Тромбофілія

Тромбофілія – це схильність до підвищеної зсілості крові і тромбозів. Генетично обумовлена програма тромбозів запускається середовищними факторами, такими як тривала іммобілізація, травма, хірургічне втручання, інфекція, у жінок — вагітність і прийом гормональних контрацептивів. Аномалії зсідальної системи крові, що призводять до тромбозів, можуть бути зумовлені дисфібриногенемією, недостатністю інгібіторів коа­гуляції, фібринолітичних факторів і надмірним рівнем прокоагулянтних факторів. 30-50 % усіх тромбозів в європейській популяції пов'язані з недостатністю інгібіторів коагуля­ції: антитромбіну III, протеїнів С і S, і АРС- резистентністю.

Антитромбін III є первинним природним інгібітором зсідання крові, на частку якого припадає 75% антикоагулянтної активності Відомо близько 80 мутацій гена антитром­біну, що успадковуються аутосомно-домінантно, і які призводять до кількісних і якісних дефектів білка. Гомозиготи за дефіцитом антитромбіну III нежиттєздатні або мають тя­жкі венозні і артеріальні тромбози. Гетерозиготне носійство мутації має велике значення під час вагітності, коли в нормі біологічна активність АТ знижується. У гетерозиготних жінок з початково зниженим рівнем активності ферменту під час вагітності, після поло­гів або кесаревого розтину виникають мігруючі тромбози і тромбофлебіти.

Протеїни С і S є вітамін К-залежними глікопротеїнами плазми. Недостатність цих протеїнів успадковується аутосомно-домінантно. Відомо понад 100 мутацій, які ведуть до недостатності протеїну С і понад 30 мутацій гена протеїну S. Гомозиготний стан де­фіциту цих білків виявляється блискавичною пурпурою новонароджених і ДВС-синдромом. Гетерозиготний стан виявляється при терапії непрямими антикоагулянтами тромбозом дрібних судин шкіри і некрозом окремих її ділянок, частіше в ділянці молоч­них залоз і бокової поверхні живота. Тромбози, спричинені недостатністю протеїну С, нерідко мають виражений посттромботичний синдром із трофічними виразками нижніх кінцівок.

АРС резистентність — стійкість до антикоагулянтної дії протеїну С. Вона пов'язана з мутацією гена V фактора зсідання крові (FУ R.506Q, заміна аргініну на глутамін в 506 положенні). Ця мутація дістала назву лейденівської мутації (за назвою міста Лейден). АРС резистентність — легша патологія порівняно з іншими дефектами антитромбінового гемостазу, проте зустрічається в популяції в 4-6 разів частіше за інші генетичні дефе­кти. Серед здорового європейського населення поширеність гетерозиготного носійства лейденівськой мутації дорівнює від 1,4 до 13 %. Мутацію виявлено у 20 % пацієнтів з тромбофілією і у 50 % сімей із спадковою формою тромбофілії. На фоні носійства мута­ції інші фактори ризику, наприклад, прийом пероральних контрацептивів, істотно збільшують вірогідність тромбозів, як правило, нижніх кінцівок. Тромби частіше щіль­но фіксовані до судинної стінки і лейденівська мутація не підвищує ризик тромбоемболії легеневої артерії. Підвищення ризику ТЕЛА відмічене при мутації гена фактора II (протромбіну).

Визначення носійства лейденівськой мутації рекомендоване у випадках спадкової тромбофілії.