135. Проблеми теорії та практики цивільного судочинства: Монографія /

В. В.Комаров, В. І.Тертишніков, В. В.Баранкова, та ін.; За заг. ред. професора

В. В.Комарова. -X.: Харків юридичний, 2008. - С. 540.

зі сторони уповноваженого органу та третіх осіб, або не моя бути відповідним чином оформлено.

До заяви про розкриття банківської таємниці не підлягаю*! включенню, й, відповідно, до предмету судового розгляду спра( про розкриття банківської таємниці не може входити вимові оцінки дій (бездіяльності) банку у відмові в наданні (ненаданні] необхідної інформації на вимогу уповноваженого державно« органу, а також визнання таких дій неправомірними, а липкі наявність умов та підстав для задоволення вимог про розкриттю конкретної інформації, що містить банківську таємницю.

Предметом судового розгляду у справах про розкриття банкіїи ської таємниці також не можуть бути питання, що безпосередньї не пов’язані з розкриттям банківської таємниці. Так, у своємці рішенні колегія суддів судової палати у цивільних справах агт ляційного суду Одеської області від 21 вересня 2009року у спрсщ за заявою Управління Служби безпеки України в Одеській от ласті про розкриття інформаціїщо містить банківську таєм* ницю, визнала помилковим рішення суду першої інстанції щош надання дозволу на розкриття банківської таємниці в частині заявлених вимог про надання копій документів, що стали під1 ставою для відкриття рахунку особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, копій карток із зразками піст писів осіб, які мали право на перерахування грошових коштіїц інформації щодо осіб, які отримували готівкові грошові кошти з рахунку через касу банку¹¹³.

§ 6. Судове рішення та його виконання у справах про розкриття банківської таємниці

Розгляд заяви по суті про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, завершується ухваленням рішення, яке повинно відповідати за всіма вимогами як загальним правилам ст.ст. 213-215 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості рішення суду, переліку обов’язкових питань, які мають знайти І відтворення в ньому, а також щодо його змісту, так і спеціальним 1 правилам ст. 290 цього Кодексу.

За змістом ст. 290 ЦПК розгляд справи за заявою про роз­криття банківської таємниці може завершитися або ухваленням рішення про розкриття банком такої інформації, або про відмову у задоволенні заяви.

Рішення суду про розкриття банком названої інформації по­винно містити такі обов’язкові відомості:

1. ім’я (найменування) одержувача інформації, його місце проживання або місцезнаходження, а також ім’я представника одержувача, коли інформація надається представникові;

2. ім’я (найменування) особи, щодо якої банк має розкрити ін­формацію, яка містить банківську таємницю, місце проживання або місцезнаходження цієї особи;

3. найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю;

4. обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, що має бути надана банком одержувачу, та мету її використання.

Рішення суду має бути чітким та конкретним, його зміст має бути недвозначним, виключати подвійне тлумачення, а також бути виконуваним. Особливого значення під час ухвалення рі­шення має належне визначення обсягів (меж розкриття) інфор­мації, яка містить банківську таємницю, що має бути надана банком одержувачу, та мету її використання. Суд має перекона­тися, що мета отримання зазначеної інформації є правомірною, а в діях заявника відсутні ознаки зловживання своїми процесу­альними правами.

У справах окремого провадження не передбачається видачі виконавчих листів. Достатньою підставою для його виконання та відповідно виконавчим документом є рішення суду, належним чином оформлене, підписане суддею, скріплене печаткою суду.

Чинним законодавством не передбачено здійснення вико­навчого провадження за рішенням у такій категорії справ. Від­повідно, невиконання банківською установою такого рішення суду не може слугувати підставою для звернення до державної виконавчої служби, а лише - до правоохоронних органів та На­ціонального банку України як органу, що здійснює функції на­глядової діяльності у банківській сфері.

За правилом ч. З ст. 290 ЦПК України ухвалене судом рішен­ня підлягає негайному виконанню. Копії рішення суд надсилає

банку, що обслуговує юридичну або фізичну особу, заявнику та особі, щодо якої надається інформація. Особа, стосовно якої банк розкриває банківську таємницю, або заявник мають право у п’ятиденний строк оскаржити ухвалене судом рішення до апе­ляційного суду в установленому порядку. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Список рекомендованої літератури:

1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003р. №435-ІУ / /Офі­ційний вісник України.-2003,-№ 11 (28.03.2003).-Ст. 461.

2. Цивільний процесуальний кодекс України 18 березня 2004 р. № 1618-1У//Офіційний вісник України.- 2004.- № 16 (07.05.2004).-Ст. 1088.

3. Закон України «Про банки і банківську діяльність»//Офі­ційний вісник України. - 2001.- № 1-2 (26.01.2001) (частина 1).-Ст. 1.

4. Закон України «Про інформацію»//Відомості Верховної Ради України, - 1992. -№48 (01.12.92).-Ст. 650.

5. Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Правил зберігання, захисту, використання та роз­криття банківської таємниці» від 14 липня 2006 р. № 267//Офі­ційний вісник України.-2006.-№32 (23.08.2006).-Ст. 2330.

6. БезклубийІ. Поняття банківської таємниці//Підприємни­цтво, господарство і право. - 2005. - № 4.

7. Енциклопедія цивільного права України/Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; відп.ред. Я. М. Шевчен­ко.- К.: Ін Юре, 2009.-952 с.

8. Карманов Є. В. Банківська таємниця як об’єкт цивільно- правового регулювання//Право України. - 2001. - № 12.

9. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу Укра­їни: У 2 т. - 3-є вид., перероб. і доп./За ред. О. В. Дзери (кер.авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця.-К.: Юрінком Інтер, 2008.

10. ПаліюкВ.П. Особливості розкриття банківської таємниці судами (Видання друге, виправлене і доповнене). - К.: Юстініан., 2009.-С. 78.

11. Проблеми теорії та практики цивільного судочинства: Монографія/В. В. Комаров, В. І. Тертишніков, В. В. Баранкова, та ін.; За заг. ред. професора В. В. Комарова. -X.: Харків юри­дичний, 2008.-С. 540.

12. Тертишніков В. І. Цивільний процесуальний кодекс Украї­ни: Науково-практичний коментар.-Харків: Видавець Вапняр- чукН.М., 2007.-С. 321-325.

13. Фурссі С. Я., Фурса Є. І., Щербак С. В. Цивільний про­цесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 т./За заг. ред. С.Я. Фурси.-Т. 1. - К.: Видавець Фурса С.Я. : КНТ, 2006.-С. 773.

14. Цивільний процесуальний кодекс України: Науко­во-практичний коментар/За ред. Є. О. Харитонова, О. І. Хари­тоновой В. В. Васильченка, Н. Ю. Голубєвої.-Х.: Одіссей, 2009,-

С. 693-701.

15. Цивільний процесуальний кодекс України: Науко­во-практичний коментар/С. С. Бичкова, Ю. В. Білоусов,

2. І. Бірюков та ін.; За заг. ред. С.С. Бичкової.-К.: Атіка, 2008.-

3. 598-602.

16. Шамрай І. Інститут банківської таємниці в Україні//Ві­сник прокуратури. - 2002. - № 5.

4. 17. Штефан М. Й. Цивільне процесуальне право України: Ака­демічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.- К.: Ін Юре, 2005. - 624 с.

■ 18. Штпефан О. О. Цивільне процесуальне право України: навч. посіб./О.О. Штефан.-К.: Юрінком Інтер, 2009.-С. 226.

ская энциклопедия, 1983. - С. 316-325.

І. В. Спасибо-Фадєєвої, В. Л. Яроцького. -К.: ЮрінкоЛі Інгер, 2004. —XI.—С. 101.

і ——

²⁷ Российская Е. Р. Судебная экспертиза в гражданском, арбитражном, адми нистративном и уголовном процессе - М.: Норма, 2005. - С. 526-531.

³⁰ Проблеми теорії та практики цивільного судочинства: Монографія / В. В. Комаров, В. І. Тертишнікои, В. В. Баранкова та ін.; За заг. ред. професора В. В. Комарова. -X.: Харків юридичний, 2008. -С. 451.

Дела особого производства / под ред. И. Т. ГЬлякова. - М.: Юрид. издат. Мин-ва юстиции СССР, 1948. - С. 12.; Мельников А. А. Особое производство в советском гражданском процессе / А. А. Мельников /. - М.: Наука, 1964. - С. 9.

⁹⁹ Місцеве самоврядування в Україні: історія, сучасність, перспективи роз­витку: Навч. посібник // В. В. Кравченко, Н. В. Кравченко, В. П. Лисюченко та ін. - K.: Арарат-Центр, 2000. - С. 75.

^ІОВ Антимонов Б., Герзон С, ШлифєрБ. Наследование и нотариат. - М.: Юри- диздат М-ва юстиции СССР, 1946.

117. ФурсаЕ. Новые горизонты наследственных прав: Можно ли получить н| I щ следство, причитавшееся лицу более сорока лет назад? // Юридическая прим

I Ц тика. - 2004. - № 28 (342).

¹²⁹ Богуславский М. М. Международное частное право // Международные отношения. - М., 1982. - С.274.

1 ЧечотД. М. Проблема защиты субъективных прав и интересов в порядке неисковых производств советского гражданского процесса: Автореф. дис. ...д-ра юрид. наук: Л., 1969.-С. 18.

2 ЧечотД. М. Неисковые производства. - М., 1973. - С. 7.

3 Білоусов Ю. В. Структура справ окремого провадження за новим цивільним процесуальним кодексом України // «Університетські записки». Часопис Хмель­

4ницького університету управління та права. - 2007. - № 1 (21). - С.85.

5 Фурса С. Я. Окреме провадження у цивільному процесі України: Навч. по­сібник. -К, 1999. -С. 24.

6 Див.: Заворотъко П. П., Шіпефан М. Й. Ненозовне провадження у радян­ському цивільному процесі: - К., 1969. - С. 43; Каллистратова Р. Ф. Дела об установлении фактов, от которых зависит возникновение, изменение или пре­кращение прав граждан или юридических лиц. - М., 1963. - С. 160.

7 Цивільний процес України: Академічний курс: підручник для студ. юрид. спец. вищ. Навч. закл. : за ред. С. Я. Фурси . - К. : Видавець Фурса С. Я. ; КНТ, 2009.-С. 522.