1900 Р. С. Васильківський спільно з м. Самокишем видав аль

бом “Українська старовина”, який містив численні замальовки

батальних сцен, козацької зброї, портрети діячів української іс

торії та культури.

Архітектура. В архітектурі на зміну класицизму у другій по

ловині XIX ст. прийшов новий архітектурний стиль — еклек

тизм. Він характеризувався поєднанням елементів різних сти

лів, використанням нових матеріалів (бетон, цемент), перехо

дом до нових форм та конструктивних рішень. Авангардні

віяння в архітектурі на початку XX ст. породили ще один

стиль — модерн, який був близький до еклектизму, але відзна

чався більшою свободою та відходом від традиції. У Києві набув

поширення також стиль “французького відродження”. У цьому

стилі споруджено будинок Купецького зібрання (архітектор Ні

колаєв), Оперний театр (архітектори Шлейфер та Братман).

209

У Західній Україні набув поширення стиль “віденське бароко”,

для якого була характерна наявність різноманітних оздоблю

вальних елементів, зокрема — скульптури, вишуканість форм.

У цьому стилі споруджено будівлю Галицького сейму (архітек

тор Гохбергер), Музей етнографії та художніх промислів і буди

нок Політехнічного інституту у Львові (архітектор Ю. Захаре

вич), будинок залізничного вокзалу у Львові (архітектор Сад

лівський).

У Києві працювали також архітектори В. Городецький,

Шретер (приватні будинки), О. Скобелєв (архітектор централь

них корпусів багатьох вокзалів та депо), О. Шілле (будинок

Міської думи), О. Вербицький (перші корпуси Політехнічного

інституту); у Харкові — О. Бекетов; в Одесі — Г. Гельмер та

Ф. Кельнер (будинок Оперного театру), у Львові — Горголев

ський. Архітектори І. Шторм, П. Спарро та О. Беретті збудува

ли у Києві Володимирський собор. Національні елементи в архі

тектуру на початку XX ст. почав впроваджувати В. Кричев

ський (будинок Полтавського земства), який сформував

український стиль в архітектурі.

Скульптура. Особливістю монументального мистецтва другої

половини XIX ст. було те, що воно мало прославляти самодер

жавство, а отже, головних його носіїв — імператорів та їх санов

ників. Скульптор І. Шретер та архітектор І. Монігетті у 1872 р.

спорудили пам’ятник губернатору Києва графу Бобринському. У

1880 р. в Києві постав пам’ятник імператору Олександру ІІ, а в

1889 р. архітектором В. Ніколаєвим споруджено пам’ятник ки

ївському губернатору — Дрентельну. У 1896 р. в парку Київсько

го університету скульптор М. Чижов та архітектор В. Ніколаєв

звели пам’ятник імператору Миколі І. В перші ж роки радян

ської влади всі ці пам’ятники були знищені.

Окрім офіціозних, зводилися й інші пам’ятники. Наприк

лад, Л. Позен створив скульптури: “Кобзар”, “Запорожець

у розвідці”, “Жебрак”; М. Микешин — пам’ятник Б. Хмель

ницькому; П. Забіла — погруддя Т. Шевченка та О. Пушкіна.

211

Р о з д і л

Україна в роки Першої

світової війни та Визвольних

змагань 1917–1921 рр.

Україна в роки

Першої світової війни

Причини війни. Україна у планах воюючих сторін. На почат

ку XX ст. посилилися протиріччя між провідними країнами сві

ту. Головною причиною війни була боротьба за розширення

території та сфер впливу. Україна в цій війні була об’єктом те

риторіальних зазіхань. Так, Росія прагнула захопити західно

українські землі, що перебували під владою Австро Угорщини.

Остання, у свою чергу, прагнула захопити Волинь та Поділля,

що належали Російській імперії. Османська імперія бажала по

вернути собі Крим, а також північнопричорноморське узбереж

жя. Нарешті, Німеччина бажала захопити в Росії всі належні їй

українські землі. Ті території, на які претендували союзники

Німеччини, німці планували передати їм, а решту українських

земель перетворити на свою колонію, яку мали заселити німець

кі колоністи.

Приводом до війни стало вбивство сербським терористом

Г. Принципом спадкоємця австро угорського престолу ерцгер

цога Фердинанда 28 червня (11 липня) 1914 р. під час приїзду

останнього до м. Сараєво. У відповідь Австро Угорщина зверну

лася з ультиматумом до Сербії, а 28 липня 1914 р. оголосила

Сербії війну. Союзниця Сербії Росія 29 липня оголосила мобілі

зацію у прилеглих до кордону з Австро Угорщиною військових

округах. Тоді Німеччина, як союзниця Австро Угорщини,

31 липня звернулася з ультиматумом до Росії, в якому вимага

8

ла припинити мобілізацію. Натомість Росія оголосила загальну

мобілізацію, і тоді 1 серпня 1914 р. Німеччина оголосила війну

Росії, а 3 серпня — Франції. 5 серпня війну Німеччині оголоси

ла Англія як союзниця Франції та Росії. Загалом у війну було

втягнуто 38 з 59 держав світу з населенням 1,5 млрд осіб. До

воюючих армій були мобілізовані 73,5 млн осіб, з яких 10 млн

загинули, а ще 20 млн отримали важкі поранення.

Особливість цієї війни для українців полягала в тому, що во

ни були по обидва боки фронту: до російської армії призвали

3,5 млн українців, до австро угорської — 250 тис. Отже, для ук

раїнців Перша світова війна мала братовбивчий характер і вона

велася не в інтересах України. Остання виступала лише об’єк

том сторонніх зазіхань. Водночас окремі українські політичні

лідери сподівалися, що ця війна призведе до послаблення тих

країн, які володіли українськими землями, а це дасть україн

цям можливість добитися від метрополій значних поступок,

а можливо, і здобути незалежність.

Бойові дії на території України у 1914–1918 рр. По території

України проходив Південно Західний (Східний) фронт. Театром

воєнних дій стали Волинь, Галичина, Західне Поділля, Букови

на. Бойові дії велися також на Чорному морі. Під час Першої

світової війни на території України відбулось п’ять великих

наступальних операцій.

З 6 серпня по 13 вересня 1914 р. тривала Галицька битва.

У ній з обох сторін взяло участь 1,5 млн осіб: 700 тис. росіян і

830 тис. австрійців. Її почали російські війська, які перейшли

у Західній Україні в наступ і вщент розбили австро угорські вій

ська. Останні втратили 400 тис. людей і 400 гармат. 21 серпня

росіяни взяли Львів, а 13 вересня зупинились у 80 км від Крако

ва. Лише нестача боєприпасів перешкодила росіянам продовжи

ти наступ.

29 жовтня 1914 р. на боці Німеччини у війну вступила Туреч

чина, а 14 жовтня 1915 р. Болгарія. Південь України також пе

ретворився на прифронтову смугу. Наприкінці жовтня 1914 р.

турецькі кораблі бомбардували ряд чорноморських портів, але

висадки ворожих десантів не відбулось.

У січні–березні 1915 р. відбувалася Карпатська операція —

одночасний зустрічний наступ німців і росіян у Карпатах. Росі

яни розбили німців, але через брак боєприпасів не змогли розви

212

нути успіх. Наприкінці березня бойові дії були припинені. Го

ловним здобутком росіян на цьому етапі було захоплення після

тривалої облоги Перемишльської фортеці, в якій було взято

в полон понад 120 тис. бійців австро угорської армії.

З травня по жовтень 1915 р. тривала наступальна операція

німецьких та австро угорських військ на Східному фронті, яка

дістала назву Горлицький прорив. Німці прорвали російський

фронт під Варшавою і до жовтня 1915 р. відкинули росіян на лі

нію Рига — Двінськ — Барановичі — Пінськ — Дубно — Терно

піль — Чернівці. Під час цієї наступальної операції німці допо

могли австро угорським військам не лише відбити у росіян Га

личину і Буковину, а й захопили 5 повітів Волині. З жовтня

1915 р. обидві сторони на Східному фронті були виснажені, то

му війна тут набула позиційного характеру.

22 травня 1916 р. російська армія почала на Південно Захід

ному фронті Брусиловський прорив. Наступ почався після

48 годин артпідготовки, проводився невеликими мобільними

групами водночас в різних ділянках фронту, що було нововве

денням. Австро угорські війська знову зазнали поразки, і

в серпні 1916 р. росіяни вийшли до Карпат і зайняли Буковину

та Південну Галичину. Ця наступальна операція повністю пі

дірвала боєздатність австро угорської армії. Остання втратила

вбитими та пораненими понад 1 млн вояків, 1800 кулеметів,

580 гармат, 450 мінометів тощо. Тому після Брусиловського

прориву австро угорська армія не вела на Східному фронті жод

них самостійних наступальних дій. Але наступ росіян знову

припинився через брак боєприпасів. У вересні 1916 р. фронт

стабілізувався на лінії Золочів — Бережани — Галич — Станіс

лав — Ворохта. Успішний наступ росіян сприяв вступу у війну

на боці Антанти 27 серпня 1916 р. Румунії і допоміг врятувати

союзників на Сомі.

У червні–липні 1917 р. російські війська здійснили останній

наступ на Південно Західному фронті. Він суттєво не змінив лі

нії фронту, але врятував від повного розгрому Румунію. До

1918 р. війна на території України знову набула позиційного ха

рактеру.

Після укладення Центральною Радою мирного договору

з країнами Четвертного блоку у Брест Литовську, 18 лютого

1918 р. війська Німеччини та Австро Угорщини перейшли у нас

213

туп на Східному фронті і до кінця квітня 1918 р. зайняли всю Ук

раїну та перебували тут до закінчення Першої світової війни.