1741 Р. Внаслідок чергового палацового перевороту в Росії до

влади прийшла Єлизавета І (1741–1761). Її фаворитом був укра

їнець Олексій Розумовський. Саме завдяки йому нова імперат

риця прихильно ставилась до України. Єлизавета у 1744 р. здій

снила подорож в Україну, під час якої отримала безліч прохань

про відновлення гетьманського правління. Єлизавета пообіцяла

задовольнити це прохання. Гетьманом було вирішено поставити

молодшого брата фаворита Єлизавети Кирила Розумовського

(1728–1803), лише малолітство якого затримало цю справу. Йо

го відправили на навчання за кордон, а водночас розпочалися

приготування до відновлення гетьманської влади. Так, після

смерті президента Правління гетьманського уряду Бібікова у

1746 р. не було призначено його наступника, натомість управ

ління перейшло безпосередньо до Правління. Нарешті 16 жовт

ня 1749 р. з’явився указ імператриці Єлизавети про дозвіл обра

ти гетьмана. Урочистий вибір гетьмана відбувся у Глухові на по

чатку 1750 р., а царським указом від 5 червня 1750 р. цей вибір

було затверджено.

Гетьману повернули всі маєтки, які належали попереднім

гетьманам за посадою. К. Розумовському також передали кон

троль над фінансовою системою Гетьманщини. Російським чи

75

новникам заборонили втручатися в управління Гетьманщиною.

Указом сенату від 24 липня 1751 р. Запорожжя передавалося

під управління гетьмана.

Задля стабілізації внутрішнього становища Гетьманщини та

зміцнення своєї влади Розумовський розгорнув реформаторську

діяльність. Провадилися судова, військова, економічна, освітня

та політична реформи.

Судова реформа передбачала відновлення діяльності Гене

рального суду. Було розширено його склад. Будь яка особа діс

тала право апелювати на рішення місцевих судів до Генерально

го суду, який, таким чином, остаточно визнавався найвищою

судовою інстанцією Гетьманщини. Було впорядковано судове

діловодство та систему судів.

Військова реформа полягала у запровадженні єдиного озбро

єння та уніформи армії. Також вводилася обов’язкова військо

ва підготовка. Було започатковано переозброєння армії нови

ми зразками вогнепальної зброї і створено пороховий завод

у Шостці.

Реформи у сфері економіки передбачали поновлення права

гетьмана самостійно формувати бюджет Гетьманщини і здій

снювати податкову політику на її території. Зміцнювалась влас

на митна система. Поліпшились умови торгівлі для українсько

го купецтва.

Освітньою реформою планувалося розширення мережі по

чаткових шкіл та створення двох університетів (у Батурині та

Києві). Діти сироти отримували право на безкоштовну освіту.

Політична реформа офіційно не проводилась, але фактично

вся політика Розумовського передбачала перетворення Геть

манщин на шляхетську державу з монархічною владою на зра

зок Речі Посполитої. Для цього К. Розумовський відновив

склад генеральної старшини та особисто призначав її. Вона ос

таточно перетворилась на гетьманський уряд. Відповідно в часи

відсутності гетьмана в Україні, що траплялося часто, управлін

ня Гетьманщиною здійснювала саме генеральна старшина.

К. Розумовський також почав скликати з’їзди старшини — Ге

неральні збори, які нагадували польські шляхетські сейми.

Задля підтримання економічних інтересів старшини Розумов

ський продовжив політику обмеження селянських переходів та

закріпачення селян. Старшині надавалася перевага у придбанні

76

земельної власності та зайнятті урядових посад. На Генераль

них зборах у Глухові наприкінці 1763 р. старшина підтримала

ідею перетворення гетьманської влади на спадкову в роду Розу

мовських. Розумовський також вирішив повернути гетьман

ську столицю до Батурина, аби задекларувати цим кроком від

новлення державної традиції в Україні. Робилися спроби вста

новити чіткі кордони Гетьманщини.

Проте всі реформи Розумовського були реалізовані лише час

тково через постійний опір Росії. До того ж з 1754 р. царський

уряд відновив наступ на автономію Гетьманщини. У цьому році

було ліквідовано кордон між Росією та Гетьманщиною, а укра

їнську митну систему підпорядковано Росії. Було також скасо

вано мито з експорту, яке становило головне джерело поповнен

ня гетьманської скарбниці. Гетьману заборонили призначати

полковників, а в 1755 р. — скасовано внутрішні мита і вста

новлено безмитну торгівлю між Гетьманщиною та Росією. У