4. Питання

1) Чи вважаєте ви, що Співтовариство у співпраці з державами-членами по­винно прийняти положення, які відповідали б:

— потребам ідентифікації;

— стандартам для охорони проти приватного цифрового копіювання;

— іншим технічним системам ідентифікації та охорони, спрямованим проти приватного цифрового копіювання?

Якою була б ваша точка зору, якби вони були введені та прийняті індуст­рією?

2) Який вид інформації повинні містити:

— ідентифікація твору та іншого об'єкта, що охороняється;

— ідентифікація первинних правоволодільців;

— ідентифікація твору або іншого об'єкта, що охороняється, первинних пра­воволодільців, ліцензіарів та інших відповідних сторін;

— зміст ліцензії щодо можливих майбутніх правонаступників такої ліцензії?

3) Як ви вважаєте, чи повинні твори та інші об'єкти, що охороняються, тре­тіх країн заборонятися на внутрішньому ринку Співтовариства через відсут­ність систем ідентифікації, визнаних у Співтоваристві?

4) Які додаткові заходи необхідні для розвитку і застосування технічних си­стем охорони проти приватного цифрового копіювання?

5) Якби технічна система охорони проти приватного цифрового копіювання була б введена на узгодженій основі, чи вважаєте ви, що імпорт та розповсю­дження будь-якого обладнання без таких систем повинен бути заборонений?

200

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

6) Чи вважаєте ви, що ефективність технічних систем захисту проти при­ватного цифрового копіювання залежить від впровадження міжнародних стан­дартів?

7) Як визначити, чи твори або інші об'єкти, що охороняються, знаходяться в публічному володінні? Які можуть бути гарантії того, щоб охорона творів та ін­ших об'єктів, які охороняються законодавством з інтелектуальної власності, не обмежувала і не забороняла б доступ до даних, що знаходяться в публічному володінні?

ДОДАТОК Питання до зацікавлених сторін

Розділ перший Загальні питання

1. Велика кількість невирішених питань міститься в підрозділі II А. Чи мо­жете ви щось підказати, щоб допомогти з'ясувати питання, порушені в ньому щодо розвитку ринку та нових послуг?

2. Які фактори, що впливають на авторське право і суміжні права, ви змогли б виділити?

3. Чи має ваша країна якісь доповіді, дослідження або навіть конкретні пла­ни стосовно національного законодавства, які могли б стати в пригоді сфері ав­торського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві? Якщо так, то що зроблено?

4. Який, на вашу думку, рівень вирішення питань сфери інтелектуальної власності є доцільним в інформаційному суспільстві: національний, на рівні Співтовариства або міжнародний?

5. Чи означає поява мультимедійних творів, які базуються на елементах культурної спадщини, що потрібні нові специфічні законодавчі положення, бе­ручи до уваги необхідність охорони культурної спадщини? Якщо так, то які по­ложення?

6. Більшість товарів та послуг, які постачаються через інформаційну супер-мережу, охороняються правами власності. Як ви вважаєте, за яким критеріями можна визначити загальну економічну вартість авторського права і суміжних прав?

7 (а). Чи маєте ви статистичні або економічні дані щодо пропорційного спів­відношення між різними економічними секторами (видавнича справа, аудіо­візуальна продукція, музика тощо) в інформаційному суспільстві? Який відсо­ток від загального обігу в таких секторах підпадає під охорону авторського пра­ва і суміжних прав?

7 (Ь). Чи маєте ви спеціальні економічні дані або прогнози, які б дозволили визначити внесок авторського права і суміжних прав до економічного процесу становлення нових послуг, які розповсюджуватимуться в інформаційній супер-мережі?

7 (с). Чи маєте статистичні дані або аналіз аспектів (кількісний, якісний) зайнятості в сфері, яка охороняється авторським правом і суміжними правами, в рамках інформаційної супермережі?

201

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

8. Чи могли б ви погодитись з тим, що посилення законодавства у сфері ав­торського і суміжних прав відіграло б позитивну роль для мультимедіа? Якщо так, то в якому секторі?

9. Який би ви могли передбачити рівень впливу на розвиток діяльності, охоп­леної правами інтелектуальної власності, в рамках нових послуг, які б розпо­всюджувалися в інформаційній супермережі?

10. Чи маєте ви якісь інші коментарі з питань, які не розглянуті в цьому роз­ділі?

Розділ другий

Підрозділ І Законне використання

1. Чи означає застосування правил країни — джерела послуг, що потрібні додаткові критерії та положення? Якщо так, якими вони повинні бути?

2. Чи вважаєте ви, що, розглядаючи законодавство країни походження, не­обхідно визначити додаткові критерії для його застосування? Якщо так, то які критерії?

3. Щоб встановити всі сторони, які могли б бути законними, чи вважаєте ви, що можна визначити кожного можливого учасника в ланцюгу передачі? Якщо так, будь ласка, чи змогли б ви визначити таких учасників?

4. Зважаючи на існуючі розходження стосовно рівня охорони, чи повинно за­конодавство країни походження використовуватися у Співтоваристві для ви­значення акта передачі стосовно:

— тільки тих передач, які походять з держави-члена;

— тільки тих передач, які походять з держави-члена або з третьої країни, яка є членом Бернської конвенції (Паризький акт 1971 р.) і Римської конвенції 1961 p.;

— всіх передач, які походять з будь-якої країни?

5. Якщо законодавство країни походження повинно бути збереженим, яке законодавство та сфери національного законодавства повинні бути узгоджени­ми, щоб запобігти спаду торгівлі та збиткам щодо охорони правоволодільців, враховуючи:

— винятки з виключних прав;

— використання;

— моральні права;

— інші права?

6. Як і наскільки та в яких сферах повинна поліпшуватися охорона правово­лодільців у країнах, що є членами Бернської та Римської конвенцій, або в само­му Співтоваристві, якщо повинно застосовуватися законодавство країни похо­дження?

7. Які інші норми ви застосували б замість прийняття законодавства країни походження?

8. Чи вважаєте ви, що наявні статті зможуть належним чином охороняти правоволодільців Співтовариства, коли послуга вперше введена в мережу тре­тьої країни, яка не забезпечує ефективної охорони інтелектуальної власності?

9. Чи вважаєте ви, що сторони повинні бути вільними щодо вибору договір­ного законодавства, чи свобода контракту має бути обмежена:

— імпортом;

202

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

— тільки для того, щоб охороняти окремі специфічні аспекти, такі як мо­ральні права справедлива винагорода, колективне управління правами;

— тільки там, де контракт стосується творів або інших об'єктів, що охороня­ються, правоволодільців Європейського Союзу?

Підрозділ II Вичерпання прав та паралельного імпорту

1. Чи може бути прийнятна норма, яка б виключала міжнародне вичерпання авторського права в рамках статті 9 (2) Директиви про право прокату і деякі суміжні права?

2. Чи необхідно доводити, що не існує вичерпання будь-яких прав (прав на передачу в ефір, прав на прокат) щодо пропозицій послуг?

3. Як ви розглядаєте питання стосовно впровадження систем on-line, її по­ширення в світі?

4. Чи можуть системи, які передбачають міжнародне вичерпання прав, співіснувати з іншими, які цього не передбачають?

Частина друга Специфічні права

Підрозділ III Право на відтворення

1. Чи вважаєте ви, що цифрова форма творів та інших об'єктів, що охороня­ються, повинна охоплюватися правом на відтворення? Чи можуть бути виправ­даними винятки стосовно виключного характеру такого права? Якщо так, то які винятки та чому?

2. Чи вважаєте ви, що приватне копіювання та репродукування творів у ци­фровій формі та інших об'єктів, що охороняються, крім комп'ютерних програм:

— повинно бути повністю об'єктом такого права на відтворення;

— повинно бути об'єктом такого права на відтворення, за винятком дозволу на відтворення однієї копії (як у системі SCMS);

— повинно бути дозволеним з виплатою або без виплати винагороди?

Підрозділ IV Сповіщення для загального відома

1. Відповідно до яких положень, на вашу думку, наступні дії можуть розгля­датися як форми приватного використання:

— передача через мережу між двома приватними особами;

— передача через мережу між багатьма приватними особами;

— передача через мережу між приватною особою та фірмою;

— передача через мережу в рамках однієї або кількох фірм?

2. У разі передачі через мережу для більше, ніж двох приватних осіб, чи вважаєте ви, що той факт, що люди, яких це стосується, знають одне одного або належать до однієї сім'ї, повинен відігравати певну роль у визначенні спо­віщення для загального відома?

3. Якщо передача здійснюється з однієї точки в іншу, як може впливати ви­значення осіб, які беруть участь у ній — приватні особи, фірми, громадські ор­гани тощо — на віднесення її до сповіщення для загального відома?

203

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України________________

4. Чи вважаєте ви, що авторське право і суміжні права застосовуються до дії, пов'язаної з особою, яка володіє творами, що охороняються авторським правом у мережі? Якщо так, то які права застосовуються? Чи знаєте ви будь-яке законодавство, в якому була б висвітлена така позиція?

5. Які інші дії або заходи необхідно визначити, на вашу думку, для того, щоб встановити сповіщення для загального відома?

Підрозділ V Цифрове розповсюдження або право на передачу

1. Директива про охорону комп'ютерних програм (91/250/СЕЕ) та Директи­ва про право прокату і деякі суміжні права (92/100/СЕЕ) могли б бути пошире­ні на електронну передачу з однієї точки до іншої. Припускаючи таку можли­вість, чи вважаєте ви, що певні елементи повинні адаптуватися? Якщо так, то які з них?

2. Спробуйте вказати рівень економічного застосування режиму прокату та позичання стосовно правоволодільців та інших сторін.

3. Що ви можете сказати про роль у цих процесах мультимедиа?

Підрозділ VI Право на цифрову передачу в ефір

1. Чи зможе, на вашу думку, цифрова передача в ефір, яка дозволяє викори­стовувати багато каналів, розширити сферу міжнародного телерадіомовлення? Чи вважаєте ви, що така можливість виправдовує зусилля Співтовариства, або це є лише теоретичним поняттям?

2. Чи вважаєте ви, що цифрова передача в ефір становить собою певну не­безпеку для володільців суміжних прав, які не мають виключного права на пе­редачу в ефір? Чи необхідне або можливе за певних умов або ж за обома таки­ми варіантами надання виключних прав на цифрову передачу виробникам фо­нограм і фільмів та виконавцям?

3. Чи вважаєте ви, що розбіжності між способами розповсюдження можуть ускладнити прийняття рішення (наприклад, щодо окремих форм цифрової пе­редачі, зокрема кабельної передачі)?

4. Чи вважаєте ви, що більш чітке дотримання права на відтворення в при­ватній сфері за суворої охорони технічними засобами від неправомірного ко­піювання змогло б запобігти широкомасштабному копіюванню?

Підрозділ VII Моральні права

1. Чи вважаєте ви, що відмінність між законодавством держав-членів є та­кою, що норми моральних прав повинні бути узгодженими? Чи буде виправда­ним узгодження в сучасній ситуації?

2. Чи достатнім є положення про реґламентацію моральних прав у контрак­ті? Коли матеріал знаходиться в мережі, наприклад, у цифровій формі, чи є по­рушенням моральних прав певні зміни, наприклад, зміна формату?

3. Чи може факт, що автор погодився на цифрову форму, означати, що він погодився і на певні зміни?

4. Чи вважаєте ви, що регламентація певних змін могла б визначатися ко­лективними угодами між авторами та виконавцями, з одного боку, та виробни­ками і видавцями, з іншого боку?

204

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

5. Чи вважаєте ви, що зазначені питання повинні обговорюватися в цілому або ж стосуватися певних галузей (кінематографія, видання газет, бібліотеки, музеї тощо)?

Частина третя Використання прав

Підрозділ VIII Передача та управління правами

1. Яка форма повинна бути встановлена для централізованих схем володільцями прав та тими, хто ними управляє? Чи була б система «one-stop-shop» бажаною або ж ефективною в умовах інформаційного суспільства?

2. Чи повинні такі централізовані схеми обмежуватися виданням ліцензій для створення творів мультимедіа або ж стати загальним механізмом?

3. Чи вважаєте ви, що конкуруючі схеми (схеми, які включають ті ж самі права) можуть співіснувати в тій же самій державі-члені, у Співтоваристві або ж на міжнародному рівні (можуть включати окремий зміст або, можливо, і од­наковий зміст)? Як виглядає така конкуруюча схема на практиці?

4. Припускаючи, що інформаційне суспільство базуватиметься на міжнарод­ній основі, чи вважаєте ви, що ліцензії, які надаються за подібною схемою або схемами, повинні бути чинними у всьому світі?

5. Чи вважаєте ви, що ліцензії на більш обмежену територію продовжувати­муть діяти?

6. Чи вважаєте ви, що, незважаючи на існуючі норми конкуренції, в законо­давстві Співтовариства повинні бути закріплені певні норми для колективних організацій або централізованих схем управління? Якщо так, то який вид норм необхідний: певний кодекс, який регулював би конкуренцію між організаціями та схемами; норми, які регулювали б відносини між товариствами і схемами та їхніми членами, або ж обидва види норм?

Підрозділ IX Технічні системи охорони та ідентифікації

1. Чи вважаєте ви, що Співтовариство у співпраці з державами-членами по­винно прийняти положення, які відповідали б:

— потребам ідентифікації;

— стандартам для охорони проти приватного цифрового копіювання;

— іншим технічним системам ідентифікації та охорони, спрямованим проти приватного цифрового копіювання?

І Якою була б ваша точка зору, якби вони були введені та прийняті індуст-

I рією?

І 2. Який вид інформації повинні містити:

і — ідентифікація твору та іншого об'єкта, що охороняється;

І — ідентифікація первинних правоволодільців;

І — ідентифікація твору або іншого об'єкта, що охороняється, первинних пра-

I воволодільців, ліцензіарів та інших відповідних сторін;

і — зміст ліцензії щодо можливих майбутніх правонаступників такої ліцензії?

І 3. Як ви вважаєте, чи повинні твори та інші об'єкти, що охороняються, третіх

і країн заборонятися на внутрішньому ринку Співтовариства через відсутність

і систем ідентифікації, визнаних у Співтоваристві?

І 205

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________

4. Які додаткові заходи необхідні для розвитку і застосування технічних сис­тем охорони проти приватного цифрового копіювання?

5. Якби технічна система охорони проти приватного цифрового копіювання була б введена на узгодженій основі, чи вважаєте ви, що імпорт та розповсю­дження будь-якого обладнання без таких систем повинен бути заборонений?

6. Чи вважаєте ви, що ефективність технічних систем захисту проти приватно­го цифрового копіювання залежить від впровадження міжнародних стандартів?

7. Як визначити, чи твори або інші об'єкти, що охороняються, знаходяться в публічному володінні? Які можуть бути гарантії того, щоб охорона творів та ін­ших об'єктів, що охороняються законодавством з інтелектуальної власності, не обмежувала і не забороняла б доступ до даних, які знаходяться в публічному володінні?

206РАДА ЄВРОПИ

РАДА ЄВРОПИ

ЄВРОПЕЙСЬКА КУЛЬТУРНА КОНВЕНЦІЯ

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 19.02.54 р.

ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 24.02.94 р. Закон України № 4030-ХІІ

Уряди — члени Ради Європи, які підписали цю Конвенцію,

вважаючи, що метою Ради Європи є досягнення ще більшої єдності між її членами з метою, серед іншого, захисту і здійснення ідеалів і принципів, які є їх спільним надбанням;

вважаючи, що досягнення цієї мети сприяло б кращому взаєморозумінню між народами Європи;

вважаючи, що для досягнення цієї мети бажано не тільки укласти двосто­ронні культурні конвенції між членами Ради, а й слідувати політиці спільних дій, спрямованих на захист і заохочення розвитку європейської культури;

приймаючи рішення укласти загальну Європейську культурну конвенцію, спрямовану на сприяння тому, щоб громадяни всіх держав-членів і таких ін­ших європейських держав, які можуть приєднатися до неї, вивчали мови, істо­рію і культуру інших країн і культуру, спільну для всіх їх,

погодилися про наступне:

Стаття 1

Кожна Договірна Сторона вживає належні заходи для захисту і заохочення , розвитку свого національного внеску до спільного культурного надбання Європи.

Стаття 2

Кожна Договірна Сторона, наскільки це можливо:

a) заохочує вивчення своїми громадянами мов, історії і культури інших До-вірних Сторін і надає цим Сторонам відповідні засоби для того, щоб сприяти

ому вивченню на її території, а також

b) прагне заохочувати вивчення своєї мови або мов, історії і культури на те­орії інших Договірних Сторін і надає громадянам цих Сторін відповідні за-

би для того, щоб здійснювати таке вивчення на її території.

Стаття З

Цоговірні Сторони проводять взаємні консультації в рамках Ради Європи І прийняття спільних дій щодо заохочення культурних заходів, які ста­ть інтерес для Європи.

207

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

Стаття 4

Кожна Договірна Сторона, наскільки це можливо, сприяє пересуванню і об­міну особами, а також предметами, що мають культурну цінність, з метою здій­снення положень статей 2 і 3.

Стаття 5

Кожна Договірна Сторона розглядає передані під її контроль предмети, що мають культурну цінність для Європи, як невід'ємну частину спільного культур­ного надбання Європи, вживає належні заходи для їх захисту і забезпечує ро­зумний доступ до них.

Стаття 6

1. Пропозиції щодо застосування положень цієї Конвенції і щодо питань сто­совно її тлумачення розглядаються на нарадах Комітету експертів з питань культури Ради Європи.

2. Будь-яка держава, що не є членом Ради Європи, яка приєдналася до цієї Конвенції відповідно до положень пункту 4 статті 9, може призначати пред­ставника або представників для участі в нарадах, передбачених попереднім пунктом.

3. Висновки, зроблені на нарадах, передбачених пунктом 1 цієї статті, пода­ються як рекомендації Комітету міністрів Ради Європи, якщо тільки вони не становлять рішення, що належать до компетенції Комітету експертів з питань культури, як такі, що відносяться до питань адміністративного характеру, не вимагають додаткових витрат.

4. Генеральний секретар Ради Європи надсилає членам Ради і Уряду будь-якої держави, що приєдналася до цієї Конвенції, будь-які рішення, що віднося­ться до неї, які можуть бути прийняті Комітетом міністрів або Комітетом екс­пертів з питань культури.

5. Кожна Договірна Сторона в належний час повідомляє Генерального секре­таря Ради Європи про будь-які дії, які можуть бути нею вжиті з метою здійс­нення положень цієї Конвенції відповідно до рішень Комітету міністрів або Ко­мітету експертів з питань культури.

6. Якщо будь-які пропозиції відносно застосування цієї Конвенції станов­лять інтерес тільки для певної кількості Договірних Сторін, такі пропозиції мо­жуть бути більш детально розглянуті відповідно до положень Статті 7, за умо­ви, що їх здійснення не тягне за собою витрат для Ради Європи.

Стаття 7

Якщо для сприяння досягненню цілей цієї Конвенції дві або більше Договірні Сторони бажають організувати в штаб-квартирі Ради Європи інші заходи, крім тих, які зазначені в пункті 1 статті 6, Генеральний секретар Ради надає їм таку адміністративну допомогу, яка може знадобитися.

Стаття 8

Ніщо в цій Конвенції не розглядається як таке, що зачіпає: а) положення будь-якої чинної двосторонньої культурної конвенції, яка мо­же бути підписана будь-якою з Договірних Сторін, або як таке, що зменшує до­цільність укладення будь-якої іншої такої Конвенції будь-якою з Договірних Сторін, або

208

РАДА ЄВРОПИ

b) зобов'язання будь-якої особи дотримуватися законів і положень на тери­торії будь-якої Договірної Сторони, відносно в'їзду, місця проживання і від'їзду іноземців.

Стаття 9

1. Ця Конвенція відкрита для підписання членами Ради Європи. Вона підля­гає ратифікації, і ратифікаційні грамоти здаються на збереження Генерально­му секретарю Ради Європи.

2. Як тільки ратифікаційні грамоти будуть передані на збереження трьома урядами, що підписали Конвенцію, ця Конвенція вступає в силу для цих урядів.

3. Стосовно кожного уряду, що підписав Конвенцію і згодом ратифікував її, Конвенція вступає в силу в день здавання на збереження його ратифікаційної грамоти.

4. Комітет міністрів Ради Європи може одноособове прийняти рішення за­просити на таких умовах, які він вважає необхідними, будь-яку європейську державу, що не є членом Ради, приєднатися до цієї Конвенції. Будь-яка запро­шена таким чином держава може приєднатися до Конвенції шляхом здавання на збереження свого документа про приєднання Генеральному секретарю Ради Європи. Таке приєднання вступає в силу в день одержання такого документа.

5. Генеральний секретар Ради Європи повідомляє всіх членів Ради і будь-які держави, що приєдналися, про здавання на збереження всіх ратифікаційних грамот і документів про приєднання.

Стаття 10

Будь-яка Договірна Сторона може зазначити території, на яких діють поло­ження цієї Конвенції, шляхом подання Генеральному секретарю Ради Європи заяви, яку останній надсилає всім іншим Договірним Сторонам.

Стаття 11

1. Будь-яка Договірна Сторона може денонсувати цю Конвенцію в будь-який час після того, як вона діяла протягом п'яти років, шляхом повідомлення в пи­сьмовій формі на ім'я Генерального секретаря Ради Європи, який інформує про це інші Договірні Сторони.

2. Така денонсація вступає в силу для відповідної Договірної Сторони через шість місяців після дати одержання повідомлення Генерального секретаря Ра­ди Європи.

На посвідчення чого нижчепідписані належним чином уповноважені своїми відповідними урядами, підписали цю Конвенцію.

Вчинено в Парижі дев'ятнадцятого грудня тисяча дев'ятсот п'ятдесят чет­вертого року англійською і французькою мовами, причому обидва тексти ма­ють однакову силу, в одному примірнику, який перебуватиме на збереженні в архівах Ради Європи. Генеральний секретар надсилає завірені копії Конвенції кожному з урядів, які підписали її або приєдналися до неї.

141-319

209

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО СПІЛЬНЕ КІНОВИРОБНИЦТВО

(Страсбург, 2 жовтня 1992 р.)

Преамбула

Держави-члени Ради Європи та інші Держави-учасниці Європейської куль­турної конвенції, що підписали цю Конвенцію,

— вважаючи, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її членами, з тим щоб, зокрема, захищати і розвивати ідеали і принципи, що ста­новлять їх спільне надбання,

— вважаючи, що свобода творчості і свобода вираження думки є основопо­ложними елементами цих принципів,

— вважаючи, що однією з цілей Європейської культурної конвенції є захист багатогранності різних європейських країн, вважаючи, що сучасне кіновироб­ництво як спосіб творчості і вираження культурної багатогранності європейсь­ких кра'ін повинно бути розширено,

— прагнучи розвивати ці принципи і спираючись на Рекомендації Комітету міністрів стосовно кіно і аудіовізуальної сфери і, зокрема, на Рекомендацію № R(86)3 про розвиток виробництва аудіовізуальної продукції в Європі,

— визнаючи, що створення Європейського фонду підтримки спільного вироб­ництва і розповсюдження кіно- і аудіовізуальних творів творчого характеру відповідає інтересам підтримки європейського виробництва і тим самим було да­но новий імпульс розвитку сучасного кіновиробництва в Європі,

— сповнені рішучості досягнути цієї мети в галузі культури за допомогою спільних зусиль щодо збільшення виробництва і встановлення правил, засто­совних до європейського багатогранного кіновиробництва в цілому,

— вважаючи, що прийняття єдиних правил дозволить зменшити обмеження і сприятиме європейському співробітництву в галузі спільного кіновиробницт­ва, погодилися про наступне: