Епілепсія

При більшості форм епілепсії характерна полігенна спадкова схиль­ність, а виникнення захворювання є результатом взаємодії генетичних і середовищних факторів. У розвитку епілепсії встановлено роль генів іонних каналів (калієвих, натріє­вих, кальцієвих, хлорних), які мають відношення до механізмів поляризації мембрани нейронів, і генів нейротрансмітерних рецепторів.

Мутація генів калієвих каналів призводять до доброякісних сімейних неонатальних судом; ризик розвитку генералізованої епілепсії згодом дорівнює 16 %. З мутацією генів натрієвих каналів пов'язаний розвиток генералізованої епілепсії з фебрильними судомами. Ідентифікація генетичного дефекту важлива з клініч­ної точки зору, оскільки механізм дії багатьох антиконвульсантів базується на модуляції функції іонних каналів. Так, протисудомний ефект карбамазепіну і фентіоніну пов'язаний з потенціюванням інактивації натрієвих каналів.

Шизофренія

Шизофренія, ймовірно, є групою захворювань з різними генетичними дефекта­ми і загальної симптоматологією. Визначено кілька головних генів-кандидатів.

Ген катехол-О-метилтрансферази (СОМТ) бере участь в деградації катехоламінів, включаючи допамін. СОМТ є головним ферментом деградації допаміну в префронтальній ділянці кори. Описано генетичний поліморфізм СОМТ, пов'язаний з при­сутністю валіну або метіоніну в 108 положенні (коротка форма СОМТ) або в 158 поло­женні (довга форма СОМТ). Вал-СОМТ алель у хворих на шизофренію зустрічається достовірно частіше.

Другий ген-кандидат — ген серотонінового рецептора 5-НТ2А (13q32). Відмічено зв'язок між шизофренією і поліморфізмом гена Т102С.

Третій ген-кандидат DISС-1, був виявлений у шо­тландській сім'ї з високою частотою психічних захворювань і збалансованою транслокацією, що веде до розриву цього гена. Участь гена DISС-1, в розвитку шизофренії підт­вердилася і в дослідженнях фінських сімей. Білковий продукт гена поки не охарактери­зований, так само, як і механізм його внеску у розвиток шизофренії.

Дослідження останніх років показали, що середовищними факторами сприяння розвитку шизофренії можуть бути пологова травма і неонатальні вірусні інфекції. Так, в спинномозковій рідині у 29 % хворих на шизофренію було виявлено нуклеотидні послідовності, гомологі­чні ретровірусним генам. Непрямим доказом ролі вірусних інфекцій служить велика частота хворих на шизофренію серед народжених взимку.

Профілактика патології зі спадковою схильністю, що базується на визначенні генів схильності

Гени та поліморфізми	Ланка патогенезу	Захворювання
Аполіпопротеїну Е (Cys 112 Arg, Arg 158 Cys)	Порушення ліпідного обміну	ІХС
Параоксонази (Gln 192 Arg)
Аполіпопротеїну С III (C/G, позиція 5163)
Аполіпопротеїну (a) (C/T, позиція +93)
Протромбіну (G/A, позиція 20210)	Порушення в системі коагуляції і фібрінолізу
V фактора системи згортання крові (Arg506Gln) VII фактора системи згортання крові (Arg353Glu)
VII фактора системи згортання крові (I/D промотор, позиція – 323)
ІАПГ – 1 (4G/5G промотор, позиція - 675)
МТГФР (С/Т, позиція 677) Метілентетрагідрофолатредуктаза	Дефект обмін метіоніну
АПФ (I/D інтрон 16)	Активація системи ренін – ангіотензин - альдостерон
АПФ (I/D інтрон 16)	Активація системи ренін – ангіотензин - альдостерон	Гіпертонічна хвороба
Ангіотензіногену (Met235Thr)
Аполіпопротеїну Е (Cys 112 Arg, Arg 158 Cys)	Формування β-амілоїда	Хвороба Альцгеймера
АПФ (I/D, інтрон 16)	Інсулінорезистентність	Цукровий діабет типу 2
ІАПГ – 1 (4G/5G промотор, позиція – 675)