Глава 6. Розгляд судом справ про встановлення фактів,

ЩО МАЮТЬ ЮРИДИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ

§ 1. Підстави встановлення судом фактів, що мають юридичне значення

Істотне значення для здійснення захисту прав, свобод та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб, а також прав та інтересів держави є передбачена законом мож­ливість встановлення судом в порядку окремого провадження фактів, що мають юридичне значення.

Під фактами, що мають юридичне значення, необхідно ро­зуміти обставини об’єктивної дійсності, з якими закон пов’язує певні юридичні наслідки (виникнення, зміну або припинення прав і обов’язків зацікавлених осіб).

Взагалі будь-який судовий розгляд без встановлення юридич­них фактів неможливий. Проте в позовному провадженні вста­новлення фактів проводиться для визначення прав і обов’язків сторін і служить передумовою вирішення суперечки що вини­кла. В окремому провадженні встановлення юридичних фактів є кінцевою метою судового розгляду, а відповідні правові наслідки настають автоматично за межами судового процесу.

Встановлення юридичних фактів знаходиться в компетегі*- ції не тільки судових, але й адміністративних органів (органи РАГСу, нотаріату і т.п.). Розподіл цієї компетенції залежить від характеру самих фактів. Як вірно зазначає Н. О. Чудиновська «якщо встановлення й реєстрація очевидних фактів в більшості випадків відноситься до компетенції адміністративних органів, то судова форма передбачена для встановлення тих фактів, іс­нування яких не є очевидним»⁶⁶. При цьому під час судового роз­гляду питання про встановлення певного юридичного факту в судовому засіданні приймають участь як заявник, тобто особа, яка звернулася до суду за встановленням певного юридичного

факту, так і інші зацікавлені особи. У зазначених осіб можуть бути різні погляди на наявність або відсутність такого юридич­ного факту. Вони мають право надавати суду різні докази, які підтверджують або спростовують існування даного юридичного факту. Завданням суду в таких випадках є на підставі досліджен­ня та аналізу наданих доказів усунути спірність відшукуваного факту і встановити його наявність або відсутність⁸⁰.

В пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про вста­новлення фактів, що мають юридичне значення» зазначається, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

1. Згідно з законом такі факти породжують юридичні наслід­ки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Всі обставини об’єктивної дійсності поділяються на ті, що мають юридичне значення і юридично байдужі. Однак такий по­діл є вищою мірою умовним, оскільки в реальному житті далеко не завжди вдається провести абсолютну і непорушну межу між двома групами фактів⁸¹.

Очевидно, та чи інша обставина розцінюється як така, що має юридичне значення, лише з точки зору тих правових наслід­ків, які вона згідно з законом може викликати. І навпаки, та ж обставина виступає як юридично байдужа, якщо її розглядати у зв’язку з тими правовими наслідками, для яких вона не має юридичного значення. Юридично значимий і юридично байду­жий характер факту повинні визначатися конкретно по кожній окремо взятій справі. Зокрема, факти, про допустимість судово­го встановлення яких сказано у ст. 256 ЦПК України, наділені юридичною значимістю не завжди і не для кожної особи, а лише у визначеній ситуації⁸².

Найчастіше в юридичній літературі зазначається, що прак­тично усі справи окремого провадження, в тому числі справи