7(20) Листопада 1917 р. Центральна Рада ухвалила ііі Уні!

версал: 1) Україна під назвою Українська Народна Республіка

(УНР) ставала частиною Федеративної Російської Республіки

(хоча Універсал і не зазначав, якої саме Росії — більшовицької

чи небільшовицької); 2) територія УНР — 9 губерній (Волин

ська, Подільська, Київська, Чернігівська, Харківська, Полтав

ська, Катеринославська, Херсонська, Одеська), доля інших зе

мель, де суттєву частину населення становили українці, мала

вирішитись шляхом переговорів; 3) вся земля проголошена

власністю народу; 4) 8 годинний робочий день; 5) державний

контроль над промисловою продукцією; 6) негайне укладення

миру; 7) відміна смертної кари та амністія політичним в’язням;

8) зміцнення місцевого самоврядування; 9) демократичні свобо

224

ди; 10) надання національним меншинам національно персо

нальної автономії; 11) зобов’язання врятувати від голоду не ли

ше населення України, а й фронт та Росію; 12) на 27 грудня за

плановані вибори до Українських установчих зборів, а 9 січ

ня — їх скликання, до цього вищі органи влади в Україні —

Центральна Рада та Генеральний секретаріат.

ІІІ Універсал створив можливість для широкої діяльності Цен

тральної Ради та Генерального секретаріату у справі розбудови

української державності та реформування всіх сфер життя в Ук

раїні на демократичних засадах. Проте українські політичні ліде

ри знову не змогли скористатися сприятливими можливостями і

продовжували займати нерішучу та вичікувальну позицію.

Перша більшовицько'українська війна

(грудень 1917 р. — квітень 1918 р. )

Практично одразу ж після захоплення влади в Росії Ленін за

кликав більшовиків до негайного захоплення України. Тому піс

ля певного зміцнення своєї влади в Росії, 4 грудня 1917 р. РНК

Радянської Росії звернулась з ультиматумом до Української Цен

тральної Ради. Суть цього документа полягала в такому: 1) при

пинити створення Українського фронту та українізацію армії;

2) не пропускати військові частини з фронту на допомогу Білому

рухові; 3) пропускати більшовицькі війська на Південний фронт;

4) припинити роззброєння радянських і червоногвардійських

військ в Україні. На виконання ультиматуму давалося 2 доби.

Українська Центральна Рада не могла виконати умови цього уль

тиматуму, оскільки він був грубим втручанням у зовнішню та

внутрішню політику України. 5 грудня 1917 р. Радянська Росія,

не дочікуючись відповіді, почала війну проти України.

8 грудня 1917 р. радянські війська почали наступ на Україну

з північного сходу. 10 грудня вони захопили Харків, причому

місцеві робітники в момент наближення радянських військ під

няли повстання і цим полегшили захоплення міста. У Харкові

більшовики 11 грудня на І Всеукраїнському з’їзді Рад проголо

сили Україну радянською республікою, яка теж прибрала назву

Українська Народна Республіка. На цьому з’їзді було також

створено український радянський уряд — Народний секретарі

225

ат (М. Скрипник, Є. Бош, В. Затонський, Ю. Коцюбинський та

ін. ). На початку 1918 р. влада цього уряду поширилась на 5 ук

раїнських губерній.

З метою розколу українців та послаблення опозиційних ра

дянській владі сил більшовики взяли курс на територіальне роз

членування України. Для цього на підконтрольних українських

землях більшовики, окрім радянської УНР, проголосили на по

чатку 1918 р. створення ще трьох маріонеткових держав: 1) на

південному сході було створено Донецько Криворізьку радян

ську республіку, яку очолив Ф. Артем (Сергєєв); 2) в Криму бу

ло створено Радянську Соціалістичну Республіку Тавриди (очо

лив Слуцький); 3) у Північному Причорномор’ї — Одеську Ра

дянську Республіку. Ці держави цілковито контролювали

російські більшовики.

Водночас більшовицькі війська у грудні 1917 — на початку

січня 1918 р. продовжували швидко просуватись вглиб Украї

ни, практично не зустрічаючи опору з боку Центральної Ради.

Це було викликано тим, що остання постійно проводила миро

любну політику, відмовлялась від створення національних

збройних сил, і тому на момент збройної агресії з боку більшо

вицької Росії Україна виявилась безборонною — ті українізова

ні військові частини, що виникли навесні 1917 р., були або роз

зброєні більшовиками, або здеморалізовані і розвалились. Фак

тично на момент війни Центральна Рада мала всього кілька

тисяч цілком боєздатних вояків, тоді як навесні 1917 р. — кіль

ка сот тисяч. Відчутне сприяння у більшовицькому наступі на

давали місцеві осередки РСДРП(б), що організовували збройні

виступи проти УНР. Так, 16 січня 1918 р. більшовики ініціюва

ли повстання робітників заводу “Арсенал” у Києві, яке змусило

уряд УНР перекинути вірні йому війська з фронту. І хоча цей

виступ до 22 січня було придушено, однак він послабив фронт.

Це відкрило більшовикам шлях на Київ, чим останні і скориста

лись. Центральна Рада спромоглася лише зібрати в Києві близь

ко 300 студентів та гімназистів. З них було сформовано Студент

ський курінь, який кинули на залізничну станцію Крути (на

Чернігівщині під Ніжином) з наказом розібрати залізничну ко

лію, що вела до Києва, і таким чином затримати більшовицький

наступ. Безперспективність опору більшовикам власними сила

ми стала цілком очевидною, але Центральна Рада намагалась

226

виграти час задля отримання військової допомоги від країн Чет

верного союзу, з якими в цей час велися переговори у Брест Ли

товську. Для того щоб укласти мир з цими країнами, Централь

ній Раді, по перше, потрібно було втримати столицю, що, згідно

з міжнародним правом, свідчило про належність їй верховної

влади в країні, а по друге, проголосити повну політичну неза

лежність України. Перше з цих завдань було виконане саме зав

дяки Студентському куреню — майже всі його бійці загинули

в бою на залізничній станції Крути 16 (28) січня 1918 р., але

встигли розібрати залізничну колію і таким чином уповільнили

більшовицький наступ на Київ.

Використовуючи виграний час, Центральна Рада 11 (24) січ!

ня 1918 р. оприлюднила IV Універсал (датований 9 (22) січня),

яким проголошувалася незалежність України. В ньому: 1) кон

статувалось повне виснаження України від чотирьох років вій

ни; 2) у грабежах та насильствах звинувачувалось більшовицьке

військо; 3) з огляду на це Центральна Рада проголошує незалеж

ність України; 4) вищому виконавчому органу Раді Народних

Міністрів наказується укласти мир з Четверним союзом; 5) про

голошено тверду боротьбу з більшовиками; 6) обіцянка після ук

ладення миру та демобілізації провести переобрання місцевих

органів влади; 7) повідомлялось про завершення розроблення за

кону про землю і про те, що її буде передано селянам до початку

весни; 8) заявлялося про переведення промисловості на мирні

рейки; 9) оголошувалась боротьба з безробіттям і обіцялося соці

альне забезпечення всіх потерпілих від війни; 10) підтверджено

положення ІІІ Універсалу; 11) у ньому був заклик до народу про

вести вибори до Українських установчих зборів, які повинні ви

рішити долю політичного устрою України.

Водночас делегація Центральної Ради в ніч на 27 січня

1918 р. уклала Брестський мирний договір з країнами Четвер

ного союзу. Його зміст зводився до наступних положень: 1) кра

їни Четверного союзу визнають Центральну Раду верховним ор

ганом влади в Україні і встановлюють з нею дипломатичні від

носини; 2) УНР і Австро Угорщина встановлюють кордон по

лінії Хотин–Збараж–Броди–Сокаль (тобто до УНР входять Хол

мщина і Підляшшя); 3) західноукраїнські землі у складі Авс

тро Угорщини виокремлюються в автономний край; 4) визнача

ються умови обміну військовополоненими та взаємного обміну

227

промисловою та сільськогосподарською продукцією; 5) Україна

зобов’язувалась поставити Німеччині та Австро Угорщині у

першій половині 1918 р. 60 млн пудів хліба, 3 тис. пудів м’яса

та іншу сільськогосподарську продукцію; 6) Четверний союз на

давав військову допомогу УНР.

Усі ці кроки Центральної Ради (видання IV Універсалу, яким

проголошувалась незалежність України та укладення Брест

Литовського договору з Четверним союзом, що давало Україні

військову допомогу) були вкрай необхідними, але фактично за

пізнілими — 26 січня 1918 р. більшовики, після п’ятиденного

бомбардування, захопили Київ. Центральна Рада переїхала до

Житомира, а 5 лютого — до Сарн. Під її владою до кінця лютого

1918 р. лишалася тільки Волинь. Натомість до Києва 29 січня

1918 р. з Харкова переїхав уряд радянської УНР — Народний

секретаріат. В Україні було вперше встановлено радянську вла

ду, яка протрималась до весни 1918 р. Більшовики запровадили

на українських землях політику червоного терору та викачу

вання природних ресурсів до Росії. Червоний терор передбачав

масове знищення всіх, хто виступав або міг виступити, на дум

ку більшовиків, проти радянської влади. Так, лише в Києві за

місяць перебування тут більшовиків було розстріляно до 5 тис.

осіб. Другий напрям радянської політики в Україні призвів до

вивозу з неї продовольства, промислового обладнання та вугіл

ля до Росії. Всі ці дії призвели до початку антибільшовицьких

виступів, що об’єктивно послаблювало владу більшовиків.

Водночас Німеччина, виконуючи свої обіцянки, згідно із

Брест Литовським договором, надала військову допомогу

УНР. 18 лютого 1918 р. німецькі (23 дивізії) та австро угорські

(10 дивізій) війська загальною чисельністю 450 тис. почали

спільно з військами УНР (2 тис.) звільнення України від біль

шовиків. Більшовики, позбавлені підтримки населення і не ма

ючи достатніх збройних сил в Україні, не могли протистояти

регулярним військам Німеччини та її союзників і відступили.

27 лютого 1918 р. Народний секретаріат виїхав з Києва до Пол

тави, а звідси 9 березня — до Катеринослава.

3 березня 1918 р. Радянська Росія змушена була підписати

мирний договір у Брест Литовську з Четверним союзом. Згідно

з ним Росія припиняла бойові дії проти країн Четверного блоку

та їх союзників, тобто і УНР; близько 1 млн кв. км західних те

228

риторій колишньої Російської імперії окупувались військами

Німеччини та її союзників і Росія сплачувала Німеччині кон

трибуцію. Оскільки за умовами цього договору війська Радян

ської Росії не могли продовжувати боротьбу за Україну, то го

ловний тягар цих бойових дій було перекладено на маріонетко

ві українські радянські уряди. Вони таємно отримували значну

матеріальну підтримку від більшовицької Росії.

До середини березня 1918 р. радянські війська залишили

Південну Україну, а 7 березня Центральна Рада повернулася до

Києва (німці надали можливість першими вступити до міста ук

раїнським військам). До травня 1918 р. німецькі війська звіль

нили від більшовиків всю територію України. Отже, першу вій

ну за Україну більшовики програли. Але і Центральна Рада

змогла зберегти свою владу над Україною лише до 29 квітня

1918 р. Останніми важливими кроками Центральної Ради, які

також залишилися на рівні декларації, було затвердження

29 квітня 1918 р. Конституції УНР та обрання президентом

УНР М. Грушевського.