17.4. Правопорушення та відповідальність під час здійснення міжнародної публічної діяльності

Як і у всякому публічному колективі, в міжнародному співтоваристві існує відповідальність. Вона виникає в зв'язку з правопорушеннями, якими можуть бути міжнародні делікти (наприклад, невиконання зобов'язань державою, що заподіяло шкоду іншій державі) і міжнародні злочини (агресія, рабство, геноцид, апартеїд, масове забруднення атмосфери і морів тощо).

Для боротьби з міжнародними злочинами держави укладають конвенції (договори). Такі конвенції: про запобігання злочинів геноциду і покарання за нього; про припинення злочинів апартеїду та покарання за нього; про боротьбу із захопленням заручників; про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден; про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин та ін. Відповідальність за такими конвенціями несуть держави, організації та фізичні особи, які вчинили міжнародний злочин. Особлива категорія правопорушень - злочини проти миру і людства - була виділена вперше в Статуті Нюрнберзького трибуналу, що засудив головних військових злочинців гітлерівської Німеччини. Відповідальності підлягають держави незалежно від того, чи є вони членами міжнародної універсальної організації - ООН, оскільки в будь-якій якості вони залишаються членами світового співтовариства і можуть заподіяти, можливо, непоправної шкоди всьому співтовариству. Міжнародна відповідальність може бути поширена і на деякі організації (згаданий трибунал визнав деякі фашистські організації злочинними об'єднаннями, в даний час злочинними є терористичні організації), і на фізичних осіб (зазвичай це високопоставлені керівники держави та інші керівні особи), якщо вони скоюють злочини проти миру і людства. Нюрнберзький трибунал засудив до смертної кари деяких гітлерівських військових злочинців. В даний час засідає Міжнародний трибунал по колишній Югославії, який розглядає справи деяких колишніх її керівників.

Міжнародне право передбачає різні види відповідальності держав. У їх числі: реституція в натурі (покладається обов'язок відновити становище, яке існувало до вчинення протиправного діяння); реституція з несенням витрат у зв'язку з досконалим діянням; компенсація за шкоду; сатисфакція, тобто задоволення нематеріальних вимог у зв'язку із заподіяною шкодою державі, перш за все зі шкодою, завданою честі і гідності потерпілої держави - його політичним та іншим інтересам (офіційне вираження жалю, принесення вибачень, визнання неправомірності досконалого дії та ін.) Сатисфакція може супроводжуватися запевненнями держави-порушника або гарантіями неповторення подібного діяння у майбутньому.

Разом з тим відповідальність не може зводитися лише до відновлення порушених прав, відшкодування матеріального збитку і до різних форм вибачень і запевнень. Є й такі заходи відповідальності, які мають обмежувально-каральний характер. Це надзвичайні сатисфакції та надзвичайні репарації, пов'язані з тимчасовими обмеженнями повноважень держави-порушника. Ними можуть бути, зокрема, призупинення діяльності деяких органів державної влади держави-порушника, окупація частини або всієї території держави, контроль за використанням промислового та військового потенціалу, покарання осіб, які вчинили міжнародні злочини (все це мало місце в 2003 р. в Іраку, коли американські війська і їх союзники скинули диктатуру С. Хуссейна, а згодом частина цих заходів здійснювалася від імені ООН). Надзвичайні репарації складаються в обмеженні повноважень держави розпоряджатися своїми матеріальними ресурсами, у передачі частини цих ресурсів у власність потерпілої держави. Їх мета полягає не тільки у відшкодуванні матеріальних збитків, а й у тому, щоб виключити матеріальні чинники, які використовувалися б як основа для здійснення міжнародних злочинів в подальшому.

Відповідальність за злочини та проступки, вчинені керуючими органами та посадовими особами територіальних міжнародних публічних колективів (включаючи універсальну організацію ООН та регіональні об'єднання), настає за загальними принципами кримінального, цивільного та інших галузей права. Так, за хабарництво або привласнення матеріальних цінностей особи, обрані чи призначені керівниками міжнародного територіального публічного колективу, будуть нести відповідальність згідно з кримінальним кодексом країни, громадянами якої вони є (наприклад, у 2003 р. притягнуто до кримінальної відповідальності одного з високопоставлених чиновників НАТО - нідерландського громадянина, його справа розслідується за законами держави його громадянства), а особи, винні в геноциді та інших тяжких міжнародних військових злочинах, - постануть перед міжнародним трибуналом. За завдану матеріальну шкоду колективу або його членам відповідальність органів міжнародного публічного територіального колективу настає відповідно до норм цивільного права.

Найчастіше органи та посадові особи міжнародних громадських об'єднань несуть моральну відповідальність. Вона наступає не тільки за правопорушення, а й за помилки в керівництві, неправову поведінку тощо. Зазвичай справа обмежується відставкою управлінців, якщо тільки ними не скоєний злочин.³⁵