28 Вересня 1651 р. Між Польщею та Україною був укладений

Білоцерківський трактат. Згідно з ним: 1) територія гетьмансько

го правління обмежувалась Київським воєводством; 2) магнати і

шляхта отримували свої маєтки; 3) козацький реєстр зменшував

ся із 40 до 20 тис.; 4) гетьман зобов’язувався розірвати союз із

Кримом і позбавлявся права дипломатичних зносин; 5) Хмель

ницький лишався гетьманом до своєї смерті, а по тому польський

король діставав право призначати і звільняти гетьманів.

Таким чином, Білоцерківський договір істотно обмежував

самостійність України і тому не задовольняв українців. Не були

задоволені ним і поляки, які прагнули повної ліквідації україн

ської незалежності. Польський сейм навіть не ратифікував Бі

лоцерківський трактат, що остаточно роз’єднало Польщу та Ук

раїну. У квітні 1652 р. Б. Хмельницький провів зі старшиною

таємну нараду в Чигирині, на якій було вирішено продовжити

боротьбу з Польщею.

22–23 травня 1652 р. — битва під Батогом (старший син

Богдана Хмельницького Тиміш біля м. Батіг на Поділлі зни

щив 30 тисячне польське військо). Влада Хмельницького знову

поширилась на Брацлавське та Чернігівське воєводства.

Жовтень — початок грудня 1653 р. — битва під Жванцем

(поляки були повністю розгромлені Б. Хмельницьким, але тата

ри знову змусили Хмельницького укласти з Польщею мир на

умовах Зборівського договору). Тому Хмельницький вирішив

остаточно розірвати союз з Кримом і шукати нових союзників.

Ця політика мала два напрями: створення антипольської коалі

51

ції за участю України, Валахії, Молдови, Семигороду та Тран

сільванії; союз із Москвою.

Перший напрям зазнав невдачі через різність інтересів союз

ників і загибель у Молдавії сина Хмельницького Тиміша (серпень

1653 р.). Тому з осені 1653 р. пожвавились переговори з Москвою.

Московський цар після тривалих вагань погодився на укладення

союзу з Хмельницьким. 9 жовтня до Хмельницького вирушило

московське посольство. 1–8 січня 1654 р. у Переяславі відбулись

переговори представників цього посольства з Хмельницьким та

козацькою старшиною. Ці переговори мало не закінчились про

валом через відмову московських послів присягати на вірність

цьому договору, але потреба у союзниках змусила Б. Хмельниць

кого змиритись із цим, і 8 січня 1654 р. в Переяславі Б. Хмель

ницький та козацтво присягнули на вірність царю. Зазначимо,

що чимало представників козацької старшини, зокрема І. Богун,

а також українське православне духовенство на чолі з митропо

литом С. Косовим та чимало простих козаків і міщан, відмовили

ся присягати на вірність московському царю.

З метою визначення чітких рамок союзницьких відносин

між Гетьманщиною та Московським царством козацьке по

сольство вирушило до Москви. У процесі московсько україн

ських переговорів у Москві в березні 1654 р. було укладено так

звані Березневі статті, зміст яких полягав у такому: 1) Гетьман

щина — добровільний васал Москви; 2) цар має зберігати недо

торканність і цілісність України та її суспільного устрою та не

укладати мир з Польщею до повного звільнення України;