1921 Р. Прорвався до Дністра і перейшов на територію Румунії.

Таким чином, боротьба за владу в Україні у 1921 р. закінчилась

перемогою більшовиків. В Україні (за винятком її західних об

ластей та частини Одещини) була остаточно встановлена радян

ська влада.

Західноукраїнські землі

в період визвольних змагань

Галичина. Центром національно визвольного руху в Захід

ній Україні в часи визвольних змагань 1917–1921 рр. стала Га

личина. 18 жовтня 1918 р. у Львові утворилася Українська На

ціональна Рада, яка заявила про намір створити на україн

ських землях, що входили до Австро Угорщини, незалежну

Українську державу. Це рішення було підтримане україн

ським населенням. Однак Українська Національна Рада споді

валась отримати задоволення своїх прагнень від австро угор

ського уряду, щоб зберегти законність цього кроку, і уникала

рішучих дій. Натомість у Відні не збиралися йти на поступки

українцям і водночас почали підготовку до передання влади

у регіоні полякам, яке було заплановане на 1 листопада 1918 р.

Не дочікуючись цього, найактивніші члени української полі

244

тичної еліти (переважно старшини Легіону УСС, які у вересні

1918 р. створили Військовий комітет на чолі із сотником Д. Ві

товським) вирішили вдатись до рішучих дій. У ніч на 1 листо

пада 1918 р. українські військові з’єднання встановили кон

троль над Львовом та іншими містами Галичини. Австрійський

уряд змушений був проголосити передання влади у Східній Га

личині Українській Національній Раді. Перехід влади до укра

їнців відбувся мирно.

Створена українська держава дістала назву Західноукраїн

ська Народна Республіка (ЗУНР). Почався активний процес

державотворення. 11 листопада був створений виконавчий ор

ган влади — Державний секретаріат (очолив К. Левицький),

а президентом став Є. Петрушевич. 13 листопада 1918 р. офіцій

но проголошено створення ЗУНР.

На відміну від Наддніпрянщини, в ЗУНР сформувався діє

вий адміністративний апарат і суди, були проведені позитивні

реформи, створено велику національну армію (Українська га

лицька армія — УГА). Зовнішня політика уряду ЗУНР відзна

чалась певним реалізмом, однак великою довірою Антанті.

Ще 1 листопада 1918 р. поляки підняли повстання у Львові та

інших містах Галичини. 13 листопада 1918 р. було проголошено

відновлення Польської держави. Відроджена Польща одразу

жвисунула свої претензії на західноукраїнські землі. І хоча до по

чатку 1919 р. поляки не мали достатніх сил, але витісняли україн

ців завдяки їх нерішучості і вірі у можливість мирного порозумін

ня. Значну роль у цьому відіграла також і міжнародна ізоляція

ЗУНР, яка була створена зусиллями польських дипломатів. Ос

танні переконали лідерів країн Антанти, що українці є більшови

ками і водночас співпрацюють з Німеччиною. Таким чином,

ЗУНР була позбавлена можливості отримувати зовнішні кредити

і вести закупівлю зброї за кордоном. Водночас Польща отримува

ла різні пільги та безкоштовні поставки зброї та боєприпасів. Усе

це дало можливість полякам перейти у наступ проти військ ЗУНР.

12 листопада 1918 р. поляки захопили важливий стратегіч

ний пункт і комунікаційний вузол Галичини — Перемишль, а

22 листопада — Львів. Уряд ЗУНР переїхав до Тернополя, а по

тім до Станіслава.

В лютому 1919 р. УГА перейшла в контрнаступ. Поляків роз

били, і вдалося вийти до Львова, але за наполягання Антанти,

245

яка була налякана можливістю розгрому Польщі, було встанов

лене перемир’я. Воно дало змогу Польщі накопичити сили.

Отримавши на початку травня значне поповнення (в цей час

до Галичини перекинули сформовану у Франції 60 тисячну ди

візію генерала Галлера), поляки 14 травня 1919 р. перейшли

у Східній Галичині в наступ, який тривав до кінця травня і за

кінчився майже повною окупацією Галичини.

Проте війська ЗУНР не збиралися припиняти боротьбу. Про

вівши перегрупування, 8 червня 1919 р. вони почали Чортків

ський контрнаступ. Він розвивався блискуче. Але нестача боє

припасів і виснаження української армії дало можливість поля

кам у другій половині червня перейти у контрнаступ і до

середини липня повністю захопити Галичину. Польський

контрнаступ був підтриманий також військами Румунії, які

вдарили на Покуття, в тил армії УГА.

15–16 липня 1919 р. УГА та уряд ЗУНР евакуювалися за Збруч

на територію УНР. ЗУНР припинила своє існування. Боротьба ук

раїнців за незалежність в Західній Україні зазнала поразки.

Північна Буковина та Закарпаття. Одразу ж після розпаду

Австро Угорської імперії населення Буковини на 40 тисячному

Буковинському загальнонародному вічі, що відбулось у Чернів

цях 3 листопада 1918 р., висловилось за приєднання до Великої

України. Проте ні Наддніпрянська Україна, ні ЗУНР не могли

надати українцям Буковини військової підтримки. З огляду на

безборонність Буковини Румунія вдалася до анексії цього регіо

ну. 11 листопада 1918 р. румунські війська, майже не зустріча

ючи опору, окупували Буковину. Ще в березні 1918 р. Румунія,

використовуючи загальну дестабілізацію політичної ситуації

в Україні, окупувала Бессарабію.

На окупованих українських землях Румунія встановила вій

ськовий режим, який діяв до 1928 р. і означав насильницьку ру

мунізацію краю та дискримінацію місцевого українського насе

лення. Все це призвело до опору місцевого населення румун

ській владі. Вже в листопаді 1918 р. населення Кіцманського

повіту зробило спробу звільнитись з під влади Румунії та ство

рити окрему республіку. Повстанські виступи охопили й інші

частини Буковини та Бессарабії. До найбільших з них належало

Хотинське повстання 1919 р. і Татарбунарське повстання

1924 р., але обидва повстання були жорстоко придушені.

246

Аналогічно події розвивались і в Закарпатті. Місцеве україн

ське населення висловилось за приєднання Закарпаття до Укра

їни (на Закарпатському загальнонародному вічі у Хусті 21 січня

1919 р.). Проте регіон окупувала Угорщина ще в листопаді

1918 р., а влітку 1919 р. — війська Чехословаччини та Румунії.

Після поразки Угорщини з нею було укладено в червні 1920 р.

Тріанонський договір, відповідно до якого більшість Закарпат

тя переходило до Чехословаччини, а менша частина (так звана

Смітщина) — до Румунії.

248

Р о з д і л

Україна

у 1921–1938 рр.

УСРР у 1921–1928 рр.

УСРР на початку 1920'х років

Розгромивши всіх претендентів на владу в Україні, більшо

вики взяли курс на знищення внутрішньої опозиції та негайне

запровадження комунізму. Це виявилось у знищенні всіх полі

тичних партій та відновленні політики “воєнного комунізму”.

Ще в період боротьби за владу в Україні у 1917–1920 рр. біль

шовики ліквідували всі праві та центристські політичні партії.

Після зміцнення своєї влади вони вирішили знищити і своїх со

юзників, тобто інші ліві партії. Вже у березні 1920 р. були роз

пущені партії борьбистів та боротьбистів, а невдовзі заарештова

не керівництво партії лівих есерів (інтернаціоналістів).

20–23 березня у Києві відбувся судовий процес над ними, а у ве

ресні 1920 р. партію лівих есерів повністю розгромили. З кінця

1920 р. почалася також боротьба з націонал комуністами

(УКП). Таким чином, більшовики поступово прибрали політич

них конкурентів і встановили одноосібне панування своєї партії

у політичному житті, що свідчило про тоталітарні тенденції

у психології їх керівництва.

У 1920 р. політика “воєнного комунізму” набула ще потвор

ніших форм. З листопада 1920 р. в Україні були націоналізова

ні 11 тис. підприємств, з яких вдалося налагодити роботу лише

на 4 тисячах. Приватна ініціатива у промисловості була повніс

тю знищена. Ліквідована приватна торгівля. Відбувалося погір

шення становища робітників. Постійно зменшувалася заробіт

на плата, яка здійснювалася виключно у натуральній формі

9

(100 г хліба за день праці), і при цьому зростала тривалість ро

бочого дня. Тому робітники почали страйкувати, але щоб уник

нути репресій і отримувати пайки, вони вдавалися переважно

до так званих італійок (страйки, під час яких робітники перебу

вають на робочому місці, проте практично не працюють, а лише

створюють видимість праці). Це змусило владу посилити репре

сії проти робітників. Особливо ж терористичний характер мала

політика щодо селянства. Тепер, окрім зерна, у селян вилучали

й інші сільськогосподарські продукти. Все це призвело до збере

ження антибільшовицьких настроїв серед українського сус

пільства і вело до продовження антибільшовицьких виступів. У