Становище у промисловості

Нове партійне керівництво, аби дискредитувати Хрущова,

повело згортання його нововведень в економіці. Так, було при

пинено кукурудзяну епопею. У вересні 1965 р. ліквідовано рад

наргоспи та утворено 40 союзних міністерств, під контроль

яких в Україні потрапило 90 % підприємств, що посилило за

лежність економіки України від Москви та від підприємств, які

перебували за її межами (80 % промислових підприємств рес

публіки не мали завершеного виробничого циклу).

Проте необхідність реформ в економіці була очевидною. Іні

ціатором реформ став голова уряду СРСР О. Косигін. У жовтні

1965 р. прийнято рішення про поліпшення планування та стиму

лювання виробництва і про державне виробниче підприємство.

Згідно з цими постановами розширювалась економічна самостій

ність підприємств, запроваджувались окремі елементи ринково

го стимулювання виробника, головним з яких був госпрозраху

нок — система економічних відносин, за якої підприємства отри

мують певну економічну самостійність, розпоряджаються

своїми прибутками, матеріально заохочують робітників. До

1970 р. на нові методи планування та економічного стимулюван

ня в Україні перейшло 85 % підприємств. Ці реформи сприяли

суттєвому зростанню економічних показників у восьмій п’яти

річці (1966–1970), яка була найпродуктивнішою за всю історію

п’ятирічного планування в СРСР. Обсяг промислового вироб

ництва в Україні в цей період зріс на 50 %, причому 2/3 зростан

ня було досягнуто за рахунок збільшення продуктивності праці.

Проте всі ці нововведення відбувались лише у промисловості,

місцеві керівники всіляко перешкоджали проведенню реформ,

було неможливо поєднати ринкові методи і командно адмініс

тративні, від яких не бажали відмовлятись. Вже з початку

1970 х років економічні реформи почали згортатись, поступово

падають темпи економічного зростання (за винятком електрое

307

нергетики). Таким чином, економіка ввійшла у кризову фазу.

Від повного економічного краху, який був цілком реальним вже

у 1970 х роках, СРСР врятувала сприятлива кон’юнктура на

енергоносії на світовому ринку з кінця 1970 х років та збільшен

ня продажу алкогольних напоїв на внутрішньому ринку. Отри

мані від цих дохідних статей кошти спрямовувались на підтрим

ку економіки. Тривало зростання промислового виробництва

(зокрема, велось будівництво нових шахт, введено в дію найбіль

ші в Європі Запорізьку і Вуглегірську ДРЕС, Криворізьку та

Придніпровську електростанції тощо). На початок 1980 х років

Україна давала більше половини загальносоюзного видобутку

залізної руди, третину виплавки чавуну, сталі, прокату, на її те

риторії було зосереджено 20 % загальносоюзної атомної енерге

тики. Проте введення нових потужностей відбувалось без вико

ристання досягнень НТР, вироблена продукція була низькоякіс

ною (на середину 1970 х років 2/3 виробленої в Україні

продукції не відповідало встановленим стандартам), зростала її

собівартість, виникли так звані “довгобуди”, на які витрачались

значні кошти. Як наслідок, у дев’ятій п’ятирічці (1971–1975)

національний доход в Україні зріс на 25 % замість запланованих

37–39 %. Нераціональне господарювання призвело до загострен

ня екологічних проблем, а традиційне нехтування галузями, орі

єнтованими на задоволення потреб населення, призвело до па

діння життєвого рівня і загострення соціальних проблем.