§ 2. Особливості розгляду цивільних справ у порядку окремого провадження

Процесуальний порядок розгляду справ окремого проваджен­ня базується на загальних правилах цивільного судочинства і правилах, що властиві окремому провадженню, в цілому. Зважа­ючи на те, що в окремому проваджені об’єднані різні за правовою природою цивільні справи, то розгляд кожної із них здійснюєть­ся ще й за правилами, передбаченими законом для конкретної категорії справ окремого провадження.

Так, щодо справ окремого провадження загальними є вимоги законодавця відносно відкриття провадження, розгляду цивіль­ної справи по суті. Справи окремого провадження проходять ті ж стадії цивільного процесу, що і інші цивільні справи, на них по­ширюються загальні положення щодо доказування, винесення судових рішень, їх оскарження та перегляду тощо. При розгляді справ окремого провадження застосовуються принципи цивіль­ного процесуального права. Однак, зважаючи на відсутність уданій категорії справ спору про право і, як наслідок, відсутність сторін (особами які приймають участь є заявники та зацікавлені особи), при розгляді справ окремого провадження меншою мірою проявляються принципи змагальності та диспозитивності. При­пис законодавця (ч. 5 ст. 235 ЦПК України) щодо неможливості застосування принципів змагальності і меж судового розгляду є необгрунтованим.

Заява, що подається до суду в порядку окремого провадження, повинна бути оформлена у письмовій формі і містити обов’язкові реквізити, встановлені законом. Необхідний перелік відомос­тей, що мають бути зазначені у заяві, передбачений ст. 119 ЦПК України. Окрім обов’язкових реквізитів, у заяві повинні бути

викладені окремі відомості, що передбачаються цивільним про­цесуальним законодавством для конкретних категорій справ. Так, у заяві про визнання фізичної особи недієздатною заявни­ком повинні бути викладені обставини, що свідчать про хроніч­ний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ч. З ст. 238 ЦПК України). Згідно зі ст. 243 ЦПК України у заяві про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності по­винні бути викладені дані про те, що неповнолітня особа працює за трудовим договором або є матір’ю чи батьком дитини згідно з актовим записом цивільного стану.

Для деяких категорій справ, що розглядаються в порядку окремого провадження, необхідним є зазначення заявником мети відкриття провадження. Т«ак, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою пови­нна бути зазначено для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою (ч. 1 ст. 247 ЦПК України). У заяві про встановлення факту, який має юридичне значення, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 258 ЦПКУкра- їни, заявник має вказати який факт він просить встановити та з якою метою.

У ході розгляду справ окремого провадження суд зобов’язаний роз’яснити особам, які беруть учать у справі, їх права та обов’язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Кон­ституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи. З метою з’ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. За результати розгляду справи суд постановляє рішення, що має відповідати загальним вимогам, що встанов­лені для рішень суду, а також вимогам, передбаченим чинним процесуальним законодавством для конкретної категорії справ окремого провадження. Так, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, має містити відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також до­кази, на підставі яких суд встановив цей факт (ч. 1 ст. 259 ЦПК України).

Серед особливостей справ окремого провадження необхідно зазначити неможливість передання їх на розгляд третейсько-

го суду, укладення мирової угоди. На рішення суду у справах окремого провадження поширюються загальні вимоги закону стосовно обов’язковості їх виконання, однак вони не підляга­ють примусовому виконанню органами Державної виконавчої служби.

Отже, окреме провадження як самостійний вид цивільного судочинства має наступні особливості:

1. основним критерієм розмежування окремого провадження від інших видів цивільного судочинства є спір про право. У по­рядку окремого провадження відсутній спір про право, але до­пускається можливість спору про факт;

2. якщо при розгляді справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку цивільного судочинства, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заін­тересованим особам їх право подати позов на загальних під­ставах;

3. відкриття провадження здійснюється на підставі заяви, зміст якої визначається загальними правилами цивільного су­дочинства і спеціальними вимогами, що передбачені до змісту заяви в залежності від категорії справи окремого проваджен­ня;

4. для справ окремого провадження характерним є специ­фічний суб’єктний склад, оскільки у даному виді провадження відсутній спір про право, а отже немає сторін (позивач, відпові­дач), третіх осіб. Особами, які беруть участь у справах окремого провадження, є заявник та інші заінтересовані особи (ч. 2 ст. 26 ЦПК України);

5. перелік осіб, які можуть звернутися до суду в порядку окре­мого провадження, як правило, чітко визначений законом (ст. ст. 237, 269, 279 ЦПК України);

5. розгляд справ окремого провадження здійснюється за за­гальними правилами цивільного судочинства, з урахуванням особливостей, передбачених для даного виду цивільного судо­чинства, в цілому, та правилами, передбаченими для окремих категорій справ, зокрема (гл. 2-12 ЦПК розділу IV ЦПКУкраї-; ни).

Список рекомендованої літератури:

1. Бобко В. Г. Судочинство у справах про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: К., 2006.

2. Гражданский процесс: учеб. для вузов/Под ред. М. К. Тре- ушникова.-М.: ГЬродец, 2007.

3. Гражданский процесс Украины/Под ред. Ю. С. Червоно­го.-К.: Истина, 2006.

4. Гражданское процессуальное право: Учебник/Под ред. М.С. Шакарян.- М.: ТКВелби, Проспект, 2004.

5. Захаров В. Н., Балашов А. Н. Отсутствие спора о праве гражданском как признак, характеризующий особое производ­ство/ /Российский судья. - 2007. - № 3. - С. 25-27.

6. Кравчук В. М., Угриновсъка О.І. Науково - практичний ко­ментар Цивільного процесуального кодексу України.-К.: Істина, 2006.

7. ТертпишніковВ.І. Цивільний процесуальний кодекс Украї­ни: Науково-практичний коментар.-X., 2007.

8. Фурса С. Я. Окреме провадження у цивільному процесі: Навч. посібник. -К., 1999.

9. Фурса С. Я., Щербак С. В., Євтушенко О. І. Цивільний про­цес України: проблеми і перспективи: Науково-практичний по­сібник. - К.: Видавець Фурса С. Я. : КНТ, 2006.

10. Цивільний процес України: Академічний курс/за ред. С.Я. Фурси.-К.: КНТ, 2009.

11. ЧечотпД. М. Проблема защиты субъективных прав и инте­ресов в порядке неисковых производств советского гражданском процесса: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: Л., 1969.

12. ЧудиновскаяН.А. Установление фактов, имеющих юри­дическое значение в особом производстве гражданского и ар­битражного процесса: Дис... канд. юрид. наук: Екатеринбург,

2007.

13. Штефан М. Й. Цивільне процесуальне право України: Ака­демічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.- К.: 1н Юре, 2005.