1941 Р. До колгоспів були загнані 15 % селянських госпо

дарств).

Під владою Німеччини у вересні 1939 р. опинилось так зване

Закерзоння — Підляшшя, Лемківщина, Холмщина та Посян

ня. Ці українські землі були включені до складу Варшавського

генерал губернаторства, але оскільки українці у ньому станови

ли меншість порівняно з поляками, то Німеччина підтримувала

їх, щоб вони допомагали у боротьбі з чисельно переважаючими,

а отже і небезпечнішими поляками і водночас слугували зраз

ком для східних українців, що під владою Німеччини краще,

ніж у складі СРСР. Лояльне ставлення до українців виявилось

у дозволі легально діяти українським культурно освітнім, гро

277

мадським організаціям та кооперативам. У 1940 р. в Кракові ут

ворився Український національний комітет (очолив Кубійо

вич), який мав координувати діяльність українських організа

цій, захищати їх перед окупаційною владою та надавати під

тримку полоненим українцям. Було українізовано Польську

автокефальну православну Церкву, а кількість православних

храмів зросла з 51 до 91. Серед населення підтримувалась ілю

зія, що німці бажають створити українську державу. Саме тому

у складі вермахту почалося створення українських військових

частин (батальйони Нахтігаль та Роланд), які, на думку україн

ців, мали стати зародком української армії.

Підготовка Німеччини до нападу на срср

18 грудня 1940 р. було затверджено план “Барбаросса” (ди

ректива № 21). За ним передбачався напад на СРСР у травні

1941 р. і розгром РСЧА впродовж 5 місяців (так звана блиска

вична війна, або blitzkrieg) та вихід на лінію Архангельськ–Вол

га–Астрахань (лінія двох “А”). Німецькі війська повинні були

наступати двома групами і їх мали підтримати війська Італії, Ру

мунії, Угорщини, Фінляндії та Словаччини. На початку 1941 р.

німецькі війська вторгнення були поділені на три групи (“Пів

ніч” — наступали через Прибалтику на Ленінград, “Центр” —

напрямок Мінськ–Смоленськ–Москва, “Південь” — Україна,

Поволжя, Північний Кавказ). План “Барбаросса” доповнював ге

неральний план “Ост”, за яким планувалося запровадження на

підкорених територіях “Нового порядку”. Це означало заселен

ня цих земель німецькими колоністами, а місцеве населення

визнавалося другосортним і підлягало використанню на найваж

чих роботах і позбавлялось всіх прав. 65 % українців мали бути

знищені (аби звільнити місце німецьким поселенцям).

З лютого 1941 р. у прикордонних районах Польщі почалося

зосередження німецьких військ. Напад на СРСР планувався на

середину травня 1941 р. Проте бойові дії на Балканах (проти

Югославії та Греції у квітні–травні 1941 р. ) змусили перенести

початок війни із СРСР спочатку на кінець травня, потім на по

чаток червня. Нарешті 17 червня 1941 р. Гітлер видав наказ про

напад на СРСР 22 червня.

278

Стан обороноздатності СРСР

напередодні війни

Робітничо селянська червона армія (РСЧА) була найбільшою

армією світу. З 1939 р. до 1941 р. в СРСР було сформовано 125

нових дивізій. Радянські війська значно переважали противни

ка за кількістю танків, артилерії та інших видів озброєнь. Вій

ськова доктрина СРСР передбачала швидку війну малою кров’ю

на чужій території. Ці та інші факти (зокрема СРСР зайняв пер

ше місце у світі за чисельністю десантних військ, які є війська

ми наступу) дали підставу деяким дослідникам твердити про те,

що СРСР сам готувався до нападу на Німеччину і остання лише

випередила його.

Особливо розбудовувався Київський особливий військовий

округ (КОВО). Тут було створено 8 механізованих корпусів, 8

стрілецьких та 10 авіаційних дивізій, 5 артилерійських проти

танкових бригад.

Але 80 % військової техніки РСЧА були застарілими. Зокре

ма, з літаків лише 9% були сучасними, з танків — 18 %. Техні

ка та основні військові бази зосереджувалися біля самого кордо

ну, що дало німцям змогу захопити їх або знищити у перші

ж дні боїв. Стару лінію укріплень (“лінію Сталіна”) демонтува

ли, а укріплення на новому кордоні (“лінія Молотова”) були за

вершені тільки на 50 %. Низьким був освітній, а відповідно, і

моральний дух солдатів. Не було досвіду бойових дій та сучасної

військової підготовки. Радянські солдати часто навіть не бачи

ли військової техніки, оскільки на навчаннях використовували

тільки макети.

Величезної шкоди РСЧА завдали репресії. За 1937–1940 рр.

було репресовано 44 тис. осіб командного складу (з них третина

у КОВО), зокрема 5 із 7 маршалів, 1800 генералів, 70 % коман

дирів дивізій та полків, 80 % командирів батальйонів, 60 % по

літпрацівників. Їх місця займали люди без досвіду та часто без

військової освіти.

Не були враховані повідомлення радянської агентури за кор

доном про підготовку Німеччини до нападу на СРСР, а тому не

було вжито жодних запобіжних заходів.

У перші дні війни Сталін перебував у стані повної апатії, і

країна опинилась фактично без керівництва. Лише 1 липня

279

сформували Державний комітет оборони, а Сталін виступив зі

зверненням до народу лише на 12 й день війни. Значної шкоди

було завдано прийнятим 16 серпня 1941 р. наказом № 270, за

яким усіх військовослужбовців РСЧА, які потрапили у полон,

вважати зрадниками і знищувати їх усіма засобами.