1683 Р. Став миргородським полковником. Підтримував Мазе

пу, але бачучи безперспективність подальшої відкритої бороть

би, після видання маніфесту Петра І про амністію, повернувся

в Україну, і тому зберіг свою посаду. Проте він залишився вір

ним оборонцем прав України, хоча і діяв не силовими, а легі

тимними методами.

На початку 1728 р. Д. Апостол спеціально їздив до Петербур

га на інавгурацію нового російського імператора Петра ІІ, аби ви

користати цю подію для розширення прав України. Апостол по

дав російському царю петицію (“Статейні пункти”), в якій місти

лося прохання відновлення прав Гетьманщини. Натомість Росія

надала на це прохання так звані Рішительні пункти, які стали

фактичною конституцією Гетьманщини до кінця її існування.

72

Основні її положення: підтверджувалось право мати гетьмана,

але його вибір міг здійснюватись лише за згодою російського ім

ператора; гетьману заборонено вступати в контакти з іншими

країнами; підтверджено передачу справ Гетьманщини з відання

Сенату до Колегії закордонних справ; підтверджено розміщення

гетьманської резиденції у Глухові; гетьману дозволялось мати

наймане військо, але його чисельність обмежувалась трьома пол

ками; обмежувалась кількість російських військ на території

Гетьманщини, але козацькі війська підпорядковувались росій

ському військовому командуванню; гетьман мав право затвер

джувати вибір лише полкової та сотенної старшини, натомість

вибір полковників та генеральної старшини затверджував росій

ський імператор; вищою апеляційною інстанцією замість Мало

російської колегії ставав Генеральний суд, але відтепер він скла

дався з трьох українців та трьох росіян тощо.

Таким чином, новий гетьман отримав урізаніші повноважен

ня, які загалом поступались навіть тим, що їх початково мав йо

го попередник Скоропадський. Незважаючи на це, Д. Апостол

використовував всі можливі засоби для захисту автономії Геть

манщини.

Йому вдалось провести переобрання більшості генеральної

старшини та частини полковників. Причому ці посади були за

міщені переважно ставлениками самого Д. Апостола. Таким чи

ном, Апостолу вдалося зміцнити становище гетьманської вла

ди, залучивши на свій бік найвищих посадовців Гетьманщини.

Завдяки численним клопотанням Апостола царським указом у

1733 р. Київ було підпорядковано владі гетьмана. Зусиллями

Апостола російська влада дозволила запорозьким козакам у

1734 р. повернутись на українські землі.

Данило Апостол здійснив реформу судочинства. Відтепер су

дові справи обов’язково мали вестись у письмовій формі. Суди

поділялись за територіальним принципом і ставали колегіаль

ними. Гетьманським універсалом 1730 р. чітко визначались

компетенції кожної судової інстанції, їх чисельність та порядок

оскарження судових рішень. Оскільки Гетьманщина не мала

єдиного законодавства, указом гетьмана було створено кодифі

каційну комісію, на яку покладалося вироблення єдиного зводу

українських законів. Наслідком роботи кодифікаційної комісії,

яку очолив прибічник Данила Апостола Яків Лизогуб, стало

73

прийняття у 1743 р. зводу прав, який називався “Права, за яки

ми судиться малоросійський народ”.

З метою впорядкування системи землеволодіння та подолан

ня зловживань у цій сфері у 1729–1731 рр. було проведено пере

вірку прав на земельну власність. Ті, хто мав документальне

підтвердження цих прав, зберіг своє землеволодіння. Натомість

самочинно захоплені землі поверталися їх законним власни

кам. Наслідком проведення ревізії земельних володінь було

створення земельного кадастру Гетьманщини.

Д. Апостол приділяв значну увагу економічній сфері життя

Гетьманщини. Він уперше чітко розмежував державну скарбни

цю та особисті кошти гетьмана. Було також уперше розроблено

бюджет Гетьманщини, причому визначено розміри як прибут

кової, так і видаткової частин. Проводилась протекціоністська

політика у сфері торгівлі. Гетьман домігся скасування ряду об

межень діяльності українських купців. Відновлювалося креди

тування купців та впроваджувався мораторій на сплату їх бор

гових зобов’язань, було прийнято укази про захист купців від

зловживань місцевої адміністрації, а також упорядковано по

даткову політику та обмежено експлуатацію селян.

Д. Апостол дбав і про розвиток освіти. Власним коштом він

створив у гетьманській столиці першу в Україні співочу школу

для обдарованих дітей. Зросла кількість друкарень. Розшири

лась мережа початкових шкіл.

Правління гетьманського уряду (1734–1750). У січні 1734 р.

Данило Апостол помер. На цей час змінилася влада в Російській

імперії. Російською імператрицею стала Анна Іоанівна, яка

спиралась на німців в управлінні країною. Фактично почалось

німецьке засилля в імперії. Не обійшли ці процеси і Україну,

яка перетворилася на одне з головних джерел збагачення ні

мецьких фаворитів імператриці. Отже, експлуатація України

російськими чиновниками та поміщиками була доповнена екс

плуатацією також і німецькими царедворцями. Вибори нового

гетьмана заборонялися, а для управління Гетьманщиною ство

рювався колегіальний орган — “Правління гетьманського уря

ду”. Він діяв з 1734 р. до 1750 р. і складався з трьох росіян і

трьох українців. Офіційно “Правління гетьманського уряду”

мало керуватись в управлінні Гетьманщиною Рішительними

пунктами, але реально управління здійснювалось на основі от

74

риманих керівником Правління гетьманського уряду князем

Шаховським таємних інструкцій. Їх суть полягала у макси

мальному сприянні інтеграції України до складу Росії, ставило

ся завдання всіляко дискредитувати ідею автономії України,

вчиняти розправу над свідомими українцями.

У 1735–1739 р. — Росія вела чергову війну з Туреччиною за

вихід у Чорне море. Україна знову перетворилася на головну ба

зу російської армії у цій війні. В Україні було розміщено голов

ні сили російської армії, які утримувались за рахунок Гетьман

щини, масово вилучались коні, підводи, провіант та фураж. Ук

раїнців забирали до російської армії та для супроводження

обозів, багато українських селян та козаків залучалися до будів

ництва укріплених ліній на південних кордонах. Російсько ту

рецька війна 1735–1739 рр. призвела до підриву економіки

Гетьманщини (лише прямі матеріальні збитки становили 1,5

млн рублів) та значних людських втрат. Ця війна також спри

чинила посилення татарських нападів на Україну.

Гетьманування Кирила Розумовського (1750–1764). У