5 Квітня 1782 р.) звільнив селян від особистої залежності від па

нів. Йосиф ІІ також обмежив термін панщини 3 днями на тиж

день (патент від 16 червня 1786 р.). У 1785–1789 рр. проведено

опис землеволодінь і в 1789 р. складено земельний кадастр, від

повідно до якого встановлено новий принцип оподаткування, за

яким 70 % отриманої сільськогосподарської продукції зі свого

наділу селянин залишав собі, 12 % віддавав державі, а 18 % —

пану. Причому державний податок відтепер стягували не пани,

а державні чиновники. Окрім цього, селянські землі (русти

кальні) були відокремлені від панських (домінікальних) і забо

ронено панам розпоряджатися ними. Селяни отримали право

спадкового користування своїми земельними наділами та право

вільного продажу сільськогосподарської продукції. Нарешті,

10 Лютого 1789 р. Йосиф іі видав патент про заміну панщини та

всіх феодальних повинностей грошовим податком, але під тис

ком дворянства він змушений був відмінити цей патент.

Продовжувалось реформування судочинства. Зокрема, всі

бажаючі стати суддями мали скласти іспит на знання імпер

ського законодавства, а сільські громади дістали право призна

чати до судів своїх представників. Патент 1781 р. заборонив па

нам бити селян. У 1784 р. селянські громади отримали право са

моврядування.

Тривали реформи і у сфері культури та освіти. В 1784 р. було

надано світського характеру Львівському університету (до цьо

го він контролювався єзуїтами) і при ньому був створений Русь

121

кий інститут (українці в Західній Україні іменували себе руси

нами), який мав філософське та богословське відділення. Ви

кладання у ньому здійснювалось українською мовою. В 1784 р.

Барбарерум був переведений з Відня до Львова, а іншу греко ка

толицьку семінарію із Сучави в 1789 р. перевели до Чернівців.

Це сприяло зростанню частки українців серед семінаристів та

посилило українізацію системи навчання у цих навчальних зак

ладах. Окрім цього, декларувались обов’язковість початкової

освіти і система освітніх закладів (за винятком духовних) виво

дилась з підпорядкування Церкви.

Закон 1781 р. закріпив рівність християнських церков. За

проваджується державний контроль за підготовкою священи

ків, що сприяло моральному очищенню духовенства та підви

щенню його освітнього рівня. Церква була підпорядкована дер

жаві, а священики прирівняні до державних службовців. Отже,

вони почали отримувати стабільну державну оплату за свою

працю, що поліпшило їхнє матеріальне становище.

Таким чином, внаслідок реформ Марії Терезії та Йосифа ІІ

підвищився соціальний статус та освітній рівень греко като

лицького духовенства, яке перетворилося на елітарний проша

рок населення Західної України. Відбулось полегшення соці

ального, правового та економічного становища селян. Селяни

стали особисто вільними. Було обмежено панщину та свавілля

панів щодо селян. Зростав рівень освіти населення.

Але більшість цих реформ саботувалась феодалами, а після

смерті Йосифа ІІ в Австрії відбувся перехід до реакції і реформи

були згорнуті. Вже син Йосифа ІІ Леопольд ІІ (1790–1792) почав

поступове обмеження реформ свого батька. Остаточний перехід

до реакції відбувся при Францеві ІІ (1792–1835) та Фердинанді І

(1835–1848). У цей час ліквідували практично всі нововведення

Йосифа ІІ. У 1809 р. закрили Руський інститут, а у 1816 р. — гре

ко католицьку семінарію в Чернівцях. У 1812 р. скасували

обов’язковість початкової освіти. Період правління Франца ІІ

був також позначений економічною та політичною кризою Авс

трійської імперії внаслідок тривалих наполеонівських війн,

у яких Австрія спочатку зазнала поразки. Погіршення еконо

мічного становища селян спричинило також запровадження у

1819 р. нових інвентарів, на основі яких був збільшений ґрунто

вий податок при одночасному відході до панів більшості угідь,

122

які до цього належали сільським громадам. Чергове погіршення

становища селянства посилило його боротьбу за свої права.