Президентські вибори 2004 р. Внутрішня політика нової вла!

ди. Весь 2004 р. минув під знаком президентських виборів. Це

призвело до радикалізації внутрішньополітичного життя. Біль

шість політичних партій демократичного спрямування вперше

за багато років спромоглися на досягнення порозуміння і висту

пили в коаліції з блоком партій “Наша Україна”, від якого кан

дидатом у президенти було висунуто В. Ющенка. Натомість

пропрезидентські партії об’єдналися навколо кандидатури

прем’єр міністра В. Януковича. З поміж решти кандидатів

(яких загалом було 24) реальну вагу мали лише лідер СПУ

О. Мороз та лідер КПУ П. Симоненко. Особливого загострення

передвиборча кампанія набула наприкінці літа 2004 р. До най

резонансніших подій цього періоду належав замах на життя

В. Ющенка внаслідок отруєння.

31 Жовтня 2004 р. Відбулись четверті за роки незалежної Ук

раїни президентські вибори. В них змагалося 24 кандидати,

з яких найбільше голосів здобули В. Ющенко (39,87 %) та

В. Янукович (39,32 %). Але оскільки жоден з них не здобув по

над 50 % голосів виборців, то був призначений другий тур вибо

рів. Він відбувся 21 листопада 2004 р., але у зв’язку з численни

ми порушеннями виборчого законодавства призвів до масових

акцій протесту, центром яких став майдан Незалежності у Киє

ві, на якому у перші ж дні після другого туру виборів зібралось

близько 1 млн осіб, які перебували на ньому цілодобово і заяв

ляли про свою підтримку Ющенка. Аналогічні акції протесту

329

відбувались також у Дніпропетровську, Львові, Луцьку, Черні

гові та інших містах України і дістали назву Помаранчевої ре!

волюції (назва від кольору, що використовувався в агітаційній

символіці блоком “Наша Україна”). Громадяни України при

цьому протестували не лише проти фактів грубого порушення

свого виборчого права, а й проти незадовільного становища

в різних сферах життя країни (незадовільне соціальне забезпе

чення, криміналізація економіки та політики тощо). Світове

співтовариство (за винятком Білорусі, Китаю та ще кількох кра

їн) також не визнало результатів другого туру виборів в Україні.

Все це змусило вдатися до перегляду документів, пов’язаних

з другим туром виборів президента України, наслідком чого ста

ла постанова Верховного Суду України про визнання цього туру

таким, що не відбувся у зв’язку із численними порушеннями

при його проведенні і призначенні повторного переголосування

на 26 грудня 2004 р. В цьому турі переміг В. Ющенко, який

набрав 51,99 % голосів виборців, тоді як В. Янукович — 44 %.

23 Січня 2005 р. Відбулась інавгурація в. Ющенка. Причому

одразу ж після офіційної церемонії він прибув на київський

майдан Незалежності, де перед 500 тис. осіб виступив із промо

вою, в якій заявив, що зробить все для швидкого економічного

розвитку України та зростання добробуту її громадян. А вже

наступного дня він розпочав активну політичну діяль

ність. 24 січня 2005 р. Ющенко відвідав спільний молебень глав

християнських церков у Софійському Соборі, що продемонстру

вало його прагнення до релігійного миру в державі. Цього ж дня

Ющенко зробив і перші кадрові призначення: виконуючою

обов’язки прем’єр міністра було призначено Ю. Тимошенко, го

ловою Національної Ради безпеки та оборони — П. Порошенка.

Було також видано Указ про заміну інституту Адміністрації

Президента України на Секретаріат Президента України. Його

головою було призначено О. Зінченка.

4 лютого 2005 р. Верховна Рада України затвердила новий

склад уряду, головою якого була обрана Ю. Тимошенко. Прове

дено повну ротацію голів обласних державних адміністрацій,

а з березня 2005 р. почалася заміна також голів районних дер

жавних адміністрацій. Новий уряд проголосив курс на істотне

збільшення соціальної спрямованості бюджету. Зокрема, нова

редакція держбюджету на 2005 р. передбачила збільшення роз

330

мірів мінімальної зарплати і пенсії та їх наближення до прожит

кового рівня.

Головними завданнями внутрішньої політики нової влади є:

1) здійснення реальних кроків щодо покращання життєвого рів

ня населення; 2) наведення порядку в ціновій політиці (особли

во щодо продуктів харчування та паливно мастильних матеріа

лів); 3) зміцнення гривні; 4) виведення з кризи сільського госпо

дарства; 5) боротьба з корупцією; 6) подолання сепаратистських

тенденцій в окремих регіонах; 7) наведення ладу в питаннях

приватизації; 8) проведення адміністративної реформи та впо

рядкування правового поля.

Політичні партії вже з березня 2005 р. почали активну підго

товку до парламентських виборів 2006 р. (відбуваються партій

ні з’їзди, визначаються тактика та можливі союзники у полі

тичній боротьбі).

Відповідно до змін, внесених у Конституцію в грудні 2004 р.,

вибори народних депутатів відбуватимуться за пропорційною

системою, тобто за списками політичних партій та блоків.

Майбутні вибори знову загострили внутрішньополітичну ситуа

цію, що була посилена бензиновою та продовольчою кризами

весни–літа 2005 р. Загострились конфлікти серед президентсь

кої команди, що призвели до відставки уряду Тимошенко у ве

ресні 2005 р.

Зовнішня політика нової влади. 24 січня 2005 р. відбувся

перший державний візит Президента України В. Ющенка до

Росії. Цим самим він виконав одну зі своїх передвиборчих заяв,

а також підтвердив важливість для України нормальних відно

син з Росією. Зустріч Ющенка з Путіним у Москві тривала по

над 3 години і мала суто офіційний характер. На ній Ющенко,

зокрема, наголосив, що у питаннях щодо інтеграції до ЄЕП та

співпраці в рамках СНД Україна буде керуватися національни

ми інтересами та пріоритетністю євроінтеграційних прагнень.

25 січня 2005 р. Ющенко відвідав Страсбург, де виступив на

сесії Європарламенту. Він закликав європейських політичних

лідерів до активної співпраці з Україною та підтвердив, що

вступ до Євросоюзу є пріоритетним для України.

27 січня Ющенко прибув до Польщі, де взяв участь у відзна

ченні 60 річчя звільнення в’язнів німецького концтабору Ос

венцим, а вже 28 січня прибув на всесвітній економічний форум

331

до швейцарського м. Давос, де виступив зі спеціальним звернен

ням до глав держав та урядів про поглиблення їх співпраці з Ук

раїною.

На початку березня 2005 р. В. Ющенко здійснив державний

візит до Німеччини. Він виступив на засіданні Бундестагу, зая

вивши у своїй промові про необхідність для країн Заходу, зокре

ма і для Німеччини, підтримати демократичні перетворення

в Україні та надання останній більшого сприяння для вступу до

Євросоюзу.

22–23 березня 2005 р. В. Ющенко здійснив державний візит

до Туркменістану, під час якого було досягнуто домовленості

про порядок поставок туркменського газу в Україну, який ста

новить понад 50 % імпортованого Україною газу, а також укла

дено ще ряд міждержавних угод.

4–6 квітня 2005 р. відбувся візит В. Ющенка до США, під час

якого В. Ющенко виступив у Конгресі США та провів перегово

ри з президентом США Д. Бушем. Було, зокрема, досягнуто до

мовленості про спрощення візового режиму між обома країна

ми, обговорено ситуацію в Іраку та питання виведення україн

ських миротворців з цієї країни тощо. На зворотному шляху

Ющенко відвідав Ватикан і взяв участь у церемонії поховання

Папи Римського Іоанна Павла ІІ, а потім відвідав Польщу.

Основними завданнями зовнішньої політики української

влади на сучасному етапі є: 1) зміцнення позитивного іміджу

України на міжнародній арені; 2) інтеграція до Євросоюзу та

НАТО; 3) збереження добросусідських відносин із Росією та

США; 4) виведення миротворчих сил з Іраку.