25 Серпня (7 вересня) 1917 р. Корнілов надіслав у військове

міністерство Тимчасового уряду телеграму з вимогою передати

йому всю повноту влади в Росії. На Петроград рушили вірні Кор

нілову війська. Корнілов розраховував на підтримку військ Пів

денно Західного фронту, оскільки особисто не був проти надання

широкої автономії Україні, а в військах цього фронту було чима

ло українців. 25 серпня Корнілов віддав накази у Київський та

Одеський військові округи з вимогою послати війська на Петро

град. 26 серпня Корнілов зажадав відставки Тимчасового уряду і

приїзду до нього Керенського. У відповідь 27 серпня (9 вересня)

Керенський оголосив Корнілова заколотником і усунув його з по

сади Верховного Головнокомандувача, а також закликав усе на

селення Росії на боротьбу з Корніловським заколотом. На місцях

за ініціативи Рад були створені комітети для боротьби з Корні

ловським заколотом. Ці комітети організували арешти генера

лів, які підтримували Корнілова. Загони самооборони та Черво

ної гвардії не пропустили війська заколотників через територію

України, блокувавши козачі полки Каледіна в Донбасі. 30 серп

ня війська Корнілова, які йшли на Петроград, були зупинені,

а Корнілова заарештували. Ці події сприяли росту авторитету

більшовиків (таку назву мала та частина РСДРП, якою керував

В. Ленін), які одразу найбільш послідовно й рішуче виступили

проти Корнілова. Саме тому Ленін остаточно визначає курс

РСДРП на негайну підготовку до соціалістичної революції. От

же, політична криза в Росії не лише не зникла, а й загострилась.

У цій ситуації Центральна Рада продовжувала зберігати вір

ність своїй миролюбній тактиці та не зробила жодних кроків

222

щодо зміцнення своєї влади в Україні і створення національних

збройних сил. Натомість лідери Центральної Ради продовжува

ли покладати надії на можливість мирної трансформації Росії

у федерацію рівноправних народів. З цією метою з 8 по 15 верес

ня 1917 р. в Києві відбувся з’їзд народів Росії. Це був з’їзд пред

ставників багатьох народів, що проживали на території Росії,

зокрема народів Північного Кавказу, а також кубанського ко

зацтва та ін. На ньому було прийнято постанову, в якій зазнача

лося: 1) необхідність встановлення федеративного устрою в Ро

сії; 2) національності, які проживають по всій території Росії,

мають отримати національно персональну автономію; 3) Тимча

совий уряд не повинен перешкоджати скликанню Крайових ус

тановчих зборів до скликання Всеросійських установчих зборів;

4) Крайові установчі збори мають право розробити форми внут

рішнього устрою автономій.

Скликання цього з’їзду призвело до чергового конфлікту між

Тимчасовим урядом і Центральною Радою. У Петрограді прове

ли Всеросійську Демократичну нараду, яка повинна була спри

яти зміцненню Тимчасового уряду. Нарада засудила дії Україн

ської Центральної Ради. 20 вересня (3 жовтня) Демократичну

нараду перетворили на постійний дорадчий орган при Тимчасо

вому уряді — Демократичну Раду (Передпарламент). У жовтні

1917 р. Тимчасовий уряд віддав наказ про арешт Центральної

Ради, але його не вдалося здійснити, тому що в Росії відбулася

зміна влади.

В ніч на 25 жовтня (7 листопада) 1917 р. більшовики під ке

рівництвом Леніна здійснили в Петрограді збройний перево

рот — Тимчасовий уряд заарештували і владу захопили більшо

вики. У Петрограді були створені радянські вищі органи вла

ди — Всеросійський центральний виконавчий комітет (ВЦВК)

та Рада народних комісарів (РНК), а на місцях — ради робочих,

солдатських та селянських депутатів і революційні комітети

(ревкоми). 8 листопада більшовики видали Декрет про мир і

Декрет про землю, якими обіцяли передати всю владу радам,

підприємства у власність робітників, а землю — селянам і при

пинити війну. Ці популістські обіцянки сприяли швидкому

зростанню популярності більшовиків і дали їм сили для бороть

би за владу в Росії. До кінця 1917 р. значна частина території

колишньої Російської імперії вже контролювалась більшовика

223

ми. Проте значні суспільні верстви відмовились визнавати за

конність переходу влади до більшовиків і піднялись на бороть

бу. Так у Росії почалася громадянська війна між прибічниками

більшовиків (червоні), які хотіли встановити радянську владу

(тобто — соціалістичний лад) та їх противниками (білі), які хо

тіли зберегти капіталістичний лад. Громадянська війна тривала

в Росії до 1921 р. і призвела до великих людських втрат та пов

ного розвалу економіки. Ці події мали пряме відношення і до

України, оскільки жодна зі сторін, що боролись за владу в Росії

(і білі, і червоні), не уявляла Росії без України. Мали визначи

тись у цій ситуації і українські політичні лідери.

Увечері 25 жовтня 1917 р. в Києві відбулось закрите засідан

ня Малої Ради, пов’язане з подіями у Петрограді. На ньому біль

шістю голосів було засуджене захоплення влади більшовиками

як недемократичне. Таким чином, у Києві наприкінці жовтня

склалося тривладдя: в місті одночасно існували Центральна Ра

да, осередки більшовиків і штаб Київського військового округу,

який залишився вірним Тимчасовому уряду. 28 жовтня 1917 р.

війська, вірні Тимчасовому уряду, роззброїли в Києві підрозді

ли більшовиків, але 1 листопада після переговорів з Централь

ною Радою залишили місто. 1 листопада Центральна Рада прий

няла рішення про поширення влади Генерального секретаріату

на всі етнічні українські землі. У цей час більшовики встанови

ли свою владу на сході України та у прифронтовій смузі, але до

кінця листопада Центральна Рада змогла повністю відновити

тут свій вплив.