2 Листопада захопило склади зі зброєю, вибило з міста урядові

війська і цілий день утримувало місто. На вулицях Львова ви

росли барикади. Урядовим військам вдалося придушити опір

повстанців лише після тривалого артилерійського бомбардуван

ня міста. Після придушення повстання у місті запровадили во

єнний стан.

Головною подією революції 1848–1849 рр. у Північній Буко

вині було велике селянське повстання під проводом Лук’яна

Кобилиці, який користувався великим авторитетом серед укра

їнського селянства Буковини і навіть був обраний до австрій

ського рейхстагу. У вересні 1848 р. Л. Кобилиця повернувся

з Відня до Буковини і одразу ж скликав у м. Вижниця багатоти

сячне зібрання. У своїй промові він закликав селянство до пов

стання задля підтримки революції в Угорщині. З найхоробрі

ших селян він організував кінний загін, з яким вирушив у похід

по Буковині. Повстанці конфіскували майно феодалів і роздава

ли його селянам, а також почали заготовляти харчі та фураж

для угорської повстанської армії. Повстання під проводом

Л. Кобилиці тривало півтора року і було придушене наприкінці

1849 р. Л. Кобилицю схопили і закатували у в’язниці.

Український рух на Закарпатті очолили Олекса Духнович та

Адольф Добрянський. Вони виступили з вимогою об’єднання

всіх українських земель Австрійської імперії в єдину автономну

провінцію, в якій всі державні посади займали б українці і офі

ційною мовою була б українська. Після придушення угорського

повстання австрійський уряд пішов на певні поступки закар

патським українцям. Зокрема, заселені українцями землі були

130

виділені в окремий Ужгородський округ і чимало посад в адмі

ністрації цього округу зайняли українці. Добрянський був

призначений наджупаном (намісником) чотирьох столиць (ра

йонів) Закарпаття, заселених українцями. Він оголосив синьо

жовтий прапор офіційним прапором Закарпаття і почав запро

ваджувати українську мову у діловодство та освіту краю. Проте

насправді це була церковнослов’янська мова з елементами ро

сійської. Добрянський також почав виявляти проросійські сим

патії. Це спричинило побоювання влади у можливості підготов

ки ним ґрунту для приєднання Закарпаття до Росії, і тому його

позбавили посади. Завдяки цьому до 1860 х років угорці змогли

повернути Закарпаття під свій контроль.

Загалом поступки українцям з боку австрійської влади мали

тимчасовий характер і були викликані тим, що влада шукала

підтримки в одних національностей супроти інших, і українці

особливо підходили на роль союзників, оскільки їхні вимоги бу

ли набагато меншими, ніж вимоги угорців, італійців чи поля

ків, та й самі українці переважно заявляли про свою лояльність

щодо Австрії.

Наприкінці 1848 р. влада перейшла у наступ проти револю

ційних сил, і до кінця 1849 р. за допомогою російської армії ре

волюцію остаточно придушили. В Австрійській імперії запану

вав реакційний режим, який проіснував до 1860 х років. 7 бе

резня 1849 р. був розігнаний рейхстаг і в імперії запровадили

воєнний стан, діяли військово польові суди та проводились ма

сові арешти. 4 березня 1849 р. новий імператор Франц Йосиф ІІ

(1848–1916) оголосив так звану откройовану (тобто — даровану

зверху) конституцію, але і її в 1851 р. скасували. Були значно

обмежені громадянські права, посилився поліційний контроль,

відновлена цензура.