Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ...docx
Скачиваний:
7
Добавлен:
23.11.2019
Размер:
720.89 Кб
Скачать

Глава 1. Окреме провадження. Загальні положення.

§ 1. Поняття, значення та сутність окремого провадження в цивільному процесі України.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупе- реджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У цивільному судочинстві України захист порушених чи оспо­рюваних суб’єктивних прав та законних інтересів переважно здійснюється за правилами позовного провадження шляхом вирішення спору про право. Однак, нерідко виникає необхід­ність у захисті суб’єктивних прав та інтересів і за відсутності спо­ру, при невизначеності правового стану, неможливості особою здійснювати право, яким вона володіє, оскільки факти, що його підтверджують, не є очевидними і потребують підтвердження у судовому порядку. Задля вирішення даної правової проблеми законодавцем передбачений такий вид цивільного судочинства як окреме провадження.

У порядку окремого провадження зацікавлена особа має мож­ливість встановити юридичні факти, що можуть бути підставою для здійснення її суб’єктивних прав. Так, встановлення факту родинних відносин необхідне заявнику для отримання свідоцтва про право на спадщину, коли родинні відносини не можуть бути підтверджені відповідними документами.

Окреме провадження як різновид непозовного провадження є традиційним видом цивільного судочинства, відомим науці цивільного процесуального права ще з часів римського права, яке визнавало спірне позовне і безспірне судочинство. На сьо­годні, даний вид провадження займає самостійне місце серед інших видів цивільного судочинства, перелік яких встановлений ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відповідно до положень ч. З якої суди розглядають спра­ви у порядку позовного, наказного та окремого провадження.

У правовій доктрині радянського періоду, не зважаючи на іс­нуючу тенденцію щодо безпідставності поділу цивільного судо­чинства на види, необхідність виділення окремого провадження як самостійного виду провадження все ж таки обґрунтовувалась більшістю представників науки цивільного процесуального пра­ва.

Визначення поняття «вид провадження» на теоретичному рівні вперше запропоновано Чечотом Д. М., який під видом про­вадження розумів порядок розгляду передбачених у законі і по­єднаних у певні групи цивільних справ у суді першої інстанції, що обумовлюється матеріально - правовою природою справ, які входять у групу, і характеризується самостійними засобами і способами захисту прав і інтересів, а також особливостями судової процедури1. При цьому види проваджень у цивільному процесі вчений умовно поділяв на позовнії непозовні, розуміючи під останніми, зокрема, і окреме провадження2.

В результаті прийняття 18.03.2004 р. ЦПК України цивільне процесуальне законодавство щодо розгляду справ у порядку окремого провадження зазнало істотних змін. Позитивним кроком законодавця на шляху вдосконалення норм цивільного процесуального права стало закріплення визначення поняття «окреме провадження», що не було притаманним цивільному процесуальному законодавству радянського періоду.

На сьогодні, поняття «окреме провадження» на законодавчому рівні закріплене у ст. 234 ЦПК України як вид непозовного ци­вільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав і інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності нео- спорюваних прав.

В результаті розгляду цивільних справ у порядку окреморз провадження підтверджується: наявність або відсутність юри­дичних фактів чи обставин, від яких залежить виникнення, змі­на або припинення особистих немайнових чи майнових прав

особи; наявність або відсутність неоспорюваного права, а також визначається правовий статус особи3.

На відміну від ЦПК України, 1963 р., що містив виключний перелік справ, що підлягають розгляду в порядку окремого про­вадження, ЦПК України, 2004 р., значно розширив їх.

Так, в порядку окремого провадження підлягають розгляду справи про:

  1. обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздат­ності фізичної особи; -

  2. надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатнос­ті;

  3. визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошен­ня її померлою;

  4. усиновлення;

  5. встановлення фактів, що мають юридичне значення;

  6. відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі;

  7. передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну влас­ність;

  8. визнання спадщини відумерлою;

  9. надання особі психіатричної допомоги в примусовому по­рядку;

  10. обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного за­кладу;

  11. розкриття банком інформації, яка містить банківську та: ємницю щодо юридичних та фізичних осіб.

Крім того, у порядку окремого провадження розглядають- ся справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, про поновлення шлюбу після його розірвання, про встановлення режиму окремого проживан- ня за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

Наведений перелік справ не є вичерпним, про що свідчать положення ч. З ст. 234 ЦПК України, згідно з якою у випадках, встановлених законом, в порядку окремого провадження роз­глядаються і інші категорії справ.