Глава 7. Розгляд судом справ про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі

§ 1. Процесуальні дії, необхідні для призначення справи до розгляду

Ця глава визначає особливості розгляду справ про відновлен­ня права на втрачені цінні папери на пред’явника або векселі.

Стаття 194 ЦК визначає , що цінні папери - це документи вста­новленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 ЦК України, цінним папером можуть бути посвідчені права, що належать: пред’явникові цінного па­перу (цінний папір на пред’явника); особі, названій у цінному папері (іменний цінний папір); особі, названій у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм роз­порядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).

Особливої уваги потребує група цінних паперів на пред’явника. Характерною ознакою таких паперів є те, що у них не вказують­ся реквізити законного держателя. Таким чином, власником цінних паперів на пред’явника вважається той, хто пред’явить його до виконання. У випадку, коли такі цінні папери були втрачені, скористатися неналежним їй правом може будь-яка особа, яка знайшла або іншим чином отримала папери. Для того, щоб захистити інтереси особи, яка втратила цінний папір на пред’явника або вексель, закон передбачає відновлення прав на такі цінні папери.

Отже, особа, яка втратила цінний папір на пред’явника або вексель, може звернутися до суду із заявою про визнання цін­них паперів недійсними і про відновлення її прав на втрачений цінний папір (ч. 1 ст. 260 ЦПК).

Крім того, заявниками у вказаних справах можуть бути особи, які не втратили самі цінні папери, але такі документи втратили ознаки платоспроможності, і емітент у зв’язку з цим відмовля­ється виконувати свої зобов’язання.

Заява про визнання цінного паперу або векселя недійсними і про відновлення права на втрачений цінний папір подається до місцевого суду за місцем знаходження емітента цінного папе­ру на пред’явника або за місцем платежу за векселем.

У заяві до суду про визнання втраченого цінного паперу на пред’явника або векселя недійсним та відновлення прав на них повинно бути зазначено:

1. ім’я і місце проживання заявника, найменування та міс­цезнаходження юридичної особи-заявника;

2. обставини, за яких втрачено цінний папір на пред’явника або вексель;

3. повну і точну назву емітента втраченого цінного паперу на пред’явника і його реквізити, а для векселя - вид, номер блан­ку, суму векселя, дату і місце складання, строк та місце плате­жу, найменування векселедавця та інших, відомих заявнику, зобов’язаних за векселем осіб, а також першого векселедержа­теля (ст. 261 ЦПК).

Відповідність заяви вимогам ст. 261 ЦПК впливає на подаль­ший руху справі. Надана у заяві інформація дозволить правиль­но визначити цивільну юрисдикцію справи: чи є папір цінним, чи належить він до тих, право на який може відновити суд, У ви­падку, коли заява не відповідає вимогам цієї статті та загальним вимогам, суд залишає заяву без руху і встановлює строк для ви­правлення недоліків заяви.

Якщо заява прийнята до розгляду, судом постановляється ухвала, у якій суд постановляє зробити публікацію про виклик держателя втраченого цінного папера на пред’явника або век­селя до суду та забороняє здійснювати будь-які операції за втра­ченим цінним папером на пред’явника або за векселем.

Ухвала надсилається емітенту втраченого цінного папера на пред’явника. У справі про визнання недійсним втраченого векселя та відновлення прав на нього ухвала суду надсилаєть­

ся негайно зобов’язаним за векселем особам, якщо їх адреси відомі суду, а також, якщо строк платежу за векселем не настав, на адресу всіх нотаріусів відповідного нотаріального округу, па території якого знаходиться місце платежу за векселем. При пред’явленні векселя нотаріусу для вчинення протесту, щодо якого постановлено ухвалу, якою заборонено будь-які операції за ним, нотаріус зобов’язаний повідомити відповідний суд про пред’явлення такого векселя для вчинення протесту.

Крім того, з дати постановления ухвали суду зупиняєть­ся перебіг усіх строків щодо обігу втраченого цінного папера на пред’явника або векселя, встановлених законодавством про обіг векселів.

Публікація про виклик держателя втраченого цінного папера на пред’явника або векселя, з приводу яких подано заяву до суду, повинна містити ім’я і місце проживання заявника, наймену­вання та місцезнаходження юридичної особи-заявника; повну і точну назву емітента втраченого цінного папера на пред’явника і його реквізити, а для векселя - вид, номер бланку, суму векселя, дату і місце складання, строк та місце платежу, найменування векселедавця та інших, відомих заявнику, зобов’язаних за вексе­лем осіб, і першого векселедержателя, а також пропозицію дер­жателя втраченого цінного папера на пред’явника або векселя повідомити суд у тримісячний строк про свої права на цінний папір або вексель. Заявник робить дану публікацію за власний рахунок у місцевій газеті за місцезнаходженням емітента цін­ного папера або за місцем платежу векселя, а також в одному з офіційних друкованих видань.