§ 2. Наслідки появи держателя втраченого цінного паперу на пред’явника або векселя

Відповідно до ст. 264 ЦПК, держатель втраченого цінного папера на пред’явника або векселя має певні обов’язки. Він по­винен у встановлений строк подати до суду, який постановив ухвалу, разом з цінним папером на пред’явника або векселем заяву про те, що він є його держателем. В залежності від того, подасть таку заяву держатель чи ні, можливі два варіанта роз­витку подій у справі.

У випадку, якіДо держатель втраченого цінного папера на пред'явника або векселя подасть заяву до суду, суд поста­новляє ухвалу про залишення заяви про визнання втраченого цінного папера на пред’явника або векселя недійсним та від­новлення прав на нього без розгляду та встановлює строк для пред’явлення заявником позову в загальному порядку до дер­жателя цього цінного папера на пред’явника або векселя про їх витребування. При цьому строк пред’явлення позову заявником до держателя втраченого цінного папера на пред’явника або векселя не може бути більшим двох місяців.

В свою чергу, якщо заявник у встановлений судом строк не пред’явить позову до держателя втраченого цінного паперу на пред’явника або векселя, суд постановляє ухвалу про знят­тя заборони здійснювати будь-які операції за цінним папером на пред’явника або за векселем.

Копія ухвали надсилається емітенту втраченого цінного па­пера на пред’явника. У справі про визнання недійсним втра­ченого векселя та відновлення прав на нього копія ухвали суду надсилається зобов’язаним за векселем особам, якщо їх адреси відомі суду, а також, якщо строк платежу за векселем не настав, на адресу всіх нотаріусів відповідного нотаріаль­ного округу, на території якого знаходиться місце платежу за векселем.

§ 3. Вирішення справи та його можливі наслідки

У випадку, якщо протягом тримісячного строку з дня пу­блікації про виклик держателя втраченого цінного папера на пред’явника або векселя не надійде заяви, зазначеної у ст. 264 ЦПК, суд призначає справу до розгляду. Про день роз­гляду справи суд повідомляє заявника, емітента втраченого цінного папера на пред’явника або зобов’язаних за векселем осіб.

За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення про визнання втраченого цінного папера на пред’явника або вексе­ля недійсним або про відмову в задоволенні заявленої вимоги. Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК рішення про визнання втраче­ного цінного папера на пред’явника або векселя недійсним є підставою для:

• видачі заявникові цінного паперу на пред’явника замість визнаного недійсним або проведення визначених ним опе­рацій;

• для здійснення платежу за векселем або для видачі заяв­никові векселя замість визнаного недійсним та для віднов­лення зобов’язаними за векселем особами передавальних написів.

Рішення суду про визнання недійсним втраченого цінного паперу на пред’явника або векселя публікується за рахунок за­явника у місцевій газеті за місцезнаходженням емітента цінного папера або за місцем платежу векселя, а також в одному з офі­ційних друкованих видаиь.

Відповідно до ст. 268 ЦПК у разі ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні заявленої вимоги держатель цінного паперу на пред’явника або векселя має право звернутися до суду із заявою про відшкодування за рахунок заявника збитків, запо­діяних йому забороною здійснювати будь-які операції за цінним папером на пред’явника або за векселем.

Держатель цінного папера на пред’явника або векселя, який не заявив вчасно з будь-яких причин про своє право на цінний папір на пред’явника або вексель, може пред’явити позов до осо­би, за якою визнано право на цінний папір на пред’явника або на вексель.

Наведемо декілька прикладів того, як судом вирішуються справи такого роду на практиці.

15 січня 2007 року Енергодарський міський суд Запорізької області ухвалив рішення у справі № 2-15, розглянувши у від­критому судовому засіданні в м. Енергодар справу за заявою фізичної особи, зацікавлена особа - ВАТ Банк «БІГ- Енергія» в осо­бі своєї Енергодарської філії (далі - Банк), про визнання ощад­ного (депозитного) сертифікату недійсним і відновлення прав по втраченому цінному паперу.

Заявник звернувся до суду з заявою, зазначаючи, що 03 лип­ня 2006 року між ним і Банком був укладений договір, пред­метом договору є те, що вкладник надає Банку в тимчасове користування грошові кошти в сумі 2000 доларів США, а Банк приймає грошові кошти та зобов⁹язується оформити зазна­чену депоновану суму ощадним (депозитним) сертифікатом на пред’явника.

На підставі цього договору заявникові був виданий депозит­ний сертифікат на суму 2000 доларів США на пред’явника. 13 вересня2006року він втратив цей депозитний сертифікат. На погляд заявника, він його втратив у якомусь з магазинів міста, де був разом зі своєю дружиною.

У судовому засіданні представник заявника заяву підтри­мала і просила її задовольнити. Додатково зазначила, що від­повідно до положень вищезазначеного договору у разі втрати депозитного сертифіката право на вимогу депонованих коштів оформлених депозитним сертифікатом та нарахованих про­центів по ньому належить виключно пред’явнику депозитного сертифікату. Відповідно до статті 264 ЦПК України держа­тель втраченого цінного папера на пред’явника або векселя повинен у встановлений строк подати до суду, який постановив ухвалу, разом з цінним папером на пред’явника або векселем заяву про те, що він є його держателем. У зазначений термін ніхто до суду не звертався з заявою про те, що він є держате­лем спірного депозитного сертифікату.

Представник зацікавленої особи - Банку у судове засідання з’явилась, проти задоволення заяви не заперечувала, просила її задовольнити.

Вислухавши пояснення представника заявника, зацікавленої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява обґрунтована і підлягає задоволенню з наступних під­став:

Фізична особа надала Банку в тимчасове користування гро­шові кошти в сумі 2000 доларів США, а Банк прийняв грошові кошти та зобов’язався оформити зазначену депоновану суму ощадним (депозитним) сертифікатом на пред’явника. За цим договором розмістився ощадний (депозитний) сертифікат Банку на пред’явника номінальною вартістю 2000 (дві тисячі) доларів США з визначеними характеристиками. Фізичній осо­бі був виданий депозитний сертифікат на суму 2000 доларів США на пред’явника, який цією особою 13 вересня 2006 року був втрачений.

Відповідно до ст. 260 ЦПК України особа, яка втратила цін­ний папір на пред’явника або вексель, може звернутися до суду із заявою про визнання їх недійсними і про відновлення її прав на втрачений цінний папір.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України ухвалою Енергодарсько- го міського суду від 15 вересня 2006 року зроблена публікація в газеті«Запорізька правда» від 26 вересня 2006 року про те, що в провадженні суду знаходиться заява фізичної особи про визнання ощадного (депозитного) сертифікату недійсним і відновлення прав по втраченому цінному паперу з викликом держателя втраченого ощадного (депозитного) сертифікату до суду у тримісячний строк з моменту опублікування даної інформації. У зазначений строк держатель до суду не з'явився, ніяких відомостей відносно його появи також не має і Банк. За таких обставин, суд вважає, що є всі підстави для задово­лення вимог заявника.

Тому, керуючись статтями 260-267 ЦПК України, суд ви­рішив визнати ощадний (депозитний) сертифікат Банку на пред'явника номінальною вартістю 2000 (дві тисячі) доларів США недійсним, що є підставою для видачі фізичній особі цінного папера на пред'явника замість визнаного недійсним.

Як показує судова практика, фізичні особи можуть звертати­ся до суду з заявами, навіть якщо втрачений цінний папір не є таким згідно чинного законодавства. В якості прикладу можна навести цивільну справу № 2-0-7/2007, розглянуту у відкрито­му судовому засіданні Тарутинським районним судом Одеської області за заявою фізичної особи про визнання недійсним сер­тифікату на право на земельну частку (пай). Фізична особа 12 січня 2007 року звернулась до суду з заявою, в якій просила визнати недійсним сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий їйТарутинськоюрайдержадміністрацією ЗО жов­тня 1997 року та який було загублено при ремонті будинку. Визнання цього сертифікату недійсним було потрібно для того, щоб отримати замість нього новий сертифікат. В судовому засіданні і представник заявника підтримав доводи заяви.

Суд, заслухавши пояснення представника заявника, вивчив­ши матеріали справи, вважав, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 260 ЦПК України, особа, яка втратила цінний папір на пред'явника, може звернутися до суду із заявою про визнання його недійсним і про відновлення її прав на втрачений цінний папір.

З матеріалів справи з'ясовано, що згідно розпорядження Та- рутинськоїрайдержадміністрації фізичній особі було виписано сертифікат на право на земельну частку (пай), зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів та виданий 30.10.1997 року, про що свідчила довідка Тарутинського районного відділу зе­мельних ресурсів.

В районній газеті «Знамя Труда? від 16 сері іня 2006року було опубліковано повідомлення про втрату сертифікату на право на земельну частку (пай) на ім’я фізичної особи.

В судовому засіданні також було встановлено, що сертифі­кат втрачено заявником при проведенні ремонту у власному будинку, коли сертифікат разом з іншими паперами було ви­падково спалено.

Керуючись статтями 260, 267 ЦПК України, суд вирішив сертифікат на право на земельну частку (пай) визнати недій­сним.

Список рекомендованої літератури:

1. Про обіг векселів в Україні: Закон України від 5 квітня 2001 року//Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 24. - Ст. 128.

2. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23 лютого 2006 року//Відомості Верховної Ради України.- 2006.-№ 31.-Ст. 268.

3. Агарков М. М. Учение о ценных бумагах. - М.: Финстат- информ, 1993. - 140 с.

4. Белов В. А. Курс вексельного права: Учебное пособие. - М.: Центр ЮрИнфоР, 2006.- 748 с.

5. КрашенинниковЕ.А. Ценные бумаги на предъявителя. - Ярославль, 1995. - 95 с.

6. Цивільний кодекс України: Науково-практичний комен­тар. Видання четверте, перероблене та доповнене.-X.: Одіссей, 2008.-1200 с.

7. Шершеневич Г. Ф. Учебник торгового права/по изданию 1914 года. -Спарк, 1994.-335 с.