Сільське господарство

У 1960 х роках проводились реформи і в аграрному секторі.

Вже на Пленумі ЦК КПРС у березні 1965 р. порушено питання

“Про невідкладні заходи щодо подальшого розвитку сільського

господарства”. Наслідком цього обговорення стало встановлення

твердого плану закупівлі зерна на шість років, вводилась допла

та за надплановий продаж, передбачалось збільшити капітало

вкладення у сільське господарство. Але тут повністю перемогла

орієнтація на екстенсивні методи господарювання. Масово про

водилося розорювання земель. Це прискорювало ерозію ґрунтів

(на середину 1980 х років в Україні було 18 млн га еродованих

земель), а зловживання добривами призвело до повної захіміза

308

ції ще 2 млн га земель. Надзвичайно непродуманою виявилась і

меліоративна кампанія. На штучно зрошуваних землях господа

рювання було збитковим (кожний зрошувальний гектар давав

щороку збитків на 60 крб). Осушення боліт на півночі України,

на яке було витрачено понад 1 млрд крб, також не дало можли

вості збільшити там рівень сільськогосподарського виробниц

тва, натомість прискорилась заболочуваність територій Полісся,

відбувалось обміління річок. Значні території втратило сільське

господарство України також внаслідок прискореного промисло

вого будівництва. Непоправної шкоди завдано сільському госпо

дарству створенням каскаду штучних морів на Дніпрі, внаслідок

чого було затоплено понад 1 млн га найродючіших земель. Крім

того, всі вищезгадані перетворення призвели до порушення еко

логічного балансу, зміни кліматичних умов, що позначилося не

лише на сільському господарстві, а й на умовах життя населен

ня. Не сприяла розвитку аграрного сектора і чергова кампанія

з укрупнення колгоспів у 1965–1970 рр. В ході цієї кампанії чи

мало сіл були визнані “неперспективними”. По суті, це означало

приречення на поступове їх зникнення. Посилився відтік насе

лення із сіл до міст. Якщо на середину 1950 х років на селі про

живало 50 % всього населення України, то у 1985 р. — 32 %.

Як наслідок такої політики, темпи виробництва у сільському

господарстві постійно падали. У 1960–1970 рр. вони становили

4,5 % В середньому щороку. Впродовж 1970 х років вони змен

шилися до 1,5 %, а в першій половині 1980 х — до 0,5 %.

Але навіть за такого стану сільське господарство України було

спроможне забезпечити внутрішні потреби республіки. В цей

період вона давала понад 23 % загальносоюзного виробництва

сільськогосподарської продукції, при тому що на її території про

живало 19 % населення СРСР. Україна посідала перше місце

у світі за кількістю вирощування цукрових буряків і третє місце

у світі за кількістю збору зернових. Але проблема полягала в то

му, що більшість сільськогосподарської продукції забирав центр.

Культура

Характерними рисами культурного та наукового життя Ук

раїни у другій половині 1960 х — на початку 1980 х років було

309

подальше посилення русифікації та ідеологізації. Культура і на

ука загалом розвивалися лише в тому напрямі, який був вигід

ним партійному керівництву. У сфері науки це виявилось

у пріоритетності розроблень, пов’язаних з військовим комплек

сом, а у сфері культури — у перетворенні її в засіб пропаганди

радянського способу життя.

Освіта. Бажання розвивати економіку спонукало радянське

керівництво вжити заходів для підвищення рівня освіти населен

ня. З 1966 р. почалося впровадження загальнообов’язкової деся

тирічної освіти. Постійно зростала кількість загальноосвітніх

шкіл (на 1990 р. їх налічувалося в республіці понад 20 тис. і в них

навчалося близько 7 млн учнів) і ПТУ (на 1987 р. було понад