
- •ДонНует
- •Вступ……..……………...……………………………………………4
- •3.Рівень
- •4. Обов’язковий.
- •5. Викладацький склад:
- •6.Тривалість:
- •2.Тематичний план з дисципліни “публічне адміністрування”
- •3. Технологічна карта тематичного плану навчальної дисципліни «публічне адміністрування»
- •4. Навчально-методичні рекомендації щодо вивчення тем дисципліни “менеджмент”
- •Тема 1. Предмет і методологічна основа публічного адміністрування
- •1.1. Управління та адміністрування: сутність і взаємозв'язок понять
- •1.2. Предметна сфера публічного адміністрування
- •1.3. Основні підходи до розуміння публічного адміністрування та його еволюція1
- •1.4. Методологічна основа публічного адміністрування
- •Тема 2 основні теорії управління суспільством
- •2.1. Витоки ідей управління суспільством і країною
- •2.2. Основні теорії та школи управління суспільством і країною другої половини хх століття
- •2.3. Соціально-інженерний і гуманітарний підходи в публіному адмніструванні
- •2.4. Японський варіант людських відносин у системі публічного адміністрування
- •2.5. Концепція раціонального вибору та "новий менеджеризм"
- •2.6. Публічне управління в контексті неокласичної теорії
- •Тема 3. Публічна сфера - єдність економічної, соціальної та політичної сфер
- •3.1. Взаємозв'язок публічного адміністрування та інших наук
- •3.2. Особливості поведінки людей у економічній і політичній сферах
- •3.3. Соціальна сфера: публічне адміністрування та людина; публічне адміністрування та колектив; публічне адміністрування та суспільство
- •3.4. Публічна сфера та публічна політика
- •Тема 4. Громадянське суспільство як суб'єкт формування цілей публічного адміністрування
- •4.1. Основні етапи формування та еволюції громадянського суспільства
- •4.2. Сутнісні характеристики громадянського суспільства
- •Рівні громадянського суспільства:
- •4.3. Громадянське суспільство як сфера формування єдиного комплексу цінностей і відносин
- •4.4. Автономність і органічна єдність громадянського суспільства і держави
- •Тема 5. Публічне адміністрування і влада
- •5.1. Феномен влади
- •Існує кілька класифікацій ресурсів:
- •5.2. Публічна влада та публічне адміністрування
- •5.3. Політична влада
- •Методи:
- •Тема 6. Публічне адміністрування та муніципальна публічна влада
- •6.1. Муніципальна публічна влада та місцевого самоврядування
- •6.2. Роль місцевого самоврядування в контексті децентралізації влади
- •6.3. Інститути безпосередньої демократії в місцевому самоврядуванні
- •6.4. Вибори органів місцевого самоврядування
- •6.5. Місцевий референдум
- •6.6. Загальні збори громадян та органи самоорганізації населення
- •Тема 7. Закони та принципи публічного адміністрування
- •7.1. Закони публічного адміністрування
- •7.2. Принципи публічного управління
- •7.3. Застосування принципів публічного адміністрування
- •Тема 8. Публічне адміністрування як процес розробки, прийняття та виконання управлінських рішень
- •8.1. Управлінське рішення у публічному адмініструванні
- •Класифікація державних рішень:
- •8.2. Цілі в публічному адмініструванні
- •8.3. Політичний вибір
- •8.4. Процес прийняття рішень
- •8.5. Динаміка виконання рішень
- •Змістовий модуль №2. Організація публічного адміністрування
- •Тема 9. Цінності та «дерево цілей» публічного адміністрування
- •9.1. Формування «дерева» цілей у публічному адмініструванні
- •9.2. Стратегічний рівень публічного адміністрування
- •9.3. Ресурсне забезпечення цілей публічного адміністрування
- •Тема 10. Механізми, органи, методи і стилі публічного адміністрування
- •10.1. Структура механізму та органів публічного адміністрування
- •10.2. Класифікація державних органів
- •10.3. Територіально-адміністративний аспект публічного адміністрування
- •10.4. Форми правління і державні режими
- •Види виборчих систем:
- •10.5. Методи публічного адміністрування4
- •10.6. Стиль публічного адміністрування
- •Тема 11. Бюракратія в системі публічного адміністрування
- •11.1. Бюрократія як наукова категорія
- •11.2. Теорія бюрократії м. Вебера
- •11.3. Ознаки й атрибути бюрократії
- •11.4. Дисфункції бюрократії
- •Тема 12. Антикорупційна діяльність у сфері публічного адміністрування
- •12.1. Поняття корупції та корупційних діянь
- •12.2. Нормативно-правова база антикорупційної діяльності
- •12.3. Зони «підвищеного» ризику прояву корупції
- •12.4. Фактори запобігання проявам корупції
- •Тема 13. Результативність та ефективність публічного адміністрування
- •Поняття продуктивності та ефективності в публічному адмініструванні
- •Критерії результативності та продуктивності публічного адміністрування
- •13.3. Фактори результативності та ефективності публічного ад-міністрування
- •13.4. Вимір продуктивності, результативності та ефективності публічного адміністрування
- •13.5. Підвищення ефективності публічного адміністрування
- •13.6. Контрактна система і неокорпоративизм
- •Змістовий модуль №3. Публічне адміністрування в соціальній та економічній сферах
- •Тема 14. Основи публічного адміністрування в соціальній сфері
- •14.1. Формування підходів до соціальної політики
- •14.2. Держава добробуту
- •14.3. Держава як гарант соціальної спрямованостї ринкової економіки
- •14.4. Публічне адміністрування в сфері науки, культури і мистецтва
- •14.5. Забезпечення державної безпеки прав та інтересів споживачів
- •14.5. Соціальна відповідальність бізнесу
- •Тема 15. Найважливіші функції публічного адміністрування у сфері економіки
- •15.1. Етапи формування та еволюції публічного адміністрування у сфері економіки
- •15.2. Основні напрямки державного регулювання економіки
- •15.3. Законодавче та нормативно-правове забезпечення конкурентного середовища
- •15.4. Держава як гарант забезпечення умов для підприємницької діяльності
- •Тема 16. Корпоративна влада та публічне адміністрування в добровільних об`єднаннях
- •16.1. Поняття і види добровільних об`єднань
- •16.2. Загальні принципи управління в добровільних об`єднаннях
- •16.3. Управління в громадських об'єднаннях
- •16.4. Управління у суспільно-господарських об`єднаннях
- •16.5. Управління у господарських товариствах, що мають на меті отримання прибутку
- •16.6. Управління в релігійних об`єднаннях
- •Тема 17. Відповідальність у публічному адмініструванні
- •17.1. Правопорушення та відповідальність
- •17.2. Відповідальність органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових осіб за правопорушення у сфері публічного адміністрування
- •17.4. Правопорушення та відповідальність під час здійснення міжнародної публічної діяльності
- •5. Список джерел, що рекомендуються для вивчення дисципліни і. Основна література
- •Іі. Додаткова література
- •Ііі. Нормативні матеріали мон і ДонНует імені Михайла Туган-Барановського
17.4. Правопорушення та відповідальність під час здійснення міжнародної публічної діяльності
Як і у всякому публічному колективі, в міжнародному співтоваристві існує відповідальність. Вона виникає в зв'язку з правопорушеннями, якими можуть бути міжнародні делікти (наприклад, невиконання зобов'язань державою, що заподіяло шкоду іншій державі) і міжнародні злочини (агресія, рабство, геноцид, апартеїд, масове забруднення атмосфери і морів тощо).
Для боротьби з міжнародними злочинами держави укладають конвенції (договори). Такі конвенції: про запобігання злочинів геноциду і покарання за нього; про припинення злочинів апартеїду та покарання за нього; про боротьбу із захопленням заручників; про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден; про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин та ін. Відповідальність за такими конвенціями несуть держави, організації та фізичні особи, які вчинили міжнародний злочин. Особлива категорія правопорушень - злочини проти миру і людства - була виділена вперше в Статуті Нюрнберзького трибуналу, що засудив головних військових злочинців гітлерівської Німеччини. Відповідальності підлягають держави незалежно від того, чи є вони членами міжнародної універсальної організації - ООН, оскільки в будь-якій якості вони залишаються членами світового співтовариства і можуть заподіяти, можливо, непоправної шкоди всьому співтовариству. Міжнародна відповідальність може бути поширена і на деякі організації (згаданий трибунал визнав деякі фашистські організації злочинними об'єднаннями, в даний час злочинними є терористичні організації), і на фізичних осіб (зазвичай це високопоставлені керівники держави та інші керівні особи), якщо вони скоюють злочини проти миру і людства. Нюрнберзький трибунал засудив до смертної кари деяких гітлерівських військових злочинців. В даний час засідає Міжнародний трибунал по колишній Югославії, який розглядає справи деяких колишніх її керівників.
Міжнародне право передбачає різні види відповідальності держав. У їх числі: реституція в натурі (покладається обов'язок відновити становище, яке існувало до вчинення протиправного діяння); реституція з несенням витрат у зв'язку з досконалим діянням; компенсація за шкоду; сатисфакція, тобто задоволення нематеріальних вимог у зв'язку із заподіяною шкодою державі, перш за все зі шкодою, завданою честі і гідності потерпілої держави - його політичним та іншим інтересам (офіційне вираження жалю, принесення вибачень, визнання неправомірності досконалого дії та ін.) Сатисфакція може супроводжуватися запевненнями держави-порушника або гарантіями неповторення подібного діяння у майбутньому.
Разом з тим відповідальність не може зводитися лише до відновлення порушених прав, відшкодування матеріального збитку і до різних форм вибачень і запевнень. Є й такі заходи відповідальності, які мають обмежувально-каральний характер. Це надзвичайні сатисфакції та надзвичайні репарації, пов'язані з тимчасовими обмеженнями повноважень держави-порушника. Ними можуть бути, зокрема, призупинення діяльності деяких органів державної влади держави-порушника, окупація частини або всієї території держави, контроль за використанням промислового та військового потенціалу, покарання осіб, які вчинили міжнародні злочини (все це мало місце в 2003 р. в Іраку, коли американські війська і їх союзники скинули диктатуру С. Хуссейна, а згодом частина цих заходів здійснювалася від імені ООН). Надзвичайні репарації складаються в обмеженні повноважень держави розпоряджатися своїми матеріальними ресурсами, у передачі частини цих ресурсів у власність потерпілої держави. Їх мета полягає не тільки у відшкодуванні матеріальних збитків, а й у тому, щоб виключити матеріальні чинники, які використовувалися б як основа для здійснення міжнародних злочинів в подальшому.
Відповідальність за злочини та проступки, вчинені керуючими органами та посадовими особами територіальних міжнародних публічних колективів (включаючи універсальну організацію ООН та регіональні об'єднання), настає за загальними принципами кримінального, цивільного та інших галузей права. Так, за хабарництво або привласнення матеріальних цінностей особи, обрані чи призначені керівниками міжнародного територіального публічного колективу, будуть нести відповідальність згідно з кримінальним кодексом країни, громадянами якої вони є (наприклад, у 2003 р. притягнуто до кримінальної відповідальності одного з високопоставлених чиновників НАТО - нідерландського громадянина, його справа розслідується за законами держави його громадянства), а особи, винні в геноциді та інших тяжких міжнародних військових злочинах, - постануть перед міжнародним трибуналом. За завдану матеріальну шкоду колективу або його членам відповідальність органів міжнародного публічного територіального колективу настає відповідно до норм цивільного права.
Найчастіше органи та посадові особи міжнародних громадських об'єднань несуть моральну відповідальність. Вона наступає не тільки за правопорушення, а й за помилки в керівництві, неправову поведінку тощо. Зазвичай справа обмежується відставкою управлінців, якщо тільки ними не скоєний злочин.35