II. Забезпечення стабільності та безпеки, відповіді на спільні виклики на Європейському континенті

Співробітництво з метою зміцнення стабільності та безпеки у Європі

* шляхом посилення політичного діалогу через запровадження нових зу­стрічей на експертному рівні у таких сферах, як «роззброєння», «нероз-повсюдження» та «експорт звичайних озброєнь», що було погоджено на засіданні Політичного комітету 13—14 січня у м. Есторіль;

» шляхом надання можливості одностороннього приєднання України до за­яв ЄС, які робляться в рамках Спільної зовнішньої та безпекової політики (СЗБП), як це було передбачено на згаданому вище засіданні Політичного комітету;

* шляхом розгляду засобів допомоги Україні у виконанні зобов'язань за Конвенцією про заборону застосування, накопичення, виробництва і пере­дачі протипіхотних мін та про їх знищення. Комісія здійснить оцінку мож­ливого надання допомоги через програму ТАСІС;

* шляхом вивчення можливості організації зустрічі між Україною та Трій­кою Робочої групи ОБСЄ.

Співробітництво у галузі навколишнього природного середовища, енергетики та ядерної безпеки

* шляхом продовження надання допомоги (у реалізації) Плану дій «Великої Сімки», а також наступних дій, де це буде доцільним, виконання Мемо­рандуму про порозуміння «Великої Сімки» щодо закриття Чорнобильсь­кої АЕС.

III. Підтримка зміцненого співробітництва між Україною та єс у контексті розширення єс

Підтримка інтеграцгі України до європейської та світової економіки

» шляхом надання допомоги за програмою ТАСІС на підтримку вступу України до COT;

* шляхом вивчення компетентними структурам УПС необхідних рефор­містських заходів, які — на додаток до приєднання до COT — дозволили б у майбутньому створити Зону вільної торгівлі між Україною та ЄС, як це передбачено статтею 4 УПС та у світлі техніко-економічного дослідження, яке Комісія нещодавно випустила. Це передбачає, зокрема, проведення реформ, спрямованих на розбудову функціонуючих ринкових інститутів

44

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

та забезпечення верховенства права у сфері бізнесу (а саме: чіткі та ста­більні правові рамки, зокрема щодо податкової системи, втілення чітко визначених та гарантованих прав власності, а також створення конкурен­тоспроможної системи через приватизацію решти промислових підпри­ємств та запровадження ефективної політики конкуренції);

* шляхом допомоги Україні у зміцненні її можливостей ефективно втілюва­ти положення, які регулюють ділову активність, оскільки угода про вільну торгівлю розширить спектр зобов'язань України у таких сферах, як по­літика конкуренції, державна підтримка, урядові закупки, митні процеду­ри та технічні стандарти, функціонування податкової системи, практика ефективної системи судочинства (судового вирішення справ), здатність ефективно керувати системою визначення країни походження товару;

* шляхом допомоги Україні у використанні існуючих торговельних можли­востей з ЄС (а саме: розгляд можливостей допомоги у впровадженні на ад­міністративному рівні системи визначення країни походження товару, що вбачається основною причиною того, що схема торговельних преференцій, наданих ЄС Україні за Генеральною Системою Преференцій, повністю не використовується);

* шляхом вивчення у рамках відповідних структур УПС у сфері торгівлі та інвестицій шляхів поглиблення інвестиційного діалогу з Україною. Комісія має намір підготувати доповідь Раді ЄС до червня 2000 p.;

* шляхом продовження допомоги через програму ТАСІС Європейській Асо­ціації Бізнесу (ЄАБ), нещодавно заснованій у Києві. ЄАБ прагне заохочу­вати діалог європейських ділових кіл, представлених в Україні, з україн­ськими органами влади. Вона надає також інформацію про події, які впли­вають на ділову активність в Україні.

Співробітництво у сфері юстиції та внутрішніх справ

* шляхом направлення в Україну у січні 2000 р. місії експертів, до складу якої входитимуть представники Європейської Комісії та трьох держав-членів ЄС, з метою підготовки аналізу SWOT («переваги — недоліки — можливості — загрози») механізмів боротьби з нелегальною імміграцією. Місія має вивчити також проблему торгівлі людьми. Підкомітет УПС з мит­них питань, транскордонного співробітництва, «відмивання» грошей, нар­котиків та нелегальної імміграції має підготувати спільну доповідь по цих проблемах;

» шляхом проведення у січні 2000 p., з нагоди місії експертів ЄС у справах нелегальної імміграції та торгівлі людьми, першої зустрічі неформальної мережі Посольств держав-членів ЄС, (представництв) Європейської Ко­місії та відповідних міжнародних організацій у Києві з питань юстиції та внутрішніх справ;

» шляхом започаткування техніко-економічного дослідження для підготов­ки проекту у сфері боротьби з «відмиванням» грошей в Україні (це тех-ніко-економічне дослідження охоплює також Росію та Молдову);

» шляхом продовження контактів у рамках групи «CIREFI», з огляду на ви­значення пріоритетних сфер співробітництва та можливе запровадження конкретних дій;

45

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

* шляхом здійснення у березні 2000 р. візиту в Україну місії Головуючої на рівні високих посадових осіб з метою вивчення можливих заходів двосто­роннього співробітництва з консульських питань та питань боротьби з не­легальною імміграцією;

» шляхом розгляду можливого запрошення українським властям взяти участь у міжінституційній конференції з питань наркотичних речовин в Європі, яка відбудеться 22—23 лютого в Брюсселі. Ресурси та заохочення співробітництва

Метою Спільної стратегії є підвищення рівня узгодженості, координації та взаємодоповнюваності політики ЄС стосовно України.

Що стосується координації у міжнародних організаціях, то Секретаріату Ради ЄС буде запропоновано, спільно з Європейською Комісією, вжити необхід­них кроків з метою вивчення можливостей підвищення рівня координації.

Дипломатичним представництвам держав-членів ЄС та Делегації Європей­ської Комісії у Києві буде запропоновано посилити їх взаємні консультації з тим, щоб розширити обмін інформацією, зміцнити координацію та відповідно звітувати.

46

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

РЕГЛАМЕНТ № 3295/94 РАДИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА

від 22 грудня 1994 року,

що встановлює заходи, призначені для заборони вільного

розповсюдження, експорту або реекспорту,

і встановлення режиму тимчасової заборони

для підробних і піратських товарів

Рада Європейського Співтовариства,

Відповідно до Договору про створення Європейського Співтовариства, зо­крема, статті 113 цього Договору,

Враховуючи пропозицію Комісії,

У співробітництві з Європейським Парламентом,

Зважаючи на думку Комітету з економічних і соціальних питань,

Оскільки від 1 січня 1988 року введено в дію Регламент (Європейське Еконо­мічне Співтовариство) № 3842/86 Ради від 1 грудня 1986 року, що встановлює заходи, призначені для заборони вільного розповсюдження підробних товарів, і що слід підвести підсумки перших років його застосування з метою поліпшен­ня функціонування системи, встановленої вище названим Регламентом;

Оскільки випуск у продаж підробних товарів, як і піратських товарів, зав­дає відчутної шкоди виробникам і комерсантам, які дотримуються законів, а також володільцям авторських і суміжних прав і вводять в оману споживачів; необхідно перешкодити, наскільки це можливо, випуску в продаж підробних товарів і вжити з цією метою заходи, які дозволяють ефективно боротися з цією незаконною діяльністю, не обмежуючи при цьому свободи законної торгів­лі; ця мета поєднується, крім іншого, з зусиллями, що вживаються в цьому на­прямку в міжнародному плані;

Оскільки підробні та піратські і прирівнені до них товари ввозяться з третіх країн, то тим важливіше заборонити їх вільне розповсюдження у Співтовари­стві або передбачити для них режим тимчасової заборони і встановити з цією метою відповідну процедуру, що дозволяє втручання митних органів, щоб най­кращим чином забезпечити дотримання подібної заборони;

Оскільки втручання митних органів з метою вільного розповсюдження або застосування режиму тимчасової заборони підробних і піратських товарів по­винно також застосовуватися і до тих товарів, які експортуються або реекспор­туються із Співтовариства;

Оскільки в частині, що відноситься до режиму тимчасової заборони і реекс­порту, які вимагають відповідного повідомлення, втручання митних органів від­бувається тільки тоді, коли товари, що підозрюються як піратські, виявляються лише за митного огляду;

Оскільки Співтовариство приймає до відома положення Угоди, укладеної в межах ГАТТ (Загальної угоди про тарифи і торгівлю), що відносяться до аспек­тів прав інтелектуальної власті, пов'язаних з торгівлею, включаючи торгівлю

47

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України________________

підробними товарами, а саме ті заходи, які повинні бути застосовані на кордо­ні;

Оскільки слід мати на увазі, що митні органи цілком компетентні для одер­жання вимог про втручання, адресованих на їх ім'я, і вжиття відповідних дій;

Оскільки втручання митних органів повинно полягати або в тимчасовій забо­роні надання дозволу на вивіз товарів з митного складу після перевірки для віль­ного розповсюдження, експорту і реекспорту товарів, підозрюваних у тому, що це підробні або піратські товари, або ж тимчасового затримання товарів, що пе­ребувають у режимі тимчасової заборони або реекспортованих з поданням від­повідного повідомлення, на весь час, необхідний для визначення того, щоб зрозу­міти, чи насправді йдеться про підробні товари;

Оскільки слід дозволити державам-членам затримувати на певний період подібні товари ще до того, як заява правовелодільця була б подана або прийня­та, з тим, щоб останній міг подати митним органам заяву з проханням про втру­чання;

Оскільки слід дозволити компетентним органам виносити рішення з тих ви­падків, щодо яких до них звертаються, посиланням на критерії, які використо­вуються для визначення того, чи не порушують товари, виготовлені у відповід­ній державі-члені, права інтелектуальної власності; на законодавство держав-членів, стосовно частини компетенції інстанцій та юридичних процедур, такий Регламент не поширюється;

Оскільки слід визначити заходи, які необхідно застосовувати стосовно това­рів підробного виду, якщо встановлено, що це підробні або піратські товари; ці заходи повинні не тільки позбавляти відповідальних за торгівлю подібними то­варами економічної вигоди від подібних операцій та їх наказувати, але й ще ефективно впливати на те, щоб вони в майбутньому не вдавалися до подібних операцій;

Оскільки з метою уникнення серйозних ускладнень при митному огляді то­варів, що перебувають в особистому вантажі пасажирів, необхідно виключити із сфери застосовування цього Регламенту товари, які могли б бути підробними або піратськими товарами, ввезеними із третіх країн, у тих же самих нормах, які передбачаються Регламентом Співтовариства щодо надання безмитного ввезення;

Оскільки дуже важливо гарантувати однакове застосування загальних пра­вил, визначених цією Регламентацією, і передбачити з цією метою загальну процедуру, що дозволяє встановити способи застосування цих правил у відпо­відні строки і посилити взаємодію між державами-членами, з одного боку, і між держвами-членами і Комісією, з іншого боку, щоб забезпечити максимальну ефективність такого застосування;

Оскільки було б корисно, причому саме в світлі одержаного досвіду застосу­вання цього Регламенту, розглянути можливість розширення списку прав на інтелектуальну власність, що охоплюються цим Регламентом;

Оскільки необхідно відмінити Регламент Європейського Економічного Спів­товариства № 3842/86,

Постановила прийняти даний Регламент:

48

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

РОЗДІЛ І

Загальні відомості

1. Цей Регламент визначає:

a) умови втручання митних органів, коли товари, підозрювані в тому, що це підробні або піратські товари, є:

— заявленими в декларації для вільного розповсюдження, експорту або ре­експорту;

— виявлені під час огляду, проведеного щодо товарів, які перебувають у режимі тимчасової заборони в розумінні статті 84 (1) (а) Регламенту №2913/92 Європейсь­кої Ради від 12 жовтня 1992 року, що встановлює Митний кодекс для країн Співтовариства, або щодо товарів, які реекспортуються за повідомленням, і

b) заходи, яких компетентні органи повинні вжити щодо подібних товарів, коли встановлено, що вони насправді є підробними або піратськими товарами.

2. В цьому Регламенті вкладено такий зміст у поняття:

a) «підробні товари»:

— товари, включаючи упаковку, на яких без одержання законного дозволу проставлені торгова або товарна марка, ідентична товарній або торговій марці, зареєстрованій належним чином для того ж самого виду товарів, або яку не мож­на відрізнити за основними зовнішніми ознаками від такої товарної або торгової марки, що завдає шкоди правам законного володільця такої марки відповідно до законодавства Співтовариства або законодавства держави-члена, за яким передбачається звернення з заявою до митних органів;

— будь-який із знаків марки (логотип, етикетка, наклейка, проспект, інструк­ція з користування, гарантійний талон), навіть наданий окремо, на тих же са­мих умовах, що й товари, про які йдеться в першому розділі;

— тара і упаковка, на яких проставлені підробні товарні марки, подані окре­мо, на тих же умовах, що й товари, про які йшлося в першому розділі;

b) «піратські товари»: товари, які є копіями або містять копії, виготовлені без згоди володільця авторських або суміжних прав, або володільця прав стосовно рисунка чи моделі, зареєстрованих або ні у відповідному національному праві, володільця права в країні-виробнику в тих випадках, коли реалізація цих копій завдає шкоди вищезгаданому праву відповідно до законодавства співтоварист­ва або законодавства держави-члена, за яким передбачається звернення з за­явою до митних органів;

c) «володілець права»: володілець товарної або торгової марки, про які йшло­ся в пункті а) і/або одного з прав, про які йшлося у пункті Ь), а також будь-яка інша особа, якій дозволено використовувати цю марку і/або ці права, або їх представник;

d) «заява на вільне розповсюдження, на експорт або на реекспорт»: такі за­яви розглядаються відповідно до статті 61 Регламенту № 2913/92.

3. Прирівнюються до підробних або піратських товарів, залежно від випадку, будь-яка форма або матриця, яка спеціально призначена або пристосована для виробництва підробних марок, товарів з такою маркою або для виробництва піратських товарів, за умови, що використання таких форм або матриць завдає шкоди правам володільця прав відповідно до законодавства Співтовариства або законодавства держави-члена, за яким передбачається звертання з заявою до митних органів.

41-319

49

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

4. Цей Регламент не застосовується до товарів, на які торгова або товарна марка нанесена за згодою володільця такої марки, або які захищені авторським або суміжними правами, або правом стосовно рисунка чи моделі і які були виго­товлені за згодою правоволодільця, але виявилися без згоди останнього в одно­му з положень, передбачених пунктом першим розділу а).

Те ж саме відноситься до товарів, про які йдеться в першому підрозділі, але які були виготовлені або на яких була проставлена марка в інших умовах, ніж ті, про які була домовленість з володільцем відповідних прав.

РОЗДІЛ II

Заборона вільного розповсюдження, експорту

або реекспорту і встановлення режиму тимчасової заборони

для підробних і піратських товарів

Стаття 2

Забороняються до вільного розповсюдження, експорту або реекспорту і до встановлення режиму тимчасової заборони товари, визнані підробними або піратськими товарами в термінах процедури, передбаченої статтею 6.

РОЗДІЛ III

Заява з проханням про втручання митних органів

Стаття З

1. У кожній з держав-членів правове лоділець може подати до відповідної служби митних органів письмову заяву з проханням про втручання митних ор­ганів у разі, коли товари виявляються в одному з положень, передбачених Статтею 1(1) (а).

2. Заява, про яку йдеться в пункті 1, повинна містити:

— досить точний опис товарів, щоб митні органи могли їх розпізнати;

— виправдувальний документ, який підтверджує, що заявник є володільцем прав на вищезгадані твори.

Крім того, правоволоділець повинен надати інформацію, яку він має, щоб до­зволити компетентним митним службам вирішити питання з повним знанням справи, при цьому відсутність додаткової інформації не може бути підставою для відмови прийняти заяву.

Для відомостей, стосовно піратських товарів ця інформація повинна містити, наскільки це можливо, вказівки на:

— місце, де знаходяться товари, або їх місце призначення,

— нумерацію контейнера або посилки,

— дату одержання або відправлення товарів,

— особу імпортера, експортера або особу, де товар перебуває на тимчасово­му збереженні.

3. В заяві повинен бути зазначений строк, протягом якого вимагається втру­чання митних органів.

4. Від заявника можуть вимагати здійснити оплату, призначену для покрит­тя адміністративних витрат, викликаних розглядом заяви. Сума подібної опла­ти не повинна бути неспівмірною з наданою послугою.

50

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

5. Компетентна митна служба, до якої звернулися з заявою, складеною згід­но з пунктом 2, розглядає цю заяву і невідкладно інформує в письмовій формі заявника про своє рішення.

Коли встановлюється право на заяву, то встановлюється і період часу, про­тягом якого повинні втрутитися митні органи. Цей період може бути продовже­ний за вимогою правоволодільця тією службою, яка прийняла первинне рішен­ня. Відмова щодо прав подання заяви повинна бути належним чином обґрунто­вана. Вона може бути оскаржена.

6. Держави-члени можуть вимагати від правоволодільця, коли його заява вже прийнята або коли заходи втручання, передбачені Статтею 1 (1) (а), були прийняті відповідно до Статті 6(1), внесення забезпечення, призначеного для:

— покриття можливої відповідальності щодо осіб, інтереси яких зачіпає опе­рація, про яку йдеться у статті 1 (1) (а) в тому разі, коли процедура, розпочата відповідно до Статті 6 (1), не буде закінчена внаслідок якоїсь дії або упущення правоволодільця, або в разі, коли буде встановлено згодом, що підозрілі товари не є підробними або піратськими товарами;

— забезпечити оплату суми витрат, що виникли відповідно до цього Регла­менту через догляд за товарами, що перебувають під митним контролем відпо­відно до Статті 6.

7. Правоволоділець зобов'язаний поінформувати службу, про яку йдеться у пункті 1, у тих випадках, коли його право перестає бути законним чином заре­єстровано або коли кінчається строк його дії.

8. Держави-члени призначають службу, підпорядковану митним органам, яка має право приймати і розглядати заяви, про які йдеться в цій Статті.

Стаття 4

Коли під час перевірки, проведеної в межах однієї з митних процедур, за­стережених у Статті 1(1) (а), і до подання або приймання заяви правоволоділь­ця цілком очевидно з'ясовується митними органами, що товар є підробним або піратським товаром, то митні органи можуть, залежно від чинних правил від­повідної держави-члена, поінформувати правоволодільця, якщо тільки він відомий, про ризик порушення його прав. У цьому разі митні органи мають пра­во призупинити дію дозволу на вивезення товару з митного складу або затри­мати товар, про який йдеться, строком на три робочі дні, щоб дозволити право-володільцю подати заяву з проханням про втручання відповідно до статті 3.

Стаття 5

Рішення, що дає право на заяву правоволодільця, негайно передається до митних служб держави-члена, яких можуть стосуватися підробні або піратські товари, про які йдеться у вищезгаданій заяві.

РОЗДІЛ IV

Умови втручання митних служб і компетентних органів для вирішення питання по суті

Стаття 6

1. Коли митниця, якої рішення, що дає право на подання заяви з боку право­володільця, було передано відповідно до Статті 5, констатує, можливо, після

44-319

51

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

консультації з заявником, що товари, які підпадають під Статтю 1 (1) (а), відпо­відають описові підробних або піратських товарів, що міститься у вищезгадано­му рішенні, то вона призупиняє видання товарів з митного складу або здійснює тимчасове затримання зазначених товарів.

Митниця негайно інформує службу, яка розглядала заяву відповідно до Статті 3. Ця служба або митниця негайно інформує особу, що виконує митні формальності, і заявника з проханням про втручання. Відповідно до націо­нального законодавства відносно захисту даних, що мають особистий харак­тер або відносяться до комерційної чи промислової таємниці, а також до про­фесійних та адміністративних секретів, митниця або служба, яка розглядає заяву, повідомляють правоволодільцю, але тільки за його вимогою, імена і ад­реси особи, яка виконує митні формальності, і, якщо вони відомі, одержувача товару, щоб він міг звернутися до компетентних органів для вирішення пи­тання по суті. Митниця надає заявникові і особам, зацікавленим у проведенні операції, передбаченої Статтею 1 (1) (а), можливість дослідити товари, щодо яких прийнято рішення про тимчасове вивезення з митного складу або які тимчасово затримані.

Під час перегляду товарів митниця має право відібрати зразки з метою по­легшити застосування відповідних процедур.

2. Законодавство, чинне в державі-члені, на території якої знаходяться то­вари, що підпадають під дію Статті 1 (1) (а), стосовно:

a) звернення до компетентних органів для вирішення питання по суті і для негайного інформування служби або митниці, передбачених у пункті 1, для здійснення подібного звернення, якщо тільки останнє не виконується самою цією службою або митницею;

b) винесення рішення, яке повинні прийняти ці органи. За відсутності спіль­ного для Співтовариства законодавства в даній галузі, критерії, що є підставою для винесення подібного рішення, є ті ж самі, які є підставою для визначення того, чи не порушують товари, вироблені у відповідній державі-члені, прав во­лодільця. Рішення, винесені компетентними органами, повинні бути мотивовані.

Стаття 7

\. Я'кшр протягом десяти робочих днів, рахуючи від моменту повідомлення про тимчасове анулювання дозволу на вивезення, товарів з митного складу, мит­ниця, про яку йдеться у Статті 6 (1), не була поінформована про звернення до компетентних органів для вирішення питання по суті відповідно до Статті 6 (2), або ж не одержала повідомлення про прийняття охоронних заходів органами, що мають відповідні повноваження, то вивезення товару з складу дозволяється за умови, що митні формальності будуть виконані, а заходи тимчасового затри­мання відмінені.

У відповідних випадках ці строки можуть бути продовжені ще на десять ро­бочих днів, але не більше.

2. Якщо йдеться про товари, підозрювані в завданні шкоди правам, що відно­сяться до рисунків або моделей, то володілець, імпортер або одержувач товарів мають право одержати дозвіл на вивезення товару з митного складу або на від­міну тимчасового затримання вищезгаданих товарів, якщо вони внесуть завда­ток, за умови, що:

52

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

— служба або митниця, про яку йдеться у Статті 6(1), будуть поінформовані в строки, встановлені пунктом 1 даної Статті, про звернення для вирішення пи­тання по суті до компетентних органів, про які йдеться в уже згаданому пункті 1;

— при закінченні цього строку владний орган, який має відповідні повнова­ження, не ввів у дію охоронних заходів;

— всі митні формальності були виконані.

Завдаток повинен бути достатнім для захисту інтересів правоволодільця. Внесення подібного завдатку не впливає на інші можливості захисту, якими во­лодіє правоволоділець. В тому разі, коли до органів, компетентних вирішити питання по суті, звертаються не за ініціативою правоволодільця щодо рисунків і моделей, а інакше, то цей завдаток повертається, якщо останній не звернеться до суду протягом двадцяти робочих днів, рахуючи від дня одержання повідом­лення про тимчасове анулювання дозволу на вивезення з митного складу або про тимчасове затримання. В разі, коли застосовується другий абзац пункту 1, цей строк може бути продовжений максимум до тридцяти робочих днів.

Умови складування товарів протягом строку тимчасового анулювання до­зволу на вивезення з митного складу або тимчасового затримання визначають­ся кожною державою-членом.

РОЗДІЛ V

Положення, застосовні до товарів, визнаних підробними або піратськими товарами

Стаття 8

1. Не завдаючи шкоди іншим правоохоронним заходам, до яких може вдатися володілець марки, стосовно якої було встановлено, що вона підроблена, або воло­ділець авторських чи суміжних прав, або прав щодо рисунків і моделей, відносно яких було встановлено, що мало місце піратство, держави-члени вживають не­обхідні заходи, щоб дозволити компетентним органам:

а) як правило, і залежно від належних положень національного законодавст­ва, знищити товари, визнані підробними або піратськими товарами, або ж ви­лучити їх з комерційного обігу таким чином, щоб не завдати шкоди правовол?-дільцю, при цьому без будь-якого відшкодування і без будь-яких витрат Дер­жавного казначейства;

в) вживати відносно цих товарів будь-які інші заходи, які могли б позбавлти зацікавлених осіб економічного прибутку від подібних операцій.

Не вважаються такими, що завдають подібні дії:

— реекспорт у державу, звідки вони були вивезені, підробних або піратсь­ких товарів,

— крім виключних випадків, просте знищення марок, які були незаконно проставлені на підробних товарах,

— переведення товарів до іншого митного режиму.

2. Підробні і піратські товари можуть бути об'єктом передавання до Держав­ного казначейства. В цьому разі застосовується пункт 1 (а).

3. Крім інформації, переданої відповідно до другого абзацу Статті 6(1) — за тих умов, які там передбачені, митниця або компетентний орган повідомляють, за його вимогою, правоволодільцю імена та адреси відправника і одержувача

53

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська інтеграція України_________________

або ж виробника і експортера товарів, визнаних підробними або піратськими товарами, як і кількість відповідного товару.

РОЗДІЛ VI

Заключні положення

Стаття 9

1. Прийняття заяви, зробленої відповідно до Статті 3 (1), дає правоволоділь-цю право на відшкодування шкоди в тому разі, коли підробні або піратські товари були б непоміченими за митної перевірки при наданні дозволу на виве­зення товару з митного складу або через відсутність заходів щодо тимчасового затримання відповідно до Статті 6 (1), тільки за умов, передбачених законодав­ством Держави-члена, в якій було подано заяву.

2. Здійснення митницею або іншим повноважним органом компетенції, яка їм надана для боротьби з підробними і піратськими товарами, накладає на них зо­бов'язання відносно осіб, про які йдеться у Статті 1 (1) (а) і в Статті 4, у разі збитків, яких зазнали ці особи внаслідок їх втручання, тільки за умов, передба­чених законодавством держави-члена, в якій було подано заяву.

3. Можлива цивільна відповідальність правоволодільця регулюється законо­давством Держави-члена, в якій вище згадані товари перебувають в одному з положень, передбачуваних Статтею 1 (1)(а).

Стаття 10

Не підпадають під цей Регламент товари некомерційного характеру, які зна­ходяться в особистому вантажу пасажирів у межах, установлених для безмит­ного ввезення.

Стаття 11

Кожна держава-член встановлює власні санкції до порушників положень Статті 2. Ці санкції повинні бути достатньо серйозними, щоб спонукати дотри­муватися чинного Регламенту.

Стаття 12

Положення, необхідні для застосування цього Регламенту, встановлюються на підставі процедури, визначеної Статтею 13 (3) (4).

Стаття 13

1. Комісії допомагає Комітет, заснований відповідно до Статті 247 Регламен­ту № 2913/92.

2. Комітет розглядає всі питання, що відносяться до застосування цього Рег­ламенту, які може порушити його Голова або за власною ініціативою, або за ви­могою представника держави-члена.

3. Голова Комісії пропонує Комітету проект заходів, які необхідно прийняти. Комітет висловлює свою думку відносно цього проекту в ті строки, які може ви­значити його голова залежно від терміновості обговорюваного питання. Ця дум­ка приймається більшістю, передбаченою Статтею 148 (2) міжнародної угоди з прийняття рішень, які Рада повинна прийняти за пропозицією Комісії. При го­лосуванні всередині Комітету голоси держав-членів враховуються відповідно до тільки-но цитованої Статті. Голова Комітету не бере участі в голосуванні.

54

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

4. Комісія виносить своє рішення про заходи, після чого вони можуть термі­ново застосовуватися. Разом з тим, якщо вони не відповідають думці, висловле­ній Комітетом, то ці заходи негайно доводяться Комісією до відома Ради. В та­кому разі:

— Комісія відкладає застосування заходів, рішення з яких прийнято, на строк не більше трьох місяців, рахуючи від дня одержання повідомлення;

— Рада, приймаючи рішення кваліфікованою більшістю голосів, може при­йняти інше рішення в строки, застережені попереднім абзацом.

Стаття 14

Держави-члени доводять до відома Комісії всю корисну інформацію, що від­носиться до застосування цього Регламенту.

Комісія, в свою чергу, доводить цю інформацію до відома держав-членів.

З метою кращого застосування цього Регламенту положення Регламенту № 1468/81 Ради від 19 травня 1981 року, що відносяться до взаємної допомоги між адміністративними органами держав-членів та співробітництва між ними і Комісією для забезпечення належного застосування митного або сільськогоспо­дарського Регламенту застосовуються mutatis mutandis (тобто із внесенням відповідних змін).

Різні способи, що відносяться до процедури обміну інформацією, встановлені в межах положень застосування відповідно до Статті 13 (2), (3) і (4).

Стаття 15

Комісія на підставі інформації, про яку йдеться у статті 14, регулярно подає звіти Європейському парламенту і Раді щодо функціонування системи, особли­во в тій частині, яка стосується економічних і соціальних наслідків підробних товарів, і пропонує в строк, що не перевищує двох років, рахуючи від моменту початку застосування цього Регламенту, можливі зміни і доповнення до цього Регламенту.

Стаття 16

Регламент № 3842/86 Ради скасовується, як тільки розпочинає застосовува­тися цей Регламент.

Стаття 17

Цей Регламент вводиться в дію на третій день після його публікації в Жур­налі публікації офіційних оголошень Європейського Співтовариства.

Він набуває чинності з 1 липня 1995 року.

Цей Регламент є обов'язковим у всіх своїх частинах і безпосередньо застосо­вується в будь-якій державі-члені.

55

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

РЕГЛАМЕНТ № 241/1999 РАДИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА

від 25 січня 1999 року

(поправка до Регламенту № 3295/94

від 22 грудня 1994 року)

Заходи по введенню процедури затримання фальсифікованих і піратських товарів

Рада Європейського Співтовариства,

Відповідно до Договору про створення Європейського Співтовариства, зо­крема, статті 113 цього Договору,

Розглянувши пропозицію Комісії,

Розглянувши висновок Європейського Парламенту,

Розглянувши висновок Комітету з економічних і соціальних питань,

Оскільки продаж товарів, що завдає шкоди патентам або додатковим серти­фікатам захисту для ліків, як це передбачено Регламентом (ЄЕС) № 1768/92 Ради від 18 червня 1992 року про створення додаткового захисту для ліків, або додатковим сертифікатам захисту для фітофармацевтичних речовин, як це пе­редбачено Регламентом (ЄС) № 1610/96 Європейського Парламенту і Ради від 23 липня 1996 року про створення додаткового сертифікату захисту від фіто­фармацевтичних речовин завдає серйозної шкоди володільцям і є нечесною і не­легальною комерційною діяльністю; ця мета поєднана з зусиллями, які вжива­ються в тому ж напрямку в міжнародному плані;

Оскільки необхідно для повної герметичності зовнішнього кордону Співто­вариства дозволити митним органам осягнути всі митні ситуації, в яких можуть перебувати товари, що завдають шкоди деяким правам інтелектуальної влас­ності, і подібні до них товари; необхідно, в такому разі, заборонити їх вільний обіг у Співтоваристві або їх переміщення під призупинений режим, реекспорт, а також їх вміщення у вільну зону або на безмитний склад; необхідно, крім того, зробити можливим втручання митних властей відразу від моменту ввезення у Співтовариство зазначених товарів;

Оскільки стосовно призупинених режимів, вільних зон і безмитних складів, реекспорту згідно з повідомленням, і тимчасового зберігання, втручання мит­них властей має місце тільки в разі, якщо товари, підозрювані в завданні шкоди деяким правам інтелектуальної власності, були виявлені при проведенні конт­ролю;

Оскільки Регламент (ЄС) № 40/94 Ради від 20 грудня 1993 року про марки Співтовариства встановив режим Співтовариства про марки, що дає право їх володільцям придбавати, відповідно до єдиної процедури, марки Співтоварист­ва, що мають єдиний захист і породжують дії у всьому Співтоваристві;

Оскільки для зміцнення характеру Співтовариства марки Європейського Співтовариства слід полегшити в адміністративному плані митний захист за­значеної марки;

56

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Оскільки слід передати в розпорядження володільців цих марок систему, що базується на єдиному рішенні про втручання, прийнятому компетентною владною структурою однієї з держав-членів і визнаному однією або кількома іншими державами-членами; необхідно брати до уваги розвиток у галузі елект­ронного обміну даними в рамках адміністративних процедур, зокрема стосовно передачі рішень та інформації;

Оскільки щоб дозволити єдине прийняття подібного рішення в зацікавлених державах-членах, необхідно встановити єдину тривалість дії даного рішення;

прийняла цей Регламент:

Стаття 1

Регламент (ЄС) № 3295/94 змінено як зазначено нижче:

1. Його назву замінено наступним текстом:

«Регламент (ЄС) № 3295/94 Ради від 22 грудня 1994 року, що встановлює пе­вні заходи щодо ввезення у Співтовариство і експорту та реекспорту із Співто­вариства товарів, що завдають шкоди деяким правам інтелектуальної власнос­ті»;

2. Стаття 1 замінена наступним текстом: «Стаття 1

1. Цей Регламент визначає:

a) умови втручання митних властей у разі, коли товари, підозрювані в тому, що вони є тими, які зазначені в параграфі 2, пункт а), є:

• заявленими до випуску у вільний обіг, експорту або реекспорту, відпо­відно до статті 61 Регламенту (ЄС) № 2913/92 від 12 жовтня 1992 року, що встановлює Кодекс митниць Співтовариства;

• виявленими внаслідок контролю товарів, що знаходяться під митним наглядом, відповідно до статті 37 Регламенту (ЄС) № 2913/92, вміщених під призупинений режим згідно зі статтею 84, параграф 1, пункт а), або вміщених у вільну зону або безмитний склад відповідно до статті 166 цього Регламенту

і

b) заходи, які повинні прийняти компетентні органи відносно цих товарів уразі, коли встановлено, що вони дійсно є товарами, зазначеними у парагра­фі 2), пункт а).

2. Для цілей цього Регламенту мається на увазі:

а) «товари, що завдають шкоди праву інтелектуальної власності»:

• «фальсифіковані товари», а саме:

• товари, включаючи їх упаковку, на яку була нанесена без дозволу фаб­рична або торгова марка, ідентична фабричній або торговій марці, зареєстро­ваній за всіма правилами для того ж типу товарів, або яка не може бути від­різнена за своїми основними аспектами від цієї фабричної або торгової марки і яка тому завдає шкоди правам володільця марки, про яку йдеться, згідно із законодавством Співтовариства або законодавством держави-члена, в якій зроблений запит на втручання митних властей;

• будь-який марочний знак (логотип, етикетка, самоклейна етикетка, про­спект, керівництво з експлуатації, гарантійний документ), навіть поданий окре­мо, в тих же умовах, що й товари, зазначені в першому пункті;

57

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

• упаковки з проставленими на них марками підробних товарів, подані окремо, в тих же умовах, що й товари, зазначені в першому пункті;

• «піратські товари», а саме: товари, які є, або які містять копії, виготовле­ні без згоди володільця авторського права або суміжних прав чи володільця права на рисунок або модель, зареєстрованого або ні національним правом, або особи, належним чином уповноваженої володільцем в країні виробництва в разі, коли виготовлення цих копій завдає шкоди правам, про які йдеться, згідно із законодавством держави-члена, в якій зроблено запит на втручання митних органів;

• товари, що завдають шкоди, в державі-члені, в якій зроблено запит на втручання митних органів, патенту згідно із законодавством цієї держави-члена або додатковому сертифікату захисту, як це передбачено Регламентом (ЄС) № 1768/92 Ради або Регламентом (ЄС) № 1610/96 Європейського Парла­менту і Ради;

b) «правоволоділець»: володілець фабричної або торгової марки, патенту або сертифікату і/або одного з прав, зазначених у пункті а), а також будь-яка інша особа, що має дозвіл на використання цієї марки, цього патенту, цього серти­фікату і/або цих прав, або їх представник;

c) «марка Співтовариства»: це марка, визначена в статті 1 Регламенту (ЄС) № 40/94;

d) «сертифікат»: додатковий сертифікат захисту, передбачений Регламен­том (ЄС), № 1768/92 або Регламентом (ЄС) № 1610/96.

3. Прирівнюються до товарів, зазначених у параграфі 2), пункт а) будь-яка форма або матриця, яка специфічно служить або пристосована для виготовлен­ня фальсифікованої марки або товару, на якому проставлена така марка, для виготовлення товару, що завдає шкоди патенту або сертифікату, або для виго­товлення піратського товару, за умови, що використання цих форм або матриць завдає шкоди правам правоволодільців, відповідно до законодавства Співтова­риства або законодавства держави-члена, в якій зроблено запит на втручання митних органів.

4. Цей Регламент не застосовний до товарів, на яких була проставлена фаб­рична або торгова марка за згодою володільця цієї марки, або захищених па­тентом чи сертифікатом, авторським правом або суміжним правом чи правом на рисунок або модель і які були виготовлені за згодою правоволодільця, але які перебувають, без згоди цього останнього, в одній із ситуацій, зазначених у параграфі 1, пункт а).

Те ж саме стосується товарів, зазначених у першому абзаці, які були виго­товлені або на яких проставлена марка, в умовах, відмінних від тих, що засте­режені з вищезгаданим правоволодільцем.

5. Назву розділу II замінено наступним текстом:

«Заборона на ввезення, вільний оборот, експорт, реекспорт і вміщення під призупинений режим, у вільну зону або на безмитний склад товарів, що завда­ють шкоди деяким правам інтелектуальної власності».

6. Стаття 2 замінена наступним текстом: «Стаття 2

Заборонені до ввезення, вільного обігу, експорту, реекспорту і вміщення під призупинений режим, до вільної зони або на безмитний склад товари, визнані

58

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

1

товарами, зазначеними в статті 1, параграф 2, пункт а) за підсумками процеду­ри, передбаченої статтею 6».

7. Стаття 3 змінена наступним чином:

a) До параграфу 1 додані два наступних абзаци:

«В разі, коли позивач є володільцем марки Співтовариства, в цьому запиті можна вимагати одержання, крім втручання митних властей держави-члена, де він виготовлений, втручання митних властей однієї або кількох інших дер-жав-членів.

У разі, якщо існують електронні системи обміну даними, держави-члени мо­жуть передбачати, щоб запит на митне втручання був зроблений шляхом ком­п'ютерного процесу».

b) У параграфі 2, третій абзац, вступна фраза замінена наступним текстом: «Для відома, стосовно піратських товарів або тих, що завдають шкоди па­тентам або сертифікатам, і в міру можливості, ця інформація стосується»:

c) Параграфи 3 і 4 замінені наступним текстом:

«3. За винятком запиту, зазначеного в параграфі 1, другий абзац, запит по­винен вказувати тривалість періоду, на який запитується втручання митних властей.

Запит, зазначений у параграфі 1, другий абзац, повинен вказувати держа­ву-член або держави-члени, в яких запитується втручання митних властей.

4. Від позивача може бути витребувана сплата збору, призначеного для по­криття адміністративних затрат на обробку запиту.

Крім того, від позивача або його представника в кожній з держав-членів, де рішення за запитом прийнято до виконання, може бути затребувана плата збору, призначеного для покриття витрат на виконання вищезазначеного рішення.

Сума цього збору не повинна бути неспівмірною з наданою послугою».

d) До параграфу 5 доданий наступний третій абзац:

«Коли запит здійснюється відповідно до параграфу 1, другий абзац, цей пе­ріод встановлюється строком на один рік і може бути подовжений на рік, за за­питом правоволодільця, службою, що прийняла первинне рішення».

e) У параграфі 6 перше тире, терміни «фальсифіковані або піратські товари» замінені на терміни «товари, зазначені в статті 1, параграф 2, пункт а)».

f) До параграфу 6 додано наступний абзац:

«Коли запит здійснений відповідно до параграфу 1, другий абзац, гарантія забезпечується в кожній з держав-членів, де вона вимагається, і де рішення за запитом прийнято до виконання».

g) Параграф 7 замінений наступним текстом:

«7. Правоволоділець зобов'язаний поставити до відома службу або служби, зазначені в статті 5, параграф 2, другий абзац, у разі, якщо його право не заре­єстровано належним чином або ж строк його дії підходить до кінця».

h) Доданий наступний параграф:

«9. Параграфи з 1 до 8 застосовні за внесення необхідних змін mutatis mu­tandis щодо продовження рішення за первинним запитом».

8. У статті 4 терміни «фільсифіковані або піратські товари» замінені на тер­міни «товари, зазначені в статті 1, параграф 2, пункт а)».

59

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

9. Стаття 5 замінена на наступний текст: «Стаття 5

1. Рішення, що визнає обгрунтованим клопотання правовелодільця, негайно повідомляються митним офісам держав-членів, яких можуть стосуватися това­ри, зазначені в статті 1, параграф 2, пункт а), підозрювані в цьому запиті.

2. Коли запит зроблений згідно зі статтею 3, параграф 1, другий абзац, то за­стосовується, за внесення необхідних змін mutatis mutandis, стаття 250, перше тире, Регламенту (ЄС) № 2913/92, до рішення, що визнає обгрунтованим зазна­чене клопотання, а також рішення, що його продовжує або скасовує.

Коли рішення, що визнає обгрунтованим зазначене клопотання, прийнято, то позивач повинен передати це рішення, супроводжуване, в разі необхідності, будь-якою іншою корисною інформацією, а також перекладом, до служби, під­відомчої митним органам, зазначеної у статті 3, параграф 1, перший абзац, дер-жави-члена або держав-членів, у яких позивач зробив запит щодо втручання митних властей.

Разом з тим, за згодою позивача, ця передача може бути здійснена безпосеред­ньо службою, підвідомчою митним органам, які прийняли рішення. За запитом митних органів зацікавлених держав-членів, позивач надає додаткові відомості, які виявляються необхідними для виконання цього рішення.

Період, зазначений у статті 3, параграф 5, третій абзац, триває починаючи від дати прийняття рішення, що визнає обгрунтованим клопотання. Дане рішення вступає в силу в державі-члені або в державах-членах, які є його ад­ресатами, тільки починаючи від моменту передачі, зазначеної в другому абзаці і, в разі необхідності, коли збір, зазначений у статті 3, параграф 4, другий аб­зац, був сплачений і коли була визначена гарантія, зазначена в статті 3, параг­раф 6.

Проте строк даного рішення не може в жодному разі перевищити річного строку, починаючи від дати прийняття рішення, що визнає обгрунтованим пер­винне клопотання. Це рішення потім негайно повідомляється державним мит­ним офісам, яких можуть стосуватися товари, підозрювані в підробці товарів, зазначених у цьому рішенні.

Цей параграф застосовний за внесення необхідних змін mutatis mutandis до рішення з продовження первинного рішення».

10. У статті 6, параграф 1, перший абзац, терміни «фальсифіковані або піратські товари» замінені на терміни «товари, зазначені у статті 1, параграф 2, пункт а)».

11. У статті 7, параграф 2 замінений на наступний текст:

«2. Коли йдеться про товари, підозрювані в завданні шкоди патентам, серти­фікатам або правам на рисунки чи моделі, володілець, імпортер або адресат то­варів може добитися відміни або усунення затримання товарів, про які йдеться, шляхом гарантійного депозиту, за умови, що:

a) служба або митний офіс, зазначений у статті 6, параграф 1 був поінфор­мований у строк, визначений параграфом 1 цієї статті, про звернення до компе­тентних органів, зазначених у цьому параграфі 1, для винесення рішення ш суті;

b) по закінченні цього строку, повноважні органи не вжили відповідних захо Дів;

60

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

с) були дотримані всі митні формальності.

Гарантія повинна бути достатньою для захисту інтересів правоволодільця. Призначення цієї гарантії не впливає на інші можливості клопотань, які має правоволоділець. У разі, якщо до компетентних органів для прийняття рішення по суті звернулися інакше, ніж за ініціативою володільця патенту, володільця сертифікату або володільця права на рисунки чи моделі, ця гарантія не нада­ється, якщо цей володілець не заявив право подавати позов до суду протягом двадцяти робочих днів від моменту одержання ним повідомлення про відмову арешту або затримання. В разі застосування параграфа 1, другий абзац, цей строк може бути продовжений максимум на тридцять робочих днів».

12. Назву розділу V замінено на наступний текст:

«Положення застосовні до товарів, що визнаються як товари, які завдають шкоди праву інтелектуальної власності».

13. Стаття 8 замінена на наступний текст: «Стаття 8

1. Не завдаючи шкоди іншим способам клопотань, до яких може вдатися правововолоділець, держави-члени вживають заходи, необхідні, щоб дозволи­ти компетентним органам:

a) як правило, і відповідно до чинних положень державного законодавства, зни­щувати товари, визнані товарами, зазначеними в статті 1, параграф 2, пункт а), або вміщувати їх поза торговельною мережею для уникнення завдання шкоди правоволодільцю, і все це без будь-якої компенсації і без будь-яких витрат з Державної скарбниці;

b) вживати відносно цих товарів будь-які інші заходи, метою яких є дійсно позбавити зацікавлених осіб одержання економічного прибутку від операції. Якщо не вважати особливі випадки, то не вважається таким, що має відповід­ний ефект, просте усунення марки, незаконно проставленої на фальсифікова­них товарах.

2. Товари, зазначені у статті 1, параграф 2, пункт а), можуть стати предме­том відмови на користь Державного казначейства. В цьому разі застосовується параграф 1, пункт а).

3. Крім відомостей, повідомлених відповідно до статті 6, параграф 2, другий абзац і згідно з передбаченими ними умовами, митний офіс або компетентна служба інформує, за його проханням, правоволодільця про найменування і ад­ресу відправника, імпортера або експортера і виробника товарів, визнаних то­варами, зазначеними в статті 1, параграф 2, пункт а), а також про кількість то­варів, про які йдеться».

14. У статті 9, параграфи 1 і 2 замінені на наступний текст: «1. Прийняття запиту, складеного відповідно до статті 3, параграф 2, дає правоволодільцю право на відшкодування в разі, якщо товари, зазначені у статті 1, параграф 2, пункт а), уникнули б митного офісу шляхом відміни затри­мання або відсутності стримуючого заходу, відповідно до статті 6, параграф 1, тільки на умовах, передбачених законодавством держави-члена, в якій був зроблений запит, або коли цей запит був зроблений відповідно до статті 3, па­раграф 1, другий абзац, на умовах, передбачених законодавством держави-члена, в якій ці товари уникнули контролю митного офісу.

61

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________

2. Здійснення митним офісом або іншою уповноваженою на те службою ком-петенцій, які на них покладені для боротьби проти товарів, зазначених у статті 1, параграф 2, пункт а), і в статті 4, у разі шкоди, зазнаної цими особами внаслі­док їх втручання, тільки на умовах, передбачених законодавством держави-члена, в якій був зроблений запит або коли цей запит, зроблений відповідно до статті 3, параграф 1, другий абзац, на умовах, передбачених законодавством держави-члена, в якій завдана шкода».

15. У статті 11, друга фраза замінена наступним текстом: «Ці санкції повинні мати ефективний, пропорційний і застережний харак­тер».

Стаття 2

Цей Регламент вступає в силу на наступний день після його опублікування в Офіційних відомостях Європейського Співтовариства.

Він набуває чинності з 1 липня 1999 року.

Цей Регламент обов'язковий у всіх своїх елементах і безпосередньо застосов­ний у всіх державах-членах.

62

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

ДИРЕКТИВА 89/552 ЄЕС РАДИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА

від 3 жовтня 1989 року,

спрямована на координацію деяких адміністративних,

нормативних і законодавчих положень держав-членів,

що відносяться до телемовної діяльності

(«Телебачення без кордонів»)

Рада Європейського Співтовариства,

Відповідно до Договору про створення Європейського Економічного Співто­вариства (ЄЕС), зокрема, його статей 57 (2) і 66, Враховуючи пропозицію Комісії, У співробітництві з Європейським Парламентом, Зважаючи на думку Комітету з економічних і соціальних питань,

(1) Оскільки цілі Співтовариства, викладені в Договорі, полягають у здійс­ненні постійного зближення європейських народів, встановленні тісних зв'язків між державами, які входять до Співтовариства, забезпеченні економічного і со­ціального прогресу держав шляхом усунення бар'єрів, що розділяють Європу, реалізації зусиль, спрямованих на поліпшення життя її народів, а також збере­женні та зміцненні миру і свободи;

(2) Оскільки Договір передбачає створення спільного ринку, який усуває пе­решкоди між державами-членами, що заважають вільному обміну послугами, і встановлює режим, який забезпечує здорову конкуренцію;

(3) Оскільки передачі завдяки сучасній техніці не «визнають» кордонів і є од­ним із засобів, що дозволяє досягнути цілей, визначених Співтовариством;

(4) Оскільки необхідно вжити заходів, які забезпечують перехід від націо­нальних ринків до спільного ринку виробництва і розповсюдження програм та створюють умови для добросовісної конкуренції без шкоди для діяльності в ін­тересах суспільства, яка припадає на організації телевізійного мовлення;

(5) Оскільки Рада Європи затвердила Європейську конвенцію з телевізійно­го транскордонного мовлення;

(6) Оскільки Договір передбачає прийняття директив з метою координації постанов, призначених для полегшення доступу до неоплачуваної діяльності (на громадських засадах);

(7) Оскільки телевізійне мовлення в нормальних умовах є послугою з точки зору Договору;

(8) Оскільки Договір передбачає вільне переміщення всіх послуг, що надаю­ться звично за певну плату, пов'язану без винятку з їх культурним або іншим змістом, і без обмеження щодо громадян держав-членів, які проживають у кра­їні Співтовариства, що не є адресатом (одержувачем) послуги;

(9) Оскільки це право, застосовне до мовлення і розповсюдження телевізійних послуг, також є особливим виявом, відповідно до права Співтовариства, більш загального принципу, а саме свободи виявлення, як це випливає з статті 10 (1)

63

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

Конвенції про охорону прав людини та її основних свобод, ратифікованої всіма державами-членами;

(10) Оскільки через цю обставину прийняття директив, які стосуються дія­льності щодо передачі і розповсюдження програм телемовлення, повинно за­безпечувати вільне проведення цієї діяльності у світлі зазначеної статті за умови тільки тих обмежень, які передбачені параграфом 2 тієї ж статті і стат­тею 56 (1) Договору;

(11) Оскільки адміністративні, нормативні і законодавчі постанови, застосовні державами-членами до здійснення телевізійного і кабельного мовлення, мають відмінності, при цьому деякі з них перешкоджають вільному обміну передач у Співтоваристві і спотворюють правила конкурентної гри всередині спільного ринку;

(12) Оскільки всі ці перешкоди вільному мовленню всередині Співтовари­ства повинні бути, відповідно до Договору, усунені;

(13) Оскільки усунення повинні відбуватися паралельно з координацією тих законодавчих актів, які можуть бути застосовані;

(14) Оскільки метою усунення повинно бути поліпшення здійснення профе­сійної діяльності, а якщо говорити в більш широкому розумінні, то здійснення вільного руху інформації, ідей всередині Співтовариства;

(15) Оскільки віднині необхідно і достатньо, щоб усі передачі здійснювалися з дотриманням законодавства тієї держави-члена, звідки вони передаються;

(16) Оскільки ця Директива передбачає мінімальні положення, необхідні для забезпечення вільного поширення передач;

(17) Оскільки з цієї причини вона не зачіпає повноважень, які мають держа-ви-члени та їх владні структури стосовно організації, — включаючи системи надання, адміністративного дозволу або оподаткування, — і фінансування пе­редач, а також змісту програм;

(18) Оскільки незалежність культурної еволюції від однієї держави-члена до іншої і культурна багатогранність Співтовариства залишаються таким чи­ном збереженими;

(19) Оскільки необхідно, щоб у межах спільного ринку всі передачі, які ве­дуться із Співтовариства і призначені для приймання в ньому ж, а саме пере­дачі, призначені для іншої держави-члена, дотримувалися законодавства, яке застосовується до передач, призначених для невизначеного кола осіб держа­ви-члена, звідки ведуться передачі, а також дотримувалися положень цієї Ди­рективи;

(20) Оскільки, однак, держава-член, яка приймає передачі, може як виняток і за певних умов тимчасово призупинити ретрансляцію телемовлення;

(21) Оскільки основною турботою держав-членів є уникнення актів, що зав­дають шкоди вільному рухові і комерції телевізійного мовлення або можуть сприяти створенню домінуючих позицій, які обмежують плюралізм і свободу телевізійної, а також взагалі всієї інформації;

(22) Оскільки ця Директива, обмежуючись регламентом, спрямованим спе­ціально на телевізійне мовлення, не визначає питання про чинні акти Співтова­риства з уніфікації або майбутні акти, мета яких полягає в тому, щоб змусити дотримуватися вимог щодо захисту споживачів, добросовісності комерційних угод та конкуренції;

64

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

(23) Оскільки координація разом з тим необхідна для забезпечення особам і промисловим виробникам телевізійних програм культурного призначення більш вільного доступу до професії та до її реалізації;

(24) Оскільки мінімальні вимоги, які можна ставити до всіх телевізійних програм Співтовариства, приватних або громадських, стосовно аудіовізуальної продукції є засобом, що дозволяє здійснювати виробництво, незалежне вироб­ництво і розповсюдження стосовно зазначених видів промисловості, і доповню­ють інші документи, які вже запропоновані або будуть запропоновані в цьому напрямку;

(25) Оскільки віднині необхідно втілювати в життя створення ринків, які ма­ли б достатні розміри для того, щоб телевізійна продукція держав-членів могла погашати необхідні інвестиції, але не лише за рахунок створення загальних правил, що відкривають національні ринки один одному, а також і за рахунок їх відкриття (кожного разу, коли це можливо) належними для цього способами, щоб європейська продукція займала переважну частину телевізійних програм держав-членів;

(26) Оскільки для застосування цих правил і досягнення поставлених цілей держави-члени повинні зробити доповіді в Комісії щодо тієї частки, яку ця Ди­ректива передбачає зарезервувати для європейських творів і для незалежної продукції;

(27) Оскільки для розрахунку цієї частки необхідно врахувати особливий стан Еллінської Республіки (Греції) і Португальської республіки; Комісія повин­на довести доповідь кожної держави-члена до відома інших, додавши до неї за необхідності відзив з врахуванням прогресу, досягнутого за попередні роки, об­сягу, який займають у складанні програм твори першої передачі, особливих умов нових організацій телемовлення і специфічної ситуації країн з малою поту­жністю аудіовізуального виробництва або з обмеженим лінгвістичним простором;

(28) Оскільки для вищезазначених цілей необхідно визначити поняття «євро­пейський твір», не відкидаючи можливості держав-членів уточнити це визна­чення стосовно організацій телевізійного мовлення, що відносяться до їх компе­тенції відповідно до статті 3(1), дотримуючись права Співтовариства і врахову­ючи цілі цієї Директиви;

(29) Оскільки необхідно запроваджувати інструменти та процедури, відпо­відні і узгоджені із правом Співтовариства, які сприяють здійсненню цих цілей, маючи на увазі вжиття належних заходів, щоб підтримати діяльність і розви­ток європейського аудіовізуального виробництва і його розповсюдження, особ­ливо в країнах з малою потужністю цього виробництва або з обмеженим лінг­вістичним простором;

(30) Оскільки національні засоби підтримки розвитку європейського вироб­ництва також можуть бути використані в тій мірі, в якій вони відповідають праву Співтовариства;

(31) Оскільки передача, по можливості, певної частки незалежних творів по телебаченню, створених незалежними продюсерами телемовних організацій, сприяє виникненню нових джерел телевізійної продукції, а саме створенню не­великих і середніх підприємств;

(32) Оскільки внаслідок цього виникнуть нові можливості і нові ринки збуту для творчості, для професій, пов'язаних з культурою, і для працівників у галузі

51-319

65

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________

культури; визначаючи поняття «незалежний продюсер», держави-члени по­винні будуть врахувати цю обставину і для цього — звернути максимум уваги на невеликі і середні підприємства і прослідкувати за тим, щоб стала можли­вою фінансова участь дочірніх компаній щодо спільного виробництва радіомов­ними організаціями;

(33) Оскільки необхідні заходи для того, щоб держави-члени могли прослід­кувати певну хронологію між першою кінематографічною передачею твору і першою телевізійною передачею;

(34) Оскільки з метою активного просування тієї або іншої мови держави-члени повинні зберігати право встановлювати більш суворі або більш детальні правила залежно від лінгвістичних критеріїв, тим більше, що ці правила базу­ються на праві Співтовариства і не можуть застосовуватися до ретрансляції програм, створених в інших державах-членах;

(35) Оскільки для повного і адекватного забезпечення захисту інтересів спо­живачів, якими є телеглядачі, необхідно, щоб телереклама підпадала під певну кількість мінімальних норм і критеріїв, і щоб держави-члени мали право вста­новлювати більш суворі і більш детальні правила, а в деяких випадках — інші умови для телевізійних організацій, які перебувають у їх віданні;

(36) Оскільки при дотриманні права Співтовариства держави-члени повинні мати можливість встановлювати для передач, призначених виключно для на­ціональної категорії і які не можуть бути прийняті, прямо або опосередковано, в одній або в кількох державах-членах, інші умови стосовно рекламних вставок та інших обмежень до обсягу реклами, щоб сприяти цьому типу передач;

(37) Оскільки необхідно заборонити будь-яку рекламу сигарет та інших тю­тюнових виробів, включаючи опосередковані форми реклами, які без прямого нагадування про продукт намагаються обійти заборону на рекламу, використо­вуючи назви марки, символів або інших розпізнавальних рис тютюнових виро­бів або підприємств, діяльність яких відома або основна діяльність яких пов'я­зана з виробництвом чи продажем таких виробів;

(38) Оскільки необхідно також заборонити будь-яку телевізійну рекламу лікування і медикаментів, що надаються тільки за приписом лікаря у державі-члені, у віданні якої перебуває телемовна організація, і крім того передбачити суворі критерії в галузі телереклами алкогольної продукції;

(39) Оскільки роль спонсорства у фінансуванні програм постійно зростає, необхідно розробити в цій галузі відповідні правила;

(40) Оскільки, крім того, необхідно передбачити правила щодо захисту фізичного, інтелектуального і морального розвитку неповнолітніх у програмах і телевізійній рекламі;

(41) Оскільки якщо телевізійні організації нормально слідкують за тим, щоб їх передачі добросовісно (лояльно) подавали факти і події, необхідно підпорядку­вати їх чітким зобов'язанням стосовно права на опублікування спростування або на прийняття рівноцінних заходів, щоб кожна людина, законним правам якої бу­ло завдано шкоди в результаті висловленого в телевізійній передачі твердження, могла б подати відповідні вимоги (претензію),

приймає цю Директиву:

66

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

РОЗДІЛ І

Визначення

Стаття 1

Згідно з даною Директивою розуміють під:

a) «телевізійним мовленням» первинну передачу, бездротову або по проводах, наземну або через супутник, кодовану або ні, телевізійних програм, призначених для невизначеного кола осіб. Мається на увазі обмін програм між підприємства­ми з метою ретрансляції для споживачів. Не маються на увазі служби зв'язку, що постачають за індивідуальним запитом елементи інформації або такі послуги, як телекопіювання, електронні банки даних та інші подібні послуги;

b) «телевізійною рекламою» будь-яку форму телесповіщення за певну вина­городу або плату, що вноситься державним або приватним підприємством у ме­жах комерційної, промислової і кустарної діяльності або вільної професії з ме­тою надання за плату товарів або послуг, включаючи нерухомість, права і облі­гації. За винятком цілей, зазначених у статті 18, це не включає прямі пропозиції споживачам з метою продажу, купівлі або прокату виробів або з метою надання послуг за винагороду;

c) «підпільною рекламою» словесне або візуальне подання товарів, послуг, найменування, марки або діяльності виробника товарів або виробника послуг у програмах, коли це подання робиться навмисно телевізійною організацією з ре­кламною метою і може ввести споживачів в оману стосовно природи такого по­дання. Подання розглядається навмисним, коли воно здійснюється за винагоро­ду або відповідну плату;

d) «спонсорством» будь-який внесок приватного або державного підприємст­ва, яке не займається радіомовною діяльністю або діяльністю по створенню ау­діовізуальних творів, до фінансування телевізійних програм з метою рекламу­вання свого імені, своєї марки, свого іміджу, своєї діяльності або своїх досяг­нень.

РОЗДІЛ II

Загальні положення

Стаття 2

1. Кожна держава слідкує за тим, щоб усі телевізійні передачі, здійснювані:

— телемовними організаціями, що входять до її компетенції, або

— телемовними організаціями, що використовують частоту чи потужність супутника, наданого цією державою-членом, або зв'язок, що йде до супутника, який знаходиться в даній державі-члені, і все це не входить до компетенції жо­дної держави, дотримувалися права, що застосовується до передач, призначе­них для невизначеного кола осіб цієї держави-члена.

2. Держави-члени забезпечують свободу прийому і не перешкоджають ре­трансляції на їх території телевізійних передач з інших держав-членів на тих підставах, які були скоординовані даною Директивою. Вони можуть тимчасово призупинити ретрансляцію телевізійних передач за таких умов:

а) телепередача з іншої держави-члена відверто і серйозно порушує стат­тю 22;

л-з»

67

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________

b) протягом попередніх дванадцяти місяців телемовна компанія вже при­наймні двічі порушила одне й те ж положення;

c) держава-член, про яку йдеться, письмово повідомила телемовній орга­нізації і Комісії про вчинені порушення і про свій намір обмежити ретрансля­цію в тому разі, якщо подібне порушення відбудеться знову;

d) консультації з державою, яка транслює передачі, і з Комісією не призвели до взаємного врегулювання протягом п'ятнадцяти днів, рахуючи від моменту повідомлення в установленій формі, передбаченого пунктом с), і зазначене по­рушення продовжується.

Комісія слідкує за тим, щоб тимчасове припинення передач відповідало пра­ву Співтовариства. Вона може вимагати від відповідної держави-члена тер­міново відмінити призупинення передач, що суперечать праву Співтовариства. Це положення не зачіпає застосування будь-якої процедури, заходу або санкції до порушень, про які йдеться, в державі-члені, до компетенції якої належить відповідна телемовна організація.

3. Ця Директива не стосується телевізійних передач, призначених виключно для прийому в інших державах, ніж держави-члени, і які приймаються безпо­середньо або опосередковано в одній або кількох державах-членах.

Стаття З

1. Держави-члени мають право стосовно телемовних організацій, які перебу­вають в їх компетенції, передбачати більш суворі або більш детальні правила у сфері дії цієї Директиви.

2. Держави-члени, за допомогою відповідних засобів, слідкують, у межах свого законодавства, за дотриманням телемовними організаціями, які перебу­вають в їх компетенції, положень даної Директиви.

РОЗДІЛ III

Просування розповсюдження (прокату) і продукції телевізійних програм

Стаття 4

1. Держави-члени слідкують за тим, щоб здійснювати це просування, і, за допомогою відповідних засобів, за тим, щоб телемовні організації резервували європейським творам, відповідно до статті 6, переважну частину свого ефірного часу, за винятком часу, що відводиться для інформації, спортивним змаганням, іграм, рекламі або послугам телетексту. Ця пропорція з врахуванням відпо­відальності телемовних організацій перед своїм споживачем (публікою) у сфері інформації, виховання, культури і розваг, повинна бути досягнута поступово на основі відповідних критеріїв.

2. Якщо пропорція, визначена у пункті 1, не може бути досягнута, вона разом з тим не повинна бути нижчою за ту, яка зафіксована в середньому в 1988 році у відповідних державах-членах. Відносно ж того, що стосується Греції та Порту­галії, то для них 1988 рік замінюється 1990-им.

3. Від 3 жовтня 1991 року держави-члени подають Комісії один раз на два роки доповідь щодо втілення у життя цієї статті і статті 5.

Ця доповідь містить статистичний огляд щодо впровадження зазначеної в цій статті і в статті 5 пропозиції для кожної з телевізійних програм, що входять

68

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

до компетенції відповідної держави-члена, а також містить причини, за яких в кожному окремому випадку стало можливим досягнути цієї пропорції та прий­няті або передбачувані заходи для досягнення мети.

Комісія доводить ці доповіді до відома інших держав-членів і Європейського Парламенту, супроводжуючи в разі необхідності відповідним відзивом. Вона слідкує за застосуванням цієї статті і статті 5 відповідно до положень Договору. У своєму відзиву вона може повідомити про прогрес, досягнутий порівняно з по­передніми роками, про ту частку, яку займають твори першого поширення (пер­шої передачі) у складанні програм, про особливі умови нових телемовних орга­нізацій і про особливий стан країн із слабкою базою аудіовізуального виробницт­ва або з обмеженим лінгвістичним простором.

4. Рада перевіряє застосування на практиці цієї статті на підставі доповіді Комісії, доповненої пропозиціями про перегляд, які Комісія вважала б відповід­ними по закінченні не менше п'яти років після прийняття цієї Директиви.

З цією метою доповідь Комісії повинна враховувати, на основі одержаної ін­формації, повідомленої державами-членами відповідно до пункту 3, зміни, що відбулися на ринку Співтовариства, а також міжнародну обстановку.

Стаття 5

Держави-члени, кожного разу, коли це можливо, з допомогою відповідних за­собів слідкують за тим, щоб телемовні організації резервували принаймні 10 % їх антенного часу, за винятком часу, відведеного на інформаційні повідомлення, спортивні змагання, ігри, рекламу або послуги телетексту, або ж, за вибором дер­жави-члена, виділяти принаймні 10 % їх бюджету на підготовку програм з євро­пейських творів незалежних продюсерів телемовних організацій. Ця пропозиція, враховуючи відповідальність телемовних організацій перед своїм телеглядачем у сфері інформації, виховання, культури та розваг, повинна досягатися поступо­во на основі відповідних критеріїв; вона повинна бути досягнута з виділенням відповідної частки недавніх (свіжих) творів, тобто тих, які транслювалися протя­гом п'яти років після їх створення.

Стаття 6

1. Під «європейськими творами» в цьому розділі розуміються наступні твори:

a) твори, виготовлені в державах-членах Співтовариства, а відносно телемов­них організацій, що входять до компетенції ФРН, то твори «родом» з німецьких земель, де основний закон не має сили, які відповідають вимогам пункту 2;

b) твори, виготовлені в третіх європейських державах, які відправлені за Європейською конвенцією на транскордонне телебачення Ради Європи і відпо­відають вимогам пункту 2;

c) твори, які виготовлені в інших третіх європейських країнах і відповідають вимогам пункту 3.

2. Творами, згадуваними в пункті 1, підпункти (а) і (Ь), є твори, які створені головним чином за допомогою авторів і працівників, що проживають в одній або кількох державах, зазначених в тих же підпунктах пункту 1, і які відповідають одній з трьох нищезазначених умов:

а) якщо вони створені одним або кількома продюсерами в одній або кількох державах;

69

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

b) створення цих творів перевіряється і ефективно контролюється одним або кількома продюсерами, що проживають в одній або кількох державах;

c) сприяння співпродюсерам цих держав становить собою більшу частину з точки зору загальної вартості спільного виробництва і воно не контролюється одним або кількома продюсерами, що проживають за межами цих держав.

3. Творами, згаданими в підпункті (с) пункту 1, є твори, які створюються або ексклюзивно, або у співробітництві з продюсерами, що проживають в одній або кількох державах-членах, або продюсерами, що проживають в одній або кіль­кох третіх європейських державах, з якими Співтовариство повинно укласти угоду щодо процедур, передбачених Договором, якщо ці твори створюються го­ловним чином за сприяння авторів або працівників, місцем проживання яких є одна або кілька європейських держав.

4. Твори, які не є європейськими, за пунктом 1, але які створені головним чи­ном за сприяння авторів і працівників, що проживають в одній або кількох дер­жавах-членах, розглядаються як європейські твори пропорційно участі спів-продюсерів Співтовариства в загальній вартості виробництва.

Стаття 7

Держави-члени слідкують за тим, щоб телемовні організації, які перебувають в їх компетенції, не здійснювали ніякої трансляції кінематографічних творів, як­що нема відповідної угоди між володільцем прав і телемовною організацією, до закінчення дворічного строку після початку експлуатації цього твору в кінозалах в одній з держав-членів Співтовариства; відносно кінематографічних творів, спільно створених з телемовною організацією, цей строк становить один рік.

Стаття 8

Коли держави-члени вважають це за необхідне для досягнення певних цілей у лінгвістичній політиці, то вони мають право, за умови дотримання пра­ва Співтовариства, передбачити стосовно певних передач або всього комплексу передач телемовних організацій, які входять до компетенції цих держав, більш детальні або більш суворі правила саме з точки зору лінгвістичних критеріїв.

Стаття 9

Цей розділ не стосується передач місцевого характеру, які не входять до складу системи національної мережі.

РОЗДІЛ IV

Телереклама і спонсорство

Стаття 10

1. Телереклама повинна легко розпізнаватися як така і чітко відрізнятися від решти програми за рахунок оптичних і/або акустичних засобів.

2. Окремі рекламні плями повинні становити винятки.

3. Реклама не повинна користуватися сублімінальною технологією.

4. Забороняється таємна (прихована) реклама.

Стаття 11

1. Реклама повинна вставлятися між передачами. З врахуванням умов, за­фіксованих у пунктах 2—5, реклама також може бути показана і під час пере-1

70

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

дач, але таким чином, щоб не завдати шкоди їх цілісності, враховуючи природ­ні перерви в програмі, а також її тривалість та природу, і щоб не завдати шко­ди правам правонаступників.

2. У передачах, які складаються з автономних частин, або у спортивних пе­редачах і подібних, які мають інтервали, реклама може бути вставлена або між автономними частинами, або в інтервалі.

3. Трансляція таких аудіовізуальних творів, як повнометражні і телевізійні фільми (за винятком фільмів з продовженням, хроніки, документальних філь­мів та розважальних передач) за умови, що їх запрограмована тривалість пе­ревищує сорок п'ять хвилин, може бути перервана один раз по закінченні соро­ка п'яти хвилин. Інша перерва дозволяється в тому разі, коли їх запрограмова­на тривалість перевищує принаймні двадцять хвилин при двох або кількох повних сорокап'ятихвилинних частинах.

4. Якщо інші передачі, але не ті, на які поширюється дія пункту 2, перерива­ються рекламою, то між кожною наступною одна за одною перервою всередині передач повинно минути, принаймні, двадцять хвилин.

5. Реклама не повинна включатися до трансляції релігійних служб. Не мо­жуть перериватися рекламою телевізійні журнали, останні новини, докумен­тальні та релігійні передачі, а також передачі для дітей, запрограмована трива­лість яких не перевищує тридцяти хвилин.

Стаття 12

Телевізійна реклама не повинна:

a) посягати на людську гідність;

b) применшувати права людей за расовими, статевими та національними ознаками;

c) посягати на релігійні або-політичні переконання;

d) заохочувати поведінку, що завдає шкоди здоров'ю й безпеці;

e) заохочувати дії, що завдають шкоди захисту довкілля.

Стаття 13

Забороняється будь-який вид реклами сигарет і тютюнових виробів.

Стаття 14

Забороняється телереклама лікування та медикаментів, що видаються тіль­ки за приписом лікаря у державі-члені, у віданні якої перебуває телемовна ор­ганізація.

Стаття 15

Телевізійна реклама алкогольної продукції повинна відповідати наступним критеріям:

a) вона не повинна бути адресована спеціально неповнолітнім і, зокрема, по­казувати неповнолітніх, які вживають ці напої;

b) вона не повинна асоціювати вживання алкоголю з підвищенням фізичних досягнень або з управлінням автомобіля;

c) вона не повинна створювати враження, що вживання алкоголю сприяє со­ціальному або сексуальному успіху;

d) вона не повинна наводити на думку, що алкогольні напої володіють терапев­тичними властивостями або мають стимулюючу або протиконфліктну дію;

71

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________

e) вона не повинна сприяти надмірному вживанню алкогольних напоїв або створювати негативний образ стриманості чи тверезості;

f) вона не повинна подавати як позитивну якість велику кількість алкоголю в напоях.

Стаття 16

Телевізійна реклама не повинна завдавати моральної або фізичної шкоди неповнолітнім і через ці обставини відповідати наступним критеріям для їх за­хисту:

a) вона не повинна безпосередньо спонукати неповнолітніх купувати який-небудь продукт або послугу, експлуатуючи їх недосвідченість або кредитовдат-ність;

b) вона не повинна безпосередньо спонукати неповнолітніх переконувати своїх батьків або третіх осіб купувати відповідні вироби або послуги;

c) вона не повинна експлуатувати те довір'я, яке відчувають неповнолітні до своїх батьків, учителів або інших дорослих людей;

d) вона не повинна невмотивовано показувати неповнолітніх у небезпечній ситуації.

Стаття 17

1. Спонсоровані телевізійні програми повинні відповідати наступним вимо­гам:

a) на зміст і склад спонсорованої передачі в жодному випадку не повинен впливати спонсор таким чином, щоб обмежити відповідальність і посягнути на незалежність телемовної організації щодо цих передач;

b) вони повинні легко ідентифікуватися як такі найменуванням і/або логоти­пом спонсора на початку і/або в кінці програм;

c) вони не повинні спонукати до купівлі або прокату виробів спонсора або третіх осіб, посилаючись, зокрема, на особливі рекомендації цих виробів або по­слуг.

2. Телевізійні програми не можуть спонсоруватися фізичними або юридич­ними особами, основною діяльністю яких є виготовлення або продаж виробів чи надання послуг, реклама яких заборонена відповідно до статей 13 або 14.

3. Спонсоруватися не можуть тележурнали і політичні інформаційні пере­дачі.

Стаття 18

1. Час трансляції, відведений рекламі, не повинен перевищувати 15 % часу щоденної трансляції. Проте цей відсоток може бути доведений до 20 %, якщо до нього входять такі види реклами, як пропозиції, звернені безпосередньо до пуб­ліки або з метою продажу, купівлі чи прокату виробів, або з метою надання по­слуг, за умови, що обсяг коротких рекламних оголошень (плям) не перевищує 15 %.

2. Час трансляції, який відведений коротким рекламним оголошенням всере­дині надаваного відрізку часу, що дорівнює одній годині, не повинен перевищу- І вати 20 %.

3. Не порушуючи положення пункту 1, такі види реклами, як пропозиції,! звернені безпосередньо до публіки або з метою купівлі, продажу чи прокату]

72

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

виробів, або з метою надання послуг, не повинні перевищувати однієї години на день.

Стаття 19

Держави-члени можуть передбачити більш суворі правила, ніж правила, вміщені у статті 18, для ефірного часу і умов телевізійної передачі телемовних організацій, які перебувають у компетенції цих держав, щоб узгодити прохання на трансляцію телереклами з інтересами публіки, беручи до уваги:

a) інформаційну, виховну, культурну та розважальну функцію телебачення;

b) збереження плюралізму інформації.

Стаття 20

Не порушуючи статті 3, держави-члени можуть передбачити, дотриму­ючись при цьому права Співтовариства, інші умови, ніж ті, що зафіксовані в статті 11 (2—5) і в статті 18 для передач, які призначені виключно для націо­нальної території і які не можуть прийматися, прямо або опосередковано, в од­ній або кількох інших державах-членах.

Стаття 21

Держави-члени, в межах свого законодавства, слідкують за тим, щоб у тому разі, коли в телевізійних передачах не дотримуються положення цього розділу, вживалися відповідні заходи для забезпечення їх дотримання.

РОЗДІЛ V

Захист неповнолітніх

Стаття 22

Держави-члени вживають відповідні заходи для того, щоб передачі телемов­них організацій, які перебувають у віданні цих держав, не містили програм, здатних завдати серйозної шкоди фізичному, розумовому або моральному роз­витку неповнолітніх, а саме програм, що містять сцени порнографії чи жорсто­кості. Ці положення поширюються на інші програми, які можуть завдати шкоди фізичному, розумовому або моральному розвитку неповнолітніх, за винятком тих випадків, коли вибором часу для передачі або будь-якими технічними засо­бами забезпечена неможливість для неповнолітніх, що перебувають у зоні трансляції, дивитися або нормально слухати ці передачі.

РОЗДІЛ VI

Право на опублікування спростування

Стаття 23

1. Не порушуючи інші цивільні, адміністративні або кримінально-правові по­ложення, прийняті державами-членами, будь-яка фізична або юридична особа будь-якої національності, законні права якої були ущемлені стосовно її честі і репутації внаслідок некоректного ствердження (звинувачення), зробленого під час телепередачі, повинна користуватися правом опублікування спростування або прийняття рівноцінних заходів.

73

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________

2. Право опублікування спростування або прийняття рівноцінних заходів може бути здійснено щодо всіх телемовних організацій, які входять до компе­тенції держави-члена.

3. Держави-члени приймають необхідні постанови для введення в дію цього права або цих заходів і для визначення необхідної процедури для його виконан­ня. Вони в основному слідкують за тим, щоб був достатнім строк, передбачений для виконання права на опублікування спростування і на прийняття рівноцін­них заходів, а також за тим, щоб умови були такі, щоб це право або ці заходи могли бути здійснені відповідним чином фізичними або юридичними особами, які перебувають або проживають у інших державах-членах.

4. Заява на здійснення права на опублікування спростування або рівноцін­них заходів може бути відхилена, якщо вона не підтверджується щодо умов, викладених у пункті 1, якщо вона містить у собі каральні вчинки, якщо її трансляція може спричинити цивільну відповідальність телевізійної організа­ції або якщо вона аморальна.

5. Повинні бути передбачені процедури щодо подання скарги до судового ор­гану в разі виникнення спорів щодо виконання права на опублікування спрос­тування і прийняття рівноцінних заходів.

РОЗДІЛ VII

Заключні положення

Стаття 24

Для сфер, які не координуються цією Директивою, остання не зачіпає права і обов'язки держав-членів, що випливають з конвенцій, які стосуються сфери телекомунікацій та телемовлення.

Стаття 25

1. Держави-члени вводять в дію, не пізніше жовтня 1991 року, законодавчі, нормативні та адміністративні постанови, необхідні для приведення у відповід­ність з даною Директивою. Вони невідкладно інформують про це Комісію.

2. Держави-члени доводять до відома Комісії ті положення внутрішнього права стосовно сфери дії цієї Директиви, які вони змушені були прийняти в сфері, підпорядкованій цій Директиві.

Стаття 26

Найпізніше на п'ятий рік, рахуючи від дати прийняття цієї Директиви, і по­тім через кожні два роки, Комісія надає Європейському парламенту, Раді і Ко­мітету з економічних і соціальних питань звіт про застосування цієї Директиви, або, в іншому разі, формулює пропозиції для її адаптації відповідно до змін, які відбулися в галузі телебачення.

Стаття 27

Ця Директива адресується державам-членам.

74

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

ДИРЕКТИВА 91/250 ЄЕС РАДИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА

від 14 травня 1991 року про правову охорону комп'ютерних програм

Рада Європейського Співтовариства,

Відповідно до Договору про створення Європейського Економічного Співто­вариства, зокрема його статті 100 (а),

Враховуючи пропозицію Комісії,

У співробітництві з Європейським Парламентом,

Зважаючи на думку Комітету з економічних і соціальних питань,

(1) Оскільки нині нема чіткості щодо охорони комп'ютерних програм у дер­жавах-членах Співтовариства чинним законодавством, а там, де така охорона існує, вона не є однаковою;

(2) Оскільки створення комп'ютерних програм вимагає великих вкладень людських, технічних і фінансових ресурсів, в той час як вартість копіювання комп'ютерних програм становить лише малу частину того, що вимагається для їх незалежного створення;

(3) Оскільки комп'ютерні програми відіграють все більшу роль для великої кількості галузей промисловості, а пов'язана з комп'ютерними програмами тех­ніка може розглядатися як така, що має фундаментальне значення для проми­слового розвитку Співтовариства;

(4) Оскільки певні відмінності щодо правової охорони комп'ютерних про­грам, існуючі в законах держав-членів Співтовариства, мають прямий негатив­ний вплив на функціонування спільного ринку комп'ютерних програм, причому ці відмінності можуть збільшуватися при введенні державами-членами нового аналогічного законодавства;

(5) Оскільки існуючі відмінності, що мають такий вплив, слід усунути і не допускати подібних нових відмінностей; що ж стосується таких відмінностей, які не мають значного негативного впливу, то їх не слід ні усувати, ні заважати їх виникненню;

(6) Оскільки рамки правової роботи Співтовариства з правової охорони ком­п'ютерних програм повинні бути обмежені, перш за все, встановленням того, що держави-члени Співтовариства зобов'язані надати комп'ютерним програ­мам охорону за авторським правом як літературним творам, і, по-друге, вста­новленням того, хто повинен і що повинно охоронятися, виключні права, яким суб'єктам охорони повинні забезпечувати можливість дозволяти або забороня­ти певні дії, а також встановленням строку охорони;

(7) Оскільки для цієї Директиви термін «комп'ютерна програма» повинен включати програми, втілені в будь-якій формі, в тому числі включені до апарат­ного забезпечення, причому цей термін включає і допоміжні матеріали розроб­ки, що призводять до створення комп'ютерної програми, якщо тільки суть цих допоміжних матеріалів така, що результатом їх стає створення на наступній стадії комп'ютерної програми;

75

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України________________

(8) Оскільки відносно критеріїв, які повинні застосовуватися при визначенні оригінальності комп'ютерної програми, не повинні перевірятися якісні та есте­тичні цінності цієї програми;

(9) Оскільки Співтовариство має правочинності здійснювати міжнародну стандартизацію;

(10) Оскільки функція комп'ютерної програми полягає в тому, щоб забезпе­чувати зв'язок і працювати спільно з іншими складовими частинами комп'ютер­ної системи і з користувачами, для якого необхідний логічний, а в деяких ви­падках фізичний взаємозв'язок і взаємодія з усіма елементами програмного і апаратного забезпечення іншого комп'ютера, а також з користувачами з метою забезпечення роботи в оптимальному режимі;

(11) Оскільки частини програм, що забезпечують цей взаємозв'язок і вза­ємодію між елементами програмної і апаратної частин, звично відомі як «інтерфейси»;

(12) Оскільки цей функціональний взаємозв'язок і взаємодія звично відомі як «здатність до взаємодії», яка може бути визначена як здатність обмінювати­ся інформацією і спільно використовувати інформацію, обмін якою був здійсне­ний;

(13) Оскільки з метою усунення сумнівів слід пояснити, що охороняється тільки форма вираження комп'ютерної програми, а ідеї і принципи, що містять­ся в основі будь-якого елемента програми, в тому числі і в основі інтерфейсів, не охороняються авторським правом відповідно до цієї Директиви;

(14) Оскільки відповідно до цього принципу авторського права логіка, алго­ритми і мови програмування постільки, поскільки вони становлять собою ідеї і принципи, не охороняються відповідно до цієї Директиви;

(15) Оскільки відповідно до законодавства і судової практики держав-членів Співтовариства і міжнародних конвенцій з авторського права, форма виражен­ня таких ідей і принципів повинна охоронятися авторським правом;

(16) Оскільки для цієї Директиви термін «здавання в прокат» означає на­дання в користування на обмежений період часу і з комерційною метою ком­п'ютерної програми або її копії; причому цей строк не включає в себе публічно­го прокату, який, відповідно, залишається за рамками цієї Директиви;

(17) Оскільки виключні права автора запобіганню несанкціонованому від­творенню повинні — стосовно комп'ютерних програм — зазнавати певних об­межень, що дозволяють законному придбавачу здійснювати відтворення, тех­нічно необхідні для використання цієї програми;

(18) Оскільки це означає, що дії з завантаження і прогону, необхідні для ви­користання примірника програми, яка була законно придбана, і дія з корекції її помилок, не можуть бути заборонені договором; причому за відсутності спе­ціальних положень договору, укладеного при продажу програми, будь-яка ін­ша дія, необхідна для використання копії програми, повинна здійснюватися відповідно до її призначення законним придбавачем цього примірника;

(19) Оскільки особа, що має право використовувати комп'ютерну програму, не повинна лишатися права здійснювати дії, необхідні для спостереження за функціонуванням, вивчення і випробування функціонування комп'ютерної програми, за умови, що ці дії не порушують авторського права на комп'ютерну програму;

76

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

(20) Оскільки недозволене відтворення, переклад, адаптація або переробка форми коду, в якому комп'ютерна програма стала доступною, є порушенням виключних прав автора;

(21) Оскільки, разом з тим, у деяких випадках таке відтворення коду і пере­клад його форми в розумінні пунктів (а) і (с) статті 4 не можна відокремити від одержання необхідної інформації для досягнення здатності до взаємодії само­стійно створеної програми з іншими програмами;

(22) Оскільки слід вважати, що тільки в цих обмежених випадках здійснен­ня дій з відтворення і перекладу, вчинене особою, що має право використовува­ти програму, або для цієї особи, є законним і відповідним практиці добросовіс­ного використання, а тому не слід вимагати дозволу правоволодільця;

(23) Оскільки мета цього винятку полягає в тому, щоб зробити можливим поєднати всі компоненти комп'ютерної програми, в тому числі створені різними виробниками, таким чином, щоб вони могли спільно працювати;

(24) Оскільки такий виняток з виключних прав автора не повинен викорис­товуватися на шкоду законним інтересам правоволодільця або перешкоджати нормальному використанню програми;

(25) Оскільки, щоб не порушувати положень Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, строк охорони повинен дорівнювати життю ав­тора і 50 рокам, рахуючи від 1 січня року, наступного за роком його смерті, а сто­совно твору анонімного або під псевдонімом — 50 рокам, рахуючи від 1 січня ро­ку, наступного за роком першої публікації твору;

(26) Оскільки охорона комп'ютерних програм авторським правом не повин­на перешкоджати застосуванню, в певних випадках, інших форм охорони; од­нак будь-які договірні умови, що суперечать статті 6 або виняткам, передбаче­ним пунктами 2 і 3 статті 5, є недійсними;

(27) Оскільки положення цієї Директиви не перешкоджають застосуванню правил стосовно конкуренції, передбачених статтями 85 і 86 Договору про ство­рення ЄС, якщо основний постачальник відмовляється надати наявну інформа­цію, яка необхідна для забезпечення здатності взаємодії, у значенні, визначе­ному цією Директивою;

(28) Оскільки положення цієї Директиви не повинні перешкоджати застосу­ванню спеціальних вимог уже прийнятого законодавства Співтовариства стосов­но публікації інтерфейсів у сфері телекомунікації, а також Постанов Ради що­до стандартизації в галузі інформаційної техніки і телекомунікацій;

(29) Оскільки ця Директива не зменшує прав, передбачених національним законодавством відповідно до Бернської конвенції з питань, не охоплених цією Директивою,

прийняла цю Директиву:

Стаття 1 Об'єкт охорони

1. Відповідно до положень цієї Директиви, держави-члени повинні охороня­ти комп'ютерні програми нормами авторського права як твори літератури від­повідно до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів.

77

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

Для цієї Директиви поняття «комп'ютерна програма» включає допоміжні мате­ріали розробки.

2. Охорона відповідно до цієї Директиви застосовна до комп'ютерних про­грам, виражених у будь-якій формі. Ідеї і принципи, що лежать в основі будь-якого елемента комп'ютерної програми, включаючи елементи, що містяться в основі їх інтерфейсів, не підлягають охороні нормами авторського права відпо­відно до цієї Директиви.

3. Комп'ютерна програма підлягає охороні, якщо вона є оригінальною в то­му розумінні, що є результатом власної інтелектуальної діяльності її автора. Ніякі інші критерії не повинні застосовуватися для визначення її охоронозда-тності.

Стаття 2 Авторство на комп'ютерні програми

1. Автором комп'ютерної програми є фізична особа або група фізичних осіб, що створили комп'ютерну програму, або, якщо законодавство держави-члена дозволяє, юридична особа, що розглядається цим законодавством як правово-лоділець. Якщо колективні твори передбачаються законодавством держави-члена Співтовариства, особа, яка визнається цим законодавством держави-члена Співтовариства як така, що створила цей твір, вважається його автором.

2. Відносно комп'ютерних програм, створених групою фізичних осіб спільно, виключні права належать їм спільно.

3. Якщо комп'ютерна програма створена працюючим за наймом у порядку виконання службових обов'язків або згідно вказівок, даних йому роботодавцем, виключно роботодавець має право здійснювати всі майнові права на таким чи­ном створену програму, якщо інше не передбачено контрактом.

Стаття З Суб'єкти, що користуються охороною

Охорона надається всім фізичним і юридичним особам, що мають на це пра­во відповідно до національного законодавства з авторського права стосовно тво­рів літератури.

Стаття 4 Дії, що підпадають під обмеження

Відповідно до положень статей 5 і 6, виключні права правоволодільця, згідно зі статтею 2, включають право здійснювати або дозволяти:

a) постійне або тимчасове відтворення комп'ютерної програми будь-якими засобами і в будь-якій формі, частково або в повному обсязі.

Так, завантаження, відтворення на дисплеї, прогон, передача або запам'ято­вування комп'ютерної програми, необхідні для такого відтворення, вимагають для здійснення дозволу правоволодільця;

b) переклад, адаптацію, пристосування або будь-яку іншу зміну комп'ютер­ної програми і відтворення результатів цих дій без обмеження прав особи, що змінює програму;

c) будь-яку форму розповсюдження, включаючи прокат оригіналу комп'ю­терної програми або її копій. Перший продаж у Співтоваристві примірника програми правоволодільцем або за його дозволом вичерпує право розповсю-

78

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

дження у Співтоваристві цього примірника, за винятком права на контроль за подальшим прокатом програми або її копії.

Стаття 5 Винятки з дій, що підпадають під обмеження

1. За відсутності спеціальних положень контракту, дії, зазначені в Статті 4 (а) і 4 (Ь), не вимагають дозволу правоволодільця, якщо вони необхідні для ви­користання комп'ютерної програми законному користувачеві відповідно до її призначення, включаючи усунення помилок.

2. Виготовлення резервної копії особою, що має право використовувати ком­п'ютерну програму, не може бути заборонено договором, якщо це необхідно для такого використання.

3. Особа, що має право використовувати копію комп'ютерної програми, має право без дозволу правоволодільця вивчати, досліджувати або випробовувати функціонування програми з метою визначення ідей і принципів, що лежать в основі будь-якого елемента програми, якщо вона при цьому здійснює будь-які з дій щодо завантаження, відтворення на дисплеї, прогону або запам'ятовування програми, які вона має право здійснювати.

Стаття 6 Декомпіляція

1. Дозволу правоволодільця не вимагається, якщо відтворення коду або пе­реклад його форми в значенні, зазначеному в статті 4 (а) і (Ь), необхідне для одержання інформації, потрібної для досягнення здатності до взаємодії неза­лежно створеної комп'ютерної програми з іншими програмами, за дотримання наступних умов:

a) ці дії здійснюються ліцензіатом або іншою особою, що має право викорис­товувати копію програми, або в їх інтересах особою, що одержала дозвіл на здійснення цих дій;

b) інформація, необхідна для досягнення здатності до взаємодії, раніше не була візуально доступна особам, зазначеним у пункті а);

c) ці дії обмежені частинами оригіналу програми, для яких необхідно досяг­нути здатності до взаємодії.

2. Положення пункту 1 не дозволяють одержану їх застосуванням інформа­цію:

a) використовувати в інших цілях, ніж досягнення здатності до взаємодії не­залежно створеної комп'ютерної програми;

b) передавати іншим особам, за винятком випадків, коли це необхідно для забезпечення здатності до взаємодії незалежно створеної комп'ютерної про­грами;

c) використовувати для розробки, виробництва або маркетингу комп'ютер­ної програми, істотно подібної за її вираженням, або для будь-яких інших дій, що порушують авторське право.

3. Відповідно до положень Бернської конвенції про охорону літературних і ху­дожніх творів, положення цієї статті не слід інтерпретувати таким чином, щоб дозволити її застосовувати з обмеженням законних інтересів правоволодільця або на шкоду нормальному використанню комп'ютерної програми.

79

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

Стаття 7 Спеціальні заходи охорони

1. Не порушуючи положень статей 4, 5 і 6, держави-члени Співтовариства забезпечують, згідно з їх національним законодавством, відповідне відшкоду­вання шкоди особою, що вчинила будь-яку з перелічених нижче в пунктах а), Ь) і с) дій:

a) будь-яка дія щодо введення в обіг примірника комп'ютерної програми, знаючи або маючи розумні підстави вважати, що цей примірник є таким, що порушує права;

b) володіння з комерційною метою примірником комп'ютерної програми, знаючи або маючи розумні підстави вважати, що ця копія є такою, що порушує права;

c) будь-яка дія з введення в обіг або володіння з комерційною метою будь-якими засобами, єдиним призначенням яких є полегшення не санкціонованого усунення або обходу будь-якого технічного засобу, що може бути використаний для охорони комп'ютерної програми.

2. Відповідне національне законодавство держави-члена Співтовариства по­винно забезпечувати можливість конфіскації будь-якого примірника комп'ютер­ної програми, що порушує права.

3. Держави-члени Співтовариства можуть забезпечити можливість конфіс­кації будь-якого з засобів, зазначених у пункті 1 (с).

Стаття 8 Строк охорони

1. Охорона повинна забезпечуватися протягом життя автора і п'ятдесяти ро­ків після його смерті або після смерті останнього автора, що залишився живим. Якщо комп'ютерна програма є анонімним або псевдонімним твором або якщо юридична особа визначена автором відповідно до статті 2 (1), строк охорони по­винен становити п'ятдесят років від дати, коли комп'ютерна програма вперше стала доступною громадськості. Строк охорони повинен обчислюватися з І січня року, наступного за роком зазначених вище подій.

2. Державам-членам Співтовариства, в яких строк охорони довший від за­значеного в пункті 1, дозволяється встановлювати чинний нині строк до тих пір, поки строк охорони авторських прав не буде гармонізований загальним правом Співтовариства у більщ загальному вигляді. і

Стаття 9 і

Продовження застосування інших правових норм |

1, Положення цієї Директиви не повинні завдавати шкоди будь-яким іншим і правовим нормам, таким, що стосуються патентних прав, товарних знаків, не-1 добросовісної конкуренції, ділових секретів, охорони напівпровідникових виро-1 бів або договірного права. І

Будь-які положення договорів, що суперечать статті 6 або виняткам, передні баченим статтею 5 (2) і (3), визнаються недійсними, І

2. Положення цієї Директиви також застосовні до програм, створених до 1 січе ня 1993 року, без шкоди будь-яким діям, здійсненим, і правам, реалізованим дія цієї дати. Ш

80 1

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Стаття 10 Заключні положення

1. Держави-члени Співтовариства повинні ввести в дію закони, правила і адміністративні акти, необхідні для відповідності цій Директиві, до 1 січня 1993 року.

Коли держави-члени Співтовариства приймуть ці акти, останні повинні ма­ти посилання на цю Директиву або супроводжуватися таким посиланням при їх офіційній публікації. Способи здійснення такого посилання встановлюються державою-членом Співтовариства.

2. Держави-члени Співтовариства повинні повідомити Комісії норми націо­нальних законів, прийняті ними в галузі, охопленій цією Директивою.

Стаття 11

Держави-члени є одержувачами (адресатами) цієї Директиви.

61-319

81

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України

ДИРЕКТИВА 92/100 ЄЕС РАДИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА

від 19 листопада 1992 року

стосовно прав прокату, позичання і деяких положень авторського права і суміжних прав у сфері інтелектуальної власності

Рада Європейського Співтовариства,

Відповідно до Договору про створення Європейського Економічного Співто­вариства, зокрема, його статей 57 (2), 66 і 100 (а), Враховуючи пропозицію Комісії, У співробітництві з Європейським Парламентом, Зважаючи на думку Комітету з економічних і соціальних питань,

(1) Оскільки правова охорона, забезпечувана законодавством і звичаями держав-членів творам, що охороняються авторським правом, і об'єктам, що охороняються суміжними правами, відрізняються у сфері прокату і позичання, і ці відмінності створюють перешкоди для взаємних обмінів, викликають пере­коси в конкуренції і завдають шкоди нормальній роботі спільного ринку;

(2) Оскільки ці відмінності у сфері правової охорони можуть збільшуватися в разі прийняття державами-членами нових і різних законодавчих положень або з тієї причини, що судова практика держав-членів, яка інтерпретує ці по­ложення, розвиватиметься по-різному;

(3) Оскільки необхідно усунути ці відмінності відповідно до мети, сформульо­ваної в статті 8 (а) Договору, яка полягає в тому, щоб створити простір без внут­рішніх кордонів для встановлення, відповідно до статті 3 (f) Договору, режиму, який запобігав би можливості фальшивої конкуренції на спільному ринку;

(4) Оскільки прокат і позичання творів, що охороняються авторським пра­вом, і об'єктів, що охороняються суміжними правами, набувають важливого значення, зокрема для авторів, артистів і продюсерів фонограм і фільмів, що піратство в цій галузі становить все більшу загрозу;

(5) Оскільки відповідна охорона прав на прокат і на позичання творів, що охо­роняються авторським правом, і об'єктів, що охороняються суміжними правами, а також охорона об'єктів правом на запис, правом на відтворення, правом на трансляцію і правом на сповіщення твору невизначеному колу осіб можуть роз­глядатися від цього моменту як такі, що мають фундаментальне значення для культурного і економічного розвитку Співтовариства;

(6) Оскільки авторське право і суміжні права повинні враховувати такі нові економічні реалії, як нові форми експлуатації;

(7) Оскільки безперервність художньої і творчої діяльності авторів, артис-тів-виконавців або виконавців вимагає одержання ними відповідного доходу, а , капіталовкладення, зокрема, необхідні для виробництва фонограм і фільмів, 1 дуже високі і принагідні; оскільки тільки відповідна правова охорона володіль- 1 ців прав може ефективно гарантувати можливість одержання цього доходу і 1 амортизації цих капіталовкладень; j

82 І

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

(8) Оскільки ці види творчої, художньої і підприємницької діяльності здійс­нюються в основному незалежними особами; здійснення цих видів діяльності повинно бути полегшене введенням уніфікованої правової охорони у Співтова­ристві;

(9) Оскільки відтоді, як ці види діяльності становлять собою в основному по­слуги, то надання таких також повинно бути полегшене введенням уніфікова­них правових рамок у Співтоваристві;

(10) Оскільки необхідно зблизити законодавства держав-членів стосовно дотримання міжнародних конвенцій, на яких базуються авторське право і су­міжні права в багатьох державах-членах;

(11) Оскільки правові рамки Співтовариства стосовно прав на прокат і на позичання, а також деяких інших суміжних прав можуть зазнавати обмеження в постановах, які уточнюють, що держави-члени передбачають право на про­кат і позичання деяким групам правоволодільців, і передбачають також право на запис, відтворення, розповсюдження, мовлення і сповіщення твору невизна-ченому колу осіб деяким групам правоволодільців у галузі суміжних прав;

(12) Оскільки необхідно визначити поняття «прокат і надання в позичання» в цій Директиві;

(13) Оскільки для чіткості було б своєчасним виключити з поняття прокат і позичання, відповідно до цієї Директиви, деякі види надання в розпорядження, наприклад, надання в розпорядження фонограм або фільмів (кінематографіч­них або аудіовізуальних творів, кінозображень із звуковим або без звукового супроводу) для публічного показу або для трансляції, надання в розпоряджен­ня для консультації на місці або для виставки; прокат за цією Директивою не передбачає надання в розпорядження між установами, доступними невизначе-ному колу осіб;

(14) Оскільки коли передача в користування, здійснена установою, доступ­ною невизначеному колу осіб, дає привід для оплати, сума якої не перевищує тієї, що необхідна для покриття робочих затрат установи, і при цьому відсутня безпосередня або опосередкована економічна або комерційна вигода за цією Директивою;

(15) Оскільки необхідно ввести режим, який забезпечує справедливу вина­городу авторам і артистам-виконавцям або виконавцям, які повинні мати мож­ливість доручати управління цим правом організації колективного управління, яка їх представляє;

(16) Оскільки ця справедлива винагорода може бути виплачена в будь-який момент: на базі однієї або кількох виплат, при укладенні контракту або в по­дальшому;

(17) Оскільки ця справедлива винагорода повинна враховувати важливість внеску, зробленого у фільм або фонограму відповідними авторами і артиста-ми-виконавцями або виконавцями;

(18) Оскільки необхідно також захистити принаймні авторський гонорар відносно надання в публічне користування, передбачивши спеціальний поря­док; будь-який захід, вжитий на підставі статті 5 цієї Директиви, повинен бути разом з тим сумісним з європейським правом (правом Співтовариства), а саме з

| статтею 7 Договору;

«•1-319

83

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

(19) Оскільки положення розділу II цієї Директиви не перешкоджають дер­жавам-членам розповсюджувати презумпцію статті 2 (5) на виключні права, включені до цього розділу; крім того, вони не перешкоджають державам-чле­нам передбачити спростовну презумпцію дозволу на експлуатацію артистів-виконавців або виконавців відповідно до виключних прав, передбачених зазна­ченими положеннями, якщо тільки ця презумпція сумісна з Міжнародною кон­венцією про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, яка в подальшому називатиметься «Римською конвенцією»;

(20) Оскільки держави-члени можуть для володільців суміжних прав пе­редбачити положення, що забезпечують більшу охорону, від зафіксованої в статті 8 цієї Директиви;

(21) Оскільки уніфіковані таким чином права на прокат і позичання, і охоро­на в галузі суміжних прав не можуть в жодному разі використовуватися таким чином, щоб вони містили приховані обмеження в торгівлі між державами-чле­нами або таким чином, щоб суперечити хронологічному принципу ЗМІ (засобів масової інформації), як це було визнано в постанові суду «Компанія Сінетек проти FNCF»¹,

приймає цю Директиву:

РОЗДІЛ І

Право на прокат і на позичання

Стаття 1 Предмет уніфікації

1. Відповідно до положень цього розділу держави-члени передбачають, зарахуванням статті 5, право дозволяти і забороняти прокат і позичання ори­гіналів і примірників творів, що охороняються авторським правом, а також ін­ших об'єктів, згаданих у статті 2 (1).

2. Відповідно до положень цієї Директиви під «прокатом» об'єктів розумієть­ся надання їх в розпорядження для використання на певний обмежений строк з метою економічного або комерційного ефекту, прямого або опосередкованого.

3. Відповідно до положень цієї Директиви під «позичанням» об'єктів розу­міється їх надання в розпорядження для використання на обмежений або необмежений час з метою економічного або комерційного ефекту, прямого або опосередкованого, коли це надання здійснюється установами, доступними не-визначеному колу осіб.

4. Права, згадані в пункті 1, не вичерпуються продажем або будь-яким ін­шим актом реалізації оригіналів і примірників, що охороняються авторським правом, або інших об'єктів, згаданих у статті 2 (1).

Стаття 2 Володільці прав і предмет права на прокат і позичання

1. Виключне право дозволяти або забороняти прокат або позичання нале-| жить:

— автору стосовно оригіналу і примірників його твору,

Affaires (справи) 60/84 і 61/84, збірник 1985 р., стор. 2605.

84

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

— артисту-виконавцю або виконавцю стосовно запису їх виконання,

— продюсеру фонограм стосовно його фонограм, і

— продюсеру першого запису стосовно оригіналу і копій його фільму. Згідно з цією Директивою термін «фільм» означає кінематографічний або аудіовізу­альний твір, або ж кінозображення із звуковим супроводом або без такого.

2. Відповідно до цієї Директиви головний режисер-постановник кінематогра­фічного або аудіовізуального твору розглядається як його автор або один з його авторів. Держави-члени можуть передбачити таке положення, щоб розглядати й інших осіб як співавторів.

3. Ця Директива не стосується прав, про які йдеться, стосовно архітектур­них творів і творів прикладного мистецтва.

4. Стосовно прав, передбачених пунктом 1, їх можна передати, відступити або передати за договірною ліцензією.

5. Незалежно від пункту 1, коли укладений, індивідуально або колективно, контракт стосовно виробництва фільму між артистами-виконавцями або вико­навцями і продюсером фільму, то вважається, що артист-виконавець або вико­навець, захищений цим контрактом, за умови дотримання статей останнього, відступив своє право з застереженням відповідно до статті 4.

6. Держави-члени можуть передбачити, що підписання контракту, укладено­го між артистом-виконавцем або виконавцем і продюсером фільму з метою його постановки, рівнозначне дозволу на прокат, якщо тільки цей контракт передба­чає справедливу винагороду відповідно до статті 4. Держави-члени можуть та­кож передбачити, щоб цей пункт застосовувався mutatis mutandis (з відповідни­ми змінами) до прав, включених до розділу II.

Стаття З Прокат комп'ютерних програм

Ця Директива не зачіпає положень статті 4 (с) Директиви 91/250 ЄЕС Ради від 14 травня 1991 року про правову охорону комп'ютерних програм.

Стаття 4

Право на справедливу винагороду, від якої не можна відмовитися

1. Якщо автор або артист-виконавець чи виконавець передав або відступив своє право прокату фонограми або оригіналу чи копії фільму продюсеру фоно­грам або фільмів, то він зберігає право одержати справедливу винагороду сто­совно прокату.

2. Право на одержання справедливої винагороди стосовно прокату не може бути предметом відмови з боку авторів або артистів-виконавців чи виконавців.

3. Управління правом на одержання справедливої винагороди може бути до­ручено загальній організації колективного управління, що представляє авторів або артистів-виконавців чи виконавців.

; 4. Держави-члени можуть точно визначити, якою мірою покладається на \ організації колективного управління обов'язок управляти правом одержання справедливої винагороди, а також від кого слід вимагати одержання цієї вина­городи.

85

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

Стаття 5 Відступлення від виключного права позичання

1. Держави-члени можуть відступити від виключного права позичання, пе­редбаченого статтею 1, за умови, що автори, принаймні, одержують справедли­ву винагороду. Вони мають право визначити цю винагороду з врахуванням до­сягнення цілей дальшого розвитку культури.

2. Якщо держави-члени не застосовують виключне право позичання, пе­редбачене статтею 1, стосовно фонограм, фільмів і комп'ютерних програм, то вони, принаймні, передбачають винагороду для авторів.

3. Держави-члени можуть звільнити певні категорії установ від сплати ви­нагороди, передбаченої пунктами 1 і 2.

4. Комісія складає у співробітництві з державами-членами, до 1 липня 1997 року, доповідь про стан справ у Співтоваристві в галузі права позичання. Вона передає цю доповідь Європейському Парламенту і Раді.

РОЗДІЛ II

Суміжні права

Стаття 6 Право фіксації (запису)

1. Держави-члени передбачають для артистів-виконавців або виконавців ви­ключне право на дозвіл або заборону запису їх виконання.

2. Держави-члени для організацій мовлення передбачають виключне право дозволу або заборони запису їх передач незалежно від того, чи передаються вони по проводах, без проводів або через супутник.

3. Право, згадане в пункті 2, не передбачене для розповсюджувача по кабе­лю, якщо останній обмежується ретрансляцією передач організацій мовлення по кабелю.

Стаття 7 Право відтворення

1. Держави-члени передбачають виключне право дозволяти або забороняти пряме або опосередковане відтворення:

— для артистів-виконавців або виконавців — записів своїх виконань,

— для продюсерів фонограм — своїх фонограм,

— для продюсерів перших записів фільмів — оригіналу і копій своїх фільмів і

— для організацій мовлення — записів своїх передач згідно зі статтею 6 (2).

2. Право відтворення, передбачене пунктом 1, можна передавати, відступати або надавати за договірною ліцензією.

Стаття 8 Мовлення і сповіщення творів невизначеному колу осіб

1. Держави-члени передбачають для артистів-виконавців або виконавців ви­ключне право дозволяти або забороняти передавати за допомогою радіохвиль або сповіщувати свої твори невизначеному колу осіб, за винятком тих випадків, коли саме цей твір уже є виконаним для радіомовлення або виконаний з вико­ристанням існуючого запису.

86

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

2. Держави-члени передбачають право, яке полягає в тому, що єдина і спра­ведлива винагорода виплачується користувачем, коли випущена в світ з комер­ційною метою фонограма або відтворення з цієї фонограми використовується для передачі за допомогою радіохвиль або для сповіщення невизначеному колу осіб, а також полягає в тому, що ця винагорода розподіляється між відповідними артистами-виконавцями або виконавцями і продюсерами фонограм. Вони мо­жуть, якщо нема згоди між артистами-виконавцями або виконавцями і продюсе­рами фонограм, визначити умови розподілу серед останніх цієї винагороди.

3. Держави-члени передбачають для організацій мовлення виключне право дозволяти або забороняти ретрансляцію своїх передач за допомогою радіо­хвиль, а також сповіщення своїх передач невизначеному колу осіб, якщо це сповіщення здійснюється в місцях, доступних невизначеному колу осіб за вхід­ну плату.

Стаття 9 Право розповсюдження (надання)

1. Держави-члени передбачають:

— для артистів-виконавців або виконавців стосовно їх виконань,

— для продюсерів фонограм стосовно їх фонограм.

— для продюсерів першого запису фільмів стосовно оригіналу і копій їх фільмів,

— Для організацій мовлення стосовно запису їх передач згідно з стат­тею 6 (2),

виключне право надання в розпорядження споживачів цих об'єктів, включа­ючи примірники, шляхом їх продажу або іншим шляхом, назване далі "правом надання".

2. Право надання у Співтоваристві, що відноситься до об'єкта, зазначеного в пункті 1, вичерпується лише в разі першого продажу в Співтоваристві цього об'єкта володільцем права або за згодою останнього.

3. Право надання не повинно завдавати шкоди спеціальним положенням роз­ділу І, а саме статті 1 (4).

4. Право надання можна передати, відступити або надати за договірною лі­цензією.

Стаття 10 Обмеження прав

1. Держави-члени можуть передбачити обмеження прав, зазначених у роз­ділі II, в таких випадках:

a) якщо йдеться про приватне використання,

b) якщо використовуються короткі фрагменти для звіту про актуальну по­дію,

c) якщо є запис, зроблений організацією мовлення своїми власними засобами і для власних передач,

d) якщо йдеться • про використання з метою навчання або наукових до­сліджень.

2. Незалежно від пункту 1, будь-яка держава-член може передбачити стосо­вно охорони артистів-виконавців або виконавців, організацій мовлення, продю­серів фонограм і продюсерів перших записів фільмів, обмеження такі ж, які пе-

87

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України________________

редбачені законодавством стосовно охорони авторського права на літературні і художні твори. Проте примусові ліцензії передбачаються лише тоді, коли вони відповідають Римській конвенції.

3. Пункт 1 (а) застосовується незалежно від законодавчих положень, існу­ючих або можливих, що стосуються винагороди за примірники, виготовлені для приватних цілей.

РОЗДІЛ III

Строк дії

Стаття 11 Строк дії авторського права

Незалежно від майбутньої уніфікації, строк авторського права закінчується не раніше строку, передбаченого Бернською конвенцією стосовно охорони літе­ратурних і художніх творів.

Стаття 12 Строк дії суміжних прав

Незалежно від майбутньої уніфікації, згадані в цій Директиві строки дії прав артистів-виконавців або виконавців, організацій мовлення і продюсерів фонограм закінчуються не раніше закінчення відповідних строків, передбаче­них Римською конвенцією. Строк дії прав, які згадані в цій Директиві і стосу­ються перших записів фільмів, закінчується не раніше закінчення двадцяти­річного періоду, рахуючи від моменту закінчення того року, протягом якого був зроблений цей запис.

РОЗДІЛ IV

Загальні положення

Стаття 13 Застосовність у часі

1. Ця Директива застосовується до всіх фонограм, творів, що охороняються авторським правом, передач і перших записів фільмів, згаданих у цій Директи­ві, охорона яких законодавством про авторське право і суміжні права в держа­вах-членах ще не закінчилася до 1 липня 1994 року, або які відповідають цій даті згідно з критеріями захисту, передбаченими положеннями цієї Директиви.

2. Ця Директива застосовується незалежно від угод, укладених до 1 липня 1994 року.

3. Держави-члени можуть передбачити, що носії прав дозволили прокат або позичання об'єкта, згаданого в статті 2 (1), і що він був переданий в розпоря­дження третьої особи або був придбаний до 1 липня 1994 року. Однак якщо цей об'єкт становить собою цифровий запис, то держави-члени можуть передбачи­ти, що носії прав мають право на одержання винагороди за прокат або надання в користування цього об'єкта.

4. Держави-члени можуть не застосовувати положення статті 2 (2) відносно кінематографічного або аудіовізуального твору, створених до 1 липня 1994 ро­ку.

88

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

5. Держави-члени можуть визначити дату введення в дію статті 2 (2), але за умови, що вона буде не пізніше 1 липня 1994 року.

6. Незалежно від пункту 3 і за умови дотримання пунктів 8 і 9, ця Директива не зачіпає контрактів, укладених до дати її прийняття.

7. Держави-члени можуть передбачити, за умови дотримання пунктів 8 і 9, що якщо володільці права, які придбають нові права відповідно до національ­них постанов, прийнятих згідно з цією Директивою, і які погодилися до 1 липня 1994 року на його використання, то вважається, що вони відступили нові ви­ключні права.

8. Держави-члени можуть визначити дату, починаючи від якої виникає пра­во на справедливу винагороду, зазначене в статті 4, але за тієї умови, щоб ця дата була не пізніше 1 липня 1994 року.

9. Стосовно контрактів, укладених до 1 липня 1994 року, право на справед­ливу винагороду, згадане в статті 4, застосовується лише тоді, коли автор або артист-виконавець чи виконавець або ті, хто його представляють, подали заяву з цього приводу до 1 січня 1997 року. За відсутності згоди між володільцями прав, стосовно рівня винагороди, держави-члени можуть самі зафіксувати рівень справедливої винагороди.

Стаття 14 Відносини між авторським правом і суміжними правами

Охорона цією Директивою суміжних прав жодним чином не зачіпає (не по­рушує) охорону авторського права.

Стаття 15 Заключні положення

1. Держави-члени вводять у дію, до 1 липня 1994 року, адміністративні, нор­мативні і законодавчі положення, необхідні для виконання цієї Директиви. Во­ни про це невідкладно інформують Комісію.

2. Якщо держави-члени затверджують ці положення, то в них повинно бути посилання на цю Директиву або вони повинні супроводжуватися таким поси­ланням при офіційній публікації. Правила стосовно такого посилання визнача­ються цією Директивою.

Стаття 16

Держави-члени є одержувачами (адресатами) цієї Директиви.

89

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

ДИРЕКТИВА 93/83 ЄЕС РАДИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА

від 27 вересня 1993 року

про координацію деяких положень авторського права

і суміжних прав, застосовних до радіомовлення

через супутники і до ретрансляції по кабелю

(«Ефірне мовлення через супутник

і кабельна ретрансляція»)

Рада Європейського Співтовариства,

Відповідно до Договору про створення Європейського Економічного Співто­вариства, зокрема статей 57 (2) і 66, Враховуючи пропозицію Комісії, У співробітництві з Європейським Парламентом, Зважаючи на думку Комітету з економічних і соціальних питань,

(1) Оскільки серед зафіксованих в Договорі завдань Співтовариства фігурує створення все тіснішого союзу між європейськими народами, заохочення бли­зьких відносин між державами-членами Співтовариства, і втілення в життя економічного і соціального прогресу держав-членів Співтовариства шляхом взаємодії з метою ліквідації бар'єрів, що розділяють Європу;

(2) Оскільки з цією метою Договір передбачає встановлення спільного ринку і простору без внутрішніх кордонів; така операція повинна, зокрема, включати в себе усунення перешкод на шляху вільної циркуляції послуг і встановлення режиму, який би забезпечив збереження не спотвореної конкуренції в межах спільного ринку; для цього Рада може прийняти Директиви координації зако­нодавчих, нормативних і адміністративних положень держав-членів стосовно доступу до неоплачуваної діяльності (без регулярної зарплати) і її здійснення;

(3) Оскільки трансляція програм всередині Співтовариства, зокрема, через супутник і по кабелю, є одним з головних засобів здійснення цих завдань Спів­товариства, які одночасно є завданнями політичного, економічного, соціального, культурного і правового порядку;

(4) Оскільки Рада вже прийняла Директиву 89/552 ЄЕС від 3 жовтня 1989 ро­ку, спрямовану на координацію певних законодавчих, нормативних і адмініст­ративних положень держав-членів по здійсненню телемовної діяльності, яка передбачає заходи, що заохочують розповсюдження і виробництво телепро­грам на європейському рівні, а також заходи щодо реклами, спонсорства, охо­рони молоді і права на опублікування спростування.

(5) Оскільки здійснення завдань стосовно прикордонної трансляції програм через супутник та їх кабельну ретрансляцію з території інших держав-членів нині все ще утруднене певними відмінностями в національних положеннях з ав­торського права і певною правовою невизначеністю; звідси випливає, що право-володільцям загрожує ризик спостерігати використання своїх творів без вип- ₍ лати їм винагороди, або навіть блокування експлуатації творів індивідуаль-1 ними правоволодільцями виключних прав у різних державах-членах; така!

90

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

правова невизначеність є прямою перешкодою вільній циркуляції програм все­редині Співтовариства;

(6) Оскільки для трактування авторського права нині існує відмінність між сповіщенням публіці через супутник прямого мовлення і сповіщенням публіці через супутник телемовлення; з врахуванням того, що нині індивідуальний прийом можливий і доступний з цих двох типів супутників, відмінності щодо правового трактування більше не виправдані;

(7) Оскільки, крім того, вільна передача програм гальмується непевністю з приводу того, чи повинні права за супутникову передачу дотримуватися тільки в країні трансляції або вони також повинні дотримуватися загальним способом у всій сукупності країн прийому; супутники телемовлення і супутники прямого радіомовлення однаково трактуються сферою авторського права; правова не­певність стосується практично всіх супутникових програм Співтовариства;

(8) Оскільки, крім того, правова безпека, що є передумовою вільної цирку­ляції трансльованих програм всередині Співтовариства, відсутня, коли програ­ми, вже передані в багатьох країнах, вводяться до кабельних мереж і переда­ються ними;

(9) Оскільки розвиток контрактного придбання прав на основі дозволу вже активно сприяє створенню бажаного європейського аудіовізуального простору; продовження таких контрактних угод повинно бути забезпечено і необхідно вжити всіх заходів для того, щоб їх застосування викликало якомога менше труднощів;

(10) Оскільки дистриб'ютори кабельного мовлення, зокрема, не можуть бути впевненими в тому, що вони насправді набули всі необхідні права, пов'язані з програмами, що є об'єктами таких договорів;

(11) Оскільки залежно від держави-члена зацікавлені сторони не завжди зобов'язані погоджуватися на переговори про придбання прав на кабельну трансляцію, а також вони можуть зривати такі переговори без поважних при­чин;

(12) Оскільки правові межі створення єдиного аудіовізуального простору, визначені Директивою 89/552 ЄЕС, повинні бути доповнені в частині стосовно авторського права;

(13) Оскільки віднині необхідно покласти край відмінностям, що існують у державах-членах, відносно передачі програм через супутник зв'язку, необхід­но звернути увагу на основний момент у державах-членах Співтовариства, яким стало питання, чи були сповіщені публіці твори або інші охороноздатні об'єкти, і тільки таким способом буде забезпечений рівноцінний підхід до постачальників програм, які передаються в прикордонних районах, незалежно від того, чи використовують вони супутник прямого радіомовлення або супут­ник зв'язку;

(14) Оскільки правова невизначеність, яка пов'язана з придбанням прав і по­рушує прикордонну ретрансляцію програм через супутник, буде усунута на рів­ні Співтовариства за допомогою визначення «публічне сповіщення через супут­ник»; таке визначення необхідне для того, щоб уникнути застосування багатьох національних законодавств до одного й того ж акту трансляції; публічне спо­віщення через супутник має місце тільки тоді і тільки в державі-члені, куди не-

91

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

сучі сигнали були введеш під контролем і під відповідальність організації мов­лення в безперервному ланцюзі сповіщення, що здійснюється на супутник і по­вертається на землю; технічні процедури, нормально застосовні до несучих програми сигналів, не можуть розглядатися як переривання ланцюга трансляції;

(15) Оскільки договірне придбання виключних прав на ефірне мовлення по­винно відповідати законодавству з авторського права і суміжних прав, чинному в тій Державі-члені, звідти відбувається публічне сповіщення через супутник;

(16) Оскільки принцип договірної свободи, на якому базується ця Директи­ва, дозволяє продовжувати обмеження експлуатації цих прав, особливо стосов­но деяких технічних засобів трансляції або деяких мовних версій;

(17) Оскільки на момент встановлення винагороди, що відповідає придбаним правам, зацікавлені особи повинні враховувати всі параметри передачі, включа­ючи поняття: реальна публіка, потенційна публіка і мовна версія;

(18) Оскільки застосування принципу «країни походження», що міститься в цій Директиві, могло б створити проблеми стосовно чинних договорів; ця Ди­ректива повинна передбачити п'ятирічний період адаптації, в разі необхідності, чинних договорів у світлі цієї Директиви; зазначений принцип не буде засто­совний до чинних договорів, строк яких закінчується до 1 січня 2000 року; якщо до цього строку сторони ще зацікавлені в договорі, то вони повинні мати мож­ливість знову обговорити його умови;

(19) Оскільки існуючі міжнародні договори з спільного виробництва повинні бути інтерпретовані з врахуванням мети і економічного значення, заплановано­го сторонами під час його підписання; в минулому міжнародні договори із спіль­ного виробництва не часто, спеціально специфічним способом, передбачали публічне сповіщення через супутник, як спеціальну форму експлуатації, від­повідно до цієї Директиви; глибинна концепція основи багатьох існуючих між­народних договорів із спільного виробництва полягає в тому, що права на спіль­не виробництво реалізуються нарізно кожним із співпродюсерів за допомогою розподілу між ними прав експлуатації на територіальній основі; в разі, коли публічне сповіщення через супутник, дозволене одним продюсером, позначить­ся на доході від експлуатаційних прав іншого співпродюсера, то логічно, інтер­претація такого існуючого договору повинна відбуватися в тому напрямку, що цей останній співпродюсер повинен буде схвалити рішення першого співпродю­сера на публічне сповіщення через супутник; мовна виключність цього остан­нього співпродюсера буде зачеплена, якщо один або кілька мовних варіантів сповіщення публіці через супутник, включаючи дублювання або субтитри, співпадають з мовою або мовами, широко зрозумілими на території, яка за до­говором надана цьому останньому співпродюсеру; поняття виключності повин­но тлумачитися в більш широкому плані, коли публічне сповіщення через су­путник стосується твору, що складається тільки з зображення без діалогів або субтитрів; необхідне чітке правило для таких випадків, коли міжнародний договір із спільного виробництва не зафіксував окремо розподіл прав у галузі публічного сповіщення через супутник, відповідно до цієї Директиви;

(20) Оскільки публічне сповіщення через супутник, що походять з третіх країн, будуть, за певних умов, мати місце в державі-члені Співтовариства;

(21) Оскільки необхідно слідкувати за тим, щоб охорона авторів, артистів-виконавців або виконавців, виробників (продюсерів) фонограм і організацій

92

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

мовлення була б надана у всіх державах-членах і щоб вона не була підпорядко­вана режиму видання ліцензій, передбаченому законом; це єдиний засіб для уникнення того, щоб можливі диспропорції щодо рівня охорони всередині спільного ринку не призводили б до порушення конкуренції;

(22) Оскільки наступ нових технологій здатний призвести як до кількісних, так і якісних наслідків щодо експлуатації творів і надання інших послуг;

(23) Оскільки в світлі такого розвитку рівень охорони, що надається цією Директивою всім правоволодільцям у сферах, охоплених цією Директивою, по­винен стати предметом постійного вивчення;

(24) Оскільки передбачена цією Директивою уніфікація законодавств вклю­чає в себе уніфікацію положень, які гарантують високий рівень охорони авто­рам, артистам-виконавцям або виконавцям, виробникам (продюсерам) фоно­грам і організаціям мовлення; така уніфікація не повинна сприяти тому, щоб організації мовлення, змінюючи місце розташування своєї діяльності, одержу­вали б прибуток від відмінностей, існуючих на рівні охорони, завдаючи тим са­мим шкоди аудіовізуальній продукції;

(25) Оскільки охорона, що надається суміжним правам, повинна враховува­ти охорону, передбачену Директивою Ради 92/100 ЄЕС про право прокату і де­які суміжні права у сфері інтелектуальної власності від 19 листопада 1992 року, з метою публічного сповіщення; таке рішення дозволить, зокрема, гарантувати, щоб артисти-виконавці чи виконавці і виробники (продюсери) фонограм одер­жували відповідну винагороду за публічне сповіщення через супутник своїх виступів або фонограм;

(26) Оскільки положення статті 4 не заважають державам-членам поширю­вати презумпцію, сформульовану в статті 2 (5) Директиви 92/100 ЄЕС, на ви­ключні права, згадані в статті 4; крім того, ці положення ніяк не заважають Державам-членам передбачити просту презумпцію дозволу на експлуатацію як зазначених у цій статті виключних прав артистів-виконавців або виконав­ців, у разі, якщо ця презумпція буде сумісною з міжнародними конвенціями з охорони артистів-виконавців або виконавців, виробників (продюсерів) фоно­грам і організацій мовлення;

(27) Оскільки кабельна ретрансляція програм, що походять з інших дер-жав-членів, становить собою акт сфери авторського права або суміжних прав; отже, дистриб'ютор передач по кабелю повинен одержати дозвіл усіх правово-лодільців для кожної частини ретрансльованої програми; в принципі, в рамках цієї Директиви, такі дозволи повинні надаватися за договором, за винятком тих випадків, коли тимчасовий виняток був передбачений для режиму законних ліцензій, що вже були чинними;

(28) Оскільки для того, щоб зовнішні особи, які володіють правами на певні елементи програм, не змогли б поставити під загрозу належне застосування до­говірних угод, варто передбачити виключно колективне управління правами на дозвіл, з врахуванням того, що характеристики кабельної ретрансляції цього вимагають і з зобов'язанням звернення до організації колективного управління; Право на дозвіл як таке не зачіпається і регламентується до певної міри лише його виконання, це означає, що реалізація права на дозвіл кабельної ретранс­ляції залишається можливою; ця Директива не порушує особистого немайново-го права автора (морального права);

93

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

(29) Оскільки пільга, передбачена статтею 10, не обмежує можливість пра-воволодільців відступити свої права організації колективного управління і, та­ким чином, одержати прямий доступ до винагороди, яку перераховує кабель­ний дистриб'ютор за кабельну ретрансляцію;

(30) Оскільки договірні правила, стосовно дозволів на кабельну ретрансля­цію, повинні бути підтримані додатковими заходами; особа, що бажає укласти спільний договір, повинна, зі свого боку, бути зобов'язаною зробити колективну пропозицію за таким договором; крім того, всі зацікавлені особи повинні були б у будь-який момент мати можливість звернутися до неупередженого посеред­ницького органу, до функцій якого входить сприяння переговорам і надання пропозицій на розгляд; відповідно до правил, застосовних у галузі нотифікації юридичних актів, а саме правил, зазначених у чинних міжнародних конвен­ціях, зацікавлені сторони повинні бути повідомлені про будь-яку надіслану пропозицію або заперечення; нарешті, необхідно слідкувати за тим, щоб пере­говори не зволікалися і участь деяких правоволодільців не була б обмежена без достатніх підстав; і щоб жоден з цих заходів, спрямованих на сприятливе прид­бання прав, не поставив під сумнів договірний характер придбання прав кабе­льної ретрансляції;

(31) Оскільки під час перехідного періоду держави-члени повинні мати мо­жливість підтримувати компетентні на своїй території існуючі організації для того, щоб бути в курсі випадків незаконних відмов щодо права публічної кабе­льної ретрансляції мовлення, на кабальних умовах; мається на увазі, що право зацікавлених сторін, до якого повинна прислухатися така організація, повинно бути гарантовано і існування такої організації не повинно позбавляти зацікав­лені сторони нормального доступу до юрисдикційних органів;

(32) Оскільки все ж таки нема необхідності встановлювати загальну регламен­тацію Співтовариства для всіх тих випадків, коли наслідки, за винятком комерцій-но незначних, відчуваються лише всередині кордонів самої держави-члена;

(33) Оскільки слід встановити і, в основному, на договірній основі, мінімаль­но необхідні правила для впровадження і гарантування, як вільного і непоруш­ного міжнародного розповсюдження програм через супутник, так і одночасної та незмінної кабельної ретрансляції мовлення програм, що походять з інших держав-членів;

(34) Оскільки ця Директива не повинна заважати наступній уніфікації в га­лузі авторського права і суміжних галузях, а також у галузі колективного управління таким правом; можливості, які мають держави-члени для регла­ментування діяльності організації колективного управління, не посягають на свободу укладення договорів, передбачену цією Директивою, якщо, звичайно, такі переговори ведуться з дотриманням загальних або специфічних держав­них норм, що стосуються як правової регламентації конкуренції, так і запо­бігання зловживанню монопольними позиціями;

(35) Оскільки на держави-члени покладається обов'язок доповнити регла­ментуючими і адміністративними законодавчими правилами свого внутрішнього права загальні положення, необхідні для здійснення цілей Директиви, за умови, що вони не будуть їм суперечити і будуть сумісні з правом Співтовариства;

(36) Оскільки ця Директива не є перешкодою для застосування норм конку- j ренції, відповідно до статей 85 і 86 Договору,

с д в

У

л;

а?

Ж

ка

ле

ня

ЯКІ

нш

94

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

цією Директивою постановила:

РОЗДІЛ І

Визначення

Стаття 1 Визначення

1. У межах цієї Директиви під назвою «супутник» розуміється будь-який су­путник, який працює на смугах частот, що відповідно до законодавства про те­лекомунікації, призначені для радіопередачі сигналів для їх наступного прийо­му публікою або для їх індивідуальної неколективноі' передачі. В цьому остан­ньому випадку все ж необхідно, щоб індивідуальний прийом здійснювався за умов, порівняльних з першим випадком.

2. а) У межах цієї Директиви під назвою «публічне сповіщення» розуміється акт передачі, під контролем і під відповідальність організації з радіомовлення, сигналів, несучих програми, призначені для прийому публікою в безперервній лінії передачі, що йде до супутника і повертається на землю;

b) сповіщення за допомогою супутника, призначене для публіки, має місце тільки в державі-члені, в якій під контролем і під відповідальність організації радіомовлення, передаються сигнали, несучі програми, призначені для прийо­му публікою в безперервній лінії передачі, що йде до супутника і повертається на землю;

c) коли сигнали-носії програм передаються в закодованій формі, має місце передача для публіки з допомогою супутника за умови, що декодувальний при­стрій надається в розпорядження публіки за допомогою організації радіомов­лення або за її згодою;

d) коли передача для публіки здійснюється за допомогою супутника в третю країну, яка не забезпечує рівень охорони, передбачений у розділі II:

і) якщо сигнали-носії програми передаються за допомогою супутника із станції, розташованої в державі-члені, то публічне мовлення вважається та­ким, що мало місце в цій державі-члені, а права, передбачені в розділі II, мо­жуть бути спрямовані проти особи, яка експлуатує дану станцію; або

іі) якщо зроблена апеляція не на адресу станції мовлення, а на адресу організації радіомовлення, якій в державі-члені було делеговано право на пере­дачу для публіки, що належало раніше іншій станції, — то зазначене мовлення вважається таким, яке мало місце в тій державі-члені, де знаходиться головна установа даної організації радіомовлення у ЄЕС, а права, передбачені в розді­лі II, можуть бути спрямовані проти цієї організації радіомовлення.

3. У межах цієї Директиви під назвою «ретрансляція кабельною мережею» ро-

аумієтьея синхронна, без змін і в повному обсязі ретрансляція кабельною мере-

і жею або в діапазоні УКХ, призначена для публіки передача з іншої держави-чле-

на по проводах або бездротовому зв'язку, і, зокрема, за допомогою супутника, те-

I левізійної або радіопрограми, призначеної для публіки.

|- • 4, У межах цієї Директиви під назвою «організація колективного управлін-в ня» розуміється будь-яка організація, єдиним або одним із головних завдань т лкої е управління або адміністративне розпорядження авторськими або суміж-Е ними правами.

І 95

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська інтеграція України_________________

5. У межах цієї Директиви головний постановник кінематографічного твору або твору в аудіовізуальній сфері розглядається як автор або один із авторів. Держави-члени можуть розглянути такий підхід, за якого інші особи розгляда­ються як співавтори.

РОЗДІЛ II

Радіомовлення за допомогою супутника

Стаття 2 Право на радіомовлення

Держави-члени передбачають виключне право автора давати дозвіл на пуб­лічну передачу за допомогою супутника творів, захищених авторським правом, у межах розпоряджень, які містяться в цьому розділі.

Стаття З Придбання прав на радіомовлення

1. Держави-члени слідкують за тим, щоб дозвіл, зазначений у статті 2, мож­на було придбати тільки шляхом укладення контракту.

2. Одна з держав-членів може передбачити такий підхід, за якого колектив­ний договір, укладений між організацією колективного управління й будь-якою організацією радіомовлення, для якоїсь однієї категорії творів може бути по­ширено на суб'єктів права тієї ж категорії, які не представлено організацією колективного управління, за умови:

— що публічне мовлення за допомогою супутника має місце одночасно з пе­редачею наземними засобами зв'язку і тією ж організацією мовлення, і

— що суб'єкт права мовлення, не представлений в договорі, має можливість у будь-який момент виключити поширення колективного договору на деякі твори і реалізувати свої права або в індивідуальному порядку, або в межах ко­лективної угоди.

3. Пункт 2 не поширюється на твори кінематографа, включаючи також робо- j ти, створені способом, аналогічним кінематографії.

4. Коли законодавство якої-небудь держави-члена передбачає розширення і колективного договору, відповідно до положень пункту 2, така держава-член і зазначає ті організації радіомовлення, які уповноважені діяти відповідно до! цього законодавства. Комісія публікує цю інформацію в «Офіційному бюлетені| Європейського Співтовариства», серія С.

Стаття 4

Права акторів-виконавців чи виконавців, виробників фонограм і організацій радіомовлення

1. З метою публічного мовлення за допомогою супутника права акторів-в конавців або виконавців, виробників фонограм і організацій радіомовлення o роняються відповідно до статей 6, 7, 8 і 10 Директиви 92/100 ЄЕС.

2. У межах пункту 1 під виразом «радіопередача за допомогою радіоелек ричних хвиль», що міститься у Директиві 92/100 ЄЕС, розуміється також і пу лічне мовлення за допомогою супутника.

3. Відносно реалізації прав залишаються чинними положення Дирек ви 92/100 ЄЕС, зазначені в параграфі 1, у статті 2 (7) і в статті 12.

96

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Стаття 5 Зв'язок між авторським правом і суміжними правами

З появою цієї Директиви захист авторських і суміжних прав жодним чином не порушується і не змінює сам спосіб захисту, гарантований авторським правом.

Стаття 6 Мінімальний захист

1. Держави-члени можуть передбачити для суб'єктів суміжного права більш різноманітні способи захисту, ніж передбачені статтею 8 Директиви 92/100 ЄЕС.

2. Для застосування на практиці пункту 1 держави-члени звертаються до визначень, що містяться у статті 1 (1) і (2).

Стаття 7 Перехідні розпорядження

1. Для тимчасової реалізації на практиці прав, зазначених у статті 4 (1) цієї Директиви, залишаються чинними положення Директиви 92/100 ЄЕС, стат­тя 13 пункти 1, 2, б і 7. Стаття 13 пункти 4 і 5 тієї ж Директиви застосовуються за принципом mutatis mutandis.

2. Контракти стосовно експлуатації творів та інших охороноздатних елемен­тів і чинні на дату, зазначену в статті 14 (1), підпадають під дію статті 1 (2) і статей 2 і 3, починаючи від 1 січня 2000 p., якщо строк дії цих контрактів закін­чується пізніше.

3. Коли міжнародний контракт на спільне виробництво, укладений до стро­ку, зазначеного у статті 14 (1), між одним співавтором з держави-члена і кіль­кома співавторами з інших держав-членів або третіх держав, окремо застерігає режим розподілу між співавторами права на експлуатацію за географічними зонами із застосуванням будь-яких засобів зв'язку для публічного мовлення, без розрізнення розпоряджень про публічне мовлення за допомогою інших за­собів зв'язку, і в тому разі, коли публічна передача цього твору спільного виро­бництва за допомогою супутника може завдати шкоди виключному праву (і зо­крема передача якою-небудь певною мовою) одного із співавторів або їх право­наступників на певній території, — тоді дозвіл від одного із співавторів або їх правонаступників на публічне мовлення за допомогою супутника надається за попередньою згодою з боку правокористувача цього виключного права, незале­жно від того, чи є він співавтором або особою, на користь якої здійснена переда­ча права.

РОЗДІЛ III

Ретрансляція кабельною мережею

Стаття 8 Право на ретрансляцію кабельною мережею

1. Держави-члени слідкують за тим, щоб ретрансляція кабельною мережею програм з інших держав-членів відбувалася з дотриманням авторських прав і прав телемовлення, чинних на даний момент, а також на основі індивідуальних або колективних угод, укладених між суб'єктами авторських і суміжних прав, а також прав дистриб'юторів кабельних програм.

2. Незважаючи на положення пункту 1, держави-члени можуть користува­тися до 31 грудня 1997 р. ліцензіями із строком чинності, що не минув, або ліце-

пдо

97

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

нзіями, створеними спеціально до 31 липня 1997 року в законодавстві даної країни.

Стаття 9 Реалізація права на ретрансляцію кабельною мережею

1. Держави-члени слідкують за тим, щоб право суб'єктів авторського права і суміжних прав дозволяти або не дозволяти дистриб'ютору кабельної мережі ретрансляцію цією мережею — здійснювалося тільки через організацію колек­тивного управління.

2. Коли суб'єкт права не довірив право на управління своїми правами організації колективного управління, організація колективного управління, що займається авторськими правами тієї ж категорії, вважається зобов'язаною взяти на себе це управління. Коли авторськими правами даної категорії займа­ються кілька організацій, суб'єкт права сам може зазначити, яка саме органі­зація займатиметься його справами. Суб'єкт права, зазначений у цьому пункті, має ті ж права і обов'язки (в межах угоди між дистриб'ютором програм кабель­ною мережею і організацією колективного управління, яка вважається зобов'я­заною взяти на себе управління), що і суб'єкти, які самі доручили цій органі­зації колективного управління захист своїх прав, і він може вимагати судового розслідування щодо захисту своїх прав до закінчення строку, який повинна ви­значити держава-член, якої це стосується, але його тривалість не може бути меншою за три роки від дня ретрансляції кабельною мережею твору або іншого охороноздатного елемента, що належать йому.

3. Держава-член ЄЕС може зробити застереження, що в тому разі, коли воло­ділець авторського права дає право на перший показ на його території твору або іншого його охороноздатного елемента, вважається, що він не вимагає окремо­го дозволу на ретрансляцію кабельною мережею на індивідуальній основі і до­зволяє здійснювати цю ретрансляцію відповідно до положень цієї Директиви.

Стаття 10

Реалізація права на ретрансляцію кабельною мережею для організацій радіомовлення і

Держави-члени слідкують за тим, щоб стаття 9 не застосовувалася до прав, І реалізованих організацією радіомовлення відносно її власних передач, неза-1 лежно від того, чи належать їй ці зазначені права, чи вони були їй передані ін- і шими суб'єктами авторських або суміжних прав. 1

Стаття 11 1

Медіатори і

1. Коли нема можливості укласти договір на одержання права ретрансляцій кабельною мережею цієї програми радіомовлення, тоді держави-члени слідку-ж ють за тим, щоб усі зацікавлені сторони могли звернутися до послуг одного аб<М кількох медіаторів. Ш

2. Завданням медіаторів є надання допомоги у проведенні переговорів. ВошВ також можуть подавати пропозиції для розгляду зацікавленими сторонами. В

3. Усі сторони повинні прийняти пропозицію так, як вона зазначена в пунйв ті 2, якщо жодна із сторін не висловить свої заперечення протягом трьох міоЯ| ців. Повідомлення про цю пропозицію і про будь-яке заперечення щодо н«!

98 І

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

здійснюється на адресу зацікавлених сторін відповідно до порядку, передбаче­ного для повідомлення про юридичні акти.

4. Медіатори вибираються таким чином, щоб їх незалежність і їх неупере­дженість не підлягали сумніву в розумних межах.

Стаття 12 Застереження зловживань щодо позицій договірних сторін

1. За допомогою звертання до норм цивільного або адміністративного права, залежно від конкретного випадку, держави-члени слідкують за тим, щоб дого­вірні сторони достойно вели переговори відносно дозволу на ретрансляцію ка­бельними мережами, щоб вони не затримували і не забороняли ретрансляцію без серйозних підстав.

2. Держава-член, на території якої на день, зазначений у статті 14 (1), вже є компетентна організація, що спостерігає за випадками, коли стосовно права на публічну ретрансляцію кабельними мережами в цій державі було безпідставно відмовлено або коли допускалися зловживання при наданні такого дозволу з боку органу радіомовлення, — може зберегти у себе цю компетентну організа­цію.

3. Пункт 2 застосовується протягом перехідного періоду тривалістю 8 років від дня, зазначеного у статті 14 (1).

РОЗДІЛ IV

Загальні вказівки

Стаття 13 Колективне управління правами

Ця Директива погоджена беззастережно з регламентом роботи організацій колективного управління в державах-членах.

Стаття 14 Остаточні розпорядження

1. Держави-члени приводять відповідно до цієї Директиви всі законодавчі, регламентні і адміністративні розпорядження до 1 січня 1995 року і невідклад­но повідомляють про це Комісію.

Коли зазначені розпорядження прийняті державами-членами, у них повин­но бути посилання на цю Директиву, або це посилання повинно бути зроблено в момент офіційного опублікування документів. Вимоги до цього посилання встановлюються державами-членами.

2. Держави-члени повідомляють Комісії про ті нові розпорядження націо­нального законодавства, які були прийняті в галузях, що стосуються цієї Ди­рективи.

3. Комісія подає на розгляд Європейського Парламенту і Комітету з еконо­мічних і соціальних питань не пізніше 1 січня 2000 року доповідь про реаліза­цію на практиці положень цієї Директиви або, в іншому разі, нові пропозиції для впровадження у зв'язку із зміною ситуації в галузі радіо- і телемовлення.

Стаття 15

Держави-члени є одержувачами (адресатами) цієї Директиви.

ги»

99

КНИГА 1. Нормативні акти {документи. Європейська (нгеграц/я У країни

ДИРЕКТИВА 93/98 ЄЕС РАДИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА

від 29 жовтня 1993 року

про уніфікацію строку дії охорони авторського права і деяких суміжних прав («Строк дії»)

Рада Європейського Співтовариства,

Відповідно до Договору про створення Європейського Економічного Співто­вариства, зокрема, його статей 57 (2), 66 і 100 (а), Враховуючи пропозицію Комісії, У співробітництві з Європейським Парламентом, Зважаючи на думку Комітету з економічних і соціальних питань,

(1) Оскільки Бернська конвенція про охорону літературних і художніх тво­рів і Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фо­нограм і організацій мовлення (Римська конвенція) передбачають лише міні­мальні строки охорони прав, яких вони стосуються, залишаючи таким чином державам-членам право надавати більші строки; оскільки деякі держави-чле-ни скористалися цим правом; крім того, деякі держави-члени ще не приєднали­ся до Римської конвенції;

(2) Оскільки внаслідок цього існують відмінності між національними законо­давствами, які регулюють строки охорони авторських і суміжних прав, причо­му це може перешкоджати вільному руху товарів і свободі надання послуг та порушувати умови конкуренції на спільному ринку; оскільки необхідно для за­безпечення нормальної роботи внутрішнього ринку уніфікувати законодавства держав-членів таким чином, щоб строки дії охорони стали ідентичними у всьо­му Співтоваристві;

(3) Оскільки уніфікація повинна поширюватися не тільки на строки дії охо­рони як такі, а й на певні їх моменти, такі як дата, від якої обчислюється строк дії охорони;

(4) Оскільки положення цієї Директиви не посягають на право застосування І державами-членами положень статті 14^bls (2) (b), (с) та (d) і (3) Бернської конвен- І

Ції; І

(5) Оскільки мінімальний строк дії охорони, передбачений Бернською кон-1 венцією, а саме строк життя автора й п'ятдесят років після його смерті, перед-1 бачався для охорони автора й двох перших поколінь його спадкоємців; оскільки! збільшення середньої тривалості життя у Співтоваристві таке, що зазначена! тривалість стає тепер недостатньою для покриття двох поколінь; 1

(6) Оскільки деякі держави-члени пролонгували цей п'ятдесятирічний строк, передбачений після смерті автора, щоб компенсувати наслідки світовим воєн на експлуатацію творів; І

(7) Оскільки стосовно строку дії охорони суміжних прав деякі держави-члев ни ввели п'ятдесятирічний строк після законної публікації або після дозволено* го законом сповіщення твору невизначеному колу осіб; •

(8) Оскільки відповідно до положення Співтовариства, прийнятого для перЛ говорів на Уругвайському раунді, які відбуваються в рамках Генеральної угодЯ

100 1

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

про митні тарифи і торгівлю (ГАТТ), строк дії охорони повинен становити для продюсерів п'ятдесят років після першого випуску в світ;

(9) Оскільки дотримання придбаних прав є одним з головних принципів пра­ва, захищених правопорядком Співтовариства; оскільки внаслідок цього уні­фікація строків дії охорони авторського права і суміжних прав не може мати наслідком зниження строку охорони, яким нині користуються правонаступни­ки у Співтоваристві; оскільки для того, щоб звести до мінімуму наслідки пере­хідних заходів і забезпечити можливість нормального функціонування внут­рішнього ринку, необхідно розповсюдити уніфікацію строку дії охорони на три­валі періоди;

(10) Оскільки в своєму повідомленні від 17 січня 1991 року, названому «Про­довжити Зелену книгу — Програма роботи Комісії в галузі авторського права і суміжних прав», Комісія підкреслює, що уніфікація авторського права і су­міжних прав повинна здійснюватися на базі більш високого рівня охорони, вра­ховуючи, що ці права необхідні для інтелектуальної творчості, а також під­креслює, що їх охорона дозволяє забезпечувати підтримку і розвиток творчої діяльності в інтересах авторів, культурної індустрії, споживачів і всього сус­пільства;

(11) Оскільки для введення більш високого рівня охорони, що одночасно від­повідає вимогам як внутрішнього ринку, так і необхідності створення належно­го правового середовища, що позитивно позначається на гармонійному розвит­ку літературної і художньої творчої діяльності у Співтоваристві, необхідно уніфікувати тривалість дії охорони авторського права на строк, що дорівнює сімдесяти рокам після смерті автора, або на цей же строк (сімдесят років) після того, як твір законним способом став доступний невизначеному колу осіб, а три­валість дії охорони суміжних прав — на строк п'ятдесят років;

(12) Оскільки збірники захищені відповідно до статті 2 (5) Бернської конвен­ції, коли за добором і розташуванням їх змісту вони становлять інтелектуальне творіння; оскільки ці твори захищені як такі, без завдання шкоди авторським правам кожного з творів, які входять до складу цих збірників, і, отже, повинні бути застосовані особливі строки дії охорони до творів, включених до цих збір­ників;

(13) Оскільки у всіх випадках, коли одна фізична особа або кілька фізичних осіб ідентифікуються як автори, необхідно, щоб строк дії охорони обчислювався від дня їх смерті, і що питання авторства всього твору або його частини є тим питанням, для вирішення якого можуть бути залучені національні юрисдикції (судові установи);

(14) Оскільки строки дії охорони повинні обчислюватися від 1 січня того ро­ку, який слідує за суттєвою обставиною, як про це говориться в Бернській і Римській конвенціях;

(15) Оскільки стаття 1 Директиви 91/250 ЄЕС Ради від 14 травня 1991 року стосовно правового захисту комп'ютерних програм передбачає, що держави-члени охороняють комп'ютерні програми авторським правом як літературні твори відповідно до Бернської конвенції; оскільки ця Директива уніфікує строк дії охорони літературних творів у Співтоваристві; необхідно, отже, відмінити статтю 8 Директиви 91/250 ЄЕС, яка лише тимчасово регулює строк дії охоро­ни комп'ютерних програм;

101

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

(16) Оскільки статті 11 і 12 Директиви 92/100 ЄЕС Ради від 19 листопада 1992 року стосовно права прокату, позичання і деяких положень авторського права і суміжних прав у сфері інтелектуальної власності передбачає лише мінімальні строки дії охорони з застереженням про введення нової уніфікації; ця Директива вводить цю нову уніфікацію і, отже, необхідно відмінити вищеза­значені статті;

(17) Оскільки охорона фотографій в державах-членах є предметом різних режимів; для одержання задовільної уніфікації строку дії охорони фотографіч­них творів, а саме тих, які через їх художній або професійний характер мають важливе значення на внутрішньому ринку, необхідно визначити належний рівень оригінальності в цій Директиві; оскільки фотографічний твір, згідно з Бернською конвенцією, повинен розглядатися як своєрідний твір, якщо він є продуктом індивідуальної творчості автора, де знаходить відображення його особистість, але без врахування інших критеріїв, таких як цінність або призна­чення; охорона інших фотографій повинна входити до сфери дії національного законодавства;

(18) Оскільки для того, щоб уникнути відмінності щодо строків дії охорони су­міжних прав, необхідно передбачити одну й ту ж точку відрахунку для обчис­лення тривалості дії охорони у всьому Співтоваристві; виконання, розповсю­дження, законна публікація і дозволене законом сповіщення твору невизначено-му колу осіб, тобто факт надання, будь-яким відповідним способом, можливості людям взагалі побачити об'єкт, на який поширюється суміжне право, повинні бу­ти враховані для обчислення строку дії охорони, в якій би країні не мали місце ці виконання, розповсюдження, законна публікація або дозволене законом спо­віщення твору невизначеному колу осіб;

(19) Оскільки права організацій радіомовлення на свої передачі, чи то пере­дачі безпроводові або по проводах, включаючи кабельні або через супутник, не повинні бути вічними; отже, необхідно розпочинати обчислювати відрахунок строку охорони від моменту виходу в ефір першої передачі; це положення спрямоване на те, щоб уникнути нового строку охорони для тієї передачі, яка ідентична попередній передачі;

(20) Оскільки держави-члени повинні залишатися вільними, щоб підтриму­вати або вводити інші суміжні права, а саме стосовно охорони наукових праць і критичних статей; для забезпечення прозорості на рівні Співтовариства необ­хідно, щоб держави-члени, які вводять нові суміжні права, інформували про це Комісію; І

(21) Оскільки корисно уточнити, що уніфікація, якої стосується ця Директи- 1 ва, не розповсюджується на особисті немайнові права; І

(22) Оскільки для творів, країною походження яких, згідно з Бернською І конвенцією, є третя країна, і автором яких не є громадянин Співтовариства, не-і обхідно використати порівняння строків дії охорони, але так, щоб строк, нада-м ний у Співтоваристві, не міг перевищувати тривалість, передбачену цією Ди-Я рективою; І

(23) Оскільки коли носій права, який не є громадянином Співтовариствам об'єднує умови, щоб скористатися охороною згідно з міжнародним договорив то необхідно, щоб строк дії охорони суміжних прав був таким же, який пев редбачений цією Директивою, за винятком того, що ця тривалість не повиняЯ перевищувати тривалість, надану третьою стороною, громадянином якої і є нон сій права; Я

102 І

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

(24) Оскільки порівняння строків дії охорони не повинно мати наслідком ви­никнення конфлікту у держав-членів з міжнародними зобов'язаннями;

(25) Оскільки для забезпечення успішної роботи внутрішнього ринку ця Ди­ректива повинна розпочати застосовуватися з 1 липня 1995 року;

(26) Оскільки держави-члени повинні залишатися вільними щодо можливо­сті визначати положення стосовно інтерпретації, пристосування і продовження виконання контрактів, які стосуються експлуатації творів та інших захищених об'єктів і які були укладеш до збільшення строку охорони, що випливає з цієї Директиви;

(27) Оскільки дотримання придбаних прав і легітимної довіри третіх осіб га­рантується правопорядком Співтовариства, держави-члени повинні передба­чити, що за деяких обставин авторські і суміжні права, які виникнуть у процесі застосування цієї Директиви, не зможуть дати привід до платежів з боку осіб, які добровільно взялися за експлуатацію творів на той час, коли ці останні були надбанням держави,

приймає цю Директиву:

Стаття 1 Строк дії авторських прав

1. Авторські права на літературні або художні твори, згідно зі статтею 2 Бернської конвенції, тривають протягом усього життя автора і потім — протя­гом сімдесяти років після його смерті, незалежно від того, коли твір законним способом став доступним невизначеному колу осіб.

2. Якщо авторське право на один твір спільно належить кільком особам (співавторам), то строк дії, визначений у пункті 1, обчислюється від моменту смерті останнього співавтора, що залишився живим.

3. У тому разі, якщо твір анонімний або під псевдонімом, строк дії охорони становить сімдесят років після того, як твір законним шляхом став доступним невизначеному колу осіб. Однак якщо взятий автором псевдонім не викликає ніякого сумніву з приводу його особистості або якщо автор відкриє свою особис­тість протягом строку, передбаченого в першій фазі, то тривалість дії охорони дорівнює тій, яка зазначена в пункті 1.

4. Якщо держава-член передбачає особливі положення з авторських прав стосовно колективних творів або за призначенням юридичної особи як носія прав, то строк дії охорони обчислюється відповідно до пункту 3, за винятком тих випадків, коли фізичні особи, які створили твір, ідентифікуються як такі у варіантах твору, що стали законно доступними невизначеному колу осіб. Цей пункт не завдає шкоди правам, що належать ідентифікованим авторам, іденти­фікований внесок яких входить складовою частиною до таких творів, при цьо­му до таких внесків може бути застосовний пункт 1 або 2.

f 5. Якщо твір опубліковано в окремих томах, частинах, окремими випусками І або серіями, і якщо строк дії охорони розпочинається з того моменту, коли твір І став законним способом доступним невизначеному колу осіб, то строк дії охоро-I ни для кожного елемента обчислюється окремо;

І І 6. У разі творів, строк дії охорони яких не був обчислений від моменту смер-• ті автора або авторів, і які не стали законним способом доступні невизначе-

і 103

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

ному колу осіб протягом сімдесяти років після їх створення, дія охорони припи­няється.

Стаття 2 Кінематографічні і аудіовізуальні твори

1. Головний постановник кінематографічного або аудіовізуального твору роз­глядається як автор або один з авторів. Держави-члени мають право зазначити інших співавторів,

2. Строк дії охорони кінематографічного або аудіовізуального твору закінчу­ється через сімдесят років після смерті останньої, що залишалася живою, серед наступних осіб, які зазначені чи не зазначені співавторами: головний постанов­ник, автор сценарію, автор діалогу і композитор музики, написаної спеціально для використання в кінематографічному або аудіовізуальному творі.

Стаття З Строк дії суміжних прав

1. Права артистів-виконавців або виконавців закінчуються через п'ятдесят років після дати виконання. Проте, якщо фіксування виконання є предметом законної публікації або дозволеного законом сповіщення твору невизначеному колу осіб протягом цього строку, то права перестають діяти через п'ятдесят ро­ків після дати першої з цих дій.

2. Права продюсерів фонограм закінчуються через п'ятдесят років після за­пису, проте, якщо фонограма є предметом законної публікації або дозволеного законом сповіщення твору невизначеному колу осіб протягом цього періоду, то права припиняють свою дію через п'ятдесят років після дати першої з цих дій.

3. Права продюсера першого запису фільму закінчуються через п'ятдесят років після запису. Проте, якщо фільм є предметом законної публікації або до­зволеним законом сповіщенням твору невизначеному колу осіб протягом цього періоду, то права припиняють свою дію через п'ятдесят років після дати пер­шої з цих дій. Термін «фільм» означає кінематографічний або аудіовізуальний твір чи «оживлені» зображення із звуковим супроводом або без нього.

4. Права організацій радіомовлення закінчуються через п'ятдесят років піс­ля здійснення першої передачі незалежно від того, чи здійснена вона безпрово-дово, по проводах, по кабелю або за допомогою супутника.

Стаття 4 1

Охорона раніше не опублікованих творів і

Будь-яка особа, яка після закінчення строку охорони авторського права, за-1 конно публікує або правомірно вперше сповіщує невизначеному колу осіб неї опублікований раніше твір, користується охороною, рівнозначною охороні май-1 нових прав автора. Строк дії охорони цих прав становить двадцять п'ять років,! рахуючи від того моменту, коли твір було законно опубліковано вперше абоЯ правомірно сповіщено невизначеному колу осіб. І

Стаття 5 І

Наукові праці і критичні твори Ш

Держави-члени можуть охороняти видані наукові праці і критичні статті, ям стали надбанням держави. Максимальний строк охорони таких прав повинен станов

104 •

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

вити тридцять років, рахуючи від того моменту, коли твір було законно опублікова­но вперше або правомірно сповіщено невизначеному колу осіб.

Стаття 6 Охорона фотографій

Фотографії, які є самобутніми в тому розумінні, що становлять собою інте­лектуальне творіння автора, повинні охоронятися відповідно до статті 1. Ніякий інший критерій не застосовується для того, щоб визначити, чи можуть вони ко­ристуватися цією охороною. Держави-члени можуть передбачити охорону і для інших видів фотографій.

Стаття 7 Охорона відносно третіх країн

1. Якщо країною походження твору, згідно з Бернською конвенцією, є третя країна, і якщо автор не є громадянином Співтовариства, то строк дії охорони, що надається в державах-членах, закінчується датою закінчення строку охо­рони, наданого в країні походження твору, але без перевищення строку, зазна­ченого в статті 1.

2. Строки дії охорони, зазначені в статті 3, застосовуються також тоді, коли носії права не є вихідцями з країн Співтовариства, якщо тільки держави-члени надають їм охорону. Проте, не порушуючи міжнародних зобов'язань держав-членів, строк дії охорони, що надається останніми, закінчується не пізніше строку закінчення дії охорони, що надана в третій країні, вихідцем (громадя­нином) якої є володілець права, але без перевищення строку, зазначеного в статті 3.

3. Держави-члени, які на дату прийняття цієї Директиви і на виконання міжнародних зобов'язань, надають більший строк дії охорони, ніж той, який випливав би з положень пунктів 1 і 2, можуть зберегти цю охорону до моменту укладення міжнародних угод про строки дії охорони авторського права або су­міжних прав.

Стаття 8 Обчислення строків

Строки, запропоновані в цій Директиві, обчислюються з 1 січня року, який слідує за суттєвою обставиною.

Стаття 9 Особисті немайнові права

Ця Директива не посягає на положення держав-членів, що регулюють осо­бисті немайнові права.

Стаття 10 Застосовність у часі

1. Якщо строк дії охорони, що перевищує відповідний строк, передбачений цією Директивою, вже почав відраховуватися в державах-членах на день, зазначений у статті 13 (1), то ця Директива не має наслідком скоротити цей строк в цій державі-члені.

2. Строки дії охорони, передбачені цією Директивою, розповсюджуються на всі твори і на всі об'єкти, які на зазначену в статті 13 (1) дату охороняються

105

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________

принаймні в одній Державі щодо застосування національних постанов, які від­носяться до авторського права або суміжних прав або до тих, які відповідають критеріям, викладеним у Директиві 92/100 ЄЕС.

3. Ця Директива не завдає шкоди угодам, укладеним до дати, зазначеної в статті 13 (1). Держави-члени приймають постанови, необхідні для того, щоб за­хистити права, придбані третіми особами.

4. Держави-члени можуть не застосовувати положення статті 2 (1) до кінемато­графічних і аудіовізуальних творів, створених до 1 липня 1994 року.

5. Держави-члени можуть визначити дату введення в дію статті 2 (1) за умо­ви, що це відбудеться не пізніше 1 липня 1997 року.

Стаття 11 Технічна обробка (адаптація)

1. Відміняється стаття 8 Директиви 91/250 ЄЕС.

2. Відміняються статті 11 і 12 Директиви 92/100 ЄЕС.

Стаття 12 Процедура нотифікації

Держави-члени відразу ж за встановленою формою повідомляють Комісію про будь-який урядовий проект, що має за мету надати нові суміжні права, уточнюючи при цьому основні мотиви, які виправдовують їх введення, а також передбачуваний строк дії охорони.

Стаття 13 Загальні положення

1. Держави-члени вводять в дію адміністративні, нормативні і законодавчі положення відповідно до статтей від 1 до 11 цієї Директиви, до 1 липня 1985 ро­ку.

Якщо держави-члени затверджують ці положення, то останні повинні місти­ти посилання на цю Директиву або повинні супроводжуватися таким посилан­ням за їх офіційної публікації. Правила стосовно такого посилання встановлю­ються Державами-членами.

держави-члени повідомляють Комісії текст положень внутрішнього права, які вони застосовують у галузі, регульованій цією Директивою.

2. Держави-члени вводять у дію статтю 12 від моменту нотифікації в уста­новленому порядку цієї Директиви.

Стаття 14

Держави-члени є одержувачами (адресатами) цієї Директиви.

106

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

ДИРЕКТИВА 96/9 ЄЕС

ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ

І РАДИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

від 11 березня 1996 року про правову охорону баз даних

Європейський Парламент і Рада Європейського Союзу, Відповідно до Договору про створення Європейського Співтовариства, зо­крема, статей 57 (2), 66 і 100 (а), Враховуючи пропозицію Комісії,

Зважаючи на думку Комітету з економічних і соціальних питань, Приймаючи рішення відповідно до процедури, зазначеної в статті 189 (Ь) Договору,

(1) Оскільки не у всіх державах-членах Співтовариства бази даних нині до­статньо захищені чинним законодавством, така охорона, якщо вона й існує, від­різняється в різних державах;

(2) Оскільки такі відмінності щодо правової охорони баз даних, яка забезпе­чується законом держав-членів Співтовариства, негативно впливають на функ­ціонування внутрішнього ринку баз даних і, зокрема, на можливість фізичних і юридичних осіб вільно створювати матеріальні цінності і надавати послуги з баз да­них у режимі безпосереднього зв'язку з налагодження видачі даних (далі «on line») в умовах уніфікованого у всьому Співтоваристві правового режиму; існує небезпека збільшення цих відмінностей в міру того, як держави-члени прийматимуть законо­положення в цій галузі, яка все більше і більше набуває міжнародних вимірів;

(3) Оскільки необхідно усунути існуючі відмінності, які порушують нор­мальне функціонування внутрішнього ринку, і виключити виникнення відмін­ностей при збереженні і забезпеченні розвитку відмінностей, що не завдають шкоди функціонуванню внутрішнього ринку і розвитку ринку інформації все­редині Співтовариства;

(4) Оскільки захист баз даних через авторське право існує в різних формах у державах-членах як через законодавство, так і через судову практику, і до тих пір, доки в законодавстві держав-членів зберігатимуться відмінності щодо обсягів і умов охорони прав, подібні неуніфіковані права на інтелектуальну власність можуть перешкоджати вільному обігу товарів і послуг у Співтовари­стві;

(5) Оскільки авторське право становить собою відповідну форму виключних прав автора на бази даних;

(6) Оскільки необхідні додаткові заходи, спрямовані на виключення несанк­ціонованого вилучення і/або повторного використання змісту бази даних за від­сутності уніфікованого законодавства з недобросовісної конкуренції або судової практики в даній галузі;

(7) Оскільки створення баз даних поєднано з обов'язковим використанням значних людських, технічних і фінансових ресурсів, у той час як існує можли­вість їх копіювання або доступу до баз за ціною, яка набагато нижча від затрат

f на самостійну розробку бази;

І 107

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

(8) Оскільки несанкціоноване вилучення і/або повторне використання зміс­ту бази даних становлять собою дії, які можуть мати серйозні економічні і тех­нічні наслідки;

(9) Оскільки бази даних є цінним інструментом розвитку інформаційного ринку Співтовариства, даний інструмент буде корисним також у багатьох ін­ших галузях;

(10) Оскільки експоненційне зростання у країнах ЄС і у всьому світі обсягу інформації, створюваної і перероблюваної щорічно в промислово-комерційній галузі, вимагає інвестицій у новітні системи обробки інформації у всіх країнах ЄС;

(11) Оскільки нині існує дуже строката нерівномірність рівнів інвестування як серед кра'ін ЄС, так і між країнами Співтовариства і провідними третіми країнами, які створюють бази даних;

(12) Оскільки таке вкладення коштів у сучасні системи збереження і оброб­ки інформації не матиме місця у Співтоваристві за відсутності стабільного і уніфікованого правового режиму щодо захисту права виробників баз даних;

(13) Оскільки ця Директива охороняє збірники, що називаються іноді «ком­піляціями», — творів, даних або інших матеріалів, розташування, збереження і одержання доступу до яких забезпечуються за допомогою засобів, що вклю­чають електронні, електромагнітні або електрооптичні або інші аналогічні спо­соби;

(14) Оскільки необхідне поширення охорони, що надається цією Директи­вою, на електронні бази даних;

(15) Оскільки критерії, застосовні для того, щоб визначити, чи буде база да­них охоронятися правом, повинні обмежуватися тим фактом, що вибір або ком­понування змісту бази даних є творчим актом, властивим його автору, і ця охо­рона має за мету структуру бази;

(16) Оскільки жодний інший критерій, крім творчого характеру інтелекту­альної діяльності автора, не повинен застосовуватися при вирішенні питання про те, чи може ця база даних охоронятися авторським правом, і, зокрема, ніякої оцінки якості або естетичного значення бази даних не повинно здійсню­ватися;

иІ7|)Оскільки термін «бази даних» повинен розумітися як такий, що відно­ситися до будь-якого зібрання літературних, художніх, музичних або інших творів і матеріалів, таких, як тексти, звуки, зображення, цифри, факти і дані; йдеться про збірники творів, даних або іншої самостійної інформації, розташо­ваної в систематичному або методичному порядку і доступної в індивідуально­му порядку; звідси випливає, що визначення аудіовізуального, кінематографіч­ного, літературного або музичного твору як такого не є предметом цієї Дирек­тиви;

(18) Оскільки ця Директива не обмежує свободу авторів вирішувати, чи до­зволять вони і яким способом включати їх твори до будь-якої бази даних, зо-; крема, чи є цей дозвіл виключним чи ні; охорона баз даних правом «sui generis» j не виключає існуючих прав на їх зміст і, зокрема, коли автор або володілець су­міжного права дає дозвіл на включення деяких із своїх творів або послуг до ба- 1 зи даних у межах виконання невиключної ліцензійної угоди, — третя особа мо-1 же використати ці твори або ці послуги через дозвіл, наданий автором або І

108 І

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

володільцем суміжних прав, при цьому йому не може бути протиставлене пра­во sui generis виробника бази даних, за умови, що ці твори або ці послуги не бу­ли вилучені з бази даних, або повторно використані на її основі;

/>(Ї9}Оскільки звично компіляція кількох записів музичних виконань на ком­пакт-диску не входить до сфери застосування цієї Директиви, — оскільки, як компіляція, вона не відповідає вимогам щодо можливості охорони авторським правом, а також оскільки вона не становить собою достатньо істотних вкладень для того, щоб користуватися правом sui generis;

(20) Оскільки передбачена цією Директивою охорона може відноситися та­кож до елементів, необхідних для функціонування або користування деякими з базланих, наприклад, тезаурус або системи індексації;

п21\Оскільки охорона, передбачувана цією Директивою, відноситься до баз данйх7 в яких твори, дані або інші елементи були розташовані в систематично­му або методичному порядку; не вимагається, щоб ці матеріали фізично збе­рігалися організованим способом;

(22) Оскільки електронні в розумінні цієї Директиви бази даних можуть та­кож включати такі пристрої, як CD-ROM (ПЗУ на компакт-диску) і CD-I;

(23) Оскільки термін «база даних» не повинен відноситися до комп'ютерних програм, які застосовуються при виготовленні або функціонуванні бази даних, бо ці комп'ютерні програми охороняються Директивою 91/250 ЄЕС Ради від 14 трав­ня 1991 року про правову охорону комп'ютерних програм;

(24) Оскільки прокат і позичання баз даних у галузі авторського права і сумі­жних прав регулюються Директивою 92/100 ЄЕС Ради від 19 листопада 1992 ро­ку про право прокату, позичання і деякі суміжні права у сфері інтелектуальної власності;

(25) Оскільки строк дії авторського права вже регулюється Директи­вою 93/98 ЄЕС Ради від 29 жовтня 1993 року про уніфікацію строку дії охорони авторського права і деяких суміжних прав;

(26) Оскільки твори, які охороняються авторським правом, і послуги, що охороняються суміжними правами, які включаються до бази даних, залиша­ються, принаймні, під охороною відповідних виключних прав і не можуть бути включені до певної бази даних або вилучені з цієї бази без дозволу правоволо-дільця або його правонаступників;

(27) Оскільки авторські права на твори і суміжні права на послуги, включе­ні, таким чином, до бази даних, жодним чином не обмежуються фактом наявно­сті окремого права вибору або розташування цих творів у базі даних;

(28) Оскільки особисте немайнове право фізичної особи, яка ство даних, належить автору і здійснюватиметься відповідно до npaej

нів Співтовариства і положень Бернської конвенції про і художніх творів; особисте немайнове право залиша^ сування цієї Директиви;

(29) Оскільки вибір режиму, застосовного де конання службових обов'язків, залишається на р вариства, отже, ніщо в цій Директиві не заважає д

, в своєму законодавстві, що коли база даних створю нанні ним службових обов'язків або за вказівкою СІ ймач може користуватися всіма майновими правами,

Євро-(чних осіб 'даних, яка уніфікованих

111

КНИГА 1 . Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України

таким чином базою даних, якщо інше не передбачено положеннями трудової угоди;

(30) Оскільки виключні права автора повинні включати право визначати, яким чином використовуватиметься його твір і ким, і, зокрема, право контролю за розповсюдженням його твору серед осіб, які не мають дозволу;

(31) Оскільки охорона баз даних авторським правом включає також надання баз даних в іншій, ніж розповсюдження копій формі;

(32) Оскільки держави-члени зобов'язані забезпечити принаймні мате­ріальну еквівалентність їх національних правових положень відносно пов'яза­них з обмеженнями дій, передбачених цією Директивою;

(33) Оскільки питання припинення дії права розповсюдження не виникає у разі баз даних «on line», які відносяться до сфери надання послуг; це відносить­ся також до матеріальної копії такої бази, виконаної користувачем цієї послуги за згодою особи, яка володіє правами; на відміну від випадку CD-ROM або CD-I, де інтелектуальна власність включена до матеріального носія, а саме до товару, кожна послуга «on line» становить собою насправді дію, на яку повинен бути одержаний дозвіл, в тій мірі, в якій це передбачено авторським правом;

(34) Оскільки як тільки володілець авторського права вирішив надати в роз­порядження користувача копію своєї бази даних, або у вигляді послуги «on line», або в іншій формі розповсюдження, цей законний користувач повинен ма­ти можливість доступу до бази даних і користуватися нею з тією метою і так, як це зумовлено ліцензійною угодою, укладеною з носієм прав, навіть якщо до­ступ і використання викликають необхідність вчинення дій, які в принципі під­лягають обмеженням;

(35) Оскільки необхідно передбачити каталог винятків з дій, що підлягають обмеженням, із врахуванням того факту, що авторське право, предметом якого є ця Директива, відноситься тільки до вибору і розташування матеріалів, що міс­тяться в базі даних; необхідно надати державам-членам можливість передбача­ти в деяких випадках вищезазначені винятки; разом з тим цією можливістю слід користуватися відповідно до Бернської конвенції і в тій мірі, в якій винятки від­носяться до структури баз даних; необхідно розрізняти винятки як користуван­ня, здійснюваного окремою особою, від винятків, пов'язаних з відтворенням, здійснюваним окремою особою, при цьому останнє відноситься до законополо­жень національного права деяких держав-членів з оподаткування чистих носіїв або записувальної апаратури;

(36) Оскільки термін «наукові дослідження» в розумінні цієї Директиви охо­плює одночасно природничі і гуманітарні науки;

(37) Оскільки стаття 10 (1) Бернської конвенції не обмежується цією Дирек­тивою;

мЗвУ^Оскільки постійно зростаюче застосування цифрової технології ство- | рює для виробника бази даних небезпеку, що зміст його бази даних буде ско­пійовано і адаптовано електронним шляхом для одержання іншої бази даних з аналогічним змістом, але яка не порушуватиме авторське право, застосовне до І розташування змісту першої бази; І

/(SSJ* Оскільки, крім мети забезпечення охорони авторського права на основі! творчого характеру вибору або розташування змісту бази даних, ця Директива 1 переслідує мету захистити виробника баз даних від привласнення прибутку, І

110

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

одержаного в результаті фінансових і професійних затрат, зазнаних тим, хто розробив і скомпонував зміст — шляхом охорони сукупності або істотних час­тин бази даних від певних дій, здійснюваних користувачем або конкурентом;

(40) Оскільки метою цього права sui generis є охорона затрат на одержання, перевірку або оформлення змісту бази даних на обмежений строк дії права; ці затрати можуть полягати у використанні фінансових коштів і/або затрат часу, сил і енергії;

(41) Оскільки метою права sui generis є надати виробнику бази даних мож­ливість виключити несанкціоноване вилучення і/або повторне використання сукупності або значної частини змісту бази даних; виробник бази даних є осо­бою, яка бере на себе ініціативу і усвідомлює ризик здійснення затрат; це ви­ключає із визначення виробника, зокрема, субпідрядників;

(42) Оскільки специфічне право на виключення несанкціонованого вилучен­ня і/або несанкціонованого повторного використання, спрямоване проти дій ко­ристувача в обхід законних прав виробника і які завдають таким чином шкоди виробнику, що зазнав затрат; право на виключення вилучення і/або повторного використання всього або істотної частини змісту бази даних спрямоване не тільки на виготовлення конкурентного виробу, й на користувача, який своїми діями завдає істотної, визначуваної кількісно або якісно, шкоди виробнику, що зазнав затрат;

(43) Оскільки у разі передачі «on line» право перешкоди повторному вико­ристанню не припиняє дії ні відносно бази даних, ні відносно матеріальної копії цієї самої бази або її частини, виконаної за згодою носія права одержувачем пе­редачі;

(44) Оскільки коли відображення на дисплеї змісту бази даних викликає не­обхідність постійного або тимчасового перенесення всієї або істотної частини цієї бази на інший носій, на цю дію повинен бути одержаний дозвіл носія права;

(45) Оскільки право перешкоджати несанкціонованому вилученню і/або по­вторному використанню жодною мірою не є поширенням охорони авторського права на прості факти або дані;

(46) Оскільки існування права стати на заваді несанкціонованому вилучен­ню і/або повторному використанню всього або значної частини твору, даних чи елементів бази даних не призводить до виникнення нового права на ці твори, даніабо самі елементи;

^47) )0скільки для того, щоб сприяти конкуренції між постачальником про-дукцгґґ послуг на інформаційному ринку, охорона через право sui generis не по­винна здійснюватися таким чином, щоб полегшувати зловживання домінуючим становищем, зокрема, щодо створення і поширення нових продуктів і послуг з додатковою вартістю інтелектуального, технічного, економічного або комерцій­ного характеру; таким чином, положення цієї Директиви не виключають засто­сування правил конкуренції як в національних, так і в масштабах ЄС;

(48) Оскільки мета цієї Директиви полягає в забезпеченні відповідного і уніфікованого рівня охорони баз даних для того, щоб гарантувати винагороду виробнику бази, відмінна від мети, яку переслідує Директива 95/46 ЄЕС Євро-парламенту і Ради Європи від 24 жовтня 1995 року про захист фізичних осіб стосовно обробки даних особистого характеру і про вільний обіг цих даних, яка полягає в забезпеченні вільного обігу особистих даних на основі уніфікованих

111

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України_________________

правил, спрямованих на охорону основних прав, зокрема, права на приватне життя, яке визнається в статті 8 Європейської конвенції про охорону прав лю­дини і основних свобод; положення цієї Директиви не виключають застосуван­ня законодавства відносно охорони даних;

(49) Оскільки, незважаючи на наявність права стати на перешкоді вилучен­ню і/або повторному використанню всієї або значної частини бази даних, необ­хідно передбачити, щоб виробник бази даних або носій права не міг перешко­джати законному користувачеві вилучати і повторно використовувати неістот­ні частини; щоб цей самий користувач не зміг би завдати несправедливої шкоди ні законним інтересам володільця права sui generis, ні носієві авторського права або суміжного права на твори або послуги, що містяться в цій базі;

(50) Оскільки необхідно надати державам-членам Співтовариства можли­вість передбачити винятки із права стати на перешкоді несанкціонованому ви­лученню і/або повторному використанню істотної частини змісту бази даних, коли йдеться про вилучення з метою використання окремою особою чи в навчальних цілях, чи для наукових досліджень і коли йдеться про вилучення і/або повторне використання з метою суспільної безпеки або в інтересах ад­міністративної процедури чи судочинства; необхідно, щоб дані дії не завдавали шкоди виключним правам виробників баз даних і щоб вони не набували комер­ційного характеру;

(51) Оскільки держави-члени при використанні можливості дозволяти за­конному користувачеві бази даних вилучати з неї істотну частину змісту з навчальною або науково-дослідною метою, можуть обмежити цю можливість певними категоріями навчальних закладів або науково-дослідних установ;

(52) Оскільки держави-члени Співтовариства, які мають особливе законо­давство, що містить право, аналогічне праву sui generis, передбачуваному цією Директивою, повинні мати можливість зберегти відносно нового права винятки з цього права, традиційно встановлювані цим законодавством;

(53) Оскільки тягар доказу дати завершення виготовлення бази даних ле­жить на виробникові цієї бази;

(54) Оскільки тягар доказу наявності критеріїв, які дозволяють зробити ви­сновок, що істотна зміна змісту бази даних повинна розглядатися як нове істот­не інвестування, лягає на виробника бази, що є результатом такої інвестиції;

(55) Оскільки нове істотне інвестування, яке передбачає новий строк дії охо­рони, може включати істотну перевірку змісту бази даних;

(56) Оскільки право стати на перешкоді несанкціонованому вилученню і/або і повторному використанню відноситься до баз даних, виробник яких є громадя- \ нином третьої країни або має там звичайне місцезнаходження, і до баз даних, створених юридичною особою, яка не має офіційної реєстрації в одній з країні Співтовариства з точки зору Договору — тільки тоді, коли ця третя сторона на-і дає порівнювану охорону баз даних, створених громадянами однієї з держав-1 членів або особами, які мають звичне місцезнаходження на території ЄС;

(57) Оскільки на додаток до санкцій, передбачених законодавством дер-| жав-членів у разі порушення авторського права або інших прав, держави-чле^ ни повинні передбачити відповідні санкції в разі несанкціонованого вилученв і/або повторного використання змісту бази даних;

112

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

(58) Оскільки крім охорони, що надається цією Директивою структурі баз даних через авторське право і її змісту через право sui generis перешкоджати несанкціонованому вилученню і/або повторному використанню, інші законопо­ложення держав-членів Ради про надання товарів і послуг у сфері баз даних зберігають свою застосовність;

(59) Оскільки ця Директива не відміняє застосування до баз даних, складе­них з аудіовізуальних творів, правових норм, що визнаються в разі необхіднос­ті законодавством держави-члена в галузі телевізійного розповсюдження ау­діовізуальних програм;

(60) Оскільки деякі держави-члени здійснюють нині через авторське право охорону баз даних, які не відповідають передбачуваним цією Директивою крите­ріям, застосовним при відборі належних охороні через механізм авторського права баз даних; навіть якщо відповідні бази даних можуть одержувати охорону через передбачене цією Директивою право стати на заваді несанкціонованому вилученню і/або повторному використанню їх змісту, — строк охорони цим пра­вом значно менший від того строку, яким вони користуються на основі чинного національного законодавства; уніфікація критеріїв, застосовних для вирішення питання про те, чи буде ця база охоронятися авторським правом, не може при­звести до скорочення строку охорони, яким нині користуються відповідні носії права; необхідно передбачити в цьому зв'язку виключення із загального прави­ла; наслідки такого виключення повинні обмежуватися територією держав-чле­нів Співтовариства,

прийняли цю Директиву:

РОЗДІЛ І

Сфера застосування

Стаття 1 Сфера застосування

1. Ця Директива відноситься до правової охорони баз даних незалежно від їх форми.

@В межах цієї Директиви під «базою даних» розуміють збірник творів, да­них або іншої незалежної інформації, розташованої в систематичному або ме­тодичному порядку і доступної в індивідуальному порядку через електронні або інші засоби.

3. Охорона, передбачена цією Директивою, не відноситься до комп'ютерних програм, які застосовуються при виготовленні або функціонуванні баз даних, доступних за допомогою електронних засобів.

Стаття 2 Обмеження сфери застосування

Ця Директива застосовується нарівні з положеннями ЄС, які відносяться до: а) правової охорони комп'ютерних програм,

о) права прокату і позичання та деяких суміжних прав у галузі інтелекту-альної власності, с) строків дії охорони авторським правом і суміжними правами.

1Н19

113

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України

РОЗДІЛ II

Авторське право

Стаття З S Предмет охорони

1. Відповідно до цієї Директиви, бази даних, які за відбором або розташуван­ням матеріалів утворюють творчий інтелектуальний продукт, властивий їх творцю, як такі охороняються авторським правом. Ніякий інший критерій не може бути застосовний при вирішенні питання, чи можуть ці бази одержати таку охорону.

2. Охорона баз даних авторським правом, передбачена цією Директивою, не відноситься до їх змісту, і вона діє нарівні з існуючими правами, що відносяться до змісту цих баз.

Стаття 4 Авторство бази даних

1. Автором бази даних є фізична особа або група фізичних осіб, які створили цю базу, або, в разі, коли законодавство держави-члена Співтовариства це до­пускає, — юридична особа, яка розглядається цим законодавством як воло­ділець права.

2. В разі, коли колективні твори визнаються законодавством держави-члена Ради Європи, майнові авторські права належать особі, наділеній авторським правом.

3. В разі спільного створення бази даних кількома фізичними особами, ви­ключні права спільно належать цим особам.

Стаття 5 Дії, що накладають обмеження

Автор бази даних користується, стосовно вираження цієї бази, яка може бу­ти об'єктом охорони авторського права, — виключним правом виконання або надання дозволу на:

a) постійне або тимчасове відтворення цілком або частково будь-яким спосо­бом і в будь-якій формі;

b) переклад, адаптацію, аранжування або іншу переробку;

c) будь-яку форму публічного розповсюдження бази або її копій. Перший продаж копії бази даних в ЄС володільцем права або за його згодою припиняє дію права контролю повторного продажу цієї копії в ЄС;

d) будь-яке сповіщення, виставлення або публічний показ;

e) будь-яке відтворення, розповсюдження, сповіщення, виставлення і пуб­лічний показ результатів дій, зазначених у пункті Ь).

Стаття 6 Винятки з дій стосовно обмеження

1. Законний користувач бази даних або її копії може здійснювати всі дії, за­значені в статті 5, необхідні для доступу до змісту бази даних і до її нормально­го використання самим користувачем, без дозволу автора бази. В міру того, як законний користувач одержує дозвіл на використання тільки частини бази да­них, цей пункт відноситься тільки до цієї частини.

114

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

2. Держави-члени мають можливість передбачити обмеження прав, зазначе­них у статті 5, у наступних випадках:

a) коли йдеться про неелектронне відтворення бази даних з метою викорис­тання окремою особою;

b) коли має місце використання тільки з метою ілюстрації в процесі навчан­ня або при проведенні наукових досліджень, — за умови зазначення джерела, в тій мірі, в якій це виправдовується некомерційним характером переслідуваних цілей;

c) коли йдеться про використання в інтересах суспільної безпеки або з ме­тою здійснення адміністративного чи судового процесу;

d) коли йдеться про інші винятки з авторського права за традицією передба­чувані внутрішнім правом, не обмежуючи при цьому пункти а), Ь) і с).

3. Відповідно до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, ця стаття не може бути витлумачена як така, що завдає несправедливої шкоди законним інтересам володільця права або нормальному використанню бази даних.

РОЗДІЛ III

Право «sui generis»

Стаття 7 Предмет охорони

1. Держави-члени передбачають для виробника бази даних право стати на заваді вилученню і/або повторному використанню всієї або значної — визначе­ної кількісно або якісно — частини змісту даної бази, коли одержання, перевір­ка або оформлення цього змісту свідчать про істотне інвестування з точки зору якості і кількості.

2. У межах цього розділу розуміємо під:

(а) «вилученням»: постійне або тимчасове перенесення всього або істотної ча­стини змісту бази даних на іншій носій будь-яким способом і в будь-якій формі;

ІІМ)«повторним використанням»: будь-яку форму публічного надання всього абоїстотної частини змісту бази шляхом розповсюдження копій, прокату, пе­редачі в безпосередньому зв'язку з налагодженням видачі даних або в іншій формі. Перший продаж копії бази даних в ЄС володільцем права або за його згодою призводить до припинення дії права контролю за перепродажем даної копії в ЄС.

Надання в публічне користування не є дією з вилучення або повторного ви­користання.

3. Право, зазначене в пункті 1, може бути передано, відступлено або надано у формі ліцензійної угоди.

4. Право, зазначене в пункті 1, застосовується незалежно від можливості ба­зи даних одержати охорону через авторське право або будь-яке інше право. Крім того, воно застосовується незалежно від можливості змісту даної бази да­них одержувати охорону авторського права або інших прав. Охорона баз даних правом, зазначеним у пункті 1, не відміняє прав, існуючих щодо їх змісту.

5. Вилучення і/або неодноразове повторне і систематичне використання не-\йтотних частин змісту бази даних, яке передбачало б дії, що суперечать нор-

«чда

115

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________

мальному використанню даної бази даних або яке завдало б невиправданої шкоди законним інтересам виробника бази, — не допускається.

Стаття 8 Права і обов'язки законного користувача

1. Виробник бази даних, яка будь-яким способом була надана невизначеному колу осіб, не може перешкодити законному користувачеві даної бази щодо ви­лучення і/або повторного використання несуттєвих частин її змісту, — визна­чених кількісно і якісно, — з якою б метою це не здійснювалося. Тією мірою, якою законному користувачеві дозволяється вилучати і/або повторно викорис­товувати тільки частину бази даних, цей пункт відноситься до цієї частини.

2. Законний користувач бази даних, яка була надана будь-яким способом не­визначеному колу осіб, не може виконувати дії, що суперечать нормальному використанню цієї бази даних, або які невиправданим способом завдають шко­ди законним інтересам виробника бази даних.

3. Законний користувач бази даних, яка була надана будь-яким способом не­визначеному колу осіб, не може завдати шкоди володільцю авторського права або суміжного права, що відноситься до творів або послуг, які містяться в даній базі.

Стаття 9 Винятки з права «sui generis»

Держави-члени Ради Європи можуть установити, що законний користувач бази даних, яка будь-яким способом була надана невизначеному колу осіб, мо­же без дозволу виробника бази вилучати і/або повторно використовувати існу­ючу частину змісту даної бази:

a) коли йдеться про вилучення для використання окремою особою змісту ба­зи даних неелектронним способом;

b) коли йдеться про вилучення з метою ілюстрації в процесі навчання або з науково-дослідною метою, за умови зазначення джерела і тією мірою, якою це виправдано некомерційною метою цих дій;

c) коли йдеться про вилучення і/або повторне використання в інтересах сус­пільної безпеки або адміністративного чи судового процесу.

Стаття 10 Строк дії охорони

1. Строк дії, передбачений статтею 7, вводиться в дію від моменту закінчен- | ня виготовлення бази даних. Він закінчується через п'ятнадцять років, раху­ючи від початку року, наступного за датою виготовлення. 1

2. У разі бази даних, яка була будь-яким способом надана невизначеному ко-1 лу осіб до закінчення періоду, передбаченого пунктом 1, строк дії охорони цим і правом закінчується через п'ятнадцять років 1 січня, рахуючи від року, який! слідує за датою, коли база даних вперше надана невизначеному колу осіб. 1

3. Будь-яка істотна зміна змісту бази даних, визначена кількісним і якісним! способом, зокрема, будь-яка істотна зміна, що випливає з накопичення додавань,! усунень або послідовних змін, яка дозволяє зробити висновок, що йдеться про сут'в тєве, визначене якісно і кількісно інвестування, — дозволяє надати базі, яка є ре-и зультатом такого інвестування, власний строк дії охорони. т

116 І

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Стаття 11 Сфера дії охорони через право «sui generis»

1. Право, передбачене статтею 7, відноситься до баз даних, виробник яких або носій права на які є громадянином однієї з держав-членів або має звичайне місце проживання на території Співтовариства.

2. Пункт 1 відноситься також до товариств і підприємств, заснованих відпо­відно до законодавства однієї з держав Співтовариства і таких, що мають юри­дичну адресу, головне управління і основне підприємство всередині Співтова­риства; разом з тим, якщо таке товариство або підприємство має на території Співтовариства тільки свою юридичну адресу, його діяльність повинна бути фактично і послідовно пов'язана з економікою однієї з держав-членів Співтова­риства.

3. Угоди, які поширюють право, зазначене у статті 7, на бази даних, створені в третіх країнах і не охоплені пунктами 1 і 2, укладаються Радою за пропози­цією Комісії. Тривалість дії охорони, що надається базам даних через цю про­цедуру, не перевищує тривалості, передбаченої статтею 10.

РОЗДІЛ IV

Загальні положення

Стаття 12 Санкції

Держави-члени передбачають відповідні санкції в разі порушення прав, пе­редбачених цією Директивою.

»/ Стаття 13 Збереження інших положень

Ця Директива не скасовує положень, що відносяться, зокрема, до авторського права, суміжних або інших прав чи обов'язків, наявних в даних, творах або ін­ших елементах, включених до бази даних, — до патентів, товарних знаків, крес­лень і зразків, охорони національних скарбів, правової регламентації об'єднань і закону про недобросовісну конкуренцію, комерційної таємниці, безпеки, кон­фіденційності, охорони особистих даних і поваги приватного життя, доступу до державних документів і договірного права.

Стаття 14 Застосування в часі

1. Охорона, передбачена цією Директивою щодо авторського права, відноси­ться також до баз даних, створених до дати, зазначеної в статті 16(1), які на цю дату відповідають вимогам, установленим цією Директивою щодо охорони баз даних авторським правом.

2. Як виключення з пункту 1, коли база даних, яка охороняється режимом авторського права в державі-члені на дату публікації цієї Директиви, не від­повідає критеріям охорони авторським правом, передбаченим статтею 3 (1), ця Директива не зумовлює до скорочення в цій державі-члені строку дії, що за­лишився, вищезазначеного режиму охорони.

3. Охорона, передбачена цією Директивою стосовно права, зазначеного в статті 7, відноситься також до баз даних, виробництво яких було завершено

117

КНИГА 1. Нормативні акти і документи. Європейська Інтеграція України_________________

протягом п'ятнадцяти років, що передували даті, зазначеній в статті 16 (1), і які на цю дату відповідають вимогам, встановленим статтею 7.

4. Охорона, передбачена пунктами 1 і 3, не скасовує укладені акти і права, набуті до дати, зазначеної в цих пунктах.

5. У разі бази даних, виготовлення якої було завершено протягом п'ятнадця­ти років, що передували даті, зазначеній у статті 16 (1), строк дії охорони пра­вом, передбаченим статтею 7, становить п'ятнадцять років від 1 січня, наступ­ного за цією датою року.

Стаття 15 Обов'язковий характер деяких положень

Будь-яке положення договору, що суперечить статтям 6 (1) і 8, вважається юридичне неспроможним.

Стаття 16 Заключні положення

1. Держави-члени забезпечують введення в дію законоположень, адмініст­ративних постанов і нормативних актів, необхідних для приведення законодав­ства у відповідність з цією Директивою до 1 січня 1998 року.

Коли держави-члени приймають ці положення, вони повинні містити поси­лання на цю Директиву або супроводжуватися таким посиланням при офіцій­ному опублікуванні. Порядок виконання такого посилання встановлюється дер­жавами-членами.

2. Держави-члени доводять до Комісії тексти положень внутрішнього права, які вони приймають в галузі, що регулюється цією Директивою.

3. Не пізніше кінця третього року, наступного за датою, зазначеною в пунк­ті 1, а потім раз на три роки, Комісія передає до Європарламенту, до Ради і Ко­мітету з соціально-економічних питань звіт про реалізацію цієї Директиви, в якому, зокрема, на базі особливої інформації, наданої державами-членами, во­на розглядає, зокрема, застосування права «sui generis», включаючи статті 8 і 9, і спеціально перевіряє, чи не викликало застосування цього права зловжи­вання домінуючим становищем або інші замахи на свободу конкуренції, які бу­ли б підставою для прийняття відповідних заходів, зокрема, створення режиму , примусового ліцензування. В разі необхідності вона подає пропозиції стосовно адаптації цієї Директиви відповідно до змін у секторі баз даних.

Стаття 17

Держави-члени є одержувачами (адресатами) цієї Директиви.

118

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

ПРОПОЗИЦІЯ ДИРЕКТИВИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І КОМІСІЇ

стосовно права слідування на користь автора оригінального твору мистецтва

Представлена Комісією Європейського Співтовариства

9 травня 1996 року Брюссель, СОМ/96/97 final 96/085 (COD)

ВИКЛАД ПІДСТАВ

І. Вступ

1. Ця Директива має на меті встановлення уніфікованого юридичного режи­му в галузі слідування. Право слідування може бути визначено як право авто­ра, а після його смерті — його спадкоємців і правонаступників, одержувати відсоток від ціни під час перепродажу на публічних аукціонах або через посе­редництво торговельних агентів творів, що відносяться звично до графіки, об­разотворчого мистецтва і скульптури.

2. Первинко право слідування було прийнято з міркувань справедливості, щоб художник, який на початку своєї кар'єри відчужує свої твори за низькою ціною, пізніше, з набуттям відомості, міг би брати участь, часом у значних, при­бутках торгівців творами мистецтва.

3. Якщо в деяких державах-членах Європейського Союзу через ціни, нада­ні субсидії і соціальне страхування, таке соціальне обгрунтування може зда­ватися неактуальним, то право слідування все-таки зберігає свою актуаль­ність щодо встановлення рівноваги між економічним станом авторів творів графіки, образотворчого мистецтва та іншими творцями, які одержують при­буток з наступної експлуатації своїх творів. Дійсно, в галузі музики і літера­тури автори залучені до численного використання своїх творів: відтворення, покази, адаптації тощо. Автори ж оригінальних творів графіки, образотворчо­го мистецтва і скульптури, навпаки, мають більш обмежені можливості вико­ристання своїх творів, ніж автори інших жанрів. Дійсно, в галузі образотвор­чих мистецтв твір експлуатується в основному продажем і відходить від авто­ра після реалізації.

4. Внаслідок цього деякі законодавці вирішили, що для створення рівноваги між різними категоріями авторів вимагається дозволити авторам творів гра­фіки, образотворчого мистецтва і скульптури одержувати частку від ціни про­дажу кожного разу, коли змінюється володілець твору. Право слідування є правом на винагороду, тобто це послаблена форма виключного права.

5. Право слідування має на меті забезпечити автору одержання частки дохо­ду, отриманого від його твору, тому це право на винагороду. Крім своєї класи­фікації в авторських правах, це право не відноситься до податкової сфери, бо воно не стягується податковими органами до національної скарбниці.

6. З 15 держав-членів, 11 — в принципі визнають право слідування, 8 — ви­знають його на практиці. В кожній з цих юридичних систем право слідування

119

КНИГА 1. Нормативні акти І документи. Європейська Інтеграція України_________________

внесено до законодавства про авторське право і класифіковане як категорія майнових прав. Право слідування обмежене часом.

7. Аналіз законодавств держав-членів, що передбачають право слідування, показує значні відмінності стосовно творів, підпорядкованих цьому праву, бе-нефіціарів права, операцій, за якими слідує використання права, та інших фор­мальностей.

8. Відмінності законодавств держав-членів стосовно права слідування, не сприяють створенню гармонійного юридичного середовища, що забезпечує на­лежне функціонування ринку творів сучасного і новітнього мистецтва, в рамках Європейського Союзу. Ось чому Комісія слідом за публікацією в січні 1991 р. сво­го проекту роботи в галузі авторського права і суміжних прав, названого «На продовження Зеленої книги»¹, де вивчення доцільності європейської ініціати­ви стосовно права слідування було зачеплено у главі 8.5, здійснила вивчення думки шляхом численних анкет і публічних опитувань у липні і листопаді 1991 p., в серпні 1994 р. і в лютому 1995 р. Крім того, Комісія здійснила до­слідження економічних і юридичних аспектів цієї проблеми, базуючись на особливостях ринку творів мистецтва. Основні елементи цих досліджень ви­кладені нижче.