1812 Р. Формування козацьких полків та земського ополчення

завершилось. Початково планувалось набрати 80 тис. ополчен

ців з Київської, Полтавської, Чернігівської, Слобідсько Україн

ської, Катеринославської та Таврійської губерній. Але уряд, на

ляканий активністю українців, згодом обмежив чисельність

ополчення і воно збиралось лише з Полтавської та Чернігівської

губерній. Всього Україна виставила 68,9 тис. ополченців та ко

заків. У селах та містечках на півночі України були створені

дружини оборони по 100–150 осіб у кожній. 15 козацьких пол

ків до початку вересня 1812 р. сформували суцільну лінію обо

рони (кордонний ланцюг), яка простяглась більш ніж на 700 км

вздовж північного кордону України. На екіпіровку та утриман

ня ополченців в Україні було зібрано понад 9 млн крб, 13,5 пуда

срібла і кілька кілограмів золота.

Україна також стала основним джерелом постачання росій

ської армії продовольством та фуражем. Загалом до кінця

1812 р. російська армія отримала з України 167 тис. чвертей бо

рошна, понад 21 тис. чвертей круп, 283 тис. чвертей вівса та

64 тис. чвертей сухарів, а також понад 22 тис. стройових коней.

Напружено працювали розташовані в Україні військові заво

ди. Особливе значення мав Шосткінський пороховий завод,

який був розташований найближче до району дислокації росій

ських військ і забезпечував дві російські армії. На ньому було

116

виготовлено 24535 пудів пороху, десятки тисяч снарядів і тися

чі пудів селітри. Близько 240 гармат і 90 тис. пудів боєприпасів

виготовив впродовж 1812 р. Луганський ливарний завод. Знач

но збільшив випуск продукції Київський Арсенал. На ньому бу

ло відремонтовано 134 гармати, виготовлено 40 тис. рушниць і

пістолетів, 35 тис. списів та шабель. Українські мануфактури

поставили російській армії тисячі метрів тканини.

Важливою формою участі українців у російсько французькій

війні 1812 р. була й інтенсивна праця на фортифікаційних робо

тах. Особливо інтенсивний характер вона мала на півдні Бесса

рабії (для створення оборонних рубежів від можливого нападу

Туреччини) та в районі Києва, де вони особливо посилились на

прикінці літа 1812 р. у зв’язку із загрозою французького нападу.

Завдяки всім вищезгаданим формам допомоги регулярній

російській армії українці послабили наступ наполеонівських

військ на Україну та сприяли зміцненню російської армії. На

початку вересня 1812 р. об’єднані сили російських 3 ї та Дунай

ської армій загальною чисельністю 55 тис. осіб перейшли

в контрнаступ і звільнили Волинь та Чернігівщину.

Треба зазначити, що українці не обмежились лише захистом

власної території, а й взяли активну участь у боротьбі з наполео

нівськими військами також і поза межами України. Особливим

героїзмом відзначились сформовані з українців Київський та

Чернігівський драгунські полки під час Бородінської битви

26 Серпня 1812 р. В ході цієї битви окремі полки, що складались

переважно з українців, втратили до 80 % особового складу.

Український народ висунув зі свого середовища таланови

тих організаторів партизанського руху. Так, виходець із с. Ме

фодіївка на Сумщині Єрмолай Четвертак організував на Смо

ленщині партизанський загін, який знищив понад 1 тис. воро

жих солдатів та офіцерів. Ще один партизанський загін, що

діяв на Смоленщині, очолював рядовий Московського полку

українець Степан Єременко.

Українці у складі регулярних підрозділів взяли також

участь у закордонному поході російської армії 1813–1814 рр.

Під час цього походу українські військові частини відзначились

при штурмі Замостя, Варшави, Дрездена та Гамбурга; під час

Битви народів 4–7 жовтня 1813 р. під Лейпцигом, а також у бо

ях за Париж у березні 1814 р.

117

Російсько французька війна 1812 р. не лише змінила розста

новку політичних сил у Європі, перетворивши Російську імпе

рію на одну з потужних європейських держав, а й мала наслід

ки також і для України. Зокрема, було остаточно закріплено по

діл українських земель по р. Збруч між Австрійською та

Російською імперіями. Цей кордон проіснував понад століття, і

тому Збруч став своєрідним символом поділу України. До Росії

перейшла значна частина Герцогства Варшавського (зокрема,

й етнічні українські землі — Холмщина та Підляшшя). Водно

час Росія повернула Австрії Тернопільщину, яка перебувала у її

складі з 1809 р. Приєднання до Російської імперії етнічних

польських земель призвело до посилення польських впливів на

Правобережній Україні.

Російська влада не виконала жодних обіцянок по відношен

ню до українського населення. Козацькі та ополченські підроз

діли були розформовані. Кріпацтво не було скасоване і учасни

ки російсько французької війни, які належали до кріпаків, зно

ву мусили повертатись до своїх панів. Держава навіть не

компенсувала населенню України матеріальні витрати на спо

рядження та утримання ополчення.

Російсько!турецька війна 1828–1829 рр. У другій половині