткового мистецтваі фотографічних робіт або архітектурних творів;

f) публічний показ кінематографічних творів та інших аудіовізуальних тво­рів;

g) передачу твору будь-яким способом бездротового розповсюдження cv. лів, звуків і образів, включаючи супутниковий;

424

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

h) передачу твору публіці за допомогою проводів, кабелів, оптичних волокон або будь-яким іншим способом;

і) повідомлення публіці через аудіо- та аудіовізуальні записи;

j) незмінену, нескорочену і одночасну передачу твору будь-яким способом, зазначеним у пунктах g) і h), станцією-передавачем, що відрізняється від ори­гінального радіо- або телевізійного передавача твору:

к) повторне розповсюдження;

1) публічне представлення будь-яким способом твору, переданого по радіо або телебаченню;

т) публічний доступ до комп'ютерних баз даних, якщо ці бази даних містять твори або е захищеними базами даних.

^таття 14j— (1) «Відтворення» у розумінні цього Закону означає виготов­лення однієї або декількох копій твору в будь-якій матеріальній формі, вклю­чаючи створення звукових або відеозаписів твору, постійне зберігання цих ко­пій електронними засобами.

л/(2) «Розповсюдження» у розумінні цього Закону означає розповсюдження серед публіки твору або його копій шляхом продажу, позичання, оренди або будь-якого іншого сплатного чи безоплатного способу.

£/(3) Не вважатиметься публічним розповсюдженням безоплатне позичання твору, якщо воно здійснюється публічною бібліотекою.

Стаття 15. — (1) Використання або експлуатація твору шляхами, зазначени­ми в пунктах d) і е) статті 13, та будь-якими іншими подібними шляхами є пуб­лічним сповіщенням.

(2) Публічним вважається будь-яке сповіщення, виконане у відкритому для публіки місці або в будь-якому іншому місці, де збираються декілька осіб поза звичайним колом сім'ї або своїх знайомих незалежно від того, чи слідкують члени публіки, що має доступ до сповіщення, за ним у тому ж місці або в різних місцях, чи в один і той же час або в різні часи.

(3) Розповсюдження копій твору не потребує дозволу автора за винятком їх оренди і імпорту.

Стаття 16. — Автор твору має майнове право надавати дозвіл на переклад, публікацію в збірках, адаптацію або будь-яку іншу трансформацію твору, що веде до створення похідного твору.

Стаття 17. — (1) Автор літературного або художнього твору має виключне право надавати дозвіл на оренду оригіналу твору або його копій, включаючи аудіовізуальні твори, творів, включених у звуковий запис, комп'ютерних про­грам або будь-якого твору, який може бути використаний електронним засобом або будь-яким іншим технічним засобом, навіть після розповсюдження твору відповідно до наданої автором згоди.

(2) Право надання дозволу на оренду твору є виключним правом автора про­понувати для використання твір або його копії на обмежений час з метою отри­мання прямої або непрямої економічної вигоди.

Стаття 18. — (1) Публічне позичання означає надання в розпорядження осо­би на безоплатній основі для використання оригіналу або копій твору на обме­жений час установою, яка дозволяє доступ публіки з цією метою. Публічне по­зичання не потребує попереднього дозволу автора.

425

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________

(2) Публічне позичання надає право володільцеві авторського права на спра­ведливу винагороду.

(3) Положення, викладені в пункті (2), не застосовуються до:

a) оригіналу або копій письмових творів, розміщених в публічних бібліоте­ках;

b) планів архітектурних споруд;

c) оригіналів або копій творів мистецтва, застосовних до виробів, призначе­них для практичного вжитку;

d) оригіналу або копій твору з метою сповіщення публіці або для мети, перед­баченої контрактом;

e) довідкових видань для безпосереднього консультування або для позичан­ня між установами;

f) творів, створених за трудовим контрактом, якщо вони використовуються роботодавцем під час його звичайної діяльності.

(4) Положення, викладені в пункті (2), не застосовуються до публічного по­зичання з культурною або освітньою метою в установах, визнаних законом або створених для цієї мети публічною владою.

(5) Публічне позичання творів, включених у звукові або аудіовізуальні запи­си, не може відбуватися раніше шестимісячного терміну після першого розпо­всюдження твору.

Стаття 19. — Право на публічне сповіщення через звукові і аудіовізуальні записи є виключним правом автора на надання дозволу на публічне сповіщення його твору через читання, музичне або сценічне виконання або будь-яку іншу записану форму його твору.

Стаття 20. — Право вторинного розповсюдження є виключним правом авто­ра на надання дозволу на публічне сповіщення свого твору після того, як відбу­лося перше сповіщення будь-яким засобом, зазначеним у пунктах g), h), і), j) і 1) статті 13.

Стаття 21. — (1) Від будь-якого продажу твору образотворчого мистецтва на публічних аукціонах, через комісійного агента або в галереї, автор має право на 5 відсотків від ціни продажу і має право бути поінформованим про місце, де бу­де розміщений його твір.

(2) Аукційні агенти, комісійні агенти і галерейні посередники продажу по­винні надавати авторові інформацію, про яку йдеться в пункті (1), не пізніше, як через 2 місяці після дати продажу. Ці особи несуть відповідальність щодо зняття 5 відсотків і сплати авторові відповідної винагороди.

(3) Право, про яке йдеться в попередньому пункті, називається «droit de suite» і не є об'єктом будь-якої відмови або відчуження. І

Стаття 22. — Власник або володілець твору повинен дозволяти доступ авто- j рові та надавати твір у його розпорядження, якщо це потрібне для здійснення його авторського права, і за умови, що цією дією не завдається шкоди законним і інтересам власника або володільця. У таких випадках власник або володілець | має право вимагати від автора достатньої гарантії для безпеки твору, страху- І ючи твір на ринкову ціну оригіналу, та відповідну винагороду. І

Стаття 23. — (1) Власникові оригіналу твору не дозволяється руйнувати йо- і то без попереднього пропонування його авторові за ціну включених сировинних і матеріалів. і

426 \

_________________________ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

(2) Якщо повернення оригіналу не є можливим, власник дозволяє авторові зробити копію твору у відповідній формі.

(3) У випадку архітектурної споруди автор лише має право зробити фото­графії твору і претендувати на копію проектів.

Підрозділ V

Тривалість охорони авторських прав

Стаття 24. — (1) Право автора літературного, художнього або наукового тво­ру виникає в момент створення твору для будь-якого виду або практичної фор­ми вираження.

(2) Якщо твір створюється протягом певного часу частинами, серіями тома­ми або будь-якою іншою формою продовження, строк охорони обчислюється згідно з пунктом (1) для кожної з відповідних складових частин.

Стаття 25. — (1) Права, передбачені в статтях 13, 16, 17, 18 і 21, тривають протягом всього життя автора, а після його смерті переходять у спадщину згідно з цивільним законодавством незалежно від дати, коли твір було обнародувано юридичне. Якщо спадкоємців немає, здійснення цих прав доручається організа­ції колективного управління, призначеній автором за свого життя, або, якщо таке доручення не існує, організації, що управляє майновими правами на коле­ктивній основі, з найбільшою кількістю членів у відповідній сфері творчості.

(2) Особа, яка після того, як промине законний строк охорони, в законний спосіб оприлюднить раніше неопублікований твір, користується охороною, ек­вівалентною до майнових прав автора.

Тривалість охорони цих прав становить 25 років, починаючи з року опри­люднення, здійсненого в законний спосіб.

Стаття 26. — (1) Тривалість охорони творів, оприлюднених під псевдонімом або без зазначення імені автора, становить 70 років з дати, коли відбулось оп­рилюднення.

(2) Якщо тотожність автора розкривається до того, як промине строк, вста­новлений у пункті (1), застосовуються положення пункту (І) статті 25.

Стаття 27. — (1) Тривалість майнових прав на твір, створений у співавторст­ві, становить 70 років після дати смерті останнього співавтора.

(2) Якщо внески різних авторів є роздільними, строк охорони, що застосову­ється до кожного внеску, становить 70 років після смерті відповідного автора.

Стаття 28. — Тривалість охорони майнових прав на колективний твір стано­вить 70 років після його оприлюднення. Якщо таке оприлюднення не відбува­ється протягом 70 років після створення твору, строк охорони проминає через 70 років після дати створення.

'- Стаття 29. — Тривалість майнових прав на твір ужиткового мистецтва ста­новить 25 років після дати його створення.

Стаття ЗО. — Майнові права на комп'ютерну програму тривають протягом життя автора і передаються в спадщину згідно з цивільним правом на 50 років Іго тому.

-' Стаття 31. — Незначні зміни, додавання, вирізування або адаптації, здійсне­ні щодо твору з метою добору або аранжування, або виправлення змісту твору або збірки в спосіб, який відповідає наміру автора, не подовжує строку охорони відповідного твору або збірки.

427

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

Стаття 32. — Строки, передбачені в цьому підрозділі, обчислюються почина­ючи з першого січня року, наступного за роком смерті автора або оприлюднен­ням, відповідно до випадку.

Підрозділ VI

Обмеження на здійснення авторського права

Стаття 33. — (1) Дозволяються без згоди автора і без виплати будь-якої ви­нагороди, наступні використання твору, попередньо оприлюдненого, за умови, що вони не завдають шкоди сумлінній практиці, не суперечать нормальній екс­плуатації твору і не створюють жодної шкоди авторам або іншим володільцям авторського права:

a) відтворення твору під час судових або адміністративних процедур в обся­зі, виправданому їхньою метою;

b) використання коротких уривків із твору з метою аналізу, коментування або критики або наведення прикладу в обсязі, виправданому їхньою метою;

c) використання окремих письмових робіт або коротких уривків у публіка­ціях, радіо- і телевізійних програмах виключно з освітніми цілями та відтво­рення для освітніх цілей в рамках публічної освіти або публічних установ охо­рони здоров'я окремих письмових робіт або коротких уривків в обсязі, виправ­даному їхньою метою;

d) відтворення для інформаційних і дослідницьких цілей коротких уривків із творів у рамках бібліотек, музеїв, бібліотек звукових і фільмових записів, ар­хівів культурних і наукових публічних установ, які діють на неприбутковій ос­нові; відтворення цілого твору дозволяється з метою його заміни в разі знищен­ня, серйозного пошкодження, втрати єдиної копії з постійної колекції відповід­ної бібліотеки або архіву;

e) відтворення, розповсюдження з метою інформування щодо сучасних про­блем коротких уривків з газетних статей або радіо- чи телевізійних репорта­жів;

f) відтворення, розповсюдження і повідомлення публіці коротких уривків з j конференцій, промов, виступів у суді та інших подібних творів, виголошених ] усно і публічно за умови, що це використання здійснюється з інформаційною І метою; І

g) відтворення, розповсюдження і повідомлення публіці творів в рамках ін- і формації стосовно актуальних подій в обсязі, виправданому метою інформу- 1 вання; і

h) відтворення, виключаючи засоби, які входять у безпосередній контакт із і твором, розповсюдження і повідомлення публіці зображення твору архітектур І ри, образотворчого мистецтва, фотографії або вжиткового мистецтва, постійно 1 встановлених в публічних місцях за винятком випадку, коли зображення твору 1 є основним об'єктом відповідного відтворення, розповсюдження або повідом-1 лення і використовується з комерційною метою; •

і) представлення або виконання твору в освітніх установах з єдиною метоюш що є їх специфічною діяльністю, і за умови, що представлення, виконання і до-Я ступ публіки не будуть платними; щІ

(2) У випадках, передбачених у пунктах Ь), с), е), f) і h), джерело запозичевяЯ ня й ім'я автора мають бути названі, якщо ім'я з'являється на відповідному™

428 1

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

творі, а в випадку творів архітектури і образотворчих мистецтв, — місце, де розміщений оригінальний твір.

Стаття 34. — (1) Не є порушенням авторського права у розумінні цього Зако­ну відтворення твору без згоди автора з метою особистого використання або для звичайного сімейного кола за умови, що попередньо твір був обнародува­ний і відтворення не суперечить нормальній експлуатації твору і не завдає жод­ної шкоди авторові або іншому володільцеві прав на експлуатацію.

(2) Для засобів, що використовуються для запису, звукового або аудіовізу­ального, і для пристроїв, що дозволяють таке відтворення (механічний запис), у випадку, про який йдеться в пункті (1), винагорода виплачується згідно з поло­женнями цього Закону.

Стаття 35. — Трансформація твору без згоди автора дозволяється тільки в таких випадках:

a) у разі приватної трансформації, не призначеної для публіки і не обнаро­дуваної;

b) якщо результатом трансформації є пародія або карикатура за умови, що результат не створює будь-якої плутанини стосовно оригінального твору і його автора;

c) якщо зміна обумовлена метою використання, дозволеною автором.

Стаття 36. — (1) Твори, виставлені на виставках, доступних публіці, аукціо­нах, ярмарках або колекціях, можуть бути відтворені в каталогах і розповсю­джені з цього приводу організаторами цих видів діяльності.

(2) У випадках, зазначених у пункті (1), джерело і походження твору мають вказуватись, якщо такі зазначення вказані на відповідному творі.

Стаття 37. — 3 єдиною метою перевірки виробів в момент виготовлення або

продажу суб'єкти господарської діяльності, що виготовляють або продають

: звукові чи аудіовізуальні записи, обладнання для їх відтворення або публічного

г сповіщення, мають право відтворювати і представляти уривки з творів за умо-

' ви, що ці операції суворо зведені до обсягу, необхідного для перевірки.

Стаття 38. — (1) Дозвіл на передачу твору бездротовим засобом включає дозвіл на відповідну передачу відповідного твору по проводах, кабелях або інших подіб­них засобах без виплати окремої винагороди за умови, що передача відбувається незміненою, одночасною і нескороченою через орган, що передає оригінал, і не ви­ходить за географічні межі, для яких було видано право на передачу.

(2) Положення пункту (1) не застосовуються в разі цифрових передач твору будь-яким технічним засобом.

(3) Призначення права на публічне сповіщення по радіо чи телебаченню на­дає станції, що передає, право записувати твір для потреб своєї бездротової пе­редачі з метою одноразового здійснення публічного сповіщення. У разі нової пе­редачі записаного твору потрібний новий дозвіл. Якщо протягом шести місяців

; від першої передачі новий дозвіл не запитується, запис знищується.

t

І Підрозділ VII

І Призначення майнових прав автора

І Секція 1

I Загальні положення

I1 Стаття 39. — (1) Автор або інший володілець авторського права може пере-I давати за контрактом тільки свої майнові права.

Е 429

КНИГА 1 . Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

(2) Передача майнових прав автора може бути обмежена певними правами, певною територією і певним періодом часу.

(3) Майнові права автора можуть передаватися на виключній і невиключній основі.

(4) У разі виключної передачі власник оригіналу сам втрачає право викорис­товувати твір у спосіб, протягом строку і на території, погоджених з уповнова­женою особою, і не має права надавати відповідне право третій стороні. Виключ­на основа передачі має бути словесно обумовлена в контракті.

(5) У разі невиключної передачі первинний власник твору має право викорис­товувати твір і надавати відповідне не виключне право третім сторонам.

(6) уповноважена на невиключній основі особа не має права надавати своє право третій стороні без спеціального дозволу особи, що передає право.

(7) Призначення одного з майнових прав володільця авторського права не має впливу на інші його права, якщо не існує угоди про інше.

(8) Дозвіл, про який йдеться в пункті (6), не є потрібним, якщо уповноважена особа, що є юридичною особою, трансформується в будь-який спосіб, передба­чений законодавством.

Стаття 40. — У разі передачі права на відтворення твору припускається, що право на розповсюдження також надано, за винятком права на імпортування, якщо в контракті не передбачено інше.

Стаття 41. — (1) Контракт про передачу майнових прав автора має встанов­лювати надані права, види експлуатації, строк і територію та винагороду воло­дільця права. Відсутність одного з цих положень надає зацікавленій стороні право вимагати скасування контракту.

(2) Передача майнових прав на сукупність майбутніх творів автора, названо-го чи неназваного, набуває абсолютної недійсності.

Стаття 42. — Існування і зміст контракту передачі майнових прав можуть бути доказані виключно їхньою письмовою формою. Виняток становлять конт-ракти, що стосуються творів, використаних у пресі.

Стаття 43. — (1) Винагорода, яка належить згідно з умовами контракту про

передачу, встановлюється спільною угодою сторін, Розмір винагороди обчислю-

ється або пропорційно до доходів, отриманих від експлуатації, або як одноразо-

во виплачувана сума, або в будь-який інший спосіб.

^^^

від

«е передбачено іншедлл

430

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________

(2) Передача майнових прав автора може бути обмежена певними правами, певною територією і певним періодом часу.

(3) Майнові права автора можуть передаватися на виключній і невиключній основі.

(4) У разі виключної передачі власник оригіналу сам втрачає право викорис­товувати твір у спосіб, протягом строку і на території, погоджених з уповнова­женою особою, і не має права надавати відповідне право третій стороні. Виключ­на основа передачі має бути словесно обумовлена в контракті.

(5) У разі невиключної передачі первинний власник твору має право викорис­товувати твір і надавати відповідне не виключне право третім сторонам.

(6) уповноважена на невиключній основі особа не має права надавати своє право третій стороні без спеціального дозволу особи, що передає право.

(7) Призначення одного з майнових прав володільця авторського права не має впливу на інші його права, якщо не існує угоди про інше.

(8) Дозвіл, про який йдеться в пункті (6), не є потрібним, якщо уповноважена особа, що є юридичною особою, трансформується в будь-який спосіб, передба­чений законодавством.

Стаття 40. — У разі передачі права на відтворення твору припускається, що право на розповсюдження також надано, за винятком права на імпортування, якщо в контракті не передбачено інше.

Стаття 41. — (1) Контракт про передачу майнових прав автора має встанов­лювати надані права, види експлуатації, строк і територію та винагороду воло­дільця права. Відсутність одного з цих положень надає зацікавленій стороні право вимагати скасування контракту.

(2) Передача майнових прав на сукупність майбутніх творів автора, названо­го чи неназваного, набуває абсолютної недійсності,

Стаття 42. — Існування і зміст контракту передачі майнових прав можуть бути доказані виключно їхньою письмовою формою. Виняток становлять конт­ракти, що стосуються творів, використаних у пресі.

Стаття 43. — (1) Винагорода, яка належить згідно з умовами контракту про передачу, встановлюється спільною угодою сторін, Розмір винагороди обчислю­ється або пропорційно до доходів, отриманих від експлуатації, або як одноразо­во виплачувана сума, або в будь-який інший спосіб.

(2) Якщо винагорода не була встановлена в контракті, автор може вимагати від компетентного органу юрисдикції встановлення винагороди відповідно до 1 закону. Це має здійснюватися з урахуванням звичайно виплачуваних сум за таку саму категорію творів, призначення і тривалості експлуатації та будь- І яких інших обставин випадку, |

(3) У випадку помітної диспропорції між доходами автора і прибутком особи, 1 яка отримала дозвіл на використання майнових прав, автор мас право вимагати і від компетентного органу юрисдикції перегляду контракту або збільшення ви- і нагороди до прийнятного рівня, і

(4) Автор не має права попередньо відмовлятися від права, встановленого в і пункті (3). і

Стаття 44, — (1) Якщо контрактом не передбачено інше, для творів, створених і у рамках індивідуального трудового контракту, майнове право на твір належить 1 авторові твору. Якщо таке положення існує, воно має встановлювати строк, паї

430 1

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

який надаються майнові права. За відсутності такого положення вважається, що строк становить 3 роки від дати, коли було подано твір.

(2) Після того, як промине строк, встановлений у пункті (1), майнові права повертаються до автора.

(3) Автор твору, створеного в рамках індивідуального трудового контракту, зберігає виключне право використання твору як частини його сукупної творчо­сті.

Стаття 45. — (1) Якщо в угоді не було передбачено інше, володілець права на твір, опублікований в щоденній пресі, зберігає право на використання його в будь-якій формі за умови, що ця дія не створить жодної шкоди органу преси, в якому твір з'явився.

(2) Якщо в угоді не було передбачено інше, володілець авторського права мо­же вільно розпоряджатися твором, якщо твір не був опублікований до того, як промине одномісячний строк по тому, як він був наданий щоденній газеті, і до того, як промине шестимісячний строк для інших публікацій.

Стаття 46. — (1) Контракт-замовлення майбутнього твору має встановлюва­ти строк для подачі твору і строк для прийняття його користувачами.

(2) Особа, яка замовила твір, має право вимагати скасування контракту в ра­зі, якщо твір не відповідає погодженим умовам. Якщо контракт скасовується, суми, отримані автором, залишаються в його розпорядженні. Якщо з метою створення замовленого твору були здійснені підготовчі заходи, автор має право на відшкодування залучених витрат.

Стаття 47. — (1) Автор має право вимагати скасування контракту про пере­дачу майнових прав, якщо уповноважена особа не експлуатує твір або експлуа­тує його в незадовільному обсязі і якщо в такому разі законні інтереси автора зазнають значної шкоди.

(2) Автор не має права вимагати контракту про передачу, якщо відповідаль­ність за причини неексплуатації або незадовільної експлуатації належить йому самому, третій стороні або через природну або випадкову підставу.

(3) Скасування контракту про передачу, передбачене пунктом (1), не може вимагатися до того, як проминуть два роки від дати передачі прав на твір. Сто­совно творів для щоденних газет вищезазначений строк становить три місяці, а для інших періодичних видань — 1 рік.

(4) Власник твору образотворчого мистецтва або фотографії має право ви­ставляти його публічно, навіть коли цей твір не був попередньо обнародуваний за винятком випадку, коли автор конкретно виключив це право в контракті про передачу твору.

(5) Автор не має права заздалегідь відмовлятися від виконання свого права вимагати скасування контракту про передачу, про яке говориться в пункті (1).

(6) Факт передачі власності на матеріальну основу твору не тягне за собою будь-якого права на експлуатацію твору.

Секція II

Контракт про публікацію

Стаття 48. — (1) Через контракт про публікацію володілець авторського права передає видавцю в обмін за винагороду право на відтворення і розповсю­дження твору.

431

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

(2) Контрактом про публікацію не вважається угода, в якій володілець прав автора уповноважує своїм коштом видавця на відтворення і, за наявності мож­ливості, на розповсюдження твору.

(3) У ситуації, передбаченій в пункті (2), застосовуються положення загаль­ного права стосовно контракту про спільне підприємство.

Стаття 49. — Володілець авторського права має право надавати видавцю право на переклад і адаптацію твору.

Стаття 50. — Призначення видавцю права надавати дозвіл третім сторонам на адаптацію твору або його експлуатацію є предметом іншого контракту.

Стаття 51. — (1) Контракт про публікацію містить положення стосовно:

a) тривалості передачі прав;

b) виключної або невиключної основи і територіального обсягу передачі;

c) мінімальної та- максимальної кількості копій;

d) винагороди автора, встановленої згідно з положеннями цього Закону;

e) кількості безплатних копій, що залишаються авторові;

f) умови випуску і розповсюдження кожного видання або відповідно до ви­падку для кожного тиражу;

g) строку, коли автор має надати оригінал твору;

h) процедури контролю кількості копій, виготовлених видавцем;

(2) Відсутність будь-якого з положень, передбачених пунктами а), Ь) і d), на­дає зацікавленій стороні право вимагати скасування контракту.

Стаття 52. — (1) Видавець, який придбав право на публікацію твору, що має форму тому, має стосовно інших сторін-претендентів за рівної ціни пріоритет для придбання права на публікацію твору в електронній формі. Видавець має подати в письмовій формі свій варіант не пізніше ЗО днів від отримання пропо­зиції від автора.

(2) Право, зазначене в пункті (1), є чинним протягом 3 років після публікації : твору. |

Стаття 53. — Видавець має право дозволяти авторові вносити зміни до твору | в кожному новому виданні за умови, що ці зміни ні збільшують значно витрати і видавця, ні змінюють значно характер твору, якщо за контрактом не погоджено 1 інше. 1

Стаття 54. — Видавець має право укласти контракт про публікацію з тре- і тіми сторонами тільки з дозволу автора. 1

Стаття 55. — Видавець повертає авторові оригінал твору, оригінали творів т мистецтва, ілюстрації та всі інші матеріали, передані з метою публікації, якщо 1 в угоді не було передбачено інше. 1

Стаття 56. — (1) Якщо не існує іншої угоди, контракт про публікацію втра-я чає чинність або після того, як промине найпізніший погоджений строк, або піо І ля розпродажу останнього спільно погодженого видання. ' І

(2) Видання або тираж вважається розпроданим, якщо решта непроданихв копій становить менше, ніж 5 % всього видання або тиражу і в будь-якому ви-ш падку є меншою за 100 примірників. В

(3) Якщо видавець не публікує твір в погоджений строк, автор має право ви-Я магати відповідно до загального права скасування контракту і відшкодуванняИ за невиконання. У цьому випадку автор утримує одержану винагороду і відпомИ відно до випадку може вимагати повної винагороди, встановленої контрактошИ

432 І

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

(4) Якщо строк для публікації твору не встановлено в контракті, видавець має опублікувати його не пізніше як протягом року після його одержання.

(5) Якщо видавець має намір знищити примірники твору, що залишаються на складі після 2 років по даті публікації, і, якщо контрактом не встановлено ін­шого строку, пропонує авторові ці примірники за ціною, яку б він отримав за продаж їх з метою знищення.

Стаття 57. — (1) У разі знищення твору внаслідок форс-мажорних обставин автор має право на винагороду тільки за умови, що твір був опублікований.

(2) Якщо підготоване видання повністю знищено внаслідок форс-мажорних обставин до розповсюдження, видавець має право підготувати нове видання, а автор має право на винагороду тільки за одне з двох видань.

(3) Якщо підготовлене видання частково знищено внаслідок форс-мажорних обставин до розповсюдження, видавець має право виготовити без додаткової ви­нагороди авторові кількість копій, еквівалентну кількості знищених.

Секція III Контракт про показ на театральній сцені або музичне виконання

Стаття 58. — Через контракт про показ на театральній сцені або музичне виконання автор призначає фізичній або юридичній особі право представляти або публічно виконувати нинішній або майбутній твір, літературний, драматич­ний, драматично-музичний, хореографічний або пантоміму за винагороду, а уповноважена особа бере на себе обов'язок показати на сцені або виконати його в погоджених умовах.

Стаття 59. — (1) Контракт про показ на театральній сцені або музичне вико­нання укладається в письмовій формі, на обмежений час або на обмежену кіль­кість публічних показів.

(2) Контракт містить строк, у який має відбутися прем'єра або відповідно до випадку разовий показ твору, зазначення виключної або не виключної основи контракту, територію і винагороду авторові.

(3) Припинення показів на 2 послідовні роки, якщо в контракті не погоджено інший строк, дає авторові право вимагати скасування контракту і відшкодуван­ня за невиконання згідно з цивільним правом.

(4) Сторона-бенефіціар контракту про показ на театральній сцені або музич­не виконання не має права передавати його третій стороні, організаторові шоу без письмової згоди автора або його представника, якщо він не передає одноча­сно повністю або частково свою діяльність.

Стаття 60. — (1) Уповноважена особа дозволяє авторові контролювати показ або виконання твору і адекватно підтримувати дотримання технічних умов для показу твору. Крім того, уповноважена особа надає авторові програму, афіші та інші друковані матеріали, публічні огляди шоу, якщо в контракті не визначено інше.

(2) Уповноважена особа забезпечує показ або публічне виконання твору в адекватних технічних умовах і поважає права автора.

Стаття 61. — (1) Уповноважена особа в належний спосіб повідомляє воло­дільця авторського права про кількість показів або публічних виконань разом зі станом доходів. З цією метою контракт про показ на театральній сцені або му­зичне виконання встановлює строк аудиту, але не менше, ніж один раз на рік.

281-319

433

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________

(2) Уповноважена особа виплачує авторові на умовах, встановлених контра­ктом, роялті в погодженому розмірі.

Стаття 62. — Якщо уповноважена особа не показує або не виконує публічно твір на погоджених умовах, автор має право вимагати згідно із загальним пра­вом скасування контракту і відшкодування за невиконання. За цих обставин автор зберігає отриману винагороду і відповідно до випадку має право вимага­ти повної винагороди, встановленої в контракті.

Секція IV Контракт про оренду

Статті 63. — (1) Через контракт про оренду автор зобов'язується надати в користування на обмежений час оригінал або принаймні копію свого твору, зо­крема, комп'ютерні програми або твори, включені в звукові або аудіовізуальні записи. Особа, якій призначаються орендні права, зобов'язується виплатити винагороду авторові протягом періоду часу, в який вона використовує відповід­ну копію твору.

(2) Автор зберігає право автора на орендований твір за винятком права на розповсюдження, якщо в угоді не було передбачено інше.

(3) Контракт про оренду твору підлягає положенням загального права сто­совно контракту про лізинг.

Розділ II Спеціальні положення

Підрозділ VIII

Кінематографічні та інші аудіовізуальні твори

Стаття 64. — Аудіовізуальним твором є кінематографічний твір або будь-який інший твір, виражений в подібний спосіб, з використанням зображення або сполучення звуку і зображення.

Стаття 65. — (1) Режисер аудіовізуального твору — особа, яка бере на себе керування створенням і виготовленням аудіовізуального твору як основний ав­тор.

(2) Продюсер аудіовізуального твору є фізичною або юридичною особою, яка бере на себе відповідальність за виробництво твору і з цією метою організовує і виготовлення твору і надає фінансові кошти та технічні засоби.

Стаття 66. — Авторами аудіовізуального твору згідно з умовами Статті 5 і цього Закону є режисер, автор адаптації, автор сценарію, автор діалогів, автор 1 музики, спеціально створеної для аудіовізуального твору, та автор графіки для І анімаційних творів або анімаційних частин, якщо вони становлять значну час- 1 тину твору. У контракті між продюсером і режисером твору сторони можуть і погодитися про включення як авторів інших авторів, які зробили суттєвий вне- і сок у створення твору. І

Стаття 67. — (1) Якщо один з авторів, зазначених у попередньому пункті, 1 відмовляється від виконання внеску до аудіовізуального твору або знаходиться 1 в практичній незмозі зробити це, він не має права заперечувати використанню 1 внеску з метою завершення аудіовізуального твору. Цей автор має право на ви-1 нагороду за свій внесок. °Л

(2) Аудіовізуальний твір вважається завершеним, коли за взаємною згодою • встановлено остаточну версію основним автором і продюсером. ••

434 1

ЗАКОНИ З'АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

(3) Суворо забороняється знищувати оригінальний носій остаточної версії аудіовізуального твору в формі стандартної копії.

(4) Автори аудіовізуального твору, що не є основними авторами, не мають права заперечувати публічному сповіщенню і експлуатації в будь-який спосіб остаточної версії цього твору.

Стаття 68. — (1) Право на аудіовізуальну адаптацію є виключним правом володільця авторського права на попередньо існуючий твір для його переробки або його включення до аудіовізуального твору.

(2) Передача права, про яке йдеться в пункті (1), має відбуватися виключно в формі письмового контракту між володільцем авторського права і продюсером аудіовізуального твору, який відрізняється від контракту про публікацію твору.

(3) Через контракт про адаптацію володілець авторського права на попе­редньо існуючий твір передає продюсеру виключне прав на трансформацію і включення відповідного твору до аудіовізуального твору.

(4) Дозвіл, наданий володільцем права автора на попередньо існуючий твір, чітко встановлює умови виробництва, розповсюдження і показу аудіовізуаль­ного твору.

Стаття 69. — Немайнові права на остаточний твір надаються виключно ав­торам, встановленим згідно з положеннями Статті 66 цього Закону.

Стаття 70. — (1) За контрактами, укладеними між авторами аудіовізуально­го твору і продюсером, якщо в угоді не було передбачено інше, припускається, що ці автори, за винятком авторів спеціально створеної музики, передають продюсерові виключні права, що стосуються експлуатації твору як цілого, пе­редбачені в пунктах a), b), c), f), g), h), і), j), k) та 1) Статті 13 та в Статтях 16, 17 і 18, включаючи право надавати дозвіл на дублювання і додавання субтитрів за відповідну винагороду.

(2) Якщо в угоді не було передбачено інше, автори аудіовізуального твору та інші автори, що зробили до нього внесок, зберігають всі права на окрему екс­плуатацію своїх власних внесків згідно з умовами цього Закону.

Стаття 71. — (1) Якщо в угоді не було передбачено інше, винагорода за кож­ний вид експлуатації аудіовізуального твору є пропорційною до валових зборів, отриманих від експлуатації.

(2) Продюсер періодично надає авторам інформацію про стан доходів, отри­маних за кожний вид експлуатації. Автори отримують свої роялті або безпосе­редньо від продюсера, безпосередньо від користувачів, або через організації, що управляють майновими правами на колективній основі на підставі гене­ральних угод, укладених останніми з користувачами.

(3) Якщо продюсер не завершує аудіовізуальний твір у строк до п'яти років після укладення контракту або не розповсюджує твір в однорічний строк після його завершення, співавтори мають право вимагати скасування контракту, як­що в угоді не було передбачено інше.

Підрозділ IX Комп'ютерні програми

Стаття 72. — (1) Згідно з положеннями цього Закону, охорона комп'ютерних програм включає будь-яке втілення програми, програм-додатків і операційних

28Ч-319

435

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

систем, виражених будь-якою мовою, чи то вихідному коді, чи то об'єктному коді, підготовчі концептуальні матеріали і посібники.

(2) Ідеї, процедури, методи функціонування, математичні концепції і принципи, закладені в комп'ютерну програму та їхні інтерфейси, не отримують охорони.

Стаття 73. — Автори комп'ютерної програми користуються положеннями, встановленими у розділі І цього Закону, зокрема, правом надавати дозвіл на:

a) постійне або тимчасове відтворення програми як частково, так і цілком у будь-якій спосіб і в будь-якій формі, включаючи випадки, коли відтворення відбувається у зв'язку з завантаженням, показом, передачею і зберіганням комп'ютерної програми;

b) переклад, адаптацію, аранжування та будь-які інші трансформації, при­внесені в програму, та відтворення результатів цих операцій незалежно від власних прав особи, що здійснює трансформацію;

c) розповсюдження оригіналу або копій комп'ютерної програми в будь-якій формі, включаючи її оренду.

Стаття 74. — Якщо в угоді не було передбачено інше, майнові права на комп'ю­терні програми, створені одним або кількома працівниками в рамках їх службових обов'язків або під наглядом роботодавця, належать роботодавцю.

Стаття 75. — (1) Якщо в угоді не було передбачено інше, припускається, що контракт про використання комп'ютерної програми:

a) надає користувачу право на не виключній основі використовувати програму;

b) не надає користувачу права надавати дозвіл третій стороні на викорис­тання програм.

Стаття 76. — Якщо в угоді не було передбачено інше, не підлягають наданню дозволу володільцем авторського права дії, про які йдеться в пунктах а) і Ь) статті 73, якщо вони необхідні тому, хто придбав комп'ютерну програму, для її використання в спосіб, що відповідає її призначенню, включаючи виправлення помилок.

Стаття 77. — (1) Уповноважений користувач комп'ютерної програми може створювати без дозволу автора архівну або резервну копію в обсязі, необхідно­му для користування програмою.

(2) Уповноважений користувач комп'ютерної програми має право без дозво­лу володільця авторського права спостерігати, вивчати або перевіряти функ­ціонування програми з метою визначення ідей і принципів, закладених в її окремі сегменти, у зв'язку з завантаженням у пам'ять, відображенням, конвер­сією, передачею або зберіганням програми, операціями, які він має право здійс- і нювати. і

(3) Положення пункту е) Статті 10 цього Закону не застосовуються до ком- І п'ютерних програм.

Стаття 78. — Дозвіл володільця авторського права є обов'язковим у випад- 1 ку, коли відтворення коду або конверсія його форми є необхідними для отри- І мання інформації, потрібної для взаємодії програми з іншими комп'ютерними І програмами, і ця дія відповідає таким умовам: \

а) дії з відтворення і передачі виконуються уповноваженим користувачем І програми або особою, яка виконує ці дії за дозволу попереднього і має чіткі пов- \ новаження для цієї мети; 1

436 \

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАІН

b) інформація, необхідна для взаємодії, не має простого і швидкого доступу для осіб, перелічених в пункті а) цієї Статті;

c) дії, про які говориться в пункті а) цієї Статті, суворо обмежені сегментами програми, що обумовлює придатність для взаємодії.

Стаття 79. — Інформація, отримана при застосуванні Статті 78:

a) не може використовуватися для інших цілей, ніж отримання взаємодії комп'ютерних програм, створених незалежно одна від одної;

b) не може повідомлятися іншим особам, крім випадку, коли повідомлення в доведений спосіб є необхідним для отримання взаємодії комп'ютерних програм, створених незалежно одна від одної;

c) не повинна використовуватися для комплектування або здійснення розпо­всюдження іншої комп'ютерної програми, принципово подібної за вираженням, або з будь-якою іншою метою, завдаючи будь-яку шкоду авторському праву.

Стаття 80. — Положення Статей 78 та 79 не застосовуються, якщо така дія завдає будь-якої шкоди авторському праву або нормальній експлуатації ком­п'ютерної програми.

Стаття 81. — Положення Підрозділу VI цієї частини не застосовуються до комп'ютерних програм.

Підрозділ X

Твори образотворчого мистецтва, архітектури і фотографії

Стаття 82. — Фізична або юридична особа, яка організовує художні вистав­ки, несе відповідальність за цілісність виставлених творів і має вжити всіх за­ходів для усунення будь-якого ризику.

Стаття 83. — (1) Контракт про відтворення твору мистецтва містить ознаки, які дозволяють ідентифікувати твір, такі як короткий опис, начерк, малюнок, фотографію і посилання на підпис автора.

(2) Репродукції не повинні пропонуватися на продаж без одержання дозволу володільця прав автора після надання йому копії для перевірки.

(3) Всі копії повинні містити ім'я або псевдонім автора, або будь-який інший погоджений знак, який дозволяє ідентифікувати автора.

(4) Оригінальні дрібномасштабні моделі і будь-які інші елементи, які слугу­вали особі, що виготовляла репродукції, повинні повертатися власникові в будь-якій якості, якщо в угоді не було передбачено інше.

(5) Інструменти, спеціально створені для репродукції твору, повинні бути знищені або зроблені непридатними для вжитку, якщо володілець права автора не купує їх або не укладено іншої угоди.

Стаття 84. — (1) Архітектурні та містобудівні ескізи і плани, виставлені по­близу місця знаходження твору архітектури, та будівлі, зведені за ними, по­винні мати на видному місці ім'я автора, якщо в угоді не було передбачено інше.

(2) Будування твору архітектури за повністю або частково відмінним (попе­редньо існуючим) планом відбувається лише за згоди автора відповідного плану.

Стаття 85. — (1) Окремі кадри кінематографічного фільму вважаються фо­тографічними творами.

(2) Правовою охороною авторського права не користуються фотографії лис­тів, офіційних паперів, документів будь-якого типу, технічних креслень та та­кого іншого.

437

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________

Стаття 86. — (1) Право автора фотографічного твору на експлуатацію влас­ного твору не повинне завдавати будь-якої шкоди авторові твору, відтвореного на фотографічному творі.

(2) Майнові права на фотографічний твір, створений на виконання обов'язків за окремим трудовим контрактом, або на замовлений твір вважаються такими, що належать протягом трирічного строку роботодавцю або особі, яка зробила замовлення, якщо в угоді не було передбачено інше.

Стаття 87. — (1) Зображення особи, зроблене на замовлення, може бути опу­бліковане або відтворене особою, що є суб'єктом зображення, або її спадкоєм­цями без згоди автора, якщо в угоді не було передбачено інше.

(2) Якщо ім'я автора існує на оригінальному зображенні, воно повинне зазна­чатися на будь-якій його репродукції.

Підрозділ XI

Охорона портрета, адресата кореспонденції

і джерел конфіденційної інформації

Стаття 88. — (1) Розповсюдження твору, включаючи портрет, вимагає до­зволу зображеної особи. Його автор, володілець або власник не мають права ре­продукувати його або відкривати його публіці без згоди зображеної особи або її спадкоємців протягом 20 років після її смерті.

(2) Якщо не існує угоди про інше, дозвіл не вимагається, якщо зображена особа є моделлю або отримала гроші за позування.

(3) Дозвіл не вимагається для розповсюдження зображення, яке показує:

a) загальновідому особу, якщо зображення було створено з нагоди її публіч­ної діяльності;

b) особу, чиє зображення є лише деталлю твору, що представляє згуртуван­ня, пейзаж або публічну подію.

Стаття 89. — Розкриття кореспонденції, адресованої особі, потребує дозволу адресата або після його смерті його правонаступників, якщо адресатом не ви­словлене інше.

Стаття 90. — Особа, зображена на портреті, і адресат кореспонденції мають право здійснювати право, встановлене пунктом d) Статті 10 цього Закону щодо розповсюдження твору, включаючи портрет або кореспонденцію, відповідно.

Стаття 91. — (1) Видавцю або продюсеру твору на вимогу автора забороня­ється розкривати таємницю джерел інформації, використаних в творах та пуб­лікувати будь-які матеріали, що цього стосуються. ••

(2) Розкриття таємниці дозволяється за згоди особи, яка її надає, або за ос- j таточним рішенням суду. і

ЧАСТИНА II І

Суміжні права \

Підрозділ І 1

Загальні положення т

Стаття 92. — (1) Суміжні права не мають впливу на права авторів. Жоднев положення цієї частини не може тлумачитися в розумінні будь-якого обмежен*Я ня на здійснення права автора. *Я

438 Ш

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

(2) Майнові права, встановлені в цьому підрозділі, можуть передаватися ціл­ком або частково відповідно до цивільного права. Вищезазначені права можуть становити предмет передання на виключній або не виключній основі.

Стаття 93. — Для цілей цього Закону «фіксація» означає будь-яке включен­ня кодів, звуків, зображень або звуків і зображень, або будь-якого їх цифрового відображення в будь-якому середовищі, включаючи електронне, яке дозволяє їх сприйняття, відтворення або передання в будь-який спосіб.

Стаття 94. — Отримують гарантії і захищаються як володільці суміжних прав артисти-виконавці — для своїх власних виступів, продюсери звукових записів — для своїх власних записів та організації радіо і телебачення — для своїх власних передач.

Підрозділ II

Права артистів-виконавців

Стаття 95. — Для цілей цього Закону артисти-виконавці означають: акторів, співаків, музикантів, танцюристів та інших осіб, які представляють, співають, танцюють, декламують, виголошують, грають, виконують, здійснюють режису­ру (п'єси, фільми) або виконують у будь-який спосіб літературний або худож­ній твір, шоу будь-якого виду, включаючи фольклор, вар'єте, цирк або ляльки.

Стаття 96. — Артист-виконавець має такі моральні права:

a) право претендувати на авторство свого власного виконання/виступу;

b) право вимагати, аби його ім'я або псевдонім були вказані або повідомлені в кожному шоу і в будь-якому його запису;

c) право претендувати на дотримання якості його виконання і заперечувати будь-якому його перекрученню, підробці або будь-якій суттєвій зміні та будь-якому порушенню його прав, що може завдати серйозної шкоди його честі або репутації;

d) право заперечувати будь-якому використанню його виступу, якщо при цьому виникає значна шкода його особі.

Стаття 97. — (1) Права, про які говориться в статті 96, не можуть бути пред­метом будь-якої відмови або відчуження.

(2) Після смерті артиста-виконавця здійснення прав, передбачених у стат­ті 96, передається у спадщину згідно з цивільним правом на необмежений тер­мін.

Стаття 98. — Артист-виконавець має майнове право дозволяти:

a) фіксацію свого виконання;

b) відтворення фіксованого виконання;

c) розповсюдження фіксованого виконання через продаж, оренду, позичання або будь-яку сплатну чи безоплатну трансакцію;

d) представлення в публічному місці або повідомлення публіці його виконан­ня, фіксованого або нефіксованого на засобі;

e) адаптацію його виконання;

f) передачу по радіо чи телебаченню його виконання, фіксованого чи нефік­сованого на засобі, передачу бездротовими засобами або по проводах, кабелю, супутником чи будь-яким іншим засобом.

Стаття 99. — (1) Артисти-виконавці, які беруть колективну участь у тому самому виконанні, такі як члени музичної групи, хору, оркестру, балетної тру-

439

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України________________

пи чи театрального ансамблю, визначають серед себе представника, який видає дозволи, про які йдеться в Статті 98.

(2) Представник призначається в письмовій формі за згоди більшості членів групи.

(3) 3 положень попереднього пункту виключаються художній директор, му­зичний директор і солісти.

Стаття 100. — У разі виконання в рамках індивідуального трудового контрак­ту майнові права, передбачені в статті 98, можуть бути передані роботодавцю за умови, що така передача прав встановлюється індивідуальним трудовим контрактом.

Стаття 101. — (1) Якщо в угоді не було передбачено інше, припускається, що артист-виконавець, який бере участь у виробництві звукового запису або ау­діовізуального твору, передав його виробникові виключне право експлуатації його виконання через фіксацію, відтворення, розповсюдження і публічне спо­віщення. За публічне сповіщення виконавець має право на одержання 50 % кош­тів, зібраних продюсером.

(2) Положення статей 43, 44 і пункту (1) статті 68 також застосовуються до артистів-виконавців.

Стаття 102. — Тривалість охорони майнових прав артистів-виконавців ста­новить 50 років, починаючи з 1 січня року, наступного за датою першої фіксації або, якщо такої фіксації немає, першого публічного сповіщення.

Підрозділ III

Права виробників звукових записів

Стаття 103. — (1) Для цілей цього Закону «звуковий запис» або «фонограма» означає будь-яку фіксацію виключно звуків, звуків, які походять з виконання твору, або інших звуків або їх цифрового представлення в будь-який спосіб і будь-якій формі, використаних для цього. Звуковим записом не вважається ау­діовізуальна фіксація, фіксація її аудіо-частини або їх цифрове відтворення.

(2) Продюсером звукового запису є особа, яка бере на себе відповідальність за організацію і фінансування виконання першої фіксації звуків незалежно від того, чи остання є чи ні твором за умовами цього Закону.

Стаття 104. — У разі відтворення і розповсюдження фонограм продюсер мас право наносити своє ім'я і позначення на їх носії, включаючи обкладинки, ко* робки та інші пакувальні матеріали поряд із зазначенням автора і артиста-ви-конавця, назв творів і дати виготовлення.

Стаття 105. — (1) Продюсер фонограм має виключне майнове право видава­ти дозвіл на:

a) відтворення своїх власних звукових записів;

b) розповсюдження своїх звукових записів через продаж, оренду, позичанні або будь-яку іншу сплатну чи безоплатну трансакцію;

c) передачу по радіо його звукових записів, повторну передачу бездротовії ми засобами або по проводах, кабелях, супутниковими засобами або будь-яки ми іншими подібними засобами, або будь-яким іншими засобами публічний сповіщення;

d) представлення в публічному місці своїх власних звукових записів;

e) адаптацію своїх власних звукових записів.

440

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

(2) Крім того, продюсер фонограм має виключне майнове право забороняти імпорт копій своїх власних звукових записів, виготовлених без його дозволу.

(3) Передбачені в пунктах (1) і (2) права можуть передаватися на виключній або не виключній основі за умовами, встановленими для авторських прав у статтях 41 і 43.

(4) Положення пункту (1) f) не застосовуються до імпорту, здійсненого фізич­ною особою без комерційних намірів.

Стаття 106. Тривалість майнових права продюсера становить 50 років почи­наючи з 1 січня наступного за фіксацією року.

(2) У разі, коли звуковий запис розкривається публіці протягом цього стро­ку, тривалість майнових прав становить 50 років після дати відповідного пуб­лічного розкриття.

Підрозділ IV

Загальні положення для авторів, артистів-виконавців,

продюсерів фонограм і аудіовізуальних записів

Стаття 107. — (1) Автори творів у звукових або аудіовізуальних записах на будь-якому типі носіїв мають право разом з їх видавцями і продюсерами та з артистами-виконавцями на компенсаційну винагороду за приватну копію, ви­готовлену за умовами пункту (2) статті 34 цього Закону.

(2) Винагорода, передбачена в пункті (1), виплачується виробниками та ім­портерами таких носіїв, які дозволяють відтворення творів, і виробниками та імпортерами обладнання, яке дозволяє таке відтворення. Винагорода виплачу­ється в момент надходження в обіг на румунській території цих носіїв і облад­нання і становить 5 % від ціни продажу носіїв і обладнання, виробленого в краї­ні, та 5 % від вартості, зареєстрованої в митних документах на імпортовані носії і обладнання.

(3) Винагорода, передбачена в пункті (1), розповсюджується через посеред­ника організацій, що управляють майновими правами на колективній основі, авторам, артистам-виконавцям, видавцям і продюсерам такими частками:

a) за носії для звукозапису 40 % винагороди надається у домовлених частках авторам і видавцям записаних творів, а решта 60 % надається рівними частками артистам-виконавцям, з одного боку, і продюсерам фонограм, з другого боку;

b) за носії для аудіовізуальних записів винагорода поділяється рівними част­ками між авторами, артистами-виконавцями, продюсерами.

(4) Стягнення сум, належних на виконання пункту (1), здійснюється єдиною для кожної сфери організацією, що управляє майновими правами на колектив­ній основі, призначеною Румунським агентством з авторських прав. Процедура розподілу цих коштів між сторонами-бенефіціарами встановлюється протоко­лом, погодженим між цими сторонами.

(5) Організації, що управляють майновими правами на колективній основі, які збирають ці кошти, належні на виконання пункту (1), мають право вимагати від виробників і від імпортерів інформацію стосовно продажів і, відповідно, ім­порту носіїв і обладнання та перевіряти правильність цієї інформації.

(6) Автори і актори-виконавці не мають права відмовлятися від права, вста­новленого в пункті (1).

441

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________

Стаття 108. — Винагорода, встановлена в статті 107, не виплачується в разі, коли чисті аудіо- і відеоносії, виготовлені в країні або імпортовані, продаються оптом продюсерам фонограм або аудіовідеозаписів або радіо- чи телевізійним організаціям для своїх власних програм.

Стаття 109. — (1) Автори і видавці програм, фіксованих на графічному носії, мають право на компенсаційну винагороду за приватну копію, виготовлену за умовами статті 34 цього Закону.

(2) Винагорода, встановлена в пункті (1), виплачується виробниками або ім­портерами обладнання, яке дозволяє відтворення творів, фіксованих на графіч­ному або подібному носії. Винагорода виплачується в момент надходження в обіг на національній території і становить 5 % від ціни продажу обладнання, ви­робленого в країні, та 5 % від вартості, зареєстрованої в митних документах на імпортоване обладнання.

(3) Винагорода, встановлена в пункті (1), розподіляється через посередницт­во організації, що управляє майновими правами на колективній основі, рівними частками авторам і видавцям.

(4) Збирання коштів, належних на виконання пункту (1), здійснюється єди­ною організацією, що управляє майновими правами на колективній основі, для кожної сфери, призначеною Румунським агентством з авторських прав. Проце­дура розподілу цих коштів між сторонами-бенефіціарами встановлюється про­токолом, погодженим цими сторонами.

Стаття 110. — Положення Статей 107 і 109 не застосовуються до імпорту но­сіїв і обладнання, здійсненого особою без комерційних цілей.

Стаття 111. — Розповсюдження копій художнього виступу або звукового за­пису, наступне за його першим розповсюдженням, не потребує дозволу воло­дільця суміжних прав, за винятком оренди і імпорту.

Стаття 112. — Положення Статей 33, 34 і 38 застосовуються за аналогією до артистів-виконавців і продюсерів фонограм.

Підрозділ V

Організації радіо і телебачення

Секція І

Права організацій радіо і телебачення Стаття 113. — (1) Організації радіо і телебачення мають виключне майнове право дозволяти разом з обов'язком уповноваженої особи згадувати ім'я орга­нізації таке:

a) фіксацію своїх власних радіо- і телевізійних програм;

b) відтворення своїх власних радіо- і телевізійних програм, фіксованих на | будь-якому носії;

c) розповсюдження своїх власних радіо- і телевізійних програм, фіксований! на будь-якому носії, через продаж, оренду, позичання або будь-яку іншу плат-| ну чи безоплатну трансакцію;

d) повторну передачу своїх власних радіо- і телевізійних програм бездрото*| вими, дротовими, кабельними, супутниковими або будь-якими іншими подібни­ми засобами або іншими засобами публічної комунікації;

e) сповіщення в місці, доступному для публіки, за сплату вхідного збору сво­їх власних радіо- і телевізійних програм;

442

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

f) адаптацію своїх власних радіо- і телевізійних програм, фіксованих на будь-якому типі носіїв;

g) імпортування на румунську територію законних копій своїх власних ра­діо- і телевізійних програм, фіксованих на будь-якому типі носіїв.

(2) Крім того, організації радіо і телебачення мають виключне майнове право забороняти імпортування будь-якої недозволеної копії своїх власних радіо- і телевізійних програм, фіксованих на будь-якому типі носіїв.

(3) Права, передбачені в пунктах (1) і (2), можуть бути передані на виключ­ній або не виключній основі за умовами, встановленими для прав автора в стат­тях 41 і 43.

(4) Положення пункту (1) f) не застосовуються до імпорту, здійсненого фізич­ною особою без комерційних цілей.

Стаття 115. — Розповсюдження копій радіо- і телевізійних програм, фіксо­ваних на будь-якому типі носія, наступне за їх першим розповсюдженням, не потребує дозволу володільця суміжних прав за винятком орендування та ім­портування.

Стаття 116. — Положення Статей 33, 34 і 38 застосовуються за аналогією до організацій радіо і телебачення.

Секція II Публічне сповіщення за допомогою супутника

Стаття 117. — (1) Організації радіо і телебачення, які мають предметом своєї діяльності сповіщення публіці програм за допомогою супутника, здійснюють свою діяльність за умови дотримання авторського права і суміжних прав, захи­щених цим Законом.

(2) Для цілей цього Закону «сповіщення публіці за допомогою супутника» означає акт впровадження під контролем і відповідальністю організації радіо і телебачення, розміщеної на румунській територій, сигналів, що несуть програ­му, в безперервний ланцюг комунікації, який веде до супутника і вниз до Землі.

Стаття 118. — (1) Якщо сигнали, що несуть програму, закодовані, впрова­дженням у комунікаційний ланцюг вважається сповіщення публіці за умови, що засоби для декодування передачі надані публіці організацією мовлення або за її згодою.

(2) Відповідальність за сповіщення публіці, якщо сигнали, які несуть програ­му, передаються організацією, розміщеною поза румунською територією, за­безпечується в такий спосіб:

a) якщо сигнали передаються на супутник лінією зв'язку від наземної стан­ції, розміщеної на румунській території, відповідальність покладається на осо­бу, що експлуатує станцію;

b) якщо наземна станція зв'язку не використовується, але публічне спо­віщення було дозволено організацією, розміщеною в Румунії, відповідальність покладається на організацію, що надає дозвіл.

Стаття 119. — (1) Володільці авторського права і суміжних прав можуть пе­редавати своє право на публічне сповіщення за допомогою супутника виключно на основі контракту, укладеного індивідуально або організацією, що управляє майновими правами на колективній основі.

(2) Рамкова угода, укладена між організацією, що управляє майновими права­ми на колективній основі, і організацією радіо і телебачення, для передачі визна-

443

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________

ченої категорії творів у визначеній сфері, поширює свою дію на володільців прав, не представлених організацією, що управляє майновими правами на колективній основі, якщо публічне сповіщення за допомогою супутника відбувається одно­часно з наземною передачею, здійснюваною тією самою організацією. Не пред­ставлений володілець прав має право скасувати наслідки рамкової угоди через укладення індивідуального контракту.

(3) Положення пункту (2) не застосовуються до аудіовізуальних творів.

Секція III Кабельна ретрансляція

Стаття 120. — Для цілей цього Закону «кабельна ретрансляція» означає од­ночасну, незмінену і нескорочену ретрансляцію по кабелях або систему мікро­хвильової передачі для публічного приймання первинної програми радіо або телебачення, переданої публіці по проводах або бездротовим засобом.

Стаття 121. — (1) Володільці авторського права і суміжних прав можуть здійснювати свої права щодо дозволу або заборони кабельної ретрансляції на основі контрактів, укладених через організацію, що управляє майновими пра­вами на колективній основі.

(2) Якщо володілець прав не передав своїх прав організації, що управляє майновими правами на колективній основі, організація, що управляє майнови­ми правами на колективній основі, яка управляє такою ж категорією прав, вва­жається законним адміністратором цих прав. Якщо існують декілька організа­цій, що управляють майновими правами на колективній основі в одній і тій са­мій сфері, володілець прав має право зробити вибір між ними.

(3) Право на кабельну ретрансляцію організації радіо і телебачення для сво­їх програм здійснюється на основі угод, укладених з операторами кабельних засобів.

(4) Кабельна ретрансляція дозволяється без одержання дозволу володільців прав і без сплати будь-якої винагороди виключно для власних програм публіч­них організацій радіо і телебачення з національним охопленням, а також для програм організацій радіо і телебачення, які ретранслюються по кабелю на обо­в'язковій основі відповідно до положень чинного законодавства.

Стаття 122. — Якщо укладення контракту про кабельну ретрансляцію не мо­же бути домовлене сторонами-учасницями, вони мають право звертатися до ор­ганів арбітражу, призначених відповідно до цивільно-процесуального кодексу.

ЧАСТИНА III

Управління авторськими і суміжними правами

Підрозділ І

Управління майновими авторськими і суміжними правами

Секція І

Загальні положення

Стаття 123. — (1) Володільці авторських і суміжних прав мають право здійс­нювати права, передбачені цим Законом, індивідуально або на їх вимогу через організації, що управляють майновими правами на колективній основі.

(2) Авторські і суміжні права, які за своєю природою відповідають типу ви­користання творів або виконань, який робить неможливим індивідуальний до-

444

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

звіл, є особливо рекомендованим для управління майновими правами на колек­тивній основі. Права, передбачені в пунктах g), h), j), k) і 1) Статті 13 та Стат­тях 17, 18, 102, 107 і 109 цього Закону, окремо належать до цієї категорії.

Секція II

Організації, що управляють авторськими і суміжними правами на колективній основі

Стаття 124. — Організації, що управляють авторськими і суміжними права­ми на колективній основі і які далі називаються організаціями, що управляють майновими правами на колективній основі, є для цілей цього Закону юридич­ними особами, які утворені через вільне об'єднання і мають основним предме­том діяльності збирання винагороди відповідно до прав, переданих їм володіль­цями.

Стаття 125. — (1) Організації, що управляють майновими правами на колек­тивній основі, про які йдеться в цьому підрозділі, підлягають положенням, які стосуються неприбуткових асоціацій, і можуть отримувати юридичну реєстра­цію з дозволу Румунського агентства з авторських прав.

(2) Ці організації створюються безпосередньо володільцями авторських і су­міжних прав: авторами, артистами-виконавцями, продюсерами, організаціями радіо і телебачення і будь-якими іншими володільцями авторських і суміжних прав, фізичними або юридичними особами. Організації діють у межах наданого мандату згідно із статутами, прийнятими відповідно до положень законодав­ства.

(3) Організації, що управляють майновими правами на колективній основі, можуть створюватись окремо для управління різними категоріями прав, які відповідають різним сферам творчості, і для управління правами різних кате­горій володільців прав.

Стаття 126. — (1) Дозвіл, передбачений у пункті (1) Статті 125, надається ор­ганізаціям, що управляють майновими правами на колективній основі, роз­міщеним в Румунії, які:

a) засновуються або засновані у відповідності до положень закону на день набуття чинності цим Законом;

b) підтверджують існування переліку всіх членів і ресурсів, кадрів і забез­печення, необхідних для управління ними;

c) прийняли статути відповідно до умов, встановлених у цьому Законі;

d) мають юридичну і економічну здатність управління правами на всій тери­торії країни;

e) є доступними, згідно з спеціальними положеннями їх статутів, для будь-якого володільця авторських або суміжних прав у сфері, для якої організація створюється.

(2) Рішення Румунського агентства з авторських прав про надання дозволу організації, що управляє майновими правами на колективній основі, на здійс­нення її прав на румунській території публікується в офіційному віснику за ра­хунок організації, що управляє майновими правами на колективній основі.

Стаття 127. — Статут організації, що управляє майновими правами на колек­тивній основі, має включати положення стосовно:

а) найменування, сфери і предмету діяльності, встановлюючи права, управ­ління якими здійснюється на основі складеного для цієї мети переліку;

445

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________

b) умов, за яких здійснюється управління, з принципом підходу на засадах рівності;

c) права і обов'язки членів стосовно організації, що управляє майновими правами на колективній основі;

d) органів управління і представництва, їхніх компетенцій і діяльності;

e) статутного капіталу і потенційних економічних ресурсів;

f) правил, що застосовуються до розподілу зібраних коштів;

g) правил для створення комісійних зборів для сплати володільцями прав з метою покриття адміністративних витрат;

h) видів контролю фінансового і економічного управління;

і) всіх інших положень, обов'язкових за чинним законодавством.

Стаття 128. — Якщо в одній сфері творчості створено більше, ніж одну орга­нізацію, що управляють майновими правами на колективній основі, компетент­ною організацією згідно з положеннями цього Закону є та, до якої належить во­лоділець прав. Якщо володілець прав не є членом жодної організації, компетент­ною організацією є та, яку призначає володілець прав. Претензії стосовно прав можуть пред'являтися цими володільцями прав протягом 3 років після їх екс­плуатації.

Стаття 129. — (1) Повноваження на управління на колективній основі май­новими авторськими та суміжними правами надаються або безпосередньо во­лодільцями авторських і суміжних прав у формі письмових контрактів або на основі адекватних контрактів з іноземними організаціями, які управляють по­дібними правами.

(2) Положення в Частині І (підрозділ VII, секція І) не застосовуються до кон­трактів про передачу прав, про які йдеться в пункті (1).

(3) Будь-який володілець авторських і суміжних прав має право доручати на основі контракту здійснення своїх прав організації, що управляє майновими правами на колективній основі, остання зобов'язана взяти на себе здійснення цих прав на колективній основі за умови, що управління відповідною катего­рією прав входить до її статутної діяльності.

(4) Організації, що управляють майновими правами на колективній основі, не мають права страхувати експлуатацію творів і об'єктів суміжних прав, сто­совно яких вони отримали доручення на колективне управління.

Секція III Діяльність організацій, що управляють майновими правами

на колективній основі Стаття 130. — (1) Організації, що управляють майновими правами на колек­тивній основі, мають такі обов'язки:

a) надавати користувачам на основі контракту за винагороду не виключні] дозволи на використання творів від імені володільців прав у формі не виключ- З них ліцензій;

b) розробляти таблиці для сфери своєї діяльності, включаючи реалізацію! майнових прав і методики, які регламентують відносини з користувачами щодбі виплати роялті за ті твори, використання яких унеможливлює видачу інди-| відуальних дозволів володільцем прав;

c) укладати від імені володільців прав або на основі доручення, виданого по-1 дібними іноземними організаціями, генеральні угоди з організаторами шо$|

446

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

організаціями радіо і телебачення, кабельними дистриб'юторами, предметом яких є надання дозволу на виконання і розповсюдження існуючих і майбутніх творів і виконань в їх переліках;

d) представляти інтереси своїх членів щодо експлуатації їхніх прав на тери­торії за межами Румунії через укладення двосторонніх контрактів з подібними іноземними організаціями і приєднання до міжнародних неурядових організа­цій у цій сфері;

e) збирати кошти, які користувачі винні, і розподіляти їх між володільцями прав згідно з положеннями статуту;

f) інформувати на вимогу володільців авторських і суміжних прав про види експлуатації їхніх прав і повідомляти щорічний фінансовий звіт і звіт про фінансово-бухгалтерський контроль;

g) надавати професійну допомогу володільцям прав і представляти їх під час законних процедур у рамках своєї статутної діяльності;

h) виконувати будь-яку іншу діяльність згідно з повноваженнями, наданими володільцями прав, в межах статутної діяльності;

і) вимагати від користувачів повідомлення інформації і необхідної докумен­тації для визначення обсягу належних роялті і податків, які збирає організація.

Стаття 131. — (1) Таблиці і методики, визначені в пункті (1) Ь) Статті 130, розробляються на основі переговорів комісії, яка складається з:

a) одного представника кожної з основних організацій, які управляють май­новими правами на колективній основі, що діють у цій сфері;

b) одного представника від кожної з основних комерційних організацій-ко-ристувачів у цій сфері.

(2) Організації, що управляють майновими правами на колективній основі, і комерційні організації, представлені в комісії для кожної сфери, визначаються Румунським агентством з авторських прав.

(3). Зазначені таблиці і методики мають представлятися для затвердження Румунському агентству з авторських прав, яке протягом 30-денного строку по­дає їх на затвердження Урядові.

(4) Якщо після переговорів протягом 90-денного строку угода не може бути досягнута, сторони повинні вдатися до посередництва Румунського агентства з авторських прав. З метою посередництва Румунське агентство з авторських прав запрошує сторони переговорів, аналізує їхні точки зору і приймає рішен­ня щодо остаточної форми таблиць і методик та подає їх на затвердження Уря­ду протягом 30-денного строку після їх отримання.

(5) Таблиці і методики, затверджені рішенням Уряду, є обов'язковими, включаючи користувачів, які не беруть участі в переговорах.

(6) До Румунського агентства з авторських прав повинен повідомлятися но­вий запит про схвалення таблиць і методик з метою їх модифікації однією із сторін, які вели переговори про них, але не раніше, ніж по трьох роках після їх останнього затвердження для роялті, обчислених як відсотки.

(7) Роялті, встановлені як одноразово виплачувана сума, можуть періодично модифікуватися організаціями, що управляють майновими правами на колек­тивній основі, одночасно з офіційною індексацією доходів, встановлених на на­ціональному рівні. Нові тарифи набувають чинності з наступного місяця після повідомлення про них користувачів.

447

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

Стаття 132. — Колективне управління авторськими і суміжними правами може здійснюватися виключно для творів і виконань, попередньо оприлюдених публіці.

Стаття 133. — (1) Організації, що управляють майновими правами на колек­тивній основі, під час переговорів, про які йдеться в пункті (1) Ь) Статті 130, від імені членів, чиїми правами вони управляють, не мають права вимагати від ко­ристувачів більше, ніж 10 % за сукупність авторських прав і, відповідно, 3 % за суміжні права, обчислені за документами про отримані суми або, якщо такі до­кументи відсутні, за кошторисом витрат, що в цьому зв'язку виникли.

(2) Стягнення коштів, які винні користувачі, здійснюється єдиною організа­цією, що управляє майновими правами на колективній основі, для кожної сфе­ри, призначеною Румунським агентством з авторських прав за критерієм сту­пеня представництва. Розподіл цих коштів серед організацій, що управляють майновими правами на колективній основі, — бенефіціарами відбувається на підставі протоколу, погодженого останніми.

Стаття 134. — (1) Здійснення колективного управління, переданого за конт­рактом про доручення, не обмежує жодним чином майнові права володільців.

(2) Колективне управління здійснюється згідно з такими правилами:

a) рішення стосовно методів і правил стягнення роялті та інших коштів, які винні користувачі, та методів і правил їх розподілу між володільцями прав, а також методів і правил стосовно основних проблем щодо колективного управ­ління приймаються членами відповідно до статуту;

b) володільці прав, права яких надані організаціям, що управляють майно­вими правами на колективній основі, мають право періодично отримувати точ­ну, повну і детальну інформацію про всю діяльність організації, що управляє майновими правами на колективній основі;

c) якщо від володільців прав, правами яких здійснюється управління, не отримано спеціального дозволу, жодна винагорода, стягнена організацією, що управляє майновими правами на колективній основі, не може бути призначена для інших цілей, такі як культурні, соціальні або для покриття витрат на рек- і ламну діяльність, інших, ніж необхідні для покриття реальних витрат управ-1 ління вищезазначеними правами і для їх розподілу після вилучення зазнане- ] них витрат;

d) кошти, стягнені організацією, що управляє майновими правами на колек-1 тивній основі, після вилучення реальних витрат на управління оподатковують­ся згідно з законодавством у цій сфері, Після інших вилучень, дозволених воло-; дільцями прав згідно з пунктом с), відповідні кошти розподіляються між члена- j ми в частках, пропорційних до реального використання їхніх творів.

Стаття 135. — (1) Організації, що управляють майновими правами на колек-| тивній основі, зобов'язані надавати Румунському агентству з авторських прав] інформацію стосовно їх компетенцій і подавати протягом першого півріччя ко­жного року щорічний звіт, схвалений статутними загальними зборами, і звіт| контрольної комісії з економічного і фінансового управління,

(2) Якщо організація, що управляє майновими правами на колективній осжні ві, перестає відповідати положенням Статті 124 або порушує неодноразово обо*| в'язки, встановлені в Статті 130 і в пункті (1) цієї Статті, Румунське агентство я| авторських прав має право призначити організацію, що управляє майновк

448

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

правами на колективній основі, строк для приведення своєї діялбності у відпо­відність до положень законодавства. Якщо організація не виконує цього зобо­в'язання, Румунське агентство з авторських прав має право вимагати через суд розпущення відповідної організації, що управляє майновими правами на коле­ктивній основі.

Стаття 136. — Існування організацій, що управляють майновими правами на колективній основі, не забороняє володільцям прав звертатися до агентів-посе-редників, професійних юридичних або фізичних осіб з метою представництва в індивідуальних переговорах, які стосуються прав, що забезпечуються цим За­коном.

Підрозділ II

Румунське агентство з авторських прав

Стаття 137. — (1) У день набуття чинності цим Законом Румунське агентст­во з охорони авторських прав — спеціальна організація, підпорядкована Мініс­терству культури, змінює свою назву на «Румунське агентство з авторських прав» і починає діяти як спеціалізована організація, підпорядкована Урядові, як єдиний орган на румунській території щодо моніторингу, дотримання і конт­ролю застосування законодавства про авторські і суміжні права, при цьому ви­трати на діяльність покриваються з державного бюджету. Міністерство фінан­сів вносить відповідні зміни до державного бюджету.

(2) Уряд призначає Генерального директора Румунського агентства з автор­ських прав і арбітрів у кількості 20 осіб з числа кандидатів з юридичною осві­тою, рекомендованих організаціями, що управляють майновими правами на ко­лективній основі, асоціаціями творчих спілок, артистами-виконавцями, продю­серами та організаціями, що об'єднують установи, які в своїй професійній діяль­ності пов'язані з використанням творів, і організаціями радіо і телебачення.

(3) Арбітри не є службовцями Румунського агентства з авторських прав і ма­ють право на винагороду за свою участь у переговорах про таблиці і методики стягнення роялті, якими управляють організації, що управляють майновими правами на колективній основі, згідно з положенням пункту (1) Ь) Статті 130 цього Закону.

(4) На підставі Регламенту, затвердженого Урядом, встановлюються поло­ження стосовно кадрової структури, організації і діяльності Румунського агентства з авторських прав і діяльності корпусу арбітрів.

Стаття 138. — Обов'язки Румунського агентства з авторських прав наступні:

a) складання переліку творів і авторів, наданих організаціями, що управля­ють авторськими і суміжними правами на колективній основі;

b) видача дозволів для юридичної реєстрації, згідно з положенням законо­давства, організацій, що управляють майновими правами на колективній осно­ві, і слідкування за дотриманням законодавства зазначеними організаціями;

c) схвалює відповідно до положень законодавства розробку і ведення перего­ворів про таблиці і методики організаціями, що управляють майновими права­ми на колективній основі, і комерційними асоціаціями користувачів;

d) здійснення на вимогу володільців захищених прав і за їх кошти заходів з моніторингу і контролю діяльності, яка може призводити до порушень законо­давства про авторські і суміжні права;

91-319

449

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

e) участь з метою посередництва в переговорах між організаціями, що управ-' ляють майновими правами на колективній основі, і користувачами згідно з пун­ктом (4) Статті 131;

f) укладення актів про суттєві порушення законодавства згідно з положен­нями Кримінально-процесуального кодексу і повідомлення компетентних орга­нізацій у випадках порушень, за які кримінальна справа порушується за фак­том;

g) розроблення освітніх програм для практичного і теоретичного навчання в сфері авторського і суміжних прав;

h) підтримання стосунків з подібними спеціалізованими організаціями і з міжнародними організаціями в цій сфері, членами яких є румунська держава.

Підрозділ III Процедури і санкції

Стаття 139. — (1) Порушення прав, визнаних і гарантованих цим Законом, веде до цивільної, кримінальної відповідальності залежно від випадку відповід­но до законодавства. Процедурними положеннями є ті, що передбачені цим За­коном і доповнюються встановленими за загальним правом.

(2) Володільці порушених прав можуть через суд або інші компетентні орга­ни вимагати визнання своїх прав, встановлення їх порушення і мають право вимагати відшкодування шкоди згідно з регулятивними положеннями права.

(3) У разі порушення прав, наданих і захищених цим Законом, їх володільці можуть вимагати від суду або інших організацій, компетентних згідно з законо­давством, негайних розпоряджень щодо запобігання неминучій шкоді або за­безпечення компенсації шкоди відповідно до випадку. :

(4) Крім того, володільці порушених прав мають право вимагати від суду розпоряджень про будь-яку з нижчеподаних дій:

a) вилучення з метою покриття збитків надходжень, отриманих за незакон­ну дію, або, якщо збитки не можуть бути цим покриті, вилучення товарів, отри­маних внаслідок незаконної дії, з метою їх продажу до повного покриття запо-. діяної шкоди;

b) знищення обладнання або технічних засобів, які перебувають у власності] порушника, якщо єдиним або основним їх призначенням було здійснення неза-| конної дії;

c) вилучення з комерційного обігу через арешт або знищення незаконно ви­готовлених копій;

d) публікація в засобах масової інформації рішення суду за рахунок того,| хто припустився порушення.

(5) Положення пункту (4) с) не застосовуються до архітектурних будівел якщо руйнування будинку не обумовлено обставинами відповідного випадку.!

Стаття 140. — Становить порушення і карається ув'язненням від одной місяця до 2 років або штрафом від 200.000 лей до трьох мільйонів лей, якщо І не становить серйознішого правопорушення, дія особи, яка, не маючи дозвол або відповідно до випадку згоди володільця прав, надаваних за цим Законом

a) розповсюджує твір;

b) виконує на сцені, декламує, грає або представляє твір безпосередньо абоі| будь-який інший спосіб;

450

ЗАКОНИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

c) дозволяє публічний доступ до комп'ютерних програм і баз даних, які включають або становлять захищені твори;

d) перекладає, публікує в збірках, адаптує або трансформує твір з метою отримання похідного твору;

e) відтворює записи виконань;

f) передає по радіо або телебаченню виступи чи їх записи або ретранслює їх через ефір або за допомогою проводів, кабелів, супутника або будь-якого іншо­го засобу сповіщення;

g) представляє в публічному місці звукові записи продюсера;

h) передає по радіо або телебаченню звукові записи продюсера або ретранс­лює їх через ефір або за допомогою проводів, кабелів, супутника або будь-якого іншого засобу сповіщення;

і) здійснює фіксації радіо- або телевізійних програм або ретранслює їх через ефір або за допомогою проводів, кабелів, супутника або будь-якого іншого засо­бу сповіщення;

j) сповіщає в місці, доступному публіці за вхідну плату, про радіо- або теле­візійні програми,

Стаття 141, — Становить порушення і карається ув'язненням від 3 місяців до 5 років або штрафом від 500 000 лей до 10 мільйонів лей дія особи, яка при­власнює, не маючи на те права, ім'я автора твору, або дія особи, яка розкриває твір під іншим іменем, ніж вирішено автором, якщо ця дія не становить серйоз­нішого правопорушення.

Стаття 142. — Становить порушення і карається ув'язненням від 3 місяців до 3 років або штрафом від 700 000 лей до 7 мільйонів лей, якщо це не становить серйознішого правопорушення, дія особи, яка, не маючи дозволу від володільця права, надаваного цим Законом:

a) відтворює твір цілком або його частину;

b) розповсюджує твір;

c) імпортує з метою продажу на румунську територію копії твору;

d) виставляє публіці твір образотворчого мистецтва, вжиткового мистецтва або архітектури;

e) показує публічно кінематографічний або аудіовізуальний твір;

f) передає твір будь-яким засобом, який слугує бездротовому розповсю­дженню сигналів, звуків і зображень, включаючи супутник;

g) передає твір публіці за допомогою проводів, кабелів, оптичних волокон та інших подібних засобів;

h) ретранслює твір будь-яким засобом, що слугує бездротовому поширенню сигналів, звуків і зображень, включаючи супутник, або ретранслює твір за до­помогою проводів, кабелів, оптичних волокон та інших подібних засобів;

і) передає в місці, доступному публіці, твір у радіо- або телевізійній програ­мі;

j) відтворює виступ артиста-виконавця;

k) розповсюджує виступ артиста-виконавця;

1) відтворює звукові записи продюсера;

т) розповсюджує звукові записи продюсера, включаючи прокат;

п) імпортує з метою продажу на румунській території звукові записи продю­сера;

451

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________

о) відтворює радіо- і телевізійні програми, фіксовані на будь-якому носії;

р) розповсюджує, включаючи оренду, радіо- і телевізійні програми, фіксова­ні на будь-якому носії;

q) імпортує з метою продажу на румунській території радіо- і телевізійні програми, фіксовані на будь-якому носії.

Стаття 143. — Становить порушення і карається ув'язненням від 3 місяців до 2 років або штрафом від 500 000 лей до 5 мільйонів лей, якщо це не становить серйознішого правопорушення, дія особи, яка:

a) робить доступними публіці через продаж або будь-який інший сплатний або безоплатний спосіб технічні засоби, призначені для недозволеного стирання або нейтралізації технічних пристроїв, які захищають комп'ютерні програми;

b) відмовляється декларувати компетентним організаціям походження копій твору або походження носіїв, які містять запис виконання або радіо- чи теле­візійної програми, захищеної згідно з положеннями цього Закону, що були в йо­го розпорядженні з метою розповсюдження.

Стаття 144. — Кримінальна процедура порушується за порушення, перед­бачені в Статтях 140, 141, пункти а), с), j), 1), п) і о) за попередньою скаргою по­терпілої сторони згідно з положеннями цього Закону.

Стаття 145. — Акти, укладені Румунським агентством з авторських прав на застосування своїх компетенцій згідно з пунктами d) і f) Статті 138, повинні відповідати процедури, встановленої Статтею 214 Цивільно-процесуального кодексу.

ЧАСТИНА IV

Застосування Закону. Перехідні і прикінцеві положення

Стаття 146. — Положення цього Закону застосовуються до;

A. Творів:

a) ще не оприлюднених, авторами яких є румунські громадяни;

b) ще не оприлюднених, авторами яких є юридичні або фізичні особи, що | живуть у Румунії;

c) обнародуваних публіці в Румунії або оприлюднених в іншій країні але не 1 пізніше ЗО днів оприлюднених у Румунії; 1

d) архітектури, побудованих на румунській території; І

B. Виступів артистів-виконавців: І

a) що відбуваються на румунській території; І

b) фіксованих в звукових записах, захищених цим Законом; і

c) Оприлюднених в іншій країніале не пізніше ЗО днів оприлюднених у Ру-Я мунії; І

C. Звукових записів: В

a) виготовлених продюсерами, які є юридичними або фізичними особами, щов живуть у Румунії; >*•

b) коли фіксація на матеріальному носії вперше зроблена в Румунії; *•

c) Оприлюднених в іншій країні але не пізніше ЗО днів оприлюднених у РучИ мунії; Я

D. Радіо- і телевізійних програм: Я

a) переданих організаціями радіо або телебачення, які базуються в Румунії; Я

b) переданих передавальними станціями, які базуються в Румунії. >эЯ

452 Ш

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграцій України_________________

Стаття 151. — Суперечка щодо авторських і суміжних прав підпадає під компетенцію юрисдикційного органу відповідно до цього Закону і загального права.

Стаття 152. — Організації, що управляють майновими правами на колектив­ній основі, які діють на день набуття чинності цим Законом, повинні знаходити­ся в відповідності до положень статті 125 не пізніше 6 місяців після набуття чинності цим Законом.

Стаття 153. — Положення цього Закону доповнюються положеннями за­гального права.

Стаття 154. — (1) Цей Закон набуває чинності через 90 днях після дати пуб­лікації в Офіційному віснику.

(2) Тієї ж дати відкликається Декрет 321 від 21 червня 1956, а також інші юридичні положення, які суперечать цьому Закону.

(3) До затвердження таблиць і методик, розроблених згідно з положеннями Статті 131 цього Закону, застосовуються тарифи, встановлені чинними регуля­тивними положеннями (квітень 1995 року).

•З

454

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________

Ь) за користування або за надання права користування будь-яким авторсь­ким правом на наукову працю, патент, торгову марку, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду.

5. Положення пунктів 1, 2 та 3 цієї статті не застосовуються, якщо фактич­ний власник роялті, який є резидентом однієї Договірної Держави, проводить підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають роял­ті, через розташоване там постійне представництво, або надає в цій другій Дер­жаві незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і право або майно, стосовно яких сплачуються роялті, дійсно пов'язані з цим постійним представництвом чи постійною базою. У такому випадку застосовуються поло­ження статті 7 або статті 14, залежно від обставин.

6. Якщо з причин особливих відносин між платником і фактичним власни­ком, або між ними обома і будь-якою третьою особою, сума роялті, яка відноси­ться до використання, права або інформації, на підставі яких вони сплачують­ся, перевищує, з будь-яких причин, суму, яка була б узгоджена між платником і фактичним власником за відсутністю таких відносин, положення цієї статті будуть застосовуватись тільки до останньої згаданої суми. У цьому випадку надмірна частина платежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства кожної Договірної Держави, з належним урахуванням інших по­ложень цієї Конвенції.

7. Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама Держава, її політико-адміністративний підрозділ, місцевий орган влади або резидент цієї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує роялті, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має у Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв'язку з якими виникла заборго­ваність, по якій сплачуються роялті, і витрати по сплаті цих роялті несе таке постійне представництво або постійна база, то вважається, що такі роялті ви­никають у Державі, в якій розташоване постійне представництво або постійна база.

Стаття 17 Артисти і спортсмени

1. Незалежно від положень статей 7, 14 і 15, доход, що одержується резиден­том Договірної Держави як працівником мистецтв, таким як артист театру, кіно, радіо чи телебачення, або музикантом, або як спортсменом від його особи- * стої діяльності, як такої, здійснюваної в другій Договірній Державі, може опо- « датковуватись у цій другій Державі.

2. Якщо доход від особистої діяльності, здійснюваної працівником мистецтві або спортсменом, у цій своїй якості, нараховується не самому працівнику мис-1 тецтв чи спортсмену, а іншій особі, цей доход може, незалежно від положенії статей 7, 14 і 15, оподатковуватись у Договірній Державі, в якій здійснюється| діяльність працівника мистецтв чи спортсмена.

3. Незважаючи на положення пунктів 1 і 2 цієї статті, доход, вказаний у цій і статті, буде звільнений від оподаткування в тій Договірній Державі, в якій дія-1 льність працівника мистецтв або спортсмена здійснюється, якщо ця діяльність 1 суттєвою мірою фінансується за рахунок суспільних фондів обох Держаіі]

456

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________

частину доходу або майна цього резидента, що залишилась, взяти до уваги звільнений доход або майно.

Вчинено в двох примірниках, в м. Києві 16 жовтня 1997 року українською, німецькою та англійською мовами, всі тексти є автентичними. У випадку розхо­джень в тлумаченні надаватиметься перевага тексту англійською мовою.

За Уряд України

За Уряд Республіки Австрія

458

ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ...

КОНВЕНЦІЯ

між Урядом України і Урядом Королівства Бельгії

про уникнення подвійного оподаткування та попередження

податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно

Витяги

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 20.05.96 р.

ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 29.10.96 p., Закон України № 433/96-ВР

ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ: 25.02.99 р.

Стаття 12 Роялті

1. Роялті, які виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту дру­гої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі, якщо резидент є фактичним власником роялті.

2. Однак такі роялті можуть також оподатковуватись у тій Договірній Дер­жаві, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником роялті, то податок, що стягується та­ким чином, не повинен перевищувати 5 процентів загальної суми роялті у ме­жах значення підпункту а) пункту 4 цієї статті.

3. Незважаючи на положення пункту 2 цієї статті, роялті, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, під­лягають оподаткуванню тільки в другій Договірній Державі, якщо цей резидент є фактичним власником роялті, та якщо роялті є виплатами в межах значення підпункту Ь) пункту 4 цієї статті.

4. Термін «роялті» при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування:

a) за користування або за надання права використання будь-яких авторсь­ких прав на твори літератури, мистецтва або науки, включаючи кінематогра­фічні фільми і фільми або плівки для радіомовлення чи телебачення; і

b) за користування або за надання права на використання будь-якого ав­торського права на наукову працю, патент, торгову марку, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за інформацію щодо промислового, комер­ційного або наукового досвіду.

5. Положення пункту 1 цієї статті не застосовуються, якщо фактичний влас­ник роялті, що є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює підприємни­цьку діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають роялті, через розташоване там постійне представництво, або надає в цій другій Державі не­залежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і право або майно, стосовно яких сплачуються роялті, дійсно пов'язані з цим постійним представ­ництвом чи постійною базою. У такому випадку застосовуються положення статті 7 або статті 14 цієї Конвенції залежно від обставин.

6. Якщо з причин особливих відносин між платником і фактичним власником роялті або між ними обома і будь-якою третьою особою сума роялті, яка відно­ситься до використання, права або інформації, на підставі яких вони сплачу-

459

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________

ються, перевищує з будь-яких причин суму, яка була б узгоджена між платни­ком і фактичним власником роялті за відсутності таких відносин, положення цієї статті будуть застосовуватись тільки до останньої згаданої суми. У цьому випадку надмірна частина платежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню від­повідно до законодавства кожної Договірної Держави з належним урахуванням інших положень цієї Конвенції.

7. Положення пунктів 2 і 3 цієї статті не застосовуються, якщо головною ме­тою або однією з головних цілей будь-якої особи, що має причетність до утво­рення або передачі прав, стосовно яких сплачуються роялті, було одержання переваг цієї статті шляхом цього створення або передачі.

8. Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама Держава, її політико-адміністративний підрозділ, місцевий орган влади або резидент цієї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує роялті, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має у Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв'язку з якими виникло зобов'я­зання сплачувати роялті, і витрати по сплаті цих роялті несе таке постійне пред­ставництво або постійна база, то вважається, що такі роялті виникають у Дер­жаві, в якій розташоване постійне представництво або постійна база.

Стаття 17 Артисти і спортсмени

1. Незалежно від положень статей 14 і 15 цієї Конвенції, доход, що одержу­ється резидентом Договірної Держави як працівником мистецтв, таким як ар­тист театру, кіно, радіо чи телебачення, або музикантом, або спортсменом від його особистої діяльності, що здійснюється в другій Договірній Державі, може оподатковуватись у цій другій Державі.

2. Якщо доход від особистої діяльності, що здійснюється працівником мис­тецтв або спортсменом у цій своїй якості, нараховується не самому працівнику мистецтв чи спортсмену, а іншій особі, цей доход може незалежно від положень статей 7, 14 і 15 цієї Конвенції оподатковуватись у Договірній Державі, в якій здійснюється діяльність працівника мистецтв чи спортсмена.

3. Незважаючи на положення пунктів 1 і 2 цієї статті, доход, вказаний у цій статті, буде звільнений від оподаткування в Договірній Державі, в якій діяль­ність артиста або спортсмена здійснюється, якщо така діяльність суттєвою мірою фінансується за рахунок суспільних фондів обох Держав, або якщо ця діяльність виконується на підставі угоди про культурне співробітництво, укла­деної між Договірними Державами.

Стаття 23 Усунення подвійного оподаткування

1. В Україні подвійне оподаткування усувається таким чином: а) 3 урахуванням положень законодавства України, що стосуються звільнен­ня податку, сплаченого на території за межами України (які не будуть суперечи­ти головним принципам цього пункту), на бельгійський податок, сплачуваний за законодавством Бельгії, та відповідно до цієї Конвенції прямо або шляхом вира­хування, на прибуток, або доходи з джерел, розташованих у Бельгії, або на май­но, що підлягає оподаткуванню, розташоване у Бельгії, буде робитися знижка

460

ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ...

у вигляді кредиту проти будь-якого українського податку, обчислюваного стосов­но таких прибутку, доходу або майна.

Наданий таким чином кредит не повинен перевищувати бельгійський пода­ток, обчислений стосовно прибутку, доходу або майна, що підлягають оподат­куванню згідно з українським податковим законодавством.

b) Ці вирахування в будь-якому випадку не повинні перевищувати тієї час­тини податку з доходу або податку з майна, як було підраховано до надання ви­рахування, яка стосується доходу або майна, що можуть оподатковуватись в Україні, залежно від обставин.

c) Якщо відповідно до будь-якого положення Конвенції одержуваний доход або майно резидента України звільнено від податку в Україні, Україна може, незважаючи на це, при підрахунку суми оподаткування на частину доходу, прибутку або майна цього резидента, що залишилась, взяти до уваги звільне­ний доход або майно.

d) Для цілей цього пункту прибуток, доход і доход від відчужування майна, що належать резиденту України, які можуть оподатковуватись у Бельгії відпо­відно до цієї Конвенції, будуть вважатися такими, що виникають із джерел у Бельгії.

2. У Бельгії подвійне оподаткування усувається таким чином:

a) Якщо резидент Бельгії одержує доходи чи володіє елементами майна, що підлягають оподаткуванню в Україні згідно з положеннями цієї Конвенції, за винятком положень пункту 2 статті 10, пунктів 2 та 7 статті 11 і пунктів 2 та б статті 12, Бельгія звільняє від оподаткування ці доходи чи ці елементи майна, але може при обчисленні суми податку на доход чи майно цього резидента, що залишились, застосовувати ставку податку, яка була б застосована, якщо б такі доходи чи елементи майна не були звільнені від оподаткування.

b) 3 урахуванням положень законодавства Бельгії, які стосуються вираху­вання з бельгійського податку податків, сплачених за кордоном, якщо резидент Бельгії отримує види його сукупного доходу для цілей бельгійського оподатку­вання, які є дивідендами, що підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 2 статті 10 і не звільняються від бельгійського податку згідно з підпунктом с), на­веденим нижче, які є процентами, що підлягають оподаткуванню згідно з пунк­том 2 або 7 статті 11, або які є роялті, що підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 2 або 6 статті 12, український податок, що справляється з цього дохо­ду, дозволяється у вигляді кредиту проти бельгійського податку, що відносить­ся до такого доходу.

c) Дивіденди, як вони визначені у пункті 3 статті 10, що одержуються компа-; нією, яка є резидентом Бельгії, від компанії, яка є резидентом України і яка і підлягає в Україні оподаткуванню, передбаченому пунктом 2 статті 10, підляга-I ють звільненню від податку на корпоративний доход у Бельгії на умовах та у і рамках обмежень, передбачених бельгійським законодавством.

І d) Якщо згідно з бельгійським законодавством збитки, що понесені підпри-I емством, яким керує резидент Бельгії, у постійному представництві, розташо-I ваному в Україні, були дійсно вираховані з прибутку цього підприємства для Його оподаткування у Бельгії, то звільнення від оподаткування, передбачене Ілідпунктом а), не буде застосовуватись у Бельгії до прибутку за інші податкові

461

КНИГА 1 Нормативні акти І документи Європейська Інтеграція України_________________

періоди, що відносяться до цього представництва, тією мірою, якою такий при­буток був також звільнений від оподаткування в Україні на підставі відшкоду­вання згаданих збитків.

Вчинено у м. Києві 20 травня 1996 року в двох примірниках українською, французькою, англійською та голландською мовами, всі тексти є однаково ав­тентичними У разі розходжень у текстах перевагу має англійський текст.

За Уряд України

За Уряд Королівства Бельгії

462

ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ...

КОНВЕНЦІЯ

між Урядом України і Урядом Сполученого

Королівства Великобританії і Північної Ірландії

про усунення подвійного оподаткування та запобігання

податковим ухиленням стосовно податків

на доход і на приріст вартості майна

Витяги

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 10.02.93 р.

ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ: 11.08.93 р.

Стаття 12 Роялті

1. Роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватися в цій другій Договірній Державі, якщо цей резидент фактично має право на одержання цих роялті і під­лягає оподаткуванню у відношенні до роялті в цій другій Договірній Державі.

2. Термін «роялті» при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержують як відшкодування за користування або надання права ко­ристування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистец­тва або науки, включаючи кінематографічні фільми, будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за інформа­цію («ноу-хау»), що стосується промислового, комерційного або наукового до­свіду.

3. Положення пункту 1 цієї статті не застосовуються, якщо особа, яка фак­тично має право на одержання роялті, що є резидентом однієї Договірної Дер­жави, здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі, в якій ви­никають роялті, через розташоване там постійне представництво, або надає в цій другій Державі незалежні індивідуальні послуги з розташованої там постійної бази, і право або майно, стосовно яких сплачуються роялті, дійсно зв'язані з цим постійним представництвом чи постійною базою. У такому ви­падку застосовуються положення статті 7 або 14 цієї Конвенції, в залежності від обставин.

4. Якщо з причин особливих відносин між платником і особою, яка фактично має право на одержання роялті, або між ними обома і будь-якою третьою осо­бою, сума роялті перевищує, з будь-яких причин, суму, що була б узгоджена між платником і особою, яка фактично має право на одержання роялті, за від­сутністю таких відносин, положення цієї статті будуть застосовуватися тільки до останньої згаданої суми. У цьому випадку надмірна частина платежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства кожної Договірної Держави, з належним урахуванням інших положень цієї Конвенції.

463

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________

5. Положення цієї статті не застосовуються, якщо головною метою або од­нією з головних цілей будь-якої особи, що має відношення до утворення або пе­редачі прав, у відношенні яких сплачуються роялті, було одержання переваг цієї статті шляхом цього створення або передачі.

Стаття 17 Артисти і спортсмени

1. Незалежно від положень статей 14 і 15 цієї Конвенції, доход, що одержу­ється резидентом Договірної Держави як працівником мистецтва, таким як ар­тист театру, кіно, радіо чи телебачення, або музикант, або як спортсмен, від йо­го особистої діяльності, здійснюваної в другій Договірній Державі, може опода­тковуватись у цій другій Державі.

2. Якщо доход від особистої діяльності, здійснюваної працівником мистецтва або спортсменом у цій своїй якості, нараховується не самому працівнику мис­тецтв чи спортсмену, а другій особі, цей доход може, незалежно від положень статей 7, 14 і 15 цієї Конвенції, оподатковуватись у Договірній Державі, в якій здійснюється діяльність працівника мистецтв чи спортсмена.

Стаття 22 Усунення подвійного оподаткування

1. З урахуванням положень законодавства Сполученого Королівства, що стосується звільнення від податку, сплаченого на території за межами Сполу­ченого Королівства, у вигляді кредиту проти податку Сполученого Королівства (які не будуть суперечити головним принципам такого):

(a) на податок України, сплачуваний за законодавством України і відповідно до цієї Конвенції прямо або шляхом вирахування з прибутку, доходів або доходів від приросту вартості майна із джерел в Україні, що підлягають оподаткуванню, (за виключенням випадку дивідендів, коли податок в Україні сплачується у від­ношенні прибутків, з яких сплачуються дивіденти);

(b) у відношенні дивідендів, сплачуваних компанією, що є резидентом Украї­ни, компанії, яка є резидентом Сполученого Королівства і контролює прямо або посередньо щонайменше 10 відсотків капіталу з правом голосу в компанії, що сплачує дивіденди, у вигляді кредиту повинен бути взятий до розрахунку (у до­повнення до будь-якого податку України, для якого кредит може бути наданий згідно з положеннями підпункту (а) цього пункту) податок України, що сплачу­ється компанією у відношенні прибутку, із якого сплачуються дивіденди.

2. На податок Сполученого Королівства, що сплачується за законодавством Сполученого Королівства і відповідно до цієї Конвенції прямо або шляхом ви­рахування з прибутку, доходів або доходів, що підлягають оподаткуванню, від приросту вартості майна із джерел у Сполученому Королівстві (за винятком випадку дивідендів, коли податок у Сполученому Королівстві сплачується у відношенні прибутків, із яких сплачуються дивіденди) буде робитися знижка у вигляді кредиту проти будь-якого податку України, який обчислюється у від­ношенні того ж прибутку, доходу або оподатковуваних доходів, у відношенні яких обчислюється податок Сполученого Королівства.

464

ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ...

3. Для цілей пунктів 1 і 2 цієї статті прибуток, доход і приріст вартості май­на, що належить резиденту Договірної Держави, які можуть оподатковуватися податками у другій Договірній Державі відповідно до цієї Конвенції, будуть вважатися такими, що виникають із джерел у цій Договірній Державі.

Вчинено в двох примірниках, у Лондоні, 10 лютого 1993 року, англійською і українською мовами, обидва тексти мають однакову чинність.

За Уряд України

За Уряд

Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії

»1-319

465

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

КОНВЕНЦІЯ

між Урядом України і Урядом Королівства Данії

про уникнення подвійного оподаткування та попередження

податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно

Витяги

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 05.03.96 р.

ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 12.07.96 p., Закон України № 341/96-ВР

ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ: 21.08.96 р.

Стаття 12 Роялті

1. Роялті, які виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

2. Однак такі роялті, за винятком роялті, згаданих у підпункті Ь) пункту З, також можуть оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на роялті, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищува­ти 10 процентів валової суми платежів.

3. Термін «роялті» при використанні у цій статті означає платежі будь-якого виду, отримувані як компенсація за використання або право на використання:

a) будь-яких авторських прав на твори літератури, мистецтва або науки (включаючи кінематографічні фільми і фільми або плівки для радіо або телеба­чення), торгову марку, патент, дизайн, модель або план;

b) будь-яких авторських прав на секретну формулу або процес або за інфор­мацію (ноу-хау), що стосується промислового, комерційного або наукового до­свіду.

Компетентні органи за взаємною згодою встановлять спосіб застосування цих обмежень.

4. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті не застосовуються, якщо фактичний власник роялті, який є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює комер­ційну діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають роялті, через розташоване там постійне представництво, або виконує у цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і ці роялті дійс­но пов'язані з цим постійним представництвом чи постійною базою. У такому разі застосовуються положення статей 7 або 14 цієї Конвенції, залежно від об­ставин.

5. Якщо з причин особливих відносин між платником і фактичним власником роялті або між ними обома і будь-якою іншою особою, сума роялті, яка відноси­ться до використання, права або інформації, на підставі яких вони сплачують­ся, перевищує суму, яка була б узгоджена між платником і фактичним власни­ком роялті, за відсутністю таких відносин, положення цієї статті застосовують-ся тільки до останньої згаданої суми. У цьому випадку надмірна частина платежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства ко-, жної Договірної Держави з урахуванням інших положень цієї Конвенції.

466

ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ...

6. Положення цієї статті не застосовуються, якщо головною метою або од­нією з головних цілей будь-якої особи, що має відношення до утворення або пе­редачі прав, стосовно яких сплачуються роялті, було одержання переваг цієї статті шляхом цього створення або передачі.

7. Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама Держава, її політико-адміністративний підрозділ, місцеві органи влади або резидент цієї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує роялті, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має у Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв'язку з яким виникло зобов'я­зання сплачувати роялті і витрати по сплаті несе таке постійне представництво або постійна база, тоді вважається, що роялті виникають у тій Договірній Дер­жаві, в якій розташоване постійне представництво або постійна база.

Стаття 17 Артисти і спортсмени

1. Незважаючи на положення статей 14 і 15 цієї Конвенції, доход, що одер­жується резидентом Договірної Держави як працівником мистецтва, таким як артист театру, кіно, радіо чи телебачення, або музикантом, або як спортсменом від його особистої діяльності, що здійснюється у другій Договірній Державі, мо­же оподатковуватись у цій другій Державі.

2. У разі, якщо доход від особистої діяльності, здійснюваної працівником ми­стецтва або спортсменом, нараховується не самому працівнику мистецтва чи спортсмену, а іншій особі, цей доход, незалежно від положень статей 7, 14 і 15 цієї Конвенції, може оподатковуватись у Договірній Державі, в якій здійсню­ється діяльність працівника мистецтва чи спортсмена.

3. Незважаючи на положення пунктів 1 і 2 цієї статті, доход, вказаний у цій статті, буде звільнено від оподаткування у тій Договірній Державі, в якій діяль­ність артиста або спортсмена здійснюється, якщо ця діяльність суттєвою мірою фінансується за рахунок суспільних фондів тієї Держави та другої Держави, або якщо ця діяльність виконується на підставі угоди про культурне співробіт­ництво, укладеної між Договірними Державами.

Стаття 24 Уникнення подвійного оподаткування

1, 3 урахуванням положень законодавства України, що стосується звільнен­ня Іід податку, сплаченого на території за межами України (які не будуть су­перечити головним принципам цього пункту), на податок, сплачуваний за зако­нодавством Данії, та відповідно до цієї Конвенції прямо або шляхом вирахуван­ня з прибутку, доходів або майна, що підлягає оподаткуванню із джерел у Данії, буде робитись знижка у вигляді кредиту проти будь-якого українського податку, обчислюваного стосовно того ж прибутку, доходу або майна, стосовно яких обчислюється датський податок.

2. Стосовно Данії, виходячи із положень пункту 4 цієї статті, якщо резидент ДвКІЇ отримує доход або володіє майном, які відповідно до положень цієї Конвен­ції можуть оподатковуватись в Україні, Данія дозволить:

а) вирахувати із податку на доход цього резидента суму, рівну податку на доход, сплачену в Україні;

304-319

467

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________

Ь) вирахувати із податку на майно цього резидента суму, рівну податку на майно, сплачену в Україні.

3. Ці вирахування у будь-якому випадку не повинні перевищувати ту части­ну податку на доход або податку на майно, підраховану до надання вирахуван­ня, що стосується доходу або майна, які можуть оподатковуватись у цій другій Державі, залежно від обставин.

4. Якщо відповідно до будь-якого положення цієї Конвенції одержуваний до­ход або майно резидента Договірної Держави звільнено від податку у цій Дер­жаві, ця Держава може, однак, при підрахунку суми оподаткування на частину доходу або майна цього резидента, що залишилась, взяти до уваги звільнений від податку доход або майно.

5. Для цілей пунктів 1 і 2 цієї статті прибуток, доход і доход від відчужуван­ня майна, що належать резиденту Договірної Держави, які можуть оподатко­вуватись у другій Договірній Державі відповідно до цієї Конвенції, будуть вва­жатися такими, що виникають із джерел у цій другій Договірній Державі.

Укладено у двох примірниках 5 березня тисяча дев'ятсот дев'яносто шосто­го року українською, датською та англійською мовами, причому всі три тексти однаковою мірою автентичні. У разі розбіжностей в інтерпретації між україн­ським та датським текстами, перевага надається англійському тексту.

За Уряд України

За Уряд Королівства Данії

468

ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ...

КОНВЕНЦІЯ

між Україною і Королівством Нідерланди

про уникнення подвійного оподаткування та попередження

податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно

Витяги

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 24.10.95 р.

ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 12.07.96 р. Закон України № 332/96-ВР

ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ: 02.11.96 р.

Стаття 12 Роялті

1. Роялті, які виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту дру­гої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі, якщо такий резидент є фактичним власником роялті.

2. Однак такі роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на роялті, податок, що сплачується, не повинен перевищувати 10 відсотків валової суми платежів, згаданих у пункті 5 підпунк­ті а) цієї статті.

3. Незважаючи на положення пунктів 1 і 2 цієї статті, роялті, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, під­лягають оподаткуванню тільки в другій Договірній Державі, якщо такий рези­дент є фактичним власником і якщо роялті є платежами, згаданими у пункті 5 підпункті Ь) цієї статті.

4. Компетентні органи Договірних Держав за спільною угодою встановлять спосіб застосування пунктів 2 і 3 цієї статті.

5. Термін «роялті» при використанні у цій статті означає платежі будь-якого виду, отримувані як компенсація за:

a) використання або право на використання будь-яких авторських прав на твори літератури або мистецтва (включаючи кінематографічні фільми і фільми або плівки для радіо або телебачення);

b) використання або право на використання будь-яких авторських прав на наукові роботи і патент, торгову марку, дизайн або модель, секретну формулу або процес, або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду.

6. Положення пунктів 1, 2 і 3 цієї статті не застосовуються, якщо фактичний власник роялті, який є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює комер­ційну діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають роялті, через розташоване там постійне представництво, або виконує у цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і ці роялті дійс­но пов'язані з цим постійним представництвом чи постійною базою. У такому

469

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України _____________

разі застосовуються положення статей 7 або 14 цієї Конвенції, залежно від об­ставин.

7. Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама Держава, її політико-адміністративний підрозділ, місцеві органи влади або резидент цієї Держави. Якщо, проте, особа, Що сплачує роялті, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має у Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв'язку з яким виникло зобов'я­зання сплачувати роялті, і витрати по сплаті несе таке постійне представницт­во або постійна база, тоді вважається, що роялті виникають у тій Договірній Державі, в якій розташоване постійне представництво або постійна база.

8. Якщо з причин особливих відносин між платником і фактичним власни­ком роялті, або між ними обома і будь-якою іншою особою, сума роялті, яка відноситься до використання, права або інформації, на підставі яких вони сплачуються, перевищує суму, яка була б узгоджена між платником і фактич­ним власником роялті, за відсутністю таких відносин, положення цієї статті застосовуються тільки до останньої згаданої суми. У цьому випадку надмірна частина платежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законо­давства кожної Договірної Держави з урахуванням інших положень цієї Кон­венції.

9. Положення цієї статті не застосовуються, якщо право або майно, що є джерелом роялті, було створено або передано головним чином з метою одер­жання переваг цієї статті. У разі, якщо Держава наполягає на застосуванні цьо­го пункту, її компетентні органи повинні завчасно проконсультуватися з ком­петентними органами другої Держави.

Стаття 17 Артисти і спортсмени

1. Незважаючи на положення статей 14 і 15 цієї Конвенції, доход, що одер­жується резидентом Договірної Держави як працівником мистецтва, таким як артист театру, кіно, радіо чи телебачення, або музикантом, або як спортсменом від його особистої діяльності, що здійснюється у другій Договірній Державі, мо­же оподатковуватись у цій другій Державі.

2. У разі, якщо доход від особистої діяльності, здійснюваної працівником ми­стецтва або спортсменом, нараховується не самому працівнику мистецтва чи спортсмену, а іншій особі, цей доход незалежно від положень статей 7, 14 і 15 цієї Конвенції може оподатковуватись у Договірній Державі, в якій здійснюєть­ся діяльність працівника мистецтва чи спортсмена.

3. Незважаючи на положення пунктів 1 і 2 цієї статті, доход, отримуваний від такої діяльності, указаний у пункті 1 цієї статті, буде звільнено від оподаткуван­ня у Договірній Державі, в якій здійснюється ця діяльність, якщо перебування працівника мистецтв, музиканта або спортсмена у цій Договірній Державі під­тримується повністю або майже повністю за рахунок суспільних фондів цієї та другої Договірної Держави, її політико-адміністративним підрозділом або місце­вим органом влади або якщо ця діяльність виконується на підставі угоди про культурне або спортивне співробітництво між Договірними Державами.

470

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

ландах відповідно до цієї Конвенції, будуть вважатися такими, що виникають із джерел у Нідерландах.

Укладено у двох примірниках, у м. Києві 24 жовтня 1995 року українською, нідерландською та англійською мовами, причому всі три тексти однаковою мірою автентичні. У разі розбіжностей в інтерпретації між українським та нідерландським текстами, перевага надається англійському тексту.

За Уряд України

За Уряд Королівства Нідерланди

472

ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ...

УГОДА

між Україною і Федеративною Республікою Німеччина

про уникнення подвійного оподаткування

стосовно податків на доход і майно

Витяги

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 03.07.95 р.

ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 22.11.95 р. Закон України № 449/95-ВР

ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ: 04.10.96 р.

Стаття 12 Роялті

1. Роялті, які виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту дру­гої Договірної Держави, підлягають оподаткуванню тільки у цій другій Держа­ві, якщо цей резидент є фактичним власником роялті.

2. Однак такі роялті можуть також оподатковуватись у тій Договірній Дер­жаві, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником роялті, то податок, що стягується та-ким чином, не повинен перевищувати 5 процентів валової суми роялті у межах значення пункту 4 підпункту а) цієї статті.

3. Незважаючи на положення пункту 2 цієї статті, роялті, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, під­лягають оподаткуванню тільки в другій Договірній Державі, якщо цей резидент є фактичним власником роялті, та якщо роялті є виплатами в межах значення пункту 4 підпункту Ь) цієї статті.

4. Термін «роялті» при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування

a) за користування або за надання права користування будь-яким авторсь­ким правом на літературні твори або твори мистецтва, включаючи кінематогра­фічні фільми і фільми або плівки для радіомовлення чи телебачення; і

b) за користування або за надання права користування будь-яким авторсь­ким правом на наукову працю, патент, торгову марку, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду.

5. Положення пунктів з 1 по 3 не застосовуються, якщо фактичний власник роялті, який є резидентом однієї Договірної Держави, проводить комерційну діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають роялті, через розта­шоване там постійне представництво, або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і право або майно, стосовно яких сплачуються роялті, дійсно пов'язані з цим постійним представництвом чи постійною базою. У такому випадку застосовуються положення статті 7 або 14, залежно від обставин.

6. Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама Держава, Земля — у випадку Федеративної Республіки Німеччина, її політико-адміністративний підрозділ, місцевий орган влади або резидент цієї

473

і¹'

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує роялті, незалежно від того, є вона ре­зидентом Договірної Держави чи ні, має у Договірній Державі постійне пред­ставництво або постійну базу, у зв'язку з якими виникло зобов'язання сплати­ти роялті, і витрати по сплаті цих роялті несе таке постійне представництво або постійна база, то вважається, що такі роялті виникають у Договірній Державі, в якій розташоване постійне представництво або постійна база.

7. Якщо з причин особливих відносин між платником і фактичним власни­ком, або між ними обома і будь-якою третьою особою, сума роялті, яка відноси­ться до використання, права або інформації, на підставі яких вони сплачують­ся, перевищує, з будь-яких причин, суму, яка була б узгоджена між платником і фактичним власником за відсутністю таких відносин, положення цієї статті будуть застосовуватись тільки до останньої згаданої суми. У цьому випадку надмірна частина платежу підлягає оподаткуванню відповідно до законодавст­ва кожної Договірної Держави, з належним урахуванням інших положень цієї Угоди.

Стаття 17 Артисти і спортсмени

1. Незалежно від положень статей 7, 14 і 15, доход, що одержується резиден­том однієї Договірної Держави як працівником мистецтва, таким як артист теат­ру, кіно, радіо чи телебачення, або музикантом, або як спортсменом від його особистої діяльності, здійснюваної в другій Договірній Державі, може оподат­ковуватись у цій другій Державі.

2. Якщо доход від особистої діяльності, здійснюваної працівником мистецтва або спортсменом у цій своїй якості, нараховується не самому працівнику мис­тецтва чи спортсмену, а іншій особі, цей доход може, незалежно від положень статей 7, 14 і 15, оподатковуватись у Договірній Державі, в якій здійснюється діяльність працівника мистецтв чи спортсмена.

3. Однак такий доход не підлягає оподаткуванню в Державі, згаданій у пунк­ті 1, якщо згадана діяльність здійснюється під час візиту в цю Державу рези­дентом другої Договірної Держави, і якщо такий візит фінансується прямо або непрямо цією другою Державою, Землею — у випадку Федеративної Респуб­ліки Німеччина, її політико-адміністративним підрозділом або місцевим орга­ном влади, або організацією, яка розглядається в цій другій Державі як благо­дійна.

Стаття 23 Усунення подвійного оподаткування

1. Податок у випадку резидента України визначається таким чином: З урахуванням положень законодавства України, що стосується звільнення від подвійного оподаткування доходу, що виникає на території за межами України (які не будуть суперечити головним принципам цього пункту), на німе­цький податок, сплачуваний за законодавством Федеративної Республіки Німеч­чина, та відповідно до цієї Угоди прямо або шляхом вирахування з прибутку, доходів або майна, що підлягає оподаткуванню, із джерел в Федеративній Рес­публіці Німеччина, буде робитись знижка у вигляді кредиту проти будь-якого українського податку, обчислюваного стосовно того ж прибутку, доходу або майна, стосовно яких обчислюється український податок.

474

ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ...

Ці вирахування в будь-якому випадку не повинні перевищувати тієї части­ни податку з доходу або майна, як було підраховано до надання вирахування, яка стосується доходу або майна, які можуть оподатковуватись у Федератив­ній Республіці Німеччина, залежно від обставин.

2. Податок у випадку резидента Федеративної Республіки Німеччина визна­чається таким чином:

a) Доти, доки буде робитись знижка у вигляді закордонного податкового кре­диту згідно з підпунктом Ь), від німецького звільняється будь-який вид доходу, що виникає в Україні, і будь-який вид майна, розміщений в Україні, який, згід­но з цією Угодою, може оподатковуватись в Україні. Федеративна Республіка Німеччина, однак, зберігає право брати до уваги визначення своєї ставки опо­даткування видів доходу і майна, звільненого таким чином.

У випадку дивідендів застосовується звільнення тільки таких дивідендів, які виплачуються компанії (не включаючи товариства), яка є резидентом Фе­деративної Республіки Німеччина компанією, яка є резидентом України, при­наймні 10 процентами капіталу якої прямо володіє німецька компанія.

Звільняється від податків на майно будь-яке тримання акцій, дивіденди від яких звільнені або, якщо виплачуються, були б звільнені, як згадано у поперед­ньому реченні.

b) Згідно з положеннями німецького податкового законодавства, що стосу­ються кредиту на іноземний податок, буде робитись знижка у вигляді кредиту проти німецького податку на доход, корпоративного податку і податку на май­но, що сплачується стосовно таких видів доходу, які виникають в Україні, і ви­дів майна, розміщеного тут, український податок, що сплачується згідно із за­конодавством України і згідно з цією Угодою на:

аа) доход у вигляді дивідендів, не пов'язаних з підпунктом а);

bb) проценти;

сс) роялті;

dd) гонорари директорів;

ее) доход працівників мистецтва і спортсменів;

c) Положення підпункту а) не застосовуються до прибутку і до майна, яке представлене рухомим та нерухомим майном, що складає частину комерційно­го майна постійного представництва, і до доходів від відчужування такого май­на; до дивідендів, що сплачуються компанією, і до тримання акцій в компанії; за умови, що даний резидент Федеративної Республіки Німеччина не наведе під­твердження того, що загальна сума надходжень постійного представництва або компанії одержана виключно або майже виключно від діяльності в рамках зна­чення розділу 8, пункту 1, підпунктів 1—6 або від участі в рамках значення розділу 8, пункту 2 німецького законодавства про зовнішні податкові відносини (Aussensteuergesetz).

У такому випадку на податок, що сплачується в рамках законодавства України і згідно з цією Угодою на вищезгадані види доходу і майна, буде роби­тись знижка, з урахуванням положень німецького податкового законодавства, яке стосується кредиту на іноземний податок, у вигляді кредиту проти німець­кого прибуткового або корпоративного податку, що сплачується на такі види доходу або проти німецького податку на майно, що сплачується на такі види майна.

475

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________

Вчинено в м. Бонні, 3 липня 1995 року у двох примірниках, кожний українсь­кою, німецькою та англійською мовами, всі тексти є однаково автентичними. У випадку різного тлумачення перевагу має англійський текст.

За Уряд України

За Уряд Федеративної Республіки Німеччина

'41 і

476

ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ...

КОНВЕНЦІЯ

між Урядом Королівства Норвегія і Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно

Витяги

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 07.03.96 р.

ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 12.07.96 р. Закон України № 340/96-ВР

ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ: 18.09.96 р.

Стаття 12 Роялті

1. Роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиден­ту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі, якщо такий резидент підлягає оподаткуванню стосовно роялті в цій другій До­говірній Державі.

2. Однак такі роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач, що є фактичним власником роялті, є резидентом другої Договірної Держави, то податок, що визначається таким чином, не може перевищувати:

a) 5 процентів загальної суми роялті, що сплачуються за користування або надання права на користування будь-яким патентом, планом, секретною фор­мулою або процесом, або за інформацію (ноу-хау), що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду;

b) 10 процентів загальної суми роялті.

3. Термін «роялті» при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або за надання пра­ва користування авторським правом на будь-які літературні твори, твори мис­тецтва або науки (включаючи кінематографічні фільми і фільми або плівки для радіомовлення чи телебачення), будь-який патент, торгову марку, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за інформацію (ноу-хау), що сто­сується промислового, комерційного або наукового досвіду.

4. Положення пункту 1 цієї статті не застосовуються, якщо фактичний влас­ник роялті, який є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює підприєм­ницьку діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають роялті, через розташоване там постійне представництво, або надає в цій другій Державі не­залежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і право або майно, стосовно яких сплачуються роялті, дійсно пов'язані з цим постійним представ­ництвом чи постійною базою. У такому випадку, залежно від обставин, застосо­вуються положення статті 7 або статті 14 цієї Конвенції.

5. Якщо з причин особливих відносин між платником і фактичним власни­ком, або між ними обома і будь-якою третьою особою, сума роялті, яка відноси­ться до використання, права або інформації, на підставі яких вони сплачують­ся, перевищує з будь-яких причин суму, яка була б узгоджена між платником

477

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________

і фактичним власником за відсутністю таких відносин, положення цієї статті застосовуються тільки до останньої згаданої суми. У цьому випадку надмірна частина платежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законо­давства кожної Договірної Держави з належним урахуванням інших положень цієї Конвенції.

6. Положення цієї статті не застосовуються, якщо головною метою або од­нією із головних цілей будь-якої особи, що причетна до утворення або передачі прав, стосовно яких сплачуються роялті, було одержання переваг цієї статті шляхом цього створення або передачі. В такому випадку роялті можуть оподат­ковуватися в обох Договірних Державах.

7. Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама ця Держава, її політико-адміністративний підрозділ, місцевий орган влади або резидент цієї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує роялті, неза­лежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має у Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв'язку з якими виникло зобов'язання сплатити роялті, і витрати по сплаті таких роялті несе постійне представництво або постійна база, то вважається, що такі роялті виникають у Державі, в якій розташоване постійне представництво або постійна база,

Стаття 17 Артисти і спортсмени

1. Незалежно від положень статей 14 і 15 цієї Конвенції, доход, що одержу­ється резидентом Договірної Держави як працівником мистецтва, таким як ар­тист театру, кіно, радіо чи телебачення, або музикантом, або як спортсменом від його особистої діяльності, здійснюваної в другій Договірній Державі, може оподатковуватись у цій другій Державі.

2. Якщо доход від особистої діяльності, здійснюваної працівником мистецтва або спортсменом, нараховується не самому працівнику мистецтва або спорт­смену, а іншій особі, цей доход може, незалежно від положень статей 7, 14 і 15 цієї Конвенції, оподатковуватись у Договірній Державі, в якій здійснюється діяльність працівника мистецтва або спортсмена.

3. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті не будуть застосовуватись до доходу, одержаного від діяльності, що здійснюється в Договірній Державі працівником мистецтва або спортсменом, якщо візит у цю Державу суттєвою мірою фінан­сується із суспільних фондів другої Договірної Держави або її політико-ад-міністративного підрозділу, або місцевого органу влади. У такому випадку до­ход підлягає оподаткуванню тільки в другій Державі, резидентом якої е праців­ник мистецтва або спортсмен.

Стаття 24 Усунення подвійного оподаткування

1. Відповідно до положень і з урахуванням обмежень законодавств Договір­них Держав (в які час від часу можуть вноситися поправки без змін їх головних принципів):

Якщо резидент Договірної Держави одержує доход або володіє елементами майна, які згідно з положеннями цієї Конвенції можуть оподатковуватись у другій Договірній Державі, перша згадана Держава дозволить:

478

ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ...

a) вирахувати з податку на доход цього резидента суму, рівну прибутковому податку, сплаченому в другій Договірній Державі;

b) вирахувати з податку на майно цього резидента суму, рівну податку на майно, сплаченому в другій Договірній Державі.

Ці вирахування, однак, у будь-якому випадку не повинні перевищувати тієї частини податку з доходу або майна, як було підраховано до надання вираху­вання, яка стосується доходу або таких же елементів майна, які можуть оподат­ковуватися в цій другій Договірній Державі.

2. Якщо відповідно до будь-якого положення Конвенції одержаний доход або майно резидента Договірної Держави звільнено від податку в цій Державі, то така Держава може, незважаючи на це, при підрахунку суми податку на час­тину доходу або майна цього резидента, що залишилась, взяти до уваги звіль­нений від податку доход або майно.

Вчинено в двох примірниках, в м. Осло, 7 березня 1996 року українською, норвезькою та англійською мовами, всі тексти автентичні. У разі розходжень у тлумаченні перевага надається англійському тексту.

За Уряд України

За Уряд Королівства Норвегія

479

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

КОНВЕНЦІЯ

між Урядом України і Урядом Республіки Фінляндія

про уникнення подвійного оподаткування та попередження

податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно

Витяги

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 14.10.94 р.

ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 16.10.95 p., Закон України № 370/96-ВР

ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ: 14.02.98 р.

Стаття 12 Роялті

1. Роялі, які виникають в Договірній Державні і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватися в цій другій Державі.

2. Однак ці роялті, за винятком випадків тих видів платежів, що згадуються в підпункті а) пункту 3, можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але, якщо одержувач є фактичним власником роялті, податок, що стягується таким чи­ном, не може перевищувати:

a) 5 процентів валової суми роялті у випадку тих платежів, які згадані в під­пункті Ь) пункту 3;

b) 10 процентів валової суми роялті у випадку тих платежів, які згадані в підпункті с) пункту 3.

Компетентні органи Договірних Держав вирішують за взаємною згодою пи­тання про способи застосування цих обмежень.

3. Термін «роялті» при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування:

a) за використання або за право користування будь-яким комп'ютерним за­безпеченням, патентами, дизайнами чи моделями або планами;

b) за користування або за право користування будь-якими секретними фор­мулами чи процесами або за інформацію (ноу-хау), що стосується промислово­го, комерційного або наукового досвіду;

c) за користування або право користування будь-яким авторським правом на літературний твір мистецтва або науки, включаючи кінематографічні філь­ми, будь-які фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення або будь-якими торговими марками.

4. Положення пунктів 1 і 2 не застосовуються, якщо фактичний власник роял­ті, який є резидентом Договірної Держави, проводить комерційну діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають роялті, через розташоване там постійне представництво або надає в цій другій Державі незалежні особисті по­слуги з розташованої там постійної бази, і право або майно, стосовно яких спла­чуються роялті, дійсно пов'язані з таким постійним представництвом чи постій­ною базою. У такому разі застосовуються положення статті 7 або статті 14, за­лежно від обставин.

480

ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ...

5. Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо особа, яка сплачує роялті, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має в Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв'яз­ку з яким виникло зобов'язання сплачувати роялті, і витрати по сплаті таких роялті несе таке постійне представництво або постійна база, то вважається, що такі роялті виникають у Державі, в якій розташоване постійне представництво або постійна база,

6. Якщо з причини особливих відносин між платником і фактичним власни­ком роялті або між ними обома і будь-якою третьою особою сума роялті, яка відноситься до використання, права або інформації, на підставі яких вони спла­чуються, перевищує суму, яка була б узгоджена між платником і фактичним власником роялті за відсутністю таких відносин, то положення цієї статті за­стосовуються тільки до останньої згаданої суми. В такому випадку надмірна частина платежів, як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законо­давства кожної Договірної Держави та з урахуванням інших положень цієї Конвенції,

7. Положення цієї статті не застосовуються, якщо головною метою або од­нією із головних цілей будь-якої особи, що має відношення до утворення або передачі права або майна, стосовно яких сплачуються роялті, було одержання переваг цієї статті шляхом цього створення або передачі.

Стаття 17 Артисти і спортсмени

1. Незалежно від положень статей 14 і 15, доходи, що одержуються резиден­том Договірної Держави як працівником мистецтва, таким як артист театру, кіно, радіо чи телебачення, або музикантом, або як спортсменом, від його особи­стої діяльності, здійснюваної в другій Договірній Державі, можуть оподаткову­ватись у цій другій Державі.

2. Якщо доходи від особистої діяльності, здійснюваної працівником мистецт­ва або спортсменом у цій своїй якості, нараховуються не самому працівнику мистецтва або спортсмену, а іншій особі, то ці доходи можуть, незалежно від положень статей 7, 14 і 15, оподатковуватись у Договірній Державі, в якій здій­снюється діяльність працівника мистецтв чи спортсмена.

3. Положення пунктів 1 і 2 не застосовуються до доходів, що одержуються від діяльності, що виконується в Договірній Державі працівником мистецтва або спортсменом, якщо відвідування цієї Держави повністю або в основному фі­нансується із фондів другої Договірної Держави, або політико-адміністратив-них підрозділів або місцевих органів влади. В цьому випадку доход підлягає оподаткуванню відповідно до положень статті 7, статті 14 або статті 15, залеж­но від обставин.

Стаття 23 Уникнення подвійного оподаткування

1, У Фінляндії подвійне оподаткування усувається таким чином:

а) Якщо резидент Фінляндії одержує доходи або володіє майном, які згідно з

положеннями цієї Конвенції можуть оподатковуватись в Україні, Фінляндія,

враховуючи положення підпункту Ь), дозволяє:

(і) вирахування з податку на доход цієї особи суми, що дорівнює податку на

доход, сплаченому в Україні;

31 1-319

481

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________

(іі) вирахування з податку на майно цієї особи суми, що дорівнює податку на майно, сплаченому в Україні.

b) Дивіденди, сплачені компанією-резидентом України компанії, яка є рези­дентом Фінляндії і безпосередньо контролює мінімум 10 відсотків голосів ком­панії, що сплачує дивіденди, звільняються від фінських податків.

c) Незважаючи на будь-які інші положення цієї Конвенції, фізична особа, яка є резидентом України та згідно з податковим законодавством Фінляндії стосовно фінських податків, наведених у статті 2, також розглядається як ре­зидент Фінляндії і може оподатковуватись у Фінляндії.

Однак Фінляндія дозволяє вираховувати з фінського податку будь-який сплачений український податок на доход або на майно згідно з положеннями підпункту а) цього пункту і пункту 3. Положення цього підпункту поширюють­ся тільки на громадян Фінляндії.

2. В Україні подвійне оподаткування усувається таким чином:

a) На фінський податок, сплачуваний за законодавством Фінляндії та відпо­відно до цієї Конвенції прямо або шляхом вирахування з прибутку доходів або майна із джерел у Фінляндії (включаючи у випадку дивідендів податок, що сплачується у Фінляндії стосовно прибутку, із якого сплачуються дивіденди), буде робитись знижка у вигляді кредиту проти будь-якого українського подат­ку, обчислюваного стосовно того ж прибутку, доходу або майна, стосовно яких обчислюється український податок.

b) Для цілей підпункту а) прибуток і доход, одержувані резидентом України, і майно, що належить йому, які можуть оподатковуватись у Фінляндії відповід­но до цієї Конвенції, будуть вважатись такими, що виникають із джерел у Фін­ляндії.

3. Будь-яке вирахування або кредит, згадані у підпунктах а) і с) пункту 1 та підпункті а) пункту 2, не повинні, проте, перевищувати у Договірній Державі тієї частини податку на доход або майно, як було підраховано до надання вира­хування або кредиту, яка стосується доходу або майна, які можуть оподаткову­ватись у цій другій Державі, залежно від обставин.

4. Якщо відповідно до будь-якого положення Конвенції одержуваний доход або майно резидента Договірної Держави звільнено від податку в цій Державі, ця Держава може, незважаючи на це, при підрахунку суми оподаткування на частину доходу або майна цього резидента, що залишилась, взяти до уваги звільнений від податку доход або майно.

Вчинено у двох примірниках, в м. Києві 14 жовтня 1994 року українською, фінською та англійською мовами, всі три тексти мають однакову чинність. У ра­зі розбіжностей перевага надається англійському тексту.

За Уряд України

За Уряд Республіки Фінляндія

482

ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ...

КОНВЕНЦІЯ

між Урядом України і Урядом Французької Республіки

про уникнення подвійного оподаткування та попередження

податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно

Витяги

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 30.01.97 р.

ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 03.03.98 р„ Закон України № 150/98-ВР

ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ: 01.11.99 р.

Стаття 12 Роялті

1. Роялті, які виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

2. Однак такі роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичний власник роялті є резидентом другої Договірної Держави, то пода­ток, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 процентів вало­вої суми роялті.

3. а) Незважаючи на положення пунктів 1 і 2, роялті, що виникають у Дого­вірній Державі і фактично належать резиденту другої Договірної Держави, підлягають оподаткуванню тільки в цій другій Державі, якщо такі роялті є пла­тежами будь-якого виду, що одержані за використання або за надання права на використання будь-якого комп'ютерного забезпечення, патенту, торгової мар­ки, дизайну або моделі, плану, таємної формули або процесу, або за інформа­цію, яка стосується промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Ь) Однак положення пункту а) застосовуються стосовно роялті, які є плате­жами за використання або надання права на використання будь-якої торгової марки, дизайну або моделі тільки після періоду 12 місяців, наступних за днем вступу в дію цієї Конвенції. Протягом цього періоду податок, що стягується в тій Договірній Державі, в якій виникають такі роялті, не повинен перевищува­ти 5 процентів валової суми роялті, незважаючи на положення пункту 2.

4, Термін «роялті» при використанні в цій статті означає платежі будь-якого вщу, що одержуються як відшкодування за користування або за надання права використання будь-яких авторських прав на твори літератури, мистецтва або муки, включаючи кінематографічні фільми, будь-які фільми або плівки для ра­діо чи телебачення, на будь-який патент, торгову марку, дизайн або модель, схе­му, таємну формулу або процес, або за інформацію щодо промислового, комер­ційного або наукового досвіду (ноу-хау).

5, Положення пунктів 1, 2 і 3 не застосовуються, якщо фактичний власник роялті, що є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають роялті, через розта­шоване там постійне представництво, або надає в цій другій Державі незалежні

ЗП-319

483

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України

особисті послуги з розташованої там постійної бази, і право або майно, стосовно яких сплачуються роялті, дійсно пов'язані з цим постійним представництвом чи постійною базою. У такому випадку застосовуються положення статті 7 або 14 залежно від обставин.

6. Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо платником є резидент цієї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує роялті, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має у Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв'язку з якими виникло зобов'я­зання сплачувати роялті, і витрати по сплаті цих роялті несе постійне представ­ництво або постійна база, то вважається, що такі роялті виникають у Державі, в якій розташоване постійне представництво або постійна база.

7. Якщо з причин особливих відносин між платником і фактичним власником роялті або між ними обома і будь-якою третьою особою сума роялті, пов'язана з використанням, правом або інформацією, на підставі яких вони сплачуються, перевищує суму, яка була б узгоджена між платником і фактичним бенефіціа-ром за відсутності таких відносин, положення цієї статті будуть застосовува­тись тільки до останньої згаданої суми. У цьому випадку надмірна частина пла­тежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства кожної Договірної Держави з належним урахуванням інших положень цієї Конвенції.

Стаття 17 Артисти і спортсмени

1. Незалежно від положень статей 14 і 15, доход, що одержується резиден­том Договірної Держави як працівником мистецтва, таким як артист театру, кіно, радіо чи телебачення, або музикантом, або як спортсменом від його особи­стої діяльності, що здійснюється в другій Договірній Державі, може оподатко­вуватись у цій другій Державі.

2. Якщо доход від особистої діяльності, що здійснюється працівником мисте­цтва або спортсменом у цій своїй якості, нараховується не самому працівнику мистецтва чи спортсмену, а іншій особі, незалежно від того, є вона резидентом однієї з Договірних Держав чи ні, цей доход може незалежно від положень ста­тей 7, 14 і 15 оподатковуватись у Договірній Державі, в якій здійснюється дія­льність працівника мистецтва чи спортсмена.

3. Незважаючи на положення пункту 1, доход, що одержується резидентом Договірної Держави як працівником мистецтва або спортсменом від його особи­стої діяльності, що здійснюється в другій Договірній Державі, підлягає оподат­куванню тільки в першій згаданій Державі, якщо така діяльність у цій другій Державі фінансується головним чином із суспільних фондів першої згаданої Держави або її політико-адміністративних підрозділів або місцевих органів влади або їх установ.

4. Незважаючи на положення пункту 2, якщо доход від особистої діяльності, що здійснюється резидентом Договірної Держави, який є працівником мистецт­ва або спортсменом у такій своїй якості в другій Договірній Державі, нарахову­ється не працівнику мистецтва або спортсмену, а іншій особі, незалежно від то­го, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, то цей доход незалежно від по­ложень статей 7, 14 і 15 підлягає оподаткуванню тільки в першій згаданій Державі, якщо ця інша особа фінансується головним чином із суспільних фон-

484

ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ...

дів цієї Держави або її політико-адміністративних підрозділів чи місцевих ор­ганів влади або їх установ.

Стаття 23 Усунення подвійного оподаткування

1. У Франції подвійне оподаткування усувається таким чином:

a) Незважаючи на будь-яке інше положення цієї Конвенції, доходи, які мо­жуть оподатковуватись або підлягають оподаткуванню лише в Україні згідно з положеннями цієї Конвенції, приймаються до уваги при підрахунку французь­кого податку, якщо такі доходи не звільнені від корпоративного податку згідно з французьким внутрішнім законодавством. У такому випадку український по­даток не повинен вираховуватись з таких доходів, але резидент Франції має право з урахуванням умов і обмежень, передбачених підпунктами і) та іі), на податковий кредит проти французького податку. Такий податковий кредит по­винен дорівнювати:

і) у разі доходів інших, ніж згаданих у підпункті іі), сумі французького подат­ку стосовно таких доходів за умови, що резидент Франції підлягає оподатку­ванню стосовно таких доходів в Україні;

іі) у разі доходів — що підлягають французькому корпоративному податку — згаданих у статті 7 і у пункті 3 статті 13, і у разі доходів, згаданих у статтях 10, 11, 12, у пунктах 1 і 2 статті 13, у пункті 3 статті 15, у статті 16 і у пунктах 1 і 2 статті 17, сумі податку, що сплачується в Україні, згідно з положеннями цих статей; однак такий податковий кредит не повинен перевищувати суму фран­цузького податку стосовно таких доходів.

b) Резидент Франції, який володіє майном, що може оподатковуватись в Україні, згідно з пунктами 1, 2 або 3 статті 22, також підлягає оподаткуванню у Франції стосовно такого майна. Французький податок підраховується шля­хом надання податкового кредиту, що дорівнює сумі податку, що сплачується в Україні щодо такого майна. Однак такий податковий кредит не повинен пере­вищувати суму французького податку стосовно такого майна.

c) і) Зрозуміло, що вираз «сума французького податку стосовно таких дохо­дів» при використанні в підпункті а) означає:

— якщо податок на такі доходи підраховується шляхом застосування пропор­ційної ставки, суму цих чистих доходів, перераховану за ставкою, яка дійсно застосовується до цих доходів;

— якщо податок на такі доходи підраховується шляхом застосування про­гресивної шкали, суму даних чистих доходів, перераховану за ставкою подат­ку, що виникає із співвідношення податку, який дійсно має бути сплачено на загальний чистий доход, що оподатковується згідно з французьким законодав­ством, до суми цього загального чистого доходу.

Це тлумачення застосовується аналогічно з виразом «сума французького податку стосовно такого майна» при використанні у підпункті Ь).

іі) Зрозуміло, що вираз «сума податку, що сплачується в Україні», при вико­ристанні у підпунктах а) і Ь) означає суму українського податку, яка дійсно і остаточно сплачується стосовно видів доходу або елементів майна, що розгля­дається, згідно з положеннями цієї Конвенції, резидентом Франції, який оподат­ковується стосовно цих доходів чи елементів майна, відповідно до французько­го законодавства.

485

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________

2. В Україні подвійне оподаткування усувається таким чином:

a) 3 урахуванням положень законодавства України, що стосується звільнен­ня податку, сплаченого на території за межами України (які не будуть супере­чити головним принципам цього пункту), на французький податок, сплачува­ний за законодавством Франції, а відповідно до цієї Конвенції прямо або шля­хом вирахування, на прибуток, доходи з джерел, розташованих у Франції, або на майно, що підлягає оподаткуванню, розташоване у Франції, дозволяється кредит проти будь-якого українського податку, обчислюваного стосовно того ж прибутку, доходу або майна, стосовно яких обчислюється український податок.

b) Ці вирахування в будь-якому випадку не повинні перевищувати тієї час­тини податку з доходу, податку з прибутку або податків з майна, як було підра­ховано до надання вирахування, яка стосується доходу, прибутку або майна, що можуть оподатковуватись в Україні, залежно від обставин.

c) Якщо відповідно до будь-якого положення Конвенції одержуваний доход, прибуток або майно резидента України звільнено від податку в Україні, Украї­на може, незважаючи на це, при підрахунку суми оподаткування на частину доходу, прибутку або майна цього резидента, що залишилась, взяти до уваги звільнений доход, прибуток або майно.

d) Для цілей цього пункту доход, прибуток і доходи від відчужування майна, що належать резиденту України, які можуть оподатковуватись у Франції від­повідно до цієї Конвенції, будуть вважатися такими, що виникають із джерел у Франції.

Вчинено в м. Парижі ЗО січня 1997 року, в двох примірниках українською та французькою мовами, тексти є однаково автентичними.

За Уряд України

За Уряд Французької Республіки

486

ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ...

КОНВЕНЦІЯ

між Урядом України і Урядом Швеції

про уникнення подвійного оподаткування доходів

та попередження податкових ухилень

Витяги

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 15.08.95 р.

ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 23.04.96 p., Закон України № 135/96-ВР

ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ: 04.06.96 р.

Стаття 12 Роялті

1. Роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденто­ві другої Договірної Держави, можуть оподатковуватися в цій другій Державі.

2. Однак, ці доходи можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником роялті, податок, що таким чином збираєть­ся, не буде перевищувати 10 процентів від загальної кількості роялті. Незважа­ючи на попереднє речення, якщо роялті виплачуються щодо якогось патенту, який має відношення до промислового або фабричного ноу-хау або процесу, а також до сільського господарства, фармацевтичної промисловості, комп'юте­рів, програмного забезпечення і будівельних майданчиків, таємної формули або процесу, або до інформації, яка має відношення до промислового, комерційного або наукового досвіду, такі роялті не будуть оподатковуватися в Договірній Державі, де вони виникають.

3. Термін «роялті» при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або за надання пра­ва користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори ми­стецтва або науки (включаючи кінематографічні фільми, будь-які фільми або плівки для радіо- чи телевізійних передач), будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за користування, або за інформацію (ноу-хау), що стосується промислового, комерційного або науко­вого досвіду.

4. Положення пункту 1 цієї статті не застосовуються, якщо фактичний влас­ник роялті, який є резидентом однієї Договірної Держави, проводить комерцій­ну діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають роялті, через роз­ташоване там постійне представництво, надає або надав в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і право або май­но, стосовно яких сплачуються роялті, дійсно пов'язані з цим постійним пред­ставництвом чи постійною базою. У такому разі застосовуються положення статті 7 або 14 цієї Конвенції, залежно від обставин.

5. Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама Держава, її політико-адміністративний підрозділ, місцеві органи влади або резидент цієї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує роялті, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має в Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв'язку з чим виникло зобов'я­зання сплатити роялті, і витрати по сплаті цих роялті несе постійне представ-

487

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України ______________

ництво або постійна база, то вважається, що такі роялті виникають у Державі, в якій розташоване постійне представництво або постійна база.

6. Якщо з причини особливих відносин між платником і фактичним власником або між ними обома і будь-якою третьою особою сума роялті, яка відноситься до використання, права або інформації, на підставі яких вони сплачуються, переви­щує суму, яка була б узгоджена між платником і фактичним власником за відсут­ністю таких відносин, положення цієї статті будуть застосовуватися тільки до останньої згаданої суми. У цьому випадку надмірна частина платежу, як і ра­ніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства кожної Договірної Держави з належним урахуванням інших положень цієї Конвенції.

7. Положення цієї статті не застосовуються, якщо головною метою або од­нією із головних цілей будь-якої особи, що має відношення до утворення або передачі прав, стосовно яких сплачуються роялті, було одержання переваг цієї статті шляхом цього створення або передачі.

Стаття 17 Артисти і спортсмени

1. Незалежно від положень статей 14 і 15 цієї Конвенції, доход, що одержу­ється резидентом Договірної Держави як працівником мистецтва, таким як ар­тист театру, кіно, радіо чи телебачення, або музикантом, або як спортсменом від його особистої діяльності, здійснюваної в другій Договірній Державі, може оподатковуватись у цій другій Державі.

2. Якщо доход від такої (професійної) особистої діяльності, здійснюваної пра­цівником мистецтва або спортсменом, нараховується не самому працівнику мис­тецтва чи спортсмену, а іншій особі, цей доход може, незалежно від положень статей 7, 14 і 15 цієї Конвенції, оподатковуватись у Договірній Державі, в якій здійснюється діяльність працівника мистецтв чи спортсмена.

Стаття 22 Усунення подвійного оподаткування

1. В Україні усунення подвійного оподаткування буде здійснено таким чином: з урахуванням положень законодавства України, що стосуються звільнення подат­ку, сплачуваного за межами України, (які не будуть суперечити головним прин­ципам цього пункту), на шведський податок, сплачуваний за законодавством Швеції та відповідно до цієї Конвенції прямо або шляхом вирахування з прибут­ку, доходів або майна, джерелом яких є Швеція, буде робитись знижка у вигляді кредиту проти будь-якого українського податку, обчислюваного щодо того ж прибутку, доходу або майна, стосовно яких обчислюється український податок.

2. У Швеції усунення подвійного оподаткування буде здійснено таким чином:

a) Якщо резидент Швеції одержує доход, який згідно із законами України і згідно з положеннями цієї Конвенції може бути оподаткований в Україні, Шве­ція дозволить відповідно до положень закону Швеції, які стосуються кредиту для іноземного податку (з огляду на те, що вони можуть змінюватися час від ча­су, не змінюючи їх загального принципу), як відрахування від податку на доход на суму, рівну українському податку, сплачуваному стосовно такого доходу.

b) Якщо резидент Швеції одержує доход, який згідно з положеннями цієї Конвенції буде оподатковуватися тільки в Україні, Швеція може, визначаючи гарантовану ставку шведського податку, брати до уваги, тільки для визначення цієї ставки податку доход, який буде оподатковуватися тільки в Україні.

488

ДВОСТОРОННІ УГОДИ УКРАЇНИ...

c) Незважаючи на положення підпункту (а), дивіденди, які сплачуються компанією-резидентом України, для компанії, яка є резидентом Швеції, не бу­дуть оподатковуватися шведським податком такою мірою, що дивіденди були б звільнені від сплати податків згідно з шведським законом, якщо обидві компанії були б шведськими компаніями. Такі звільнення не будуть здійснюватися поки:

і) прибутки, з яких сплачуються дивіденди, не були об'єктами для звичайно­го корпоративного податку в Україні або для прибуткового податку, який може бути порівняний з ним, або

іі) дивіденди, які сплачуються компанією-резидентом України, не склада­ються повністю або майже повністю з дивідендів, які одержала компанія під час цього року або останніх років, стосовно акцій, якими володіє ця компанія в ком-панії-резиденті третьої Держави і які були б звільнені від оподаткування шведським податком, коли б акціями, щодо яких сплачуються дивіденди, не во­лоділа компанія-резидент Швеції.

d) В цілях пунктів 2 (а) і (с) цієї статті термін «український сплачуваний по­даток» і «звичайний корпоративний податок або податок на доход, порівняний з ним» будуть вважаться в числі українського прибуткового податку, який був би сплаченим, коли б не звільнення або зменшення податку, які надаються згідно з тимчасовими заохочувальними положеннями, що існують в українських зако­нах, щоб сприяти економічному розвитку.

e) Положення пункту 2 (d) будуть діяти протягом п'яти років з моменту на­буття чинності цією Конвенцію. Компетентні органи будуть консультуватися з метою, щоб визначитись, чи будуть діяти положення цього пункту після цього періоду.

3. Незважаючи на інші положення цієї Конвенції, в яких

a) компанія-резидент Договірної Держави одержує доход в основному від ін­ших Держав;

і) від такої діяльності як банківська діяльність, морські перевезення, фінан­сування або страхування, або

іі) від виконання функцій головного управління, координаційного центру або подібного об'єкта, який надає адміністративні послуги, чи інша підтримка для групи компаній, які продовжують комерційну діяльність в іншій Державі, і

b) крім як для користування методом усунення подвійного оподаткування, яким звичайно користувалися в цій Державі, такий доход був би оподаткова­ний значно меншим податком, згідно із законами цієї Держави, ніж доход від подібної діяльності, яка проводилася у цій Державі, або від виконання функцій головного управління, координаційного центру або подібного об'єкта, який на­дає адміністративні послуги або підтримку для групи компаній, які продовжу­ють комерційну діяльність в цій Державі, якщо такий випадок може трапитися, пункт 2 (d) цієї статті і будь-які інші положення цієї Конвенції, які дають звіль­нення або зменшення податку, не будуть поширюватися на доход такої компа­нії і на дивіденди, сплачені такою компанією.

Вчинено у двох примірниках, в м. Києві 15 серпня 1995 року українською, шведською та англійською мовами. У разі розходжень тексту буде надаватися перевага тексту, викладеному англійською мовою.

За Уряд України

За Уряд Швеції

489

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

ЄВРОПЕЙСЬКА ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ

СТРАТЕГІЯ

інтеграції України до Європейського Союзу

ЗАТВЕРДЖЕНО

Указом Президента України

від 11 червня 1998 р. № 615/98

Ця Стратегія визначає основні напрями співробітництва України з Європей­ським Союзом (ЄС) — організацією, яка в процесі свого розвитку досягла висо­кого рівня політичної інтеграції, уніфікації права, економічного співробітницт­ва, соціального забезпечення та культурного розвитку.

Національні інтереси України потребують утвердження України як впливо­вої європейської держави, повноправного члена ЄС. В результаті очікуваного найближчими роками розширення ЄС — вступу до ЄС Польщі та Угорщини — Україна межуватиме з ЄС, що створить принципово нову геополітичну ситуа­цію. У зв'язку з цим є необхідним чітке та всебічне визначення зовнішньопо­літичної стратегії щодо інтеграції України до європейського політичного (в то­му числі у сфері зовнішньої політики і політики безпеки), інформаційного, еко­номічного та правового простору.

Стратегія інтеграції України до ЄС грунтується на:

— Конституції України, що встановлює спрямування зовнішньополітичної діяльності України на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародно­го співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права;

— схвалених Верховною Радою України Основних напрямах зовнішньої по­літики України та Концепції (основах державної політики) національної безпе­ки України;

— Угоді про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 року (УПС) та інших договорах, укладених між Україною та ЄС, в яких визначаються меха­нізми взаємодії між ними.

Стратегія інтеграції України до ЄС враховує положення Стратегії ЄС щодо України від 4 жовтня 1994 року, Спільної позиції ЄС щодо України від 28 лис­топада 1994 року, Спільної стратегії ЄС щодо України від 11 грудня 1999 року, а також відповідних рішень Ради ЄС, декларацій та інших документів ЄС, які стосуються України.

490

Європейська Інтеграція України

Стратегія інтеграції України до ЄС визначає основні пріоритети діяльності органів виконавчої влади на період до 2007 року, протягом якого мають бути створені передумови, необхідні для набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі.

Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу має забезпечити вхо­дження держави до європейського політичного (в тому числі у сфері зовнішньої політики і політики безпеки), інформаційного, економічного і правового просто­ру. Отримання на цій основі статусу асоційованого члена ЄС є головним зовніш­ньополітичним пріоритетом України у середньостроковому вимірі і повинно співвідноситися в часі з набуттям повноправного членства в ЄС державами-кандидатами, які мають спільний кордон з Україною.

І. Основні напрями інтеграційного процесу